1. Принципи фізичного виховання. Методи фізичного виховання




Скачати 34,98 Kb.
Дата конвертації20.11.2018
Розмір34,98 Kb.

План

  • 1. Принципи фізичного виховання.
  • 2. Методи фізичного виховання.
  • 3. Загальна характеристика фізичних якостей людини те методики їх удосконалення.
  • 4. Основи методики розвитку сили
  • 5. Основи методики розвитку швидкості
  • 6. Основи методики розвитку витривалості

Позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання, в теорії фізичного виховання одержали назву принципів. Знання принципів та їх практична реалізація роблять процес фізичного виховання ефективнішим і є віддзеркаленням демократизації навчально-виховного процесу.

  • Позиції, що визначають найбільш загальні, відправні положення керівництва процесом фізичного виховання, в теорії фізичного виховання одержали назву принципів. Знання принципів та їх практична реалізація роблять процес фізичного виховання ефективнішим і є віддзеркаленням демократизації навчально-виховного процесу.

Принцип свідомості й активності

  • Процес фізичного виховання це двосторонній процес, в якому бере участь, з одного боку, вчитель, який прагне навчити, з іншого — учень, який повинен виявити бажання навчитись.
  • Передбачає три
  • шляхи реалізації:
  • - формування
  • стійкого інтересу
  • до мети і завдань
  • занять;
  • - самоаналіз дій;
  • - виховання творчого
  • ставлення до занять.

Формування стійкого інтересу до мети і завдань занять

  • Мотивування являє собою сукупність фактів, аргументів і доказів, що переконують у значимості для учня фізичних вправ, що вивчаються. Якщо учні внутрішньо приймають мотивуючі докази учителя, то навчальний матеріал набуває для них особистісного значення.
  • Стимулювання спрямоване
  • на підвищення навчальної
  • активності учнів за допомогою
  • зовнішніх збудників-стимулів.
  • Стимули передбачають
  • особистісно значимі заохочення
  • учнів за формулою: "Якщо
  • досягнеш результатів, будеш винагороджений"

Таким чином:

  • Конкретний вибір прийомів і засобів активізації діяльності учнів обумовлюється завданнями уроку, етапом навчання, характером навчального матеріалу, рівнем підготовленості учнів і здібностями педагога.
  • Активізація у процесі фізичного виховання — це мобілізація фізичних, психічних та інтелектуальних можливостей учнів, спрямована на осмислення і вирішення навчальних завдань.
  • Найбільш успішному вирішенню намічених навчальних завдань сприяє комплекс методів.

Принцип наочності

  • Наочність здійснюється не тільки за допомогою бачення, але й шляхом мобілізації інших аналізаторів.
  • Виділяють три форми поєднання слова і наочності:
  • 1) коли основа — демонстрація, слово вчителя спрямовує учнів на пошук шляхів вирішення рухового завдання;
  • 2) коли основа — слово, вчитель описує спосіб вирішення рухового завдання, а демонстрація ілюструє сказане;
  • 3) основа — демонстрація, слово вчителя описує показане і інструктує учнів про способи вирішення завдання.

Пряма наочність реалізується шляхом демонстрації вправ учителем, підготовленим і непідготовленим учнем, образним описом вправи, яка вивчається.

  • Пряма наочність реалізується шляхом демонстрації вправ учителем, підготовленим і непідготовленим учнем, образним описом вправи, яка вивчається.
  • Суть опосередкованої наочності полягає в тому, що образ вправи, яка вивчається, передається учням за допомогою інших форм зображення (кінограм, малюнків, таблиць, діаграм та ін.), або підбираються певні засоби, які підказують темп і ритм виконання рухових дій, амплітуду рухів тощо.

Які особливості необхідно враховувати реалізуючи принцип доступності і індивідуалізації

  • 1. Перш за все, враховуються відмінності у ставленні дітей до навчання і його результатів.
  • 2. Кількість і обсяг необхідних вправ для засвоєння і закріплення навчального матеріалу в кожного учня різні: отже, темп навчання також різний.
  • 3. При оволодінні технікою рухових дій слід підбирати підвідні вправи відповідного характеру і обсягу залежно від навчальних успіхів учнів.
  • 4. Істотно відрізняються можливості учнів витримувати фізичні і психічні навантаження.
  • 5. Неоднаково учні сприймають інформацію залежно від методу її передачі.
  • 6. Позитивним слід вважати досвід учителів, які оцінюють учнів не за їх абсолютними показниками, а за приростом до початкового результату.
  • 7. Диференційований підхід вимагає відповідної матеріальної бази.
  • 8. Реалізуючи принцип індивідуалізації, слід враховувати такий важливий соціально-психологічний феномен, яким є ефект суперництва.

Принцип систематичності

  • В першу чергу, слід систематизувати навчальний матеріал, який підлягає засвоєнню. Систематизація торкається таких питань: яким чином розмістити навчальний матеріал, щоб не порушити логіку предмета; з чого починати навчання, і в якій послідовності будувати його; як встановити зв'язок між новим і вже вивченим матеріалом; яких часових параметрів слід дотримуватись?
  • Організовуючи навчальний процес, необхідно забезпечити регулярність занять.
  • Методичне забезпечення занять повинно передбачити раціональне чергування навантажень і відпочинку.

Принцип міцності і прогресування

  • Для міцного засвоєння фізичних вправ необхідно забезпечити достатню кількість повторень.
  • Педагог повинен забезпечити варіативність виконання вправ.
  • Постійне підвищення вимог до учнів, яке здійснюється шляхом поставлення щораз все нових і нових завдань.
  • У практиці застосовують дві форми підвищення вимог: прямолінійну і сходинчату.

Методи фізичного виховання

  • Методи — це способи взаємної діяльності учня і вчителя спрямованої на вирішення навчально-виховних завдань.
  • Методичні прийоми — це шляхи реалізації методів у конкретних випадках і умовах процесу фізичного виховання.
  • Спеціально упорядкована сукупність методів, методичних прийомів, засобів та форм навчання утворює методику.

Практичні методи включають:

  • Навчання рухових дій:
  • - загалом;
  • - по частинах;
  • - підвідних вправ.
  • Удосконалення та закріплення рухових дій:
  • - ігровий;
  • - змагальний.
  • Тренування:
  • - безперервний;
  • - інтервальний;
  • - комбінований.

Методи навчання рухових дій

  • Метод навчання вправ загалом застосовується на всіх етапах і передбачає їх багаторазове повторення в тому вигляді, в якому вони є предметом (кінцевою метою) навчання. На початковому етапі навчання він може використовуватись, якщо учні мають високий рівень підготовленості, а вправа, яка вивчається, порівняно проста. На заключному етапі застосовується завжди.
  • Позитивною рисою даного методу є те, що цілісне навчання сприяє формуванню міцних умовно-рефлекторних зв'язків одночасно на всі рухи рухової дії.
  • Недоліком — те, що учень одночасно повинен вирішувати багато рухових завдань, а, отже, зосереджувати увагу на всіх деталях техніки.

Методи навчання рухових дій

  • Метод навчання вправ по частинах полягає в тому, що складну рухову дію спочатку розділяють на частини, вивчають окремі рухи, а потім об'єднують їх.
  • Позитивною рисою даного методу є те, що таке навчання дозволяє послідовно концентрувати увагу учнів на окремих рухах.
  • Негативною рисою є те, що
  • при розучуванні частин
  • формуються окремі рефлекторні
  • зв'язки на певні рухи.

Методи навчання рухових дій

  • Підвідні вправи за своєю структурою повинні відповідати руховій дії загалом,
  • або її окремим рухам. Вони
  • сприяють нагромадженню таких
  • простіших умовно-рефлекторних
  • зв'язків, які пізніше, в силу певної
  • однорідності і спільності з основною
  • вправою, можуть допомогти в
  • засвоєнні цілісного рухового акту.
  • Підвідні вправи повинні мати закінчену форму і бути доступні учням. Багатство і різноманітність підвідних вправ збагачує руховий досвід, робить заняття цікавішими, а процес навчання — ефективнішим. Проте, використання підвідних вправ — це не самоціль і тому має бути суворо індивідуалізоване

Найхарактернішими рисами ігрового методу є наступні:

  • широкі можливості відтворювати стосунки між людьми у вигляді взаємодопомоги і гострого суперництва;
  • яскраво виражена емоційність, що вимагає старанно регламентувати і регулювати стосунки між гравцями;
  • швидка зміна ситуації, яка вимагає постійного внесення коректив у дії гравців з метою оперативного вирішення проблем, що виникають;
  • можливість надання гравцям широкої самостійності вибору засобів діяльності і способів поведінки, прояву ініціативи і творчості в діях;
  • навантаження, яке одержують учасники, залежить від активності гравців і характеру виконання ними ігрових функцій, що унеможливлює її сувору регламентацію з боку педагога;
  • •комплексне використання рухових навичок, прояву фізичних, вольових і моральних якостей для досягнення успіху, що визначає комплексну дію гри на організм учнів.

Найбільш характерними ознаками змагального методу є наступні:

  • зіставлення сил учнів з метою
  • виявлення переможця. Перемозі
  • підпорядкована вся діяльність
  • відповідно до встановлених
  • правил;
  • змагальний метод дає можливість повністю розкрити функціональні та психічні можливості учнів і вивести їх на новий рівень підготовленості;
  • стимулювання творчої активності самостійності, ініціативи тощо;
  • обмежені можливості регулювати навантаження учнів. Змагальна діяльність сприяє вихованню і вчить максимально проявляти фізичні і психічні сили, в повній мірі реалізувати свій руховий потенціал.

Методи вдосконалення фізичних якостей

  • Метод безперервної вправи:
  • Метод безперервної рівномірної (стандартизованої) вправи;
  • Метод безперервної прогресуючої вправи;
  • Метод безперервної регресуючої вправи;
  • Метод безперервної варіативної вправи;

Методи вдосконалення фізичних якостей

  • Метод інтервальної вправи:
  • Метод інтервальної рівномірної (стандартизованої) вправи;
  • Метод інтервальної (повторної) прогресуючої вправи;
  • Метод інтервальної регресуючої вправи;
  • Метод інтервальної (повторної) варіативної вправи;

Методи вдосконалення фізичних якостей

  • Метод комбінованої вправи:
  • Метод комбінованої вправи
  • з різним сполученням структури
  • завдань;
  • Метод комбінованої вправи
  • з різним сполученням змісту
  • завдань;
  • Метод комбінованої вправи з різним сполученням структури та змісту;
  • Метод колового тренування;

Методичні прийоми вправляння

  • вправляння з безпосередньою фізичною допомогою;
  • вправляння в "обидва боки";
  • вправляння в уяві;
  • вправляння за допомогою імітації рухів.

Метод використання слова

  • Важко переоцінити значення вправ, які виконуються за словесним описом. Тут вправи використовуються не тільки для фізичного розвитку, але й з освітньою метою, тобто для вдосконалення процесів свідомого керування рухами на основі придбаних знань.
  • За даними психологів (В.В.Клименко), яскраво і підкреслено (експресивно) виражені думки і почуття, правильні тон і інтонація додають додатково, до повідомлення близько 40% інформації.

Метод демонстрації

  • Встановлено, що у процесі виконання певних рухових дій учень частіше мислить образами, а не вербальне. Тому не випадково в спортивно-педагогічній діяльності найповніше образ вправи можна створити за допомогою показу. Найширше він застосовується на першому етапі навчання і тоді, коли в техніку виконання вправи вносять новий елемент, змінюють раніше вивчені деталі, виправляють помилки.
  • Розрізняють дві основні форми показу — демонстрацію поз і рухів (безпосередній показ або пряма наочність) і використання з цією метою ілюстративних матеріалів (опосередкована наочність).

Фізична підготовка — це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей. Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.

  • Фізична підготовка — це організований процес рухової діяльності людини з метою оптимізації розвитку її фізичних якостей. Термін "фізична якість" віддзеркалює рухові можливості людини в основі яких лежать її природні задатки.
  • Фізичні якості—це розвинуті у процесі виховання і цілеспрямованої підготовки рухові задатки людини, які визначають її можливості успішно виконувати певну рухову діяльність.

Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.

  • Фізичне навантаження — це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.
  • Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.
  • Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті: наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.

Відпочинок

  • пасивний відпочинок який передбачає відносний спокій, відсутність рухової активності в перервах між виконанням вправ;
  • активний відпочинок який передбачає виконання між тренувальними завданнями тих же вправ з помірною інтенсивністю, або інших вправ та рухових дій іншими частинами тіла, близькими за формою до тренувальної вправи;
  • комбінований відпочинок передбачає поєднання в одній паузі активну
  • і пасивну, його організацію.

Поняття "сила" застосовується для якісної характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань.

  • Поняття "сила" застосовується для якісної характеристики довільних рухів людини, які спрямовані на вирішення конкретних рухових завдань.
  • При виконанні рухових дій м'язи людини виконують чотири основні різновиди роботи:
  • • утримуючу • долаючу • поступливу • комбіновану
  • У процесі фізичного виховання розрізняють:
  • абсолютну силу
  • відносну силу
  • швидку силу
  • вибухову силу

Методика розвитку максимальної сили шляхом збільшення м’язової маси

  • Тривалість роботи 25-30 с.
  • Долаюча фаза -1-1.5 с.; поступлива фаза – 2-3 с.
  • Кількість повторень в одному підході 10-12
  • Кількість підходів у роботі з початківцями 2-3, з підготовленими особами — до 5-6 на одну групу м'язів.
  • В одному занятті рекомендують проробляти не більше однієї третини скелетних м'язів.
  • Між підходами застосовується активний екстремальний інтервал відпочинку (відновлення ЧСС до 101-120 уд/хв).
  • Між серіями вправ для різних груп м'язів — повний комбінований інтервал відпочинку (91-100 уд/хв).

Прудкість є комплексною руховою якістю, яка проявляється через:

  • Рухову реакцію - здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.
  • Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм'язової координації.
  • Частоту (темп) не обтяжених рухів виключно важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі).
  • Швидкий початок руху залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісне—силових вправ, зростання швидкості початку рухів.

Рухові реакції поділяються:

  • Проста рухова реакція людини — це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал).
  • Реакція людини на об'єкт, що рухається. Це її здатність якнайшвидше точніше реагувати на нестандартні переміщення певного об'єкта (об'єктів в умовах дефіциту часу та простору.
  • Реакція вибору — це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та простору.

Фізична витривалість як рухова якість людини — це її здатність долати втому у процесі рухової діяльності.

  • Залежно від об'єму м'язів, які беруть участь у роботі, розрізняють три види фізичної втоми, а отже, витривалості:
  • локальну, якщо до роботи залучено менше третини загального об'єму м'язової маси;
  • регіональну, коли в роботі бере участь від третини до двох третин м'язової маси;
  • тотальну, якщо одночасно працює більше двох третин скелетних м 'язів.

Загальна витривалість людини—це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю більшості скелетних м'язів.

  • Загальна витривалість людини—це її здатність тривалий час виконувати м'язову роботу помірної інтенсивності за участю більшості скелетних м'язів.
  • Швидкісна витривалість людини — це її здатність якомога довше виконувати м'язову роботу з біля граничною та граничною інтенсивністю.
  • Силова витривалість людини — це її здатність якомога продуктивніше тривалий час долати помірний зовнішній опір. Розрізняють статичну і динамічну силову витривалість.
  • Статична — пов'язана з необхідністю тривалий час напружувати м'язи або утримувати пози.
  • Динамічна силова витривалість характерна для циклічних вправ (біг, веслування), спортивних ігор,
  • поєдинків.
  • Координаційна витривалість
  • це здатність людини тривалий час
  • виконувати складнокоординаційні вправи без
  • порушення ритму їх виконання, рівноваги
  • та взаємоузгодженості.



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка