185 років від дня народження Льва Миколайовича Толстого (1828–1910) Лев Миколайович Толстой




Скачати 355,18 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації11.05.2017
Розмір355,18 Kb.
  1   2   3

Календар знаменних дат Додаток 6

185 років від дня народження
Льва Миколайовича Толстого
(1828–1910)
Лев Миколайович Толстой (9 вересня 1828 — 20 листопада 1910) — російський письменник і громадський діяч, автор романів «Війна і мир», «Анна Кареніна», «Воскресіння» та інших творів.

Біографія

Дитинство

Народився 9 вересня 1828 в маєтку Ясна Поляна Тульської губернії, (нині музей-садиба в Тульській області) в одній з найзнатніших російських дворянських родин. Далекий пращур Льва Миколайовича, Петро Олексійович Толстой, сподвижник Петра Великого, був жорстоким, підступним і властолюбним вельможею, людиною великого державного розуму і величезної сили волі. За заслуги перед царем йому був подарований графський титул. По материнській лінії Лев Миколайович належав до давнього роду князів Волконських. Приналежність до аристократії багато в чому визначала поведінку і формувала думки Толстого. У юності та в зрілі роки він багато розмірковував про особливе покликання старого російського дворянства, що зберігає ідеали природності, особистої честі, незалежності й свободи. На схилі віку його стало обтяжувати привілейоване становище і побутовий устрій, несхожий на побут простого народу.



П
Будинок, у якому народився Л.М. Толстой
ерші роки життя Толстого пройшли в маєтку батьків Ясна Поляна недалеко від міста Тули. Дуже рано, в півторарічному віці, він втратив матір Марію Миколаївну, жінку емоційну і рішучу. Толстой знав багато сімейних розповідей про матір. Образ її був овіяний для нього найсвітлішими відчуттями. Батько, Микола Ілліч, відставний полковник, дружив з декабристами Ісленьєвим і Колошиним. Він відрізнявся гордістю і незалежністю у відносинах з представниками влади. Для Толстого молодшого батько був втіленням краси, сили, пристрасної, азартної любові до радощів життя. Від нього він успадкував захоплення полюванням з собаками, красу і азарт якої багато років потому Толстой зобразив на сторінках роману «Війна і мир» в описі цькування вовка гончаками старого графа Ростова.

Теплі та зворушливі спогади про дитинство були пов’язані в Толстого також зі старшим братом Ніколенькою, який навчив маленького Льовушку незвичайним іграм, розповідав йому та іншим братам історії про загальне людське щастя.



У першій повісті Толстого «Дитинство» її герой Ніколенька Іртеньєв, багато в чому біографічно і душевно близький авторові, говорить про ранні роки свого життя: «Щаслива, щаслива, безповоротна пора дитинства! Як не любити, не леліяти спогадів про неї? Спогади ці освіжають, прославляють мою душу і служать для мене джерелом кращої насолоди». Ці слова міг би сказати про своє дитинство і автор повісті.
Юність

1
Ясна Поляна, де письменник прожив більшу частину свого життя
837 рік — сім’я Толстого переїздить з Ясної Поляни до Москви. Закінчилося безтурботне, радісне дитинство. Улітку цього року несподівано помирає батько, опікункою осиротілих дітей стає їхня тітка, сестра батька Олександра Іллівна Остен-Сакен. Через 4 роки померла і вона. Родина Толстого переїхали до Казані, де проживала інша тітка, Пелагея Іллівна Юшковська.

1844 року Толстой, будучи аристократом за походженням, одразу вступив на філософський факультет Казанського університету. Вчився несистематично, пропускав лекції і зрештою не був допущений до перехідних іспитів. Не отримавши допуску до здачі екзамену з історії, він 1845 року переходить на юридичний факультет. Але і тут викладали історію, лекції з якої йому здавалися нудними й неприємними. Знову починає їх пропускати. Вдавався зі всією пристрасністю до світських веселощів і гульні. У цей час зневажливо ставився до людей несвітських, неаристократичних. Брат Сергій називав його «дріб’язковим малим». Але не тільки світські веселощі захоплювали Толстого. Він багато роздумував про долю людства, про місце наук у житті. Його нелюбов до історії — не свідчення обмеженості. Якось Толстой-студент зауважив у розмові: «Історія… — це не що інше, як зібрання байок і марних дрібниць, пересипаних масою непотрібних цифр і власних імен…». У науках молодий Толстой шукав, перш за все, практичний сенс. Його не цікавили знання, які не могли бути застосовані в повсякденному житті. Такий погляд на науку взагалі характерний для багатьох людей, світогляд яких формувався в 1840-і рр.

Різкість і незалежність думок Толстого зберігалися впродовж всього життя. А заперечення традиційної історичної науки з новою силою виявилося в 1860-ті в романі «Війна і мир».

12 квітня 1847 року розчарований університетською освітою, він подав прохання про виключення з університету. Толстой вирушив у Ясну Поляну, сподіваючись випробувати себе на новій царині — упорядкувати побут своїх кріпаків. Дійсність розбила його задуми. Селяни не розуміли пана, відмовлялися від його порад і допомоги. Толстой уперше гостро відчув величезну, непереборну прірву, що розділяла його, поміщика, і простий народ. Соціальні і культурні перепони між освіченою верствою й народом стали однією з постійних тем художньої прози і статей Толстого.

Свій перший невдалий досвід господарювання він описав через кілька років в оповіданні «Ранок поміщика» (1856), герой якого, Нехлюдов, наділений рисами Толстого.

Повернувшись із Ясної Поляни, Толстой проводить кілька років в Петербурзі і в Москві. Він детально аналізує в щоденниках свої вчинки і переживання, прагне виробити програму поведінки, досягти успіхів в різних науках і сферах життя, у кар’єрі. Із самоаналізу в щоденниках зростає його художня проза. Толстой у щоденниках 1847–1852 рр. ретельно фіксує різні переживання і думки в їх складному і суперечливому сплетінні. Він холодно аналізує прояв егоїстичних настроїв у високих і чистих відчуттях, простежує рух, перетікання одного емоційного стану в інший. Спостереження над собою чергуються з описами зовнішності, жестів і характеру знайомих, з роздумами про те, як створювати літературний твір. Толстою орієнтується на досвід психологічного аналізу письменників-сентименталістів XVIII ст. Л. Стерна і Ж.-Ж. Руссо, засвоює прийоми розкриття переживань в романі М.Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». У березні 1851 року Толстой пише «Історію вчорашнього дня» — уривок, в якому детально описує свої відчуття. Це вже не просто щоденниковий запис, а художній твір.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка