Академія медичних наук україни державна установа „інститут травматології та ортопедії амн україни”




Скачати 183,23 Kb.
Дата конвертації29.01.2017
Розмір183,23 Kb.


АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Державна установа

ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ АМН УКРАЇНИ”


На здобуття Державної премії України

в галузі науки і техніки

РЕФЕРАТ


СИСТЕМА ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

ХВОРОБ СУГЛОБІВ

Київ 2010 р.

АВТОРСЬКИЙ КОЛЕКТИВ:



Герасименко

Сергій


Іванович

доктор медичних наук, професор, заступник директора з науково-лікувальної роботи ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”

Полулях

Михайло


Васильович

доктор медичних наук, професор, головний науковий співробітник відділу захворювань суглобів у дорослих ДУ „Інститут травматології та ортопедії АМН України”

Свінціцький

Анатолій


Станіславович

доктор медичних наук, професор, проректор з науково-педагогічної, лікувальної роботи та післядипломної освіти Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця

Бур’янов

Олександр

Анатолійович


доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри травматології та ортопедії Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця

Шуба

Неоніла Михайлівна



доктор медичних наук, професор кафедри терапії і ревматології Національної Медичної Академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Борткевич

Олег


Петрович

доктор медичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу некоронарогенних хвороб та клінічної ревматології ННЦ „Інститут кардіології ім. М.Д.Стражеска АМН України”

Сіняченко

Олег


Володимирович

член-кор. АМН України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб № 1 Донецького Національного медичного університету ім. М.Горького

Філіппенко

Володимир

Акимович


доктор медичних наук, професор, завідувач відділенням патології суглобів ДУ „Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка АМН України”


Вступ.

Хвороби суглобів (ХС) являють собою одну з найбільш значимих не лише медичних, а й соціально-економічних проблем у світі. Рішенням ВООЗ у 2000 р. організована міжнародна декада, присвячена кістково-суглобовим захворюванням, і, в першу чергу, ХС, що підтримана в Україні. Останнім часом в нашій країні фіксується збільшення захворюваності на ХС, однак, її рівень залишається значно нижчим світових показників, що свідчить про недостатнє їх виявлення.

До медико-соціальних наслідків ХС належать, в першу чергу значна їх поширеність, первинна інвалідність та тимчасова непрацездатність. Водночас в Україні невпинно зростають економічні затрати внаслідок ХС: загальна поширеність ХС (ІХ, ХІІІ класи МКХ-Х) посідає друге місце в структурі неінфекційних хвороб (після хвороб кровообігу, органів травлення); тимчасова непрацездатність і первинна інвалідність – друге місце серед хвороб внутрішніх органів.

Науково обґрунтована система медичної допомоги хворим з ураженнями суглобів, яка створена авторським колективом, не тільки дозволяє покращити якість життя та прогноз у даної групи хворих, але й значною мірою зменшити фінансові та матеріальні втрати Держави.


Стан проблеми.

Сучасний розвиток ревматології характеризується активним впровадженням нових технологій лікування і аналізом ефективності безпечності лікарських втручань. Це значною мірою забезпечує якість життя та суттєве збільшення його тривалості і зниження рівня смертності від ХС та їх ускладнень в економічно розвинених країнах, що певним чином пов’язане з втіленням в клінічну практику доказової медицини та клінічної епідеміології.

За тяжкістю ураження суглобів ревматоїдний артрит (РА) не має собі рівних серед інших захворювань опорно-рухової системи. Порушення ходи і, відповідно, мобільності хворого на РА відносяться до основних факторів, що обмежують нормальну життєдіяльність. Ураження колінних суглобів відмічається у 65-70% випадків і є найбільш поширеною причиною втрати працездатності внаслідок ураження опорно-рухової системи і супроводжується деформаціями та контрактурами з розвитком дискордантних положень всієї нижньої кінцівки, які приводять до часткової або повної втрати функції кінцівки. Внаслідок цього хворі втрачають не тільки працездатність, але і можливість самообслуговування і, таким чином, стають тяжкими інвалідами. Так, після 3-х років тривалості РА працездатність втрачають до 50% хворих.

Рівень інвалідності у хворих на анкілозивний спондиліт (АС) становить 50-66 %, причому найбільш несприятливим по відношенню до розвитку інвалідності є швидко прогресуючий перебіг захворювання, при якому до 90% хворих стають інвалідами. Патологічний процес при АС охоплює не тільки клубово-крижові суглоби та хребтовий стовп. Більше ніж у половини хворих на АС у запальний процес втягуються периферичні суглоби, у третини хворих розвиваються порушення у кореневих (кульшових і плечових) суглобах. Рання діагностика та своєчасне лікування може обумовити ремісію і запобігти розвитку деформацій опорно-рухового апарата, анкілозуванню суглобів та інвалідності хворих.

Слід зазначити, що незважаючи на суттєві успіхи в діагностиці і лікуванні ХС, появу інноваційних фармакотерапевтичних методів, в тому числі хондропротекторної терапії, біологічних агентів, ця патологія залишається однією з провідних причин передчасної втрати працездатності, інвалідності, а також передчасної смертності в більшості індустріальних країн світу.

Ендопротезування великих суглобів є на сьогодні найбільш прогресивним методом хірургічного лікування уражень суглобів, який дуже швидко розвивається і знаходить все більше застосування в ортопедичній практиці.

Значним кроком в покращанні результатів лікування хворих з ураженнями суглобів стала розробка та впровадження ефективної системи комплексного ортопедичного лікування цих хворих, основними принципами якої став ранній початок та безперерервність в лікуванні. Особливо це стосується хворих на РА та АС. Таким хворих в Україні налічується близько 500 000 чоловік. Впровадження такої системи дає можливість на ранніх стадіях захворювання перешкоджати швидкому прогресуванню хвороби і розвитку обмежень амплітуди рухів в суглобах, що власне і призводить до інвалідізації. На пізніх стадіях хвороби за рахунок реконструктивно-відновних операцій вдається відновити можливість самообслуговування хворих і навіть повернути працездатність.

Щорічно в Україні реєструється близько 20 000 нових хворих на ОА і система комплексного консервативно-ортопедичного лікування цієї категорії хворих дає можливість переважній більшості із них зберегти працездатність. Якщо на ранніх стадіях захворювання за рахунок малоінвазивних артроскопічних операцій та корегуючи остеотомій вдається призупинити швидке прогресування патологічного процесу, то на пізніх стадіях за рахунок заміни суглобів штучними ендопротезами вдається повністю відновити їх функцію.

Впровадження ендопротезування суглобів, а цього методу лікування потребує близько 1 000 чоловік на 1 000 000 населення, дало можливість відновлювати функцію суглобів у хворих на РА, АС, ОА, псоріатичний артрит (ПсА), подагру та інші захворювання суглобів.

В Україні створені та активно функціонують два загальнодержавні центри ендопротезування суглобів у містах Києві та Харкові, а також їх регіональних філіях ще у 20 містах. Організаційно-методична допомога загальнодержавних центрів на місцях сприяє швидкому впровадженню нових методик, профілактиці ускладнень при операціях, покращанню результатів лікування, що дає можливість знизити рівень інвалідності і навіть повернути їм працездатність.

Представлена робота присвячена створенню, удосконаленню та впровадженню в медичну практику ефективних технологій діагностики, лікування та профілактики ХС.
Наукова новизна роботи.

Фундаментальні теоретичні, морфологічні, експериментальні та клінічні дослідження дозволили авторам :

- вдосконалити ранню діагностику, визначити нові клініко-патогенетичні ланки та встановити прогностичні пре диктори прогресування, хронізації та ефективності терапевтичних заходів цілого ряду ХС, зокрема РА, ОА, АС (хвороби Бєхтєрєва), псоріатичний артрит (ПсА), реактивних артритів (РеА), подагричного артриту (ПоА);

- впровадити нові методи діагностики та лікування ХС і широко застосовувати біологічну, хондропротекторну та гастро протекторну терапію;

- визначити місце вільно радикального перекисного окислення ліпідів у патогенезі розвитку ОА колінного суглоба та встановлено позитивний вплив антиоксидантних препаратів на ключові ланки розвитку захворювання;

- довести антиоксидантний ефект тіотриазоліну та його ефективність при профілактиці та комплексному лікуванні ОА;

- розробити спосіб магніто-резонансної томографії колінного суглоба, який дозволяє діагностувати початок розвитку ОА на етапі біомеханічних змін молекулярної структури мактриксу хряща, а також встановлені статистичні критерії його ефективності;

- розробити класифікацію ОА колінного суглоба, що ґрунтується на поєднанні рентгенологічних ознак ОА колінного суглоба за класифікацією J.Lawrence та даних, отриманих під час артроскопічної ревізії колінного суглоба дозволяє веріфікувати ступінь структур функціональних порушень у суглобі та визначити тактику лікування хворих;

- удосконалити заходи діагностики ОА на ранніх стадіях захворювання, що є підґрунтям для своєчасного проведення профілактичних заходів та патогенетично обґрунтованого лікування;

- розробити патогенетично обґрунтований алгоритм лікування хворих на ранніх стадіях ОА забезпечує диференційований підхід до визначення тактики лікування пацієнта в залежності від стадії, ступеня ушкодження хряща, віку, маси тіла, функціональної активності хворого та супутніх ушкоджень і захворювань колінного суглоба; доведена клінічна ефективність виконання артроскопічної ревізії колінного суглоба та дебридменту з елементами кістково-мозкової стимуляції репарації суглобового хряща у хворих з ранніми стадіями ОА з подальшим застосуванням хондропротекторів та антиоксидантів;

- розробити модифікований інструментарій для лікувально-діагностичної артроскопії колінного суглоба та критерії прогнозування перебігу захворювання при застосуванні комплексного підходу до терапії пацієнтів з ранніми стадіями ОА колінного суглоба;
- встановити особливості клінічної симптоматики, характеру та динаміки уражень опорно-рухової системи у хворих на анкілозивний спондиліт в залежності від віку, коли виникло захворювання та стадії патологічного процесу;

- довести, що у кістковому мозку хворих на АС зростає активність регенеративного потенціалу клітин кісткового мозку;

- довести, що на ранній стадії АС відбувається локальне в області суглобів, а на пізній стадії – системне зниження щільності кісткової тканини;

- встановити, що ультразвукові сонографічні зміни у між хребцевих дисках шийного та поперекового відділів хребтового стовпа, ручкогрудинного суглоба та суглобах кінцівок стадійність розвитку патологічного процесу;

- удосконалити класифікацію АС, розробити та науково обґрунтувати систему комплексної ортопедичної профілактики розвитку деформацій на ранніх стадіях та відновлення функції опорно-рухового апарата на пізніх стадіях АС;

- розробити алгоритм комплексного ортопедичного лікування хворих на анкілозивний спондиліт, який включає профілактичні заходи щодо формування деформацій опорно-рухового апарата на ранній стадії та оптимальні методи реконструктивно-відновних оперативних втручань на пізній стадії захворювання;

- уточнити особливості та характер деформацій колінного суглоба і кінцівки, які впливають на результати ендопротезування колінного суглоба: згинальні контрактури, анкілози колінного суглоба, остеопороз;

- обґрунтувати необхідність проведення медикаментозної корекції в перед- та післяопераційному періодах, оскільки зменшення щільності кісткової тканини виявлено в 93,88% хворих, що потребують ендопротезування колінного суглоба;

- визначити особливості анатомо-функціональних змін в тканинах колінного суглоба у хворих на РА, що потребують ендопротезування, які необхідно враховувати під час оперативного втручання;

- розробити систему підготовки до ендопротезування колінного суглоба, яка включає усунення згинальної контрактури колінного суглоба шляхом поетапних редресацій, тим самим зберегти суглобові кінці кісток від надлишкової резекції і попередити ускладнення з боку судинно-нервового пучка в післяопераційному періоді;

- удосконалити технології ендопротезування колінного суглоба з урахуванням особливостей патологічних змін в тканинах колінного суглоба шляхом застосування запропонованого доступу до колінного суглоба при туго рухомості та анкілозі, кісткової аутопластики при значних виростків кісток, що утворюють колінний суглоб;

- обґрунтувати необхідність проведення скринінгового обстеження з визначення стану кісткової тканини та проведення відповідної медикаментозної колекції в передопераційному та післяопераційному періодах;

- розробити комплексний підхід до обстеження хворих, опрацювати ранні прояви та діагностичні критерії Пса, їх питому вагу, специфічність та чутливість;

- розробити концептуальну модель пато- та саногенезу структурно-функціональних порушень при псоріатичному артриті;

- позробити та систематизувати критерії ступеня тяжкості уражень апарата руху та опори при псоріазі, визначена їх значимість;

- розробити патогенетично обґрунтовану систему лікування, яка включає консервативне та оперативне лікування, відповідно стадії та фазі активності процесу при псоріатичному артриті;

- визначити показання, протипоказання, обсяг передопераційної підготовки, тактику, способи оперативного лікування та після оперативного забезпечення при псоріатичному артриті та визначити просоріатичні критерії і їх значимість для прогнозування перебігу захворювання;

- розробити та впровадити патогенетично обґрунтовану систему лікування, яка включає консервативні та оперативні способи лікування залежності від стадії патологічного процесу, визначені показання та протипоказання до їх переведення, заходи перед- та післяопераційного лікування, система соціальної та побутової реабілітації хворих на псоріатичний артрит.

У зв'язку з цим, великого значення набувають методи ранньої діагностики ХС та відповідні своєчасні заходи профілактики, первинної і спеціалізованої допомоги, в першу чергу, це стосується первинної ланки – сімейний лікар, спеціаліст-ревматолог та травматолог-ортопед.
Практична значущість роботи.

Результати фундаментальних досліджень авторського колективу стали підґрунтям для прикладних розробок, які охоплюють всі вивчені нозологічні форми, а саме:

Ревматоїдний артрит (РА): визначено нові клінічні критерії, предиктори та маркери, що дозволяють виявити РА на ранніх стадіях розвитку патологічного процесу; описане діагностичне значення змін концентрацій ессенціальних і токсичних мікроелементів, маркерів кісткового метаболізму та остеоасоційованих хімічних елементів у волоссі і крові хворих з різним клінічним, рентгенологічним та лабораторним перебігом РА; в клініці і експерименті доведено роль порушень обміну оксиду азоту в патогенезі уражень серця у хворих на РА та обґрунтовано доцільність використання стимуляторів синтезу оксиду азоту в лікуванні кардіопатії у хворих на РА; визначено основні аспекти диференційної діагностики РА з РеА та іншими запальними хворобами суглобів; обґрунтоване використання кортикостероїдів; правильний вибір і своєчасний початок базисної терапії; викладені раціональні підходи до терапії біологічними агентами; розроблено показання та протипоказання до синовектомії в найбільш уражених суглобах з використанням акртроскопічних методів; розроблено систему підготовки до оперативного втручання, удосконалено техніку ендопротезування суглобів та післяопераційної реабілітації, відпрацювання взаємовідносин поміж ревматологічною і ортопедо-травматологічною службами з питань термінології, номенклатури, класифікації і програм консервативного і оперативного лікування; забезпечення на державному рівні реабілітації та соціальних заходів, як:

- остеоартроз (ОА): активне виявлення факторів ризику, прогнозування розвитку і ранньої діагностики ОА під час оглядів населення; гендерні особливості ОА, а також клініко-рентгенологічний перебіг ОА у окремих професійних груп населення та у пацієнтів з супутньою патологією (цукровим діабетом); визначено місце ультразвукового дослідження та магніто-резонансної томографії у діагностиці ОА; доведено клініко-патогенетичну роль змін концентрацій істинних лужних і лужноземельних металів у волоссі та крові хворих на ОА; розроблено раціональні підходи до використання хондропротекторів, не стероїдних протизапальних препаратів, фізіотерапевтичного і санаторно-курортного лікування; впровадження методів локальної терапії; активне застосування ендопротезування; забезпечення „спадкоємності” в питаннях консервативного та ортопедичного лікування хворих;

- анкілозивний спондилоартрит (АС), псоріатичний артрит (ПА): встановлене патогенетичне значення змін ліпідного та пуринового обміну, перекисного окислення ліпідів і системи антиоксидантного захисту в визначенні характеру уражень суглобів, хребта, поширеності, тяжкості суглобового синдрому та розвитку кістково-деструктивних змін у хворих на АС; описані прогностичні критерії хронізації та прогресування АС; визначено клініко-патогенетичну і діагностичну роль окремих токсичних та ессенціальних мікроелементів та їх вплив на ступінь активності, поширеність партикулярного процесу та важкість кістково-деструктивних змін у хворих на Пса; викладені сучасні підходи до терапії біологічними агентами хворих на АС та ПсА; розроблено показання та протипоказання суглобів з застосуванням цементного чи без цементного способу фіксації елементів протезу, удосконалено техніку ендопротезування суглобів та післяопераційної реабілітації, визначені принципи подальшого моніторингу хворих та особливості реабілітації;

- реактивний артрит (РеА): викладені особливості статевого диморфізму клініко-лабораторного перебігу РеА; продемонстровані взаємозв’язки характеру і тяжкості ураження периферичних суглобів, параартикулярних тканин, хребта та крижоздухвинних зчленувань при РеА з патологією урогеніталій, очей, шкіри і серця, визначено чинники, що дозволяють прогнозувати перебіг змін опорно-рухового апарата у хворих на РеА, доведено взаємовплив окремих груп медикаментів, природних і преформованих фізичних чинників на результати реабілітації такої категорії пацієнтів;

- подагричний артрит (ПоА): продемонстрована клініко-патогенетична та діагностична роль ессенціальних та токсичних мікроелементів, що беруть участь у пуриновому обміні, а також дисбалансу цитокінової мережі у хворих з різними клініко-рентгенологічними ознаками подагричного артриту; взаємозв’язки суглобової, ниркової і кардіальної патології у хворих на подагру, описані морфологічні ознаки подагричної нефропатії та зміни в системі органів дихання (альвеол, між альвеолярних просторів, бронхів та легеневих судин), що дозволить покращити якість ранньої діагностики різних типів патологій внутрішніх органів у зазначеного контингенту хворих; визначене місце нових методів обстеження (динамічну між фазну тензіометрію сироватки крові та сечі) у діагностиці подагри;

- остеопороз (ОП) та вторинний остеопенічний синдром: визначення факторів розвитку ОП; особливості контролю активності аутоімунного запального процесу; встановлено гендерні відмінності остеодефіциту (остеопенія, остеопороз) за показниками метакарпального індексу і мінеральної щільності кістки, визначено патогенетичну роль змін структурно-фукнціонального стану кістки, залежність ефективності використання патогенетичної терапії від початкових показників кісткового метаболізму, вивчено характер змін окремих складових зазначеного обміну під впливом лікування; визначені особливості дозування, термінів використання способів введення ГКС; описані підходи до призначення базисних антиостеопоретичних препаратів; обґрунтована доцільність інструментального моніторингу та лабораторний контроль стану хворих на ОП.

Крім того, визначено, що важливим у лікуванні хворих на ХС суглобів є:


  • раціональне лікувальне харчування, як одна із умов профілактик розвитку і загострення гастро-дуоденальних ускладнень у хворих на ХС, обґрунтовані та опрацьовані дієтичні режими для кожного ХС з врахуванням особливостей його патогенезу, клінічного перебігу та лікування;

  • використання запропонованого алгоритму безпечного застосування НПЗП, як найбільш широко застосовуваних при лікуванні хворих на ХС;

  • подальше спільне удосконалення лікарями-ревматологами, лікарями-ортопедами та лікарями загальної практики стандартизованих підходів до медикаментозного лікування, диспансерного поліклінічного та санаторно-курортного етапів лікування хворих на ревматичні захворювання суглобів;

  • затвердження і втілення уніфікованих робочих класифікацій хвороб суглобів, єдиних для всіх лікарських спеціальностей в Україні;

  • втілення уніфікованих стандартів (протоколів, програм, тощо) діагностики хвороб суглобів відповідно як до їх активного виявлення при масових оглядах населення, так і поглибленої діагностики;

  • подальша практика спільних (ревматологи, травматологи-ортопеди) наукових та практичних підходів щодо розробки та впровадження уніфікованих стандартів профілактики, діагностики та лікування хвороб суглобів, видання спільних організаційно-методичних документів з питань артрології;

  • розробка і втілення для лікарів терапевтичного профілю рекомендацій щодо відбору хворих для ортопедичного лікування, в тому числі ендопротезування.

Впровадження результатів роботи в практику охорони здоров’я.

З ініціативи та під керівництвом авторів роботи в Україні створено та впроваджено в практику охорони здоров’я ряд ефективних технологій діагностики та лікування ХС, що плідно використовуються в більшості обласних та міських лікарень України.

Авторами роботи видано видано 52 монографії, захищено 65 дисертаційних робіт (12 докторських та 53 кандидатських), опубліковано понад 1250 статей у провідних виданнях України, Росії, Європи, Північної Америки, зроблено понад 50 винаходів, захищених патентами та авторськими свідоцтвами.

Результати роботи висвітлені у численних доповідях на Всеукраїнських та міжнародних з’їздах, конференціях, симпозіумах.

Автори роботи є дійсними членами міжнародних фахових співтовариств, регулярно виїздять з доповідями, лекціями та показовими операціями у країни Європи та Америки.

Впровадження новітніх розробок колективу авторів суттєво покращило ефективність лікування, суттєво скоротило терміни лікування і реабілітації хворих, заощадило бюджетні кошти та їх лікування та соціальну підтримку.


Висновки.

1. В результаті роботи впроваджені клінічні стандартизовані протоколи ранньої діагностики, профілактики і лікування ХС, затверджені МОЗ України та професійними Асоціаціями ревматологів та ортопедів-травматологів; покращена рання та диференційна діагностика найбільш значимих ХС, що дозволила збільшити частоту їх виявлення на ранніх стадіях до 40%; підвищено рівень обізнаності населення із сучасними методами лікування, необхідністю здійснення профілактики ХС. Налагоджене міжнародне співробітництво з пріоритетних напрямків лікування ХС, зокрема Європейської Антиревматичної Ліги (EULAR), Міжнародної Асоціації ортопедів-травматологів (SICOT), (SIROT), Американської Академії ортопедичної хірургії (AAOS).


2. Авторами роботи надане наукове обґрунтування та впроваджені нові методи діагностики хвороб суглобів: інструментальні (кісткова денситометрія, ультразвукове дослідження опорно-рухового апарата (УЗД), магнітно-резонансна томографія суглобів (МРТ); лабораторні (визначення високоспецифічних аутоантитіл при ревматоїдному артриті та сучасних маркерів системного аутоімунного запалення). Це дозволяє проводити ранню діагностику хвороб суглобів, що покращує прогноз та дозволяє уникнути передчасної інвалідізації.
3. Сформовані нові підходи до лікування хвороб суглобів, а саме:

  • концепція та система консервативного та хірургічного лікування хвороб суглобів;

  • визначені провідні ланки патогенезу остеоартрозу, що дозволило змінити погляд на цю хворобу як виключно дегенеративний процес у суглобовому хрящі та субхондральній кістці;

  • визначено роль остеопорозу як системного ускладнення перебігу хвороб суглобів;

  • переглянуто роль локальної та системної глюкокортикостероїдної терапії в лікуванні хвороб суглобів.

4. Розробка та впровадження системи діагностики та лікування хвороб суглобів, дозволила: знизити рівень інвалідності хворих на патологію суглобів, підвищити якість та зменшити тривалість лікування; зменшити прямі (госпіталізація, медикаменти, хірургічне лікування) та непрямі (лікарняні листки, інвалідність, передчасна смерть) видатки державних органів охорони здоров'я та соціального захисту при хворобах суглобів.


Таким чином, в результаті виконання роботи вирішена важлива медико-соціальна проблема лікування хворих з ураженням суглобів. Наукові дослідження та розробки авторів визнані світовими товариствами фахівців з ревматології та ортопедії, як важливі та корисні, мають велику перспективу.

Герасименко Сергій Іванович __________________________
Полулях Михайло Васильович __________________________
Свінціцький Анатолій Станіславович __________________________
Бурянов Олександр Анатолійович __________________________
Шуба Неоніла Михайлівна __________________________
Борткевич Олег Петрович __________________________
Сіняченко Олег Володимирович __________________________
Філіпенко Володимир Акимович __________________________


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка