«Баскетбол. Техніка гри у нападі та захисті» Чугуїв, 2014. – 25 с




Скачати 468,9 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації19.11.2018
Розмір468,9 Kb.
1   2   3

Голова комісії_______________________________________

П.І.Б. підпис

Дата _________________________________________________




ЗМІСТ

ВСТУП………………………………….…………………………………….….3

РОЗДІЛ І.

РОЗВИТОК РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ

1.1. Основні аспекти фізичного розвитку рухової активності учнів на уроках баскетболу…………………………………………………………………………... 4

1.2. Теоретичні основи техніки баскетболу……………………………………….6

РОЗДІЛ ІІ.



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З ТЕМИ «БАСКЕТБОЛ»

2.1. План заняття….………………………………………………………..14

2.2. Хід заняття……………………………………………………………..15

2.3.План-конспект заняття…………………………………………………16

Висновки………………………………………………..………………...…….21

Література……………………………………………………………………….22

Додатки

ВСТУП
Основною формою фізичного виховання школярів, яка забезпечує необхідний рівень знань, умінь і навичок, передбачених навчальною програмою, є урок фізичної культури.

Уроки фізичної культури в комплексі з іншими предметами, позакласною та позашкільною роботою покликані забезпечувати всебічний гармонійний розвиток особистості школяра. Вони відрізняються від інших навчальних предметів тим, що їх специфічним змістом є рухова діяльність. Проте це не знижує її освітнього і виховного значення. У процесі педагогічно спрямованих занять фізичною культурою засобами баскетболу в учнів формуються теоретичні знання і практичні навички, уміння раціонально виконувати рухи в усіх видах діяльності. Такі заняття виховують у дітей дисциплінованість, самостійність, колективізм, сприяють підвищенню фізичної і розумової працездатності.

Основною проблемою на сьогоднішній день є розвиток рухової активності школярів. Особливу увагу слід звернути на вирішення завдань, які сприяють формуванню умінь управляти своїми функціями.

Уміння управляти своїми рухами і виконувати їх відповідно зі своїми потребами формується лише в процесі спеціального навчання за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ. При цьому потрібно враховувати, що найважливішим у навчанні є вміння оцінювати свої рухи в часі, в просторі і за ступенем м’язової напруги.

За допомогою баскетболу найбільш успішно вирішуються завдання гармонійного фізичного розвитку, оскільки в його розпорядженні є найрізноманітніші вправи, що сприятливо діють на різні відділи рухового апарату, на всі м’язові групи людини. Заняття баскетболом сприяють розвитку багатьох фізичних якостей. Різноманітні стрибки, виконання прийомів техніки нападу і захисту, розвивають силу м’язів тулуба, ніг та рук. Це в свою чергу веде до розвитку швидкості, яка допомагає оволодінню технікою і тактикою гри у баскетбол.

Баскетбол є однією з основних i невід’ємних частин змісту занять фізичної культури i факультативних занять, фізкультурно-оздоровчих заходів i спортивних розваг. Разом з тим, на сьогоднішній день, друковані праці розглядають, як правило, питання історії розвитку баскетболу, фізичну, тактичну, технічну та інші види підготовленості школярів.

Баскетбол в нашій країні є одним з наймасовіших засобів фізичного виховання. Великий вибір фізичних вправ i методів їх застосування, що складають зміст баскетболу, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму залежно від рухових можливостей тих, хто ним займається. Великий діапазон використання засобів i методів баскетболу робить його доступним людям різного віку, роду діяльності i фізичної підготовленості.

РОЗДІЛ І.
1.1. Основні аспекти фізичного розвитку учнів на уроках баскетболу
Як зазначено у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, основною метою освітньої галузі "Здоров’я і фізична культура" є розвиток рухової діяльності шляхом набуття учнями навичок збереження, зміцнення, використання здоров’я та дбайливого ставлення до нього, розвитку фізичної культури особистості та готовності до дій в умовах надзвичайних ситуацій та захисту Вітчизни.

Заняття баскетболом займає одне з найважливіших місць у вирішенні задач, які стоять перед фізичною культурою в школі. Навчання основам баскетболу у відповідності з вимогами програми фізичного виховання учнів, загальноосвітніх навчальних закладів (ЗНЗ) передбачена у 5-9-х класах. Учням належить ознайомитись зі змістом та основними правилами гри у баскетбол, розвивати свої фізичні якості, оволодіти прийомами техніки гри, засвоїти найпростіші тактичні комбінації [5, 6].

Основною формою фізичного виховання школярів, яка забезпечує необхідний рівень знань, умінь і навичок, передбачених навчальною програмою, є урок фізичної культури. Уроки з баскетболу в школі направлені на фізичний розвиток учнів, виховання у них сили волі, дисципліни, стійкості, колективізму, відчуття дружби. Широкий діапазон дії гри в баскетбол на організм учнів в взаємодії з правилами та доступними ігровими прийомами дозволяють в середній школі займатися цією доступною грою, починаючи з 5 класу.

Гра у баскетбол характеризується багатим і раціональним руховим змістом. Щоб грати в баскетбол необхідно швидко бігати, володіти силою, витривалістю, спритністю, високо стрибати – основа для оволодіння технікою і тактикою баскетболу. У процесі тренувань на організм учнів впливають навантаження, максимальні за обсягом і тривалістю, що потребує мобілізації всіх функціональних можливостей організму. Виконання рухів з м’ячем супроводжується емоційним напруженням гравців, викликає активізацію діяльності серцево-судинної та дихальної системи [6, 7].

Один із напрямків підвищення ефективності системи підготовки учнів базується на глибокому вивченні структури змагальної діяльності та побудові на цій основі модельних структур навчально-тренувального процесу. Визначення структури гри дозволяє, виходячи з кінематичних особливостей аеробних і анаеробних процесів, установити можливий характер енергетичного забезпечення ігрової діяльності учнів. У період ігрової активності, що триває близько 30 секунд, аеробний процес не встигає досягти максимальної потужності, а лактатний анаеробний процес у працюючих м’язів за цей час уже вичерпує свою ємність. У таких часових інтервалах найбільшу роль в енергозабезпеченні роботи відіграє анаеробний гліколізтичний процес. Однак оскільки активні паузи і посилення гліколізу повторюються до 90 разів за гру, то в процесі гри створюються передумови і для інтенсифікації аеробного процесу. Отже, можна очікувати, що енергетичне забезпечення ігрової діяльності учнів матиме змішаний аеробно-анаеробний характер з великою питомою вагою гліколізтичних реакцій [3, 5].

Гра у баскетбол розвиває також миттєву реакцію на слухові та зорові сигнали, підвищує м’язове відчуття, та сприяє до швидкого чергування напруження та розслаблення м’язів. Невеликий об’єм зусиль та навантажень у грі позитивно впливає на прискорення росту учнів.

У загальноосвітній школі баскетбол є складовою програми фізичної культури у 5-11-х класах, використовується у позакласній роботі в спортивних секціях і на заняттях груп початкової підготовки системи ДЮСШ на базі школи. Не можна віддавати перевагу лише двостороннім іграм на уроках – продуктивність таких уроків буде невисокою.

У 12-13, 14-15 і 16-17 років учні опановують основи техніки і тактики гри, беруть участь у змаганнях. Кількість занять має бути не менше ніж два рази на тиждень тривалістю 60-90 хв. для дітей 8-13 років і не менше трьох разів на тиждень по 90 хв. – для дітей 14-15, 16-17 років.

В процесі ігрової діяльності в учнів виникають позитивні емоції: інтерес до гри, життєдіяльність, ініціативність, бадьорість, бажання перемогти.

Внутрішньошкільні змагання з баскетболу проводяться між класами. Такі змагання, як правило, входять до програми фізкультурних свят.

Завдяки своїй доступності і емоційності баскетбол не тільки служить фізичному розвитку, але і являється засобом активного відпочинку.

Правильна організація роботи по навчанню та проведенню змагань має велике виховне значення. Навчальні і контрольні ігри сприяють розвитку волі, сили, дисципліни, стриманості, виховують відчуття товариства та взаємодопомоги, відкриває широкі можливості для проявлення і розвитку творчої ініціативи окремих баскетболістів і колективу команди. Навчання та тренування втілюється в процесі навчально-тренувальних уроків, які в окремих випадках можна розділити на навчальні та тренувальні заняття. Кожен урок відводиться для вирішення окремих задач, але оскільки всі уроки зв’язані між собою єдиним ланцюгом та призначенням, їх використання забезпечує досягнення загальних цілей навчання і тренування. Кожен урок будується та проводиться так, щоб одночасно вирішувати всі задачі навчально-виховного процесу. Тому в кожному з них ставлять конкретні завдання і підбирають відповідний комплекс вправ. Сам урок будується по певному плану, що дозволяє розподілити матеріал в потрібній послідовності і використовувати необхідні методи проведення [3, 4].

Всі уроки розрізняються своєю направленістю, але здебільшого вони мають комплексний характер.

Оволодіння грою починається з загального ознайомлення учнів з її змістом і основними правилами. Яскравість і емоційність змагань викликає зацікавленість у учнів і стає певним мотивом до їх послідуючої навчально-тренувальної діяльності.

На цьому закінчується перший етап і починається наступний, важливий, етап оволодіння горю – початкове навчання. На цьому етапі передбачається навчання учнів основним прийомам гри, повідомити їм необхідну інформацію про значення її гри і змісту, освоїти найважливіші правила і навчитись використовувати вивчене в умовах гри. Паралельно втілюється розвиток важливих рухових якостей і оволодіння іншими видами вправ, які забезпечують різносторонній фізичний розвиток.

Наступний крок – застосування командних ігор, де наявна загальна ціль, але відсутні умови безпосередньої боротьби з суперником. Це допомагає закріпленню техніки рухів, дає первинні навички тактичної взаємодії.

Початкове навчання ігровим прийомам переважно ведеться на базі ігрового методу. На кожному етапі навчально-тренувального процесу обов’язково вирішуються навчальні, виховні та оздоровчі задачі. Основними задачами навчально-тренувального процесу по спортивним іграм є: закріплення здоров’я і підвищення працездатності на основі всебічного, гармонійного розвитку; оволодіння спеціальними знаннями, вміннями та навичками та їх поступове удосконалення; виховання необхідних рухових, інтелектуальних та морально-вольових якостей і спеціальна підготовка до високих результатів; досягнення спортивного розряду та подальше підвищення спортивної кваліфікації.

Вирішення цих задач втілюється за допомогою організації раціонального змісту і методики проведення занять та змагань.



1.2. Теоретичні основи техніки баскетболу
Аналіз методичної літератури [2, 6, 7] з питань формування техніки гри у баскетбол дозволяє виділити основні види техніки баскетболу, які необхідні для розвитку фізичної культури особистості школярів.

Техніка гри - сукупність прийомів, що дозволяють найбільш успішно вирішувати конкретні змагальні завдання.

Техніка баскетболу розпадається на два великі розділи:

Техніка нападу розпадається на а) техніка пересувань, б) техніка володіння м'ячем;

Техніка захисту розпадається на а) техніка пересувань, б) техніка відбору м'яча і протидія.

Техніка нападу

А) Техніка пересування. Для пересування по майданчику баскетболіст використовує ходьбу, біг, стрибки, зупинки, повороти. Пересування - основа техніки баскетболу. За допомогою цих прийомів гравець може правильно вибрати місце, відірватися від опекающего його супротивника і вийти в потрібному напрямку для подальшої атаки, досягти найбільш зручних, добре збалансованих вихідних положень для виконання інших прийомів.



Ходьба. Ходьба використовується головним чином для зміни позиції в період коротких пауз або зниження інтенсивності ігрових дій, а також для зміни темпу руху у поєднанні з бігом.

Біг. Біг займає в грі велика місце і є головним засобом пересування. Гравець повинен уміти в межах майданчика виконувати прискорення з різноманітних стартових положень, в будь-якому напрямку, особою або спиною в перед, швидко змінювати напрямок і швидкість бігу.

Стрибки. Підраховано, що кваліфікований баскетболіст в середньому за гру виконує до 130-140 стрибків з різних положень і з різними завданнями. Застосовуються два способи виконання стрибка: поштовхом двома ногами і поштовхом однією ногою. Стрибок поштовхом двома ногами виконується частіше з місця з положення основної стійки. Гравець швидко присідає, злегка відводить руки назад і піднімає голову. Стрибок поштовхом двома ногами з розбігу застосовується зазвичай при виконанні кидків в кошик і при боротьбі за відскок. Стрибок поштовхом однією ногою виконується з короткого розбігу. Відштовхування проводиться таким чином, щоб максимально використовувати інерційні сили розбігу. При виконанні ряду технічних прийомів з м'ячем у безопорному положенні дуже важливим вважається вміння гравця вистрибувати на достатню висоту без активної участі рук, швидко і своєчасно.

Зупинки. Відповідно до ігрової ситуацією баскетболіст використовує різкі, раптові зупинки, які в поєднанні з ривками і змінами напрямки бігу дають можливість на деякий час звільнитися від опіки супротивника і вийти на вільне місце для подальших атакуючих дій. Зупинка здійснюється двома способами: стрибком і двома кроками. При першому способі гравець робить невисокий ковзний стрибок по ходу руху, причому, відштовхнувшись однією ногою, він подає тулуб назад і приземляється або на обидві ноги одночасно, або спочатку на поштовхову ногу з наступним присіданням. При другому способі зупинки використовується так званий двокроковий ритм (двокрокова техніка). Тут гравець передостанній короткий крок робить з підсідом і зі зміщенням від центру тяжіння в напрямку зворотному руху. Потім слід останній подовжений крок, гравець виставляє ногу вперед зі стопорящій опорою на п'яту і подальшим перекатом на всю ступню.

Повороти. Нападаючий використовує повороти для відходу від захисника, укриття меча від вибивання. Є два способи поворотів - вперед і назад. Поворотом у перед називаються такі повороти, коли переступання виконуються в той бік, куди баскетболіст звернений обличчям, а поворотами тому - ті, які виконуються переступанням в бік, куди баскетболіст звернений спиною. При повороті на місці гравець переносить основний центр ваги тіла на одну ногу, яка є як би віссю обертання. Виконуючи поворот в русі, гравець зближується з противником і ставить стопу опорної ноги розгорнуто в напрямку передбачуваного повороту.

Б) Техніка володіння м'ячем. Техніка володіння м'ячем включає в себе наступні прийоми: ловлю, передачі, ведення і кидки м'яча у кошик.

Ловля м'яча. Ловля м'яча - прийом, за допомогою якого гравець може впевнено опанувати м'ячем і зробити з ним подальші атакуючі дії. Ловля м'яча - це вихідне положення для наступних передач, ведення або кидків, тому структура руху повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів.

Ловля м'яча двома руками. Найбільш простим і в той же час надійним способом оволодіння м'ячем вважається ловля м'яча двома руками. Підготовча фаза: якщо м'яч летить до гравця на рівні грудей або голови, слід витягнути руки назустріч м'ячу, ненапруженими пальцями і китицями утворюючи як би воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча. Основна фаза: у момент зіткнення з м'ячем потрібно обхопити його пальцями, зближуючи кисті, а руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи тим самим м'яч до грудей. Завершальна фаза: після прийому м'яча гравцем тулуб знову подається злегка вперед; м'яч перехопленийних від противника розведеними ліктями, виноситься в положення готовності до подальших дій.

Ловля м'яча однією рукою. Коли ігрова обстановка не дозволяє дотягнутися до м'яча,що летить і зловити його двома руками, слід ловити м'яч однією рукою. Підготовча фаза: гравець витягує руку таким чином, щоб перетнути траєкторію польоту м'яча (кисть і пальці не напружені). Основна фаза: як тільки м'яч торкнеться пальців, руку потрібно відвести назад - вниз, як би продовжуючи політ м'яча (Автоматизована рух). Завершальна фаза: м'яч потрібно підтримати однією рукою, потім міцно обхопити двома руками так, щоб бути готовим негайно діяти далі.

Передача м'яча. Передача - прийом, за допомогою якого гравець направляє м'яч партнерові для продовження атаки. Існує багато різних способів передач м'яча. Застосовують їх в залежності від тієї чи іншої ігрової ситуації, відстані, на яку потрібно послати м'яч, характеру і способів протидії суперників.

Передача двома руками від грудей - основний спосіб, що дозволяє швидко і точно направити м'яч партнеру на близьке чи середня відстань в порівняно простий ігровий обстановці, без щільної опіки противника. Підготовча фаза: кисті з розставленими пальцями вільно охоплюють м'яч, утримуваний на рівні пояса, лікті опущені. Основна фаза: м'яч посилають вперед різким випрямленням рук майже до відмови з додатковим рухом кистей, що надає м'ячу зворотне обертання. Завершальна фаза: після передачі руки розслаблено опускають вниз, гравець випрямляється, а потім займає становище на злегка зігнутих ногах.

Передачі двома руками зверху найчастіше використовують на середні відстані в умовах щільної опіки противника. Підготовча фаза: гравець піднімає м'яч злегка зігнутими руками над головою і заносить його за голову. Основна фаза: гравець різким рухом рук з розгинанням в ліктьових суглобах і захльостує рухом кісток направляє м'яч партнеру.

Передача двома руками знизу застосовується на відстані 4-6 м в тих випадках, коли м'яч спійманий на рівні нижче колін або піднятий з майданчика. Підготовча фаза: м'яч у руках, опущених вниз, руки злегка зігнуті, пальці вільно розставлені на м'ячі. Основна фаза: маховим рухом рук вперед у поєднанні з їх випрямленням м'яч посилають в бажаному напрямку.

Передача двома руками "з рук в руки" використовується для адресування м'яча партнеру, що знаходиться майже в щільну до гравця з м'ячем. Підготовча фаза: гравець витягує руки з м'ячем, перетинаючи напрямок руху партнера. Основна фаза: гравець спочатку повертає м'яч таким чином, щоб кисті підтримували його з верху і з низу, а потім відпускає м'яч.

Передача однією рукою від плеча - найбільш поширений спосіб передачі м'яча на близьке і середня відстань. Підготовча фаза: руки з м'ячем відводяться до правого плеча так, щоб лікті не піднімалися; одночасно гравець повертається убік замаху. Основна фаза: м'яч на правій руці, яка відразу ж випрямляється з одночасним захльостують рухом кисті і поворотом тулуба. Завершальна фаза: після вильоту м'яча права рука на коротку мить як би його супроводжує, а потім розслаблено опускається вниз.

Передача однією рукою зверху застосовується, коли необхідно послати м'яч на середні і особливо далекі відстані. Підготовча фаза: гравець повертається кидком у напрямку передачі, рука з м'ячем відводиться назад у напрямку передачі, рука з м'ячем відводиться назад у бік, м'яч лежить на долоні і утримується пальцями. Основна фаза: випрямлена рука з м'ячем потужним маховим рухом по дузі вгору доходить до вертикального положення, а інша, зігнута в ліктьовому суглобі, підтримує рівновагу і обмежує протидія суперника.

Передача однією рукою знизу виконується на близьке і середня відстань в тих ситуаціях, коли супротивник посилено намагається перехопити передачу поверху. Підготовча фаза: пряма або злегка зігнута рука з м'ячем махом відводиться назад, м'яч лежить на долоні, утримуваний пальцями і відцентровою силою. Основна фаза: рука з м'ячем вздовж стегна виноситься вперед вгору.

Передача однією рукою збоку схожа з передачею однією рукою знизу. Підготовча фаза: замах здійснюється відведенням руки з м'ячем у бік назад і відповідним поворотом тулуба. Основна фаза: рука з м'ячем робить махове рух вперед у площині, паралельній майданчику.

Передача однією рукою підкиданням вирішує те саме завдання, що й передача двома руками "з рук в руки". Гравець витягує руку з м'ячем, лежачим на долоні, перетинаючи напрямок руху партнера. У момент зближення гравець злегка підкидає м'яч вгору коротким рухом кисті і пальців. Партнер по ходу підхоплює м'яч проводить дії.



Ведення м'яча. Ведення м'яча - прийом в баскетболі, що дає можливість гравцю просуватися з м'ячем по майданчику з великим діапазоном швидкостей і в будь-якому напрямку. Ведення здійснюється послідовними м'якими поштовхами м'яча однією рукою вниз - вперед, трохи осторонь від ступень ніг. Основні рухи виконуються в ліктьовому і лучезапястном суглобах.

Ведення зі зміною швидкості. Несподівані зміни швидкості ведення м'яча застосовуються гравцем для відриву від захисника. Чим вище відскік і менше його кут, тим більше швидкість просування.

Ведення із зміною напряму. Використовується головним чином для обведення противника і проходів для атаки кошика. Зміна напрямку досягається тим, що кисть руки накладається на різні точки бічній поверхні м'яча з наступним випрямленням руки в потрібному напрямку.

Ведення із зміною висоти відскоку. Застосовується для прямого проходу повз захисника, без відхилень у бік. Гравець зближується з противником, ведучи м'яч з досить високим відскоком, потім сильно згинає ноги, нахиляє тулуб і знижує м'яч майже до майданчика випрямленою повністю рукою.



Ведення з асинхронним ритмом рухів руки з м'ячем і ніг. З успіхом використовуються для обведення двох-трьох супротивників. Даний спосіб ведення дозволяє більш вільно і раціонально використовувати відштовхувальні руху ніг і відхилення тулуба в якості фінтів.

Кидки у кошик. Кваліфікована баскетбольна команда проводить за час зустрічі в середньому 65 - 70 кидків у кошик з гри і до 20 - 25 штрафних кидків, від точності яких і залежить досягнення перемоги над суперником. Підготовка до виконання кидка становить основний зміст гри команди в нападі, а попадання в корзину - її головна мета. Баскетболіст, готуючись до кидка, повинен оцінити ситуацію на майданчику, можливу інтенсивність і спосіб протидії опікаючого захисника, реальні шляхи виходу для боротьби за відскок і інші моменти.

Кидок двома руками від грудей. Переважно використовується для атаки кошика з далеких дистанцій в умовах відсутності активної протидії захисника. Підготовча фаза: м'яч обхоплюються пальцями, утворюють щільну "чашу", і виноситься на рівень особи, ноги на ширині плечей, злегка зігнуті в колінах, одна нога виставлена на 30 - 40 см вперед. Основна фаза: руки повністю випрямлені вгору - вперед по невеликій дузі, кисті і пальці, розкриваючись, дають м'ячу спрямовує легкий поштовх; одночасно з рухом рук випрямляються і ноги. Завершальна фаза: після виконання кидка руки опускаються розслаблено вниз, гравець приймає вихідну позицію для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху.

Кидок двома руками зверху. Доцільно застосовувати з середніх дистанцій при щільній опіці противника. Підготовча фаза: м'яч виноситься над головою злегка зігнутими в ліктьових суглобах руками, тулуб злегка відхиляється назад. Основна ваза: руки випрямляються вгору - вперед, і робиться більш енергійний поштовх кистями і пальцями. Завершальна фаза: схожа з попереднім способом.

Кидок двома руками знизу. Виконується переважно при стрімких проходах до щита і атаках кошика в затяжному стрибку під руками накриває м'яч захисника. Підготовча фаза: гравець отримує м'яч в русі під праву або ліву ногу, а потім робить широкий крок іншою ногою і виконує стрибок до щита. Основна фаза: гравець максимально витягується до щита, виносить до кошика прямі руки, м'яч випускається з кінчиків пальців у найвищій точці, причому додатковим рухом кистей пальців йому надається зворотне обертання. Завершальна фаза: руки, як би супроводжуючи м'яч, піднімаються вгору без напруги.

Кидок однією рукою від плеча: досить поширений спосіб атаки кошика з місця з середніх і дальніх дистанцій. Підготовча фаза: гравець виставляє праву ногу вперед, розвернувшись правим плечем у напрямку до кошику. Основна фаза: приблизно на рівні голови м'яч лежить на правій руці, яка починає витягуватися вперед-вгору у напрямку до кошика. Завершальна фаза: після виконання кидка рука як би супроводжує м'яч до кошика, а потім опускається розслаблено вниз.

Кидок однією рукою зверху. Використовується частіше інших для атаки кошика в русі з близьких дистанцій і безпосередньо з-під щита. Підготовча фаза: м'яч ловитися під праву ногу. Основна частина: у вищій точці стрибка рука випрямлена для максимального наближення м'яча до кошика, м'яч виштовхується м'яким рухом кисті пальців, йому надається зворотне обертання. Завершальна фаза: гравець приземляється на зігнуті ноги недалеко від кошика, приймає положення рівноваги і готується до боротьби за відскок у випадку промаху.

Кидок однією рукою зверху ("гаком"). Найбільш часто використовується центровими гравцями для атаки кошика з близьких і середніх дистанцій в умовах активної протидії високорослого захисника. Підготовча фаза: гравець робить крок лівою ногою в сторону від противника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець вистрибує вгору, одночасно права рука з м'ячем відводиться від тулуба і дугоподібним рухом також піднімається вгору.

Добивання м'яча. У ряді ігрових положень, коли м'яч відскакує від щита при невдалому кидку або пролітає поблизу кошика, гравець не має часу для приземлення з м'ячем, прицілу і кидка. У таких випадках слід добивати м'яч в корзину в стрибку двома руками або однією рукою.(7-8)
Техніка захисту

техніка гра баскетбол м'яч



Техніка захисту підрозділяється на дві основні групи: а) техніка пересувань, б) техніка оволодіння м'ячем і протидії.

А) Техніка пересування.

Стойка. Захисник повинен знаходитися в стійкому положенні на злегка зігнутих ногах і бути завжди готовим утруднити вихід нападаючого за зручну позицію для атаки кошика та отримання м'яча.

Стійка з виставленою вперед ногою. Застосовується при триманні гравця з м'ячем, коли необхідно перешкодити йому кинути в кошик або пройти під щит. Гравець на зігнутих ногах розташовується як правило, між нападаючим і щитом. Одну ногу він виставляє вперед, однойменну руку витягує вгору - вперед, попереджаючи очікуваний кидок, а іншу руку виставляє в бік - вниз, щоб перешкодити веденню м'яча в напрямку, найбільш небезпечному для корзини.

Стійка із ступнями на одній лінії. Використовується при опіці нападника, який готується в середній частині поля до проходу з веденням в праву чи ліву сторону.



Пересування.

Напрямок і характер пересування захисника, як правило, залежать від дій нападаючого. Тому захисник завжди повинен зберігати положення рівноваги і бути готовим пересуватися в людом напрямку, весь час змінюючи напрям бігу в сторони, вперед, назад (часто спиною вперед).


Б) Техніка оволодіння м'ячем.

Виривання м'яча. Якщо захиснику вдалося захопити м'яч, то перш за все треба спробувати вирвати його з рук суперника. Для цього потрібно захопити м'яч можливо глибше двома руками, після чого різко рвонути до себе, зробивши одночасно поворот тулубом.


Вибивання м'яча

Вибивання м'яча з рук супротивника. Захисник зближується з нападником, активно перешкоджаючи його дій з м'ячем. Для цього захисник виконує неглибокі випади з витягнутою до м'яча рукою, відступаючи потім у вихідну позицію.

Вибивання м'яча при веденні. У момент початку проходу нападаючого з веденням захисник відступає або злегка відстрибує тому, залишивши супротивникові прямий пут до кошика, і переслідує його, відтісняючи до бічної лінії. Потім захисник набирає таку ж швидкість, як і нападник, і, випередивши ритм ведення, вибиває м'яч найближчій до супротивника рукою в момент прийому м'яча, який відскочив від майданчика.
Перехоплення м'яча

Перехоплення м'яча при передачі. Успіх даного способу перехоплення залежить насамперед від своєчасності та швидкості дій захисника. У цьому випадку захиснику потрібно на короткій відстані набрати максимально можливу швидкість і випередити суперника на шляху до летить м'ячу. Захисник плечем і руками відрізає прямий шлях суперникові до м'яча і оволодіває нею.

Перехоплення м'яча при веденні. Здійснюється в момент, коли захисник наздоганяє нападника, провідного м'яч. Для цього захиснику необхідно підлаштуватися до ритму і швидкості ведення м'яча, а потім, вийшовши з-за спини нападника, на мить раніше його прийняти відскакує м'яч на кисть найближчій руки і самому ж продовжувати вести м'яч, але в іншому напрямку.

Накривання м'яча при кидку. Захисник, що має деяку перевагу перед нападником у зростанні і стрибку, повинен спробувати перешкодити вильоту м'яча з рук при кидку. Накривання м'яча може здійснюватися по ходу підстраховки гравця супротивника. При накриванні м'яча потрібно уникати руху всієї руки (або рук) зверху - вниз, так як це часто призводить до персональних помилок, особливо при протидії кидку двома руками або однією рукою знизу.

Відбивання м'яча при кидку у стрибку. Ефективна протидія кидку у стрибку - дуже важке завдання, що вимагає від захисника мобілізації всіх сил, вміння та уваги. Кращим для відбиття м'яча з траєкторії польоту в кошик є момент, коли м'яч йде від кінчиків пальців руки і вже не контролюється нападаючим. Захисник повинен стрімко виходити для протидії кидку у стрибку так як час від моменту відштовхування до моменту випуску м'яча дорівнює всього 0,18 - 0,20 сек.

Оволодіння м'ячем у боротьбі за відскок у свого щита. Для кожного гравця команди, що захищається дуже важливо вміти впевнено опанувати м'ячем, що відскочив від свого щита або корзини, так як команді доводиться виконувати цю операцію в середньому 25 - 30 разів за матч. Після кидка нападаючого захисник повинен перепинити противнику шлях до щита, зайняти стійке положення, а потім боротися за відскок, швидко і своєчасно вистрибуючи для оволодіння м'ячем. Стрибок виконується поштовхом як однієї, так і двома ногами після невеликого розбігу або з місця. Високо вистрибнувши і заволодівши м'ячем, гравець при приземленні широко розводить ноги і згинає тулуб, щоб в умовах силової боротьби перешкодити супротивникові зайняти вигідне положення по відношенню до щита і м'ячу. Потім м'яч енергійним рухом рук підтягується до тулуба і ховається за допомогою широко розставлених ліктів (7-8)




РОЗДІЛ ІІ.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З ТЕМИ «БАСКЕТБОЛ»
Тема: «Баскетбол. Техніка гри у нападі та захисті»

Мета: Сприяння з допомогою засобів спортивних ігор позитивному впливу на психічну, фізіологічну та рухову функції.

Методична: Підвищення загальної працездатності організму і рівня технічної підготовленості учнів.

Дидактична:

Навчальна: розвиток і удосконалення методики викладання вмінь і навиків з теми: баскетбол; закріпити основні елементи техніки гри у нападі та захисті (стійки пересування; передачі м'яча, ведення зі зміною висоти відскоку, напрямку та швидкості руху.

Розвивальна: заохочувати учнів до постійних занять фізичним вихованням та свідомого ставлення до зміцнення свого здоров’я.

Виховна: сприяти розвитку спритності і координації; виховати морально - вольові якості; сформувати активно - позитивне відношення до занять з волейболу.

Оздоровча: Сприяти укріпленню систем організму, які несуть головне навантаження при виконанні спеціально – технічних вправ та в грі.

Вид заняття: практичне.

Тип заняття: удосконалення вмінь та навиків (тренувальний).

Засоби навчання: ходьба, біг, загально-розвиваючі, спеціально-підготовчі і такі, що підводять вправи.

Форми та методи проведення заняття:

При організації занятій: фронтальний, групової, індивідуальний;

при повторенні техніки: пояснення, показ, повторний, поточний;

при розвитку фізичних якостей: рівномірний, повторний, змінний.

Обладнання: м'ячі баскетбольні та набивні, секундомір, свисток, методичні картки.

Місце проведення: Спортивний зал.
Хід заняття


  1. Організаційний момент

Шикування, привітання, переклик учнів. Завдання та зміст занять. Визначення початкового рівня частоти серцевих скорочень за 15 сек.

  1. Мотивація

Позитивний вплив баскетбольних вправ на здоров'я і фізичний розвиток молоді

  1. Ознайомлення з темою і метою заняття

Повідомлення теми заняття «Баскетбол. Техніка гри у нападі та захисті».

  1. Активізація опорних знань

Визначення поняттям «фізичне виховання», «спортивні ігри» «особисте здоров’я». Техніка безпеки, якої додержуються учні під час виконання баскетбольних вправ.

5 Практичне заняття

5.1 В підготовчій частині потрібно підготувати організм до майбутньої основної діяльності, підвищити загальну і спеціальну підготовку. Виконується шикування, вітання, повідомлення задач заняття. Стройові вправи на місці - повороти, перебудови. Ходьба в русі: на носках, на п'ятах, на внутрішній та зовнішній частині стопи, перекатом з п'ятки на носок. Під час ходьби спину тримати рівно, положення рук змінювати за командою. Після ходьби переходити на біг. Далі виконується комплекс загально-розвивальних вправ для розігріву м’язів рук і плечового поясу, тулуба в русі. Вправи для розвитку сили м’язів ніг і укріплення зв’язкового апарату гомілкових і колінних суглобів: ходьба випадами, стрибки на одній нозі та на двох ногах з просуненням вперед Спеціальні бігові вправи:

  • біг з високим підніманням стегна;

  • біг із нахльостуванням гомілки.

  • правим боком приставним кроком;

  • лівим боком приставним кроком;

  • біг на прямих ногах уперед;

  • стрибками на правій нозі;

  • стрибками на лівої нозі;

  • стрибковий;

  • з прискоренням.

Темп середній. ЧСС 100 - 120 ударів/хв.. Дистанція 2 метра.

Після бігу - ходьба 2 кола для нормалізації дихання. Переміщення з колони по одному в колону по три. Виконуються загально-розвиваючі вправи на місці: кругові рухи головою, прямими руками, ривкові рухи, наклони та повороти тулуба, нахили та випади, махи прямими ногами. Всі вправи виконують за викладачем на чотири - вісім рухів. Велика увага приділяється вправам кистей, плечових суглобах та на розтягування м'язів ніг: нахилам, випадам і так далі.



    1. Для того, щоб досягти основної мети заняття, учні виконують окремі задачі:

  • Пересування баскетболіста

  • Комплекс вправ у парах із набивним м’ячем

  • Прийом і передача м’яча

  • Особиста опека гравця

  • Взаємодія трьох гравців у нападі

  • Взаємодія двох гравців у нападі з опіром захисника(заслон)

  • Ведення зі зміною напрямку з кидком після подвійного кроку

  • Навчально – тренувальна гра у баскетбол

    1. В заключній частині

Після побудови в колонну по одному знову перевіряється ЧСС (70 - 80 ударів).

5.4 Підсумки заняття викладач вказує позитивні і негативні моменти заняття, оцінює успішність учнів. Оголошує домашнє завдання: до комплексу ранкової гімнастики включити самостійне вивчення: «Профілактика спортивного травматизму».

План-конспект заняття


№ з/п

Зміст заняття

Дозування

Організаційно-методичні вказівки

Підготовча частина – 15 хвилин

1

Шикування, привітання, переклик Завдання та зміст занять. Визначення початкового рівня частоти серцевих скорочень за 15 сек.

2хв.

Правила поведінки та техніка безпеки на заняттях спортивними іграми. Опитування про самопочуття в стані покою і при навантаженні протягом занять

2

Актуалізація опорних знань: надати визначення поняттям «фізичне виховання», «спортивні ігри», «особисте здоров’я»

1 хв.




3

Мотивація навчальної діяльності: значення занять спортивними вправами для людині різного віку

1 хв.




4

Стройові вправи (повороти на місці, перешикування в 2 шеренги). Різновиди ходьби: на носках, п’ятках, внутрішній та зовнішній стороні стопи, перекатом з п'ятки на носок,

2хв.

Чітке виконання команд. Основна увага на правильну поставу. Дихання вільне

5

Повільний біг 200 м(ведення зі зміною рук та висоти відскоку)

1хв.

Дихання відкритим ротом і носом, 2 кроку – вдих, 2 кроку – видох. Після ходьби активний відпочинок: вправи на встановлення дихання.

6

Комплекс загально-розвивальних вправ для розігріву м’язів рук і плечового поясу, тулуба в русі, м’язів ніг біля опори. Вправи для розвитку сили м’язів ніг і укріплення зв’язкового апарату гомілкових і колінних суглобів: ходьба випадами, стрибки на одній нозі та на двох ногах з просуненням вперед (до 20 м)

1 хв.

Комплекс спеціально-підготовчих вправ учні виконують за самопочуттям. Вправи виконувати з повної амплітудою. Інтервал відпочинку між вправами для ніг не більше 30 сек. Активний відпочинок: вправи на встановлення дихання

7

Ходьба:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка