Біблійна школа для новонавернених Правда про Біблію



Скачати 496.88 Kb.
Дата конвертації21.09.2018
Розмір496.88 Kb.
Біблійна школа для новонавернених

Правда про Біблію

Церква ХВЄ м. Івано-Франківська

Унікальне походження Біблії

Слово “унікальний” – означає, як єдиний у своєму роді, одиничний, відмінний від усіх інших, незрівнянний. І це слово і його значення можна справедливо застосувати саме до Біблії.

Якщо візьмемо тільки історію про походження Біблії, то побачимо, що їй немає аналогів. Жодна книга немає такого, чи хоча б подібного утворення як Біблія.

Ніяка книга на землі писалася протягом 1600 років. Це неймовірно! Не 60 і не 160, а 1600. Однак саме такий період написання має Біблія.

Першими її книгами по написанню вважаються книги Мойсея, який писав їх майже за 1500 р. до Р. Х. Останніми книгами вважаються книги написані апостолом Іваном, приблизно в 90 -х роках після народження Христа. Отже, маємо період майже1600 р.

Біблія це одна книга, яка розділена на Старий і Новий Заповіти. 39 книг Старого Заповіту були написані до народження Христа. Остання книга, книга пророка Малахії написана більше, як за 400 р. до н. е. Отже, Старий Заповіт був написаний в проміжку більше, як 1000 р.

27 книг Нового Заповіту написані в основному апостолами в проміжку між 50 і 90-и роками після Р. Х. Отже, маємо період в 40 років.

Наскільки Біблія давня книга! Їй близько 2000 тисячі років, а деяким її книгам біля 3500 тисяч. І не дивлячись на таку давність, вона не втратила своєї актуальності і в наші дні. Сотні тисяч людей із задоволенням її читають і не вважають застарілою, несучасною чи неприйнятною в наше 21 століття, у вік надзвичайних технологій.

Біблію читають різні люди, як великі вчені так і малоосвічені. Її не можуть зрозуміти науковці і притому розуміють прості й неграмотні.

Біблія має близько 40 різних авторів. Її писали високоосвічені такі, як Мойсей, апостол Павло, які пройшли в ті часи високі школи. Писали знатні люди, державні діячі, царі Давид, Соломон, суддя Ізраїлю Самуїл, військовий начальник Ісус Навин, можна сказати голова уряду цілої імперії пророк Даниїл. Лука був лікарем, Матвій збирачем податків. Її писали і прості люди: Амос був пастухом, апостоли Петро та Іван рибаками.

Біблію писали на трьох континентах: в Азії, Африці і Європі. Першопочатково написана була трьома мовами: на івриті, - це мова Старого Заповіту, яку ще могли називати юдейською, або ханаанською. Також, арамейською мовою, яка була загальноприйнятим наріччям Близького Сходу аж до часів Олександра Македонського. І грецькою мовою був написаний Новий Заповіт. Ця мова була міжнародною в часи Христа і апостолів.

І хоча Біблія була написана протягом такого тривалого періоду, писалася різними людьми і в різних місцях, і складається з історичних нотаток, різних законів, цивільних, кримінальних, етичних, ритуальних, релігійної поезії, приповістей, алегорій, біографій, особистого листування, спогадів, а також різних пророцтв і одкровень – вона залишається цілісною книгою.

Якби взяти зараз 10 письменників із одного соціального прошарку, одного покоління, одного місця, одного континенту, котрі пишуть лише однією мовою і дати їм лише одну суперечливу тему. Ми б отримали напевно різні виклади, погляди і думки, які б можливо суперечили між собою. А Біблія розглядає багато різних тем із гармонією і злагодою.

Якщо підійти з позиції людських міркувань, вникнувши в суть вищесказаного, людям створити таку книгу не під силу. Отже, не можливо не зробити висновок, що Біблія незвичайна книга. Вона є не просто витвором людського мистецтва, але Словом Божим. Вона писалася і створювалась під керівництвом Самого Бога.

Варто зацікавитися цією книгою хоча б тільки розглянувши її надзвичайну історію, що це не проста книга. Але що найголовніше, так це не те що Біблія є світовим шедевром, а суть в тому, що вона відкриває смисл життя людини на землі і шлях до вічного блаженства у вічності.

Унікальна життєздатність Біблії

Ми не помилимося, якщо скажемо, що Біблія має найбільшу кількість читачів. Жодну книгу в світі так багато не читали і так часто не перечитували протягом свого життя. Дехто прочитав її декілька десятків разів.

Біблія була однією із перших великих книг, перекладених іноземною мовою. Грецький переклад давньоєврейського тексту Старого Заповіту з’явився ще приблизно у 250-му році до Різдва Христового. І за числом перекладів, повторних перекладів і переказів Біблії немає рівних серед усіх книг світу. Вона перекладена на сотні мов і діалектів. В різних країнах почали утворюватися Біблійні товариства. В 20 ст. Так зване Вікліфське Товариство Перекладачів Біблії, яке було створене в Америці постановило собі ціль, використовуючи найновіші мовні і технічні методи, дати всім народам і племенам, які мають самостійні мови, Біблію на їхніх мовах. Для жодної книги напевно й не виникло б гадки зробити щось подібне.

По тиражу також Біблії не знайдеться рівних. Коли був знайдений перший друкарський верстат на ньому першою саме і була надрукована Біблія.

Хоча Біблію було написано на нетривкому матеріалі, і протягом століть аж до винайдення друкарського верстату її доводилося багаторазово переписувати, це не погіршило її стилю і не завадило точності.

Євреї зберігали її пильніше, аніж будь-які інші рукописи в історії. Вони слідкували за кожною літерою, складом, словом і абзацом Біблії. В юдейському суспільстві існували цілі класи людей, єдиним завданням котрих був ретельний контроль за збереженням і розмноженням цих документів – клас писарів, законників і масоретів. Скажімо хто і коли перелічував літери й склади в яких не-будь творах видатних людей. Це можливо дивно, але факт, Біблія має таку історію.

Біблія пройшла також через жорстокі випробування і пережила найрізноманітнішу критику. Її переслідували так, як це не було з жодною з інших книг: і спалювали, забороняли, оголошували поза законом від епохи римських імператорів і аж до наших часів.

Видатний французький антирелігійник Вольтер, який помер в 1778р. казав що за 100 р. по ньому християнство буде зметене з землі і стане надбанням історії. І лише через 50 р. після його смерті Женевське Біблійне товариство заходилося друкувати Біблію на його власному друкарському верстаті у його домі.

В 303 р після Р. Х. Імператор Діоклетіан видав наказ який мав на меті припинити читання християнами молитов і знищити Біблію. І лише по 25р. імператор Константин, наступник Деоклетіана видав наказ про виготовлення 50 примірників Біблії за державний кошт і підняв християнство на рівень державної релігії.

Принаймні згадаймо недавні часи Радянського Союзу, коли Біблія конфісковувалася і вважалася контрабандною книгою, а релігія проголошувалася, як опіум для народу. Ціль комунізму була побудувати світле майбутнє, але без Бога. І що з цього вийшло? А в наші часи, де не пройшло й декілька років, Слово Боже проповідується по різних засобах масової інформації, а Біблія є майже в кожному домі і Новий Заповіт можуть отримати всі бажаючі, навіть безкоштовно.

І хоча жодну книгу в історії так не пересіювали, так прискіпливо не розбирали, не ганьбили і піддавали масовим нападам, критикували написане в ній називаючи легендами, казками, однак через все це Біблія не втратила свій авторитет, її люблять, читають, вивчають, їй довіряють мільйони людей. Перед нею схиляються президенти, вчені, і глибоко шанують прості люди.

Унікальність Біблійного вчення

Звичайно, жодне вчення в світі не може зрівнятися із вченням Біблії.

Біблія розповідає нам, як все почалось, який початок нашій планеті, і всьому, що є на ній. Саме вона правдиво пояснює чому в світі існує зло страждання, смерть.

З Біблії ми дізнаємось про всесвітній потоп, сліди, якого залишилися і до нашого часу.

Вона відкриває нам історію виникнення різних народів і детально розповідає про утворення ізраїльського народу, як народу Божого, від якого потім прийшов Спаситель світу Ісус Христос. Жоден народ не має такої історичної розповіді. Здебільшого розповіді інших народів переплітаються з легендами.

Біблія унікальна своїми пророцтвами. В жодних книгах різних релігій світу ми не виявимо ніяких конкретних провіщень про якісь історичні події, що мали статися у віддаленому майбутньому. Чи вони б стосувалися якогось народу, міста чи країни, або ж якихось конкретних осіб.

В жодній релігії немає ні одного пророцтва про її засновників, як це є в християнстві щодо Господа Ісуса Христа, де в Старому Заповіті міститься понад 300 пророцтв про його народження, служіння, страждання смерть і воскресіння. Скажімо мусульманство не може вказати на жодне провіщення про прихід Магомета, яке було б виголошено за сотні років до його народження.

Також, саме у Біблії міститься найвище моральне вчення. Якби всі люди чинили згідно науки Священного Писання важко уявити собі яким би було життя на землі. Напевно ми б не помилилися, якщо б сказали що це було б як райське життя.

Біблія вчить не тільки про добрі слова чи діла, але й про чистоту думок і сердечних намірів. Такої святості ми не знайдемо в ніяких постановах будь якої релігії

І Біблія це не просто ряд законів, яких людині не під силу виконати, але вона відкриває як досягнути цього рівня святості і чистоти.

І саме Біблія відкриває нам правду про те, що буде із нашою планетою і людством в майбутньому, який усьому кінець. Біблія дещо відкриває нам і про життя людини після смерті, що було підбадьоренням для багатьох християн, які йшли навіть на смерть за віру в Свого Господа.

Яке місце займає ця надзвичайна книга у нашому житті? Яке наше ставлення до неї? Чи є вона для нас найвищим авторитетом? Скільки уваги і часу ми приділяємо для неї? А саме через Біблію ми можемо отримати незбагненне щастя.



Матеріали, що використовувалися при створенні Біблії

Наше 20-21 ст. ознаменовані надзвичайним технологічним прогресом, чого ніколи не було в історії людства, про що напевно не могли собі тоді і уявити. Фактично, те що зараз для нас є звичними речами,в ті часи напевно вважалося б чудом.

І звичайно зараз написати книгу, чи розмножити її, або ж зберігати незрівнянно легше, і ефективніше, ніж це було в давнину. Ми маємо різного роду техніку, де легко можна надрукувати, перекопіювати чи зберігати ту чи іншу інформацію такою, яка вона є, без всіляких змін.

Безперечно, коли створювалися Біблія, всього цього не було. Найчастіше стародавні рукописи створювалися на папірусі, який виготовлявся із тростини, тієї ж назви. Ця тростина росла на мілких озерах і ріках Єгипту і Сирії. Очищені стебла тростини розрізали на довгі вузькі смуги, потім обробляли молотками і спресовували в два шари з перпендикулярним спрямуванням волокон. Після висушування жовта поверхня полірувалася каменем. Найстарший відомий фрагмент папірусу відноситься ще 2400р до Різдва Христового. Деякі рукописі на папірусах збереглися лише в сухих районах – у пісках Єгипту чи Кумранській печері, де були знайдені сувої Мертвого моря

Писали також на пергаменті – це були спеціальним способом оброблені шкури овець, кіз, антилоп та інших тварин. Щоби виробити тривкий матеріал для письма, шкури виголювалися і видублювалися. Слово “пергамент” походить від назви міста Пергам в Малій Азії, оскільки певний період саме там виробляли цей матеріал. Найдавніші рукописі на пергаменті датовані приблизно ще 1500р. до Р.Х.

Писали також на черепках – це була неглазурована обпалена глина, яка використовувалася для письма простим пером.

Писали і на каменях, за допомогою залізного пера, писали долотом – який був залізним інструментом для нанесення написів на камені, а також і на глиняних табличках, де написи робили загостреним і інструментом, після чого таблички висушували для закріплення тексту. Це був один із найбільш дешевших і довговічніших способів письма.

Писали і на воскових табличках. По тонкому шарові воску, що покладався на дерев’яну дощечку, писали металічним стилом – це тригранний інструмент із приплюснутою головкою для нанесення написів на цих табличках з глини і воску.

А також писали пером, які виготовляли з тростини, довжина яких складала від 15 до 40 см. Кінець пера обрізався так, щоб він мав форму долота і давав можливість проводити тонкі й товсті лінії, залежно від того, ширший чи вузький бік пера торкався паперу. Перо із тростини використовувалося для письма по пергаменту і папірусу. Чорнила звичайно виготовляли із вугілля, смоли й води.

Книги в ті часи далеко виглядали не так, яке сьогодні.

Це були сувої, які виготовлялися зі склеєних один за одним аркушів папірусу, які потім намотували на палицю. Текст наносили лише на один бік. Були і двосторонні, яких називали грецькою мовою “опістографами”. Деякі сувої сягали довжиною 40 із лишком метрів. Середня довжина сувою складала 6-10 м.

Були і різні види письма. Так зване муніципальне письмо, яке відрізнялося ретельно виписаними заголовними літерами. Його ще називали книжним, друкованим письмом. Також мінускульне, яке увійшло в обіг з 9-го ст. воно було створене спеціально для переписування книг і складалося з невеликих, пов’язаних між собою літер.

І хоча здавалося б така ненадійна історія створення, Біблія дійшла до нас непомильною, адже за нашим немічним людським процесом спостерігав Всемогутній Бог, щоб всі народи, різних націй і поколінь і епох, прийняли Слово Боже так, як воно було першопочатково сказано Господом, і записане Його послідовниками.

Біблійний канон

Ми вже знаємо, що Біблія це одна книга, але вона складається з 66 книг. Отже може виникнути запитання чому саме ті 66 книг увійшли в Біблію а не ще якісь інші.

Розглядаючи питання кількості книг в Біблії, ми говоримо про Біблійний канон.

Слово канон виникло від кореня, що означало тростина і оскільки тростина використовувалась як стрижень для вимірювання, це слово врешті решт стало означати стандарт.

Стосовно Святого Письма, слово канон означає офіційно схвалений список книг. Каноном можемо назвати ті правила віри, тим стандартом, яким ми маємо міряти і оцінювати речі

Ми повинні знати, що церква не створювала ні самого канону ні книг, що входять до того що ми звемо Писанням. Церква лише визнала книги, що вони натхнені Богом при їх написанні.

Можливо для добору книг до Святого Письма могли керуватися такими принципами.

1.Чи заслуговує ця книга на довіру, чи була вона натхнена Богом? (чи несе вона в собі повеління Господа)

2.Чи пророча ця книга? Чи належав її автор Богові?

3.Чи оригінальна ця книга?

4.Чи несе вона животворящу силу Бога?

5.Чи вона була одержана, зібрана і використана людьми віруючими в Бога?

Ми також повинні знати що людство отримало Біблію від євреїв, тобто всі автори Старого Заповіту були євреями, а в Новому Заповіті тільки один автор Лука, який написав дві книги був не з єврейського народу.

Найперше був складений Старозаповітній канон який визнають як євреї, так і християни. Тільки перелік давньоєврейських Старозаповітніх книг стоїть в іншому порядку як у нашій Біблії хоча звичайно порядок не відіграє важливої ролі. Також є різниця в кількості книг, але це не означає що у нас якісь інакші добавлені книги ніж у євреїв. Суть в тому, що деякі книги, які в нас розділені на дві у євреїв складають одну книгу. Наприклад 1-2 Самуїла, 1-2Царів, 1-2Хронік, у євреїв все це по одній книзі, а в нас по дві. Це також не має суттєвого значення.

Якщо ми читатимемо Новий Заповіт ми можемо побачити що Ісус визнавав Старозавітній канон:

І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.”



Євангеліє від Луки 24,44

Цими словами Він вказав на три частини на які поділялася давньоєврейська Біблія: Закон, Пророки й Писання. Писання названі Ним псалмами можливо тому, що це перша і найдовша книга в цій третій частині книг, або ж можливо коли читатимемо Старий Заповіт саме там було найбільше пророцтв про Ісуса Христа.

Головною ознакою при визначенні новозавітного канону була богонатхненість, вирішальним випробуванням – апостольність тієї чи іншої книги, тобто та чи інша книга була написана апостолом, або знаходилась під апостольським керівництвом.

Також головним критерієм канонності була апостольська влада, апостольське ухвалення, пов’язане з тією чи іншою книгою. Про владу апостолів можна сказати що вона не відмежовується від влади Господньої. У посланнях повторюється, що Церква знає лише одну абсолютну владу – владу Самого Бога. Апостоли виступають, як виконавці Божої волі..

Якщо поглянути на історію, то ще на початку другого століття нашої ери про книги Нового Заповіту було сказано як про Писання. І сам апостол Петро називає написане апостолом Павлом – Писанням.

А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю, як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що неуки та незміцнені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою.” 2-е посл. Петра 3,15-16

Петро написані тодішні послання Павлом кладе на один рівень з Писанням. Отже, Новий Заповіт є Священним Писанням, авторитетним Божим Словом.

У 393р. церковний собор - Гіпійський синод - дав перелік 27 книг Нового Заповіту. Він лише підтвердив той вплив, яким ці книги користувалися, тобто констатував їхнє фактичне включення до канону. Рішення Гіппійського Синоду було стверджено зо чотири роки по тому Третім Вселенським Собором у Карфагені. Відтоді вже всерйоз ніхто не заперечував канонічності 27 книг, які включає Новий Заповіт.

66 книг Біблії приймає весь християнський світ.

Ми називаємо Біблію Словом Божим, і найправильніше буде сказати, що навіть не знаючи історії ми впевнені, що цей процес сформування Священного Писання, супроводжувалося під Божим наглядом. Біблія не впала нам із неба, її не принесли нам Ангели. Бог керував цим людським процесом, щоб в канон, в збірник Священного Писання ввійшли саме ті книги, які ми маємо зараз і завдяки яким ми і можемо знати правдиву дорогу до Божого Царства.



Апокрифічні книги.

Що таке апокрифічні книги? Слово “апокрифічний” походить із грецької, і означає “захований”, “прихований”. Воно вперше було застосоване в 4 ст. де низка релігійних творів була названа апокрифами.

Чому ці книги не є канонічними? Чому вони не ввійшли в склад Священного Писання? Ось які можна назвати причини з цього приводу.

Вони містять історичні й географічні неточності, а також безліч анахронізмів. Вони вчать хибних поглядів і підтримують обряди, які розбігаються з Богонатхненим Письмом.

В них виведено літературні типи і міститься штучність сюжету і стилю, яких не має в Святому Письмі.

Їм не вистачає відмітних рис, які роблять Істинне Письмо Божественним, - таких, як пророча сила, поетичне чи релігійне почуття.

Давньоєврейські книги, яких ми називаємо апокрифами були написані між 250р до Р.Х. і першими віками християнської ери.

Під час життя Ісуса на землі і ранньої Церкви апокрифічні книги не входили у Старий Заповіт. Розділення Старого Заповіту на Закон Пророки і Писання все ще практикується в Бібліях на івриті і в єврейській версії Старого Заповіту не приймає і ніколи не приймало апокрифічних книг.

Хоч апокрифи були відомі Ісусові Він ніколи не цитував їх, як авторитетний текст Писання.

З історії ми можемо побачити що отці Церкви, які були знайомі з єврейським каноном, робили різницю між Богонатхненим канонічним Писанням і апокрифічними книгами. Більшість читачів відчувають що рівень апокрифічних книг нижчий ніж канонічне Писання.

Ці книги можна читати, вони відкривають багато корисної інформації, там є багато хороших повчань, але ми не можемо називати їх Словом Божим і прирівнювати до інших книг Старого чи Нового Заповіту і без всяких заперечень виконувати все що там написано.

Апокрифічні книги не проголошувались авторитетним Писанням аж до самого Тридентського Собору який відбувся в 1546р. після Р.Х. на якому і було прийнято ряд апокрифічних книг до канону Священного Писання. Є також ряд і Новозаповітніх апокрифів, які нібито написані апостолами і іншими учнями, але вони також не є богонатхненими і не входять в склад Біблії, Нового Заповіту, як Слово Боже.

Основна мета Біблії це спасіння людства. І саме через ці книги, які містяться в Священному Писанні, їх для нас достатньо, щоб через них ми отримали вічне життя, тобто вони відкривають нам що потрібно нам робити, щоб спастися.

Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь. Євангеліє від Івана 20,30-31



Новий Заповіт а порівнянні з іншими творами давнини

Біблія, а зокрема Новий Заповіт, про який ми говоритимемо є не єдиною книгою глибокої давнини. Є і інші стародавні твори, які були написані ще раніше, аніж книги Нового Заповіту. Імена цих авторів, і написане ними відоме багатьом людям, цього ніхто не заперечує і це вважається надбанням історії.

Однак є дуже цікава річ. Напевно Сам Бог зробив так, щоб ті люди, які не можуть повірити в правдивість написаного в Біблії, могли переконатися розглядаючи історичні дані, що жодний стародавній твір не йде ні в яке порівняння з Новим Заповітом.

В чому суть. Звичайно ми користуємося тільки копіями тих чи інших творів і тут включаємо і книги Священного Писання. Оригінали ніякої стародавньої книги до нас не дійшли. І може виникнути запитання, а звідки ми знаємо, не маючи оригіналу, що те, що ми зараз маємо, у нас без помилок. Адже при переписуванні могли робитися помилки, і той чи інший текст до нас дійшов з різними неточностями і він можливо розбігається з написаним в оригіналі.

Отже, зробити перевірку у дослідженні передачі тексту за відсутністю оригіналів, ми можемо оцінити надійність текстів тільки за числом рукописів, що дійшли до нас, а також із періоду часу, який минув між появою оригіналу та копії, що збереглася. Чим менший проміжок між оригіналом і першою рукописю, і чим більшою є кількість оригіналів, тим більшою є ймовірність надійності переписуваного тексту, адже перші рукописі можуть відображати повністю без помилок те, що написано в оригіналі, ніж якби ми базувалися тільки на пізніх рукописах, не маючи можливості побачити перші копії. І чим більше число копій, тим краще можна їх співставити одна з одною, чи співпадають між собою тексти, які написані в них.

І, якщо порівняти Новий Заповіт із іншими книгами давнини, то йому не має подібних. Він має найбільшу кількість копій і найменших проміжок часу між першими копіями і оригіналом, чого не має жодна відома на весь світ стародавня книга.

Фактично, Новий Заповіт є документом давнини який дуже часто переписувався. І різні фрагменти Нового Заповіту існують у більш як 24 тисячах рукописних примірників, це набагато більше, а ніж кількість інших стародавніх рукописів, разом взятих.

Візьмемо для прикладу таких відомих авторів: Платона, Плінія молодшого, і Аристотеля. Їхні імена відомі багатьом людям. Платон писав ще в 427-347рр.до Р.Х. Найдавніша копія датується 900р. нашої ери. Кількість копій всього лише 7. Різниця в часі між оригіналом і копією 1200р. Пліній молодший писав в 61-113рр. нашої ери. Найдавніший список 850р. нашої ери. Копій також 7. Різниця в часі 750р. Аристотель писав в 384-322рр. до Р.Х. Найдавніший список 1100р. нашої ери. Кількість вже 49 але різниця в часі між оригіналом і копією 1400р.

Також для порівняння можна взяти із грецької літератури відому поему “Іліада” вона йде одразу за Новим Заповітом за числом рукописних текстів, що дійшли до наших днів. Як і Біблія, Іліада вважалася священною книгою. Вона була написана ще в 900р. до Р.Х. найдавніша копія 400р. до Р.Х. кількість копій 643. Різниця в часі 500р. Однак навіть ця “Іліада” не йде в порівнянні з Новим Заповітом. Новий Заповіт був написаний в 40-100рр. після Р.Х. Найдавніший фрагмент копії 125р. Різниця в часі понад 25р. а число копій 24 тисячі.

Переписування Священного Писання

Якщо розглядати історію переписування Біблії, це також вражаюче. Жодну книгу як її, в світі так не переписували.

У євреїв була дуже строга система по переписуванні сувоїв Священного Писання Старого Заповіту, який використовували для читання в синагогах. Був складений ряд постанов щодо переписування книг. І якщо якісь із них були порушеними, сувій вважався непридатним. Його повинні були закопати в землю, або ж спалити, або його передавали до шкіл де він служив підручником.

Сувій повинен був бути написаний на шкірах чистих тварин, які вироблялися євреєм і скріплювалися жилами також чистих тварин. На кожному шматкові пергаменту має знаходитись певна кількість колонок, стала впродовж всього рукопису. Довжина кожної колонки має бути не довшою за 60 і не коротшою за 48 рядків. У кожному рядку повинно міститися 30 літер. Всі слова в рукописі повинні розташовувати по стрічці, і якщо три слова написані нерівно, то рукопис вважається непридатним. Чорнила повинні бути чорними, а не червоними, зеленими, чи якогось іншого кольору і виготовлені згідно з певним рецептом. Переписувач не повинен ні в чому відхилятися від оригіналу, що являє собою автентичну копію. Жодного слова, жодної літери, навіть йоти не повинно писатися з пам’яті, не звіряючись із рукописом, що лежить перед ним. Потрібно було дотримуватись спеціальних відстаней між буквами, абзацами і книгами. Крім того, переписувач повинен працювати у повному традиційному єврейському вбранні, вимивши своє тіло, і не починати писати ім’я Бога, щойно вмочивши перо в чорнило, і якщо б до нього звернувся навіть цар, коли він пише Господнє ім’я, писар не повинен звертати на нього жодної уваги.

Можливо і тому, враховуючи суворість і точність правил для переписувачів, до нас дійшли порівняно мало давніх рукописів Старого Заповіту, а звичайно, можливо і по інших причинах. Але немає сумнівів, що в тих рукописах, які дійшли до нас, з тою виключною ретельністю, з якою ставилися до переписування, вони дійшли до нас безпомильними.

Коли рукопис копіювався з передбаченою точністю, а потім належним чином перевірявся, його вважали за оригінал, який мав таку ж цінність, як і будь яка інша копія. Якщо всі копії були однаково “оригінальні”, він не надавав одному спискові переваг над іншим, навіть навпаки, він був недоліком, бо з часом будь який рукопис витирався і ушкоджувався. Пошкоджена чи неякісна копія негайно визнавалася непридатною для користування.

Також люди, яких називають “масоретами” від слова “масора”, яке означає “традиція”, взяли на себе величезну працю із редагування і стандартизації тексту. Цей підсумковий текст містить точки, що позначають голосні звуки, аби полегшити вірну вимову, бо в єврейській мові текст складався з приголосних звуків. Масоретський текст – це текст сучасної єврейської Біблії.

Масорети вирізнялися суворою дисципліною, і поводилися з текстом із надзвичайною повагою. Вони розробили складну систему, що дозволяла боротися з помилками переписувачів. Вони пронумерували вірші, слова і літери кожної книги, підрахували котре слово і котра літера знаходяться посеред кожної книги. Так, можна сказати, що це була повага до Священного Письма. Масоретів справді хвилювало, щоб жодна крапка, жодна риска, жодний фрагмент літери Закону не пропали чи не згубились.

Текст давньоєврейської Біблії, який складається із приголосних літер, і який відредаговано масоретами, дійшов до нас із вражаючою точністю з майже тисячолітньої давнини. Можна сміливо твердити, що жодна інша стародавня праця не переписувалася із такою точністю. Передача єврейського тексту переписувачами протягом такої великої кількості століть – явище небувале в історії літератури.

Шановні друзі, у нас знову є підтвердження. Таке ставлення до Книг Священного Писання ще раз показує, що Біблія незвичайна Книга – це слово Боже, яке дане для нас, людей, від Господа.



Археологічні відкриття

Біблію потрібно, перш за все, сприймати як історичну Книгу. Створення світу, гріхопадіння перших людей, всесвітній потоп, історія ізраїльського народу, різні надзвичайні чудеса, - все це історія, а не просто якісь релігійні легенди. Все, що написано в Біблії, мало місце у всесвітній історії людства.

І, звичайно, якщо все це було колись, і описане в Біблії, правда, то цьому повинні бути якісь підтвердження, якісь докази. І слава Богові, таких доказів є немало. Саме археологічні відкриття є великим підтвердженням правдивості написаного у Священному Писанні.

Можна категорично стверджувати, що жодне археологічне відкриття ще ніколи не суперечило написаному в Біблії. Археологія в багатьох випадках спростовувала погляди сучасних критиків Біблії, показуючи що ті погляди базуються на хибних принципах і штучних схемах історичного розвитку. Археологія робить відкриття одне за одним, і вони підтверджують точність численних подробиць, описаних в Біблії, і зміцнюють визнання Біблії, як історичного джерела.

Робота археологів, безумовно зміцнила довіру до надійності Біблійних матеріалів. Не один археолог виявив, що його повага до Біблії зміцнилася після розкопок, проведених у Палестині. Загалом, одержані на сьогодні археологічні свідчення, а надто й давнішні рукописи книг Біблії, посилюють нашу довіру до точності, з якою Біблійний текст передавався через віки.

Звичайно, ми не можемо зараз переглянути всі археологічні відкриття, але зупинимося на деяких із них.

Важливою знахідкою для дослідників Біблії стали недавно знайдені археологами табличка царства Ебла. Було віднайдено понад 1700 табличок епохи цього царства. Чому це є важливим? Деякі стверджували, що у період, який описується у Мойсеєвих оповідях 1400 р. до Р.Х. не існувало жодного уявлення про писемність. Однак, знахідки в Еблі, показали, що в цих місцях де жили Мойсей і патріархи, за сотні років до них закони, звичаї і події фіксувалися у письмовому вигляді. В тих табличках знайдені описи юридичних процедур і законів, які подібні з кодексом повторення закону, що спростовує твердження декого, що ці закони в Біблії не могли бути записані в такий ранній час, а написані були дещо пізніше. Також на одній табличці були перераховані в тому ж порядку що і в Біблії міста Содом, Гомора і інші, які були знищені Божим судом, і яких вважали легендарними. Але археологічне відкриття спростовує це і підтверджує правдивість Біблії.

Археологічні відкриття підтвердили, що римляни вели постійний облік платників податків, а також кожні 14 років проводили перепис населення започаткований ще за імператора Августа, а також був знайдений папірус з інструкціями де було вказано, що з переписом населення ті, хто живе поза власним домом були готові повернутися під владу своїх урядів, щоб зареєструватися усією сім’єю для перепису. І це підтверджує Біблійну історію про народження Христа, який народився у Вифлиємі саме через те, що був перепис і Йосип з Марією пішли із Назарету де вони жили у Вифлиєм для перепису, де і був народжений Спаситель, чим саме і було виконане Священне пророче Писання.

Була віднайдена і купальня Віфезда, яка згадується всього лише один раз в Новому Заповіті.

Євангеліста Луку, який написав історичні книги Євангеліє від Луки і Дії Апостолів було названо досконалим істориком, який посідає почесне місце серед великих грецьких письменників. Багато чого, про що написано було Лукою в Діях Апостолів підпадало сумнівам, про що ми сьогодні і не згадували, було підтверджено археологічними розкопками: імена правителів, їх титули, згадувані міста і інше, що підтверджує істинність, правдивість написаного в Біблії.

І ще одним великим відкриттям 20 ст. є знайдені сувої Мертвого моря, серед яких були деякі книги Біблії, копії яких датувались ще більш як 100р. до Р.Х. Один із віднайдених сувоїв являє собою повний давньоєврейський текст книги Ісаї. Текст сувою цієї книги, виявився по суті ідентичним до масоретського тексту 900 років нашої ери, не враховуючи деякі розбіжності, які можливо складалися головним чином із очевидних помилок і розбіжностей у правописі, що не змінило суті написаного. Це вказує на точність, з якою упродовж 1000р. переписувалася Біблія.

Є і інші цікаві археологічні відкриття, які підтверджують, що Біблія – це історична книга, і все описане в ній мало місце в історії людства. І це може бути ще одним підтвердженням того, що Біблія – це Слово Боже.

Однак, основне не полягає в тому, щоб ми були впевнені через різні докази про правдивість Біблії і не робили із Біблії просто історичний шедевр. Біблія відкриває шлях спасіння для людства.

Визначення натхнення щодо Священного Писання

В Священному Писанні, є вірш, котрий вказує на натхненність всієї Біблії:

Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності...” 2 посл. до Тимофія 3,16

Отже, до чого ми можемо застосовувати це слово ”натхнення”, щодо Священного Писання.

Стосовно Біблії можна вжити ще такі слова, які є спорідненими термінами слова натхнення – це об’явлення, авторитет, безпомилковість і просвітлення.

Звідки ми знаємо, що є Бог, ми Його не бачимо, не чуємо Його голосу, не знаємо Хто Він, однак ми впевнені і переконані що Він є, ми віримо і визнаємо Його існування.

Ми б не знали про Бога, якщо б Сам Бог не об’явив Себе людству, інакшими словами не відкрив про Своє буття нам, смертним жителям землі.

Яким чином Бог відкриває нам Себе. Його об’явлення ми можемо спостерігати в природі, історії, в людському сумлінні, а також Бог відкрив Себе в Своєму Однородженому Сині Ісусі Христі, і про те, Хто такий Бог, нам описує Біблія.

Природа, яку ми можемо бачити, багато чого може сказати нам про Бога, її Творця, про Його велич, могутність і силу, про Його премудрість. Однак об’явлення Бога через природу є всього лиш частковим. Через історичні моменти людське сумління ми також лиш частково можемо знати про Нього.

Найбільш детально і в повноті, Хто Такий Бог, нам відкриває Біблія, яка говорить про Ісуса Христа, Який виявив людям невидимого Бога, і яка описує нам Хто Він: Він вічний, Творець всього видимого і невидимого, Всемогутній, Всюди присутній, Який любить Своє творіння і т.д.

Біблія має Божественний авторитет. На сторінках Священного Писання не доводиться існування Бога, щоб переконати людину що Він є. Біблія просто декларує про буття Бога, вказує на це, як на незаперечний факт. Через Біблію Бог відкривається нам, а не в Писанні захищається Його існування.

Для мільйонів людей Біблія є найвищим авторитетом. Вона зобов’язує розум, сумління, волю і серце людини перед Богом; люди роздумують, вивчають, розсуджують, говорять про написане в Біблії, віддаючи цьому багато часу, їм докоряє сумління, коли вони порушують те, що в ній написано, коли їхнє життя не співпадає з її вченням. Люди виконують те, що написано в Біблії, свої бажання, наміри, цілі, плани, узгоджують із Писанням, готові пожертвувати собою, щоб тільки виконати Слово Боже.

Людина, її віровчення і церква, підлягають авторитетові Писання. “ Так говорить Господь…” написане у Священному Писанні повинно бути нашим стандартом.

Святе Писання непомильне і непогрішиме. Воно без помилок в своїй суті в оригінальних рукописах, воно непомильне в усьому що стверджує: в історичних, наукових, моральних і доктринальних питаннях. Все надприродне, різні чудеса, описані в Біблії не є вигадками, а реальними подіями історії. Її непомильність розповсюджена на все Писання і не обмежена до певного її вчення.

Писання просвітлює людей, міняється їхнє мислення, погляди, бажання. Вони стають зовсім іншими людьми, через просвітлення Божого Слова приходять нові цінності і докорінно міняється земне життя.

Коли ми говоримо про натхнення, то воно стосується написання Біблії. Мета натхнення пов’язана із написанням об’явленої або відкритої правди. Різних авторів Священного Писання, Бог надихнув, іншими словами побуджував, спрямовував, говорив їм писати те, що ми читаємо в Біблії, а також Господь контролював все що писалося, щоб все було записано без помилок, щоб людям була відкрита і донесена істина, правда, все було написано під Його наглядом і керівництвом.



Неадекватні теорії натхнення

Подібно, як і до інших питань, стосовно натхнення Священного Писання ми повинні мати правильне уявлення і розуміння.

Розглянемо деякі теорії, які є хибними щодо натхнення Біблії, або ж є правильними тільки в якійсь мірі.

Коли ми говоримо про Священне Писання, яке є Словом Божим, іншими словами можемо сказати що це надприродна книга, тог тут мова не йде про природне натхнення про інтуїцію, що це просто вища проникливість з боку природної людини, що це підсилення і облагородження релігійного сприйняття автора.

Слово натхнення згідно тлумачного словника, це стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психологічних процесів, запал, наснага, піднесення.

Якщо розглядати написання Священного Писання тільки в цьому контексті, то виходить що Біблію можна віднести до тих чи інших творів, різних авторів, які також писали за їхніми словами - під натхненням. Або ж нарівні із Біблією можна поставити різні гімни, твори богословів, поезію, проповіді, які також писалися під натхненням. Звичайно що ні! Не можна звести написання Біблії всього лише з природнім натхненням.

Також не є правильною і часткова теорія натхнення. Ніби Бог дав здатність потрібну для достовірного передання правди дорученої авторам Святого Письма, щоб вони їх проголосили, і це їх зробило непогрішимими в питаннях віри і практики, але не в речах, які не є релігійного характеру, автор міг помилятися в питаннях пов’язаних з історією чи наукою.

Якщо це так, то може виникнути проблема: яка частина Біблії є натхненною, а яка ні. В Біблії ніде не має натяку, що натхнення охоплює тільки питання пов’язані з вірою і практикою. Ми читали вірш, що все, не частина, а все Писання натхнене Богом, тому не можна погодитися з цією теорією.

Не можна також зовсім із цим погодитися, що натхнені тільки думки, а не слова. Слова є вираженням думок і якщо думка натхнена, то повинні бути натхнені і слова, які виражають думку.

Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.” Євангеліє від Матвія 5,18

Звернімо увагу яке ставлення було у нашого Господа до Священного Писання. З Його слів ми бачимо значення кожного значка, а йота була найменшою буквою в тодішньому арамейському письмі, як наш апостроф. З цих слів Христа ми можемо сказати що натхнення стосується не тільки думки, ідеї але і слів.

Біблія не є тільки книгою, яка містить в собі Слово Боже. Ніби вона людська книга, але Бог може перетворити її у Своє Слово в момент особистої зустрічі, тобто Писання стає для нас Словом Божим в той існуючий момент коли Бог досягає нас, щось говорить нам і Біблія може говорити одне одній людині, і щось інше іншій.

Звичайно – Біблія це книга, але вона є Словом Божим. Людина може читати її і не розуміти, і їй може щось відкритися, але це не означає що це що їй відкрилося це стало для неї Словом Божим, а до цього воно не було Словом Божим.

Все Писання натхнене Богом, і Бог через будь-яке місце Писання може звернутися до нас, але краще сказати, що це не стало Словом Божим для цієї людини, а для того ні, а що цьому відкрилося, а для цього ні. І тим більше коли Господь відкриває для людей Слово Боже, то вони приходять до єдиного розуміння, хоча звичайно людина має і свої думки, і по різному люди можуть розуміти, або ж бачити щось в тому чи іншому місці Писання.

Також не є зовсім правильним і те, що автори Біблії були тільки перами, секретарями, а не істотами, індивідуальність яких було збережено. Нібито манера, стиль, висловлювання належать Богові. Дехто переконував що і граматика повинна бути досконалою, бо це граматика Господня.

Біблія є, якщо можна так сказати небесно – земна книга. Вона не є тільки небесною, вона не впала із неба, її не переказали кому не-будь із пророків чи апостолів ангели, і вже потім з неї робили копії. Вона також не є й суто земним людським витвором.

При написанні Священного Писання Бог використовував живих людей, а не мертве знаряддя і тому манера, стиль, висловлювання того чи іншого автора залишається, а суть полягає не в тому як вони писали, а що вони передали. Тому можемо сказати, що Божественне і людське злилося воєдино, подібно як Ісус Христос був і Богом і Людиною одночасно. Він робив діла, які підвладні тільки Богові, і в Нього були якості, які є у нас людей, так і Біблія, суть її слова, ідеї Божественні, але це передавали земні люди, і при цьому залишалася індивідуальність того чи іншого автора.

Можна навести таку ілюстрацію; подібно як цар посилає свого вісника передати тим чи іншим людям його наказ. Ці люди чують голос вісника і бачать його, а не царя, але те що він передає належить цареві, а не віснику. Так само читаючи Біблію, ми читаємо послання Павла, Петра, Івана і цитуємо що так сказав Петро, Павло, Іван але те що вони написали – це від Бога. Вони були натхнені Богом при написанні того чи іншого місця Священного Писання.



Біблійна доктрина натхнення

Отже, яка Біблійна доктрина натхнення, що означає “все Писання Богом натхнене.” Ось якими думками можна поділитися з цього приводу.

Зауважмо “все Писання”, а не якась книга, якесь послання чи історія а все, як Старий, так і Новий Заповіти, усе що в них написано натхнене Богом.

Господь так провадив і наглядав за авторами Святого Письма, що вони писали все що Він бажав щоб вони писали, і писали без крайнощів і помилок, і при цьому Він використовував їхні власні виняткові особливості, їхню манеру і стиль передачі того чи іншого послання, книги, при описі тієї чи іншої історії.

Звичайно ми не знаємо як саме діяв Дух Святий в житті тих людей, які писали книги Священного Писання.

Також натхнення існує у вузькому значенні, і обмежене тільки до авторів і книг Біблії. Інші книги не натхнені в тому ж самому значенні. Ми не можемо на рівні із книгами Священного Писання поставити праці різних богословів, або ж якісь відкриття чи пророцтва нашого часу.

Натхнення – це по суті керівництво. Можемо сказати, що Господь наглядав за вибором матеріалів, які мали використовуватися, наглядав за словами, які мали бути у написанні тих чи інших книгах.

Господь зберігав авторів від усяких помилок і упущень.

Натхнення підтверджується тільки автографами Писань, а не його версіями, стародавніми чи сучасними чи різними перекладами, або ж рукописами єврейськими чи грецькими. Ми не можемо вважати, що тільки ті Священні Писання є натхненими, які написані на єврейській, чи грецькій, або ж латині чи старослов’янській мові, а вже на українській чи російській, чи будь-якій іншій сучасній мові не є натхненими.

Звичайно, що при переписуванні, чи перекладі могло бути вставлене те чи інше слово, яке і не було в оригіналі, але це не впливає на суть чи догму вчення Біблії. Звичайно при перекладі виникає багато труднощів, адже не у кожній мові є ті чи інші слова, які були в давньоєврейській чи грецькій мовах. Тому перекладачам приходиться підбирати слова, але суть Біблійного вчення залишається незмінною.

Також ми повинні робити різницю між натхненням і тим що нам потрібно виконувати. На що ми повинні опиратися, а на що ні.

Наприклад у Біблії є слова сатани, демонів, грішних людей, описуються гріхи тих чи інших людей. Це не означає що ми повинні брати за основу слова демонів, які сказали, що Христос Син Божий, або ж ми повинні чинити той чи інший гріх, який зробила та чи інша людина, бо це записано у Біблії. Зовсім ні! Ми повинні мати мудрість щоб розуміти, що у Біблії стосується мене особисто, що мені написане на науку, а де мені дана осторога, де докір, де утіха і підбадьорення, а де заборона.

Коли Біблія описує те, про що ми сказали, натхненність в тих випадках проявляється в правдивості передання події історії, а не в тому що ми так повинні чинити.

Біблія також не є підручником історії чи науки хоча описане в Біблії підтверджується наукою чи археологією.

Коли ми читаємо в Біблії що сонце сходить і заходить, а з науки знаємо що наша земля крутиться навколо осі, то це не є розбіжності. Біблія, як і ми часто користується мовою видимості. Вчені також говорять про схід і захід, а звичайно на той час не була настільки розвинута технологія, як у наші дні, тому знаходити тут помилки Біблії не варто.

Три мови Біблії: пряма, духовна і символічна

Багато людей пробували читати Біблію, і для них було не зрозуміло, що там написано, про кого, або про що йде мова, що це і інше означає. І хтось відкладав Слово Боже на бік, мовляв, ця книга не для мене.

Чому така реакція? Чому багато – хто не розуміє написаного в Священному Писанні?

По – перше, ми повинні зрозуміти що автором Біблії є Господь. Апостоли, пророки, писали, як ми говорили в попередній передачі – під Його натхненням. І тому, щоб зрозуміти Слово Боже, потрібне відкриття від Бога. Потрібно звертатися до Нього щоб Він відкривав нам, давав зрозуміти про що там написано.

В Новому Заповіті ми читаємо що учні Христові деякий час, хоча навіть ходили разом із Спасителем, не розуміли Священного Писання. І тільки після Його воскресіння, коли Він явився їм, і сказав щоб вони прийняли Святого Духа, Він відкрив їм розум для розуміння написаного в Слові Божому, на той час в Старому Заповіті. І в подальшому ми можемо бачити із книги Дії Святих Апостолів, як учні Христові розуміли і пояснювали Священні Писання.

Щоб розуміти Слово Боже, людина повинна отримати народження згори, отримати Святого Духа, і тоді їй буде відкриватися, стануть зрозумілими книги Біблії.

Великою допомогою для розуміння Слова Божого є проповідь, вчення, допоміжна література, які роз’яснюють, тлумачать написане.

В книзі Дії Апостолів ми читаємо про одного євнуха, який читав Священне Писання і не розумів, про що там йшла мова. Коли до нього підійшов диякон Пилип і запитав його чи він розуміє що читає, то той відповів, що як може розуміти, коли хтось йому не пояснить. І після того як Пилип з ним порозмовляв цей євнух зрозумів і став християнином.

Тому, щоб ми також краще розуміли Біблію, нам треба відвідувати церкву, де просто і доступно пояснюється Слово Боже, спілкуватися зі служителями, які можуть нам пояснити, читати хорошу допоміжну літературу, яка правильно вияснює, тлумачить сказане в Священному Писанні.

А також дуже важливо, щоб ми зрозуміли мову Біблії, в якому стилі вона написана.

Біблія, якщо можна так сказати говорить трьома мовами; в прямому значенні, духовному і символічному.

Що таке в прямому значенні? Перш з все ми повинні мати підхід до Біблії, як до історичної книги, тобто розуміти, що все що написане в Біблії, так було насправді, це не вигадка, легенда, байка, казка чи фантастика. Це факти, реальні події, історія давніх часів.

Тому будь-які чудеса, надприродні, неординарні події, про що можна прочитати можливо тільки в казках, в Біблії це сказано в прямому значенні, так колись було. Наприклад палиця Мойсея перетворилася на змію, розступилося перед ізраїльтянами Червоне море, ослиця говорила людським голосом, сонце стало по повелінню Ісуса Навина, сокира плавала по воді, кит проковтнув пророка Йону, Господь Ісус ходив по воді, нагодував тисячі людей всього лише з декількох хлібів і рибок, і багато чого іншого, - це ми повинні сприймати у прямому, а не в переносному значенні.

В духовному – це коли із буквальних історичних подій, ми переносимо щось для себе в духовному значенні. Наприклад історія ізраїльського народу, як вони вийшли з Єгипту, були в пустині, а також їхнє перебування в ханаанській землі, життя царів, пророків може бути для церкви, християн великими духовними уроками; що в них було в буквальному, ми з цим стикаємось в духовному, це як християнин виходить із світу, покидає гріховне життя, і йде в царство Боже, при цьому, як і ізраїльтяни переживає різні випробування, а також як і вони бачить Господню підтримку, як ізраїльтяни боролися з ворогами, так і християни борються проти злих сил, гріха і беззаконня.

Притчі Христа сказані в переносному значенні.

Також колись Ісус говорив про те, що потрібно їсти Його тіло і пити Його кров, то навіть багато Його учнів це не зрозуміли і відійшли від Нього. Однак Він пояснив, що Його слова мають духовне значення. І т.д.

І що таке в символічному, це досить споріднене із духовним. Символ – це умовне позначення якогось предмета, поняття або явища, розпізнавальний знак, якийсь художній образ, який умовно відбиває яку не-будь думку, ідею, почуття.

Наприклад Іван Хреститель побачивши Ісуса сказав, що це Агнець Божий, який бере на Себе гріх світу. Звичайно Ісус не ягня, це сказано символічно, образно, що подібно, як ягня приносили в жертву за гріх, Ісус помер на хресті за гріхи людей. Або ж Дух Святий порівнюється із вітром, вогнем, оливою, печаткою і т.д. Дух Святий особа, але ці символи показують на Його дію. Подібно як ми не можемо бачити вітер, а його, відчуваємо, бачимо тільки його роботу, так ми не можемо бачити і Святого Духа, але тільки відчуваємо Його присутність, і можемо спостерігати Його працю серед людей.

Дуже багато, символічно, в переносному значенні говорить книга пророка Даниїла, та Об’явлення Івана Богослова. Також в книгах старозавітних пророків часто вживається символічна мова.

І тому коли ми розберемося де, що і як написано, нам легше буде зрозуміти Біблію, а також це збереже нас від неправильних розумінь і хибних пояснень, іншими словами ми не потрапимо в заблудження, можемо розрізнити істину від фальшивої лженауки.



Слово Боже необхідність для духовного життя, як їжа для фізичного

Значення їжі

Їжа відіграє велике значення не тільки для людини, але й для усього живого, що існує на нашій планеті. Фактично без їжі життя не можливе. Ми їмо для того, аби жити.

І так не тільки є для нас людей. Без їжі помирає не тільки людина, а й будь що інше в природному світі.

Такий цикл життя на Землі встановлений Самим Богом. Для всього живого Бог дав оцю здатність їсти, і призначив кожному свою поживу.

І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, уся зелень яринна на їжу для них.” Книга Буття 1,29-30

Гріхопадіння в багато чому змінило цей першопочатковий, гармонійний порядок.

Зауважмо, на початку, як тваринам так і людині не було дане в їжу м’ясо. Тварини не поїдали один одного, для їхнього харчування була призначена трава.

М’ясо було дозволено для їжі уже пізніше.

Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе. Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.” Книга Буття 9,3-4

Тут вже дозволено споживати людині м’ясо, тільки є замітка щоб не їсти його разом із кров’ю

Цей дозвіл був даний вже після гріхопадіння, а конкретно прочитані нами слова були сказані Ною вже після потопу. Отже, все це ми можемо віднести до наслідків зла.

Звичайно важко собі уявити яким було життя до гріхопадіння. Тоді не було смерті і логічною може бути думка, що тоді і життя не залежало від їжі як це є зараз.

Смерть прийшла, як наслідок гріха, за гріхом і прийшло прокляття на землю, одним із видів якого і є голод.

Можливо тоді їжа була як закономірність і її можна було розглядати як один із видів благословення, блаженств тодішнього світу. Можливе і таке припущення, що тоді їжу споживали для насолоди і задоволення.

Біблія відкриває нам також, що на нашій планеті знову настане таке життя, подібне до того яке було до гріхопадіння. У книзі пророка Ісаї ми читаємо пророцтво про майбутнє:

І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля відгодоване, а дитина мала їх водитиме! А корова й ведмідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба! І буде бавитися немовлятко над діркою гада, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки, не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!” Книга пророка Ісаї 11,6-9

Важко напевне зараз, в сьогоднішніх реаліях уявити собі таке , але так буде. Це станеться після другого приходу Христа. На землі настане Тисячолітнє Царство миру. І зауважмо із прочитаного, що для звірів знову тоді буде їжею те, що було призначено для них на початку.

По суті, їжу можна назвати однією з найдорожчих цінностей на землі, найціннішим скарбом. Можливо ми про це ще так не думали, і в багатьох людей до їжі і не має такого ставлення.

ЇЇ цінують і дають їй належне місце ті , хто зазнали голод, а коли є достаток їжі, ми приймаємо все як належне, так повинно бути, не надаючи цьому великого значення.

В Біблії ми можемо прочитати, що коли були часи голоду то те, що люди зазвичай вважають цінним, знецінювалося перед їжею.

Із історії життя Йосипа, який був правителем у Єгипті, за роки голоду він зібрав все срібло від людей, всю їхню худобу їхні землі, іншими словами все їхнє багатство, навіть вони самі повіддавали себе в рабство, аби тільки Йосип дав їм хліба, щоб їм не загинути.

В іншій історії за часів пророка Єлисея, коли в Самарії столиці Ізраїльського царства був голод по причині облоги сирійською армією цього міста, то навіть те, що є огидним і не придатним для їжі продавали за великі гроші:

І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла.” 2-а кн. Царів 6,25

Навіть були такі моменти, коли рідні матері їли найдорожче, своїх дітей.

Насправді, нехай Бог допоможе нам бути вдячними, що хоча можливо багато із нас і не має великого багатства, але в нас є необхідне і цінне для життя – це їжа, а можливо в той же самий час, коли в нас достаток їжі, хтось голодує і кольорові метали, чи якісь інші речі для нього не є цінністю, а думає і шукає тільки одного – щоби поїсти.

Важливість їжі в духовної розумінні

Аналогічно, наскільки їжа є важливою для нашого тіла, і без неї неможливе наше фізичне життя, християнин не може жити християнським життям, бути справжнім християнином без Божого слова, яке є духовною їжею.

Ми повинні старатися мати таке ставлення до Слова Божого, як і до їжі. Подібно до того, коли ми не поїмо, то відчуваємо голод, так само коли ми не читаємо, чи не слухаємо, або ж не роздумуємо чи не розсуджуємо над істинами Священного Писання, щоб ми відчували духовний голод, відчували, що нам щось не вистачає, щоб також і наше нутро потребувало духовної поживи.

В Біблії є чіткі вказівки на те, що Слово Боже є духовною їжею.

...хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. 2-е посл. до Коринтян 4,16

Тут Павло пише про зовнішню в внутрішню людини, яке є в одній особі. Що можна сказати з цього приводу.

Біблія вчить, що людина є духовно-фізичною істотою. Вона має дух, душу і тіло.

Також Священне Писання навчає про народження згори. Подібно після народження в світ з’являється нова особа, нове життя, так після народження згори людина стає новою людиною, справжнім християнином і починає жити новим життям. Народження стосується людського духа, який був до цього часу мертвий для Бога через гріхи і переступи. В момент народження згори цей дух оживає для Бога, народжується, і відтоді розпочинається духовне життя.

І як після народження, їжа є необхідною для дитини, а також і в подальшому для нашого тіла, нашої зовнішньої людини, Слово Боже є духовною їжею для відродженого людського духа, внутрішнього чоловіка. І якщо тіло не може бути без їжі, дух людини не може бути без Божого Слова.

...немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння...” 1-е посл. Петра 2,2

...Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих.” Євангеліє від Матвія 4,4

Слово Боже порівнюється із молоком, яке є потрібне для новонароджених немовлят, і з хлібом, який є одним із найголовніших продуктів харчування.

Однак, багато людей не мають потреби в Слові Божому, вони Його майже не читають, не відвідують богослужіння, де можуть послухати слухати проповідь, хоча і називають себе християнами. Все це свідкує про те, що такі люди не пережили народження згори від Бога і в них не має духовного життя, а іншими словами вони є духовно мертві. А ми знаємо, що їжу потребують тільки живі, мертвим вона не потрібна. І якщо людині не потрібне Боже Слово, вона може обходитись і без нього, значить вона духовно мертва., тому що для духовно живої людини Слово Боже необхідність, подібно як їжа.

Також, якщо людина не буде добре харчуватися, вона ослабне, і швидше може захворіти і взагалі померти, так само якщо християнин не буде споживати духовну їжу, не буде годуватися Словом Божим, то він духовно може ослабнути, і не матиме сили протистояти різним спокусам і всіляким ворожим натискам, і щоб в таких випадках не сталося найгірше – це відпадіння від Бога Живого.

Одного разу, Ісус зробив велике чудо, - за допомогою п’яти хлібів і двох рибок, Він нагодував тисячі людей. Звичайно це дивовижно, не потрібно важко працювати, нічого платити і тебе годують. Можна сказати, це сподобалося багатьом. І коли Ісус відійшов від них, на другий день вони шукали Його, однак Господь розумів для чого Він їм потрібен. Вони їли хліб і нагодувалися, в них були корисливі мотиви, які зводилися до фізичних потреб. І ось що Він їм сказав:

Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський...” Євангеліє від Івана 6,27

Ісус радить тим людям старатися не тільки про земну їжу, яка є потрібною, але про духовну, яка є набагато важливішою, бо якщо від фізичної їжі залежить наше короткочасне земне життя, то від духовної залежить життя вічне.

Тому варто кожному з нас переглянути, яке наше ставлення до духовної поживи, що для нас більш пріоритетне. Чи ми думаємо тільки про земне, про поживу для нашого тіла, і зовсім не дбаємо про духовну поживу. Якщо це так, ми в небезпечному стані, потрібно щось міняти і поки маємо таку нагоду треба скористатися цією можливістю. Стараймося шукати не тільки земну поживу, від якої залежить наше короткочасне земне життя, але дбаймо про духовну їжу, від якої залежить життя вічне.



Правила харчування

Ми всі розуміємо, що їжа тільки тоді може принести для нас користь, коли ми її споживаємо. Якщо людина не буде їсти то вона може померти від голодної смерті і біля великого достатку їжі. Хоча це не реально, але факт залишається фактом.

І хоча це абсурдно виглядає в нашому фізичному житті, то в духовному значенні це можливе явище. Люди маючи вдома Слово Боже, чи якусь корисну християнську літературу можуть знаходитися недалеко від цього місця де проповідується Слово Боже, однак вони цим не цікавляться, не споживають духовну їжу, а тому і не має духовного життя, а навпаки процвітає гріх, беззаконня, зло.

Однак, говорячи про духовну їжу, ми повинні наголосити на правильному харчуванні. Не всяка їжа є корисною для людини. Буває їжа, яка може причинити отруєння, зашкодити і взагалі призвести до трагічних наслідків, до смерті. Так само може бути шкідливою і так звана деяка духовна їжа.

Коли ми читаємо Старий Заповіт, то Бог Своєму ізраїльському народові, який є праобразом церкви не дозволив все їсти. В законі був розподіл на чисту і нечисту їжу.

В Новому Заповіті не має вже такого розподілу щодо фізичної їжі, але це ми можемо застосувати щодо духовної, стосовно цієї інформації яку сприймає наш розум.

Багато нечистої їжі іде зараз через телебачення, різну літературу, яке отруює і дітей і молодь і дорослих. Будь яка розпуста, різні жорстокості і непристойності, коли люди це бачать і чують, чи знаходяться в непристойних місцях, або ж спілкуються з подібними людьми, вони це споживають, що потім і може призвести до негативних наслідків, розбещення і злочинності серед підлітків, невірність, розлучення, насилля та будь-яке зло в його різних проявах. Ця нечиста їжа, занечищує тих, хто її споживає і отруює їхнє життя, роблячи і їх самих і тих, хто навколо них нещасними.

Отруйною і неякісною може бути і така духовна література і якій спотворена наука Христа і апостолів.

В посланні до Тимофія апостол Павло неодноразово пише про здорову науку і заохочує його триматися неї

Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона.” 2-е посл. до Тимофія 1,13

Якщо людина споживає корисну, здорову їжу, вчасно і правильно харчується, це позитивно відбиватиметься на її здоров’ї. І цією здоровою, духовною поживою і є Слово Боже, вчення Христа і Апостолів, це ті, як ми читали здорові слова, від яких людина і буде духовно здоровою. Фактично Слово Боже є оздоровленням людства, яке навчає як потрібно правильно жити, і через яке людина може відвернутися від гріха і зла, а жити святим і праведним життям чинячи добро.

Апостол Павло проповідував Євангелію, правдиву науку, яку він прийняв від Господа, і він навчав людей істині. Утворювалися церкви і цим церквам він і передавав цю здорову науку. Хоча на той час вже були і ті які вчили неправильно, проти чого і боровся Павло і застерігав у своїх посланнях.

Зараз є багато різних вчень, які не співпадають зі Словом Божим тому варто бути обережним, аби не споживати цю нездорову їжу, щоб не отруїтися, і не бути духовно хворим, тобто не бути обманутим.

Також дуже небезпечним є те, коли люди читають, вивчають, цікавляться різною літературою по окультизму, захоплюються різними релігіями, які повністю суперечать істині Божого Слова. Ця духовна їжа може погубити тих, хто її споживає. Через це людина може підпасти під вплив демонів, злих духів. І як буває, що після важкого отруєння потрібно прикласти багато зусиль, аби їх спасти, а деякі і помирають, так само може бути і в подібних випадках.

Якщо хтось із нас займався цим, потрібно негайно відвернутися від цього, покаятися перед Богом, і зректися цього всього. Ми повинні знати, що це отрута, яка навіки може погубити нашу душу.

А також ще одне, щоб бути здоровим і сильним, потрібно не тільки їсти добру їжу, але й правильно періодично харчуватися. Якщо їсти тільки один раз на день, чи декілька днів, це також може негативно відбитися на нашому здоров’ї. Так само нам потрібно і духовно правильно харчуватися. Не тільки десь колись почитати Слово Боже, або послухати проповідь, але робити це регулярно. Тоді в нас буде повноцінне, духовне, християнське життя.



Слово Боже як молоко

Як ми знаємо, після народження для немовляти першопочатково для їжі призначене материнське молоко, так само для новонаверненої людини, яка стала християнином, переживши народження згори від Бога, для її внутрішнього чоловіка призначене Слово Боже, яке і уподібнюється в духовному значенні до молока.

Отож, відкладіть усяку злобу, і всякий підступ, і лицемірство, і заздрість, і всякі обмови, і, немов новонароджені немовлята, жадайте щирого духовного молока, щоб ним вирости вам на спасіння, якщо ви спробували, що добрий Господь.” 1-е посл. Петра 2,1-3

Подібно, як новонароджені немовлята потребують молока, аби жити і зростати, так само і християни повинні жадати Божого Слова, яким вони будуть духовно жити, а також і духовно зростати.

Однак, звернімо увагу, апостол Петро спочатку радить відкласти різні гріхи, а потім жадати щирого духовного молока, тобто Божого Слова. Це може означати, що гріх є перешкодою для духовного життя і зросту. Якщо в новонародженого немовляти є якась хвороба, яка загрожує його життю, то її потрібно усунути, адже саме тільки споживання їжі не допоможе, бо ця хвороба може призвести до смерті, так і християнин який не залишив гріхи і паралельно з ними сприймає Слово Боже, то це буде перешкодою для його духовного росту і може призвести до негативних наслідків.

Ще одна важлива річ, на яку нам потрібно наголосити, наступне: людина не може жити на молоці все своє життя. Це тільки початковий період, а саме та пора, коли дитина у віці немовляти. Після певного часу, коли відбувається нормальний ріст, дитина залишає молоко і переходить на тверду їжу. І якщо для новонародженого тверда їжа несприйнятлива, і навпаки може їй нашкодити, так само для дорослого організму замало самого молока.

Отже, Слово Боже, деякі істини Священного Писання є як молоко для новонавернених, а також і твердою їжею для духовно дорослих.

Ви бо за віком повинні б бути вчителями, але ви потребуєте ще, щоб хтось вас навчав перших початків Божого Слова. І ви стали такими, яким потрібне молоко, а не страва тверда. Бо хто молока вживає, той недосвідчений у слові правди, бо він немовля. А страва тверда для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло.” Послання до Євреїв 5,12-14

Тут апостол звертається до єврейських християн. І як ми бачимо з прочитаного, там була проблема. Вони духовно не зростали. Проходив час, вони повинні вже були бути на такому рівні, щоб турбуватися про інших, служити іншим людям, бути для них вчителями, а вони залишалися на початковому періоді, вони не здатні були сприймати тверду їжу, інші важливі духовні істини слова Божого. Вони не засвоїли тих першопочаткових істин, і була потреба їх знову цьому навчати, хоча цим істинам вони повинні вже були навчати інших.

Щось подібне було і в іншій церкві апостольського періоду, а саме в церкві міста Коринта.

І я, браття, не міг говорити до вас, як до духовних, але як до тілесних, як до немовлят у Христі. Я вас годував молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й тепер ще не можете...” 1-е посл. до Коринтян 3,1-2

Християни коринтської церкви також не зростали духовно, і їх як немовлят Павло годував молоком, тобто можемо сказати навчав знову тим істинам, які вони вже повинні були знати і виконувати в своєму житті.

Нажаль, подібне і зараз можемо спостерігати в житті багатьох християн, які також духовно не зростають, хоча вони є вже багато років християнами, і повинні багато чого знати, самим це виконувати і навчати інших, однак не має глибоких пізнань, слабеньке особисте духовне життя, і не має служіння іншим людям.

Подібно як немовлят їх потрібно знову навчати першопочатковим істинам, настановлювати, аби вони полишили різні неправильні вчинки, і вчити їх турбуватися, жити для інших, а не тільки для себе, наглядати за ними. Вони подібно як маленькі немовлята, яким потрібно служити, а самі вони не можуть цього робити.



Слово Боже як хліб

Біблія порівнює Слово Боже з хлібом:

Не хлібом самим буде жити людина, але кожним Словом Божим!” Євангеліє від Луки 4,4

Як хліб має значення для нашого тіла, так Слово Боже важливе для нашої душі.

Хліб – ми можемо назвати одним із головних, якщо не найголовнішим продуктом нашого харчування.

Хліб може бути як загальне уособлення їжі, як необхідної потреби для людського життя.

Ми всі знаємо молитву “ Отче наш ”, яка була дана Самим Ісусом Христом, і в ній ми просимо щоб Бог давав нам щоденний хліб на кожен день. Крім хліба звичайно ми їмо і іншу їжу, але майже кожен день ми їмо хліб і в цьому випадку, він якби і представлений найпершою необхідністю нашого життя.

Подібне просив чоловік в часи Старого Заповіту, ще задовго до молитви “ Отче наш ”:

Годуй мене хлібом, для мене призначеним...” Книга Приповістей Соломонових 30,8

Тут також про хліб сказано як те що обов’язкове для людини протягом її життя на землі.

Із Біблії також можемо побачити, що хліб був одним із найголовніших продуктів харчування як для ізраїльського народу, так і інших народів давнини. Наявність хліба вважалася благословенням.

Із історії життя Йосипа, коли на землі був голод, а в основному ми можемо сказати, що це був неврожай хліба. Єгипетський фараон був попереджений про голод у сні, якого він не розумів, а його сон розтлумачив Йосип. І коли він був поставлений правителем на всій землі Єгипетській у врожайні сім років, коли одна зернина давала по жмені, він забирав п’яту долю врожаю і зберігав на часи голоду. І коли прийшли сім неврожайних років, Йосип розпочав продаж хліба, де звідусіль приходили до нього, як єгиптяни, так можливо і інші купляти хліб. Потреба в хлібі була настільки великою, що люди все готові були віддати за нього:

Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...” Книга Буття 47,19

Вони віддали все, і срібло і худобу, і свої землі, і самих себе в рабство, як ми читали, тільки ради хліба аби їм вижити.

Подібно як хліб був і є цінністю для людини, так повинно цінитися і Слово Боже.

Подібно, як ми купляємо хліб, платимо за нього ми повинні платити і за Слово Боже, віддавати свій час, аби читати Слово Боже, жертвувати своїми особистими справами, щоб піти і послухати Слово Боже. Бо як ми читали, життя людини залежить не тільки від фізичного хліба, а й від духовного, від Слова Божого, яке може принести великі благословення і для фізичного життя.

І подібно як ми щодня їмо хліб і він нам не проїдається, ніхто із нас не думає чого ми його постійно споживаємо, таке у нас повинно бути ставлення і до Слова Божого, яке ми повинні постійно читати, слухати, або ж роздумувати над ним, і ніколи нехай не виникає така думка - чого це я постійно, щодня мушу читати одну і ту ж книгу. Коли ми так не думаємо про хліб, то не повинні так думати і про Слово Боже, яке є духовним хлібом.

На жаль людина по своїй природі не цінує те, чого вона має в достатку, а дає вже цьому належну оцінку, коли це втрачає. Це можна сказати про здоров’я, добробут, сім’ю, мир, а також і хліб.

На даний час у нас, у нашій країні великий достаток Божого Слова, подібно як кожному із нас доступний хліб і ми маємо його достаток як в магазинах так і на наших столах.

У Старому Заповіті є одне пророцтво про передбачення голоду. І ось про який голод там сказано:

Ось дні настають, говорить Господь Бог, і голод пошлю Я на землю, не голод на хліб, і не спрагу на воду, але спрагу почути Господні слова! І будуть ходити від моря до моря, і з півночі до сходу блукатимуть, щоб знайти слово Господа, та не знайдуть його! Того дня будуть мліти від спраги вродливі дівчата та хлопці...” Книга пророка Амоса 8,11-13

Мова йде не про голод хліба і спрагу води, а про духовний голод Божого Слова. Ми до кінця не можемо дати пояснення, що це буде, як воно відбуватиметься, але як бачимо буде час, коли люди шукатимуть Боже Слово, і там будуть молоді люди, багато яких зараз не цікавляться цим, і їхні пошуки будуть тривалими і масштабними, але безуспішними, вони його не знайдуть.

Маючи зараз такий великий достаток Слова Божого, великі врожаї цього духовного хліба, цінуймо ним, нехай воно постійно буде відкритим у нашому домі, подібно як постійно у нас на столі є хліб, і як ми постійно споживаємо хліб, так завжди нехай щоденним хлібом буде для нас і Слово Боже.

Слово Боже як мед


Ще одним із цікавих образів Божого Слова є мед. І звичайно розглядаючи цей образ ми повинні визначити суть цього порівняння, в якому значенні Слово Боже для людини є як мед.

Безперечно, якщо дитина не може обійтися без молока, а дорослий без хліба, то без меду можна прожити, він не є такою необхідністю для життя.

І якщо ми їмо хліб щодня і можемо з’їсти його багато, то зовсім інакша річ щодо меду. Навіть Біблія вчить що їсти багато меду не корисно:

Їсти меду багато не добре... Якщо мед ти знайшов, то спожий, скільки досить тобі, щоб ним не пересититися та не звернути.” Книга Приповістей Соломонових 25,27.16

Тому говорячи про Слово Боже як мед, ми розглядаємо його вже не з позиції необхідності, а з боку приємності. Подібно як мед солодкий на смак, так само Слово Боже не повинно бути людині гірким, але приємним для її серця.

Коли ми подивимося на життя Давида, а саме це виражено в його псалмах, яке в нього було ставлення до Божого Слова, наскільки воно було для нього необхідне і цінне, воно було для нього солодким і приємним.

Господній Закон досконалий, він зміцнює душу. Свідчення Господа певне, воно недосвідченого умудряє. Справедливі Господні накази, бо серце вони звеселяють. Заповідь Господа чиста, вона очі просвітлює. Страх Господа чистий, він навіки стоїть. Присуди Господа правда, вони справедливі всі разом, дорожчі вони понад золото і понад безліч щирого золота,

і солодші за мед і за сік щільниковий...” Псалом 18,8-11

Якщо Давид конкретизував, що саме Божі суди солодші за мед, а не все це вище перераховане: закон, свідчення, накази і заповіді, в яких виражається Слово Боже, то навіть говорячи про суди, під ними ми можемо мати на увазі і Боже Слово, адже суд Божий заснований на Його справедливому Слові.

І як бачимо, Слово Боже було для Давида солодшим навіть за мед, він з насолодою його читав, або ж слухав, чи роздумував над ним.

Можна провести ще деякі паралелі, праобрази щодо Слова Божого і меду.

Коли Бог виводив Ізраїльський народ із Єгипетського рабства, то обіцяв увести їх в землю де тече молоко і мед. Звичайно, це сказано образно, про те, що ця земля багата, хоча є деякі моменти в Біблії, де про це написано в прямому значенні. І отже, цей образ можна застосувати не тільки до матеріального, фізичного стану, а й до духовного, до Божого Слова.

Майже всі автори Біблії були євреями і значна частина Біблії була написана саме на ізраїльській землі, або ж недалеко від неї. Можемо сказати що ця земля багата Словом Божим, як молоком і медом.

Коли ізраїльтяни були в пустині вони їли манну, небесний хліб, яка була на смак, як тісто в меду. Манна є також праобразом Божого Слова і тут згадується про мед, про солодкий смак, про приємність Божого Слова.

В книзі Об’явлення написано про Апостола Івана, який був засланий на острів Патмос за Слово Боже, де бачив видіння про останні часи.

В десятому розділі цієї книги описано, як Іван бачив ангела, який мав у своїй руці розкриту книжку. І йому було сказано підійти до цього ангела, і взяти цю книжку і з’їсти її.

І я взяв з руки Ангола книжку та й з'їв її. І була вона в устах моїх, немов мед той, солодка. Та коли її з'їв, вона гіркість зробила в моїм животі... І сказали мені: Ти мусиш знову пророкувати про народи, і поган, і язики, і про багато царів.” Книга Обявлення 10,10-11

Цю книжку ми можемо уподібнити Слову Божому, бо ап. Іван повинен був пророкувати, а пророкувати це і є передавати Слово Боже.

І як бачимо Слово Боже в устах його було солодке як мед, однак йому було і гірко від цього в шлунку. Що це може означати?

Із Біблії можемо побачити, що пророки часто терпіли лихо від людей, правителів, їх били, над ними знущалися, кидали у в’язниці і вбивали, і все це за Слово Боже, яке вони говорили до них. І звичайно все це не приносило їм приємність, а навпаки - гіркоту.

Тому можемо сказати, що приємно чути голос Божий, чути Його Слово, але потім потрібно було гірко і страждати за це ж солодке і приємне Боже Слово.



Нехай частіше Слово Боже подібно як мед, буде для нас солодким та приємним для нашої душі.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка