Богачик Т. С., заступник директора з науково-методичної роботи




Дата конвертації11.05.2017
Розмір131 Kb.
Удосконалення фахової та педагогічної майстерності педагогів шляхом поширення інноваційних форм і методів організації науково-методичної роботи в ЗНЗ

Богачик Т.С., заступник директора

з науково-методичної роботи

ІППО Чернівецької області

Потреба в інноваціях виникає тоді, коли з'являється


необхідність вирішити будь-яку проблему. І думаю, що в житті кожної школи, якою би передовою вона не була таких проблем безліч:

  • одноманітність навчального процесу, яка не сприяє розвитку індивідуальних особливостей, як вчителя, так і учня;

  • інформаційна перевантаженість шкільної програми;

  • падіння у школярів інтересу до навчання;

  • низька якість знань;

  • некомпетентність кадрового складу;

  •  недостатнє фінансування та ін.

Керівники освітніх закладів повинні орієнтуватися в колі визначених проблем, бачити їх, визначати шляхи їх вирішення залучаючи до цього весь педагогічний колектив.

Основне завдання керівника – сформувати готовність у педагогів до інноваційних пошуків, визначити стратегічні напрямки у розвитку навчально-виховного процесу у школі, що дасть можливість школі мати власний шлях розвитку, своє обличчя.

Робота з педагогічними кадрами становить основу для інноваційних процесів, головними причинами гальмування яких є психологічні проблеми: зміна педагогічного менталітету, позбавлення педагогічних стереотипів та настанов. Саме розв’язання цих проблем є пріоритетним завданням управління інноваційною діяльністю сучасних закладів освіти. Основні напрями інноваційної роботи школи:


  • кадрове та науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу;

  • створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників;

  • проведення системи методичних заходів, спрямованих на розвиток творчих можливостей педагогів, виявлення перспективного педагогічного досвіду та участь у його вивченні, узагальненні та впровадженні;

  • залучення педагогів школи до науково-дослідницької та експериментальної діяльності з метою впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес.

Аналіз науково-методичної діяльності загальноосвітніх навчальних закладів засвідчує, що абсолютна більшість педагогічних колективів працює над відповідними науково-методичними темами (проблемами) і їх результати успішно запроваджуються в шкільне життя. У структурі учительських колективів шкіл діє велика кількість творчих і динамічних груп педагогів, шкіл передового педагогічного досвіду і удосконалення технологій його впровадження у педагогічну практику. В системі регіональної освіти проводиться велика кількість науково-методичних семінарів і практикумів, створюються мікроколективи вчителів по впровадженню відповідних педагогічних наукових ідей в педагогічну практику, проводяться щорічні науково-теоретичні й практичні учительські конференції, педагогічні читання, конкурси «Учитель року» тощо.

Тому, - створити належні умови для праці, забезпечити відповідний рівень фінансування та матеріально-технічного забезпечення, здетонувати ланцюгову реакцію творчості в педагогічних колективах, створити умови для вільного розвитку спочатку творчої особистості учителя, а вже потім - учня здатні лише справді освічені, мудрі, творчі лідери освіти. Саме на них сьогодні, у період криз і випробувань, покладена відповідальність за збереження педагогічної еліти, підсилення внутрішньо шкільних процесів, націлених на пошук змін та новацій. Інакше, скільки б не спускалося інструкцій чи розпоряджень, якими б словами не обзивалося те, що ми намагаємося створити з нічого, без фінансів, на голій ініціативі, на межі нервового зриву, воно буде більше схожим на профанацію, ніж на інновацію.


Пріоритетними завданнями науково-методичної роботи в системі освіти області як структурної ланки післядипломної освіти педагогічних працівників є:

- впровадження сучасних особистісно орієнтованих методів і форм організації освітнього процесу, інформаційних технологій; відновлення пріоритетів виховання;

- системний моніторинг змісту, форм і методів освіти та її результативності;

- науково-методичне забезпечення розвитку освітніх установ та закладів;

- сприяння створенню умов для реалізації варіативної частини навчальних планів, поглибленого вивчення предметів, профільного навчання;

- вивчення, узагальнення, поширення перспективного педагогічного досвіду;

- створення оптимальної системи інформаційного забезпечення та інформаційно-аналітичного обслуговування навчально-виховного процесу та управління ним.

На розв’язання цих завдань повинна бути спрямована, зокрема, діяльність адміністрації навчальних закладів, яка здійснює інформаційний, науково-методичний, навчальний, координуючий супровід безперервного підвищення кваліфікації вчителів.

Під час курсової перепідготовки серед слухачів було проведено анкетування щодо визначення напрямків інноваційної діяльності ЗНЗ нашої області.

Анкетування проводилося за напрямами:

- визначення напряму розвитку інноваційної діяльності;

- оцінка змін у діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

- навчально-методичне забезпечення інноваційної діяльності;

- матеріально-технічне забезпечення інноваційної діяльності;

- організація інноваційної діяльності.

На питання «Які нововведення в роботі Вашого закладу були започатковані останніми роками у вас в закладі?». Серед загальної кількості опитуваних визначили запровадження:

В управлінні закладом:


  • 60 % - інформаційно-комп’ютерних технологій управління;

  • 50% - державно-громадське управління навчальним закладом;

  • 30 % - залучення фондів соціальних інвестицій;

  • 5 % - проектно-цільове управління;

  • 1 % - стратегічне планування роботи закладу освіти.

В навчально-виховному процесі:

  • 40% - використання нетрадиційних форм проведення методичних заходів;

  • 70% - впровадження в навчально-виховний процес інноваційних педагогічних технологій;

  • 55 % - моніторинг результатів навчальної діяльності учнів; 1

  • 5 % - активізація науково-дослідницької роботи серед вчителів та учнів;

  • 10% - зміни в профілізації закладу;

  • 82 % - створення моделей шкіл: «Сприяння здоров’ю», «Школа успіху» та ін.

Виходячи із результатів, інновації, що в основному запроваджуються у нас в області можна розподілити за категоріями:

  1. Інновації в управлінні навчальним закладом:

  1. Інновації в управління виховним процесом:

  • Учнівське самоврядування.

  • Моделі сучасних шкіл за виховним спрямуванням.

  1. Інновації в управлінні педагогічним процесом:

  • Інноваціїні підходи до атестації педагогічних працівників.

  • Педагогічне проектування.

  • Нетрадиційні форми проведення методичних заходів.

  1. Інновації в змісті освітнього процесу:

  • Здійснення профілізації та індивідуалізація освітнього процесу;

  • Створення авторських навчальних програм, підручників, посібників тощо.

Як видно із результатів, найменший відсоток уваги приділяється стратегічному, проектно-цільовому управлінню. Хоча, як свідчать результати вивчення діяльності навчальних закладів, у більшості шкіл таке планування здійснюється, але як бачимо - воно не завжди дієве.

Щодо оцінки змін у діяльності загальноосвітнього навчального закладу, то серед основних були визначені:



  • позитивні зміни у покращенні якості знань учнів;

  • підвищення рівня самовдосконалення учнів та вчителів;

  • ріст фахової професійності вчителя, особистісного задоволення результатами своєї діяльності;

  • активізації інноваційної діяльності педагогів та творчої діяльності учнів.

Цікавим фактом є те, що серед форм роботи з педагогічними кадрами, які вплинули на рівень розвитку та інноваційної діяльності педагогів були визначені такі форми роботи з педагогічними кадрами, як самоосвіта та проходження курсової післядипломної підготовки. В меншій кількості визначена роль педагогічної ради, шкільних методичних заходів, робота в творчих групах.

Серед умов, які найменш сприяють інноваційній діяльності в закладі

79 % респондентів виділили низький рівень фінансування та матеріально-технічного забезпечення закладів освіти.

І останніми, що було визнано, як перешкоди в освоєнні та розробці нововведень є відсутність:

40% - достатнього розвитку дослідницьких умінь, як вчителя так і учня;

10% - обґрунтованої стратегії розвитку школи;

20% - необхідних теоретичних знань про нововведення в освіті;

- 30% - часу.

Як бачимо, опитування виявило ряд причин, що гальмують впровадження освітніх інновацій у системі загальної середньої освіти Чернівецької області.

Інноваційна діяльність педагогів стає на сьогоднішній день основним напрямом реалізації модернізаційних реформ в освіті і одним із суттєвих напрямів переходу до моделі інноваційного розвитку України в цілому. Успіх реформ вирішальною мірою залежить від того, наскільки вдасться керівникам освіти різного рівня збудити творчий потенціал педагогів, які зараз працюють в цій системі.

У рішенні колегії МОНУ зазначено, що до прийняття нової редакції Закону України «Про освіту» та запровадження на його основі системної модернізації дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійно-технічної освіти вважати пріоритетними завданнями в галузі управління школою:

- подолання надмірної централізації управління освітою шляхом делегування повноважень і відповідальності на рівень навчального закладу;

- стимулювання навчальних закладів до автономії та державно-громадського управління ними;

- посилення відповідальності навчальних закладів за якість наданих освітніх послуг;

- посилення кадрової спроможності органів управління освітою на центральному та місцевому рівнях;

- вжиття заходів для зменшення документообігу між органами управління освітою та навчальними закладами;

- заохочення навчальних закладів, методичних служб та органів управління освітою до запровадження електронного документообігу;

- надання навчальним закладам повноважень самостійно обирати навчальні програми, підручники та посібники з числа допущених Міністерством освіти і науки України до використання, а також працювати за власними робочими навчальними та програмами з виховної роботи, що розроблені на основі обраних, з урахуванням запитів та інтересів учнів, вихованців, педагогів і потреб місцевої громади.

Перш, за все керівникам загальноосвітніх навчальних закладів необхідно визначитись:


  • у здатності педагогічного колективу, адміністрації школи до творчої роботи взагалі та ступені здатності сприймати і реалізувати інноваційні зміни;

  • у забезпеченні чіткої, цілісної системи планування та аналізу інноваційної діяльності всіх структурних підрозділів загальноосвітнього навчального закладу;

  • у створенні досконалої моніторингової системи інноваційного процесу;

  • у переконанні щодо досягнення реального позитивного результату такої діяльності;

  • готовності органів управління підтримати Вас у інноваційній освітній діяльності.

Необхідність підвищення ефективності і якості навчально-виховного процесу в системі освіти області потребує, щоб методична робота учителів носила прогностичний, системний, комплексний, диференційований характер, тобто набула ознак науково-дослідницької діяльності.

У загальноосвітніх навчальних закладах склалась певна система науково-методичної роботи з педагогами, яка включає індивідуальні, групові та масові форми, що перебувають в органічній єдності, взаємодіють, доповнюють одна одну. Колективне обговорення, вирішення питань передбачають попередню індивідуальну роботу з кожним педагогом, а реалізація колективних рішень, у свою чергу, вимагає творчої індивідуальної роботи, самооцінки.

Разом з тим, внутрішньошкільна науково-методична робота має бути спрямована на:

- проведення цілеспрямованої діяльності з організації і координації заходів щодо вивчення та впровадження наукових досліджень, передових педагогічних технологій у навчально-виховний процес з метою підвищення підготовки педагогічних кадрів;

- розробку та підготовку до видання навчальних програм, навчальної та методичної літератури, навчально-методичних комплексів;

- науково-методичне забезпечення вивчення та аналізу рівня знань, умінь та навичок учнів;

- координацію діяльності та співпрацю з вищими навчальними закладами всіх рівнів акредитації щодо питань підвищення ефективності навчально-виховного процесу;

- висвітлення досягнень педагогічної науки та передового педагогічного досвіду в засобах масової інформації.

Необхідно забезпечити практичне втілення завдань визначених напрямів діяльності науково-методичної роботи у всіх її організаційних формах (індивідуальних, групових, колективних). Зміст науково-методичної роботи варто реалізовувати, зокрема, через вищезазначені форми навчання шляхом самоосвіти, консультацій, анкетування, тижнів педагогічної майстерності (індивідуальна форма); методичних об’єднань, роботи школи молодого вчителя, творчих груп, консультацій, семінарів, практикумів (групові форми методичної роботи); проведення педагогічних рад, виставок та конкурсів, засідань круглого столу, проведення ділових ігор та інших форм роботи (дискусійних клубів, методичних брейн-рингів, тощо (колективні форми методичної роботи).

Педагогічними кадрам необхідно по-справжньому допомогти оволодіти всім багатством ідей реформування української національної школи, глибоко усвідомити сенс накреслених змін і завдань в перекладі їх на конкретну мову навчально-виховної практики. Вся система науково-методичної роботи повинна бути підпорядкована цій меті.

Варто визначити та сформулювати єдину науково-педагогічну проблему освітнього закладу, яка має пронизувати всі форми внутрішкільної методичної роботи.

Визначена науково-методична тема (проблема) школи розраховується на реалізацію її педагогічним колективом за кілька років ( як правило, на 3-5 років). Найкраще, коли науково-методична тема (проблема) може знайти своє віддзеркалення у всіх формах науково-методичної роботи в школі, в діяльності кожного методичного об’єднання або кафедри, в індивідуальних планах роботи кожного вчителя.

Спостереження засвідчують: колективний творчий пошук реалізується ефективніше, якщо керівники ЗНЗ глибоко і всебічно аргументують добір науково-методичної теми (проблеми), обґрунтовують її актуальність, формують у педагогів інтерес до теми та психологічну готовність до роботи, виокремлюють питання для роботи в творчих групах і індивідуально, визначають методи вивчення й аналіз проміжних результатів роботи, критерії оцінювання її наслідків. Кожний учитель може стати творчим педагогічним працівником при постійному фаховому самовдосконаленні, створенні інноваційного середовища в школі та постійного впливу на формування в нього педагогічної майстерності, її дослідницької спрямованості через систему післядипломної педагогічної освіти. В цьому контексті науково-методична робота в загальноосвітньому закладі має активізувати освітян на творчий пошук і творчу роботу з учнями як особистостями.

Не слід відмовлятися від традиційних масових форм роботи з педагогічними кадрами. Наради, конференції (комплексні, проблемно-тематичні) визначають пріоритетні напрями і перспективи розвитку системи освіти, націлюють на розв’язання першочергових завдань, що диктуються часом і є актуальними для ЗНЗ, району, області. Доцільно запланувати розгляд питань організаційного чи організаційно-методичного плану. Варто послуговуватися різними видами нарад, конференцій:

- інструктивно-методичні наради (приміром, розгляд шляхів, способів, методів, прийомів впровадження нового Державного стандарту);

- науково-практичні конференції (орієнтовані теми загального погляду на стратегічні напрями, прогнозування результатів, вироблення поетапного руху на основі наукових висновків та практичних спроб);

- педагогічні читання (приміром, підбір усіх публікацій від початку роботи над новим Державним стандартом до окремих фрагментів методичних рекомендацій, тощо);

Семінарська робота має прослідковуватися у таких видах: теоретичні семінари; семінари-практикуми; проблемні семінари і науково-методичні семінари.

Перед семінарами шляхом анкетування, опитування, бліц-інтерв’ю корисно означити коло актуальних тем, питання для визначення поінформованості педагогів про ту чи іншу проблему; визначити мотивацію роботи педагогів в умовах модернізації змісту освіти, власне бачення змін та прогнозування результатів; вивчити рівень професійної компетентності педагогів; виявити професійні запити і потреби.

Також варто звернути увагу на такі форми методичної роботи як: психологічний практикум, навчальний тренінг, які стимулюють творчу пізнавальну активність педагогів, спонукають їх активно діяти, шукати шляхи та способи розв’язання проблем. Адже саме під час їх проведення відбувається синтез теоретичних знань і практичної діяльності, розвиваються й закріплюються вміння приймати нестандартні рішення, аналізувати та оцінювати власні дії, вести діалог й дискусію, встановлювати доброзичливі взаємини з колегами.

Акцентуємо увагу на таку форму методичної роботи, як методичні об’єднання, діяльність яких має бути спрямована на чітку конкретну адаптацію загальнодидактичних, загаьнопедагогічних положень до конкретного загальноосвітнього завдання.

Особливого значення набуває методична робота, пов’язана з вивченням, апробацією й оцінкою передового педагогічного досвіду, суто індивідуальною інтерпретацією такого досвіду з урахуванням особистих якостей, досвіду і кваліфікації вчителя. У зв’язку з цим в освітніх закладах доцільно мати довідково-інформаційний фонд науково-методичної літератури. Це допоможе спрямувати методичну роботу на колективну оцінку того чи іншого досвіду, виявлення його сильних і слабких сторін, осмислення і пристосування до конкретних умов функціонування навчального закладу.



Підсумовуючи вищевикладене, варто підкреслити, що ефективна організація науково-методичної роботи з педагогічними кадрами повинна бути спрямована на результат – конкретну допомогу фахівцю у вдосконаленні його професійної майстерності, що є найважливішим завданням післядипломної педагогічної освіти.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка