Булгаков Анатолій Олексійович Козлов Єгор Андрійович Київ 2012 Зміст: Методи регулювання відносин в міжнародному приватному праві Про міжнародне приватне право: закон




Сторінка1/4
Дата конвертації01.02.2018
Розмір1 Mb.
  1   2   3   4
Київський університет права НАН України

Залікова робота
З Міжнародного приватного права (анотації)
Виконали: студенти І курсу

денної форми навчання

факультету міжнародного права

Аль-Зубі Салем Бассамович


Булгаков Анатолій Олексійович
Козлов Єгор Андрійович

Київ - 2012

Зміст:

  1. Методи регулювання відносин в міжнародному приватному праві

  2. Про міжнародне приватне право: Закон України: Офіційний текст прийнятий Верховною Радою України 23 червня 2005 р. Із змінами станом на 1 січня 2006 р

  3. Структура колізійних норм в міжнародному приватному праві

  4. Обхід закону в міжнародному приватному праві

  5. Визначення і регламентація шлюбу в міжнародному приватному праві

  6. Поняття та види правочинів з іноземним елементом в міжнародному приватному праві

  7. Держава як суб'єкт майнових відносин

  8. Види міжнародного комерційного арбітражу

  9. Регламентація деліктних зобов'язань за міжнародним приватним правом в Україні

  10. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування в міжнародному приватному праві


Методи регулювання відносин в міжнародному приватному праві
В.П. Жушман, Н.В. Погорецький.- Харків: Арсіс ЛТД, 2005.- 768 с.- ISBN 966-7299-65-1

Під методом правового регулювання в правознавстві традиційно розуміють сукупність прийомів та способів правового впливу на суспільні відносини, що входять до предмету галузі права [3, c. 262].

Оскільки міжнародне приватне право належить до галузей приватного права, для нього загалом характерний диспозитивний метод регулювання. Однак для міжнародного приватного права характерна наявність специфічних прийомів та способів регулювання правовідносин, що обумовлено наявністю в таких правовідносинах «іноземного елемента». Такі способи поєднуються у два спеціальних методи міжнародного приватного права – колізійний та матеріально-правовий [8, С. 60].

Міжнародне приватне право

Термін «колізія» походить від латинського «collisio» – зіткнення. Колізійний метод можна визначити як сукупність прийомів і способів регулювання правових відносин, що застосовуються за необхідності зробити вибір норми для регулювання таких правовідносин. Колізійний метод застосовується майже в усіх галузях права, однак саме в міжнародному приватному праві він набуває особливого значення [9, С. 74].

На думку В. П. Звекова, колізій в міжнародному приватному праві поділяються на три види: інтерперсональні, інтертемпоральні та такі, що виникають із дії законів у просторі.

Інтерперсональні колізії виникають у зв’язку із належністю фізичних осіб до певної національності, релігії, тощо. Тобто, це – колізії, що існують між нормами права та нормами моралі, релігійними нормами і звичаями. Такі колізії пов’язані із визначенням статусу осіб в сімейних, спадкових, деліктних та інших приватноправових відносинах.

Інтертемпоральні колізії виникають за необхідності визначення дії нормативних актів у часі. Вказані колізії недостатньо вивчені в міжнародному приватному праві і, на думку вчених, потребують подальшого вдосконалення [5, c. 18].

Найбільше значення в міжнародному приватному праві мають колізії, що виникають із дії законів у просторі. Вони виникають за необхідності визначення права, що підлягає застосуванню для регулювання правовідносин. Такі колізії поділяються на два види – внутрішні та міжнародні. Внутрішні колізії характерні для держав з федеративним державним устроєм і виникають між законодавством суб’єктів федерації та федеративним законодавством [5, С. 18]. В таких державах, зазвичай, застосовується різний підхід до внутрішніх та міжнародних колізій. В Російській Федерації цивільне законодавство віднесено до федеративного відання. За тим самим принципом виключена правотворча діяльність суб’єктів Російської Федерації в сфері цивільного законодавства та можливість виникнення внутрішніх колізій в цій галузі. Сімейне та трудове законодавство віднесено до сумісного відання Російської Федерації та її суб’єктів. Однак нормативні акти суб’єктів федерації не можуть суперечити федеральним законам. В США вирішення «міжштатних» та міжнародних колізій загалом характеризуються однотипним підходом, винятки встановлюються в Конституції США [5, C. 19–20].

Застосування колізійного методу відбувається за допомогою колізійних норм, які є його основним інструментом.



Про міжнародне приватне право: Закон України: Офіційний текст прийнятий Верховною Радою України 23 червня 2005 р. Із змінами станом на 1 січня 2006 р.- К: Ін Юре, 2006.- 40 с.- ISBN 966-313-267-1



     Стаття 1. Визначення термінів
 
     1. Для цілей цього Закону терміни вживаються в   такому значенні:
 
     1) приватноправові відносини - відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні,   майновій
самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи;
 
     2) іноземний    елемент    -    ознака,    яка   характеризує
приватноправові відносини, що регулюються   цим   Законом,   та
виявляється в одній або кількох з таких форм:
 
     хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без
громадянства або іноземною юридичною особою;
 
     об'єкт правовідносин знаходиться на   території   іноземної
держави;
 
     юридичний факт,   який   впливає на виникнення, зміну або
припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної
держави;
 
     3) колізійна норма - норма, що визначає право якої держави
може бути застосоване до правовідносин з іноземним елементом;
 
     4) вибір права - право учасників правовідносин визначити
право якої держави підлягає застосуванню до правовідносин з
іноземним елементом;
 
     5) автономія волі - принцип, згідно   з   яким   учасники
правовідносин з іноземним елементом можуть здійснити вибір права,
що підлягає застосовуванню до відповідних правовідносин;
 
     6) правова кваліфікація - визначення права, що підлягає
застосуванню до правовідносин з іноземним елементом;
 
     7) зворотне відсилання - повторне відсилання колізійної норми
права іноземної держави до правопорядку держави, колізійна норма
якого відіслала до даного іноземного правопорядку;
 
     8) відсилання   до   права   третьої   держави - відсилання
колізійної норми права іноземної держави, визначеної відповідно до
цього Закону, до права третьої держави;
 
     9) обхід закону - застосування до правовідносин з іноземним
елементом права іншого, ніж право,   передбачене   відповідним
законодавством;
 
     10) визнання рішення іноземного суду - поширення законної
сили рішення іноземного суду на територію України в порядку,
встановленому законом;
 
     11) міжнародний договір України - чинний міжнародний договір
України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою
України.
 
Стаття 2. Сфера застосування Закону
 
     1. Цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у
сфері приватноправових відносин з іноземним елементом:
 
     1) визначення застосовуваного права;
 
     2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб
без громадянства та іноземних юридичних осіб;
 
     3) підсудність судам України справ з іноземним елементом;
 
     4) виконання судових доручень;
 
     5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
 
     Стаття 3. Міжнародні договори України
 
     1. Якщо   міжнародним   договором України передбачено інші
правила, ніж встановлені цим Законом, застосовуються правила цього
міжнародного договору.
 
     Стаття 4. Визначення права, що підлягає застосуванню
               до приватноправових відносин з іноземним елементом
 
     1. Право, що підлягає застосуванню   до   приватноправових
відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними
нормами та іншими  положеннями колізійного права цього Закону,
інших   законів, міжнародних договорів України та міжнародних
звичаїв, що визнаються в Україні.
 
     2. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо
визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право,
яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами.
 
     3. Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як
виняток,    не   застосовується,   якщо   за   всіма   обставинами
правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають
більш   тісний   зв'язок   з   іншим   правом.   Це положення не
застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права
відповідно до частини першої цієї статті.
 
     4. Правила цього Закону про визначення права, що підлягає
застосуванню судом, поширюються на інші органи,   які   мають
повноваження   вирішувати   питання   про   право,   що   підлягає
застосуванню.
 
     5. Визначення   права,   що    підлягає    застосуванню    до
приватноправових   відносин   на   підставі колізійних норм, не
здійснюється, якщо міжнародним договором України   передбачено
застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм.



     Стаття 5. Автономія волі
 
     1. У   випадках, передбачених законом, учасники (учасник)
правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права,   що
підлягає застосуванню до змісту правових відносин.
 
     2. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути
явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов
правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності,
якщо інше не передбачено законом.
 
     3. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому
або його окремої частини.
 
     4. Вибір права щодо  окремих частин правочину повинен бути
явно вираженим.
 
     5. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути
здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при
вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір
права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення
правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення
правочину, але не можуть:
 
     1) бути підставою для визнання правочину недійсним у зв'язку
з недодержанням його форми;
 
     2) обмежити чи порушити права, які набули треті особи до
моменту вибору права або зміни раніше обраного права.
 
     6. Вибір права не здійснюється, якщо відсутній іноземний
елемент у правовідносинах.


     Стаття 6. Обсяг застосування права іноземної держави
 
     1. Застосування права іноземної держави охоплює всі його
норми, які регулюють відповідні правовідносини.
 
     2. Застосування норми права іноземної держави не може бути
обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного
права.
 
     Стаття 7. Правова кваліфікація
 
     1. При визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи
інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до
права України, якщо інше не передбачено законом.
 
     2. Якщо норми і поняття, що потребують правової кваліфікації,
не відомі праву України або відомі під іншою назвою або з іншим
змістом і не можуть бути визначені шляхом тлумачення правом
України, то при їх правовій кваліфікації також враховується право
іноземної держави.
 
     Стаття 8. Встановлення змісту норм права іноземної держави
 
     1. При застосуванні права іноземної держави суд чи інший
орган встановлює зміст його норм   згідно   з   їх   офіційним
тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній
іноземній державі.
 
     2. З метою встановлення змісту норм права іноземної держави
суд чи інший орган може звернутися в установленому законом порядку
до Міністерства юстиції України чи інших компетентних органів та
установ в Україні чи за кордоном або залучити експертів.
 
     3. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати
документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на
які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень,
іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту
цих норм.
 
     4. Якщо зміст норм права іноземної держави в розумні строки
не встановлений, незважаючи на вжиті згідно з цією статтею заходи,
застосовується право України.
 
    
 Стаття 9. Зворотне відсилання та відсилання до права третьої держави
 
     1. Будь-яке відсилання до права іноземної   держави   має
розглядатися як відсилання до норм матеріального права, яке
регулює відповідні правовідносини, виключаючи застосування його
колізійних норм, якщо інше не встановлено законом.
 
     2. У випадках, що стосуються особистого та сімейного статусу
фізичної особи, зворотне відсилання до права України приймається.
 
     Стаття 10. Наслідки обходу закону
 
     1. Правочин та інші дії учасників приватноправових відносин,
спрямовані на підпорядкування цих відносин праву іншому, ніж те,
що визначається згідно із цим Законом, в обхід його положень, є
нікчемними. У цьому разі застосовується право, яке підлягає
застосуванню відповідно до норм цього Закону.
 
     Стаття 11. Взаємність
 
     1. Суд чи інший орган застосовує право іноземної держави
незалежно від того, чи застосовується у відповідній іноземній
державі до подібних правовідносин право України, крім випадків,
якщо застосування права іноземної держави на засадах взаємності
передбачене законом України або міжнародним договором України.
 
     2. Якщо застосування права іноземної держави залежить від
взаємності, вважається, що вона існує, оскільки не доведено інше.
 
     Стаття 12. Застереження про публічний порядок
 
     1. Норма   права   іноземної   держави не застосовується у
випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно
несумісних з основним правопорядком (публічним порядком) України.
У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний
зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або
застосувати неможливо, застосовується право України.
 
     2. Відмова в застосуванні права іноземної держави не може
ґрунтуватися   лише   на   відмінності правової, політичної або
економічної системи відповідної іноземної держави від правової,
політичної або економічної системи України.
 
    
 Стаття 13. Визнання документів, виданих органами іноземних
                держав

 
1. Документи, що видані уповноваженими органами іноземних
держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі
їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або  міжнародним
договором України.
 
     Стаття 14. Застосування імперативних норм
 
     1. Правила цього Закону не обмежують дії імперативних норм
права України, що регулюють відповідні відносини, незалежно від
права, яке підлягає застосуванню.
 
     2. Суд,   незалежно   від права, що підлягає застосуванню
відповідно до цього Закону, може застосовувати імперативні норми
права іншої держави, які мають тісний зв'язок з відповідними
правовідносинами, за винятком, встановленим частиною першою цієї
статті. При цьому суд повинен брати до уваги призначення та
характер таких норм, а також наслідки їх застосування   або
незастосування.
 

     Стаття 15. Застосування права держави з множинністю правових
                систем
 
     1. У разі якщо підлягає застосуванню право держави, у якій
діє кілька територіальних або інших правових систем, належна
правова система визначається відповідно до права цієї держави. За
відсутності відповідних правових норм застосовуються норми тієї
правової   системи,   яка   має   більш    тісний    зв'язок    із
правовідносинами.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка