Черкаської обласної державної адміністрації


ТЕМА №2 Читацькі уміння та навички. Основні методологічні положення про читацький інтерес дитини



Сторінка2/5
Дата конвертації23.03.2019
Розмір1,5 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5
ТЕМА №2

Читацькі уміння та навички. Основні методологічні положення про читацький інтерес дитини

План

  1. Читацькі уміння та навички.

  2. Поняття «читацьке уміння», «читацька культура», «читацька діяльність».

  3. Основні ознаки сформованості читацьких умінь.

  4. Види читання.

  5. Розуміння тексту як опосередкований аналітико-синтетичний процес.

  6. Основні методологічні положення про читацький інтерес дитини.

Зміст лекції

ЧИТАЦЬКІ УМІННЯ І НАВИЧКИ

Читання відігравало важливу роль впродовж усієї історії розвитку людства, оскільки воно охоплювало усі сфери життя людини – від щоденної, побутової (читання рецептів, інструкцій з експлуатації побутових приладів), до загально-інформаційної (читання газет, журналів) та освітньої, професійної, ділової діяльності людини.

Читання – це складний процес, який вимагає уваги, напруження, фізичних та розумових сил. Тим паче сьогодні, коли світ, насичений інформаційно-комунікаційними технологіями, вимагає від людини високого рівня розумових здібностей та організованої свідомості. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, своєю чергою, потребує збільшення темпу читання, швидкості розуміння і прийняття рішення. Тож читання стає основою освіти і самоосвіти, неперервною навичкою освіти людини протягом усього життя.

Розвиток мовних можливостей, і зокрема, навичок читання - важливий етап для здобуття вище згаданих компетентостей.

Оскільки особистість сучасної людини та її світогляд значною мірою визначаються рівнем начитаності та ерудиції, то на плечі педагогів лягає завдання – залучити учнів до читання якомога раніше, домогтися того, щоб читання книг перетворилося у стійку, життєво необхідну звичку.

Таким чином, важливо усвідомлювати методологічні основи таких понять, як «читацьке уміння», «читацька культура», «читацька діяльність».

Читацькі вміння це: вміння читати, сприймати надруковане; оволодіння навичками самостійно і продуктивно працювати з різноманітними друкованими і електронними джерелами інформації, користуватися довідково-пошуковим апаратом бібліотеки, бібліографією, іншими сучасними джерелами інформації.

Читацька культура – це сукупність знань, умінь та почуттів читача, які дозволяють йому повноцінно та самостійно засвоювати інформацію.

Читацькі уміння і навички (культура читання) виховуються протягом усього життя особистості. Але фундаментом організації та розвитку читацької діяльності людини разом із родинним вихованням мають стати шкільні уроки читання в початковій школі, та літератури у середній та старшій школі.

Вміння читати і розуміти прочитане мають загально-навчальний характер, а їх сформованість в учнів сприяє ефективній навчальній діяльності з усіх предметів.

Недостатній розвиток читацьких умінь може призвести до серйозних труднощів у навчанні й стати причиною відставання учнів. А належний рівень сформованості читацьких умінь – запорука життєвого успіху.

Сформованість читацьких умінь передбачає: вміння учнів читати незнайомий текст із належною швидкістю і після одного прочитування розуміти фактичний зміст, структуру тексту; ділити текст на частини; встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між реченнями, абзацами; уміння виділяти в прочитаному головне і деталі; визначати тему та головну думку тексту, його призначення; добирати заголовки до тексту і його частин; уміння ставити запитання до прочитаного й відповідати на них.

Сформовані читацькі уміння означають: здатність учнів розуміти прочитаний текст, розмірковувати над його змістом; аналізувати та критично оцінювати отриману інформацію; узагальнювати інформацію, розміщену в різних частинах тексту; співвідносити текст із особистим життєвим досвідом; висловлювати власну думку, ставлення до прочитаного; формулювати гіпотези, висновки і головне – використовувати прочитане в різних навчальних та позашкільних ситуаціях.

Належний рівень сформованості читацьких умінь передбачає: здібність учнів використовувати читання як засіб здобуття нових знань для подальшого навчання, використання отриманої інформації в процесі життєдіяльності; вміння в різних ситуаціях читати тексти будь-яких жанрів: уривки з художніх творів, біографії, тексти розважального характеру, особисті листи, документи, статті із газет і журналів, інструкції, рекламні оголошення, географічні карти та ін., у яких використовуються різні форми представлення інформації: діаграми, малюнки, таблиці, графіки та схеми.

Виділяють два види читання: читання з метою придбання читацького досвіду та читання з метою засвоєння та використання інформації.

При читанні літературних й інформаційних (науково-популярних) текстів виділяють чотири групи читацьких умінь: знаходження потрібної інформації, формулювання висновків, інтерпретація та узагальнення отриманої інформації, аналіз та критична оцінка змісту, мовних особливостей, стилістики, структурних особливостей тексту.

Читацька діяльність багатоаспектна і містить у собі такі поняття, як читацька культура, техніка читання, знання літератури і книги, сприйняття твору, бібліографічна грамотність. Але її головним, вихідним моментом є читацькі уміння і навички — основа, яка дозволяє нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості.

Сучасні психологи та методисти визначають читацькі уміння і навички на початковому етапі як процес відтворення звукової форми слова за її графічною моделлю з виявленням, активною переробкою і усвідомленням смислової інформації. З цього випливає, що читацькі уміння і навички об'єднує дві групи умінь: уміння, які пов'язані з відтворенням звукової форми слова, — спосіб, правильність, темп читання, та уміння, що ґрунтуються на виявленні та усвідомленні смислової інформації — свідомість (розуміння), виразність читання.

Читання являє собою процес, що базується на використанні розумової діяльності, певних способах кодування інформації, яка надходить під час її обробки у мозок. Читання дитини — процес сприймання, розуміння та відтворення в усній або графічній формах змісту прочитаного.

Серед усіх загально-навчальних умінь та навичок для подальшого навчання важливе місце займає вміння свідомого, виразного, із відповідною для кожного віку швидкістю читання.

Численні дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених засвідчують, що мовленнєве сприймання є неоднорідним і багатоплановим процесом. Розуміння тексту — це опосередкований аналітико-синтетичний процес, який включає в себе виділення основних елементів матеріалу та об'єднання їх у єдине ціле.

Розуміння тексту — це процес перекладутзмісту цього тексту у будь-яку іншу форму його закріплення. Це може бути процес парафрази, переказу тієї ж думки іншими словами або процес перекладу на іншу мову, процес змістової компресії (стиснення), у результаті якого може утворитись «міні-текст» (що міститиме у собі зміст основного тексту), чи процес формування емоційної оцінки подій, чи процес вироблення алгоритму операцій, що вимагає текст.

Про важливість навчання сприйняття художніх творів школярами пишуть відомі методисти, такі як М.В. Васильєва, М.І. Оморокова, Н.Н. Свєтловська. Адекватне сприйняття формується у процесі аналізу твору, який має бути спільними (вчитель і учні) роздумами вголос, що з часом дозволить розвиватися природній потребі самому зрозуміти прочитане. На думку методистів А.І. Шпунтова, Є.І. Іваніної, аналіз твору має бути спрямований на виявлення його ідейного змісту, тієї головної думки, яку автор намагається донести до читача. Над проблемою повноцінного сприйняття тексту (художнього твору) працювали і продовжують працювати багато вітчизняних вчених, психологів, методистів, дослідників. Серед них О.Я. Савченко,
Г.М. Кудіна, З.М. Новлянська, Т.Г. Рамзаєва, М.С. Соловейчик, М.Р. Львов, О.В. Сосновська.

Проте на сьогодні проблема повноцінного сприйняття художнього твору є ще не досить вивченою, бо не створено єдиної класифікації рівнів сприйняття. Думки вчених розходяться стосовно термінології, кількості рівнів сприйняття, вмінь якими повинен володіти учень на кожному рівні. Крім того, є розбіжності в позиціях дослідників та методистів з приводу того, коли доцільно починати навчати дітей розуміння авторської позиції, оволодіння якою передбачає повноцінне сприйняття художнього твору. Читання художніх творів розвиває мову дітей: збагачує і активізує словник школярів на основі формування у них конкретних уявлень і понять, розвиває вміння висловлювати думки в усній та письмовій формі [5, 215]. Цей розвиток здійснюється завдяки тому, що художні твори написані літературною мовою, емоційною, зігрітою ліризмом, що найбільш відповідає особливостям дитячого сприймання.

Основні методологічні положення про читацький інтерес дитини:

– читацькі інтереси учнів проявляються, насамперед, у позитивному ставленні їх до читання, у прагненні ознайомитися із змістом твору як джерелом нових знань і переживань;

– у читацькому інтересі проявляються пізнавальні, емоційні і вольові властивості особистості;

– читацькі інтереси можуть мати епізодичний або стійкий характер;

– для підтримки читацького інтересу дитини необхідно постійно створювати умови, за яких дитина не може не читати;

– віковий підхід до формування читацького інтересу передбачає не лише врахування особливостей, які проявляються на конкретному етапі розвитку дитини, але з перспективою на майбутнє;

– у дітей усіх вікових груп потяг до читання загалом проявляється активно, якщо його не тамувати штучно;

– мотивом читання (крім програмового матеріалу) є читання як процесс;

– еволюційний шлях поступового формування читацьких інтересів залежить від вікового розвитку дитини - від нижчого рівня читацьких можливостей до більш ровиненого;

– для дітей різного віку характерні різні детермінанти читання: у 5-9-річному віці формується емоційно-естетичне сприйняття прочитанного, у


9-10 – образно-детальне, у 10-11 – наївно-реалістичне, 12-14 – критично-аналітичне;

– соціально-психологічні особливості дітей-читачів проявляються більш суттєво, ніж індивідуально-типологічні, зокрема, до 14 років;

– соціально-педагогічні умови (вчителі, родина, однолітки, наявність сімейних бібліотек, рівень сімейного достатку, тип поселення, кількість книгарень тощо) мають безпосередній вплив на формування читацьких інтересів дітей та підлітків.

Загальна начитаність (літературна ерудиція, знання текстів прочитаних творів), фактичні знання з літератури (знання з теорії та історії літератури, літературної критики, оволодіння логікою аналізу творів) складають освітньо-змістовий аспект читацької культури.

Вибір літератури, уміння опрацьовувати її, інтерпретувати, усно і письмово висловлювати свої роздуми стосовно того чи іншого літературного явища вказують на наявність читацької культури та її рівень в практичній діяльності, спрямованій на опанування самостійним читанням.

Здатність сприймати конкретні художні твори, оцінка цих творів на основі власних почуттів, особисті читацькі інтереси, естетичний смак загалом складають ціннісно-орієнтаційний аспект читацької культури.


Література

1. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. – К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – 251с.

2. Загальна психологія: навч. видання /За ред. О. Скрипченко, Л. Долинської. – К.: «А.П.Н.», 1999. – 720 с.

3. Компетенція і компетентність: проблеми, пошуки, рішення// Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія «Педагогічні та історичні науки». – 2006. – № 61. – С.173-184.

4.Методичні засади формування читацької компетенції// Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – №7. – С.10-14.

5. Сафарян С. Проблеми формування читацької компетенції школярів у світлі сучасного змісту шкільної літературної освіти / С. Сафарян // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. – 2008. – № 10. - С. 4-6.

6. Ситченко А. Формувати читацьку компетентність: про науково-педагогічні засади цієї роботи / А. Ситченко // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. - 2007. - № 10. - С. 49-53.

7. Формування читацької компетенції в контексті сучасної методичної парадигми// Науковий вісник Чернівецького національного університету «Серія педагогіка і психологія». – 2006. – Вип. 300. – С.184-194.

8. Читацька компетенція як різновид загальної компетенції учнів // Наука і освіта. – 2005. – №3-4. – С.66-68.

9. Читацька компетенція в загальній системі компетентностей // Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного інституту ім. П.Д. Осипенко. – 2006. – № 1. – С.62-72.



Питання для самоперевірки:

1. Дайте визначення процесу читання (Читання – це складний процес, який вимагає уваги, напруження, фізичних та розумових сил.)

2. Сформулюйте визначення понять ««читацьке уміння», «читацька культура», «читацька діяльність».(Читацькі вміння – це вміння читати, сприймати надруковане. Читацька культура – це сукупність знань, умінь та почуттів читача, які дозволяють йому повноцінно та самостійно засвоювати інформацію. Читацька діяльність - здібність учнів використовувати читання як засіб здобуття нових знань)

3. Назвіть види читання .(Читання з метою придбання читацького досвіду та читання з метою засвоєння та використання інформації).


ТЕМА №3

Читацька культура як педагогіко-психологічна проблема

План

  1. Читацький інтерес як психолого-педагогічна проблема.

  2. Особливості процесу читання.

  3. Механізми зародження інтересу до читання.

  4. Розуміння індивідуальних шляхів розвитку дитини та її інтересів з урахуванням восьми психологічних типів (За К.Юнгом).

  5. Активізація читацьких інтересів дітей з різними сферами спрямованості інтересів та нахилів.

  6. Прийоми педагогічної техніки, націлені на розвиток уваги та усіх видів пам’яті та заохочення учнів до активної взаємодії на уроці.

Зміст лекції

Предметом розгляду психологів та педагогів є читацький інтерес як психолого-педагогічна проблема, оскільки ставлення до читання базується на інтересі до читання та потребі в ньому. Психофізіологічний розвиток дитини забезпечує спочатку появу інтересу до читання, а вже пізніше – розвитку стійкого інтересу до нього. Психологи розглядають процес читання як глибоко особистісний: кожна людина сприймає прочитане по-своєму, індивідуально реагує на нього, робить відповідні суб’єктивні висновки і має потребу поділитися з ними. За визначенням науковців, читацький інтерес –це ціннісна орієнтація, спрямованість конкретної особистості на освоєння вербальної мови як певного виду розумової діяльності.



Для об’єктивного розкриття механізму зародження інтересу до читання варто враховувати і вікові психологічні особливості дітей різних вікових категорій. Читацька культура незмінно пов’язана з приємними і неприємними почуттями, позитивними і негативними реакціями індивіда, з поведінкою підтримки або неприйняття. Саме інтерес до читання збуджує активність, а його відсутність – породжує пасивність і навіть відразу. Тому бажання чи небажання читати з віком можуть змінюватися.

З точки зоpу питання, що розглядається, цікавим є науковий доpобок К.Юнга. Його думки, щодо оцінки дитячої психіки, і особливо психіки дитини шкільного віку, зокpема: наявність підсвідомого душевного феномену, постійна взаємодія підсвідомого з свідомістю, підтpимка свідомого вихованням, освітою дітей, мають не лише наукове, а й пpикладне значення. Вчений вважає, що кожен індивід зявляється на світ з певним ескізом особистих рис, характеру, задатків, здібностей, а в процесі життя лише виявляється закладене в неї генетично. Існує певна спадкова стpуктуpа психічного, яка заставляє індивід пеpеживати і pеалізувати життєвий досвід цілком визначеним шляхом. Цю визначеність він назвав аpхетипами, які впливають на наші почуття, думки, вчинки. Hа його думку аpхетипи є не що інше, як «фоpма пpояву інстинктів», які кеpують людиною. Кpім того, існує цілий pяд особистісних проявів, які комбінуючись в своїй pізноманітності, утвоpюють те, що він назвав «типами особистості», це – установки (екстpавеpсія, інтpовеpсія) та функції (відчуття, інтуїція, мислення, почуття). Вивчення інтpовеpсії і екстpавеpсії та чотиpьох функцій дозволило К. Юнгу вибудувати систему восьми психологічних типів, з яких чотиpи є екстpавеpтними, і чотиpи - інтpовеpтними. Ця система допомагає в pозумінні індивідуальних шляхів розвитку дитини, пpиpоди виникнення і фоpмування її інтеpесів, і відкpиває шляхи до кpащого її pозуміння, як читача. Так, відповідно до особистісного типу фоpмується установка на читання. Для екстpавеpтної установки хаpактеpна залежність суб'єкта від об'єкта, тобто, інтерес до читання виникає безпосередньо під впливом друкованого видання: його зовнішнього вигляду, якості шрифту, зручності у користуванні, цікавості матеріалу, доступності чи, навпаки, недоступності видання. Для інтpовеpтної установки об’єктом уваги є сам суб’єкт, його інтелектуальні, освітні, естетичні потреби. Це має неабияке значення з огляду на український індивідуалізм, який носить інтровертний характер. Установка на читання в цьому випадку визначається внутрішнім світом індивіда, його уявленням про свої особисті потреби, хай навіть хибні. Пpи екстpавеpтності в думках і в поведінці пеpеважає світ безпосеpеднього спpийняття, пpи інтpовеpтності - світ уяви.

Сеpед екстpавеpтів та інтpовеpтів pозpізняються чотиpи гpупи з вираженими певними здібностями: розумовими, сенсоpними, емоційними, інтуїтивними. Похідними від них є типи, які К.Юнг назвав «мpійниками», «пpовидцями», «фантазерами», «художниками». Звідси, досить важливою є пpоблема зовнішніх подpазників, які спонукають до суб’єктивної пеpсоніфікації аpхетипів індивіда. Ці подpазники можуть пpоектуватися з будь-якого pівня колективного підсвідомого, що має, за К. Юнгом, тpичленну стpуктуpу: веpхній pівень – сімейне; середній pівень національне, pасове, класове; і глибинний pівень – загальнолюдське, і виступають в pолі спонукань до читання.

Таким чином, психологічні дослідження доводять, що до дітей з різним сферами спрямованості інтересів та нахилів (емоційно-вольових) мають бути і різні підходи щодо активізації їх читацьких інтересів. Оскільки одні інтереси носять егоїстичний характер, а інші – альтруїстичний, то роботу з дітьми варто організовувати таким чином, щоб спонукати різні індивідуальності до активної комунікації, обміну думками тощо. Важлива з психологічної точки зору ще одна сфера – асоціативно-інтелектуальна, пов'язана з інтелектом. Це сфера асоціативних почуттів, в яких закладено заpодки таких pис особистості, як зацікавленість, пpагнення до впоpядкованості. Вона формує різносторонні інтереси і потреби і є найбільш благодатною для прилучення до читання.

Проблема читацької компетентності завжди була предметом пильної уваги педагогів, оскільки саме школа (перший учитель, учитель-словесник, класний курівник) має забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості. Пропаганда читання, виховання інформаційно-бібліографічної та читацької культури, формування вміння користуватися бібліотекою, її послугами, книгою, довідковим апаратом, розвиток пізнавальних інтересів – пріоритетні напрямки спільної діяльності педагогів, бібліотеки, батьків.

Проблема розвитку читацької компетенції особистості в процесі вивчення літератури має глибокі традиції і в історії методики. Так, у ХІХ – на початку ХХ століття прогресивні педагоги Ф. Буслаєв, В. Водовозов, В. Острогорський, В. Стоюнін, І. Огієнко та інші запропонували своє бачення шляхів розвитку читацької діяльності школярів. На найкращих традиціях розвитку наукової думки розглядали зазначену проблему відомі методисти В. Голубков,
Г. Гуковський, М. Рибникова. Вони вважали вдумливе читання тексту твору, єдність емоційного сприйняття та глибокого критичного аналізу запорукою успішної літературної освіти.

Не втратила актуальності проблема формування читацьких інтересів і в XX столітті: достатньо звернутися до праць Н. Волошиної. І. Збарського, Л. Мірошниченко.



Тому для вчителя так важливо підбирати у процесі роботи такі прийоми педагогічної техніки, які націлені на розвиток уваги та усіх видів пам’яті, які заохочують учнів до активної взаємодії на уроці, перетрансформації почуттів та думок, які виникли у процесі прочитання тієї чи іншої книги і залишаються у підсвідомості юного читача. Читацький інтерес – форма вияву пізнавальної потреби, що спрямовує особистість на усвідомлення цілей читання (як одного з видів мовленнєвої діяльності), а це, у свою чергу, сприяє ознайомленню з новими для учня художніми чи науковими книгами, спонукає до свідомої діяльності з книжковою продукцією. З огляду на сказане, читацький інтерес – важливий чинник формування духовно багатої мовної особистості.

Інтерес до читання, з одного боку, є складним психічним утворенням, що характеризується ситуативною чи стійкою мотивацією, скерованістю уваги, емоційно-пізнавальною активністю, а з іншого – формою вияву задоволення читацькою діяльністю.

З погляду психо­логії читання – процес глибоко особистісний, що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті прочитаного. Одна й та ж книга може викликати у різних читачів неоднакові думки й почуття. По-різному оцінюються історичні факти та літературні твори. В результаті зявляється потреба обговорити прочитане, осмислити нову інформацію, поділитися з іншими своїми думками, посперечатися. Саме тому обговорення прочитаного – один із найпотужніших стимулів для розвитку людини, ефективний засіб її самоствердження як особистості. Тому комунікативний підхід до визначення книги як засобу соціального спілкування має бути використаний учителем у повній мірі.

Цілком логічно серед показників читацьких інтересів у школярів можна виділити наявність внутрішніх мотивів, які спонукають учня до читання літератури, потреб і здібностей читати книжки за власними уподобаннями, уважне й зацікавлене ставлення до книжкової продукції, знання крилатих висловів, широкий читацький кругозір.

Потрібно зазначити, що більшість дослідників трактують загальне поняття «інтерес» як основну умову розвитку людини, складний комплекс психічних процесів (емоційних та інтелектуальних), які спонукають її до свідомої діяльності. Ураховуючи це, у виробленні читацьких інтересів на заняттях з мови потрібно спиратися на модель особистісно орієнтованих технологій, спрямованих на розвиток не лише логічного мислення (лівої півкулі головного мозку), а й образного (правої півкулі головного мозку), власне, такий двопівкульний підхід до навчання української мови використовується в практиці роботи словесників нечасто, відтак учні не читають книжок (особливо класичну літературу), не можуть повною мірою адекватно сприйняти підтекстову інформацію художніх фрагментів, це, у свою чергу, є однією з причин того, що значна кількість школярів виявляють пізнавальну інертність, байдужість, мають недостатній рівень мовленнєвого розвитку, відчувають труднощі у висловленні власної думки, у творчому вживанні мовних засобів залежно від типу, стилю мовлення.

Для педагогів питання читацької культури є особливо актуальним, оскільки читацький інтерес є засобом активізації пізнання учнів. Читання розглядається як один із видів мовленнєвої діяльності, особлива увага надається позакласному читанню, урокам з розвитку зв’язного мовлення. Учителі-словесники значну увагу приділяють ролі виразного читання, розвитку інтересів дитини до книги, читацької самостійності, особливостям сприймання прочитаного тексту у процесі аудіювання. У методичній системі формування в учнів читацьких інтересів окреме місце відводиться урокам з розвитку зв’язного мовлення, однак значно менше – розвитку риторичних здібностей. Недостатньо уваги приділяється і урахуванню міжпредметних вимог, про які свого часу влучно зауважував О. Сухомлинський.

Література

1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. Социально-психологические проблемы. – М.: Психология и педагогика, 1990. – 538 с.

2. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М., 1991. – 347 с.

3. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. – К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – 251с.

4. Загальна психологія: навч. видання /За ред. О. Скрипченко, Л. Долинської. – К.: «А.П.Н.», 1999. – 720 с.

5. Коваль Т. М. Історія вивчення читацького контингенту в контексті бібліотечно-інформаційного сервісу (20-ті роки ХХ ст.) // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. – К., 2002. – Вип. 9. – С. 121-129.

6. Коваль Т. М. Бібліотечно-інформаційний сервіс сучасний стан і перспективи розвитку // Бібл. вісн. – 2002. – № 1. – С. 5-7.

7. Компетенція і компетентність: проблеми, пошуки, рішення// Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія «Педагогічні та історичні науки». – 2006. – № 61. – С.173-184.

 8. Кочерган М. П. Зіставне мовознавство: методи, принципи, аспекти й рівні дослідження // Мовознавство. – 2006. – № 5. – С. 34-51.

9. Кучерук О. А. Перспективні технології навчання в шкільному курсі української мови: Навчальний посібник. – Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 182 с.

10. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999. – 528 с.9

11.Методичні засади формування читацької компетенції// Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – №7. – С.10-14.

12. Общая психология /Под ред. А.В. Петровского. – М., 1970.

13. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний посібник/ За заг. ред. С. П. Бондар. – Рівне: Тетіс, 2003. – 200 с.

14. Півнюк Н. Проблема дитячого читання в національному вимірі / Н. Півнюк // Всесвіт. л-ра в серед. навч. закл. України. – 2008. – № 7/8. – С. 20-21.

Запитання для самоперевірки

1.Чому проблема читацького інтересу є предметом пильного розгляду психологів? (Ставлення до читання базується на інтересі до читання та потребі в ньому).

2. Якою є основна психологічна особливість процесу читання? ( Читання є процесом глибоко індивідуальним).

3. У чому полягає відмінність між екстравертами та інтровертами? (Пpи екстpавеpтності в думках і в поведінці пеpеважає світ безпосеpеднього спpийняття, пpи інтpовеpтності – світ уяви).



4. Яким чином організувати роботу для активізації читацьких інтересів дітьми – представниками різних типів? (Роботу з дітьми варто організовувати таким чином, щоб спонукати різні індивідуальності до активної комунікації, обміну думками).

Каталог: uploads -> editor -> 9195 -> 542478
editor -> Відділ освіти Нікопольської міської ради Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №8»
editor -> Методичні рекомендації щодо організації роботи в групах продовженого дня./ Упорядник Л. В. Пономаренко Пирятин: рмк, 2015
editor -> Гайдаренко Світлана Анатоліївна
editor -> Сталий розвиток суспільства
editor -> Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів 2013 Греджева Н. О
editor -> Календарно-тематичне планування уроків з художньої культури на І семестр для 9-11 класів. Художня культура 9 – 11 класи Розробка змісту навчальної програми «Художня культура»
editor -> Методичні рекомендації щодо ведення класних журналів Упорядник: Сергата Світлана Миколаївна завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації
542478 -> Черкаської обласної державної адміністрації
542478 -> Освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
542478 -> Використання інтерактивних та мультимедійних технологій на уроках світової літератури та в позаурочній роботі в системі особистісно орієнтованого навчання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка