Черкаської обласної державної адміністрації



Сторінка5/5
Дата конвертації23.03.2019
Розмір1,5 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5

Послуги для користувачів:


Документально-інформаційні:

• користування друкованими та електронними виданнями (читальний зал абонементи);

• «нічний абонемент»;

• «платний абонемент

• колективне обслуговування соціальних закладів міста;

• аудіо-місце для прослуховування творів художньої літератури у звуковому форматі;

• інтернет–місця для інвалідів;

• доступ до інформаційних ресурсів Інтернет;

• доступ до зовнішніх повнотекстових БД в режимі онлайн;

• доступ до інформаційних матеріалів сайту ЦБС;

• бібліографічні покажчики;

• книжкові виставки, перегляди;

• інформаційні огляди;

• екскурсії по бібліотеці;

• індивідуальне та групове інформування;

• пошук інформації в Інтернет на замовлення користувачів;

• бібліотечні уроки;

• консультації.



Довідково-аналітичні:

• система друкованих та електронних каталогів та картотек ЦБС;

• доступ до електронних каталогів інших бібліотек в режимі онлайн;

• дайджести;

• аналітичні огляди;

• бібліографічні довідки, в т.ч. для віддалених користувачів.



Комунікатівні:

• масові заходи;

• клуби;

• музеї при бібліотеках.



Сервісні:

• оренда приміщення;

• надання ПК для самостійної роботи;

• ксерокопіювання;

• роздрукування документів;

• набір тексту;

• запис на СД;

• сканування;

• редагування тексту;

• переклад тексту (рос., укр., анг.);

• комп’ютерні презентації.
ЕЛЕМЕНТИ РИТОРИКИ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ

ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАКТИЧНОГО АСПЕКТУ ЧИТАЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ
Стратегія і тактика нового напрямку у викладанні української мови полягає в тому, що «загальноосвітня школа повинна готувати не мовознавців-теоретиків, а передусім гуманних, освічених людей, які на належному рівні вміють практично користуватися мовою в найрізноманітніших ситуаціях». Отже, успіх у вирішенні цього кардинального завдання ми досягнемо тоді, коли знання мовних законів стануть дійовими, коли учні вільно і невимушено користуватимуться лексичними і фразеологічними скарбами рідної мови, її словотвірними можливостями, упорядкованою граматичною структурою, зможуть вилучати зі своєї комунікативної сфери суржик. Нині виняткової актуальності набуває урок, на якому б широко практикувались елементи риторики.

Свідоме життя людини можна розглядати як сукупність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого залежить її доля, а також доля навколишніх людей, а отже, і всього суспільства. Саме риторика як мистецтво комунікації здатна оживити урок української мови, виконуючи своєрідну роль синтезатора багатьох наук, спрямованих на розвиток мовної особистості: стилістики і лінгвістики, культури мовлення, психології і педагогіки.

Особливо доречним стане використання елементів риторики на уроках у 5, 6, 7 класі, адже саме в цьому віці формуються засади основ спілкування, виразного читання і мовлення, зокрема на уроках з розвитку зв’язного мовлення, теорії літератури, виразного читання і переказування.

Елементи риторики – окраса будь-якого уроку мови чи літератури за умови мудрого їх застосування.



Чи умієте ви слухати?

Сократ сказав: «Добре говорити уміє тільки той, хто уміє слухати».



Тест на перевірку рівня слухача.

Майже завжди – 2

У більшості випадків – 4

Інколи – 6

Рідко – 8

Майже ніколи – 10



  1. Чи намагаєтесь ви повернути хід бесіди у тих випадках, коли тема вам нецікава?

  2. Чи дратують вас манери ваших співрозмовників?

  3. Чи можуть невдалі вирази співрозмовника спровокувати вас на грубість?

  4. Чи уникаєте ви бесід з незнайомими?

  5. Чи маєте звичку перебивати?

  6. Чи робите вигляд, що уважно слухаєте, коли самі думаєте про інше?

  7. Чи змінюєте інтонацію залежно від того, хто ваш співрозмовник?

  8. Чи змінюєте тему розмови, коли торкаються болючих для вас тем?

  9. Чи поправляєте ви співрозмовника, якщо в його мові трапляються помилки?

  10. Чи з’являється у вас зневажлива інтонація щодо вашого співрозмовника?

62 і більше – ви слухач середнього рівня.

64 – у вас розвинене уміння слухати.
Щоб навчитися красиво говорити

Потрібні три речі:



  • Володіти технікою мовлення.

  • Знати головні психологічні засади стосунків між людьми.

  • Мати що сказати.

Сократ: «Хто володіє словом, той володіє світом».

Шевченко: «Ну, що б, здавалося, слова?

Слова та голос – більш нічого.

А серце б’ється, ожива,

Як їх почує...»

Звукова природа космічної краси, мелодійна ладовість мови – це феномен, який відрізняє людину від інших створінь на Землі.


Вербальна поведінка людини - вияв її вихованості і культури

- Які люди найчастіше стають нещасливими самітниками?

- Сором’язливі мовчуни або самовпевнені, безтактні балакуни - люди в’їдливі, злостиві, що кепкують з інших, нерідко кмітливі, уміють і розсмішити. Однак, саме таких поступово цураються інші.

Як говорити у вузькому колі?

- Дивіться у вічі співрозмовника.

- Не перебивайте.

- Не вимахуйте руками.

- Увагу привертайте словами, а не руками.

- Говоріть про те, що цікавить інших.



Ввічливість та її складові

Коректність

О.Дюма попереджував, що «людина, яка багато говорить, скаже, нарешті, дурницю» Ми виявляємо свою некоректність, якщо:

а) постійно даємо поради («Розумієш,...»)

б) постійно говоримо тільки про себе і свої справи в мінорному тоні

в) говоримо про третю особу в її відсутність

г) вказуємо на помилки агресивно та ще й при свідках.



Делікатність (витонченість)

Якщо ви не хочете поранити когось необережним словом, тобто висловитись неделікатно, запам’ятайте:

а) неприємні новини слід повідомляти поступово, частинами, а не раптово, без попередження.

б) ніколи не судіть наміри людей, ми маємо право засуджувати лише конкретні дії.

в) займенник «ви»” говоріть голосно, «я» – тихо.

г) робіть вступ на зразок «Як усі ви добре знаєте...»

«Я, мабуть, не скажу вам нічого нового, якщо...»

«Я говорю те, що більшість із вас добре знає, однак в даному випадку...»

Люб’язність

Усміхайтесь – і вам посміхнуться у відповідь. Цікавтесь людьми, які вас оточують.

Вживайте якомога більше слів, які виражають вашу шанобливість: «даруйте», «вибачте», «прошу», «дякую», «будь ласка»...

Тактовність – уміння своєю поведінкою і словами не образити інших.

Народ про нечемне, нерозважливе, необережно мовлене слово

«Язик мій – ворог мій: раніше розуму говорить.

Від лиха рана загоїться, а від слова лихого – ніколи.

Слово може вбити.

Язик гостріший від меча.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.»

Гостре словечко коле сердечко.

Не дратуй сліпого, не кажи «сліпий» на нього.



Стежте за своїм настроєм

Апітит rege, qui nisi paret imperat - володій своїм настроєм, бо він, якщо не підкоряється, то наказує (латинське прислів’я).

Правила мовного етикету Красне слово - золотий ключ (народна приказка).

Наша українська мова – скарбниця ввічливості, тактовності, люб’язності. Німецький поет Фрідріх Боденштент так захопився нею, що вивчив українську і переклав на німецьку багато дум та народних пісень. Ще 1663 року П’єр Шевальє, француз, писав: «Вона – дуже ніжна й сповнена пестливих слів та надзвичайно тонких зворотів». Російський учений І. Срезневський теж не міг стримати свого захоплення: «Сила людей має переконання, що ця мова - одна з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи вважить богемській щодо рясноти слів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності...»



Звертання: Михайле Олександровичу, пане Василю, пане Задорожний (офіційне звертання), пане директоре, професоре, прошу пані, юначе, дівчино, дитинко, мамусю, татку, таточку, бабуню, дідуню, панночко тощо.

Привітання: вітаю, здоровлю тебе, з роси і води вам, лебединого віку і журавлиного крику, щиро зичу, осанна, моє шанування, вітаю тебе любов’ю тощо. Уживаючи такі форми, ми сприятимемо збереженню нашої мовної ментальності, нашої напрочуд витонченої культури людських відносин, вияву ніжної душі.

Прощання: прощавайте, будьте здорові, залишайтеся з миром, бувайте, до зустрічі, мусимо прощатися...

Вибачення: вибачай, вибач, я завинив перед тобою, моя провина велика, але я сподіваюсь на прощення...

Відмова: на жаль, я не зможу вам допомогти; боюсь, що це не в моїй компетенції; я мушу відмовити вам з об’єктивних причин; я зробив усе, що від мене залежить, але на більше прошу не розраховувати тощо.

Римський поет Персій стверджував, що душу людини можна розпізнати за її мовою, як кришталеву вазу за її дзвоном, і що у дурня і мова дурна. (Stulus Stula Logitum)



«Страшні слова, коли вони мовчать...»

(проблема некомунікабельності)

Некомунікабельність - страх спілкування.

Причини некомунікабельності:



  1. Фізичні вади.

  2. Занижена самооцінка.

  3. Закритий простір.

  4. Вузьке коло знайомих.

  5. Обмежений кругозір.

  6. Відсутність умов для самовираження.

  7. Хвороблива психіка.

Одного разу один із найздібніших учнів Сократа Алківіад зізнався, що боїться говорити перед широким загалом. Сократ запитав, чи боїться Алківіад говорити з шевцем.

  • Ні, звичайно ж ні, – відповів той.

  • А з кравцем?

  • Також ні.

То чому ж ти злякався аудиторії, наповненої саме цими людьми? — здивувався учитель.

Хвилювання перед виступом властиве кожній людині; однак існують способи його подолання:



  1. Перед тим, як говорити, подумайте, що ви хочете сказати, і сформулюйте ідею про себе якомога стисліше.

  2. Вдихніть глибоко, окиньте оком аудиторію і починайте говорити у штучно заповільненому темпі.

  3. Починай тренуватися у розмові з одним співрозмовником, потім – із двома і більше.

Людське спілкувння як обмін цінностями

Сократ говорив: «Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив». У Біблії (Приповістки) написано: «Чим переповнене серце людини, про те говорять її вуста». У спілкуванні між людьми виникають дві крайності — пустопорожня балаканина або німота. І те, і інше згубно діють на людину.

Платон влучно зазначав: «Розумні люди говорять тому, що мають що сказати, а дурні тому, що їм хочеться говорити».

Для того, щоб ваші слова були влучними, місткими, бажаними, переконливими, їх потрібно насичувати певним змістом через:



Практичні задачі з основ спілкування

№ 1. Ви помітили, що незнайома особа переслідує вас. Ваші слова і дії?

№ 2. Ви проходите повз групу молодиків і чуєте безсоромну репліку на свою адресу.

Якою може бути реакція? Виберіть найкращий варіант, обгрунтуйте свій вибір.

№ 3. Ви помітили, як хтось «втупився» у вас поглядом. Що ви скажете, щоб вийти із незручного становища – висловите зауваження чи пожартуєте? Як це прозвучить?

№ 4. Вас незаслужено і привселюдно вилаяли в магазині. Що ви скажете у відповідь?

№ 5. Чому не слід прислухатися до розмов інших людей? Що ви скажете незнайомцю, який ретельно прослуховує вашу з товаришем розмову?

№ 6. Ви зібралися спати, аж на порозі з’явилася ваша сусідка у невідкладній справі, яка виявилася занадто балакучою і безтактною. Якими будуть ваші слова і дії?

№ 7. Ви мимовільно опинилися свідком скандальної сцени між двома вашими знайомими.

Якими будуть ваші слова і дії?

№ 8. Ви розмовляєте. Ваш слухач знервований, барабанить пальцями по столу, поглядає на годинник, човгає ногами, мовчить, ні про що не запитує, дивиться «в нікуди». Як ви гадаєте, що це означає?

Спостерігаймо за аудиторією.

Посмішки - цвітіння людських облич.

Чи знаєте ви, що навіть сміх - красномовна реакція на почуте?

На а (ха-ха) – відкритий, іде від серця, безтурботний.

На е (хе-хе) – заздрісний, несимпатичний.

На і (хі-хі) – суміш іронії і злорадства.

На о (хо-хо) – хвалькуватий і погрозливий водночас, в його основі - знущання і протест.

На у (ху-ху) – прихований страх.
Промовисті жести

Потирання бороди, підборіддя – недовіра.

Поправляння гудзиків чи манжетів – нещирість.

Кусання нігтів - невпевненість, нервозність.

Широко розкриті очі – здивування.

Руки в замку або схрещені на грудях – закрита позиція, небажання говорити. Підборіддя оперте на кулак – нудьга, скептицизм.

«Блукаючі» очі – нещирість.

Потирання висків – сумнів.

Потирання лоба – напруженість думки, зосередженість.

Потирання потилиці – безпорадність.



Правила вищого красномовства

(за М. Сперанським)

Основою красномовства є пристрасті. Красномовство є дар потрясати душі, переливати в них свої пристрасті і віддавати їм образ своїх понять. «Плач сам, якщо хочеш, щоб я плакав», – говорить Горацій. Душа, спокійна зовсім, інакше дивиться на предмети, інакше мислить, інакше звертається, інакше говорить, ніж душа, збурена пристрастю.

Хто відчуває, й відчуває сильно, того обличчя є дзеркалом душі. Звідси виходить, що мова обличчя завжди була визнана найточнішим тлумачем почувань душевних. Часто один погляд, одне опускання брови говорить більше, ніж усі слова оратора.

Щасливий той, кому природа дарувала гнучкий, сильний, чистий і дзвінкий голос. Древні настільки поважали це обдарування, що винайшли науку робити його приємним. Часті вправи, напруження грудей і смак до музики можуть доповнити або приховати недоліки природи. Однак, ті помиляються, які плутають напруження голосу з його ключем, або тоном. Можна говорити зрозуміло і низьким тоном, бо гучність голосу залежить не від підвищення його, а від напруження.

Язик твердий, який виливає кожне слово, не стрімко і не повільно, який дає кожному звуку належний голос, є частина, необхідна для кожного оратора. Часто ми слухаємо людину із задоволенням тільки тому, що язик її рухомий і вимова тверда.

Рука доповнює думки, які не можна висловити, і, відповідно, рух її тоді лише потрібен, коли оратор більше відчуває, ніж може сказати, коли серце його зігріте пристрастю і коли язик його не може йти за швидкістю його почуттів. Рука рухається тільки тоді, коли вдарить у неї серце, тобто у місцях пристрасних, жвавих. У решту часу вона може лежати спокійно.
Вправи на розвиток дихання, сили голосу, діапазону, гнучкості


  1. Учні повинні 10 разів вдихнути, втягнувши живіт, і видихнути повільно, якнайдовше розтягуючи видих. Вдихати слід через ніс плавно і беззвучно.

  2. Вдихнувши повітря, видихаємо, вимовляючи голосні а, о, у, е, и, уявляючи, що звук має долетіти до найвіддаленішої стіни в аудиторії і «ударитися в неї».

  3. Голосні звуки вимовляємо почергово, уявляючи, що їх вимовляють найрізноманітніші тварини: малесеньке мишеня, лисиця, вовк, ведмідь. Імітація звуків тварин сприяє розширенню діапазону та артистизму.

  4. Вимовляємо слова з різним підтекстом:

1.Учитель прийшов!

а) Як добре! Ми так давно на нього чекали!

б) І де він взявся саме тепер?

2.Сніг пішов!

а) А на городі залишилися невикопані буряки!

б) Як чудово, що пішов сніг, ми вже зачекалися!

З.Ох!

а) Біль старенької жінки.



б) Переляк дитини.

в) Гнів чоловіка.

Що стосується вправ для розвитку голосу, дихання, то на них потрібні не стільки правила науки, скільки праця. (Цицерон).

Рекомендації щодо техніки мовлення вголос (За А. Прянішниковим)

Стеж чутливо, щоб кожне слово почуте було: пам’ятай про дикцію ясну і чистоту звуків приголосних; рот не лінуйсь відкривати, щоб для голосу вільним був шлях; голосу звук не глуши придиховим тьмяним відтінком голос і в тихім звучанні повинен зберігати металевість.

Перш ніж вправлятися в темпі, висоті й силі, до уваги слід взяти рівність, стійкість звуку: слухай уважно, щоб голос ніде не тремтів і не колихався, видих веди економно - з розрахунку на цілий рядок.

Зібраність, дзвінкість, злетність, стійкість, повільність і плавність - ось що слухом уважним у вправах здобудь.



Вправи на розвиток виразності

  1. Скоромовки вимовляти спочатку повільно, увиразнюючи кожен приголосний звук.

  2. Скоромовки вимовляти прискорено, стежачи за чіткістю голосних і приголосних.

  3. Скоромовки вимовляти якомога швидше, зберігаючи чіткість приголосних, що повторюються.

Одну сороку спіймати морока, а сорок сорок - сорок морок.

Босий хлопець сіно носить, роса росить ноги босі.

Сів шпак на шпаківню.
Заспівав шпак півню:

Так, як ти, не вмію я,

Ти не вмієш так, як я.

На дворі трава, на траві дрова.

Раз дрова, два дрова, три дрова.
ЛІТЕРАТУРА


  1. Абрамович С.Д. та ін. Риторика загальна та судова: Навч.посіб./ С.Д.Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю.Чикарькова. - К.: Укрінком Інтер, 2002. – 416 с.

  2. Гольштейн Арнольд, Хомик Володимир. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підлітками/Пер. з англ. В. Хомика. - К.: Либідь, 2003. – 520 с.

  3. Вандишев В.М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: Навч. Посібник. - К.: Кондор, 2003. – 264 с.

  4. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. Посіб. - К.: Вища шк.., 2003. - 311 с.

  5. Мацько Л.І.та ін. Стилістка української мови: Підручник/ Л.І. Мацько, О.М. Сидоренко, О.М.Мацько; За ред.. Л.І. Мацько. - К.: Вища шк.., 2003. – 462 с.

  6. Михайлин І.Л. Основи журналістики. Підручник. Вид.3-тє доп. і поліпш. - К.: ЦУЛ, 2002. - 284 с.

  7. Москаленко А. Теорія журналістики. Навчальний посібник. – К,: «Експрес-об’ява», 1998. – 336 с.

  8. Олександр Пономарів. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. Посібник.2-ге вид, стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

  9. Сагач Г.М. Риторика: Навч. посібник для студентів серед. і вищ. навч. Закладів . - Вид 2-ге, перероб. і доп. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000. - 568 с.

  10. Сагач Г.М. Золото слів: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних закладів.К.: «Райдуга», 1993. - 378 с.

  11. Сагач Г.М. Храм слова. Духовне красномовство. К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. -296 с.

  12. Cагач Г.М. Інформаційний тероризм анти риторики реклами у логосфері сучасної України // Персонал. – 2006. - №7. – C.13-16.

  13. Філіпченко А.С..Основи наукових досліджень.Конспект лекцій: Посібник. – К.: Академвидав, 2004. – 208 с.


Запитання для самоконтролю:

1. Які основні навички та вміння передбачає реалізація практичного аспекту читацької культури?



(Аналізувати текст, добирати потрібний матеріал, зіставляти, порівнювати, робити тематичні виписки, аналізувати фактичні та художні деталі твору, висловлювати власне ставлення до прочитаного, розуміти структурно-змістові особливості твору тощо).

2. Які види мисленнєвої діяльності доречно практикувати з урахуванням вікових психологічних особливостей учнів?



(Вибіркове та зіставне читання, читання окремих епізодів на вибір, виписки цитат, складання планів ріжного виду, підготовка повідомлень, рефератів, науково-дослідницьких робіт тощо).

3. Які науки здатна синтезувати риторика як мистецтво комунікації? (Стилістика, лінгвістика, психологія, педагогіка, культурологія).

4. Які вправи з риторики можуть бути ефективно використані на уроках української мови та літератури з метою формування читацького інтересу?

(Практичні вправи з основ спілкування, правила етикету, вправи на розвиток сили, гнучкості та виразності мовлення тощо).
ТЕМА №6

Творчий аспект читацької культури
План


  1. Як зробити читання творчістю?

  2. Широкий арсенал інтерактивних методів вивчення художньої літератури.

  3. Методи творчого розвитку: суть та варіанти застосування на уроці.

  4. Резерви підвищення ефективності сучасного уроку літератури.

  5. Створення елементів новизни на уроці як один із засобів заохочення учнів до співпраці над художнім твором.

  6. «Мистецтво повивальне» на уроках української літератури.


Зміст лекції

Психологи визначають процес читання як глибоко особистісний. Читач сприймає художній твір суб’єктивно, на основі власних почуттів та життєвого досвіду. Тому ціннісно-орієнтаційний аспект читацької культури і полягає у сформованості читацьких інтересів, виробленні індивідуальних естетичних вподобань і покликаний зробити читання творчістю.

Крім того, кожен активний читач прагне до спілкування, обміну враженнями від прочитаного. Для задоволення цих потреб в учительському арсеналі має бути широкий спектр інтерактивних методів вивчення літератури:


  • колективний, полілогічний аналіз проблематики прочитаного твору;

  • бесіда за прочитаним;

  • дискусія;

  • диспут;

  • рецензія на прочитаний твір;

  • відгук про самостійно прочитану книгу автора;

  • твір-роздум на задану тему тощо.

Пам’ятаючи про те, що кожна дитина має право на власне бачення тієї чи іншої проблеми, образів твору і реагує на прочитане глибоко індивідуально, по-своєму сприймаючи і авторський стиль, і поетику твору, учитель має забезпечити на уроці умови для самовираження кожної дитини.

Працюючи із старшокласниками, перевагу варто надавати індивідуальним та мікрогруповим формам організації навчальної діяльності над колективними.

Глибоко осягнути мистецтво слова до снаги творчій особистості, тому, формуючи активного читача, учитель мусить застосовувати на уроках методи творчого розвитку:

- рольові та ділові ігри;

- синектики;

- емпатії;

- евристичні методи.

Загальновідомо: дитина глибше усвідомлює і запам’ятовує не те, що чує, а те, що говорить перед широким загалом. Більше того: після прочитання художнього твору у школяра формується індивідуальна читацька позиція, яка задля підтримки потреби у читанні мусить бути оприлюдненою.

Оголошуючи свої читацькі погляди, переконання, сприймаючи у відповідь судження інших про той чи інший твір, читач ніби стає співавтором твору. Власне, усі без винятку твори - по суті інтерактивні, спрямовані на «діалог» із читачем, тому процес аналізу прочитаного твору мусить бути інтерактивним. Отже, формат діалогу, дискусії, диспуту, полеміки чи дебатів має якісні переваги над лекцією чи розповіддю учителя, якою б емоційно насиченою чи ілюстрованою вона не була.

Урок літератури, таким чином, - чи не найкраща нагода для формування компетентної особистості, здатної до критичного мислення та аналітичного сприйняття інформації, аргументації своєї позиції та толерантного ставлення до думки інших людей. В умовах реформи загальноосвітньої і професійної школи, як ніколи раніше, підвищилися вимоги до уроку-основної форми навчання і виховання учнів. Коли ж йдеться про виховання в учнів активної життєвої позиції, особливого значення набуває змістова наповненість та ідейно-виховна спрямованість сучасного уроку літератури.

Яким він має бути – сучасний уроку літератури? У чому полягає секрет його ефективності? Яким чином побудувати його так, щоб літературна освіта сучасних школярів була ширшою, змістовнішою і позитивною? Яких недоліків варто уникати і чому?

Досить часто словесники, виправдовуючи небажання учнів читати, здебільшого звинувачують у цьому занадто «інформатизованих» дітей. Справді, кожна епоха ставить свої вимоги до уроку учителя-словесника, і вивчення літератури повинно відповідати вимогам часу. Однак потрібно визнати очевидне: сучасний світ висуває особливі вимоги до підготовки самих учителів. Словесник сьогодні, на відміну від свого попередника, не зможе сформувати читацькі інтереси своїх учнів лише авторитарними методами навчання та впровадженням методик, побудованих на репродуктивному рівні відтворення інформації: сучасний учень відшукає інформацію швидше за вчителя. За останні два десятиріччя на основі експериментальних досліджень та узагальнення педагогічного досвіду створені вагомі праці з методики викладання літератури, педагогіки, психології, в яких розглядаються проблеми літературного розвитку учнів, особливості сприймання ними художніх творів.

Можна визначити наступні резерви підвищення ефективності уроку літератури.

1. Постійно активізувати учнів, розвивати їх самостійність та ініціативу, урізноманітнювати методи і прийоми роботи. Для того, щоб сформувати багату духовну особистість, яка була б на рівні сучасності, треба внутрішньо перебудувати навчання, раціонально використати нові резерви педагогічного впливу, методи та прийоми роботи, націлені на максимальне включення в роботу на уроці кожної дитини. Самостійність, як і самоствердження і самовиявлення школяра, розвиток його творчих здібностей, пізнавальних потреб, неможливі поза функціонуванням його думок, почуттів, мотиваційної і вольової сфери. Тільки в праці учні можуть відчути радість пізнання. Навчання за своєю природою - процес творчий. А будь-яка творча діяльність вимагає постійного напруження духовних сил.

2. Важливою умовою підвищення якості уроку літератури є урізноманітнення методів і прийомів навчання, яке виключає сірість, одноманітність і буденність – одвічних ворогів творчості, які втомлюють дітей і викликають відразу до читання взагалі. Проте урізноманітнення уроку - не самоціль. Кожен метод, прийом, форма роботи повинні бути педагогічно виправданими. Ефективність методів, форм і прийомів, їх педагогічна доцільність визначаються лише в загальній системі різноманітних засобів педагогічного впливу на особистість учня. «Залежно від обставин, часу, особливостей особи і колективу, від таланту і підготовки виконавців, від найближчої мети, від щойно вичерпаної кон’юнктури, діапазон застосування того чи іншого засобу може збільшуватися до ступеня повної спільності або зменшуватися до положення повного заперечення. Немає більш діалектичної науки, ніж педагогіка». Не існує універсальних методів навчання і універсальних форм роботи – кожен прийом стає мистецтвом, а не ремеслом, якщо він віднайдений самостійно, апробований і відібраний як живий, дієвий, унікальний сьогодні, саме для цього контингенту учнів і саме у виконанні цього учителя...

Оптимальний вибір методів, прийомів і засобів навчання зумовлюється змістом уроку, характером і специфікою матеріалу, який вивчають учні, їхніми пізнавальними інтересами і можливостями, рівнем інтелектуального розвитку. Включення учнів в інтенсивну розумову і творчу діяльність-необхідна умова повноцінного уроку літератури. Проте інтенсифікація навчальної діяльності повинна бути посильною. Як надмірна фізична праця перевтомлює людину, так і розумове перенапруження виснажує творчі сили, породжує певну протидію. З огляду на це, на уроці літератури доцільно практикувати релаксаційні психологічно-емоційні прийоми для внесення інтелектуальної розрядки.

3. Виховувати в учнів стійкий інтерес до літератури, постійно збуджувати позитивне емоційне ставлення до навчання, стимулювати інтелектуальні та естетичні потреби школяра. Щоб удосконалити навчальний процес у школі, треба забезпечити сприятливий ґрунт для успішного навчання. Урок не повинен бути тягарем ні для учня, ні для вчителя. Інтерес до навчального предмета - це стійке психологічне утворення, що має складну структуру, яка включає в себе емоційні, інтелектуальні, вольові компоненти. Відомий психолог
  С.Л.Рубінштейн характеризує інтерес як стійке «зосередження на певному предметі думок, помислів особи, що викликає прагнення ближче ознайомитися з предметом, глибше в нього проникнути, не випускаючи його з поля зору. Під помислом ми при цьому розуміємо складне і водночас таке утворення, яке не розкладається, спрямовану думку, думку-турботу, думку-залучення, що містить у собі специфічну емоційну спрямованість».

Якщо урок містить елемент новизни – новини, яка доповнює раніше здобутий життєвий досвід, спростовує чи підтверджує раніше пізнані істини, - такий урок зацікавить учня і стане для нього позитивним кроком уперед. Натомість одноманітність породжує в дітей відчуття перевантаження, яке виникає не стільки від великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і буденності уроків літератури.

Цікавість стимулюється всім змістом уроку, всією системою методів його проведення, навіть особистістю учителя – його одягом, настроєм, поведінкою, психологічним налаштуванням на спілкування з дітьми. Загальновідомо ж: спочатку учні закохуються в учителя, а вже потім – у його предмет.

Отже, урок літератури слід будувати як відкриття, пошук істини, вибух радості ….Пошук сучасних методів навчання приводить нас, як не дивно, у глибоку давнину.

"Техне майовтіке" у перекладі з грецької звучить як "мистецтво повивальне" - суто сократівський шлях пошуку істини. Античний мислитель вважав, що учень ні в якому разі не повинен одержувати готові знання з вуст свого учителя - істину слід відкривати, знаходити, врешті - решт народжувати. Функції ж учителя у процесі пошуку істини споріднені з функціями повивальниці.

Інформація, насичуючи розум, не здатна розбудити почуття, загострити емоції, активізувати творчість як найпершу потребу розвиненої душі. Тому монолог учителя на уроці літератури, зведений до описово - інформаційно - культурологічних міркувань, може у кращому випадку, заохотити учнів до репродуктивного автоматичного переказування чи конспектування і не більше. Інформаційна лекція, описовий огляд з теорії чи історії літератури, найпривабливіші моралізування відчутно програють порівняно з пошуком процесу народження змісту.

Література - вид мистецтва, урок літератури урок мистецтва, тому під час аналізу художнього твору слід знаходити ті ж засоби, якими користувався письменник. Аналіз літературного твору, осмислення його глибин повинні виростати в морально - етичну проблему, а не навпаки.

Будувати урок па яскравій конструктивній деталі, естетичній специфіці тексту, проблемному запитанні, роботі з підтекстом та символікою досить нелегко, адже такі уроки, як правило, непрогнозовані і потребують значної підготовчої роботи учителя. Однак, це єдиний шлях виховання в учнів любові до книги, відчуття художнього слова, бажання самостійно читати, мислити, творити.

Мислення відкриттями надихає. Розкручуючи деталь, символ, проблему, учні «відкривають» сюжет, композицію, ідею, концепцію, твір у цілому. Завдання учителя – допомогти їм зробити ці відкриття, здійснити захоплюючу подорож у книгу, художній світ письменника, його творчу майстерню.

«Як мускули стають безсилими, кволими без праці і вправ, так і розум не формується без розумового напруження, без думки, без самостійних пошуків», – писав В.О. Сухомлинський. У комплексі з традиційними мовленнєвими вміннями та навичками, виробленими на уроках словесності, варто застосовувати технології навчання кооперативного, дослідницького, проектного, комп’ютерного навчання з метою формування читацьких інтересів.



Пропонується кілька розробок уроків з літератури, в основу яких покладено методологічний синтез найрізноманітніших шляхів аналізу – від роботи з деталлю до елементів психодрами.
Вивчаючи «За сонцем хмаронька пливе» Т.Шевченка у 5 класі…

Враховуючи вікові психологічні особливості п’ятикласників, розумію, що моєю учительською метою має бути – навчити читати поезію так, щоб вона збагачувала почуття дітей, збурювала емоції, будила нове ставлення до світу. А завданням, відповідно, – навчити учнів сприймати художній твір як мистецький факт. Без захоплення, без інтриги, без позитивних емоцій і сердечного хвилювання досягнути цього практично неможливо: читання повинно дарувати насолоду, радувати і хвилювати. Яким би довершеним не був твір, він не здивує п’ятикласника, якщо той не зрозуміє його змісту, не справить належного першого враження. А шлях до розуміння – яскраві емоції, до яких дітей потрібно підготувати.

На цьому етапі варто використовувати методи бесіди, усного малювання, їх використання має на меті ввести учнів у коло змальованих у творі образів, відчуттів і настроїв, спонукати до активної діяльності пам’ять і знання дітей, без чого неможлива дальша робота читця. Слова вчителя завжди мають спиратися на емоційно підготовлений ґрунт. Створюючи умови для активного сприймання твору учнями, педагог повинен пам’ятати, що використання будь-яких допоміжних засобів на уроках читання, літератури підпорядковується головному — художньому слову. Готуючи школярів до розуміння твору, учитель одночасно готує їх до цілеспрямованих спостережень над текстом, в подальшому розвиває у них мистецтво образного бачення.

Тому починаю не з оголошення мети уроку та банального записування на дошці теми уроку, а з питання до дівчинки, яка сидить на першій парті:


  • Скільки тобі років, Оленко?

  • Одинадцять, спантеличено відповідає та, а з нею і увесь клас принишкло дивується: з чого б це учительці про це запитувати?

  • Одинадцять…., – інтригую далі, – йому також було одинадцять…

  • Кому? – німе запитання ніби завмирає на устах дітлахів.

  • Зараз я розповім вам історію життя одного хлопчика…

Ось так починаю образну, емоційно насичену розповідь про долю хлопчика Тараса. Діти зачудовано слухають, як той ще п’ятирічним ходив з чумаками шукати стовпи, які підпирають небо, а потім і дорослим продовжував це робити. Як рано осиротів, як плакав у бур’янах, щоб люди не бачили. І якби сестра не витирала пеленою (звертаю увагу на це слово, принагідно розповідаючи про деякі елементи жіночого традиційного одягу), ті сльози, то хто зна, як би цьому сироті жилося на білому світі. В життєпис Кобзаря вкраплюю елементи бесіди, щоб діти могли поділитися своїми враженнями від баченого колись на морі заходу сонця, пережитої розлуки з домівкою тощо….

У такий спосіб готую свідомість учнів до первинного сприйняття та наступного глибокого розуміння поетичного твору.

Наступний крок - безпосередня перша «зустріч» з твором. Вона має бути урочистою. Читаю поезію напам’ять, принагідно малюючи на дошці обриси сонця, хмари, моря та відблисків на ньому…. Діти, зачудовані, поринають у світ власних уявлень і фантазій….Отже, мети досягнуто….

Одначе, це лише проміжна мета. Наступним кроком буде створення партитури вірша. Знову ж таки – за моїм повторним художнім читанням поезії учні олівцем позначають логічні наголоси та паузи, фіксують зміни настрою…

І лишень після цього починають читати поезію за самостійно складеною партитурою. Мені ж залишається коментувати їхнє читання, розставляючи потрібні акценти, підбадьорюючи, вербально оцінюючи їхню роботу і, що не менш важливо, - красиву душу, здатну розуміти чужий біль.

Діалог з дітьми на такому уроці має бути спонтанним, імпровізованим. Заздалегідь підготовлені запитання можуть викликати недовіру, підозру в неповазі до них, нудьгу і, як наслідок – відразу до твору.



Після первинного сприйняття художнього твору можна приступати до аналізу його художніх особливостей, але також обережно – без відриву від змісту, який уже усвідомлений дітьми на належному рівні. Спочатку – розуміння, а потім – аналіз, а не навпаки. Тропи дозволяють дітям ніби заново відкривати глибинну красу щойно сприйнятого твору, переживати заново почуття ліричного героя, але ще гостріше, інтимніше. У цьому полягає суть прийому емпатії, який ефективно спрацьовує на уроках саме з цією віковою категорією учнів.
Урок з елементами дискусії у 5 класі

Дискусія-доказ, мета якої є обґрунтування і перевірка певної тези, суми знань, сформульованої під час вивчення теми, буде найпридатнішою для вивчення наступної теми з п’ятикласниками.



Тема: Хто є хто?

(Характеристика героїв оповідання В. Винниченка «Федько – халамидник»)

Мета: проаналізувати вчинки героїв оповідання за принципом зіставлення; розвивати навички елементарного аналізу художнього твору, актуалізувати поняття «літературний портрет», розвивати уміння зіставляти і порівнювати, вдосконалювати навички «повільного» вдумливого читання.

Вступне слово: – Діти, вдома ви дочитали оповідання до кінця.

- Чи сподобалось воно вам?

- Чим саме?

Одному з героїв цього оповідання автор дав характеристику ще в заголовку. Другий дитина «делікатна, ніжна і смирна». Чи так це насправді? Давайте разом спробуємо дослідити цю проблему. Для початку спробуємо згадати, що означає поняття «літературний портрет»?

Далі учитель будут на дошці порівняльну таблицю, яку буде заповнювати у процесі роботи з оповіданням. Учні працюють з підручником, зачитують вголос питати і записують знахідки в таблицю. Учитель мас допомогти з'ясувати значення окремих слів, розбудувати систему асоціацій, з тим щоб деталі "заговорили". Пошук цитат ведеться за наступним орієнтовним планом:

а) Яку характеристику дав своїм героям автор?

б) Яку характеристику дала їм обом Федькова мати?

в) Яке ваше уявлення про зовнішній вигляд хлопчиків?

г) На які риси характеру героїв ви звернули особливу увагу?

д) Чи в однаковий спосіб обидва хлопці вирішують свої проблеми,
потрапляючи у складні ситуації?

Порівняльна характеристика складається швидко під час цитування, що забезпечує потрійне сприйняття: зорове, на слух, на дотик.




Федько

Толя

Авторська характеристика

халамидник

"делікатна, ніжна, смирна"


Федькова мати

"мужиченя", "мурло репане"

"Кляте ж яке", "сибіряка якийсь".

"ірод", "ідол", "люципер", "падлюка"


"панська дитина", "благородна дитина "

Портретні деталі

"Руки в кишені, картуз набакир, іде не поспішає".

а) "чистенька, ніжна, з
щічками - як проскура
дитина"

б) "задрипаний, подраний з розбитим носом".



Характер

«Якби він схотів, то міг би одбріхуватися, але Федько брехати не вмів»

Не любить також Федько і товаришів видавати.



було цікаво дивитися, як будуть ховати Федька -халамидника.

«весело перекрутивсь на одній нозі, побіг гратися з чижиком».



Висновок учнів про

внутрішній світ героїв оповідання





Цілісний світ благородної дитини.

Підступний, хитрий, егоїстичний світ панича негідника.

Оповідання побудоване на соціальних психологічних контрастах, тому завершиш роботу над порівнюванням двох діаметрально протилежних типів людей доречно бесідою:

- Що засліпило очі Федьковій матері і спотворило її материнське почуття? (Страх залишитися без даху над головою);

- Чому Федько не відчував докорів совісті? Яке почуття виявилось сильнішим за совість? (Заздрість)

- З якою метою автор виніс у прізвисько «халамид ник»? (Щоб підкреслити, що насправді Федько не був халамидником, а дитиною шляхетної душі).



Домашне завдання: написати невеликий твір-роздум на тему «Кого б я вибрав собі у друзі – Федька чи Толька?»
Українська література

7 клас

Тема: Тарас Шевченко «Мені тринадцятий минало»

Мета: ознайомити учнів з історією написання поезії, визначити мотиви поетичного твору, зробити ідейно-художній аналіз поезії;

вдосконалювати навички художнього читання та монологічного мовлення;

виховувати співчуття, любов до ближнього, патріотичні почуття учнів.

Тип уроку: нестандартний урок-літературознавче дослідження.

Обладнання: відеопроектор з електронним підручником, репродукції картин Тараса Шевченка, план ідейно-художнього аналізу поетичного твору., портрети Івана Франка, Богдана Лепкого, репродукції картин Тараса Шевченка (Альбом)

Хід уроку

I Організаційний етап. Виставка ілюстрацій до творів Тараса Шевченка (Зокрема, до поезії “Мені тринадцятий минало»)

II Перевірка домашнього завдання.

III Вивчення нового матеріалу.


  1. Вступне слово та інструктаж учителя щодо форми проведення уроку.

Учитель:

У своєму щоденнику український письменник Григір Тютюнник одного разу зробив лаконічний, надзвичайно місткий запис: «Пісня – це коли душа сповідається». Перефразовуючи Григора Тютюнника, ми можемо ствержджувати: «Кожна поезія – це сповідь автора». Інший письменник, Ернест Хемінгвей порівнював твір мистецтва з айсбергом, одна сьома якого - на поверхні, а шість – заховані глибоко під водою.

Сьогодні на уроці нам належить відкрити таємничу і глибинну красу одного з віршів Тараса Григоровича Шевченка. Щоб побачити оті шість захованих частин у глибинах людського розуму і підсвідомості, щоб розкрити справжню мистецьку красу Шевченкової поезії, ми проведемо нестандартний урок-літературознавче дослідження. На попередньому уроці деякі учні отримали випереджувальне домашнє завдання, і від того, наскільки якісно вони його виконали, залежатиме наша спільна пошукова праця на уроці.

Отже, розпочнемо дослідження.

Крок перший: з’ясуймо, коли і за яких обставин була написана ця поезія. У Кобзарі знаходимо цю інформацію: 1847 рік, Орська кріпость.

Що скажуть «історики» про цей період творчості поета?

1. Третій період творчості поета (1847-1857 рр) відомий як «Невольнича муза».

Цар, підписавши вирок, дописавши власноруч на документі : «под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать», фактично до Шевченка застосував метод покарання, який у юридичній практиці іменується «пасивне вбивство». Це - систематичне, цілеспрямоване доведення в’язня до повного фізичного і морального виснаження і смерті чи самогубства. 30 травня 1847 року Шевченка під вартою фельд’єгеря відправлено до місця служби. Жандарм постарався: довіз арештанта до Оренбурга за 8 днів, заганвши на смерть одного коня і подолавши 2110 верст. Ще через тиждень каторжанина відвезли до місця безпосередньої служби - в Орську фортецю. Орське укріплення було обнесене земляними валом. Усередині розташовані казарми й зо два демсятки приватних будиночків. Навкруги – безводний степ, покраяний барханами і вкритий подекуди кущиками колючок. Сильний вітер, задушлива курява, пекуче літо… Солдатчина стала для поета найстрашнішою карою. Ось за яких обставин з’явилася на світ ця поезія.



2. Наше дослідження продовжать літературознавці.

Іван Франко про невольничий період творчості написав так:

«Під впливом непривітних людей і ще більше непривітної природи степів Шевченко заглбилюється в своє нутро, аналазує себе самого і виливає на папір свою власну журбу і муку. Богдан Лепкий так оцінив особливість «невольничого періоду»: «Поет, запроторений в чужі, далекі степи, відтятий від свого товариства, від літературного світу, не маючи певності, чи його поезії попадуться коли-небудь в руки широшого читацького загалу, пише їх неначе з іншого світу…це рзмова з власним своїм серцем і з Богом, душевна сповідь, поезія і більше нічого».

Учитель:

Цілком зрозуміло, які спогади зігрівають душу поета. Там, на чужині, йому згадується рідна земля, дитинство… Скільки вам, діти, років зараз? Майже стільки ж було Тарасові-підліткові колись. Що скажуть нам психологи про підлітковий вік?



3. Психологи:

У 13-річному віці дитина, стверджують психологи, - уже і не дитина, але ж і не доросла людина. Цей вік називаються підлітковим і вважають найскладнішим у житті людини. Як правило, завжди роздратований і вразливий, підліток намагається пізнати свій внутрішній світ, відокремитися від зовнішнього оточення, навіть від рідних та близьких людей. Дуже боляче сприймає неповагу до себе, страждає від зради друзів і власних поразок. Тринадцятилітній підліток по-справжньому починає хвилюватися про своє майбутнє - чи зможе він чого-небудь досягнути у житті. Любить усамітнюватися, бути наодинці з собою, оцінювати свою зовнішність. Багато часу проводить біля дзеркала і вчиться оцінювати самого себе. Якщо відкриває в собі те, що не відповідає ідеалістичному уявленню, неймовірно страждає. 13- літні – максималісти, для них існує лише два кольори – чорний і білий, тому світ вони ділять на добрих і злих людей.



  1. Виразне читання учителем поезії напам’ять. Учні складають партитуру вірша.

Учитель:

Митець художньо конкретизує та індивідуалізує поетичні переживання , виражає їх через життєві, зримі, яскраві образи. Cпробуймо перелічити, назвати ці зримі образи рядом іменників (ягнята, село, сонечко, тощо) – Учитель записує понятійний ряд у стовпчик.



Які настрої викликають у вас ці образи? Які асоціації виникають у вас, коли ви чуєте ці слова і уявляєте образи? (Асоціації записуються у правий стовпчик)

Знайдіть приховану антитезу, суперечність образів, яка породжує в душі ліричного героя різку зміну настрою від ідилічного переживання щастя до відчаю і горя, образи.

(Боже небо голубеє, Господнє небо і село__________ не мої ягнята, чужі ягнята, нема в мене хати)



Проблемне запитання:

- Чи можемо ми стверджувати, що ліричний герой поезіі є, власне, автопортретом поета? (Так, вірш побудований на самоспостереженні, самоаналізі, у формі внутрішнього монологу або діалогу з уявним співбесідником) Давайте означимо перепади настрою ліричного героя по фрагментарно. Це допоможе нам поставити виконавське завдання і,врешті-решт, виконати художнє читання на високому рівні.

I (До слів «неначе в Бога») – ідилія, щастя.

II (До слів «І сонце гріло, не пекло!) – застосовано музичний прийом крещендо - поступове підвищення звуку від надміру почуттів, які переповнюють душу щастям.

III (До слів « і рай запалило») – трагічне прозріння.

IV (До слів «нема в мене хати») – знову крещендо, але для передачі зростаючого відчаю.

V (До слів «тяжкі сльози») – образа на Бога і долю, відчуття повного сирітства, дитячий біль як невигойна роз’ятрена рана в серці.

VІ (До слів « і поцілувала») – нове відродження, воскресіння, народження птиці Фенікса, яка воскресає з попелу, очищена через страждання. Як перший несміливий паросток проліска з-під криги, яка, здавалося, буде вічною.

VII ( До слів «Чужі ягнята до води» ) – щастя повернення до самого себе, створеного за подобою Божою, кому належить усе - лани, гаї, сади і перше почуття кохання.

Отже, як бачимо, поезія містить найрізноманітніші мотиви – від ідилії та замилування до відчаю та горя і, врешті-решт, до незахмареного щастя. Однак провідний мотив поезії – життєстверджуючий, оптимістичний. («І ми, жартуючи, погнали чужі ягнята до води»).

Усний аналіз поезії за планом.

IV Практичне закріплення вивченого

Виразне читання поезії учнями за складеною партитурою.



V Домашнє завдання: вивчити вірш напам’ять, підготуватися до художнього читання.

Написати короткий ідейно-художній аналіз поезії за планом.


ЛІТЕРАТУРА

1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие. Социально-психологические проблемы. - М.: Психология и педагогика, 1990. – 538 с.

2. Выготский Л.С. Педагогическая психология. – М., 1991. - 347 с.

3. Донченко Т. К. Організація навчальної діяльності учнів на уроках рідної мови. – К.: Фундація ім. О. Ольжича, 1995. – 251с.

4. Загальна психологія: навч. видання /За ред. О. Скрипченко, Л. Долинської. – К.: “А.П.Н.”, 1999. – 720 с.

5. Коваль Т. М. Історія вивчення читацького контингенту в контексті бібліотечно-інформаційного сервісу (20-ті роки ХХ ст.) // Наук. праці Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2002. -Вип. 9. - С. 121-129.

6. Коваль Т. М. Бібліотечно-інформаційний сервіс сучасний стан і перспективи розвитку // Бібл. вісн.- 2002.- № 1.- С. 5-7.

7. Компетенція і компетентність: проблеми, пошуки, рішення// Наукові записки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова. Серія “Педагогічні та історичні науки”. – 2006. – № 61. – С.173-184.

 8. Кочерган М. П. Зіставне мовознавство: методи, принципи, аспекти й рівні дослідження // Мовознавство. – 2006. – № 5. – С. 34-51.

9. Кучерук О. А. Перспективні технології навчання в шкільному курсі української мови: Навчальний посібник. – Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 182 с.

10. Максименко С.Д. Общая психология. – М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999. – 528 с.9

11.Методичні засади формування читацької компетенції// Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – №7. – С.10-14.

12. Общая психология /Под ред. А.В. Петровского. - М., 1970.

13. Перспективні педагогічні технології в шкільній освіті: Навчальний посібник/ За заг. ред. С. П. Бондар. – Рівне: Тетіс, 2003. – 200 с.


Питання для самоконтролю:

  1. У чому полягає ціннісно-орієнтаційний аспект читацької культури? (У сформованості читацьких інтересів, виробленні індивідуальних естетичних вподобань і покликаний зробити читання творчістю)

  2. Які методи творчого розвитку доцільно використовувати на уроках словесності? (Рольові та ділові ігри, метод синектики, емпатії, евристичні методи).

  3. Назвіть резерви підвищення ефективності сучасного уроку літератури.(Активізація учнів, залучення до діалогу; урізноманітнення методів і прийомів навчання; акцент на комбінацію емоційної та вольової сфер школярів у процесі аналізу художнього твору.

  4. Стисло сформулюйте суть «техне майовтіке» (мистецтва повивального) (самостійний пошук істини, її пошук, відкриття).

  5. Які методи творчого розвитку використані у запропонованих конспектах уроків? (рольових і ділових ігор, синектики, евристичні, емпатії).



Каталог: uploads -> editor -> 9195 -> 542478
editor -> Відділ освіти Нікопольської міської ради Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №8»
editor -> Методичні рекомендації щодо організації роботи в групах продовженого дня./ Упорядник Л. В. Пономаренко Пирятин: рмк, 2015
editor -> Гайдаренко Світлана Анатоліївна
editor -> Сталий розвиток суспільства
editor -> Бібліотечні уроки для учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів 2013 Греджева Н. О
editor -> Календарно-тематичне планування уроків з художньої культури на І семестр для 9-11 класів. Художня культура 9 – 11 класи Розробка змісту навчальної програми «Художня культура»
editor -> Методичні рекомендації щодо ведення класних журналів Упорядник: Сергата Світлана Миколаївна завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації
542478 -> Черкаської обласної державної адміністрації
542478 -> Освіти педагогічних працівників черкаської обласної ради
542478 -> Використання інтерактивних та мультимедійних технологій на уроках світової літератури та в позаурочній роботі в системі особистісно орієнтованого навчання


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка