Чернецька Н. М., заступник начальника відділу хімії та металургії




Скачати 143,66 Kb.
Дата конвертації09.09.2018
Розмір143,66 Kb.
Чернецька Н. М.,

заступник начальника відділу хімії та металургії,



Кучеренко О. В. ,

начальник відділу хімії та металургії



Аналіз «новизни» винаходів у галузі хімії

Правова охорона хімічних сполук завжди викликала чимало питань як серед винахідників, так і серед фахівців у сфері інтелектуальної власності, оскільки саме патент на сполуку надає його власнику найбільший об’єм прав порівняно з патентами на інші об’єкти, зокрема на «спосіб» або на «застосування». Саме тому в галузі хімії охорона винаходів пов’язана з цілою низкою специфічних проблем, не властивих для технічних рішень, що належать до інших галузей.

Це пов’язано з тим, що, з одного боку, заявник претендує на максимальний об’єм прав охорони, які може надати патент на сполуку, щоб окупити витрати та одержати прибуток як за створений ним винахід, так і за наступні винаходи, які можуть бути створені з використанням першого.

З іншого боку, експертам важливо визначити об’єм правової охорони, на виняткові права якої може претендувати заявник.

На основі вищесказаного надзвичайно важливими є питання, які стосуються оцінки патентоспроможності таких винаходів, у першу чергу – оцінки критерію «новизна».

Практика проведення кваліфікаційної експертизи у відділі хімії та металургії Українського інституту промислової власності свідчить про виникнення низки проблем, пов’язаних з оцінкою новизни винаходів, об’єктом яких є «речовина», зокрема «індивідуальна хімічна сполука» та «композиція». У першу чергу це пов’язано з тим, що надходить велика кількість міжнародних та іноземних заявок і під час їх розгляду часто недостатньо чинних норм національного законодавства й доводиться звертатися до досвіду провідних країн світу, у першу чергу Європейського патентного відомства (ЄПВ) та Російського патентного відомства (Роспатент). При цьому аналіз законодавчих баз вищезазначених відомств свідчить про наявність у них протиріч щодо вирішення низки питань, які стосуються новизни. Такі суперечності зазвичай призводять як до ускладнення самої експертизи, так і до виникнення нерозуміння позиції експертизи іноземним заявником. Тому метою цієї роботи є порівняння законодавчої бази провідних країн відносно новизни хімічних сполук для можливого їх уніфікування, що в подальшому забезпечить надійнішу охорону таких об’єктів. Основну увагу в цьому дослідженні приділено спірним питанням, пов’язаним з визначенням новизни сполуки, представленої в абсолютній формі або у формі, обмеженій призначенням, сполуки, охарактеризованої ознаками способу її одержання, а також селективним винаходам.

Законодавчий підхід до оцінки новизни хімічних сполук у цілому однаковий в усіх трьох відомствах: сполука вважається новою, якщо вона не відома з рівня техніки. Згідно зі ст. 7 закону України [1] винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. При цьому згідно з п. 6.5.2.3. Правил розгляду [2] перевірку новизни проводять щодо всієї сукупності ознак, наведених у формулі винаходу, тобто включаючи призначення.

Як відомо, патентне законодавство України передбачає абсолютний захист індивідуальної хімічної сполуки та захист, обмежений призначенням. Однак на практиці часто виникають ситуації, які призводять до невідповідності між цим визначенням новизни в Правилах розгляду та розумінням абсолютної форми захисту індивідуальної хімічної сполуки.

Історично в нашій країні, а також у Російській Федерації, заявник в основному захищає індивідуальну хімічну сполуку через обмежену призначенням форму, наприклад, «Сполука формули А, яка має антимікробні властивості».

Згідно з національним і російським законодавством [3] зазначеній сукупності ознак може бути протиставлено за новизною лише таку сполуку із вказаною активністю чи призначенням.

Іншого підходу під час перевірки новизни в аналогічній ситуації дотримується ЄПВ. Згідно з нормативними документами ЄПВ [4] формула винаходу на об’єкт «індивідуальна хімічна сполука» з певним призначенням розглядається як пункт на продукт як такий без врахування його призначення. Такий підхід оснований на тому, що новизна продукту визначається його фізичною сутністю, а не ознаками його призначення. Наприклад, об’єкт «Сполука Х, придатна як каталізатор» не буде новим, якщо з рівня техніки відомо застосування такої сполуки як барвника. Однак такий висновок щодо відсутності новизни можна зробити лише у випадку, коли нове використання не передбачає специфічну форму такої сполуки, яка відрізняє її від відомої форми. Зокрема, відому сполуку Х можна заявляти в інших формах хімічної сполуки, наприклад, у формі ізомеру, поліморфу, гідрату, сольвату, але при цьому формула винаходу повинна містити один або декілька характеристичних параметрів, які дозволяють визначити нову форму чи відрізнити її від відомої.

Таким чином, заявлений винахід не вважається новим, якщо він не включає принаймні одну технічну ознаку, яка відрізняє його від попереднього рівня техніки.

Не менше питань під час оцінки новизни виникає у випадках розгляду об’єкта «композиція», для якого єдиною відмітною ознакою є його призначення.

Як зазначалося раніше, згідно з національним законодавством (п. 6.5.2.3. Правила розгляду) [2] під час розгляду новизни об’єкта необхідно враховувати всю сукупність ознак, наведену в запропонованій заявником формулі винаходу, включаючи характеристику призначення. Наприклад, якщо заявляється «миюча композиція» певного складу, то їй за новизною може бути протиставлено аналогічний склад тільки з таким самим призначенням.

У результаті застосування існуючих у нас та в Російській Федерації законодавчих норм виникають ситуації, коли патенти видають на одну й ту саму композицію, заявлену у формі «композиція за певним призначенням», з тією лише різницею, що у формулах винаходу вказано різні призначення, а по суті це одна й та сама композиція з виявленими різними її властивостями. При цьому заявник, який патентує вже відому композицію з іншим призначенням, фактично не створював цієї композиції, а лише дослідив її властивості.

Що стосується законодавства ЄПВ, то абсолютний захист згідно з європейськими нормами надається не лише хімічним сполукам, а й композиціям. Інакше кажучи, композиція, яка має однаковий склад з відомою композицією, але інше призначення, не визнається новою. В інструкції з проведення експертизи в ЄПВ [4] зазначено, що невідмітні ознаки окремого вузького застосування повинні ігноруватися для пунктів формули винаходу, спрямованих на фізичний об’єкт. Тобто об’єкту «миюча композиція» може бути протиставлено будь-яку композицію аналогічного якісного та кількісного складу безвідносно до її призначення. Однак такий висновок щодо відсутності новизни можна зробити лише у випадку, якщо нове використання не передбачає специфічної форми такої композиції, яка відрізняє її від відомої форми.

Наприклад [5], заявляється стійка до стирання каталітична композиція, що містить цеоліт та зв’язуюче в певному кількісному співвідношенні. Рівень техніки містить документи, з яких відомі каталітичні композиції аналогічного складу, на основі чого експертиза робить висновок про відсутність новизни винаходу. Однак заявнику вдалося довести, що ознака щодо стійкості до стирання є суттєвою і жоден з документів не містить вказівки на неї. Опис винаходу чітко дає зрозуміти, що винахід спрямовано на вдосконалення цеолітного каталізатора шляхом його змішування зі зв’язуючим під час формування, яке робить частинки каталізатора стійкими до стирання й тому придатними для використання, наприклад, у реакторах з псевдозрідженим шаром. Крім того, в описі винаходу зазначено, що для того, щоб каталізатор вважався стійким до стирання, коефіцієнт відношення стирання повинен бути меншим або рівним 3-м. У результаті ознаку «стійкість до стирання» знайшли суттєвою для того, щоб виділити або відрізнити винахід та вважати його новим.

Таким чином, під час експертизи експерт повинен встановити, чи приводитиме вказане вузьке використання, включене у формулу винаходу, до структурних відмінностей між заявленим винаходом та попереднім рівнем техніки. Якщо нове призначення не передбачає використання нових технічних особливостей, притаманних заявленій композиції, не призводить до появи конструктивних відмінностей, відмінностей в етапах способу або інших відмінностей винаходу в порівнянні з попереднім рівнем техніки, то ознака, яка стосується такого призначення, не береться до уваги під час оцінки новизни. У такому випадку заявник лише виявив невідомі властивості (нові можливості) відомої композиції, які дозволятимуть її використовувати за новим призначенням. Заявнику можна в такому випадку замінити об’єкт винаходу «композиція за певним призначенням» на об’єкт винаходу, охарактеризований у вигляді «застосування композиції за цим призначенням» [5].

Аналіз законодавства та досвіду ЄПВ достатньо переконливо свідчить про те, що доцільно використовувати його й у вітчизняній практиці та не враховувати призначення сполуки й композиції під час оцінки новизни, якщо призначення є єдиною відмітною ознакою винаходу та не призводить до появи конструктивних відмінностей в порівнянні з попереднім рівнем техніки.

Ще однією не вирішеною до кінця проблемою є визначення новизни так званого селективного винаходу.

Згідно з національним законодавством термін «селективний винахід» згадується тільки у відношенні до хімічних сполук у зв’язку зі встановленням відповідності винахідницькому рівню, а саме в п. 6.5.3.3. Правил розгляду [2] вказано, що умові «винахідницький рівень» може відповідати «індивідуальна сполука, яка підпадає під загальну структурну формулу групи відомих сполук, але вона не описана як спеціально одержана й досліджена та виявляє при цьому нові невідомі для цієї групи сполук властивості в кількісному і (або) якісному відношенні (селективний винахід)».

Наприклад [6], відомі циклопропілпіразоли наступної формули:



У ній, крім усіх інших значень, замісники R2 и R4 можуть бути хлором або фтором. Приклади реалізації винаходу при цьому наведено виключно для замісника хлору й показано, що такі сполуки є ефективними антипаразитними агентами. Через деякий час було подано заявку, у якій заявляються циклоалкілпіразоли, які підпадають під вищезазначену структуру. Однак вказано, що принаймні один із замісників R2 и R4 обов’язково є фтором. Заявником встановлено та експериментально доведено, що циклопропілпіразоли, які містять фтор, значно ефективніші в боротьбі з паразитами, ніж хлорзаміщені аналоги. Таким чином, винахід можна вважати селективним і в результаті цього – новим.

Проте, крім ситуації, розглянутої вище, може виникнути аналогічна ситуація з композицією чи способом. Наприклад, у випадку, коли інгредієнти відомої композиції охарактеризовані або ширшим поняттям по відношенню до відповідних інгредієнтів заявленої композиції, або загальною структурною формулою. Наприклад, один з інгредієнтів у відомій композиції охарактеризований як С120олефін, у конкретних прикладах цей інгредієнт являє собою С15 и С17-олефін. У заявленій композиції, яку заявник бажає захистити як селективний винахід, відповідний інгредієнт являє собою С35-олефін. Те саме стосується й випадків, коли мова йде про кількісний вміст інгредієнтів у композиції, який є підінтервалом широкого діапазону. При цьому заявлена композиція не описана в знайденому джерелі як спеціально одержана та досліджена й виявляє нові, не відомі для цієї групи властивості. В українських та російських нормативних документах відсутні будь-які вказівки на те, як проводити кваліфікаційну експертизу в подібних випадках, однак такі винаходи дедалі частіше трапляються на практиці та потребують певного уніфікованого підходу.

Водночас у нормативних документах ЄПВ [4] зазначено, що під селективними винаходами мається на увазі вибір індивідуальних елементів, піднаборів або піддіапазонів, які не чітко визначено в межах широкого відомого набору чи діапазону. З цього визначення випливає, що як селективний винахід можна захищати не тільки індивідуальні хімічні сполуки, але й композиції, а також способи. Важливо, щоб вибір такого якісного або кількісного підінтервалу призводив до появи нового технічного результату. Лише за таких умов винахід вважатиметься новим.

Слід також звернути увагу на випадки, коли заявник у формулі винаходу характеризує сполуку чи композицію за допомогою фізико-хімічних характеристик, функціональних ознак або ознак способу їх одержання. Національне законодавство передбачає можливість наведення таких ознак у формулі винаходу, однак інколи заявник, виходячи з комерційних інтересів, за допомогою вказаних характеристик може спробувати замаскувати сутність винаходу та обійти вже видані патенти шляхом зміни форми викладу ознаки.

Наприклад, в об’єкті «еластичне адсорбційне тіло» зазначено два компоненти: термопластичний полімерний матеріал, який має модуль пружності при температурі 23оС понад 10 МПа та коефіцієнт проникності як 100 мкм плівка, який дорівнює понад 1 г/м2д, і пористий адсорбційний матеріал. Наведена характеристика полімерного матеріалу унеможливлює порівняльний аналіз з рівнем техніки, оскільки жоден документ не містить відомостей щодо модуля пружності та коефіцієнта проникності полімерних матеріалів для таких адсорбентів. Однак містить достатньо інформації щодо еластичних адсорбуючих на основі різних термопластів та пористих адсорбційних матеріалів. Зазвичай у такому випадку експертиза вимушена звернутися до заявника з проханням уточнити ознаку у формулі винаходу для можливості її ідентифікації та порівняльного аналізу рівня техніки, і у випадку наявності такого уточнення винахід дійсно може бути не новим.

Аналогічна ситуація може виникнути й з так званою формою об’єкта «продукт-через-спосіб», коли заявлена сполука охарактеризована ознаками способу її одержання, наприклад «Оцтова кислота, одержана новим способом».

Як вже зазначалося вище, згідно з національним законодавством визначення новизни такого об’єкта буде проводитися з урахуванням усієї сукупності ознак. Таким чином, якщо спосіб одержання оцтової кислоти буде визначено як новий, сама оцтова кислота, одержана цим способом, також буде новою.

Законодавство ЄПВ свідчить про існування іншого підходу під час вирішення цього питання. В Інструкції ЕПВ [4] вказано, що варіант формули винаходу на продукт, охарактеризований ознаками способу одержання, припустимий, тільки якщо сам продукт також задовольняє умови патентоздатності, зокрема, умову «новизна». Об’єкт «оцтова кислота, одержана новим способом», не може вважатися новим, оскільки сам продукт не є новим.

ЄПВ у вирішенні цього питання виходить з того, що первинна структура хімічної сполуки в будь-якому випадку залишається незмінною, а змінюється лише ступінь її визначення, а новизна хімічної сполуки повинна визначатися лише просторовим розміщенням атомів у молекулі. Під час оцінки патентоздатності сполуки, охарактеризованої ознаками способу її одержання по відношенню до попереднього рівня техніки, необхідно розглядати структуру цієї сполуки та можливий вплив стадій способу її одержання на відмітні структурні характеристики кінцевого продукту. Лише у випадку наявності таких структурних змін винахід вважатиметься новим.

Наприклад, заявляється композиція, що містить компоненти А та В у певному співвідношенні, та додатково охарактеризована ознаками способу її одержання. Аналіз рівня техніки свідчить про те, що композиції аналогічного складу є відомими, але одержані вони механічним перемішуванням компонентів, у результаті чого кінцевим продуктом є звичайна суміш А та В. Заявлена ж сукупність ознак щодо способу одержання даної композиції призводить до хімічної взаємодії вихідних компонентів, і кінцевий продукт матиме іншу структуру. У такому випадку об’єкт «композиція, одержана новим способом» вважається новим.

Аналогічна ситуація може бути характерною й для різноманітних сплавів, які зазвичай зазнають мікроструктурних змін під час їх одержання.

Наприклад, розглядався [5] на предмет новизни цирконієвий сплав, охарактеризований ознаками способу. У ході розгляду цього винаходу встановлено: ознаки способу, які містяться в незалежному пункті формули винаходу, призводять до певних модифікацій мікроструктури заявленого сплаву, що були ідентифіковані та враховані під час порівняння заявленого об’єкта з рівнем техніки. Об’єкт було визнано новим.

Результати порівняння вітчизняного та зарубіжного досвіду в цій сфері свідчать про те, що деякі з актуальних проблем можна вирішити шляхом вивчення практики та досвіду проведення експертизи в провідних відомствах світу та наступного уніфікування національного законодавства, внесення відповідних змін та доповнень в установчі нормативно-правові документи.


Література


  1. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 25.06.2003 р.

  2. Правила розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель №364/6652 від 15.04.2002 р.

  3. Рекомендации по вопросам экспертизы заявок на изобретения и полезные модели / Под ред. Корчагина А.Д. – М.: ИНИЦ Роспатента, 1999. – С. 101-106.

  4. Guidelines for Examination in the European Patent Office, 13.12.2007.

  5. Зеленина Е. В., Мякушева В. Д. Особенности определения патентоспособности объекта изобретения «продукт» на примере композиций. – ОАО ИНИЦ «Патент», 2007.

  6. Кучеренко О. В., Грибан А. П. Патентування «селективних» винаходів як інструмент захисту інтелектуальної власності// Наука та інновації. – 2009. Т. 5. – №2. С. 55 – 60.

Реферат

У статті проаналізовано особливості умови патентоздатності „новизна” для об’єктів у галузі хімії, зокрема для індивідуальної хімічної сполуки та композиції. Здійснено порівняльний аналіз підходу до оцінки новизни в національному, російському патентних відомствах та ЄПВ. Наведено практичні приклади при визначенні „новизни” та зроблено висновки про необхідність уніфікування підходу до визначення „новизни”.


Abstract

The present article describes a novelty analysis of chemical objections of invention, in particular individual chemical substances and compositions. It was studied the correspondences of approach to novelty definition in national, Russian and European Patent Offices. Furthermore it was given an examples of such definition and made a conclusions about unify necessity of novelty approach.







База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка