Чернігівська районна централізована бібліотечна система



Скачати 226,94 Kb.
Дата конвертації30.05.2017
Розмір226,94 Kb.
Чернігівська районна централізована бібліотечна система

200-річчю з дня народження

Т.Г.Шевченка

Методичні поради


Чернігів - 2013

ББК 78.38



М 5



Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття: Методичні поради / Чернігівська районна централізована бібліотечна система; підгот. М. Городня. – Чернігів, 2013. – 25 с.

Видання містить методичні поради з питань організації популяризації великої спадщини Кобзаря та використовуючи весь потенціал бібліотечних закладів, представити її громаді, донести до читача світ образів, думок, ідей Великого Кобзаря, історію його життя.

Розраховано на бібліотечних працівників, педагогів, організаторів масової роботи.

Чернігів - 2013

вул. Шевченка, 183

Його геній вродив рясно, як святе дерево,

чиє віття простяглося крізь часи,

чиї плоди люди завжди будуть цінувати.

Є. Камілару, Румунія

9 березня 1814 року – вікопомна дата, яку внесено до світового календаря знаменних і пам’ятних дат ЮНЕСКО для відзначення в усьому світі. Цього дня Україна подарувала світові Тараса Григоровича Шевченка – Генія, Поета, Пророка, що відкрив світові буття українців і завдяки якому скарби української душі повною рікою влилися в загальний потік людської культури.

Минають роки, століття, але товща часу не в змозі притупити гостру актуальність його слова для кожного з наступних поколінь, адже його велика спадщина – поезія, проза, мистецтво – усе пронизане Любов’ю до України, до людини.

Геній Т.Г.Шевченка надзвичайно широкого діапазону. Він був не лише творцем «Кобзаря», а й не менш талановитим драматургом, прозаїком, автором шкільних підручників, філософом, етнографом, фольклористом, великим художником, непересічною особистістю. Його талант коштовними перлинами збагатив скарбницю загальнолюдських здобутків.

Третє століття виходять в світ його твори. Його «Кобзар» могутньо залунав в країнах світу більш як 100 мовами. Шевченкова художня спадщина складається більш як із 1000 творів. Понад 120 композиторів створили на його слова біля 500 хорових, сольних, оперних, хореографічних та інших творів. Публікуються численні статті, продовжуються дослідження, створено цілу літературознавчу науку – шевченкознавство. Створюються фільми, з’являються нові художні полотна, літературні твори. Ім’ям Шевченка названі вулиці, установи, діють і відкриваються нові музеї. Під егідою держави започатковано і крокує Міжнародне шевченківське свято – «В сім’ї вольній, новій».

Уся Україна і прогресивна світова спільнота готується гідно відзначити 200-ліття Кобзаря, з приводу чого Президент України видав Указ № 784 від 16.05.2005 р. «Про заходи з підготовки до відзначення 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка».

Важливо пам’ятати не лише багатогранність творчості Великого Кобзаря, а й те, що вона пішла в найширші народні маси. Сьогодні над Шевченковим словом схиляються і батьки, і діти, і батьки батьків. Що шукаємо і що знаходимо у Шевченка?

Шевченкові гасла: «В своїй хаті своя правда, і сила, і воля», «І чужому научайтесь й свого не цурайтесь», «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю» є гаслами сьогоднішньої доби, духовними орієнтирами. Створені ним образи глибинні. Не мають аналогів у світовому мистецтві і літературі його образи України, Жінки-матері, Прометея, Дніпра-Славути, Кобзаря-бандуриста, Козака, Святої волі, Руїни, Зорі, Щастя, опоетизовані символи нашого народу Калини, Тополі, Верби, Січі – навіки освячені іменем Великого Кобзаря, оточені ореолом його любові. З особливою теплотою опоетизовує Шевченко красу української хати, підносить до символу ідеал української родини.



Висока місія бібліотек полягає в тому, щоб володіючи спадщиною Кобзаря та використовуючи єдиний фонд централізованої бібліотечної системи, внутрішньо системний обмін (ВСО), МБА гідно представити її громаді, донести до читача світ образів, думок, ідей Великого Кобзаря, історію його життя.

Перш за все в полі зору бібліотек має бути формування книжкового ядра шевченкіани. При цьому не слід забувати, що багато матеріалів друкується на сторінках періодичних видань. Оскільки комплектування сьогодні є проблемним, варто збирати та створювати дайджести, надавати пропозиції видавництвам на основі опитувань, соціологічних досліджень.

Змогу залучити широке коло гостей свят до бібліотек дасть їхня участь у загальнорайонних заходах. У бібліотеках слід збирати різні покоління шанувальників творчості митця для забезпечення спадковості поколінь у пізнанні Тараса Шевченка.

Форми і методи популяризації мають бути комунікативні. У кожній бібліотеці слід розгорнути постійно діючу книжкову виставку, де має бути висвітлено життя, творчість, світогляд поета, представлені матеріали про шевченкові шляхи, шевченкіана в поезії, живопису, музиці, на світових обріях.

Як про епохальну подію слід розповісти про вихід «Кобзаря» на виставці однієї книги, темою якої може бути «Кобзар» - книга правди». Доповнити її можна віртуальною подорожжю шевченківськими музеями світу.

Варто нагадати про виставку-презентацію – «Кобзар» із нашої домашньої бібліотеки». Крім видань, на виставці можна представити висловлювання видатних людей про цю книгу, інформацію про видання, доповнити зверненням до користувачів: «Шановний друже! Візьми участь у організації книжкової виставки «Кобзар» із нашої домашньої бібліотеки». Принеси її на певний час до бібліотеки і презентуй на виставці. Поділись своїми враженнями про «Кобзаря», розкажи про те, яке місце займає він у твоєму житті, прочитай нам свої улюблені поезії, розкажи про свій улюблений твір, продекламуй улюблений твір вашої родини».

Знайомство найменших читачів з Т.Шевченком радимо розпочати з екскурсії до бібліотеки разом з батьками: «Іду з дитинства до Тараса. Прониклива розповідь бібліотекаря допоможе родині серцем відчути особистість Шевченка. Біля книжкових виставок будемо проводити поетичні п’ятихвилинки, вернісажі. Батькам ми пропонуємо проводити голосні читання у родинному колі «Почитаймо рідне слово зі сторінки «Кобзаря». Не забуваймо про шедеври світової пейзажної лірики Шевченкові «Зоре моя вечірняя», «Тече вода з-під явора», «Вітер в гаї», «Встала весна», «Садок вишневий коло хати». Читання вголос допоможе уявити все, що так просто і геніально описав автор, а «побачити» допоможе М.Лисенко, якщо прослухаєте разом запис його пісень і мелодій.

Творчості Великого Кобзаря слід присвятити дні відкритих дверей «Нас єднає Шевченкове слово», виставки графіки, малюнків до творів, шевченкові читання, заочні подорожі по шевченківських місцях, зустрічі з письменниками, літературні читання, вечори поезії «Величне слово Кобзаря», цикл літературних годин, читацько-глядацьку конференцію «Шевченко і його герої на екрані».

Комплексний характер носять вікторини, конкурси. Цікавою відвідувачам може бути акція «Співаємо разом».

З метою сприяння творчості жителів вашого села слід залучити їх до участі у конкурсі на кращого читця- декламатора творів Шевченка, до написання власних

творів. Активними поширювачами творчості поета мають стати члени вашого читацького любительського клубу, активісти бібліотеки, лідери читання.

Елемент художності примушує слухача бути не пасивною фігурою, а активним учасником дії, заходу. Організаторам масових заходів слід прагнути їх забарвлення: наприклад, у літературних вечорах поєднувати виступ шевченкознавця, концерт, інсценізацію творів Т. Шевченка, літературно-музичну композицію. Театралізована літературно-мистецька композиція «Слово про Кобзаря» дозволить об’єднати всі творчі сили художньої самодіяльності, метою якої є художніми засобами показати безсмертний образ, велич народного поета, його літературний геній.

Зацікавить вашу молодь шевченківська Інтернет-конференція «Тарас Шевченко: постать, творчість, ідіолект», метою якої має стати удосконалення формування інформації, навичок творчого пошуку, розвиток усного та письмового мовлення, використання Інтернету як засобу пошуку інформації в поєднанні з інформацією на традиційних носіях, наприклад, книжковою виставкою.

«Життя Шевченка – подвиг. Чому навчив мене Шевченко?» або «Літопис Шани і Любові» - такою може бути тема громадського твору, а потім видання його збірки.

Вміло використовуючи творчість Шевченка, ви перетворите розповідь про біографію поета на захоплюючу подорож по шевченківських місцях, адже неодноразово він побував і в селах нашого району, зокрема, в Седневі. Варто організувати екскурсії цими місцями.

Читаймо самі Кобзаря і запрошуймо читати його більше. Він – наша гордість, наша слава.



Тематика заходів:
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»

Тиждень Шевченківської книги

«Слово Тарасове вічне, як вічна матінка-земля»

Шевченківські читання

«Шевченкові ранки»

Літературне свято

«Живи, поете в славі віковій»

Літературно-мистецьке свято

«Т.Шевченко і Чернігівщина»

Літературний вечір

«Вічна книга українців(Сторінками «Кобзаря»)»

Усний журнал

«Я покохав її високою любов’ю»

Вечір-елегія

«Садок вишневий коло хати» ми будем вічно пам’ятати»

Коментовані читання

Матеріали

на допомогу проведенню масових заходів:
Безручко М. Кобзар у вашому домі // Світ дит. б-к. – 2004. – №2. – С.13 – 16.

Гречин Л., Панасюк В. «Шевченко – художник»: літературно-мистецька композиція // Дивослово. – 1998. – №5. – С.56 – 59.

Дунайська С. Є в Шевченка народження дата – дати смерті в Шевченка немає: літ. вечір // Позакласний час. – 2010. – №2. – С.152 – 153.

Дунайська С. Тарасові слова – то правда жива: літ. вечір // Розкажіть онуку. – 2009. – №3 – 4. – С.21 – 24.

Життя вічне, слово невмируще: інформ. список л-ри // Позакласний час. – 2010. – №3. – С.52.

Зубкова М. До дня народження Т.Шевченка: Сценарій // Розкажіть онуку. – 2009. – №3 – 4. – С.44 – 45.

Іваськевич Т. Наша любов і святиня: літ.-муз. вечір // Відродження. – 1998. – №1. – С.43 – 46.

Калешко Н. Шевченко і Чернігівщина: літ. подорож-дослідж.: сценарій бібл.. заходу // Шк. б-ка. – 2010. – №2. – С.93 – 101.

Літературне свято «Вшановуємо Тараса Шевченка»: презентація творчого проекту // Почат. шк. – 2010. – №2. – С.60 – 63.

Роянова А. Послання у вічність: літ. вечір // Дивослово. – 2009. – №3. – С.46 – 49.

Тарас Шевченко: бібліогр. покаж. 1989 – 2003. – К., 2004. – 238 с.


«Тарас Шевченко:«Я покохав її високою любов’ю…»

Сценарій вечора-елегії
Мета: Спроба відтворити перед читачами цілісний образ Т.Шевченка, викликати бажання глибше познайомитися з маловідомими фактами його біографії.
Обладнання: На сцені – робочий стіл сучасного бібліотекаря: письмове приладдя, ноутбук, портрет молодого Поета, невеличка квіткова композиція. На виставковій вітрині - добірка творів Тараса Шевченка, книги про нього, альбоми. Поряд з книгами спеціально залишене вільне місце (по ходу дії на вільних місцях розміщуватимуться жіночі портрети дійовими особами). На стіні розгорнуто екран для експонування слайдів із зображенням портретів роботи Т.Шевченка.

За столом – Біограф.

Тихо лунає лірична мелодія.
Читець (за лаштунками, на фоні мелодії):

Стрілися двоє, що долею схожі,

може десь тут, або, може, десь там…

Дивлячись в очі: чи вірити можна

теплій руці і привітним словам?

Берег любові в далекім тумані,

а допливти можна тільки удвох,

а допливем, коли спільне бажання…

Берег любові і хвилі тривог…

Стрілися двоє в житейському морі,

може, сьогодні, а може колись…

В серця питаються: йти далі поруч,

чи, постоявши, навік розійтись?
Мелодія стихає.

На екрані – портрет молодого Т.Шевченка

Біограф (в задумі звертаючись до портрета на екрані):

Чому в тебе, Тарасе, печаль на обличчі?

Чом на щоці твоїй тиха сльоза?
Ведуча (приєднуючись до Біографа): Тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено, щоб відтворити образи тих, хто надихає митця. Здавалося б, на «любовному небосхилі» всі сузір’я розкрито, все знайдено, названо, видрукувано… Змінюються покоління, змінюється атмосфера часу, змінюються погляди на життя… Чому ж не зникає бажання знову і знову доторкнутися до цієї ніжної струни душі?
Біограф: Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який кохав у своєму житті палко, самовіддано. Кохав не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал.
Ведуча: Маючи привабливу зовнішність, унікальний талант, гострий розум, товариську вдачу, Тарас, здавалося, був приречений на успіх у жінок! Натура творча і вразлива, він часто закохувався. І в нього закохувалися.
Біограф: Біографам поета відомо з десяток сердечних пристрастей. Але доля розпорядилася так, що мало кому в коханні так не щастило, як Тарасові. Не склалося… Не судилося… А поки що…

Здалеку звучить ніжна тиха мелодія. На екрані висвітлюється портрет Оксани Коваленко
Оксана Коваленко (розміщуючи на книжковій експозиції малюнок Т.Шевченка «Дитинство»):
Першим сильним почуттям Тараса було його дитяче кохання до сусідської дівчинки-ровесниці Оксани Коваленко. Кучерява Оксана і Тарас ще маленькими дітьми вкупочці гралися, а потім одне одного і покохали. Матері не раз жартували про майбутнє одруження своїх улюбленців. Але втрутилася доля… Невблаганна смерть забрала спочатку Тарасову неньку, а згодом і батька. У тяжкі хвилини самоти маленька Оксана не раз витирала сльози сироті. Про такий епізод згадується у ліричному шедеврі Т. Шевченка «Мені тринадцятий минало».
Читець:

Ми вкупочці колись росли,

маленькими собі любились,

а матері на нас дивились

та говорили, що колись

одружимо їх. Не вгадали.

Старі зарані повмирали.

А ми малими розійшлись

та вже й не сходились ніколи.

Мене по волі і неволі

носило всюди. Принесло

на старість ледве і додому.

Веселеє колись село

чомусь тепер мені, старому,

здавалось темним і німим,

таким, як я тепер, старим.

«…Чи жива

ота Оксаночка?» - питаю

у брата тихо я. «Яка?»

«Ота маленька, кучерява,

що з нами гралася колись.

Чого ж ти, брате, зажуривсь?»

«Я не журюсь. Помандрувала

ота Оксаночка в поход

за москалями, та й пропала,

вернулась, правда через год,

та що з того. З байстрям вернулась.

Острижена. Було вночі

сидить під тином, мов зозуля,

та кукує, або кричить,

або тихесенько співає

та ніби коси розплітає.

А потім знов кудись пішла,

ніхто не знає, де поділась,

занапастилась, одуріла.

А що за дівчина була!

Так, так, що краля! І не вбога,

та талану Господь не дав…»

А може, й дав,

та хтось украв,

і одурив святого Бога.

Біограф: Неймовірний, просто містичний збіг трапився у літературі й у житті. Після опублікування «Катерини», навіть не підозрюючи про долю Оксани, Шевченко дізнався, що описав, по суті, долю свого першого кохання. Будучи в рідних місцях, він довідався, що Оксану Коваленко звів

приблуда-москаль, вона від нього мала дитину, а потім, покинута ним, збожеволіла. Це шокувало поета. З того часу образ дівчини-покритки, персоніфікований образ України став звичним у творчості Шевченка і перенісся згодом в основу «Капітанші», «Наймички», «Слепой», пройшов через поеми і повісті, змушуючи автора шукати в них ту «справжню» - подругу, порадницю, якою в дитинстві була йому Оксана.


Звучить пісня на слова Т.Шевченка
Біограф: Навчаючись у Академії художеств у Петербурзі, вже прославленим автором «Кобзаря» і відомим портретистом, їде Шевченко в рідну Україну. І саме в ці роки – 1843 – 1847 – переживає він своє, єдине велике кохання… До цього він зовсім не думав про шлюб. Як реакція на безнадійність, з’являється в поета те характерне для нього і вже незмінне упродовж усього життя бажання мати свою родину, свій дім, дружину, тихий і надійний захисток.
Звучить тиха мелодія. На екрані висвітлюється портрет Ганни Закревської.

Виходить Ганна, розміщує на експозиції свій портрет, виконаний Т.Шевченком.
Ганна Закревська: Перед моїм портретом зупиняються і довго стоять люди, навіть ті, які нічого не знають про історію кохання Шевченка, бо мої очі невідступно переслідують їх. На кожному іншому портреті немає таких очей, нема такого трагічного, душевного життя очей, такого ніжного промовистого погляду, як на моєму портреті. Мої очі тільки на перший погляд здаються чорними, але якщо придивитися, ви побачите, як старанно Шевченко витримав справжній їхній колір – темно-синій.

(Бере зі столу томик Шевченка).

Тарас не любив друкувати на віршах посвяти жінкам. Як виняток, він це зробив для маленької Оксани Коваленко, для Варвари Рєпніної, присвятивши їй «Тризну». Вірш «Якби зустрілися ми знову», всупереч звичайній стриманості поета, адресований конкретній особі, тобто Ганні Закревській.


Читець:

Якби зустрілися ми знову

чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

тоді б промовила мені?

Ніякого. І не впізнала б.

А може б, потім нагадала,

сказавши: «Снилося дурній».

А я зрадів би, моє диво!

Моя ти доле чорнобрива!

Якби побачив нагадав

веселеє та молодеє

колишнє лишенько лихеє.

Я заридав би, заридав!

І помоливсь, що не правдивим,

а сном лукавим розійшлось,

слізьми-водою розлилось

колишнєє святеє диво!..



Біограф: Маєток князя Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського, старшого брата декабриста Волконського, в минулому віце-короля Саксонії, генерал-губернатора, а нині дворянина-поміщика, який був у царській немилості і вважався опозиціонером, знаний в усій Полтавській губернії. Саме сюди, в Яготин, і привіз молодого Шевченка Капніст. Родина князя складалася зі старої княгині, онуки останнього гетьмана лівобережної України Розумовського, сина Василя з дружиною і незаміжньої дочки Варвари.

Варвара Миколаївна, енергійна, тоненька, з живими виразними очима жінка, на кілька років старша за Тараса, легко захоплювалася, спалахувала, мов порох. Була дотепна, мила і люб’язна, допомагала бідним, роздавала їм, що в неї було, виявляла співчуття до всіх, хто до неї звертався за допомогою і порадою.


Звучить мелодія. На екрані висвітлюється портрет Варвари Рєпніної.

Виходить Варвара. Розміщує свій портрет. Бере зі столу листа, читає:
Із листа княгині до Шарля Ейнара:

«Шевченко здався мені простим і невибагливим. Він відразу став у нас своєю людиною… Раз увечері він пропонує прочитати нам свою поему «Слепая».О коли б я могла передати вам усе, що я пережила під час цього читання! Моє обличчя було все мокре від сліз і це було щастям… Яка м’яка, чаруюча манера читати! Це була захоплююча музика… Шевченко зайняв місце в моєму серці. «Ви вмієте розмовляти з ангелами, - сказала я, - розкажіть же нам, що вони говорять». Він вхопив листок паперу, що лежав на столі, й почав читати:



Читець:

Душе с прекрасным назначеньем

должно любить, терпеть, страдать,

и дар Господний, вдохновенье,

должно слезами поливать,

для вас понятно это слово!..

Для вас я радостно сложил

свои житейские оковы,

священнодействовал я снова

и слезы в звуки перелил.

Ваш добрый ангел осенил

меня бессмертными крылами

и тихоструйными речами

мечты о рае пробудил.


В. Рєпніна: «Він передав мені листок, я перечитала. Чиста й солодка радість наповнила моє серце, і коли б я піддалася почуттям, я кинулася б йому на шию. Але я сказала йому: «Дайте мені ваше чоло», - і поцілувала його чистим поцілунком, тому що це зроблено в присутності Тані і Глафіри.

Я розмовляла з ним ще декілька разів і щораз більше виявлявся мій потяг до нього. Він відповідав мені деколи теплим почуттям, але пристрасним – ніколи.

Нарешті настав день і час його від’їзду. Я зі сльозами кинулася йому на шию, перехрестила чоло й він вибіг із кімнати. Капніст переконаний, що я кохаю його й що я втратила голову. Я ж дуже прив’язана до нього й не перечу, що коли б я бачила з його боку кохання, я, може, відповіла б йому пристрастю». (Виходить)
Звучить журна мелодія.
Біограф: Взимку 1854 – 1855 років йому знову зблиснуло кохання – і обірвалося. В Новопетрівську фортецю приїхав новий комендант – Іраклій Усков, з дружиною і дітьми. Про надзвичайне вміння Тараса Шевченка спілкуватися з дітьми є десятки зворушливих свідчень. Але вищою досконалістю йому здавалася їхня мати – Агата Ускова.
На екрані висвітлюється портрет Агати Ускової.

Виходить Агата, розміщує свій портрет на експозиції.

Агата Ускова: Обличчя доброзичливе, рухи повільні, голос приємний… Говорив гарно, плавно, особливо добре читав уголос. У товаристві тримався скромно. Карт не любив. Жіночого товариства не шукав.

В саду для мене був поставлений літній будиночок, а трохи далі поставили шатро, в якому Шевченко міг працювати. Він був у нас, як у рідній сім’ї, всі його дуже полюбили. Надя тоді була ще в пелюшках. Бувало, візьме її на руки, сміється до неї ясною посмішкою. А Наталі біля нього всім серцем. Співала йому. Вона була улюбленицею Шевченка. Він вчив її українських пісень.

Ввечері, поклавши дітей спати, ми виходили в сад… Тарас Григорович любив природу, пісні. А коли де-небудь чув українську пісні, то плакав.

А як він любив квіти! Прості польові ромашки, маки, дзвіночки… (Виходить).


Біограф: Хтось пустив брудну плітку… Хтось, комусь, щось сказав… І Агата стала сидіти вдома, невтомно гравши з гостями в преферанс. Повітряний замок, побудований поетом, розвалився. Чарівність,що йому примріялась, щастя від зустрічей – усе відразу зникло.

Тверезий розум Тараса Шевченка, на хвилину одурений, побачив Ускову звичайною манірною провінційною дамою з міщанськими інтересами.

Агафія в «Матросе, или Прогулке с удовольствием и не без морали» і Агафія Ємельянівна в «Художнике» - це вона, Агата Ускова.
Звучить пісня на слова Т.Шевченка
Біограф: Постарілий, хворий, змучений цингою, лисий. Вигляд аж ніяк не парубоцький: кожух, чоботи, сорочка. Таким постає Шевченко після заслання. Проте, застрявши по дорозі до Петербурга в Нижньому Новгороді на п’ять місяців, він закохується в молоденьку актрису Катерину Піунову і освідчується їй, незважаючи на двадцять вісім років різниці між ними.
Звучить лірична мелодія. На екрані висвітлюється портрет Катерини Піунової.

Виходить Катерина, розміщує свій портрет:
Катерина Піунова: Це було в 1857 році. В одному із спектаклів, в якому я грала, в антракті наш антрепренер прийшов з якимось незнайомим. Цей незнайомець був великим українським поетом Тарасом Григоровичем Шевченком. Я, як і інші актори, була представлена йому. Він усміхнувся і сказав: «А вами я завжди милуюсь, коли бачу вас на сцені». Під гримом я почервоніла до вух. Ми всі знали, що Тарас Григорович живе в Новгороді, знали про його повернення із заслання, але познайомитись і поговорити з ним ніхто з нас і не мріяв. Прийшовши додому я довго думала про нього.

Тарас Григорович познайомився з моїми батьками, почав приходити до нас.

Незабаром до Нижнього Новгорода приїхав знаменитий актор – Михайло Семенович Щепкін. Тарас Григорович і Михайло Семенович вчили мене українській мові. А скільки страху я натерпілась, коли Щепкін призначив мені роль Тетяни у п’єсі «Москаль-чарівник». Спектакль пройшов успішно. Я була щаслива, я відчувала, як у глибокій великій натурі Шевченка зароджується щось таке, що примушувало мене з кожною наступною зустріччю не вважати його чужим.

Тарас Григорович особливо любив моїх молодших сестер і братів. Вони його, бувало, обліплять і забавляються. Не вимовляючи «Тарас Григорович», називали його «Чеберик».

Одного разу Тарас Григорович заявив, що йому потрібно сказати щось важливе. Він попросив покликати моїх батьків, і коли всі зібрались, сказав: «Слухайте, батьку і матко. І ти, Катрусю, слухай. Ви давно мене знаєте, бачите: ось я який є – такий і буду. У вас є товар, а я – купець, віддайте за мене Катрусю».

Я вся горіла, думки мої плутались. Як впіймане звірятко, я дивилась то на Тараса Григоровича, то на своїх батьків і не знала, що мені робити. Мені хотілося кинутися до нього, обняти його дорогу, геніальну голову, але… грізні очі моєї матері показували мені на двері, і я кинулась з кімнати. (Виходить).


Звучить журлива мелодія
Біограф: Шевченкові не відмовили прямо. Але його більше не запрошували в дім, і сама дівчина уникала його.
Поведінка Піунової та її батьків така нетактовна. що навіть довірливий і закоханий Шевченко починає прозрівати. «Случайно встретил я Пиунову: у меня не хватило духу поклониться ей, - записує він у «Щоденнику». – А давно ли я видел в ней будущую жену свою, ангела-хранителя свого, за которого готов был положить душу свою?». Шевченко виїжджає до Петербурга . Наступної весни йому приходить відмова.
Читець:
Якби з ким сісти хліба з’їсти,

промовить слово, то воно б,

хоч і як-небудь на сім світі,

а все б таки якось жилось.

Та ба! Нема з ким. Світ широкий,

людей чимало на землі…

А доведеться одиноким

в холодній хаті кривобокій

або під тином простягтись.

Чи…


Ні. Треба одружитись,

хоча б на чортовій сестрі!

Бо доведеться одуріть

в самотині. Пшениця, жито

на добрім сіялись лану,

а люде так собі пожнуть

і скажуть: «Десь його убито,

сердешного, на чужині…»

О горе, горенько мені!
Звучить пісня на слова Т.Шевченка
Біограф: Сум і відчай минають потихеньку, з’являється нова надія одружитись зі своєю, з кріпачкою. В домі поміщиць Карташевських Тарас Григорович зустрічає дівчину-кріпачку Ликеру Полусмакову – і знову довірливо закохується.
На екрані висвітлюється портрет Ликери Полусмакової.

На експозиції розміщується портрет Ликери.
Читець:

Моя ти любо! Мій ти друже!

Не ймуть нам віри без хреста,

не ймуть нам віри без попа,

раби, невольники недужі!

Заснули, мов свиня в калюжі,

в своїй неволі! Мій ти друже,

моя ти любо! Не хрестись,

і не кленись, і не молись

нікому в світі! Збрешуть люде,

і візантійський Саваоф

одурить! Не одурить Бог,

карать і миловать не буде:

ми не раби його - ми люде!

Моя ти любо! Усміхнись,

і вольную святую душу,

і руку вольную, мій друже,

подай мені! То перейти

і він поможе нам калюжу,

поможе й лихо донести,

і поховать лихе, дебеле

в хатині тихій і веселій.



Біограф: Ледарство, неохайність, корисливість Ликери Тарас приймає спочатку за селянську простоту, життєву мудрість і кмітливість. Починається останній самообман у житті Шевченка.

Тургенєв, який бачив Ликеру у Карташевських, так описує дівчину: «Істота молода, свіжа, трохи груба, не дуже красива, з чудовим білявим волоссям і тією чи то гордовитою, чи то спокійною поставою…»

Ця постава і обдурила поета. Насправді ж Ликера була ласа до парубків, побоювалася вийти заміж за «старого та лисого», хотіла переконатися, чи багатий він, скільки заробляє. І досадити панночкам Карташевським.

«Боже мій! Як він засліплений! – писала дружина Куліша. - Він створив собі ідеал і не хоче поглянути на неї простими очима, а нам так боляче за нього!».

Привчав її до порядку, до господарювання. Ще й учителя їй найняв. Яким же було його розчарування, коли зайшовши до кімнати Лукери , застав її з репетитором! Це був кінець не тільки їхнім заручинам, а й драматичним пошукам своєї другої половинки…
Читець:

Поставлю хату і кімнату,

садок-райочок посаджу.

Посиджу і походжу

в своїй маленькій благодаті.

Та в одині- самотині

в садочку буду спочивати,

присняться діточки мені,

веселая присниться мати,

давнє-колишнє та ясний

присниться сон мені!.. І ти!..

Ні я не буду спочивати,

бо й ти приснишся. І в малий

райочок мій спідтиха-тиха

підкрадешся, наробиш лиха…

Запалиш рай мій самотний…


Біограф: Шевченко пережив своє останнє сватання так само бурхливо, як і попередній роман. Не пощастило йому одружитися, сльозами-водою розлилося «святеє диво»… Не склалося…

Сердечна трагедія підірвала і без того виснажене десятирічною солдатчиною здоров’я. Рівно через три місяці Шевченка не стало, пішов у самоті, якої так старався уникнути протягом усього свого життя.

Ликера пізніше вийшла заміж за перукаря Яковлєва. прогнала його згодом, відібравши статок, оселилася у Каневі. Та в старості все ж часто ходила на могилу Шевченка… Гріх свій, мабуть, замолити.
Читець:

Минули літа молодії,

холодним вітром од надії

уже повіяло. Зима!

Сиди один в холодній хаті,

нема з ким тихо розмовляти,

ані порадитись. Нема,

анікогісінько нема…



Звучить пісня на слова Т. Шевченка
Біограф: У тому, кого і як кохав творець, - один із ключів до його творчості, до пізнання його життєвих

ідеалів. Дуже рано пішов Тарас Шевченко із життя. А уподобане ним місце на березі Дніпра назавжди залишилося пристанищем його душі.



І дивитися на цей світ він завжди буде закоханими очима.
На екрані висвітлюється портрет Т.Шевченка

Мелодійно звучить скрипка.

Для підготовки сценарію використано:


  • Біографія Т.Г.Шевченка за спогадами сучасників. – К.,2000.

  • Возняк М. Шевченко і княгиня Рєпніна. – Львів, 2001.

  • Гаврош О. «Я покохав її високою Любов’ю // Гарт. – 2002. – № 11.

  • Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – К.,2001.

  • Тарас Шевченко: Альбом. – К., 2002.

  • Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1998.

  • Шагінян М. Тарас Шевченко. – К., 1998.

  • Шевченко Т. Дневник. – К., 2002.

Каталог: Files -> downloads
downloads -> Урок 2 Тема. Архітектура кам'яний літопис століть
downloads -> Уроках «Художньої культури»
downloads -> Науковий керівник : учитель стасюк о. С. Консультанти: батьки, бібліотекар, вчитель географії
downloads -> Реферат з основ корекційної педагогіки та спеціальної психології на тему: Психолого-педагогічна допомога сім'ям, які мають дітей з порушенням у розвитку
downloads -> Образотворче мистецтво
downloads -> Чернігівська міська централізована бібліотечна система
downloads -> Особливості розвитку культури Галицько – Волинської держави
downloads -> Визначні місця України краю незвіданих красот
downloads -> Розрахунок сил І засобів по ліквідації нс


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка