Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи




Сторінка33/39
Дата конвертації19.11.2018
Розмір7,93 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   39

Слину найчастіше доводиться досліджувати на недо-

палках, конвертах, якщо їх заклеювали за допомогою


365
слини, та на предметах, що могли б слугувати кляпами.

У темному приміщенні в ультрафіолетових променях

слина дає білясте свічення. Доводять наявність слини

виявленням птіаліну, який у ній міститься. Птіалін у ви-

гляді витяжки з плями слини руйнує крохмаль, внаслі-

док чого останній втрачає властивість давати синє за-

барвлення з розчином люголя.
Наявність поту встановлюється реакцією на аміно-

кислоту — серін, а сечі — на креатинін.


Видова належність дрібних часток кісткової тканини

може встановлюватись реакцією преципітації, а спаленої

кістки — за розмірами кісткових лакун та їх кількості

на одиницю площі.


Щодо дрібних фрагментів інших тканин або органів,

то їх походження від конкретного органа встановлюєть-

ся гістологічним методом, а в разі клітинних нашарувань

на знаряддях травм —• цитологічним методом. Видова

належність визначається реакцією преципітації.
Групова належність усіх виділень людини встановлю-

ється за допомогою тих самих реакцій, якими встанов-

люється належність сухої крові- У всіх випадках вста-

новлення групової належності треба намагатися встано-

вити також і ступінь виділительства.
Дослідження волосся
Надсилаючи на судово-імунологічне дослідження

об'єкти, що зовнішнім виглядом схожі з волоссям, слід-

чий передбачає можливість вирішення таких питань:
— чи є надіслані об'єкти волоссям;
— належить волосся людині чи тварині; інколи, у ви-

падках походження волосся від тварин, слідчого може

цікавити, якій конкретно тварині воно належить;
— якщо волосся належить людині, то з якої ділянки

тіла походить;


— яка статева та групова належність волосся;
— чи схоже досліджуване волосся на волосся кон-

кретної людини;


— яким механічним предметом або зовнішнім факто-

ром воно пошкоджене;


— випало воно чи вирване;
366
— чи мало місце його фарбування, знебарвлення або

завивка та деякі інші питання.


Під час дослідження обов'язково вивчається кожний

об'єкт. Виняток становлять тільки ті випадки, коли пук

волосся вилучений з одного місця, наприклад, з руки

жертви. Тоді можна обмежитись дослідженням його час-

тини (10—15волосин).
За формою, довжиною і загальним виглядом волосини

можуть бути схожими на волокна рослинного та іншого

походження, тому сііочатк^'тре(5а, Довести, що об'єкт

дійсно є волоссям, ^ довжиною волосина поділяється

на корінь —це частина,'що розмішується в шкірі, і

стрижень — частина, що міститься над. шкірою. Стри-

жень волосини має три шари. Поверхневий шар — кути-

кула. Під кутикулою знаходиться кірковий шар, а в

центрі волосини розміщується мозковий шар, або серце-

вина. Ця характерна будова і відрізняє волосини від во-

локон рослинного чи іншого походження.
Волосся людини і тварин мають досить специфічну

будову, що дає можливість розрізняти їх шляхом мікро-

скопії.
Мікроскопічне дослідження потребує просвітлення

волосся ксилолом чи толуолом.


Кутикула волосся людини складається з дрібних

плоских клітин, які, накладаючись одна на одну, як че-

репиця, покривають кірковий шар. Вільні кінці клітин

кутикули щільно прилягають до нижче розміщених клі-

тин, утворюючи досить рівний оптичний край волосини,

У волоссі ж тварин клітки кутикули значно більші, віль-

ні їх кінці не прилягають до кіркового шару, внаслідок

чого краї волосся дрібнозазублені.


Кірковий шар становить основу волосини людини,

він завжди більший половини його оптичної ширини, але

може займати практично всю товщу волосини за винят-

ком кутикули. У ньому містяться зерна пігменту — то

рівномірно розпорошені по всій товщі, то розташовані

ближче до периферії чи до центру.


У волоссі тварин кірковий шар досить тонкий, може

становити всього 0,1 товщини волосини. У ньому знач-

ними групами містяться зерна пігменту, частіше —

ближче до центру.


367
Центральну частину волосини становить серцевина,

яка у людини ніколи не перевищує оптичної ширини. Як

правило, мозковий шар значно вужчий — 0,1—0,3, мо-

же бути переривчастим або й зовсім відсутнім. У тварин

серцевина становить основну масу волосся, причому її

клітини утворюють специфічні для різних видів візерун-

ки. Має значення також довжина волосся, бо у тварин

воно значно коротше.


Таким чином, питання про видове походження волос-

ся вирішується за зовнішнім виглядом і за характером

та співвідношенням шарів стрижня; у деяких випадках

може бути застосована реакція преципітації.


В разі належності волосся людині встановлюється її

регіональне походження. Це питання вирішується на

основі сукупності макро- та мікроскопічних характерис-

тик. Волосся з голови може бути прямим, хвилястим і

кучерявим. З інших частин тіла — хвилястим, кучеря-

вим, дугоподібним. Волосся голови, частіше, найдовше,

але може бути й досить коротким, а волосся бороди, ву-

сів, бакенбардів, навпаки, довгим. Для встановлення ді-

лянки, з якої походить волосся, важливого значення на-

буває товщина волосся, яка визначається за допомогою

окулярного мікрометра, а також форма поперечних зрі-

зів. Найбільш товстим є волосся бороди, вусів, бакен-

бардів (140—166 мкм), потім — волосся лобка (126—

153 мкм), грудей чоловіків (122—125 мкм), брів, вій

(110—125 мкм), пахв (100—120 мкм), кисті й гомілки

(90—100 мкм), голови (65—96 мкм) і, нарешті, пушкове

волосся тіла (18—20 мкм).
Поперечні зрізи волосся голови мають круглу або

круглясту форму: бороди, вусів — три—чотирикутну,

багатокутну; лобка — бобовидну. Волосся пахв майже

завжди має грибоподібні виростки та деформації. Фарбу-

ють, звичайно, тільки волосся голови. Неабияке значен-

ня має і характер периферійних кінців. Так, на голові,

вусах, бороді, вони частіше мають вигляд мітелки —

внаслідок частого розчісування. Нестрижене волосся

має дрібнозазублені, а давно стрижене — зашліфовані

кінці. Зашліфовані до майже сферичної форми кінці має

волосся, що постійно треться об одяг.
368
Далі вирішується питання про можливість походжен-

ня волосся від конкретної людини. Для цього врахову-

ють всі вищезазначені макро- і мікроскопічні характерис-

тики волосся і порівнюють їх із зразками, що відібрані

від трупа, постраждало! та підозрюваної осіб. Мікроско-

пічне порівняння корисно проводити шляхом вивчення

об'єктів у одному полі зору або під порівняльним мікро-

скопом. Особливу увагу приділяють порівнянню негатив-

них відбитків кутикули на емульсійному шарі фото-

пластинок з підрахунком їх ліній на одиниці довжини

волосини. Групову належність волосся визначають тими

самими методами, що й у випадках дослідження сухої

крові. Статеву належність можна визначити, якщо не

пошкоджені корені, шляхом виявлення виростків стате-

вого хроматину (тільця Барра та Бертрамма) в ядрах

епітеліальних клітин. Статевий хроматин виявляється

шляхом інфрачервоної спектроскопії після обробки

обривків волосяних піхвових оболонок атебрином та

азуром.
Нарешті вирішується питання про пошкодження чи

якийсь зовнішній вплив на волосся. Вирвано волосину,

чи вона випала, можна визначити тільки за наявності

кореня. Якщо вирвана волосина життєздатна, вона має

соковиту цибулину з обривками піхвових оболонок. У

волосини ж, яка випала, цибулина ороговіла, зморщи-

лась і не має таких оболонок. Волосина, пошкоджена

гострим предметом, має дрібнозазублені крвї розділення,

а пошкоджена твердим предметом — У МІСЦІ дії остан-

нього розширена, розволокнена. Для волосини, розірва-

ної швидким рухом, характерними є рівні краї розділен-

ня, а повільним рухом — ступенеподібні. Обпалене во-

лосся колбоподібно роздуте, часто скручене, чорного або

коричневого кольору, з бульбочками повітря в товщі.


Волосся, що піддалося завивці, має дрібнозазублені

краї внаслідок відщеплення кінців клітин кутикули під

дією хімічних розчинів і тепла. При фарбуванні волосся

фарба накопичується у кутикулі. При знебарвленні пере-

кисом водню волосся втрачає пігмент у товщі кіркового

шару стрижня, але він залишається біля кореня у товщі

шкіри. Посивіння, навпаки, починається з втрати пігмен-

ту в кореневій частині.


369
Розділ XXII

Судово-медичні криміналістичні

методи дослідження
Для достовірної відповіді на питання, які ставить пе-

ред судово-медичною експертизою слідство, нерідко по-

трібно проводити дослідження окремих об'єктів з вико-

ристанням методів, що потребують досить глибоких

знань не тільки в галузі судової медицини, а й інших

наук, зокрема криміналістики. Вони носять назву мето-

дів судово-медичної криміналістики. Проведення таких

експертиз регламентується відповідними "Правилами..."

та інструкціями. Виконуються вони у відділеннях судо-

во-медичної криміналістики обласних, міських і Головно-

го бюро судмедекспертиз.
Об'єктами таких досліджень є потерпілі, обвинувачу-

вані, підозрювані, знаряддя травм і тканини трупа, одяг,

взуття, матеріали кримінальних справ тощо.
За допомогою методів судово-медичної криміналістики

можна вирішити значну кількість питань, серед яких:


встановлення характеру ушкоджень та механізму їх ви-

никнення на тілі й одязі при дії тупих і гострих предме-

тів, електричного струму, при пострілах з вогнепальної

зброї і т. ін.; встановлення знаряддя травми — типу, ви-

ду, конкретного екземпляра предмета, яким спричинено

ушкодження, за їх особливостями, що відбилися на тілі

та одязі; визначення віку особи; ототожнення особи за

залишками кісток; давність поховання тощо.


Для вирішення цих питань існує чимало методів: ві-
зуальних, метричних, мікроскопічних, кольорових від-

битків; рентген-спектральних, фотографічних, хімічних


370
тощо. Вибір методу обумовлюється необхідністю, доціль-

ністю та можливостями всебічного дослідження об'єкта,

його подальшої долі (тобто чи має він залишитися після

проведення експертизи або може бути знищений).


Зупинимося на найпоширеніших методах досліджень

та їх діагностичних можливостях.


1. Найважливішими з них е методи вимірювання

(метричні). За їх допомогою у судовій медицині визна-

чають ряд фізичних параметрів — довжину, масу, об'єм,

температуру, силу тощо. Для вммірюв«нь використо-

вують різноманітні пристрої (Інструменти) — лінійки

(жорсткі й м'які), штангенциркулі, мікрометри, ваги,

термометри, мікродинамометри тошо. Якщо потрібно не

тільки встановити розміри об'єкта, а й відтворити його

контури, ми радимо застосувати прозору плівку з нане-

сеною на ній сіткою з однаковими поділками, ціна кож-

ної однакова й може дорівнювати від сантиметра до де-

сятих та сотих його долей.


Для вимірювання незначних за розміром об'єктів ви-

користовуються різні типи мікроскопічних (окулярних)

мікрометрів.
2. Фотографічні методи. Для наочної документації

отриманих результатів широко застосовують фотографіч-

ні методи. Вони характеризуються відносною простотою,

доступністю застосування, великою чутливістю.


Судова фотографія е різновидом наукової фотогра-

фії: поділяється на судово-оперв.тивн^ (ф1ксуй»чу) та су-

дово-дослідницьку.
Фіксуюча фотографія застосовується для, несклад-

них досліджень речових доказів у процесі експертизи.

Вона дає об'єктивну уяву про загальний вигляд, особли-

вості, розміри об'єктів та досліджуваних слідів на них.


Судово-дослідницька фотографія завдяки викорис-

танню спеціальних методів фотозйомки при дослідженні

речових доказів дозволяє відкривати нові ознаки, якості

об'єктів, недосяжні для візуального спостереження. Най-

поширенішими методами є мікрофотографічне дослід-

ження, фотографічна зміна контрастів, кольороділення і

кольорова трансформація, фотозйомка в невидимих про-

менях спектра тощо.


371
Мікрофотографічний метод дослідження застосову-

ється для виявлення невидимих неозброєним оком об'єк-

тів шляхом фотографування їх через мікроскоп. Багато

сучасних мікроскопів (біологічний — "МБП-15", порів-

нювальний "МСК-1", інфрачервоний — "МІК-4" тощо)

конструктивно становлять єдине ціле з фотокамерою,

дозволяють одночасно спостерігати та фотографувати.

Мікрозйомкою доцільно фіксувати ознаки мікрослідів

знарядь травми на ушкоджених кістках та хрящах.
Широке застосування як метод дослідження отримала

фотозйомка в інфрачервоних та ультрафіолетових про-

менях.
Фотографування в інфрачервоних променях дозво-

ляє виявити кіптяву пострілів на темних тканинах, де

вона візуально , не спостерігається. За допомогою такої

фотозйомки можна встановити окремі деталі об'єкта,

залитого кров'ю, без їх видалення. До речі, зображення

об'єкта в Інфрачервоних променях можна спостерігати

візуально за допомогою електронно-оптичного перетво-

рювача (ЕОП).


Наприклад, при дослідженні предметів одягу, просяк-

нутих кров'ю, у випадках вогнепальних травм можна,

використовуючи інфрачервоні промені, виявити під ша-

ром крові додаткові фактори пострілу (кіптяву від зго-

рання пороху). Метод досить результативний, не впли-

ває на об'єкт і водночас дозволяє надійно документувати

результат дослідження шляхом фотографування.
При використанні фотозйомок в ультрафіолетових

променях виявляють сліди, підозрілі на наявність крові

та сперми, мінеральні масла (наприклад залишки масти-

ла навколо вхідного вогнепального отвору чи в місцях

контакту тіла з частинами транспортних засобів при до-

рожньо-транспортних пригодах) тощо.


В основі методу •— такі фізичні явища, як флюорес-

ценція і люмінесценція — властивість певних речовин

світитися під дією ультрафіолетових променів.
Цей метод дає вагомі результати при визначенні

замитих слідів крові, слини, сперми, харкотиння, до-

слідженні об'єктів, де підозрюється наявність залишків
мастил (для змащення зброї, різних агрегатів, пристроїв

та ін.).
372


Останнім часом експертизи за допомогою інфрачерво-

ного та ультрафіолетового випромінювання проводяться

на спеціальній спектрозональній установці "Спектр-2".

Вона дозволяє вивчати об'єкти за допомогою інфрачер-

воного та ультрафіолетового випромінювання завдяки

двом камерам з відповідними телеканалами. За об'єкти-

вом розташована трубка, чутлива до того чи іншого

випромінювання. Джерелом інфрачервоного випропромі-

нювання слугує лампа розжарювання, люмінесценція ви-

кликається опроміненням кварцевою лампою. Установка,

окрім візуального дослідження, дозволяв проводити фо-

тографування.


При стереофотографуванні з'являється можливість

отримати об'ємне зображення — "фотографічну модель"

об'єкта дослідження, що особливо важливо при немож-

ливості його збереження.


Наведені та деякі інші фотографічні методи є обов'яз-

ковими при експертизі у відділеннях судово-медичної

криміналістики. Вони дозволяють ілюструвати та контро-

лювати хід дослідження, а нерідко й отримати нові дані,

що стають надзвичайно вагомими при вирішенні суттє-

вих питань експертизи (мал. 22).


3. Мікроскопічні дослідження також дуже поши-

рені. Деякі з них застосовуються вже багато десятиліть,

інші — лише одне—два. Крім давно відомих мікроско-

пічних досліджень у прохідному світлі, застосовуються

методики поляризаційної, фазово-контрвстної, Інтерфе-

ренційної, люмінесцентної та ультрафіолетової мікро-

скопій — при експертизі ушкоджень на тілі та одязі

людини, слідів на знаряддях травми. Так, за допомогою

методу безпосередньої мікроскопії вивчаються найрізно-

манітніші ушкодження, спричинені фізичними, найчасті-

ше механічними, травмуючими предметами. Для таких

досліджень застосовуються бінокулярні стереомікроско-

пи, які дозволяють виявити окремі незначні деталі травм

і встановити їх походження, взаєморозташування на

об'єкті, наприклад сторонніх нашарувань (порошинок,

частинок, скла, фарби тощо).


Досить результативним є використання стереомікро-

скопів. Вони дозволяють вивчити об'єкт, не пошкоджу-

ючи його, у повному обсязі, в різних положеннях і у
373
значному збільшенні (до 120 разів). У процесі таких дос-

ліджень можна встановити наявність певних характер-

них ознак, що дає можливість віддиференціювати пошко-

дження одягу, спричинені гострими, тупими предметами

чи вогнепальною зброєю.
Досить наочними та переконливими є результати ви-

вчення взуття, зокрема при транспортних травмах. За

характером подряпин, слідів ковзання та наявності до-

даткових нашарувань (пісок, частки асфальту тощо)

можна встановити положення потерпілого у момент

травми, напрямок руху його після отримання прискорен-

ня тощо. Тобто відновити картину події.
4. Рентгенологічні методи. За допомогою цих мето-

дів дослідження можуть вивчатися майже всі об'єкти су-

дово-медичної експертизи.
Так, при дослідженні всіх видів механічної травми,

можна виявити наявність сторонніх предметів, їх поло-

ження, форму, характер, розміри. Можливості рентгено-

логічного'вивчення об'єктів дозволяють встановити інди-

відуальні особливості колючого знаряддя — його форму,

довжину, ширину — шляхом заповнення ранового кана-

лу контрастною речовиною. При вогнепальних ушкод-

женнях таке дослідження дозволяє відрізнити вхідний та

вихідний отвори, виявити додаткові фактори пострілу, а

отже, визначити його дистанцію, окремі, ознаки зброї та

набоїв.
При всіх ушкодженнях кісток і хрящів цей метод до-

помагає встановити давність та механізм травми.


Метод дослідження за допомогою рентгенівського

проміння чи ненайголовніший при встановленні віку за

станом кісткової системи, з урахуванням виникнення

ядер закостеніння в різних кістках, термінів синостозів

між діафізами та епіфізами кісток. Виявлення за допомо-

гою вказаного методу наслідків різноманітних захворю-

вань чи ушкоджень (сліди колишніх переломів, операцій,

металічних включень у тілі тощо) — шлях до ототож-

нення зниклої людини.
Вагомі результати можна отримати і при дослідженні

трупів у випадках смерті від окремих видів механічної

асфіксії (переломи кісток і хрящів шиї при странгуляці-
374
ях; різноманітні зміни в легенях при утепленні — пони-

ження прозорості, їх плямистість, стертість загального

малюнка), а також при експертизі трупів новонародже-

них — для встановлення живонародженості за ступенем

пневматизації легенів, шлунка, кишок.
Це один з методів, який дозволяв об'єктивно зафіксу-

вати наявність повітря у порожнині серця при газовій

емболії в грудній клітці при пневмотораксі.
5. Контактно-дифуаійиі ^методи. Крім встановлен-

ня наявності металевих частинок чи нашарувань у тілі

людини, яке здійснюється шляхом рентгенологічних до-

сліджень. можуть бути використані й Інші методи ви-

вчення об'єктів з цією метою, зокрема хімічні реакції,

різноманітні контактно-дифузійні або, як їх ще назива-

ють, методи кольорових відбитків, спектральне та ней-

тронно-активаційне дослідження. Деякі з них можна ви-

користовувати безпосередньо в секційному залі, інші ж

потребують спеціального обладнання.


Наприклад, для попереднього вирішення питання про

наявність металів навколо рани (незалежно від того,

спричинена вона тупим чи гострим предметом, вогне-

пальною зброєю або є результатом дії електричного

струму). Можна використати і так званий магнітний

пензлик. Останній досить широко застосовується у кри-

міналістичній практиці для виявлення відбитків пальців.

Намагніченим пензликом провокять над ушкодженням

(раною, садном, електроміткою) 1 навколо нього. Най-

менші частинки заліза притягуються до тНіянка й фік-

суються на ньому. Потім пензлик розмагнічують над ар-

кушем білого паперу. Відпалі частинки збираються для

подальшого лабораторного дослідження. Вирішити пи-

тання про наявність та природу металів можна за допо-

могою хімічних реакцій. Так, для виявлення заліза вико-

ристовується розчин фероціаніду калію та соляної кисло-

ти (реакція Перльса) або ж насичений розчин сульфіду

амонію з подальшою обробкою сумішшю 20-процентного

розчину фероціаніду калію та 1-процентного розчину со-

ляної кислоти (реакція Тірмана).


Вказані методи не тільки дозволяють виконати дослід-

ження швидкої без спеціальних приладів, а й не вплива-


375
ють негативно на об'єкт, не перешкоджають проведению

подальших аналізів. А це дуже важливо, адже виявлен-

ня у процесі судово-медичної експертизи частинок мета-

лів у місцях ушкодження на тілі та одязі потерпілого

має велике значення. Для цього, залежно від розмірів

частинок металів, глибини їх залягання в тілі та й мети

дослідження, можуть бути використані як окремі лабора-

торні методи, так і сукупність їх, тобто здійснюється

комплексне вивчення об'єкта.
Дуже поширеним в експертизі є методи кольорових

відбитків.


За їх допомогою можна не тільки виявити на об'єкті
найнезначніші частки металів, а й встановити їх топо-

графію та хімічну природу. Суть методу: розчинення ме-

талів на предметі дослідження під дією електроліту-роз-

чиника, перехід металів внаслідок дифузії іонів на спеці-

альну підкладку (найчастіше відфіксований фотопапір) І,

нарешті, вивчення їх слідів на папері за допомогою чут-

ливих якісних реактивів-проявників, які дають різнома-

нітне (відповідно тому чи іншому металу) забарвлення.

Залежно від хімічної структури металів і використаних

реактивів змінюються забарвлення відбитків. Метод до-

сить простий, доступний для використання, дозволяє

отримати надійні результати та зберегти об'єкт. У таб-

лиці № 8 наведено можливості виявлення металів мето-

дом кольорових відбитків залежно від використання ре-

активів.
6. Емісійно-спектральний аналіз. Якщо потрібно

встановити не тільки якісний, а й кількісний склад мета-

лів на об'єкті, то використовується метод емісійно-спек-

трального аналізу. Він базується на тому, що розжарені

гази кожного хімічного елемента мають свій непов-

торний спектр. Спостерігаючи спектральні лінії та їх

розташування, встановлюють, які елементи присутні в

досліджуваному об'єкті. Вимірявши інтенсивність спек-

тральних ліній та порівнявши її з відповідним стандар-

1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   39


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка