Чопівська К. Г. Судова медицина: [Підручник для студентів мед. С89 вузів] / В. В. Білкун, Л. Л. Голубович, П. Л. Голу- бович та іи




Сторінка9/39
Дата конвертації19.11.2018
Розмір7,93 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   39

уникаючи нанесення додаткових травм.
Коли на підприємстві стався вибух, треба у першу

чергу визначити його причину. Її достовірне встановлен-

ня допоможе запобігти травмуванню учасників огляду,

працівників рятувальних служб, пожежників та ін.


У практиці судово-медичного експерта можуть трапи-

тися випадки, коли трупи людей, які загинули або навіть

померли від хвороби, знаходяться у віддалених, важко-

доступних місцях (у лісових нетрях, глибоких ярах чи

горах). Через деякий час під впливом природних факто-

рів, а нерідко внаслідок життєдіяльності звірів, птахів,

комах трупи можуть руйнуватися, а окремі їх частини

переміщуватися — нерідко навіть на значні відстані —

як від місця пригоди, так .і одна від одної. Інколи через

те неможливо відшукати всі частини тіла, що значно

ускладнює роботу експерта.
В окремих випадках на місці події знаходять частини

трупа, який розчленували з метою приховати злочин.

Тоді огляд місця події треба проводити, починаючи від

якоїсь вибраної умовної точки, прив'язуючи весь опис до

неї. Це може бути окремий примітний предмет (дерево,

навіть кущ) чи просто найбільша частина тіла. Описую-

чи все знайдене, відзначають відстань від вибраного

умовного центру до окремих частин тіла, вказують їх по-

ложення та розміщення.
Особливу увагу звертають на пошуки предметів, за

допомогою яких можна нанести смертельну травму, по-

тім розчленувати труп. Інколи частини трупа ховають у

недоступних місцях чи втеплюють. У такому разі знахо-

дять лише частини трупа, тому необхідно приділити мак-
95
симум уваги виявленню слідів його розчленування: у

першу чергу крові, залишків м'язів, кісток тощо.


Якщо на знайдених частинах трупа є залишки одягу,

то останні ретельно описують, вживають заходів для

його збереження, щоб потім детально дослідити. Те ж

саме стосується матеріалів, використаних для спалення

окремих частин тіла, — вони можуть допомогти у впіз-

нанні загиблого і встановленні достовірної картини події.


Одного разу на експертизу було доставлено відокрем-

лену ногу вбитого, замотану в кусок тканини, на якому

була мітка пральні. Саме ця деталь дала можливість

встановити ім'я загиблого, а потім розкрити злочин.


Окремим видом слідчих дій є огляд скелетованих тру-

пів або ж їх залишків. Якщо знайдено весь кістяк, то

треба визначити, чи був труп закопаний чи ні. У першо-

му випадку заміряють глибину поховання, його характер

— наявність домовини, одягу, тканини, поліетиленової

плівки, брезенту чи Інших матеріалів, що використовува-

лися для Обмотування трупа. Це допоможе визначити,

звідки привезли труп, чи вчинено злочин саме там, де

знайдено тіло.
Якщо ж труп не закопаний, а, скажімо, лише при-

критий гіллям чи соломою, треба знайти всі кістки ске-

лета, а для цього оглянути значні ділянки місцевості. У

процесі огляду необхідно зібрати всі кістки чи їхні за-

лишки, а вже потім провести ідентифікацію та монтуван-

ня скелету. Ретельно проведений, такий пошук нерідко

дає позитивний результат. Так, у випадку С. Т. Джигори

при пошуку кісток загиблої дівчинки було ретельно

оглянуто великі ділянки лісу, зібрано кілька сот кісток,

більшість з яких, як виявилося, були тваринного поход-

ження. Але серед них знайшли майже повний скелет за-

гиблої Г.


Шукаючи кістки, треба звернути увагу на інші пред-

мети, які за певних умов можуть стати речовими доказа-

ми (частини одягу, взуття, прикраси, предмети туалету

тощо).
Розчленовані та скелетовані трупи завжди потребу-

ють ототожнення, як правило, це роблять у стаціонар-
96
них умовах (морг, лабораторія). Але на місці події також

слід вжити заходів для встановлення особи загиблого.


У першу чергу — це найретельніший огляд одягу.

Крім того, потрібно скласти словесний портрет

загиблого, або, якщо це неможливо, детально описати

його індивідуальні особливості (наприклад фізичні ва-

ди — горб, вкорочені кінцівки, рубці; татуювання, особ-

ливості зубів, бородавки, родимки, плями телеенгіоекта-

зії тощо). Сукупність цих прикмет може допомогти в

ідентифікації особи.


Окремо розглянемо особливості огляду місця події,

коли там трупа не виявлено.


Коли є підозра, що труп заховано, то насамперед

треба визначити місце можливого поховання: сліди не-

давно перекопаної землі, відсутність трав'яного покрову

чи, навпаки, — купи гілля, трави, соломи, піску, сміття

тощо.
Інколи вже безпосередній огляд дає належний резуль-

тат, і труп знаходять. Трапляється, що цьому сприяють

спостереження за поведінкою звірів, птахів, комах. При

розшуках трупа неодмінно використовується так званий

газоаналізатор (трупошукач) — прилад, який реагує на

гази, що утворюються при гнитті трупа. Цей агрегат

складається з трубки — щупа, який заглиблюють у зем-

лю. Гази, що там є, потрапляють до спеціального при-

строю, котрий реагує зміною кольорової гами або ж зву-

ковим сигналом, коли до нього надходять гази, які в сво-

єму складі містять продукти процесу розкладання трупа.

Необхідно пам'ятати, що прилад найбільш ефективний у

суху, теплу погоду. Застосування його значно розширює

можливості пошуку мертвих тіл чи їх рештків, робить

огляд результативнішим.
Може трапитися ситуація, коли заздалегідь відомо,

що на місці події тіла потерпілого вже немає: травмова-

ного відправлено до лікарні; труп перевезено для похо-

вання в інше місце. Якщо в першому випадку рідко коли

роблять спроби знищити сліди пригоди (за винятком,

скажімо, кримінального аборту або побутових злочинів),

то в іншому — це постійне явище. Тому ні в якому разі

не можна нехтувати оглядом місця пригоди, адже там


4 9-2S9
97
можна розшукати важливі речові докази — знаряддя

травми чи вбивства, сліди крові тощо.


Якісно проведений огляд місця є запорукою успіху.

Саме тому необхідно зробити все, щоб побувати на місці

пригоди, детально вивчити його, спробувати відтворити

обставини та події, які там відбулися. Звичайно, все це

робиться з дотриманням вимог процесуального законе-

давства й детально документується.


Корисними є й повторні огляди після судово-

медичного дослідження трупа, бо інколи його результати

визначають напрямок подальшого розслідування.
У нашій практиці був випадок, коли дослідження тру-

па викликало підозру, що смерть настала від отруєння.

Водночас було виключено певні групи отрут — місцево-

діючі, кров'яні, солі важких металів. Але визначити, яка

саме отрута спричинила смерть було важко. Справа

ускладнювалася Й тим, шо судово-медична токсикологіч-

на експертива в органах 1 тканинах тіла покійного отрут

не виявила. Лише знання клінічних та морфологічних

змія, оцінка виявленого при розтині тіла допомогли під

час повторного огляду місця події відшукати речовину,

використану для самогубства. Нею виявився карбохо-

лін — лікувальний препарат (хлорид карбомінолхолін),

якому притаманна сильна нейротропна дія внаслідок

пригнічення холінестерази. Ця речовина в організмі

швидко руйнується, і виявити її в процесі судово-медич-

ного токсикологічного дослідження вкрай важко, а іноді

й зовсім неможливо.
Треба зупинитися ще на одному різновиді огляду міс-

ця виявлення трупа — ексгумації (виймання трупа із

землі). Ця слідча дія проводиться з різною метою — для

встановлення причини смерті особи, тіло якої поховали

без розтину, виявлення патологічних змін, зокрема різ-

номанітних ушкоджень, які не були встановлені при пер-

винному дослідженні тощо.
Ексгумація може бути проведена як на кладовищі,

так і в інших місцях. Коли ексгумація здійснюється на

кладовищі, то після огляду могилу розкривають, визна-

чають глибину поховання та стан домовини. Останню

виймають і відправляють до моргу. Крім того, беруть
98
зразки грунту з-під домовини та зі стінок могили для по-

дальшого судово-токсикологічного дослідження.


Якщо ж ексгумація має місце не на кладовищі, то де-

тально описують положення трупа, його позу, наявність

на ньому та поряд з ним сторонніх предметів. Труп витя-

гують з ями. розміщують на землі (бажано покрити її

дошками, брезентом, целофановою плівкою тощо) та

проводять огляд як звичайно. Потім труп запаковують,

найкраще — у спеціальний целофановий мішок і від-

правляють до моргу. Водночас для подальшого лабора-

торного дослідження беруть зразки грунту з ями, в якій

знаходився труп, а також з навколишніх ділянок. Може

виникнути необхідність взяти зразки комах на різних

стадіях розвитку для ентомологічного дослідження.


У процесі огляду місця події можна за окремими оз-

наками скласти уявлення про учасників того, що стало-

ся, особливо — при обстеженні закритих приміщень

(квартир або хат, гаражів, сараїв тощо). Наприклад,

значна забрудненість житла, безладдя в ньому може бу-

ти ознакою старечої недоумкуватості (деменції). За такої

патології у помешканні можна знайти десятки непотріб-

них, старих, непридатних для вжитку речей. Щоправда,

аналогічна картина часто має місце у квартирах алкого-

ліків, але там ще наявні стійкий запах спиртного та по-

суд з-під напоїв, сурогатних рідин (шампуней, парфумів,

низькопробних розчинників і т. ін.). Величезне безладдя,

коли речі повсякденного вжитку розкидані як і де зав-

годно, можна побачити у помешканнях хворих на ши-

зофренію. У хворих на параноїдну шизофренію нерідко

знаходимо речі, пов'язані з колом їхніх фантазій (різно-

манітні інструменти, апарати, інколи навіть обладнані

майстерні — в осіб, які страждають паранойєю винахід-

ництва; гори письмових документів, у більшості випадків

добре класифікованих, кидаються у вічі в квартирах хво-

робливих сутяг). У людей істеричних, особливо жінок,

панують чистота, педантичність, надзвичайний порядок

у всьому, ще ретельніше речі розміщені у хворих на

епілепсію.


Коли йдеться про статеві злочини, то при огляді по-

мешкання можуть бути виявлені речі, які висвітлюють


99
сексуальні сторони буття жильців: у осіб, схильних до

садизму, — відповідного змісту малюнки, зокрема, вико-

нані самими господарями, інколи вдається знайти пред-

мети, за допомогою яких наносять побої (батоги, ланцю-

ги, мотузки, загострені предмети тощо). Подібні речі

зустрічаються і у квартирах мазохістів. Там же, де меш-

кають фетишисти, знаходять у великій кількості предме-

ти білизни, туалету, взуття, головні убори осіб проти-

лежної статі, найчастіше — вкрадені.
Значною своєрідністю відрізняються й травми потер-

пілих, заподіяні душевнохворими, або ушкодження на

тілах душевнохворих самовбивць.
Велика кількість і масивність ушкоджень спостеріга-

ється, коли їх спричиняють комусь чи собі меланхоліки.


Якщо злочинцем-вбивцею є жінка, то дуже часто

труп жертви прикритий простирадлом, ковдрою, одежи-

ною. Водночас треба мати на увазі, що жінки наносять

значно більше ушкоджень, чимало з них — після смерті

жертви.
Інколи велике значення у встановленні картини події

можуть мати навіть незначні деталі, виявлені при огля-

ді, — вузли на мотузках, якими зв'язували жертву,

спосіб знищення або приховування слідів злочину.


Тут доречно навести слова О. Лакассаня: "Minimusd

cureet medicina forinsis" (судова медицина керується

дрібницями), або ж вираз-афоризм М. С. Бокаріуса "Увагу

дрібницям!".


Так, у нашій практиці був випадок, коли, оглядаючи

мішок з грубої тканини, в який були загорнуті частини

розчленованого трупа, виявили латки, пришиті шваць-

кою машинкою. Це дало привід запідозрити, що мішок

належить людині, для якої праця на такому агрегаті є

звичною, навіть визначили приблизно марку машини,

що потім знайшло підтвердження у процесі слідства

(А. С. Лісовий, К. А. Лісовий, П. Л. Голубович, 1993 p.).


100
Розділ VI

Судово-медичне дослідження

трупів новонароджених
Судово-медичне дослідження трупів новонароджених

має свої особливості. Приводом до цієї експертизи є: ви-

явлення трупу новонародженого, мати якого невідома;
народження мертвої дитини у домашніх умовах чи у яко-

мусь іншому місці поза лікувальною установою, наприк-

лад у дорозі; звертання до пологового будинку з мерт-

вою дитиною; при підозрі на насильну смерть дитини.

Ця підозра особливо зростає, якщо знайдено труп ново-

народженої дитини, мати якої невідома.


Щодо особливостей дослідження трупів новонарод-

жених, то тут йдеться не лише про особливу техніку

розтину трупа, а й про те, що, крім визначення причини

смерті, необхідно вирішити ще цілу низку специфічних

питань, притаманних лише даному виду судмедекс-

пертизи.
Насамперед треба пам'ятати, що причина смерті но-

вонародженого та виявлені на його трупі ушкодження

можуть бути пов'язані з пологами. Приховуючи небажа-

ну вагітність, жінка часто вибирає для пологів потаємні

місця, наприклад горища, господарські будівлі, покинуті

житла тощо. На самоті, без сторонньої допомоги, вона

може заподіяти плоду важкі, а іноді й смертельні ушкод-

ження. Саме це має враховувати судово-медичний

експерт при дослідженні трупа новонародженої дитини.

Ці ушкодження бідолашна жінка спричиняє ненавмисно.

Та, на жаль, трапляється, що породілля навмисно вбиває

свою дитину.
101
Стаття 96 Кримінального кодексу України наголошує:
"Навмисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дити-

ни під час пологів або відразу ж після пологів •— кара-

ється позбавленням волі на строк до 3-х років". Як бачи-

мо, міра покарання за злочин, який кваліфікується як

дітовбивство, м'якше, ніж за звичайне вбивство. У ви-

падку, коли смерть новонародженій дитині заподіяна

батьком або ж будь-якою сторонньою особою, то пока-

рання не пом'якшується, а навпаки, стає більш тяжким,

тому що це вже не "дітовбивство", а кваліфіковане вбив-

ство абсолютно безпомічної особи.


При визначенні міри покарання за дітовбивство зако-

нодавці всіх часів і більшості країн брали до уваги особ-

ливий душевний стан матері, яка наважується на

вбивство власної новонародженої дитини.


Цей злочин є наслідком порушення душевного стану

жінки через повну безпорадність та гірку самотність під

час таємних пологів, відчуття нестерпного болю.
Судово-медична експертиза трупа дитини насамперед

має встановити:


чи була ця дитина новонародженою;
доношеною, зрілою або недоношеною і незрілою;
народилася дитина живою чи мертвою;
життєздатною чи нежиттєздатною;
5) скільки часу прожила після народження;
6) чи мала дитина необхідну допомогу і належний

догляд;
7) причину її смерті.


Судові медики поняття новонародженості трактують

дещо інакше, ніж акушери та педіатри. Так, одні акуше-

ри вважають, що новонародженим немовля слід вважати

протягом 1—3 діб життя, інші — від початку першого

годування груддю. На думку педіатрів, новонародженість

починається з першого вдиху дитини і триває протягом

З—4 тижнів після народження.
Найбільш правильне і обгрунтоване визначення но-

вонародженості дає К. К. Скробанський: "Після народ-

ження плода для нього починається період новонародже-

ності". Тривалість цього періоду різними спеціалістами

визначається по-різному. Однак у судово-медичній прак-
102
тиці новонародженою вважається дитина після родів. Це

судово-медичне трактування новонародженості протягом

багатьох десятиліть приймалось суддями Російської імпе-

рії, колишнього Радянського Союзу, а нині — України.

Таке визначення новонародженості у судовій медицині

має певне вагоме обгрунтування. Новонароджена дити-

на — це дитина, яка ще має відповідні ознаки плоду. А

саме: кров матері на шкірних покровах, наявність пупо-

вини, першорідної змазки, пологову пухлину та першо-

родний кал — меконій. Наявність хоча б однієї з ознак

свідчить про новонародженість.
Розглянемо всі ознаки новонародженості. Кров на

шкірних покровах (її треба направити до судово-імуноло-

гічної лабораторії разом із зразками крові, взятої від тру-

па дитини, для визначення її групової належності). При

знаходженні трупів дітей у воді або під дощем, кров мо-

же бути відсутньою.

Новонароджена дитина має соковиту вологу пупови-

ну, що з'єднує передню черевну стінку дитини з плацен-

тою (дитячим місцем), у живої дитини пуповина з часом

зазнає певних змін. У першу добу після народження пу-

повина досить соковита, зеленуватого кольору, біля ос-

нови вона кругла, жовто-бурштинового кольору, а далі

вона дещо приплюснута. У нормальних умовах після на-

родження дитини пуповина перев'язується та переріза-

ється, поступово вона підсихає і відпадає на 4—10-й

день. Місце відділення пуповини наприкінці другого

тижня загоюється, на ньому залишається рубець. При

огляді пуповини треба звертати увагу на її довжину, на

те — перев'язана вона чи ні, який її кінець — відріза-

ний чи відірваний. Якщо він значно підсох, то його попе-

редньо розмочують. За наявності плаценти її вимірюють

і зважують, беруть шматочок для гістологічного дослід-

ження.
Демаркаційна лінія у вигляді яскраво-червоного кіль-

ця, запалення з'являється наприкінці першої доби, поруч

з місцем її прикріплення. Якщо ж кільце має фіолетове

чи синювате забарвлення, це свідчить про посмертне пе-

реміщення трупної крові у процесі гіпостазу та висихан-

ня пуповини. При гістологічному дослідженні запальні


103
процеси у пуповині можна виявити, якщо дитина прожи-

ла чверть або півдоби. У препаратах наявна лейкоцитар-

на інфільтрація.
Шкіряні покрови новонародженої дитини покриті мас-

ною сірувато-білою масою, так званою сировидною змаз-

кою. Якщо її небагато, то знаходиться вона лише у

складках шкіри, у пахвах, за вухами, на голові. Під мік-

роскопом видно, що вона складається з дрібних крапе-

льок жиру, кристалів холестерину та жирових кислот,

.містить пушкове волосся та зроговілі клітини епідермісу.
Сировидна змазка, якщо вона не змивалась, може бу-

ти виявлена на шкірі трупа через кілька діб.


При проходженні плодом пологових шляхів у перед-

лежачому місці (частіше на голові) виникає пологова

пухлина внаслідок здавлення та подальшого набряку

м'яких тканин з плазматичним їх просоченням. На розрі-


зі вона жовтуватого кольору і драглеподібної консистен-

ції. У разі травмування кровоносних судин з розривами

їх стінок пологова пухлина містить кров'яні зсідки. У

живої дитини драглеподібна набрякова пухлина розсмок-

тується безслідно вже через добу, максимум — дві, пух-

лина з крововиливами — за 1—1,5 тижні.


Першорідний кал — меконій, у вигляді темно-зелених

напіврідких мас, заповнює петлі товстих кишок. Його

добре видно через тонкі стінки товстих кишок немовля-

ти. Меконій містить продукти розпаду клітин злущеного

епітелію слизової оболонки шлунково-кишкового тракту,

клітин і пушкового волосся зі шкіри, які плід заковтав з

навколоплідної рідини. Зелене забарвлення меконію обу-

мовлене наявністю в ньому жовчі. Склад меконію у різ-

них вікових періодах утробного життя різний, тому за

ним певною мірою можна визначити тривалість внутріш-

ньоутробного життя. У живого плода повне виділення

меконію відбувається протягом перших двох діб, зрід-

ка — трьох. Замість зеленого меконію у товстому ки-

шечнику збирається нормальний кал світло-жовтого ко-

льору. Відсутність меконію при розтині кишечника свід-

чить про те, що дитина прожила не менше доби.


Фізіологічна жовтяниця новонароджених, яка вини-

кає на четверту або п'яту добу, теж є діагностичною


104
ознакою. Виявлення її на трупі немовляти дозволяє при-

пустити, що прожило воно не менше трьох діб.


Цей комплекс ознак підтверджує новонародженість

дитини, а характер їх розвитку дозволяє досить точно

визначити тривалість життя дитини після пологів,
Доношеність визначає час перебування плода в утро-

бі матері, а зрілість характеризує ступінь його розвитку.

Плід, який народився раніше строку, має певні ознаки

недоношеності.


За основні ознаки доношеності та зрілості плода

приймають відповідні антропометричні дані, а саме: роз-

міри та вага тіла, високий ступінь розвитку підшкірно-

жирової клітковини, ядра закостеніння у нижніх епіфі-

зах стегнових кісток, у рукоятці грудної кістки та у п'ят-

ковій кістці. Доношеність визначається сукупністю

таких умовних показників: строком внутрішньоутробного

розвитку — 40—42 тижні, довжиною тіла більш 47 см,

масою тіла — не менше 2500 г, окружністю голівки —

34—36 см, окружністю грудної клітки — 32—34 см, ши-

риною у плечах — 10—12 см, відстань між великими

вертлюгами стегнових кісток — 9—10 см, відстань між

суглобами великих гомілкових кісток — 9—10 см, від-

стань між лобковим зрощенням і пупком 6,7—6,8 см,

відстань між пупком і мечовидним відростком грудної

кістки — 7,2—7,3 см. У недоношених дітей місце при-

кріплення пуповини зміщене у бік лобкового зрощення.
Важливу інформацію про Доношеність дає краніо-

метрія. Так, великий навскісний розмір (від підборіддя

до зовнішнього потиличного виступу) має бути 13—

13,5 см, прямий (від перенісся до зовнішнього потилич-

ного виступу) — 11 см, поперечний (між тім'яними гор-

бами) — 8—9,5 см.


У доношеної дитини шкіра має рожевий відтінок, хря-

щі носа та вушних раковин пружні, довжина волосся на

голові 2—3 см, наявність пушку — лише на плечовому

поясі та на верхній частині спини, наявні чотири різцеві

лунки на яснах верхньої щелепи, тверді нігті, що висту-

пають на руках за кінчики пальців, у хлопчиків — яєчка

у калитці, у дівчаток — великі статеві губи прикривають

малі та клітор.


105
Важливою ознакою доношеності плода є наявність у

нижніх епіфізах стегнових кісток на розрізах червоно-бу-

руватих круглих плям діаметром близько 0,5 см. Це так

звані ядра, або точки закостеніння, описані ще у

1819 році Бекляром. У рукоятці грудини € така ж точка

закостеніння — дещо випукла, овальної форми, довжи-

ною до 1 см (точка закостеніння, описана В. А. Журав-

льовою). Зазначені точки мають значну діагностичну

цінність, бо можуть бути виявлені і на гнилому трупі,

розміри та масу якого визначити вже неможливо.


При наявності трупа з плацентою можна більш-менш

точно визначити внутрішньоутробний вік плода. Плацен-

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   39


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка