Цифрові бібліотеки як ознака ХХІ століття




Скачати 189,3 Kb.
Дата конвертації20.03.2017
Розмір189,3 Kb.
Цифрові бібліотеки як ознака ХХІ століття
Кочеткова А.В.,

начальник відділення патентно-інформаційного забезпечення Державного підприємства

“Український інститут промислової власності”
“Якщо стара книгозбірня була джерелом, до якого йшли всі спраглі знань, то нова – це водогін, що розносить живильну вологу по домівках” – саме такий епіграф відкриває сторінку “Електронні бібліотеки” веб-порталу Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua). Одразу виникає думка, що ці слова сказано у ХХІ столітті, коли у світі розпочався й активно продовжується процес створення цифрових бібліотек, величезні інформаційні ресурси яких доступні через Інтернет. Та ці слова належать Мелвілу Д‘юї (1851-1931) – одному з найвидатніших бібліотечних діячів США, фундатору першої бібліотечної школи (1884р.), одному із засновників і президентові Американської бібліотечної асоціації (з 1890р.), автору Універсальної десяткової класифікації (1876р.), засновнику першого американського бібліотечного журналу “Library Journal”, який, до речі, виходить й нині. Звичайно, не можна стверджувати, що М. Д‘юї був провидцем. Але він був одним з перших, хто ініціював широке обговорення перспектив розвитку, стратегії й тактики бібліотечної справи, наголошував на необхідності стандартизації та уніфікації бібліотечних процесів і обладнання, був прихильником міжнародного бібліотечного співробітництва. Його слова засвідчили впевненість фахівця у необхідності перманентної трансформації соціальної місії та функцій бібліотек відповідно до прогресивних змін у суспільстві.

У другій половині ХХ-го століття інформаційна революція і, як наслідок, виникнення інформаційного суспільства та його наступної фази – суспільства, що ґрунтується на знаннях, починають кардинально змінювати не лише світову й національні економіки, а й життя людей та спосіб влаштування сучасного світу. Термін “інформаційне суспільство”, введений у науковий обіг на початку 60-х років минулого століття, фіксує одну з найважливіших характеристик об‘єднаного інформаційною мережею суспільства. Виникнення та розвиток Інтернету – безпрецедентного каналу комунікації і розповсюдження інформації – сприяли зняттю національних бар‘єрів і кордонів у доступі до інформації. Новий історичний етап розвитку суспільства у 80-90-х роках ХХ століття, глобальна інформатизація суспільства стали причиною трансформації традиційних інформаційних технологій та ресурсів, Інтернет та інша цифрова інформація стали вагомою невід‘ємною частиною світової спільноти. Суспільний прогрес став визначатися процесом накопичення знань. І один з логічних наслідків цього - початок процесу створення цифрових бібліотек, основним завданням яких стала інтеграція інформаційних ресурсів та ефективна навігація в них.

Нині не існує стандартованих дефініцій терміна “цифрова бібліотека”. Тривалий час паралельно використовувалися терміни “віртуальна”, “електронна”, “комп‘ютерна”, “он-лайнова” та “цифрова бібліотека”, які й сьогодні часто вважаються синонімами. Аналіз еволюції професійної термінології в цій сфері свідчить, що переважна більшість українських і російських спеціалістів використовують термін “електронна бібліотека”, а західні спеціалісти – “цифрова бібліотека”, при цьому кожна група фахівців наводить низку переконливих аргументів на користь свого лексично-термінологічного вибору. Узагальнюючи різноманітні визначення спрощено можна сказати, що “цифрова бібліотека” - це бібліотека, в якій уся інформація зберігається в оцифрованому вигляді, а наявність документів на традиційних носіях не передбачається. Таким чином, “цифрова бібліотека” – це інтегрована інформаційна система, яка дозволяє створювати, надійно зберігати та ефективно використовувати в процесі бібліотечно-інформаційного обслуговування різнорідні електронні інформаційні ресурси, які локалізовані в самій системі та доступні через мережу Інтернет. Переваги цифрових бібліотек у порівнянні з традиційними очевидні: доступність (як правило - на безоплатній основі) широкому колу користувачів, необмежений термін зберігання величезних масивів документів, переведених у електронну форму, висока інтегрованість інформаційного змісту з інструментами високошвидкісного пошуку.



1. Цифрові бібліотеки в зарубіжних країнах

«Как только человек изобрел письменность,

у него тут же возникла потребность в складировании написанного,

и история библиотек – это история цивилизации».



Чистяков О.О. Шелест страниц как шелест веков//http://ocls.kyivlibs.org.ua.

Найдревнішу (5000 років) з відомих бібліотек було знайдено археологами на території колишньої Месопотамії (сучасний Ірак). А першу книгу надруковано в Китаї у 868р. в одному примірнику. У 1440-х роках у Німеччині Іоганн Гутенберг створив перший прес для друку книг. І саме завдяки цьому винаходу з 1500 року в Європі книги почали друкуватися тисячними накладами. За висновками фахівців протягом двох тисячоліть людство створило понад 30 мільйонів книг, кількість інших друкованих джерел інформації підрахувати просто неможливо.

У розвинених країнах інформація є найважливішим об‘єктом виробничої діяльності та споживання, оскільки значно впливає на напрями й результати прогресу в науковій, технічній, культурній та інших сферах життя цих країн. Тому інформація стала одним з найзначніших ресурсів суспільства та розглядається на державному рівні як стратегічний ресурс. Збереження, розвиток і раціональне використання цього стратегічного ресурсу має велике значення для кожного суспільства та держави. При цьому гігантські обсяги вже накопиченої інформації (у т.ч. в Інтернеті) і постійне їх зростання створюють суттєві проблеми щодо ефективного використання (за даними британської компанії Netcraft загальна кількість сайтів у світі перевищила 100 млн).

Це призвело до необхідності пошуку нових підходів та рішень проблем створення сховищ інформаційних ресурсів, їх організації, засобів і способів доступу до них користувачів. В узагальненому вигляді такі підходи стали трактуватися як створення цифрових або електронних бібліотек. Перші кроки зі створення цифрових бібліотек було зроблено у США на початку 1980-х років, у Великобританії – на початку 1990-х рр. У 1992 році на конференції Національного наукового фонду США введено в обіг поняття “цифрова бібліотека” (ЦБ) у сучасному контексті. На початку 1990-х років у США та країнах Європи почали активно розроблюватися програми розвитку ЦБ, а в 1995 році Європейська комісія включила створення цифрових бібліотек до числа пріоритетних завдань. Створення цифрових (електронних) бібліотек є на сьогодні одним з магістральних напрямів розвитку світової інформаційної сфери та однією з найважливіших складових інформаційного суспільства. Цифрові бібліотеки є об‘єктом пильної уваги ЮНЕСКО, Європейського Союзу, Всесвітнього саміту з інформаційного суспільства та інших авторитетних міжнародних організацій. Як правило, уряди зарубіжних країн, відповідні міністерства та організації надають підтримку, в т.ч. фінансову, сприяють розробці та реалізації спеціальних програм зі створення цифрових бібліотек, фондів електронних видань. На сьогодні йде активний процес створення національних, галузевих і відомчих цифрових бібліотек. Значна кількість країн уже реалізувала або здійснює реалізацію певних етапів проектів створення цифрових бібліотек різноманітної тематичної направленості. Необхідно відзначити, що реалізація таких проектів потребує не тільки високого рівня стратегічно-організаційного супроводження, але й неймовірно великих капіталовкладень. Так, наприкінці минулого сторіччя Бібліотека Конгресу США розпочала реалізацію національної програми створення “Національної електронної бібліотеки”. Витрати на цей проект складали: 1994 рік - 13 млн. доларів США (пожертви); 1995-1999 роки - 15 млн. доларів США (виділено Конгресом США); 1994-2000 роки – 45 млн. доларів США (спонсорська допомога). Загальна державна фінансова підтримка проектів створення цифрових бібліотек у США складає понад 800 млн. доларів США. На оцифровку 10% фондів за останні 12 років витрачено 198 млн. доларів США.

Одну з перших цифрових бібліотек створено в 1993 році Британською бібліотекою. Ще раніше - у 1989 році - засновано Японську національну електронну бібліотеку, загальна вартість якої оцінювалася у 500 млн. доларів США. Нині в Японії ведуться роботи з реалізації проекту “Електронні бібліотеки ХХІ сторіччя”. Починаючи з 1995 року оцифровка бібліотечних фондів стрімко почалася і в Німеччині, де протягом 6 років діяв проект німецьких електронних бібліотек, заснований на співробітництві з університетами, видавництвами, інформаційними центрами, науковими товариствами, академічними та науковими бібліотеками. Загалом державна фінансова підтримка проектів створення цифрових бібліотек у Німеччині складала понад 60 млн. DM, а починаючи з 2008 року Німецьке дослідницьке товариство щороку надає від 10 до 20 млн. євро для цифрової обробки фондів наукових бібліотек. У Національній бібліотеці Франції (НБФ) ще з 1995 року проводяться роботи з оцифровки фондів – приблизно 150 тис. документів щорічно. На переведення в 2006 році у цифровий формат 80 тис. текстових документів НБФ було витрачено 80 тис. євро.

Реалізуються проекти створення ЦБ і в інших країнах. Уряди більшості європейських країн, США та Канади визначають створення й подальше формування цифрових бібліотек як стратегічно важливе завдання для підвищення якості та доступності освіти.

Координація діяльності країн-членів ЄС з оцифровки культурного та наукового надбання розпочалася у 2000 році. Було схвалено стратегію розвитку інформаційного суспільства в Європі, яка отримала назву “i2010 – Європейське інформаційне суспільство для росту та зайнятості”. Однією з основних цілей стратегії визначено побудову єдиного європейського інформаційного простору, де пануючою складовою має стати Європейська цифрова бібліотека (ЄЦБ). Майже неможливо оцінити вартість усіх робіт зі створення ЄЦБ - бюджет тільки однієї з програм eContentplus (2005-2008), спрямованої на виробництво європейського цифрового контенту, склав 149 млн. євро. В результаті проведених робіт у листопаді 2008 року в Європі відкрито прототип гігантської електронної бібліотеки Europeana “Європейська цифрова бібліотека”, яка почала працювати в тестовому режимі. Річний бюджет бібліотеки складає 2,5 млн. євро. За прогнозами до 2010 року ЄЦБ вийде на проектну потужність, і її користувачам будуть доступні вже 6-10 млн. книг та інших документів, На їх оцифровування буде витрачено понад 200 млн. євро.

21 квітня 2009 року відбулося відкриття порталу Всесвітньої цифрової бібліотеки (ВЦБ), проект створення якої було започатковано в 1995 році. ЇЇ головна мета – забезпечити доступ до унікальних творів культури та архівів усього світу. Підтримку зазначеній ініціативі надають ЮНЕСКО, Міжнародна асоціація бібліотечних федерацій та компанія Google. При цьому неодноразово відзначалося, що ВЦБ цілком і повністю фінансується на приватні кошти, а одним з інвесторів є компанія Google, яка вже внесла в цей проект 3 млн. доларів США.

Росія розпочала формування електронних бібліотек понад 10 років тому. Певна кількість проектів, пов‘язаних зі створенням конкретних електронних ресурсів та забезпеченням доступу до них, зокрема через Інтернет, виконуються на міжвідомчому рівні з 1995 року та підтримуються низкою державних науково-технічних програм. У 1999 році було започатковано 5-ти річну Міжвідомчу програму “Электронные библиотеки России», в рамках якої у 2000 році розроблено концептуальний проект “Электронные библиотеки России» (“ЭБР”), створено органи управління Програмою, підготовлено організаційну документацію, розроблено основи фінансово-економічного супроводження Програми та основні принципи побудови й функціонування “ЭБР”, налагоджено міжнародне співробітництво. Річний бюджет програми визначено в обсязі ~ 200 млн. руб. (у 2000 році складало приблизно 6,2 млн. доларів США). Нині у російському сегменті Інтернету представлено вже понад 2000 веб-сайтів та окремих колекцій, які є електронними бібліотеками.

Проводяться роботи зі створення цифрових бібліотек і в інших країнах СНД. На міждержавному рівні створено та функціонує “Международная ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий”. ЇЇ засновниками є Державна публічна науково-технічна бібліотека Росії, Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського та АТ “Республіканська науково-технічна бібліотека” Казахстану.



2. Цифрові бібліотеки в Україні

У 90-х роках минулого століття в Україні розпочалося активне формування електронних ресурсів та електронних бібліотек. Цьому сприяли світові тенденції та процес інформатизації нашого суспільства. Процес продовжився прийняттям Закону України від 04.02.98р. № 74/98-ВР “Про національну програму інформатизації” та Указу Президента України від 21.07.97р. № 663/97 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 17.06.97р. “Про невідкладні заходи щодо впровадження системи здійснення державної інформаційної політики та удосконалення державного регулювання інформаційних відносин”. Уряд України визначив пріоритети щодо розвитку інформаційного суспільства, забезпечивши ухвалення відповідних документів: Указ Президента України від 22.03.2000р. № 490/2000 „Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України”, Указ Президента України від 31.07.2000р. № 928/2000 “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.05.03р. № 259-р. “Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів”, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.12.03р. № 828-р. “Про затвердження заходів і реалізації Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів”, Указ Президента України № 1497/2005 від 20.10.05р. “Про першочергові завдання щодо впровадження новітніх технологій”, Постанова Верховної Ради України від 01.12.05р. № 3175-IV “Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні”, Закон України від 09.01.07р. № 537-V „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 - 2015 роки”, Указ Президента України № 444/2008 від 16.05.08р. “Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери”, інші нормативно-правові акти. Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо розвитку бібліотек України” доручено “вжити заходів щодо створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу”, а в Рекомендаціях парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні наголошено на необхідності “активізувати роботи зі створення загальнодоступних національних електронних інформаційних ресурсів, зокрема науково-технічної та економічної інформації в електронній формі...”.

В Україні роботи щодо створення цифрових бібліотек (або оцифровки окремих розділів бібліотечних фондів крупних бібліотек) проводяться, в основному, на відомчому (галузевому) рівні. При цьому неодноразово відзначалося, що в Україні спроби реалізації проектів створення електронних бібліотек не носять загальносистемного характеру й тому, більшою частиною, не відповідають потребам сучасного цифрового суспільства. Відсутня централізована взаємодія та належна координація таких робіт. Не вирішено завдання правового, методичного, технологічного, організаційного та фінансового характеру, що є вкрай необхідним для реалізації проектів створення цифрових бібліотек в Україні. Однак, незважаючи на це, створення цифрових бібліотек відбувається. Наприклад: масиви нормативно-законодавчих актів України розміщені у відповідних розділах Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади, веб-порталах Верховної Ради України, певних міністерств, відомств та установ, фактично є електронними бібліотеками. Роботи з оцифровки своїх фондів проводять фактично всі великі бібліотеки України. Значна кількість бібліотек, у першу чергу - Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна науково-технічна бібліотека України, Національна наукова медична бібліотека України, бібліотеки вищих навчальних закладів, на своїх веб-сайтах надають доступ до власних електронних каталогів та фондів, наводять активовані посилання на значний перелік електронних бібліотек України, Росії та інших країн. В Україні регулярно проводяться конференції та семінари, присвячені створенню та функціонуванню електронних бібліотек.

Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського (НБУВ) - найбільша бібліотека України та головний науково-інформаційний центр держави, яка входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу - ще в 80-90-х роках минулого століття започаткувала проведення комплексу теоретичних (науково-дослідних) і практичних робіт, тематика яких була безпосередньо пов‘язана з обробкою, зберіганням та використанням величезних обсягів електронної інформації, науково-теоретичними основами створення електронних бібліотек. НБУВ з 1994 року поповнює електронний каталог, з 1998 року – загальнодержавну реферативну базу даних “Україніка наукова”, здійснює цілеспрямоване комплектування своїх фондів електронними документами. Серед корпоративних проектів НБУВ: “Наукова електронна бібліотека України” (з 1998р.); Портал “Наукова періодика України” (з 2006 р.); “Система наукових електронних видань України “Бібліотека – суспільству”(з 2003р.). Інтернет-портал бібліотеки щодня відвідує 15-20 тисяч користувачів.

Найбільш активно відбувається процес створення цифрових (електронних) бібліотек в освітянській галузі, зокрема в межах реалізації Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006-2010 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.05р. № 1153. У ній серед основних завдань визначено “розширення мережі електронних бібліотек навчальних закладів та наукових установ”. У цій сфері створено електронні бібліотеки законодавчих та нормативних актів, бібліотеки наукової та академічної інформації, бібліотеки для учнів і студентів, ведеться робота над новими проектами. Значна кількість університетів та академій розгорнули проекти створення власних цифрових бібліотек.

У травні 2008року Міністерство культури і туризму України повідомило про те, що розпочала роботу тестова версія Депозитарію електронних документів і видань. Програмне забезпечення є результатом виконання завдання (проекту) Національної програми інформатизації “Створення національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу “Електронна бібліотека”.

Указом Президента України від 01.12.08р. № 1121/2008 “Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2008 року” групі фахівців, серед яких і два представника НБУВ, присуджено премію за роботу “Фізичні методи і комп‘ютерні засоби реєстрації, зберігання і використання великих обсягів інформації”, які забезпечують вирішення значних проблем оцифровки бібліотечних фондів. У рефераті цієї роботи, який є додатком до Витягу з названого Указу, зокрема, зазначено: “Станом на 2007 рік обсяги технічної інформації подвоюються кожні 2 роки, а на 2010 рік подвоєння складатиме вже 72 години...”. Це ще один вагомий аргумент на користь невідкладності розгляду та вирішення на державному рівні проблеми створення електронних ресурсів та електронних бібліотек, забезпечення загально-системного підходу, визначення шляхів централізованої взаємодії та координації цих робіт.

Всеукраїнський день бібліотек, який щорічно відзначається 30 вересня, цього року став приводом не лише для святкування, але й нагодою для обговорення на відкритому розширеному засіданні Кабінету Міністрів України проблем розвитку бібліотечної справи в державі та шляхів їх розв‘язання. Уряд розглянув і підтримав проекти 7 ключових нормативно-правових актів, покликаних піднести розвиток бібліотечної справи на новий рівень, зокрема проект плану заходів щодо розвитку бібліотечної справи в Україні. На виконання цих рішень 2 жовтня 2009 року проведено нараду “Про стан інформатизації бібліотечної справи в Україні”, на якій було прийнято рішення “розробити і в установленому порядку затвердити Державну цільову програму інформатизації “Національна електронна бібліотека України “Бібліотека-ХХІ” як складову частину Національної програми інформатизації України”. У жовтні цього року оприлюднено проект Концепції Державної цільової науково-технічної програми створення Національної електронної бібліотеки України “Бібліотека-ХХІ”. У проекті, зокрема, наведено таку статистику: “… середня кількість комп‘ютерів на одну публічну бібліотеку по країні становить 0,3; доступ до Інтернету надають читачам 2,5 відсотки від загальної кількості публічних бібліотек, а власний сайт мають 0,8 відсотка таких бібліотек. Для порівняння у 2007 році у США 99,7 відсотків публічних бібліотек надавали громадянам доступ до Інтернету”.

У Концепції зазначено: “Фінансування Програми планується здійснювати протягом п‘яти років, починаючи з 2011 року, виходячи з реальних можливостей державного бюджету на кожний рік”.

3. Цифрові бібліотеки у світовій системі інтелектуальної власності

Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), регіональні та національні відомства інтелектуальної (промислової) власності ще на початкових етапах свого функціонування створювали, як правило, у складі відомств спеціальні бібліотеки. У них зберігалася опублікована національна патентна документація. Протягом тривалого часу такі публікації здійснювалися виключно на паперових носіях. З розвитком інформаційних технологій змінювалися носії, на яких відомства публікували інформацію: на початку 90-х років минулого століття паперові носії поступово почали замінятися оптичними дисками (CD-RОM, DVD), а наприкінці ХХ століття розпочалася ера Інтернету. Саме з цією тенденцією пов‘язане широке розгортання у світовій системі інтелектуальної власності робіт зі створення цифрових бібліотек. У 1998 році в рамках Постійного Комітету ВОІВ з інформаційних технологій (ПКІТ) ініційовано Проект створення цифрових бібліотек інтелектуальної власності, зокрема Цифрової бібліотеки інтелектуальної власності (ЦБІВ) ВОІВ. Відзначалося, що цифрові бібліотеки мають значно спростити процес забезпечення доступу до актуальних і повних колекцій даних з промислової власності, які створено іншими відомствами. Нині такі цифрові бібліотеки є сучасною альтернативою традиційним патентним бібліотекам з паперовими колекціями та колекціями на оптичних дисках. Ще 10 років тому ВОІВ започаткувала роботи з розробки стандартів для цифрових бібліотек. Протягом 1997-2003 років у межах ПКІТ та його спеціальних Робочих груп вироблено принципи, вимоги та рекомендації, які закладено в основу побудови глобальної ЦБІВ та цифрових бібліотек відомств держав-членів ВОІВ. Суть цих рекомендацій – забезпечення незмінності ідентифікації даних і програмно-логічна сумісність між ЦБІВ й усіма цифровими бібліотеками відомств промислової власності. ВОІВ сприяла розробці добровільно прийнятих принципів і стандартів сумісності ЦБІВ, встановлених державами-членами ВОІВ. При цьому відзначалося, що склад та обсяг документів, включених до ЦБІВ, кожне відомство визначає самостійно залежно від технічного оснащення, матеріальних і людських ресурсів.

На сьогодні в світовій системі інтелектуальної власності функціонує значна кількість цифрових бібліотек а також активно проводяться роботи з їх створення. Так, ЦБІВ ВОІВ забезпечує доступ до різноманітних даних з інтелектуальної власності, які на сьогодні зберігає ВОІВ: публікації в межах Мадридської системи, системи РСТ, інших документів. БД, включені до ЦБІВ ВОІВ, регулярно оновлюються: деякі - щоденно, інші – щотижня або щомісяця. Доступ до ЦБІВ ВОІВ надається на безоплатній основі. При цьому, з огляду на вимоги часу та потреби суспільства в патентній документації, частково змінюються концептуальні підходи до формування електронних ресурсів відомств, зокрема цифрових бібліотек. Так, у 2009 році ВОІВ повідомила про нові ініціативи в галузі патентної інформації та заходи в межах співробітництва з державами-членами, які покликані стимулювати використання й розповсюдження патентної інформації, а саме - включення у 2009 році до ЦБІВ ВОІВ (у рамках послуги PATENTSCOPE® - однієї з найбільш популярних безкоштовних патентно-пошукових систем, доступних через Інтернет) національних патентних колекцій. Деякі відомства вже створили власні цифрові бібліотеки, інші працюють над проектами їх створення. Одна з найбільших на сьогодні спеціалізованих цифрових бібліотек світу - Цифрова бібліотека промислової власності, яка створена Патентним відомством Японії у 1999 році - налічує 40 млн. документів (10 терабайтів). Враховуючи ініціативи ВОІВ, деякі відомства прийняли рішення стосовно розширення (на противагу розробленій у попередні роки концепцієї ВОІВ стосовно наявності в цифрових бібліотеках тільки національної патентної документації) складу своїх цифрових бібліотек, включаючи до них, за наявності відповідного дозволу, електронні версії зарубіжної патентної документації з метою спрощення доступу до неї заявників, науково-дослідних співробітників національних підприємств тощо. Приєдналася до цього процесу й Україна. У серпні 2009 року на веб-порталі Державного департаменту інтелектуальної власності (Держдепартамент) та веб-сайті Державного підприємства “Український інститут промислової власності” (ДП “УІПВ”) розпочала функціонувати створена ДП “УІПВ” тестова версія бібліографічно-реферативної БД “Винаходи зарубіжних країн”.

Як вже зазначалося, в останні роки у світі активізувалася діяльність зі створення цифрових бібліотек різнопланової тематичної направленості, в тому числі – цифрових бібліотек відомств промислової власності, основна мета яких - забезпечення доступу до накопичених упорядкованих електронних патентно-інформаційних ресурсів з використанням спеціалізованих пошукових систем.

Враховуючи світові тенденції трансформації інформаційних ресурсів і стрімкий розвиток інформаційних технологій, Колегія Держдепартаменту в листопаді 2008 року ухвалила відповідне рішення, яке відобразилося в наказі Держдепартаменту від 11.11.08р. № 249 “Про створення цифрової патентної бібліотеки”. На виконання зазначеного наказу та відповідного Розпорядження ДП “УІПВ” “Про розробку Концепції створення в Україні цифрової патентної бібліотеки (ЦПБ)” створено спеціальну Робочу Групу для проведення відповідних досліджень в І-му кварталі 2009 року. За їх результатами підготовлено відповідну Аналітичну довідку, затверджену головою Держдепартаменту в травні 2009 року.

У результаті вивчення основних тенденцій і світового досвіду щодо створення та функціонування цифрових бібліотек визначено основні чинники, які зумовлюють доцільність створення ЦПБ в Україні, серед яких, зокрема:

1. Формування на державному рівні певних правових засад побудови інформаційного суспільства – прийняття ряду законодавчих та нормативно-правових актів, а також здійснення відповідних заходів, які мають забезпечувати, зокрема, доступ до мережі Інтернет як обов’язкової умови для прискорення економічного та соціального розвитку України.

2. Тенденції публікації патентної інформації у світовій системі інтелектуальної власності, які характеризуються поступовим припиненням за останні 3-5 років відомствами значної кількості зарубіжних країн випуску офіційних видань не тільки на паперових, а й на електронних носіях, внаслідок чого доступ до них забезпечується виключно через веб-сайти відомств на безоплатній основі. У найближчому майбутньому традиційний міжнародний обмін патентною документацією буде поступово припинятися, оскільки доступ до патентної документації не тільки провідних країн світу, а й переважної більшості інших країн буде здійснюватись через веб-сайти відомств на безоплатній основі. Таким чином, Інтернет стане єдиним засобом доступу до зарубіжної патентної інформації.

3. Нагальність розробки та реалізації (в межах повноважень) Держдепартаментом та ДП “УІПВ” ряду заходів, спрямованих на виконання положень законодавчих та нормативно-правових актів, що стосуються побудови інформаційного суспільства, в частині розвитку галузевих інформаційних систем, мереж та загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів; розвитку інформаційної інфраструктури та її інтеграції із світовою інфраструктурою, зокрема Указу Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку наукової сфери” (п.3, підпункт 5): “вжити заходів щодо розвитку загальнодержавної системи науково-технічної та патентної інформації, розширення з цією метою можливостей надання інформаційних послуг у зазначеній сфері”.

4. ЦПБ:


- новий засіб та форма організації електронних патентно-інформаційних масивів, доступних через Інтернет, і надання інформаційних послуг максимально широкому колу користувачів на якісно новому рівні у межах стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, що сприятиме ефективному використанню цих ресурсів для розвитку вітчизняної науки й техніки;

- сучасний Інтернет-базис для удосконалення діяльності регіональних центрів науково-технічної та економічної інформації щодо надання інформаційних і консультаційних послуг з питань інтелектуальної власності відповідно до загальновизнаної міжнародної практики.

Нині продовжується формування принципів розробки Концепції створення в Україні ЦПБ, аналіз концептуальних рішень щодо загальної структури ЦПБ та структур окремих її складових. З огляду на актуальність формування в Україні національних електронних інформаційних ресурсів є вагомі підстави стверджувати, що започаткований комплекс робіт зі створення ЦПБ відповідає основним державним стратегічним цілям і принципам у цій сфері та набуває особливої актуальності в межах побудови інформаційного суспільства в Україні.

ЦПБ_2009_Статья_сокр.








База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка