Деражнянський навчально виховний комплекс «Загальноосвітня школа І ііі ст. №3, ліцей»



Сторінка1/16
Дата конвертації01.08.2017
Розмір3,55 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16
Деражнянський навчально – виховний комплекс

«Загальноосвітня школа І – ІІІ ст. №3, ліцей»


Криськова Валентина Дмитрівна

заступник директора з виховної роботи

ПРАКТИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ РОБОТИ З БАТЬКАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ ЗАКЛАДІ

Деражня 2012


Практичний посібник для роботи з батьками в загальноосвітньому закладі.
В посібнику вміщено методичні рекомендації по роботі з батьками, матеріали для підготовки і проведення батьківських зборів, розробки бесід з батьками з різноманітних аспектів сімейного виховання. А також сценарії батьківських зборів та родинних свят.

Посібник буде корисний для адміністрації школи, класних керівників, батьків.


ВСТУП.


З-поміж багатьох функцій, які виконує сім'я, найважливішою є виховна. Проте сім'я не є ізольо­ваним мікросередовищем: багатоканальні зв'язки з'єднують її із суспільством; різноманітні зовнішні чинники впливають на ЇЇ виховну функцію. Важ­ливе місце тут посідають заклади освіти, педагоги, які завдяки фаховій освіті володіють необхідними психолого-педагогічними знаннями, професійни­ми вміннями і навичками, є важливою складовою в педагогічному трикутнику «дитина—батьки— вчитель».

Важливу функцію координації виховних дій сім'ї за сучасних умов покладено на освітній заклад, і від того, як організована і реалізована робота з батьками кожного навчального закладу і кожного його окремого класу, значною мірою залежить успішність процесу навчання і виховання дітей. Суттєвим за своєю значущістю завданням є широ­ке залучення батьків, усіх дорослих членів сім'ї до співпраці з педагогічним колективом, до активної участі в житті навчального закладу, класу.

Установлення та підтримка педагогічної співпраці «діти — батьки — педагоги» повинні вибудовувати­ся на принципах взаємоповаги, довіри, відповідальності та рівноправного партнерства.

Основою такої співпраці повинна стати єдність у ставленні до дитини як до найвищої цінності. Зміст педагогічної діяльності вчителя у зазначеній співпраці повинен спрямовуватися на підвищення готовності батьків до виховання дітей, на усвідомлення ними важливості відповідального батьківства, на переда­чу всім дорослим членам родини певної психолого-педагогічної, фізіолого-гігієнічної, правової та іншої інформації, на формування у них відповідних практичних умінь та навичок.

Організацію роботи з батьками в сучасному освітньому закладі умовно можна поділити на такі напрямки:

  • Вивчення сімей учнів, їхнього виховного по­тенціалу.

  • Залучення батьків, усіх дорослих членів роди­ни до навчально - виховного процесу як рівноправ­них учасників, інтеграція зусиль і гармонізація взаємин педагогічного колективу і громадськості щодо створення сприятливих умов для ефективної роботи освітнього закладу.

  • Формування педагогічної культури сучасної сім'ї та допомога батькам у їхній психолога-педа­гогічній самоосвіті.

  • Корекція виховної діяльності родин із різним типом сімейного неблагополуччя.

Організація робота з батьками в освітньому зак­ладі — багатоаспектна і має великі педагогічні можливості. Успіх в організації роботи з батьками значною мірою залежить від особистості та авто­ритету педагога, його професійності, високих мо­ральних, людських якостей, вміння спілкуватися з батьками, колегами, дітьми. Вчитель початкових класів, а в подальшому шкільному житті дітей класний керівник, — це педагогічний працівник, який здійснює педагогічну діяльність із колекти­вом учнів класу, їхніми батьками, організовує та проводить позаурочну та культурно-масову роботу, сприяє взаємодії учасників навчально-виховного процесу в створенні належних умов для виконан­ня завдань навчання і виховання, самореалізації та розвитку учнів (вихованців), їхнього соціального захисту. Відповідно до «Положення про класного керівника навчального закладу системи середньої освіти» класний керівник (учитель початкових класів) координує виховну роботу батьків, учи­телів, психолога, медичних працівників, інших учасників навчально-виховного пронесу щодо ви­конання завдань навчання та виховання у класно­му колективі. Він має право вносити пропозиції на розгляд батьківських зборів класу щодо матеріаль­ного забезпечення, відвідувати учнів (вихованців) за місцем проживання (за згодою батьків, опікунів, піклувальників), вивчати умови їхнього побуту та виховання тощо.

Зміст роботи з формування педагогічної культури батьків можна визначити як спеціально організова­ну діяльність щодо надання допомоги сучасній сім'ї у виконанні нею виховної функції. Неабияка роль у цій роботі відводиться батьківським зборам, визначаючи їхню тематику і форми проведення.

Методологічним підґрунтям цієї діяльності є право кожної дитини на таких батьків, які здатні забезпечити їй можливість всебічного розвитку і сімейного добробуту. Формування педагогічної культури батьків є частиною соціальної політики сучасного українського суспільства.

Важливе завдання освітнього закладу, вчителя — допомога батькам у виконанні ними функції вихо­вателів - не лише створення гармонічних взаємин між батьками та дітьми, але й їхніх передумов: пев­ного способу життя і доброзичливих взаємин усіх членів родини.

Отже, формування педагогічної культури сучас­ної сім'ї — це процес виховання і перевиховання дорослих: батьків, інших членів родини, навіть опосередковано дітей, який може бути корисним і необхідним навіть тим батькам, які, виховуючи дітей, не відчувають певних проблем.

Учителеві, насамперед, потрібно пам'ятати, що спілкування з батьками — одна з основних складо­вих успішної роботи з дітьми. Знання складу сім'ї, особливостей виховання, залучення батьків до ново­го шкільного життя дитини - умови успішної адап­тації наймолодших школярів до шкільного життя.

Не потрібно забувати педагогу про роботу з неблагополучними сім'ями, корекцію виховної діяльності родин із різним типом сімейного благо­получчя або дисфункційних, умови життя в яких негативно впливають на розвиток особистості ди­тини. Корекція виховної діяльності дис­функційних родин повинна починатися з глибоко­го і змістовного вивчення вчителем умов життя, побуту, взаємин між дорослими і дітьми, особис­тості кожного із батьків, рівня їхньої загальної та педагогічної культури. Учителеві необхідно не ли­ше виявити основну причину неблагополуччя, але і його витоки, що закладені в особистості батьків, інших дорослих членів сім'ї, визначити най­істотніші помилки в сімейному вихованні та шля­хи їхнього усунення, тобто окреслити можливості застосування індивідуального підходу до членів та­ких родин на батьківських зборах, із обов'язковим дотриманням педагогічного такту, доброзичливим ставленням до батьків і дітей, із врахуванням індивідуальних особливостей родини, демонструю­чи вміння розуміти труднощі та негаразди, з опо­рою на позитивне в особистості кожного з дорос­лих і дитини, вірою у можливість поліпшення мо­рально-психологічного клімату родини за умови копіткої роботи, розумінням специфічності випад­ку сімейного неблагополуччя, торкнутися пробле­ми і запропонувати обговорити її на батьківських зборах, щоб окреслити шляхи роботи з такою сім'єю (або сім'ями).

Відвідування родини дитини

Відвідування родини дитини багато дає для її вивчення, встановлення контакту з дитиною, її батьками, з'ясування умов виховання, якщо не пе­ретворюється на формальний захід. Педагогові не­обхідно заздалегідь погодити з батьками зручний для них час відвідування, а також визначити мету свого візиту. Прийти до дитини додому — це озна­чає прийти в гості. Тому треба бути в гарному настрої, привітним, доброзичливим. Варто забути про скарги, зауваження, не допускати критики на адресу батьків, їхнього сімейного господарства, способу життя, поради (одиничні!) давати тактовно, ненав'язливо. Поведінка і настрій дитини (радісний, розкутий, притихлий, збентежений, привітний) також допоможуть зрозуміти психо­логічний клімат родини.



День відкритих дверей

День відкритих дверей, як досить розповсюджена форма роботи, дає можливість ознайомити батьків із шкільним закладом, його традиціями, правила­ми, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавити нею й залучити до участі. Проводиться як екскурсія по шкільній установі з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, які прийшли. Можна показати фрагмент роботи шкільної уста­нови (колективна праця дітей, збори на прогулянку й ін.). Після екскурсії й перегляду директор (завідувач) або вчитель (вихователь) розмовляють із батьками, з'ясовують їхнє враження, відповідають на питання, які виникають.



Бесіди

Бесіди проводяться як індивідуальні, так і гру­пові. Потрібно чітко визначити мету: що необхідно з'ясувати, чим можемо допомогти. Зміст бесіди ла­конічний, значущими для батьків, підноситься та­ким чином, щоб спонукати співрозмовників до висловлення своїх думок. Педагог повинен уміти не тільки говорити, але й слухати батьків, виявля­ти свою зацікавленість, доброзичливість.



Консультації

Педагог може скласти систему консультацій, які проводяться індивідуально або для підгрупи батьків. На групові консультації можна запрошу­вати батьків різних груп, що мають однакові проблеми або, навпаки, успіхи у вихованні (примхливі діти; діти з яскраво вираженими здібностями до малювання, музики). Цілями кон­сультації є засвоєння батьками певних знань, умінь; допомога їм у розв'язанні проблемних пи­тань. Форми проведення консультацій різні (кваліфіковане повідомлення фахівця з наступним обговоренням; обговорення статті, заздалегідь прочитаної всіма запрошеними на консультацію; практичне заняття, наприклад, на тему «Як розучу­вати з дітьми вірші»).

Індивідуальні тематичні консультації корисні як для вчителя, так і для батьків. Батьки одержують реальне уявлення про шкільні справи та поведінку дитини. Обмінявшись інформацією, обидві сторо­ни, можливо, дійдуть взаємної згоди в питанні конкретних форм батьківського сприяння.

У спілкуванні з батьками педагог повинен вияв­ляти максимум тактовності. Неприпустимо соро­мити батьків, натякати на невиконання ними сво­го обов'язку стосовно сина чи дочки. Підхід учите­ля повинен бути таким: «Перед нами стоїть загаль­на проблема. Що ми можемо зробити для її розв'язання?». Тактовність особливо важлива з ти­ми батьками, які впевнені, що їхні діти не здатні на дурні вчинки. Не знайшовши до них правильного підходу, педагог зіштовхнеться з їхнім обуренням і відмовленням від подальшого співробітництва.

Принципи успішного консультування — довірливі стосунки, взаємоповага, зацікавленість, компетентність.



Семінари-практикуми

Форма вироблення в батьків педагогічних умінь із виховання дітей, ефективного розв'язання педа­гогічних ситуацій — своєрідне тренування педа­гогічного мислення батьків-вихователів. У ході пе­дагогічного практикуму вчитель пропонує знайти вихід із якої-небудь конфліктної ситуації, що мо­же скластись у родині у взаєминах батьків і дітей, батьків і школи тощо, пояснити свою позицію в тій чи іншій передбачуваній ситуації чи ситуації, яка виникла в реальності. Ця форма роботи дає можливість розповісти про способи й прийоми навчання й показати їх: як читати книгу, розгляда­ти ілюстрації, розмовляти про прочитане, як готу­вати руку дитини до письма, як вправляти артику­ляційний апарат.

Батьківські збори

Батьківські збори проводяться групові й загальні (для батьків усього закладу). Загальні збори ор­ганізовуються 2-3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньої роботи, питання фізичного виховання й проблеми літнього оздоровчого періоду тощо. На загальні збори можна запросити лікаря або пред­ставника методичної служби міста. Передбачаються виступи батьків. Групові збори проводяться раз на 2—3 місяці. На обговорення виносять 2—3 питання (одне питання готує вихователь, інші питання мож­на запропонувати підготувати батькам або комусь із фахівців). Щорічно одні збори доцільно присвячу­вати обговоренню сімейного досвіду виховання дітей. Обирається тема, актуальна для даної групи, наприклад: «Чому наші діти не люблять працюва­ти?», «Як виховати в дітей інтерес до книги?», «Те­левізор - друг чи ворог у вихованні дітей?».

Круглий стіл

Круглий стіл - одна з форм роботи з батьками. У ньому беруть участь педагоги, психолог, інші фахівці. Учасники вільно спілкуються один з одним. Темами подібних засідань можуть бути: «Розвиток допитливості у школярів», «Розвиток мовлення», «Спеціальна готовність дитини до школи» тощо. Такі засідання можна провести в кожній віковій групі, ставлячи акценти на завданнях програми, за якою працює навчальний заклад. Доцільно вико­ристовувати такі методи, як постановка дискусійних питань, аналіз педагогічних ситуацій, повідомлення фахівців із проблеми, обмін досвідом батьків, відповіді на їхні питання фахівців. Батькам можна показати відкритий урок (або відеозапис) із дітьми, організувати виставку літератури для дітей і батьків із певної проблеми. Пропонується розкрити батькам сутність навчання молодших школярів, його спе­цифіку, яка полягає у використанні ігрових прийомів. Доречним буде відкритий урок для батьків із дітьми або ж відеоматеріали фрагментів уроків із математики, розвитку мовлення, варто звернути увагу на дидактичний матеріал, методи навчання дітей, сюрпризні моменти на уроках.

Батьківські вечори

Батьківські вечори проводяться в класі 1-2 рази на рік або в присутності дітей, або без них. Це свя­то спілкування батьків із батьками друзів дитини, це свято спогадів про власне дитинство й дитин­ство своєї дитини, це пошук відповідей на запи­тання, які ставить життя перед батьками. Теми батьківських вечорів можуть бути найрізно­манітнішими. Головне, щоб у ході вечора батьки

вчилися слухати та чути один одного, самих себе, свій внутрішній голос. Теми батьківських вечорів можуть бути такими: «Рік народження моєї дити­ни - яким він був, цей перший рік?», «Перші книжки дитини», «Майбутнє моєї дитини. Яким я його бачу?», «Друзі моєї дитини», «Свята нашої родини», «Можна» й «не можна» у нашій родині», «День народження нашої родини — як ми його святкуємо?», «Пісні, які співали ми у своєму ди­тинстві, й пісні сьогоднішнього дитинства», «Вечір спогадів. Покарання та заохочення в нашій ро­дині», «Запитання дітей, що ставлять дорослих у глухий кут», «Фотографії нашого дитинства».

Педагогічна дискусія

Це одна з найцікавіших форм підвищення педа­гогічної культури. Відмінна риса диспуту полягає в тому, що він дозволяє втягнути всіх присутніх в обговорення поставлених проблем, сприяє вироб­ленню вміння всебічно аналізувати факти та яви­ща, спираючись на отримані навички та накопиче­ний досвід. Успіх диспуту багато в чому залежить від його підготовки. Орієнтовно за місяць учасни­ки повинні познайомитися з темою майбутнього диспуту, основними питаннями, літературою.

Найвідповідальніша частина диспуту - прове­дення спору. Багато що визначає тут поведінка ве­дучих (їм може бути педагог або хтось із батьків). Необхідно заздалегідь установити регламент, ви­слухати всі виступи, запропонувати аргументувати свою позицію, наприкінці диспуту підбити підсум­ки, зробити висновки. Головний принцип диспуту — повага до позиції та думки будь-якого учасника.

Темою диспуту може бути будь-яка спірна проб­лема сімейного та шкільного виховання, наприк­лад «Приватна школа — «за» і «проти».

Під час дискусії можна використовувати такі ме­тоди, як постановка спірних питань, ознайомлен­ня батьків із результатами тестування дітей, надан­ня слова фахівцям, аналіз педагогічних ситуацій. Рекомендується проведення дискусій за аналогією до телевізійних ток - шоу. Наприклад, розподілити учасників на дві групи: перша — ті, хто вважає, що розумовий розвиток дитини — це вміння писати, рахувати, читати; друга - батьки з іншим поглядом: головне — всебічний розвиток дитини, її пізнавальна активність. Необхідно дати мож­ливість висловитися представникам різних думок, надати слово фахівцеві, аргументувати правильну позицію. Для підвищення інтересу слухачів до проблеми можна навести як приклад висловлю­вання дітей, продукти дитячої творчості, відеоролики й ін. Наприкінці слід підбити підсумок.

Батьківські ринги

Ринг — одна із дискусійних форм спілкування батьків і формування батьківського колективу. Проведення батьківських рингів у школі необхідне. Батьківський ринг проводиться для того, щоб бага­то батьків могли переконатися у правильності або хибності своїх методів виховання та провести «ревізію» свого педагогічного арсеналу, замисли­тися над тим, що у вихованні дитини вони роблять правильно, а що не зовсім доречне. Корисність та­ких зустрічей полягає ще в тому, що вони дозволя­ють зняти будь-які закулісні розмови серед батьків про питання організації освітнього простору їхніх дітей, змісту навчального й виховного процесу. Зразки тем батьківських рингів можуть бути таки­ми: «Погані звички — спадковість чи вплив соціуму?», «Що ви робите, якщо маєте проблеми із дисципліною у своєї дитини?», «Чи можна карати дитину у власному домі?», «Як навчити дитину завжди та скрізь бути людиною?», «Спокуси та шляхи їх подолання», «За» і «проти» шкільної фор­ми», «Чи потрібні дитині свята?», «Труднощі шкільного уроку. У чому вони полягають?».

Усні журнали

Кожна сторінка журналу — це усне повідомлення, яке може бути проілюстровано дидактичними посібниками, прослуховуванням магнітофонних записів, виставками виробів, малюнків, книг. Жур­нал складається з 3—6 сторінок, інформація якої за тривалістю займає від 5 до 10 хвилин, таким чи­ном, загальна тривалість становить 40 хвилин. До­сить великий обсяг інформації, розміщений у відносно короткому відрізку часу становить знач­ний інтерес для батьків. Батькам заздалегідь пропо­нується література для ознайомлення з проблемою, практичні завдання, питання для обговорення. Ця форма може проводитися регулярно із заданими рубриками, які мають місце в тому або іншому журналі, наприклад: «Поради фахівця», «Це цікаво знати», «Говорять діти» й ін. Рубрики наповнюють­ся педагогічним змістом із тем, які будуть висвітлюватися. Наприклад, поради може дати психолог, соціальний педагог, лікарі, інші фахівці. В «Усному журналі» висвітлюються актуальні проб­леми інтелектуального розвитку дитини. Головне — зробити такі зустрічі не формальними, а зацікави­ти батьків, відповідати на їхні питання, не захоп­люватися теорією, а підносити матеріал переконли­во, доступно, опираючись на досвід.

Лекції

Це форма психолого-педагогічної освіти, що розкриває сутність тієї чи іншої проблеми виховання. Кращий лектор — сам учитель-вихователь, який знає інтереси, проблеми та турботи батьків. Головне в лекції — науковий аналіз вихов­них явищ, ситуацій, тому в лекції варто розкрива­ти причини явищ, умови їхнього протікання, ме­ханізм поведінки дитини, закономірності розвитку її психіки, правила сімейного виховання. При підготовці лекції варто враховувати ЇЇ структуру, логіку, можна скласти план основних ідей, думок, фактів і цифр. Одна з необхідних умов лекції — опора на досвід сімейного виховання. Метод спілкування під час лекції — невимушена розмова, задушевна бесіда, діалог зацікавлених однодумців. Тематика лекцій повинна бути різноманітною, цікавою й актуальною для батьків, наприклад: «Ре­жим дня школяра», «Що таке самовиховання?», «Індивідуальний підхід і врахування вікових особ­ливостей молодших школярів у сімейному вихо­ванні», «Дитина і природа», «Мистецтво в житті дітей», «Статеве виховання дітей».

Наочні форми

Наочні форми роботи з батьками — це підготов­ку пам'яток, папок-пересувок, матеріалу на стен­дах, фотовиставки й ін. Наприклад, можна підго­тувати для батьків у письмовому вигляді показни­ки розумового розвитку дітей за віковими групами або запропонувати наочний матеріал на розвиток пам'яті, уваги, уяви, мислення, а також варіанти проведення дидактичних ігор із дітьми.

Брифінг

Брифінг - це зустріч, на якій коротенько викла­дається позиція із якогось актуального питання. Може проводитися вчителем, вихователем групи продовженого дня або фахівцем, що заздалегідь готується до відповіді на запитання з певної теми. Дозволяє максимально активізувати батьків. Дві команди, одна ставить запитання — інша відповідає; організатор ставить запитання — бать­ки відповідають.

Батьківські конференції

Це форма педагогічної освіти, що передбачає розширення, поглиблення та закріплення знань про виховання дітей. Конференції можуть бути на­уково-практичними, теоретичними, читацькими, з обміну досвідом, конференції матерів, конференції батьків. Конференції проводяться раз на рік, вони вимагають ретельної підготовки. Основна мета конференції — обмін досвідом сімейного вихован­ня. Конференція зазвичай відкривається вступним словом директора школи (якщо це загальношкільна конференція) або класного керівника (якщо вона класна). Зі стислими, заздалегідь підготовленими повідомленнями про свій досвід сімейного вихо­вання виступають батьки. Таких повідомлень може бути три-чотири. Потім надається слово всім ба­жаючим. Підсумки підбиває ведучий конференції. На конференції може виступити фахівець. Його виступ дається «для запалу», щоб викликати обго­ворення, а ще краще дискусію. Конференція може проходити в рамках однієї шкільної установи, але практикуються й конференції міського, районного масштабів. Важливо визначити актуальну тему конференції («Турбота про здоров'я дітей», «Прилу­чення дітей до національної культури», «Роль родини у вихованні дитини»). До конференції готується виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, які відбивають роботу навчального зак­ладу, і т.д. Завершити конференцію можна спіль­ним концертом дітей, співробітників школи, членів родин.

Сімейні клуби

На відміну від батьківських зборів, в основі яких навчально-повчальна форма спілкування, клуб бу­дує відносини з родиною на принципах добровіль­ності, особистої зацікавленості, У такому клубі людей поєднує загальна проблема й спільні пошу­ки оптимальних форм допомоги дитині. Тематика зустрічей формулюються й запитуються батьками. Сімейні клуби - динамічні структури. Вони мо­жуть зливатися в один великий клуб або ділитися на більш дрібні - все залежить від теми зустрічі й задуму організаторів.

Бібліотека спеціальної літератури

Бібліотека спеціальної літератури — значна допо­мога в роботі клубів із проблем виховання, навчан­ня й розвитку дітей. Педагоги стежать за своєчас­ним обміном, підбором необхідних книг, склада­ють анотації новинок.

Бібліотека ігор (ігротека)

Це нетрадиційна форма взаємодії з родиною. Оскільки ігри вимагають участі дорослого, це зму­шує батьків спілкуватися з дитиною. Якщо тра­диція спільних домашніх ігор існує, у бібліотеці з'являються нові ігри, придумані дорослими разом із дітьми.

Гурток «Працьовиті ручки»

Гурток «Працьовиті ручки» залучає бабусь, які разом із дитиною мають можливість спільно тво­рити дива своїми руками. У приміщенні, де пра­цює гурток, діти й дорослі можуть знайти все не­обхідне для художньої творчості: папір, картон, природні матеріали й ін.

ПОЛОЖЕННЯ про батьківські збори та батьківський всеобуч

  1. Загальні положення

1.1. Авторитет школи та вчи­телів у багатьох випадках визна­чається організацією та проведен­ням батьківських зборів.

1.2. Батьківські збори — форма аналізу, осмислення на основі да­них педагогічної науки, досвіду виховання.

1.3. Батьківські збори — це школа виховання батьків, форму­юча батьківська суспільна думка, батьківський колектив.

1.4. Батьки (особи, які їх замі­нюють) зобов'язані відвідувати батьківські збори, які проводить школа (із Статуту школи).

1.5. Даний документ є локаль­ним актом щодо питань регулю­вання відносин між школою та батьками.




  1. Мета та задачі батьківських зборів

2.1. Виховання батьків, бать­ківського колективу.

2.2. Формування батьківської суспільної думки.

2.3. Ознайомлення батьків із питаннями педагогіки, психо­логії, законодавства України.




  1. Види батьківських зборів

3.1. Існують такі види бать­ківських зборів:

• організаційні;

• тематичні;

• збори-диспути;

• звітові;

• збори-консультації;

• збори-співбесіди.

3.2. Батьківські збори, як пра­вило, є комбінованими.

3.3. Основна частина батьківсь­ких зборів—педагогічна просвіта (батьківський всеобуч).

3.4. Батьківський всеобуч пла­нується відповідно до:

• вимог соціуму;

• напряму роботи гімназії;

• вікових особливостей дітей.




  1. Задачі батьківського всеобучу

4.1. Знайомство батьків з ос­новами педагогічних, психоло­гічних, правових знань.

4.2. Забезпечення єдності ви­ховної взаємодії школи та сім'ї.

4.3. Узагальнення та розпов­сюдження позитивного досвіду виховання.

4.4. Попередження батьків про уникнення найпоширеніших по­милок.

4.5. Залучення батьків до актив­ної участі у виховному процесі.




  1. Проведення батьківських зборів

5.1. Загальношкільні бать­ківські збори проводяться один раз на семестр за планом роботи школи.

5.2. Основні питання, які роз­глядають на зборах:

а) ознайомлення:

• з документами про школу;

• з основними напрямками роботи школи;

• із задачами, які стоять перед школою;

• зі звітами про роботу;

• із локальними актами;

б) обмін досвідом щодо питані виховання дітей;

в) використання знань, умінь можливостей батьків у робот з дітьми;

г) надання допомоги у вирішенні господарчих питань.

5.3. Класні батьківські зборі проводяться один раз на семестр.

5.4. Основні питання, які роз­глядають на батьківських зборах

• аналіз навчально-виховного процесу у класі;

• задачі, які визначають по­дальшу роботу;

• планування, організа­ція діяльності щодо виконанні задач;

• підведення підсумків;

• актуальні педагогічні, психологічні, правові проблеми (бать­ківський всеобуч).

5.5. При підготовці та проведенні батьківських зборів слід враховувати ряд важливих мо­ментів:

• атмосферу співробітництва школи та сім'ї щодо реалізації програми посилення «плюси та ліквідації «мінусів» у характері та поведінці дитини;

• інтонацію зборів: радимо та роздумуємо разом;

• професіоналізм педагогів — знання, компетентність (про життя кожної дитини не лише у школі, а й за її межами, уявлення про рівень їхніх вимог, стан здоров'я);

• добрі, довірливі стосунки

• головні показники ефект­ності батьківських зборів — це:

а) активна участь батьків:

б) атмосфера активного обговорення питань;

в) обмін досвідом;

г) відповіді на питання, поради та рекомендації


  1. Права батьківських зборів

Батьківські збори мають право:

а) звернути увагу батьків на:

• правильне виконання рішень зборів;

• виконання п. 4 ст. 52 Закону України «Про освіту» (батьки (за­конні представники) навчаються, вихователі несуть відповідаль­ність за виховання дітей, отри­мання ними основної загальної освіти);

• виконання п. 4 ст. 17 Закону України «Про освіту» (відпові­дальність за ліквідацію учнівсь­кої академзаборгованості протя­гом наступного навчального року покладається на їхніх батьків (за­конних представників);

• виконання Статуту школи (батьки зобов'язані вико­нувати Статут школи);

• обговорення питань про шкільне життя та прийняття рішень у формі пропозицій;

б) запрошувати на збори спе­ціалістів:

• юристів;

• лікарів;

• психологів;

• працівників правоохоронних органів;

• членів адміністрації школи;

• представників громадських організацій.

Усі пропозиції батьківських зборів розглядаються посадовими особами Закладу з наступними повідомленнями про результати розгляду, термін розгляду пропо­зицій — один місяць.




  1. Документація батьківських зборів

7.1. На всіх батьківських збо­рах ведеться протокол.

7.2. Протоколи батьківських зборів:

• підписуються головою та секретарем батьківських зборів;

• зберігаються у методичному кабінеті школи та відносяться до шкільної документації;

• протоколи класних бать­ківських зборів зберігаються у класних керівників.

7.3. Зошит протоколів пови­нен бути прошнурований, прону­мерований, скріплений підписом Голови батьківського комітету.

7.4. Матеріали батьківських зборів зберігаються у методич­ному кабінеті у папці зі скорозшивачем та відносяться до шкільної документації.

7.5. Термін зберігання прото­колів та документів до них визна­чається терміном навчання учнів на визначеному щаблі:

• 1—3-ті класи — 3 роки;

• 5—9-ті класи — 5 років;

• 10—11-ті класи — 2 роки.




  1. Заключні положення

8.1. Батьківський всеобуч, який проходить на батьківських збо­рах, може змінюватись у зв'язку зі змінами:

• соціуму;

• напрямку роботи школи;

• рівня освіти батьків.

8.2. Зміни та доповнення до батьківського всеобучу розроб­ляються спільно з:

• адміністрацією;

• психологами;

• головою методичного об'єднання класних керівників;

• представниками науки.

8.3. Зміни та доповнення до батьківського всеобучу розгля­даються на засіданні педагогічної ради у присутності представників загальношкільного батьківсь­кого комітету та затверджуються педрадою.

Орієнтовні теми проведення класних батьківських зборів
1 клас
1. Шестирічна дитина. Яка вона? (консультація вчителя, психолога)

2. Як допомогти дитині у навчанні.

3. Народна педагогіка, народна казка у формуванні морально-етичних цінностей у дітей.
2 клас
1. Психологічні аспекти виховання і заохочення до навчання дітей молодшого шкільного віку.

2. Щоб не згасло родинне вогнище.*

3. Українські народні традиції в сімейному вихованні. Ознайомлення дітей з родиною та родоводом.
3 клас
1. Умови успішного виховання в сім’ї: єдність вимог дорослих до дітей, атмосфера злагоди і довіри.

2. Виховання самостійності, відповідальності.

3. Народні морально-етичні цінності та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.
4 клас
1. Спільна діяльність батьків і дітей як спосіб формування морально-етичних цінностей молодших школярів.

2. Гра в житті дитини. Світ сімейних захоплень.

3. Родинне свято «Сім’я –ключ до щастя»
5 клас
1. Психолого-педагогічні особливості виховання молодших підлітків.

2. Розвиток творчих здібностей дитини у процесі спільної діяльності.

3. Союз сім’ї та школи.*
6 клас
1. Сфери і специфіка спілкування підлітків.

2. Патріотичне виховання дітей у сім’ї, зв'язок поколінь, знайомство з культурою, звичаями і традиціями родини та рідного краю.

3. Формування здорового способу життя молодших підлітків.
7 клас
1. Старший підлітковий вік і його особливості.

2. Педагогіка почуттів і культура їх вираження. Формування культури поведінки дітей.

3. Духовний світ особистості. Морально-етичні цінності особистості та їх врахування в сучасному сімейному вихованні.
8 клас
1. Виховання характеру і формування моральних якостей особистості.

2. Профорієнтація і допрофільна підготовка старших підлітків; шляхи самовизначення і вибору професії.

3. Щаслива сім’я. Яка вона? (збори-диспут)*
9 клас
1. Роль сім’ї у визначенні життєвого шляху старшокласників.

2. Про шкідливі звички і роль батьків в подальшому розвитку стійкої потреби дітей щодо здорового способу життя.

3. Проблеми виховання юнаків і дівчат. Педагогіка почуттів, етика сімейних стосунків.
10 клас
1. Взаєморозуміння і взаємоповага. Як уникати конфліктів з власними дітьми?

2. Сім’я, етика сімейних стосунків. Педагогіка В.Сухомлинського, М.Стельмаховича у вихованні родинних позицій.

3. Роль батька у вихованні дитини.*
11 клас
1. Виховний потенціал сім’ї .

2. Виховання відповідальності у старшокласників.

3. Сім’я, освіта, вибір життєвого шляху. Державна підсумкова атестація і незалежне зовнішнє оцінювання знань.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ТА БАТЬКАМ


Поради вчителям
Батьківські збори – як військовий парад. Кожен раз вимагається наново демонструвати свої можливості. Краще, щоб наочно. А головне батьківське питання завжди те саме: що відбувається з моєю дитиною в школі?

Дякуйте батькам за все підряд. Багато разів за одне й теж саме. Обов'язково у присутності всіх. Дякуйте учням за їх надзвичайних батьків. Дякуйте бабусям і дідусям за те, що зустрічають дітей зі школи, допомагають організовувати шкільні свята. Окремо дякуйте татам – за виняткову увагу до потреб школи, за найменший крок назустріч дитині й учителю.

Звичайно, вияв вдячності може бути будь-яким. Але особливо запам'ятовуються листи з подякою.

Записи в щоденнику улюбленого дитяти – найболючіша тема для багатьох батьків. Як правило, записи невиразно інформують про те, чого дитина не виконала в школі. А якщо змінити тактику і почати писати позитивні, схвальні відгуки дякувати дитині офіційно (письмово), регулярно закріплюючи похвалу? Так, це потребує вашого часу, але воно цього варте!

Основне завдання школи, якщо вона справді хоче розірвати ганебне коло протистояння з батьками з приводу прав і обов'язків за виховання і навчання дітей, – переконати батьків у своєму щирому бажанні розділити цю відповідальність порівну.

Батьки не повинні боятися школи (пригадайте відсутність оптимізму на обличчях батьків, коли ви їм повідомляєте про чергові батьківські збори). Батьки не повинні почуватися у школі гостями, яких запрошують тільки на великі свята, або підсобними робітниками для миття вікон чи фарбування парт, або безрозмірними гаманцями, з яких треба "витрушувати" необхідну суму в разі потреби.

Ніколи не "викликайте" батьків до школи. Завжди запрошуйте їх поговорити. І неодмінно наперед. Не практикуйте ситуації "Щоб завтра батьки були у школі!". Адже розмова під гарячу руку призводить до протилежного результату. До того часу, поки зустріч учителя і батьків буде для дитини покаранням, розраховувати на повноцінну співпрацю передчасно...

Вивчайте батьків (та інших членів сім'ї) за їх інтересами, сферою професійної діяльності, методами виховання, але не як маму Світлани чи тата Михасика, а просто як досвідчених дорослих людей, з якими вам доводиться вирішувати спільні проблеми. Можливо, ви зустрінетеся з дивовижними людьми, і вони стануть відомими завдяки вашій щирій зацікавленості.

Учіться у батьків, адже вчитель – це не обов'язково та людина, яка знає більше, а та, яка знає інше.

На жаль, на сьогодні батьківські збори – найпоширеніша форма взаємодії вчителя та родини учня. А де ж поділися лекції, семінари, педагогічні практикуми, дискусії, тренінги, конференції, психолого-педагогічні консультації? Що це – лінощі, дефіцит часу чи професійна невідповідність багатьох учителів? Виходить, кількість батьків, присутніх на зборах, – єдиний показник їх активності, довіри до школи, готовності взяти участь в житті класу. Але й тут дотримання простих правил може суттєво стимулювати процес залучення батьків до школи.

Ніколи не дорікайте батькам, які не відвідують батьківські збори, адже це не сприяє їх бажанню зустрічатися з вами частіше. Завжди щиро (без іронії) радійте їх появі у вашому класі.

Обов'язково звертайтесь до батьків по імені та по батькові, а не кажіть "мама Михайлика". Інакше може скластися враження, що батьки мають значення для вас тільки в такій ролі.

Привселюдно на зборах намагайтеся говорити про загальні проблеми, а не про проблеми конкретної дитини. А хвалити – персонально і обов'язково всіх. Знайдіть кілька теплих слів для кожної дитини. Діти змінюються, дорослішають, освоюють новий простір, і, як правило, набагато успішніше, ніж ми собі уявляємо на перший погляд.

Ви досягнете особливого ефекту, якщо вдасться проаналізувати, чого саме досягли школярі з часу вашої останньої зустрічі з батьками, а що їм не вдалося, залишилося недосяжним. Вияв проблеми має бути конструктивним: ось проблема; заради її вирішення було б непогано зробити це і це; я постараюся зі свого боку, а ви спробуйте зі свого...

Якщо батькам пропонується реальна і конкретна модель застосування батьківських ресурсів, то віддача завжди збільшується. Крок за кроком цілеспрямовані дії сприяють позитивним результатам. Зростає зацікавленість батьків. Вони починають звертатися до вас за порадами, а ви отримуєте можливість відслідковувати розвиток дитини у сім'ї.

Намагайтеся не критикувати дії колег, дотримуйтеся професійної етики, навіть якщо у вас інша думка з цього приводу.

У разі необхідності, просіть батьків про надання допомоги, докладно пояснюючи, чому саме ви не можете без них обійтися; попросіть висунути інші варіанти розв'язання проблеми і з бажанням їх обговорюйте.

Запрошуючи батьків до школи, запитайте себе: "Що я хочу отримати в результаті?" Якщо ви хочете зустрітися з мамою чи татом тільки для того, щоб висловити своє обурення, засудити дії дитини чи батьківські методи виховання, то цей шлях неефективний. Спробуйте знайти й запропонувати конструктивне рішення, і це принесе полегшення перш за все вам.

Під час обговорення в присутності дитини пам'ятайте: наскільки б вона не була винна, батьки завжди (принаймні на людях) повинні бути адвокатами своїх дітей. Нечесно і несправедливо нападати обом на одного!

Не покладайтеся на чутки. Говоріть тільки про достовірно відомі речі, не заохочуйте наклепи.

Намагайтеся не використовувати загальні фрази "погано себе поводить", "не хоче вчитися" тощо. Висловлюйтеся чітко: "не виконав два домашніх завдання з математики", "відмовився відповідати на уроці хімії" і т.д. У такому випадку батькам буде легше проконтролювати подальшу навчальну діяльність дитини.

Пропонуючи різноманітні способи вирішення проблеми, не провокуйте батьків на насилля після так званого "розбору". Цим ви лише настроїте дитину проти себе, і, як результат, діти будуть уникати повідомляти батькам дати чергових зборів.

Завершуючи зустріч, запитайте себе, чи виправдалися ваші очікування щодо неї? З якими почуттями батьки йдуть додому? Як подивиться на мене учень завтра?
Поради батькам
У батьків із школою стосунки нерідко бувають складні... За десять років багато з них так і не можуть переступити через страх відвідування батьківських зборів, "індивідуальних консультацій", на які періодично запрошують вчителі. Але будь-хто з батьків розуміє: роз'єднаність із школою викликає непривабливі наслідки для обох сторін, не кажучи про дитину, яка, як і в давні часи, залишається яблуком розбрату двох соціальних інститутів – сім'ї та школи.

Школа не завжди може задовольнити всі запити батьків. Зрозуміло також, що наявні у школі умови вимагають кращого, а рівень оплати праці, що існує зараз у системі освіти, не дозволяє батькам наполягати на багатьох своїх вимогах. І все ж таки... Якщо глянути на ситуацію по-іншому, то що ж зрештою залежить від нас, батьків? Як ми будуємо наші взаємостосунки зі школою? Не є таємницею те, що школа – це величезний "полігон" для конфліктів, які часом провокуються нами, батьками. Змінити устрій шкільної системи нам не під силу, але, можливо, можна змінити щось у собі?..

Не вимагайте від школи більше, ніж вона може дати. Школа – це частина життя дитини. У першокласників – більша, у випускників – менша. Потурбуйтеся про те, щоб ваша дитина жила цікавим життям і поза школою, тоді можливі шкільні поразки і невдачі не будуть настільки руйнівними для її особистості.

Учителі, як і всі інші люди, різні. Не узагальнюйте і не переносьте своє невдоволення на весь колектив школи. Напевне, серед педагогів знайдуться ті, з ким ви можете знайти спільну мову та розуміння.

При виникненні неприємної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, пам'ятайте, будь ласка, що ви – єдина людина, здатна надати їй моральну підтримку при загальному "розборі". Ваше завдання в школі – прояснити становище, а от усі "заходи" краще застосовувати вдома після ретельного спільного обговорення із сином чи донькою.

Приходячи до школи, обов'язково просіть вести діалог на основі конкретних фактів, а не на основі особистих вражень учителів. Враження бувають інколи дуже суб'єктивними, і не варто опиратися лише на них. Намагайтеся зібрати різноманітну інформацію про життя дитини і проаналізуйте її самостійно.


Спробуйте також зрозуміти не тільки особливості поведінки вашої дитини в класі (школі), але й загальну атмосферу навчального закладу. Будь-які вчинки дітей пов'язані із соціальним контекстом, в якому вони розвиваються. Не кваптеся робити поспішні висновки, не зрозумівши справжньої причини саме такої поведінки дитини.

Не приймайте вчительську правоту на віру. Звичайно, не слід обговорювати з дитиною тільки негативні якості (вчинки) учителів. Спробуйте в кожному явищі знайти ту краплю корисного, яка неодмінно присутня в ньому. Вчіть цьому дитину.

Намагайтеся регулярно приходити на батьківські збори. По можливості просіть класного керівника повідомити порядок денний та тривалість зборів.

На самих зборах піднімайте питання загального характеру, важливі для всіх. Усі проблеми, пов'язані саме з вашою дитиною, доцільно розглянути в індивідуальній розмові з учителем. Однак, краще для такої розмови вибрати спеціальний час, оскільки після загальних зборів повноцінна розмова може не відбутися, певні нюанси залишаться нез'ясованими.

Подумайте, чим саме ви можете допомогти школі чи конкретному вчителеві. Не завжди ця допомога повинна проявлятися у матеріальній підтримці. Може статися, що ви володієте якоюсь корисною для школи інформацією чи можете надати консультації, пов'язані з вашою професійною діяльністю або здатні допомогти школі у тиражуванні навчальних матеріалів, забезпеченні комп'ютерними програмами тощо.

Ваша активна участь у житті школи сприятиме позитивному впливові не тільки на вашу дитину, але й на весь освітній простір, в якому вона знаходиться.

І останнє. Для того, щоб навчити дитину дотримуватися соціальних норм, батьки повинні не тільки розповідати про них людині, котра дорослішає, але й демонструвати це на практиці. Подумайте, будь ласка, якими бачить дитина ваші ділові та особисті стосунки з учителями? Чи згодні ви, щоб ваші син чи донька будували свої взаємостосунки з людьми, користуючись саме вашим прикладом? Якщо так – вас можна тільки привітати. Якщо ні – ви маєте час, щоби щось змінити.

ТЕМАТИКА ВИСТУПІВ ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА НА ЗАНЯТТЯХ ПЕДАГОГІЧНОГО ВСЕОБУЧУ


ДЛЯ БАТЬКІВ
У роботі засідань університету батьківських знань обов'язково бере участь шкільний психолог. У своїх виступах він повинен пропагувати серед батьків знання про індивідуально-психологічні особливості дітей різних вікових груп з метою раціональної організації сімейного виховання; сприяти зап запобіганню типовим помилкам у вихованні школярів, налагодженню продуктивної взаємодії старшого та підростаючого поколінь; висвітлювати питання психологічних аспектів ранньої профілактики шкідливих звичок, зокрема вживання алкоголю та наркотиків, запобігання бездоглядності та жорстокого ставлення до дітей у сім'ї.

Знайомство із системою знань, що висвітлюють основні прояви психіки дитини та показують зміни, які характеризують її розвиток, допоможе батькам більш успішно проявити себе в якості "природних психологів" у процесі виховання дітей, а також швидше і легше досягати тих цілей, які вони, батьки, ставлять перед собою.

Нижче ми подаємо орієнтовну тематику виступів психологів на заняттях педагогічного всеобучу.
Молодший шкільний вік
1. Психологічна готовність та адаптація дитини до школи. Складові шкільної готовності. Шляхи корекції неготовності до школи. Адаптованість до школи. Прояви дезадаптації. Допомога батьків у швидкій адаптації першокласника.

2. Психологічні умови успішного навчання молодшого школяра. Організація навчальної роботи молодшого школяра. Як допомогти дитині у приготуванні уроків. Уміння вчитися, його складові. Роль батьків у формуванні навчальних вмінь. Труднощі у навчанні та їх подолання. Класи інтенсивної педагогічної корекції та їх роль в оптимізації навчання.

3. Розвиток емоційної сфери молодшого школяра. Прояви порушень емоційно-вольової сфери дітей. Допомога батьків у подоланні тривожності, агресивності, страхів, інших емоційних порушень у дітей. Невротичні прояви та їх запобігання. Чи може бути гра ліками від тілесних і душевних хвороб. Як використовувати гру, коли дитина хворіє.

4. Побудова психологічного контакту між школярем і батьками. Типові помилки у вихованні та шляхи їх подолання. Стилі сімейного виховання. Природність у вихованні дитини. Як карати і як хвалити. Безумовне прийняття дитини як запорука її психічного благополуччя.


5. Готовність до навчання в середній школи. Основні новоутворення молодшого шкільного віку (довільність, рефлексія, теоретичне мислення). Навчальні навички як передумова успішного навчання майбутнього п'ятикласника. Емоційні проблеми, пов'язані з закінченням молодшої школи.
Підлітковий вік
1. Перехід від початкового навчання до середньої школи. Адаптація п'ятикласників до умов навчання у середній школі. Особливості навчальної діяльності учня в середній школі Правила роботи з навчальним текстом. Самостійна робота учнів та допомога батьків. Налагодження продуктивної взаємодії з учителями.

2. Вікові особливості молодших підлітків. Підвищена втомлюваність та її вплив на поведінку підлітків. Потреба в достойному статусі у колективі – провідний мотив поведінки підлітка.

3. Психологічні особливості старших підлітків. Новий етап у фізіологічній перебудові організму, якісні перетворення в характері, самоствердження підлітка. Роль спілкування у формуванні особистостей підлітка.

4. Запобігання важковиховуваності в підлітковому віці. Поведінкові реакції, властиві підліткам. Неврози та акцентуації характеру. Важковиховувані діти чи "важкі" батьки. Патологічні новоутворення особистості(ефект неадекватності, порушення мотиваційної сфери та образу "Я"). Роль сім'ї у подоланні важковиховуваності.

5. Особливості психосексуального розвитку підлітка. Психофізіологічні зміни в організмі підлітка. Формування психосексуальної ідентичності. Статеве виховання в сім'ї. Підготовка до сімейного життя.

6. Сімейне виховання в підлітковому віці. Авторитет батьків. Типові помилки сімейного виховання. Як передати почуття відповідальності підлітку. Чому важливий контакт із підлітками. Типові конфліктні ситуації та шляхи їх вирішення.

7. Чому їм важко вчитися? Шкільна дезадаптація в підлітковому віці. Розумовий розвиток і успішність. Мотивація навчання. Навчальні вміння і навички. Вибір навчального закладу для оптимального навчання. Таланти ваших дітей.

8. Обдаровані діти. Ранні вияви обдарованості й таланту. Загальна розумова обдарованість та пізнавальні нахили. Однобічна пізнавальна спрямованість. Розвиток і стимулювання творчих інтересів та здібностей у сім'ї. Підготовка підлітка до вибору професії.


Юнацький вік
1. Вік та індивідуальність. Процеси фізичного дозрівання в юності. Самосвідомість, відкриття "Я". Психологічна зрілість. Самоідентичність та епоха мораторію. Формування часової перспективи та здатності до планування майбутнього в юнацькому віці.
2. Ми їм потрібні. Юнацький вік і взаємостосунки з дорослими. Статус в сім'ї та стосунки з батьками. Конфлікти, їх причини і способи подолання.

3. Товариство однолітків. Товариськість і уособлення. Юнацька субкультура. Значення спілкування в юнацькому віці. Дружба та міжособистісна прихильність. Шкідливі звички та можливості їх подолання

4. Психосексуальний розвиток в юнацькому віці. Статеве дозрівання і юнацька сексуальність. Психосексуальна ідентифікація та засвоєння статевої ролі. Залицяння і любов. Підготовка до шлюбу й статева освіта.
Для всіх вікових категорій
1. Профілактика бездоглядності. Якщо батько п'є. Занедбані діти. Жорстокість і насилля в сім'ї. Права дитини.

2. Психологічні передумови виникнення шкідливих звичок (куріння, наркоманія, алкоголізм) та їх запобігання. Фактори ризику. Первинна, вторинна та третинна алкоголізація. Роль сім'ї у ранній профілактиці вживання аддиктивнихречовин. Якщо біда вже сталася. Розпізнавання етапів вживання наркотичних засобів у дітей. Роль сім'ї у подоланні залежностей.

КЛАСНИЙ КЕРІВНИК НА БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРАХ

Класний керівник - професія й нова і стара одночасно. Можна було б романтично охарактеризувати її як спеціальність, що відроджується з попелу. Але будьмо об'єктивні. Вірніше, ті, хто зацікавлений в її відродженні, з останніх сил тягнуть самі себе з болота за чуба... І, здається, витягнуть. Особливо якщо їм допоможуть сусіди по болоту - шкільні психологи

Для рішення нових задач, які ставлять перед класними керівниками сучасна школа й навколишня соціальна дійсність, ці вчителі буквально як свіжого повітря потребують нових технологій і методів роботи. Майже всі ці технології та підходи - психолого-педагогічні (а якими ще вони можуть бути?!). Звичайно, багато чого педагогам доведеться напрацьовувати самим, але якщо поскребти по наших рідних психологічних засіках, дечим оснастити роботу колег ми можемо вже сьогодні. Наприклад, допомогти їм зайняти правильну рольову позицію у стосунках із батьками на зборах. Позицію, що підтримала би професійний статус самих педагогів, дозволила би вирішити поставлені задачі, а також активізувати особистісні ресурси присутніх на зборах батьків.

Чому виникає опір? Які ролі реалізує класний керівник під час батьківських зборів? Природно, що відповідь на ці запитання залежить від цілей зборів. З упевненістю можна сказати, що практично завжди перед зборами постає інформаційна задача, а відтак педагог виступає в ролі інформатора. Здавалося б, роль для педагога звична. Але це тільки на перший погляд. Учити й інформувати - задачі зовсім різні, і припускають вони застосування різних методів. Досить часто педагог, сам того не зауважуючи, робить підміну: замість того щоби передавати інформацію дорослим людям у тій формі, в якій їм було би зручно її сприйняти, він починає впливати за допомогою інформації. Тобто повчати батьків. А це мало кому з дорослих людей подобається. У результаті інформація не тільки не сприймається й не осмислюється, але ще й породжує, незалежно від свого змісту, опір слухачів. У психологічній літературі, присвяченій роботі тренера - ведучого тренінгової групи, накопичено багатий і дуже корисний матеріал, що стосується реалізації ролей інформатора та комунікатора.

Педагог у ролі фасилітатора. Те ж саме можна сказати ще про одну роль педагога - ведучого батьківських зборів. Це роль фасилітатора. У найпримітивнішому тлумаченні фасилітатор - це людина, яка полегшує спілкування двох і більше людей, контролює хід зустрічі для того, щоб учасники змогли сконцентруватись на обговоренні змісту й рішенні задач дискусії. Педагог-фасилітатор на батьківських зборах організує спілкування батьків і сприяє тому, щоб дискусія була продуктивною та вела до рішення поставлених питань. В якості фасилітатора педагог не вносить у груповий процес власного змісту, а лише забезпечує розвиток того змісту, який задають самі учасники. Ще донедавна для педагога подібна роль, та ще й по відношенню до батьків, була екзотичною. Зараз потреба в ній виникає всі частіше, тому що батьки претендують (і небезпідставно) на те, щоб активно впливати на освітнє середовище тієї школи, в якій учаться, живуть, розвиваються їхні діти.

Психолог може допомогти педагогам освоїти ролі інформатора й фасилітатора. Ідеальний варіант - провести невеликий тренінг таких рольових позицій для класних керівників. Але якщо це неможливо, буде корисним передати в розпорядження класного керівника ряд рекомендацій із ведення батьківських зборів.

Щоб вас почули. Головна задача будь-якого інформатора - зробити так, щоб його почули. Тобто у принципі послухали та почули саме те, що він хотів сказати. На рішення цієї задачі і спрямована більшість використовуваних прийомів.

Початок розмови

Головна вимога - початок розмови має бути стислим, ефектним і чітким за змістом. Ось кілька порад. Ретельно продумайте та занотуйте на аркуші паперу перші 2-3 пропозиції вашої промови. Вони повинні пролунати максимально спокійно й чітко навіть на тлі вашого цілком зрозумілого хвилювання. Правильно представтесь (якщо це перша зустріч) - коротко, але підкресливши ті сторони вашого статусу та ролі по відношенню до дітей, що складуть основу вашого авторитету та значущості в очах батьків.

Ніколи не починайте з вибачень, навіть у тому випадку, якщо початок зустрічі затягнувся, виникли накладки та якісь непорозуміння. Можна просто констатувати, що зустріч почалась трохи не так, як планувалось. Вибачення негайно поставлять вас у позицію «знизу» та зменшать суб'єктивну значущість вашої інформації в очах слухачів. Важливо почати розмову в тиші. Знайдіть спосіб звернути на себе увагу. Бажано це зробити нестандартно, так, щоб вибраний вами спосіб не нагадував урок. Наприклад, рішуче підведіться, переставте вазу з квітами на край столу й починайте...

Почніть розмову з викладу самої логіки зустрічі, її основних етапів: «Спочатку ми з вами...», «Потім ми розглянемо...», «Наприкінці розмови нам з вами треба...». Обговоріть місце запитань і реплік батьків у ході зустрічі. Наприклад, ви можете сказати, що запитання краще ставити відразу, у ході викладу інформації. Або, навпаки, попросіть батьків спочатку до кінця вислухати вас, а потім ставити запитання. Можете сказати, що на всі запитання, що будуть виникати в ході вашого монологу, ви відповісте потім, а поки будете фіксувати їх для себе на дошці або на папері.

Чудово, якщо після викладу всіх організаційних моментів вам удасться змінити позицію слухачів, зробити її більш включеною, розкріпаченою. Для цього наведіть який-небудь недавній випадок із життя класу чи школи, покажіть щось смішне чи цікаве, зроблене дітьми, тощо. Якщо батьки не знайомі один з одним, обов'язково представте їх.

Виклад інформації

Мені здається, що наступна цитата з одного посібника для тренерів у вичерпний спосіб характеризує найбільш ефективний підхід до інформування: «Розповідайте їм (тобто слухачам) про те, про що ви збираєтесь розповісти. Розповідайте їм про це. Розповідайте їм, про що ви їм щойно розповіли». Прочитайте цю фразу кілька разів, зануртесь у неї та використовуйте її практично. Це істотно підвищитьефективність вашої діяльності. Плюс кілька порад із самопрезентації в момент викладу інформації.

Як і де стояти під час свого монологу? Якщо клас невеликий чи слухачів небагато, краще сидіти - у загальному колі або збоку від власного столу. У жодному випадку не за столом! Це таке підступне місце - учительський стіл! Він блискавично оживляє в самого вчителя та його слухачів (а всі вони - колишні учні) цілком конкретні асоціації та поведінкові стереотипи. Якщо клас великий, доведеться стояти. Знов-таки - поруч зі столом, час від часу трохи переміщаючись. Простір біля дошки дозволяє управляти увагою слухачів. Якщо ви кажете про дуже важливі речі, трохи висуньтесь уперед, до самих парт чи рядів стільців. При підбиванні підсумків, даючи слухачам можливість щось обміркувати й осмислити, відійдіть до дошки.

Співвідносьте гучність голосу з розмірами повідомлення. Узагалі, вам знадобиться багато навичок риторики, які ви застосовуєте на уроці: повторення останніх слів, модулювання акцентів за допомогою голосу тощо. Стежте за паузами - їх треба робити. Пам'ятайте, що ви маєте справу не з гіперактивними дітлахами, яких страшно на дві секунди відпустити у вільне спілкування, а з дорослими людьми. Вони вміють думати. А думається найкраще в паузах.

Стежте за невербальною інформацією, яку ви повільно й мимоволі транслюєте за допомогою своїх жестів, пози, міміки тощо. При хвилюванні важко керувати мімікою, і все-таки вона повинна відповідати змісту переданої інформації та змінюватись у такт із нею. Пози та жести бажано застосовувати переважно відкриті, доброзичливі: рух рук при жестикуляції - від себе, а не на себе, і багато чого іншого, що вже добре відоме сучасним педагогам.

Не забудьте наприкінці розмови повернутись до її початку й підбити підсумки. І взагалі: не використовуйте ситуацію, коли батьки зібрались усі разом і нарешті вас слухають, для того щоб видати всі емоції, усю інформацію, усі проблеми, що у вас накопичились. Не дозволяйте собі в ході розмови відволікатись на деталі й відступати вбік. Чітко визначте тему й дотримуйтесь її.

Можна дещо заінтригувати батьків: «Ми могли би порозмовляти і про це...», «Мені здається, що треба обговорити з вами таке питання, як...». Нехай у них залишиться відчуття, що наступна зустріч украй важлива, і її не варто відкладати в їх же власних інтересах.

І ще одне. Батьки мусять переконатися, що такі зустрічі мають сенс: вони проходять оперативно й закінчуються певним результатом. А для цього інформація повинна подаватись дозовано, послідовно та чітко.

Після того як уся необхідна інформація передана, можна переходити до її обговорення та прийняття певних рішень. А це вже зовсім інша історія... Організація обговорення проблеми в батьківській групі вимагає від педагога інших навичок - фасилітації. Вони внутрішньо прийняті психологами, але поки з ускладненням приживаються в педагогічному середовищі. Але за ними - майбутнє, і, до речі, не тільки у стосунках педагога з батьками, а й із самими учнями.

Батьківські збори №1


Каталог: rozrobku
rozrobku -> Шляхи підвищення ефективності проведення вступного інструктажу на уроках виробничого навчання
rozrobku -> Урок астрономії та англійської мови в 11 класі Вчитель фізики Пічкун Л. П., вчитель англійської мови Гонголь Н. В
rozrobku -> Тема: Проблема розвитку ядерної енергетики в Україні. Чорнобильська катастрофа та ліквідація її наслідків. Боротьба за ліквідацію загрози ядерної війни
rozrobku -> Обладнання і матеріали: вологий препарат «Внутрішня будова річкового рака»
rozrobku -> Тема. Взаємозв’язок між вуглеводнями, спиртами, альдегідами й карбоновими кислотами
rozrobku -> Український віночок з бісеру
rozrobku -> Тема. Велика буква у кличках тварин. Складання опису тварин
rozrobku -> Білявська Валентина Олександрівна
rozrobku -> «Технолог ія виготовлення воскової писанки»
rozrobku -> Клініч П. М., вчитель фізики Проскурівської зош, Ярмолинецький р-н, Хмельницька обл


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка