Державна митна служба україни академія митної служби україни




Сторінка1/4
Дата конвертації04.08.2017
Розмір0,66 Mb.
  1   2   3   4
ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

Комплексна курсова робота

з дисципліни:

«Основи менеджменту», «Операційний менеджмент»,

«Управління персоналом»

за темою: «Покращення процесу планування діяльності митного органу на прикладі митного поста «Керч» Кримської митниці»


Виконав: курсант групи М-05-1 Полоннікова Ю.О.

Керівник:

к.е.н., доц. Осадча Н.В.

Дніпропетровськ

2009


ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ

5


1.1. Сутність планування, його завдання, принципи та методи

5

1.2. Система планування та види планів

8

1.3. Порядок планування діяльності Державної митної служби України

13

РОЗДІЛ 2. ОПИС МИТНОГО ПОСТА «КЕРЧ» КРИМСЬКОЇ МИТНИЦІ: АНАЛІЗ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИЯВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТНОЇ ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ

17


2.1. Загальна характеристика митного поста «Керч»

17

2.2. Аналіз основних показників діяльності митного поста «Керч»

20

2.3. Аналіз організаційної структури митного поста «Керч»

23

2.4. Основні проблеми менеджменту на митному пості «Керч» та оцінка їх впливу на результати діяльності

27


РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМАТИКА ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНОГО ПОСТА «КЕРЧ»

33


3.1. Проблеми планування діяльності митного поста в умовах сучасної економічної кризи

33


3.2. Розробка заходів щодо вдосконалення системи планування на митному пості «Керч»

40


3.3. Застосування методів прогнозування в процесі планування діяльності митного поста «Керч»

45


ВИСНОВКИ

48

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

50

ДОДАТКИ

52

ВСТУП

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним регулюванням, у тому числі з боку Державної митної служби України. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і у механізмі їхнього регулювання з боку митних органів відіграє процес планування їхньої діяльності. Він є невід’ємною часткою ринкових відносин і водночас важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити природу системи планування, особливості розробки та складання різноманітних планів діяльності митних органів та способи їх виконання в інтересах ефективного розвитку економіки України.

Дана курсова робота присвячена розгляду процесу планування діяльності митного органу на прикладі митного поста «Керч» Кримської митниці. Актуальність даного дослідження полягає у тому, що процес планування діяльності митних органів в Україні ще недостатньо розроблений і потребує внесення певних коректив та поліпшень, особливо зважаючи на сьогоденні несприятливі тенденції в економіці України, викликані світовою фінансовою кризою.

Об’єктом дослідження в данній роботі постає процес планування діяльності митного поста «Керч» станом на сьогоднішній день, а предметом – визначення проблем у процесі планування діяльності поста та розроблення шляхів удосконалення цього процесу з урахуванням світової практики, а також досвіду митної служби Російської Федерації.

На даний момент пріоритетна проблема планування в митних органах України полягає у неможливості швидкого та гнучкового реагування на зміни зовнішнього середовища з боку керівництва митних органів при розробці планів діяльності. Таким чином, метою курсовою роботи є визначення переваг та недоліків системи планування та розробка на основі використання цих переваг і, відповідно, усунення недоліків пропозицій щодо покращення процесу планування діяльності митного поста «Керч».

При написанні курсової роботи було поставлено ряд основних завдань:



  • чітко сформулювати кінцеві цілі та завдання митного поста «Керч»;

  • оцінити сильні та слабкі сторони планування діяльності поста;

  • ретельно розробити власну стратегію щодо правильності розробки планів діяльності поста.

Під час проведення досліджень було використано такі методи як опитування посадових осіб поста, спостереження за діяльністю митного органу, а також зіставлення і порівняння досвідів роботи української та російської митних служб. Основними джерелами інформації послужили планові та фактичні показники діяльності митного поста «Керч»; статистична та фінансова звітність; накази, розпорядження, результати опитування.

У першому розділі курсової роботи викладені теоретичні аспекти проблеми планування діяльності митних органів. Тут висвітлено сутність планування, його завдання і методи, а також порядок планування діяльності Державної митної служби України.

Другий розділ присвячений опису митного поста «Керч» та аналізу існуючих на ньому проблем менеджменту. Надається загальна характеристика поста, аналіз основних його показників та структури. Особлива увага приділена визначенню впливу проблем планування на діяльність митного поста.

Третій розділ поєднує у собі проблематику та шляхи вдосконалення процесу планування митного поста «Керч». У даному розділі описані проблеми планування та заходи щодо їх усунення. Основний акцент зроблено на застосуванні методів прогнозування в процесі планування, а також досвіді митної служби Російської Федерації по цьому питанню.

Взагалі, планування є важливим компонентом сучасного менеджменту. Отже, використання планування є суттєвою передумовою досягнення поставлених цілей при державному регулюванні економіки з боку митних органів.
1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ОРГАНІВ

1.1. Сутність планування, його завдання, принципи та методи

Економічне планування як механізм державного регулювання – це
цілеспрямована діяльність щодо забезпечення динамічного розвитку
суспільства, визначення основних параметрів економіки в майбутньому
періоді й досягнення їх з найменшими витратами суспільної праці.
Економічне планування передбачає розробку й обґрунтування планових
показників, які характеризують розвиток економіки, визначають
взаємовідносини підприємницьких структур з державою, використовуючи
важелі економічного впливу (податків, ліміти, квоти, державні замовлення
та ін.).

Планування – це проектування бажаного майбутнього та розробка


ефективних шляхів його досягнення з урахуванням сьогоденних умов і
можливостей. Розглянемо деякі специфічні особливості планування:

1. Планування – це попереднє прийняття рішень.

2. Потреба в плануванні виникає тоді, коли необхідно одночасно прийняти безліч рішень, причому різних за своєю складністю та їх
взаємозалежністю.

Американський економіст Рассел Акофф стверджує, що планування є не


одноразовим актом, а процесом, який не має явно вираженого початку та
кінця. Цей процес наближається до завершення, але ніколи не досягає його
з двох причин. По-перше, існує можливість нескінченно переглядати раніше
прийняті рішення, проте необхідно коли-небудь починати діяти, і це
змушує рано чи пізно зупинитися на якомусь варіанті. По-друге, поки
ведеться планування, змінюється й система, для якої воно здійснюється, і
навколишнє середовище, а всі такі зміни повністю врахувати неможливо. Це
комплекс причин, які вимагають постійного коригування й оновлення
планів. Процес планування пов`язаний, з одного боку, із запобіганням помилкових дій, а з другого – зі зменшенням числа невикористаних можливостей. [1, c.233-235]

Планомірна організація – важлива функція держави, засіб забезпечення гармонійно збалансованого розвитку економіки, раціонального розміщення продуктивних сил, стійких темпів зростання виробництва та народного добробуту. Планування передбачає розробку й обґрунтування планових показників, що характеризують розвиток економіки в майбутньому періоді; економічних нормативів, які визначають взаємовідносини з державою, бюджетно-фінансовою системою; лімітів, що відображають об`єктивно існуючу обмеженість ресурсів, на які може розраховувати суспільство в планованому періоді.



У практиці планування можна виділити три методи планування: прогресивний, ретро­градний і круговий.

Прогресивний метод (спосіб "знизу-вгору"). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний метод ("зверху-донизу"). У цьому випадку процес планування здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показни­ків зверху донизу по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у плани своїх підрозділів.

Круговий метод ("зустрічне планування").Він являє собою синтез вище зазначених методів. Круговий метод передбачає розробку планів у два етапи. На першому; етапі ("зверху-вниз") виробляється поточне планування за основними цілями. На дру­гому етапі ("знизу-вгору") розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому, в плани включаються найбільш позитивні рішення. [2, c.72-73]

Побудова системи планування повинна відповідати цілій низці принципів, основни­ми з яких є: цілеспрямованість, єдність і повнота, інтегрованість за змістом у часі, гнучкість, точність. Р. Акофф пізніше обґрунтував ще один принцип планування - прин­цип участі.

  1. Принцип єдності полягає в тому, що планування повинно носити системний ха­рактер, тобто означає існування сукупності елементів планування їх взаємозв'язок, наявність єдиного напряму їх розвитку, орієнтованого на загальні цілі. Елементами планування у будь-якій установі є окремі підрозділи, що входять до неї та окремі скла­дові процесу планування. Плани і процеси планування, які є в їх основі, повинні бути інтегрованими з орієнтацією на цілі, тобто вони мають бути змістовно пов'язаними. Змістова орієнтація досягається відповідністю системи планування і орієнтаційної струк­тури установи. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основі коорди­нації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів. Єдиний напрямок планової діяльності, загальні цілі всіх елементів установи стають можливими у рамках вертикальної єдності підрозділів та їх інтеграції.

  2. Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що планування жодної частини організації не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде пов'язане з плановою діяльністю її окремих одиниць. Крім того, зміни в планах одного із підрозділів повинні бути відображенні і в планах інших підрозділів.

  3. Інтеграція планової діяльності виражається в тому, що:

    • кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії установи, окремий план - це частина плану більш високого підрозділу й установи в цілому;

    • всі плани - це не просто сукупність, набір документів, а їх взаємопов'язана та узгоджена система;

    • узгодження планів може здійснюватися послідовно або паралельно (синхронно). Необхідність узгодженості планів усіх рівнів управління у всіх структурних підрозді­лах установи обумовлює послідовний характер узгодження.

  4. Принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності і полягає в тому, що кож­ний працівник організації стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій. Тобто, в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого і воно безпосередньо стосується. При цьому, кожний із учасників планування одержує більш глибоке розуміння цілей організації, він отримує більш повну і об'єктивну інформацію про неї, про різні сторони її діяльності. Особиста участь пра­цівників організації, в тому числі і рядових, призводить до того, що плани організації стають їх особистими планами. Застосування принципу участі сприяє тому, що працівники, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, у кожного із них з'являються нові мотиви до ефективної праці, а організація набуває додаткові ресурси для вирішення своїх майбутніх завдань. Планування, засноване на принципі участі, ще називають парсипативним, оскільки воно поєднує дві функції: оперативне керування і планування.

  5. Принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування в установі в рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно зміню­вали один одного.

Процес планування повинен бути безперервним, виходячи з важливих передумов:

    • невизначеності зовнішнього середовища та наявності непередбачених змін, що і роблять необхідним постійне коригування планів установи відносно змін зовнішніх умов і відповідне їх виправлення та уточнення;

    • змінюються не лише фактичні передумови, але й уявлення організації про свої внутрішні цінності та можливості. Якщо організація не буде враховувати такі зміни, запланований та отриманий результат може виявитися нікому не потрібним.

  1. Принцип гнучкості взаємопов'язаний із принципом безперервності і полягає в тому, що план і процес планування може змінювати свою направленість у зв'язку з виникненням непередбачуваних ситуацій. Для здійснення принципу гнучкості плани повинні складатися так, щоб в них можна було вносити зміни, пов'язуючи їх із зміною внутрішніх та зовнішніх умов діяльності. Досягненню гнучкості планування сприяє розробка альтернативних планів. При формуванні системи планування варто дося­гати економічної ефективності і не допускати "надлишку планування", що сковує ініціативу персоналу, знижує мотивацію працівників, а надмірні витрати не компенсу­ються результатами. [1, c.301-306]

1.2. Система планування та види планів



Система планування може розглядатися із двох точок зору. Якщо елементами системи вважаються суб'єкти планування (керівники і роз­робники планів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як цілеорієнтована множинна сукупність суб'єктів планування або цілеорієнтована мно­жинна сукупність процесів планування, між якими існують специфічні взаємозв'язки.

Процес планування складається із наступних етапів:

  1. Визначення цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при ви­борі форми і методів планування.

  2. Аналіз проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складан­ня плану і формується кінцева ситуація.

  3. Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення про­блемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

  4. Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка пла­нується.

  5. Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

  6. Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення. [3, c.122]

Будь-який план повинен бути складений з високим рівнем точності, тобто плани повинні бути конкретизовані і деталізовані, враховувати зовнішні і внутрішні умови діяль­ності установи. Для ефективного функціонування системи планування у будь-якій установі потрібно створити певні передумови: організаційні, інформаційні та кадрові. Організаційна струк­тура установи має бути адекватною системі планування з тим, щоб органи управ­ління й організаційні одиниці, які утворюють відповідно організаційну та планову піра­міди, перекривали одна одну.

На практиці існує багато критеріїв класифікації планів організації. Найчастіше з них використовують такі:



  1. за ступенем конкретизації виділяють завдання й орієнтири

Завдання – це плани, що мають чіткі, однозначні, конкретно визначені цілі, тому їх не можна тлумачити двозначно.

Орієнтири – це плани, що носять характер напрямку дій. Їх використання доцільне за умов невизначеності середовища, великої ймовірності непередбачуваних змін, які вимагають гнучкості управління. Вони визначають курс дій, але не прив’язують управління до жорстких конкретних цілей, тобто вони надають у певних межах свободу для маневру.

  1. за критерієм обов’язковості планових завдань виокремлюють директивне та індикативне планування

Директивне планування — це процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер (силу закону) для об’єктів планування. Директивні плани мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією. При директивному плануванні можна виділити такі стадії:

  • розробка вищим плановим органом завдань;

  • обговорення зустрічних планів, які пропонувалися нижчими
    ланками;

  • координація пропозицій і їх узагальнення керівництвом;

  • складання директивного плану.

Після цього переходять до виконання плану, аналіз результатів якого є
одним з важливих вихідних пунктів складання проекту плану на новий
період.

Індикативне, або недирективне планування є антиподом директивного, тому що індикативний план не має обов’язкового для виконавця характеру. Це найпоширеніша в усьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного плану називаються індикаторами, тобто параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку економіки, які розроблені органами державного управління під час формування соціально-економічної політики і визначення засобів державного впливу на господарські процеси з метою досягнення зазначених параметрів.

Основне завдання індикативного плану — не тільки дати кількісну оцінку цим показникам, а й забезпечити взаємоузгодженість і збалансованість усіх показників розвитку економіки. Тому важливою функцією індикативного плану є виявлення тих параметрів економіки, які можуть бути скориговані державою в разі, коли економічний розвиток здійснюватиметься не за сприятливим сценарієм.

На мікрорівні при складанні перспективних планів найчастіше використовують індикативне планування, а в поточних планах — директивне. Отже, в умовах ринкової економіки індикативне і директивне планування мають доповнювати одне одного і бути органічно зв’язаними між собою.[4, c.87]



  1. за критерієм тривалості планового періоду розрізняють пер­спективне і поточне планування

Перспективне планування на підприємстві буває довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Довгострокове планування охоплює період більше п’яти років, наприклад 10; 15; 20. Довгострокові плани мають враховувати зміни у зовнішньому середовищі організації та вчасно реагувати на них.

Середньострокове планування здійснюється на період від двох до п’яти років. На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним. У цьому разі складають так званий перехідний п’ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткотерміновим планом.

Поточне (короткострокове) планування полягає в розробці річних планів на всіх рівнях управління підприємством та з усіх напрямів його дія­льності, а також планів на коротші періоди (квартал, місяць). Вони, як правило не мають змінюватися. Короткострокове планування підпорядковане досягненню певного результату відповідно до умов, що склалися, та веління часу. [5, c.179]

Така часова градація планів забезпечує найраціональніше вирішення довгострокових, середньострокових і поточних завдань розвитку економіки.



  1. за критерієм змісту планових рішень виділяють: стратегічне, тактичне та оперативно-календарне планування

Стратегічне планування, як правило, орієнтується на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку організацій. У результаті такого планування ставляться перспективні цілі й розробляються засоби їх досягнення. Стратегічне планування може бути розділене на загальне укрупнене і програмне. Завдання першого – визначення цілей: планування росту на довгострокову перспективу, пристосування до структурних зрушень, отримання необхідного прибутку. Завдання другого – визначення конкретної структури виробництва на вибір ринків збуту тощо.

У тактичних планах відображаються заходи, спрямовані на розширення сфери діяльності і підвищення технічного рівня виконання поставлених завдань, зростання якості праці, якомога повніше використання науково-технічних досягнень. У результаті тактичного планування складається план економічного і соціального розвитку організації, що є комплексною програмою її діяльності на певний період.

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні діяльності установи. Основним його завданням є конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної планомірної і ритмічної роботи установи та її структурних підрозділів. [5, c.194]

Таким чином, якщо стратегічне планування розглядається як пошук нових можливостей діяльності організації, то тактичне планування — як процес створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне — як процес їх реалізації.

5. за ступенем охоплення об’єктів планування розрізняють:

— загальний план діяльності установи і плани окремих її підрозділів;

— плани усіх видів діяльності чи цільові плани, що розробляються для якогось одного напряму роботи.

6. за черговістю в часі виокремлюють:

— упорядковане планування, за якого після завершення одного плану розробляють інший;

— перехідне планування, коли після закінчення певного запланованого строку план продовжується на наступний період;

— позачергове (евентуальне) планування, коли план розробляють за необхідності.[6, c.63]

Нині планування дедалі більше ґрунтується на науковому прогнозуванні, яке є не самостійним видом планування, а лише однією з чотирьох його стадій, яка передує складанню плану і охоплює довший період, ніж план.

1.3. Порядок планування діяльності Державної митної служби України

З метою удосконалення організації діяльності митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, забезпечення планомірності у їх роботі та чіткої взаємодії при вирішенні актуальних питань митної справи, налагодження дійового контролю за виконанням прийнятих рішень та впровадження системного та комплексного підходу до планування діяльності митної служби України наказом ДМСУ від 25.06.2007 №530 було затверджено Порядок планування діяльності митної служби України [7].

Згідно з цим Порядком розробляються:


  • плани діяльності Держмитслужби;

  • плани роботи департаментів, управлінь та самостійних відділів (секторів) Держмитслужби;

  • плани діяльності митних органів;

  • плани роботи структурних підрозділів митних органів ;

  • тематичні плани роботи Держмитслужби, митних органів;

  • спільні плани роботи Держмитслужби, її структурних підрозділів, митних органів з іншими органами державної влади, сторонніми організаціями та їх структурними підрозділами, у тому числі зарубіжних країн;

  • індивідуальні плани роботи посадових осіб митної служби.

Плани діяльності Держмитслужби, митних органів, а також плани роботи структурних підрозділів Держмитслужби та митних органів складаються терміном на один рік і на квартал (уточнені плани).

Тематичні та спільні плани роботи Держмитслужби, митних органів складаються відповідно до вимог, визначених у актах вищих органів влади, дорученнях керівництва та наказах Держмитслужби, актах керівництва митного органу. Потреба в складанні індивідуального плану роботи посадових осіб митної служби визначається за рішенням керівництва Держмитслужби, митного органу, їх структурних підрозділів.

З метою визначення основних напрямів розвитку на середньо - та довгостроковий періоди складаються перспективні та стратегічні плани діяльності Держмитслужби, митних органів у формі програмного документа (програма, основні напрями розвитку, концептуальні засади і таке інше) з визначенням цілей, шляхів їх досягнення та джерел фінансування. Для забезпечення практичної реалізації визначених цілей при потребі або за визначенням керівництва Держмитслужби, митних органів складаються річні плани діяльності.

Уповноваженими підрозділами з питань планування є:



      • у Держмитслужбі – Департамент організації діяльності Голови Служби та Управління досліджень та стратегічного розвитку;

      • у митних органах – відділи, сектори організаційно-контрольної роботи;

      • у спеціалізованих митних установах та організаціях – підрозділ, на який начальником спеціалізованої митної установи чи організації покладено виконання цих функцій.

Підрозділ Держмитслужби з питань стратегічного планування до 1 жовтня поточного року розробляє та забезпечує затвердження основних стратегічних цілей, напрямів і завдань діяльності митної служби на наступний рік, а також організацію ознайомлення з ними та опрацювання структурними підрозділами Держмитслужби з метою формування системи заходів з реалізації для включення до річного плану.

Структурні підрозділи Держмитслужби, спеціалізовані митні установи і організації:



  • до 15 жовтня поточного року подають підрозділу Держмитслужби з питань стратегічного планування пропозиції щодо конкретних заходів з реалізації затверджених стратегічних цілей, напрямів і завдань діяльності митної служби на наступний рік з метою узгодження та формування системи дій щодо забезпечення втілення визначених завдань;

  • до 25 жовтня поточного року подають вповноваженому підрозділу з питань поточного планування Держмитслужби пропозиції щодо заходів із забезпечення повного та якісного виконання державних завдань, покладених на митну службу України, у тому числі й такі, що не ввійшли до переліку стратегічних цілей, напрямів і завдань діяльності митної служби на наступний рік.

Уповноважений підрозділ з питань поточного планування Держмитслужби до 15 листопада поточного року розробляє проект річного плану діяльності Держмитслужби, погоджує його з головними виконавцями та до 25 листопада поточного року подає на розгляд колегії Держмитслужби.

Плани діяльності Держмитслужби на квартал, митного органу на квартал та рік складаються відповідним уповноваженим підрозділом з питань планування не пізніше як за 5 календарних днів до початку планованого періоду згідно з пропозиціями структурних підрозділів з урахуванням завдань, визначених чинними нормативно-правовими актами, дорученнями вищих органів влади, керівництва Держмитслужби та митного органу.

Пропозиції до плану діяльності Держмитслужби на квартал, митного органу на квартал та рік подаються їх структурними підрозділами відповідному вповноваженому підрозділу з питань планування не пізніше ніж за 20 робочих днів до початку періоду, на який складається план.

Плани роботи структурних підрозділів Держмитслужби, структурних підрозділів митних органів складаються цими структурними підрозділами не пізніше ніж за 3 дні до початку планованого періоду та затверджуються їх керівниками.

Заходи із забезпечення виконання основних завдань в планах діяльності Держмитслужби, митних органів мають містити заходи з таких видів діяльності:


  • організаційна робота;

  • нормотворча робота;

  • міжнародне митне співробітництво;

  • фінансово-господарська діяльність;

  • розвиток митної інфраструктури;

  • контрольні заходи;

  • робота з особовим складом;

  • забезпечення відкритості та прозорості діяльності;

  • методологічне забезпечення.

Відповідальним за підготовку планів діяльності Держмитслужби, митних органів є керівники вповноважених підрозділів з питань планування. Відповідальними за підготовку індивідуальних планів роботи посадових осіб митної служби є безпосередні керівники цих посадових осіб.

Уповноважений підрозділ з питань планування Держмитслужби до початку планованого періоду забезпечує надання затверджених планів діяльності Держмитслужби її структурним підрозділам, спеціалізованим митним установам і організаціям, митним органам.

Плани діяльності Держмитслужби, митних органів, у тому числі тематичні та спільні плани роботи, затверджуються відповідно керівником Держмитслужби, митного органу до початку періоду, на який вони складаються. У разі потреби в плани можуть уноситися зміни й доповнення, що затверджуються таким же чином, як і самі плани. Відповідальність за підготовку та забезпечення затвердження змін до затверджених планів несе структурний підрозділ – ініціатор внесення змін.

Структурні підрозділи, визначені головними виконавцями запланованих заходів, звітують щодо реалізації визначених планом дій керівництву Держмитслужби, митного органу, якщо таке встановлено системою контролю виконання заходу, а також подають не пізніше ніж через 3 дні після закінчення затвердженого планом строку завершення роботи належну інформацію до уповноваженого підрозділу з питань планування. За запитом цього підрозділу в разі необхідності повинні надаватися підтверджуючі виконання заходу документи. [7]

Підбиття підсумків діяльності структурних підрозділів Держмитслужби за півріччя та рік проводиться на нарадах цих підрозділів. Дати проведення митними органами підсумкових річних нарад, а також участь у їх роботі представників Держмитслужби попередньо погоджуються з Держмитслужбою. Оцінювання показників роботи митних органів України та визначення їх узагальненого рейтингу здійснюється відповідно методики, затвердженої наказом Держмитслужби від 28.10.06 № 1062.

РОЗДІЛ 2. ОПИС МИТНОГО ПОСТА «КЕРЧ» КРИМСЬКОЇ МИТНИЦІ: АНАЛІЗ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ ТА ВИЯВЛЕННЯ ПРІОРИТЕТНОЇ ПРОБЛЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ

2.1. Загальна характеристика митного поста «Керч» Кримської митниці

Відповідно до проекту положення [8], митний пост “Керч” у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України та іншими законами України, актами Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами Державної митної служби України, а також наказами Кримської митниці, положенням про Кримську митницю, а також Положенням про митний пост «Керч» Кримської митниці.

Створення, реорганізація, ліквідація митного поста здійснюються Державною митною службою України за поданням Кримської митниці. Зоною діяльності митного поста є місто Керч та Ленінський район Автономної Республіки Крим. Місце розташування митного поста – місто Керч.

Технічне оснащення митного поста знаходиться на відповідному рівні. Службове приміщення оснащене системою відеоспостереження: старший оперативної зміни може спостерігати всю картину того, що відбувається не тільки в оглядовій залі, а й на оглядових площадках і причалах, що дозволяє вчасно реагувати на зміни оперативної обстановки. Супутниковий зв’язок допомагає в будь-який момент отримати необхідні оперативні данні з будь-якої митниці, з будь-якого пункту пропуску України.

Є і спеціальні засоби догляду. Інспектора поста для безконтактного догляду ручної поклажі й громадян використовують спеціальний прилад, який визначає наявність «контрабандного заліза» - метало детектор. За допомогою ультрафіолетового ліхтаря можна перевірити дійсність штампів на товаросупровідних документах транзитних вантажів та дійсність валюти, що перевозиться.

У оглядовій залі, оснащеній інформаційними стендами, проводиться робота з громадянами - митний контроль ручної поклажі та вантажу. На інформаційних стендах представлена вся необхідна інформація для пасажирів, які перетинають митний кордон, стосовно товарів та матеріальних цінностей, які потрібно декларувати. Не дивлячись на наявні засоби технічного контролю для догляду громадян, при виникненні підозр щодо громадянина проводиться особистий догляд. Це особлива форма контролю і проводиться він тільки з письмового дозволу начальника митниці у спеціальній кімнаті особистого догляду.

Зона, в якій дотримуються особливі режимні правила – це зона догляду автотранспорту, тут від інспектора окрім всього потребуються додаткові знання конструктивних особливостей автозасобів різного класу. Адже різні скриті порожнини можуть бути використані у якості тайників для провозу контрабанди. У розпорядженні інспекторів наявні спеціальні прилади для більш поглибленого догляду і контролю: для обстеження бензобаку – ендоскопи, а для труднодоступних місць – зйомні дзеркала. Усі ці процедури інспектор повинен провести швидко, чітко і професіонально грамотно.

На посадових осіб митного поста «Керч» Кримської митниці покладаються обов’язки із безпосереднього здійснення митної справи, контролю за додержанням усіма юридичними та фізичними особами законодавства України з питань митної справи.

Крім того одним з безпосередніх обов’язків працівників митного органу є ужиття заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів,
недопущення ввезення на територію України та випуску у вільний обіг неякісних товарів, товарів, що завдають шкоди навколишньому середовищу й не відповідають чинним в Україні стандартам і вимогам.

Посадові особи митного поста «Керч» повинні створювати сприятливі умови для прискорення товарообігу, збільшення обсягів пасажиропотоку через митний кордон України та захисту прав інтелектуальної власності юридичних та фізичних осіб у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності, здійснення контролю за переміщенням валютних і культурних цінностей через митний кордон України.

Митний пост «Керч» відповідно до покладених на нього завдань здійснює в зоні своєї діяльності митний контроль та митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, контролює достовірність класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, визначення митної вартості та країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України. Митний пост «Керч» нараховує та стягує податки, збори й інші платежі, справляння яких відповідно до законодавства України покладено на митні органи. У встановленому порядку митний пост готує та надає відповідним підрозділам Кримської митниці інформацію з питань справляння податків і зборів.

Митний пост «Керч» регулярно інформує Кримську митницю про зовнішньоекономічні операції, здійснювані суб'єктами господарювання, розташованими в зоні його діяльності, а також про порушення про­цедури міжнародних автомобільних перевезень [8].

В процесі здійснення митного контролю використовуються технічні
та спеціальні засоби, що безпечні для життя й здоров’я людей, тварин і ро­слин та не завдають шкоди товарам і транспортним засобам. Забезпечує експлуатацію цих засобів відповідно до вимог технічної документації, а також їх збереження. Вживаються заходи для забезпечення справляння в повному обсязі податків, зборів в установленому законодавством порядку. Використовуються технологічні схеми митного контролю й митно­го оформлення товарів і транспортних засобів, що діють у місцях розташування підрозділів митного поста.

Щоденно Кримська митниця отримує від митного поста «Керч» оперативну інформацію про обстановку в зоні своєї діяльності. Митний пост у межах своєї компетен­ції вживає заходів для нормалізації оперативної обстановки в разі її ускла­днення, готує та надає керівництву митниці пропозиції щодо вдосконалення законодавства України з питань митної справи.

Митний підрозділ взаємодіє в межах своєї компетенції з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з підприємствами, на території яких знаходяться або можуть знаходитися товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, тощо, здійснює усне опитування громадян і посадових осіб підприємств.

Також до обов’язків митного поста «Керч» відноситься перевірка системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У межах повноважень, встановлених наказом митниці, перевіряє своєчасність і повноту нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Посадові особи митного поста здійснюють огляд територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари та транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, вживають заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час переміщення товарів через митний кордон України, здійснюють контроль за діяльністю складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, за виконанням зобов’язань, наданих при розміщенні товарів і транспортних засобів у відповідні митні режими.
2.2. Аналіз основних показників діяльності митного поста «Керч» Кримської митниці

Митний пост «Керч» розпочав діяльність у складі Кримської митниці з 01.10.08 у зв’язку з ліквідацією Керченської митниці відповідно наказу ДМСУ від 23.07.08 № 804 “Про ліквідацію митних органів”. [9] Місце дислокації – м. Керч. Штатна чисельність митного поста «Керч» - 70 одиниць. Загальна довжина державного кордону становить 309 кілометрів.

В зоні діяльності митного поста «Керч» станом на 01.02.09 акредитовано 183 суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, з них 78 здійснювали ЗЕД протягом IV кварталу 2008 року та січня 2009 року.

У зоні діяльності митного поста «Керч» Кримської митниці функціонують 6 пунктів пропуску. З яких для морського сполучення: «Керченський морський порт», «Керченський рибний порт», «Керченський морський порт „Комиш-Бурун», «Акваторія порту ВАТ “Суднобудівний завод Залів», для повітряного сполучення – «Аеропорт «Керч», для поромного сполучення – «Крим».

Через пункти пропуску у IV кварталі 2008 р та січні 2009 р. було пропущено транспортних засобів 30736 од., що на 6 % більш ніж у аналогічному періоді 2007 – 2008 р. р., та вантажів у кількості 1400,4 тис. т. Протягом звітного періоду було оформлено 134 транзитних ВМД, що на 89% більш ніж у 2007 – 2008 роках [10].

Основна номенклатура вантажів, яки переміщуються через митний кордон України у пунктах пропуску:



  • транзитні вантажі - вугілля, мазут, пічне паливо, окатиші, феросплави,

  • експортні вантажі – вугілля, кокс, пшениця, феросплави, глинозем,

  • імпортні вантажі – м’ясопродукти, сода каустична, черепиця.

Через митний кордон України було пропущено 125172 громадянина, що на 4% більш ніж у 2007 – 2008 роках. За звітний період митним постом «Керч» оформлено 964 ВМД, що на 26% вище показника аналогічного періоду 2007 - 2008 р. р. Збільшилася на 34% кількість суб’єктів, які здійснювали ЗЕД в зоні діяльності митного поста «Керч». Аналізуючи розподіл ВМД по режимам в звітному періоді слід відзначити, що збільшилася на 47% кількість імпортних ВМД (прокат, курячі чверті, риба морожена). Також збільшилася на 11 % кількість експортних ВМД (вугілля, кукурудза, феросплави, емальпосуд) [10].
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка