Державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» комадовська валентина сергіївна




Сторінка1/2
Дата конвертації29.12.2017
Розмір0,51 Mb.
  1   2
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»
КОМАДОВСЬКА ВАЛЕНТИНА СЕРГІЇВНА

УДК 368.021+368.91(043.3)




УПРАВЛІННЯ СТРАХОВИМИ І ПЕРЕСТРАХУВАЛЬНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ПРИ СТРАХУВАННІ ЖИТТЯ
Спеціальність 08.00.08 – Гроші, фінанси і кредит
АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2011


Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, м. Київ.
Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Татаріна Тетяна Володимирівна,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»,

доцент кафедри страхування


Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Корнєєв Володимир Вікторович,

Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України»,

головний науковий співробітник відділу грошово-кредитних відносин

кандидат економічних наук, доцент



Позднякова Людмила Олексіївна,

Національний університет Державної податкової служби України,

доцент кафедри фінансових ринків

Захист відбудеться 23 січня 2012 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.


Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, кім. 601.

Автореферат розіслано 21 грудня 2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук, професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. У розвинених країнах страхування життя є важливим елементом функціонування економічної системи держави і дозволяє успішно вирішувати багато соціальних та економічних проблем, що існують у суспільстві. Страхування життя забезпечує стабільність розвитку народного господарства і виконує роль стимулятора економічного зростання, забезпечує економіку держави інвестиційними та кредитними коштами.

Вітчизняний ринок страхування життя перебуває на етапі становлення. Проблеми, пов’язані з його розвитком, спричинені недосконалістю законодавства, недотриманням страховиками принципів, на яких ґрунтується страхування життя, а також погіршенням показників фінансово-господарської діяльності страховиків. У зв’язку з цим виникає об’єктивна необхідність в удосконаленні управління страховими та перестрахувальними операціями при страхуванні життя. Зокрема, потребують поглибленого вивчення теоретичні засади здійснення страхових і перестрахувальних операцій при страхуванні життя, управління страховим портфелем та формування страхових резервів як фінансового підґрунтя для забезпечення зобов’язань компаній зі страхування життя, підвищення ефективності політики ризик-менеджменту за рахунок удосконалення управління перестрахувальними операціями при страхуванні життя в Україні.

Значний внесок у дослідження теоретико-методологічних засад страхування життя, управління страховими та перестрахувальними операціями зробили українські вчені Т.М. Артюх, В.Д. Базилевич, К.Г. Воблий, О.О. Гаманкова, Л.М. Горбач, О.Д. Заруба, О.М. Залєтов, М.С. Клапків, В.В. Корнєєв, С.С. Осадець, Л.О. Позднякова, Т.А. Ротова, Т.В. Татаріна, Я.П. Шумелда. Серед російських учених необхідно назвати А.П. Артамонова, С.Л. Єфімова, Ю.М. Журавльова, Є.Т. Кагаловську, О.А. Калмикову, Л.А. Орланюк-Малицьку, К.Є. Турбіну, Т.А. Федорову, Є.М. Четиркіна, Р.Т. Юлдашева; із зарубіжних – Д. Бланда, К. Блека, К. Гератеволя, Д. Дємідова, Т. Кейбла, А. Клоуза, П. Мюллєра, К. Пфайффера, Г.Д. Скіппера, Є. Строінського.

Віддаючи належне доробку вчених у цій сфері, слід зазначити, що проблемам управління страховими та перестрахувальними операціями при страхуванні життя приділяється недостатньо уваги; пошуки шляхів удосконалення управління операціями на вітчизняному ринку страхування життя продовжують залишатися актуальними. Використання зарубіжного досвіду в обраному напрямі дослідження повною мірою неможливо через особливості вітчизняного законодавства, національний менталітет, історично сформовану в Україні організацію ведення страхової справи.

Важливість подальшого дослідження концептуальних основ страхування життя, обґрунтування напрямів удосконалення управління страховими та перестрахувальними операціями при страхуванні життя в Україні визначили актуальність роботи та обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» і є складовою тем «Система страхового захисту в умовах розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки» (0106U004360) та «Напрямки розвитку страхового сектора економіки України в умовах посилення глобалізаційних процесів» (0111U007428). Особистий внесок автора полягає в обґрунтуванні пропозицій теоретичного і практичного характеру щодо вдосконалення управління страховими і перестрахувальними операціями при страхуванні життя.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у поглибленні теоретико-методичних засад та розробці практичних рекомендацій з удосконалення управління страховими і перестрахувальними операціями при страхуванні життя.

Відповідно до поставленої мети визначено коло основних завдань, спрямованих на її досягнення:



  • узагальнити теоретичні підходи щодо визначення концептуальних основ страхування життя і управління його операціями;

  • вивчити зарубіжний досвід побудови перестрахувального захисту договорів страхування життя та виявити особливості здійснення перестрахувальних операцій за окремими видами та продуктами страхування життя;

  • проаналізувати основні тенденції розвитку вітчизняного та зарубіжних ринків страхування і перестрахування життя;

  • опрацювати системний підхід при управлінні страховим портфелем зі страхування життя;

  • дослідити особливості формування резервів зі страхування життя;

  • обґрунтувати методологічні підходи щодо визначення розміру максимально допустимої величини аквізиційних витрат при довгостроковому страхуванні життя;

  • розробити практичні рекомендації щодо підвищення ефективності управління перестрахувальними операціями при страхуванні життя.

Об’єктом дослідження є процес управління страховими і перестрахувальними операціями при страхуванні життя.

Предметом дослідження є економічні відносини, які виникають у процесі управління страховими і перестрахувальними операціями при страхуванні життя.

Методи дослідження. У процесі вивчення концептуальних основ страхування життя та теоретичних засад побудови перестрахувального захисту при страхуванні життя були використані такі методи: історичний, абстрактно-логічний, системно-структурний, спостереження та порівняння. Для аналізу тенденцій розвитку ринків страхування і перестрахування життя застосовані методи аналізу і синтезу, структурний, графічний. Системний підхід послугував інструментарієм дослідження процесу управління портфелем страховика при страхуванні життя. Вивчення особливостей формування резервів зі страхування життя та здійснення відповідних операцій перестрахування, розрахунку максимально допустимої величини аквізиційних витрат при довгостроковому страхуванні життя ґрунтувалося на методах формалізації, моделювання, імовірнісно-статистичних та економіко-математичних.

Джерела інформації дослідження становлять: законодавчі та нормативні акти України, директиви Євросоюзу; статистичні дані Держфінпослуг, Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) та звітно-аналітична інформація зарубіжних та вітчизняних структур; монографії, наукові публікації у вітчизняних та зарубіжних періодичних та фахових виданнях; матеріали науково-практичних конференцій; внутрішня документація та цивільно-правові угоди страхових компаній, матеріали семінарів та публікації провідних перестрахувальних товариств; ресурси Internet.



Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, які визначають наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

уперше:

  • обґрунтовано розмір максимально допустимої величини аквізиційних витрат для договорів довгострокового страхування життя на основі використання коефіцієнтів модифікації резерву нетто-премій, що дало змогу підвищити ефективність управління страховими операціями при страхуванні життя;

удосконалено:

  • класифікацію страхування життя із одноразовою страховою виплатою (інша назва – страхування капіталів), згрупувавши види, які належать до цього класу, у перманентні (змішане та довічне страхування життя) та неперманентні (страхування життя на випадок смерті на визначений термін). Це дає підстави для включення довічного страхування життя до «довгострокових договорів» з можливістю пільгового оподаткування;

  • визначення поняття «управління страховими операціями» як ефективної та раціональної діяльності, пов’язаної з організацією та регулюванням страхових операцій, що передбачає: а) прийняття консервативної тарифної політики та політики ризик-менеджменту; б) налагодження функціональних взаємозв’язків структурних підрозділів страхової компанії на усіх етапах здійснення страхових операцій для забезпечення платоспроможності страхової компанії та отримання прибутку. Таке визначення дало змогу виявити взаємозв’язок фінансового та операційного менеджменту;

  • формулювання назви показника «оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика», який по-різному трактується у нормативних документах, та запропоновано підхід до його визначення при страхуванні життя. Це сприятиме усуненню розбіжностей між нормативно-правовими актами в частині забезпечення платоспроможності компаній зі страхування життя;

  • методичні засади управління страховим портфелем зі страхування життя з використанням взаємозалежних системних складових: маркетингу, ризик-менеджменту, адміністрування, що дозволило виявити основні чинники впливу на формування страхового портфеля;

  • зміст спеціальних застережень у договорі перестрахування життя щодо оригінальної валюти страхування та особливостей розрахунків між сторонами у разі, якщо договором страхування передбачено, що страхова сума зменшується рівномірними частинами, а також використання спеціальної форми звітності (бордеро), що складається за договорами страхування життя, у яких відбулися зміни;


дістали подальшого розвитку:

  • обґрунтування принципів страхування життя, відмінних від загального страхування (принцип страхового ризику, страхового інтересу, довгостроковості, майнового права страхувальника на довгостроковий резерв за договором);

  • пропозиції щодо зміни законодавчо-нормативної бази здійснення операцій страхування і перестрахування життя: а) впровадження прикладної класифікації для страхування життя; б) введення ліцензування перестрахувальної діяльності; в) спрощення чинних вимог щодо здійснення перестрахувальних операцій в перестраховиків-нерезидентів у частині перестрахування життя, замінивши діючі процедури на одноразове подання пакета документів перестраховиком-нерезидентом до Держфінпослуг України; г) використання перестрахувальних тарифів як бази для розрахунку страхових тарифів у разі відсутності відповідної статистичної інформації в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методичних положень і практичних рекомендацій, які можуть бути використані органами державної влади, об’єднаннями страховиків, вітчизняними компаніями зі страхування життя при здійсненні страхових і перестрахувальних операцій та управління ними.

Матеріали дисертаційного дослідження використані робочою групою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з розробки змін до Методики формування резервів зі страхування життя. Крім того, результати дисертації були прийняті для подальшого використання під час опрацювання проекту Закону «Про страхування», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність компаній зі страхування життя та здійснення ними перестрахувальних операцій (довідка Держфінпослуг України № 1311/34-10 від 03.02.2011 р.). Рекомендації щодо вдосконалення законодавства, яке регулює страхову та перестрахувальну діяльність, враховані Лігою страхових організацій України при підготовці Проекту Закону «Про страхування», зокрема щодо поділу страхування за сферами діяльності на страхування життя та загальне (ризикове) страхування, заборону передачі у перестрахування ризику здійснення страхової виплати за подією дожиття застрахованої особи, а також стосовно видачі ліцензії на здійснення перестрахувальної діяльності (довідка ЛСОУ № 206/ІІІ-6 від 11.02.2011 р.).

Окремі пропозиції дисертаційного дослідження схвалено та прийнято до практичного використання у ПАТ «Компанія страхування життя «Універсальна» (м. Київ), зокрема було враховано пропозиції щодо включення спеціальних застережень у договір перестрахування життя; використовується спеціальна форма перестрахувальної звітності (бордеро), що складається за договорами страхування життя, у яких відбулися зміни. Положення «Про страховий портфель», розроблене автором, лягло в основу організації обліку договорів страхування та контролю за якістю роботи страхових агентів у цій страховій компанії. Під час впровадження нових страхових продуктів у ПАТ «КСЖ «Універсальна» застосовується запропонований автором механізм визначення максимально допустимої величини початкових витрат на укладення договору страхування життя, який дає можливість попереджувати збитковість договорів страхування життя у перший рік дії та встановлювати економічно обґрунтований мінімальний розмір навантаження у складі брутто-премії (довідка ПАТ «КСЖ «Універсальна» № 85 від 29.03.2011р.).

Результати науково-дослідної роботи використовуються у навчальному процесі кафедрою фінансів суб’єктів господарювання і страхування Тернопільського національного економічного університету при викладанні курсів «Перестрахувальні операції», «Страхові послуги», «Страховий менеджмент і маркетинг», «Фінанси страхових організацій», «Ринки страхових послуг» (довідка ТНЕУ № 126-33/2458 від 11.11.2010 р.). Основні положення та висновки дисертації використовуються у навчальному процесі ЗАТ «Центр підготовки та перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності» під час проведення навчальних семінарів з підвищення кваліфікації фахівців страхових організацій України за програмою «Практика здійснення перестрахувальних операцій» (довідка № 56 від 02.02.2011р.).



Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною працею. Наукові результати, узагальнення, пропозиції та рекомендації щодо управління страховими і перестрахувальними операціями при страхуванні життя, які викладені в дисертації, є особистим надбанням автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження були представлені на III Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (Тернопіль, ТНЕУ, 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Суперечності та перспективи розвитку страхового ринку в умовах глобальної економічної кризи» (Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 2009); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки» (Тернопіль, ТНЕУ, 2011 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць обсягом 5,4 д.а., з них 8 статей – у наукових фахових виданнях, 5 – в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаних джерел із 204 найменувань на 18 сторінках та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 190 сторінок. Дисертація вміщує 15 таблиць на 9 сторінках, 16 рисунків на 9 сторінках, 8 додатків на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 «Теоретичні засади здійснення страхових та перестрахувальних операцій при страхуванні життя» на основі узагальнення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених, опрацювання законодавчої та нормативно-правової бази за темою дисертації уточнено концептуальні основи страхування життя, які є визначальними для обґрунтування особливостей управління страховими і перестрахувальними операціями зі страхування життя. Здійснено комплексне дослідження загальних принципів побудови перестрахувального захисту договорів страхування життя.

Дослідження концептуальних основ страхування життя здійснено у порівнянні із загальним (ризиковим) страхуванням. Зроблено висновок, що найкраще сутність страхування життя відображає теорія забезпечення, яка служить об’єднанню усіх видів страхування та базується не на наслідках, які можуть настати для страхувальника, а на тих цілях, якими він керується під час укладення договору страхування.

Опрацювання спеціальної літератури за темою дисертації дозволило виявити характерні для здійснення страхування життя особливості: неможливість визначити у повному обсязі матеріальні збитки, пов’язані зі смертю застрахованої особи; страхова сума виплачується повністю без вирахування будь-яких витрат; страховик не може в односторонньому порядку припинити дію договору страхування життя, а тому він наперед приймає усі зростаючі ризики; тривалий строк дії договору, протягом якого формуються довгострокові страхові резерви, кошти яких інвестуються, утворюючи інвестиційний дохід, більша частина якого належить страхувальнику.

Дослідження концептуальних основ страхування життя дало змогу зробити висновок, що не варто виділяти функції, які притаманні тільки страхуванню життя, оскільки функції властиві економічним категоріям, якою є «страхування». Отже, доцільно визначати функції для страхування загалом: ризикову, заощаджувальну (нагромаджувальну), фінансову, попереджувальну функції, які б враховували особливості страхування життя.

На основі здійсненого аналізу принципів страхування загалом, досліджено можливість використання їх при страхуванні життя. У зв’язку з цим автором запропоновано визначити специфічні принципи здійснення страхування життя, що є основою, якою потрібно керуватися у діяльності, та які відрізняють його від загального страхування, а саме: принцип страхового ризику, страхового інтересу; довгостроковості; майнового права страхувальника на довгостроковий резерв за договором.

На підставі критичного аналізу поглядів науковців, вивчення особливостей, функцій та принципів страхування життя зроблено висновок, що страхування життя насамперед слід виділяти в окрему сферу страхової діяльності. Пріоритетним повинен бути поділ на загальне (ризикове) страхування та страхування життя замість наявної класифікації за об’єктами, де страхування життя є підгалуззю або видом особового страхування. За результатами дослідження уточнено визначення сутності «страхування життя» як економічних відносин, пов’язаних із формуванням страхових резервів з метою виплати страхових сум (одноразово або частково) у разі смерті застрахованої особи під час дії договору або дожиття до обумовленого договором терміну.



Для досягнення необхідної впорядкованості страхових послуг використовується класифікація. Опрацювання теоретичних засад здійснення страхування життя на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду дало змогу систематизувати та розробити власну класифікацію страхування життя. Зокрема, в класифікації класу «страхування капіталів» (рис.1) автором запропоновано використання поняття «перманентне страхування життя» (тобто страхування життя зі страховою сумою, яка буде виплачена у будь-якому разі). У зв’язку з цим пропонується внести зміни до податкового законодавства в частині визначення «довгострокових» договорів з метою пільгового оподаткування, а саме: відносити до цієї категорії не лише договори, які «передбачають страхову виплату за ризиком дожиття», а й договори довічного страхування життя.
Рис. 1. Класифікація класу «страхування капіталів»

(Джерело: складено автором)


У результаті дослідження змісту та особливостей управління страховими операціями обґрунтовано визначення економічного змісту страхових операцій при страхуванні життя, що виявляється у діях страхової компанії, які безпосередньо пов’язані зі здійсненням страхування та включають як надання послуг страхувальникам, так і виконання деяких інших операцій, що виникають у процесі страхових відносин (перестрахування, формування страхових резервів). Показано, що складовими поняття «управління страховими операціями» є фінансові та операційні аспекти. Саме тому управлінню страховими операціями, крім функцій, які властиві управлінню загалом (планування, організація, контроль, мотивація), притаманні функції фінансового та операційного менеджменту: аналіз, адміністрування, облік. Зміст поняття «управління страховими операціями» автором визначено як ефективну та раціональну діяльність, пов’язану з організацією та регулюванням страхових операцій, що передбачає прийняття консервативної тарифної політики та політики ризик-менеджменту; налагодження функціональних взаємозв’язків структурних підрозділів страхової компанії на етапах здійснення страхових операцій з метою забезпечення платоспроможності страхової компанії та отримання прибутку. Управління страховими операціями повинно здійснюватися за конкретними об’єктами: ціна та якість страхової послуги; операційний прибуток; страховий портфель; страхові резерви; функціональні взаємозв’язки та організація бізнес-процесів; фінансовий ризик.

Дослідження процесу управління фінансовим ризиком дало можливість проаналізувати загальні принципи побудови перестрахувального захисту для договорів страхування життя як важливого інструмента ризик-менеджменту в страховій діяльності. На підставі узагальнення зарубіжного досвіду визначено вплив особливостей страхування життя на здійснення перестрахувальних операцій. Зокрема, внаслідок нагромадження коштів, що є притаманним страхуванню життя, частина відповідальності, яка підлягає перестрахуванню, залежить не від страхової суми, а від «суми під ризиком», що являє собою різницю між належною страховою виплатою (страховою сумою або актуарною вартістю майбутніх виплат) і математичним резервом.

Обґрунтовано, що у зв’язку з особливостями страхування життя майже усі договори перестрахування доцільно укладати на пропорційній основі згідно з двома актуарними концепціями – перестрахування на основі співстрахування та перестрахування на базі ризикової премії. У першому випадку перестрахувальна премія за ризиком дожиття залишається у перестраховика з метою утворення відповідного резерву або повертається прямому страховику як депозит. Натомість актуарна концепція, яка передбачає, що перестрахувальна премія сплачується перестраховику щорічно, прямо пропорційна ризику смерті, який бере на себе перестраховик щороку, називається «перестрахуванням на базі ризикової премії» (“Reinsurance on risk-premium basis”), або згідно з американською термінологією – «перестрахування на базі щорічно поновлюваної премії» (“Yearly renewable term (YRT)”). Порівняно з перестрахуванням на базі співстрахування ця концепція є досить простою: перестраховик забезпечує покриття на випадок смерті застрахованого лише в його частці у сумі під ризиком. Водночас він отримує щорічну ризикову премію, яка визначається шляхом множення суми під ризиком на перестрахувальний тариф відповідно до віку застрахованого на початок року перестрахування. Сума під ризиком зменшується разом з підвищенням актуарного резерву, тоді, як перестрахувальний тариф підвищується зі збільшенням віку застрахованого згідно з таблицею смертності. Отже, перестрахування на базі ризикової премії є найбільш доцільним на вітчизняному ринку страхування життя, оскільки така актуарна концепція відповідає сучасному етапу розвитку страхових операцій в окресленій сфері страхової діяльності.

У розділі 2 «Управління страховими операціями при страхуванні життя» здійснено порівняльну характеристику тенденцій розвитку вітчизняного ринку страхування та перестрахування життя порівняно зі світовими тенденціями з метою виявлення мікро- та макроекономічних чинників, які впливають на управління страховими і перестрахувальними операціями, зокрема на особливості управління портфелем договорів страхування життя та формування страхових резервів для забезпечення зобов’язань компаній, які здійснюють страхування життя.

Аналіз основних тенденцій розвитку ринків страхування життя і здійснення перестрахувальних операцій на них свідчить, що вітчизняний ринок страхування життя, порівняно з розвинутими ринками, перебуває на етапі становлення. На вітчизняний ринок припадає 0,004% від світових премій зі страхування життя. На низькому рівні знаходяться такі важливі макропоказники, як частка премій зі страхування життя у ВВП та страхові премії на одного громадянина. Дані, наведені у табл.1, свідчать, що, починаючи з 2009 р., обсяг ринку страхування життя за основними показниками знизився унаслідок світової фінансової кризи. Насамперед це пов’язано із суттєвим зменшенням кількості укладених договорів страхування життя позичальників банків, збільшенням обсягів викупних сум. Обґрунтовано, що негативна тенденція щодо зростання кількості достроково припинених договорів характерна для компаній, які просувають страхові продукти за системою МLM. Саме такі компанії займають на ринку панівні позиції (майже половина обсягу надходжень страхових премій). Під впливом світової фінансової кризи вітчизняний ринок страхування життя виявив нестабільність, оскільки зростання, що передувало кризі, ґрунтувалося не на засадах довгострокової перспективи, а на швидкому нарощуванні обсягів за рахунок значних фінансових вкладень. Разом з тим здійснений аналіз свідчить, що вітчизняний ринок перестрахування життя не розвинений, 99% перестрахувальних премій сплачуються перестраховикам-нерезидентам.

Таблиця 1



Основні показники ринку страхування життя в Україні у 2001-2010 рр.

Показник

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Чисті страхові премії,

млн. грн.



15,70

23,80

72,90

186,90

321,20

450,61

783,41

1095,30

826,90

906,00

Частка страхування життя у загальному обсязі, %

0,62

0,65

0,80

1,93

4,29

5,14

6,34

6,85

6,53

6,80

Частка у ВВП, %

0,01

0,01

0,03

0,05

0,07

0,08

0,11

0,12

0,09

0,08

Страхові резерви,

млн. грн.



15,97

24,96

50,76

195,71

345,40

608,30

991,30

1609,00

1789,20

2185,2

Премії, передані у перестрахування,

млн. грн.,



0,00

0,00

23,90

40,02

45,21

37,70

42,10

59,07

44,33

39,10

у т.ч. нерезидентам,

млн. грн.



0,00

0,00

23,90

39,97

45,16

37,50

41,60

58,77

43,90

38,60

Джерело: складено автором за матеріалами Держфінпослуг (http://www.dfp.gov.ua)

Аналіз показників фінансової звітності українських компаній, які здійснюють страхування життя, засвідчив, що діяльність більшості страховиків є збитковою навіть поряд з високими темпами приросту страхових премій у докризовий період. У зв’язку з цим управління страховим портфелем набуває важливого значення у дослідженні управління страховими операціями. Автором запропоновано формулювати поняття «управління страховим портфелем» як комплекс заходів, що поєднує в собі такі взаємодоповнюючі та взаємозалежні елементи: страховий маркетинг, ризик-менеджмент та адміністрування портфеля з метою досягнення максимальної прибутковості та забезпечення фінансової стійкості. Таке визначення дало змогу виявити основні чинники, які впливають на формування страхового портфеля: обсяг та приріст страхових платежів; дострокове припинення договорів; андеррайтинг; здійснення перестрахування; супровід договорів страхування життя, зокрема контроль за своєчасним надходженням страхових платежів; якісне опрацювання, нагромадження і зберігання інформації та документів.

У процесі дослідження особливостей управління довгостроковими резервами зі страхування життя як фінансового підґрунтя для забезпечення зобов’язань страховиків дисертантом виявлено, що на їх формування суттєво впливають фактичні витрати, які не є однаковими в усі роки дії договору страхування: вони значно більші у перший рік, ніж у наступні. На підставі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду формування довгострокових резервів автором запропоновано механізм визначення максимально допустимого значення комісійної винагороди у перший рік дії договору страхування з урахуванням залежності від величини модифікованого резерву нетто-премій. У зв’язку з цим, використовуючи метод тестування прибутку, розроблено математичну модель для групи новоукладених полісів, де критерієм максимізації визначено беззбиткову діяльність на кінець першого року дії договору.

Для визначення максимально допустимого значення аквізиційних витрат запропоновано використовувати наступну статичну модель:



0,

де І – валовий прибуток;



ВРх, і  брутто-премія для і-го поліса для застрахованої особи у віці x років;

Ve,1 – модифікований резерв нетто-премій на 1-шу страхову річницю поліса;

EV – резерв витрат на ведення справи;

Ea1 – комісійна винагорода страхового агента у перший рік дії поліса (аквізиційні витрати);

Ea2 – разові витрати, пов’язані з укладенням договору;

Eа3 – комісійна винагорода страхового агента за супровід договору (щорічна), податок, витрати на отримання страхових премій, інші прямі витрати.

Така модель дає змогу аналізувати показник валового прибутку з урахуванням залежності між величиною модифікованого резерву (Ve,1) та початковими витратами на укладення договору (Ea1 та Ea2), розмір яких обмежуються коефіцієнтами модифікації, які відповідають таким вимогам:



  1. рівень модифікації не повинен перевищувати 5 відсотків (e1);

  2. рівень модифікації не повинен перевищувати реальних початкових витрат, пов’язаних із укладенням договору страхування (e2);

  3. рівень модифікації повинен забезпечуватися реальним навантаженням (e3);

  4. на кінець першої страхової річниці модифікований резерв не повинен бути від’ємним. Якщо протягом першого страхового року модифікований резерв набирає від’ємного значення, вважається, що він має нульове значення (e4).

Оскільки конкуренція спонукає страхові компанії виплачувати якнайбільшу комісійну винагороду страховим агентам у перший рік дії поліса, то запропонована модель дає можливість визначити поряд із максимально допустимою величиною комісійної винагороди також умовно допустиму. Зроблено висновок, що перевищення умовно допустимої величини аквізиційних витрат зумовлює збитки, що вимагатимуть обов’язкового покриття, тому що такі витрати здійснюватимуться «за рахунок» уже сформованих резервів.

У розділі 3 «Організація управління перестрахувальними операціями при страхуванні життя» досліджено необхідність використання перестрахувальних операцій та управління ними при страхуванні життя; розкрито особливості здійснення перестрахувальних операцій за окремими видами та продуктами страхування життя; визначено шляхи удосконалення управління перестрахувальними операціями при страхуванні життя.

Виявлено, що поряд із традиційною потребою, яка полягає в обмеженні коливань збитковості, для перестрахування життя характерними є також використання перестрахування як способу покриття витрат на впровадження нових страхових продуктів та отримання додаткового сервісу (актуарні послуги, розробка нових страхових продуктів, послуги маркетингу, андеррайтингу та ін).

Дисертантом обґрунтовано, що у процесі управління перестрахувальними операціями розкривається один із законів діалектики  «єдність та боротьба протилежностей». З одного боку, перестрахувальні операції не можуть існувати окремо від страхових операцій, мета управління перестрахувальними операціями підпорядкована меті управління страховими операціями  забезпечення платоспроможності страхової компанії та отримання прибутку, з іншого  їх розвиток здійснюється за власними, незалежними від страхування, законами, формується ринок перестрахувальних операцій, який характеризується власними рисами. Доведено, що до характерних ознак перестрахувальних операцій належать: відмінності між страхуванням і перестрахуванням; особливості законодавства, що регулюють перестрахувальну діяльність; особливі принципи, які розкривають специфіку здійснення перестрахувальних операцій. У вітчизняному законодавстві відсутні нормативні акти, які регулюють відносини сторін за договорами перестрахування. Саме тому договір перестрахування виступає способом оформлення і основою правовідносин між сторонами та містить низку традиційних для договорів перестрахування застережень, тобто стандартних формулювань, які склалися унаслідок тривалого використання на практиці. У дисертаційному дослідженні проаналізовано застосування цих застережень в умовах вітчизняного ринку та доведено необхідність доповнення договорів перестрахування життя додатковими стандартними застереженням, а також внесення конкретних змін у страхове законодавство з метою покращення управління перестрахувальними операціями.

Використовуючи властивості конкретних видів страхування життя, кожна страхова компанія розробляє власні страхові продукти, намагаючись максимально задовольнити потреби клієнтів. Різноманітність страхових продуктів у страхуванні життя вимагає особливого підходу до використання перестрахувального захисту. У результаті дослідження розкрито особливості здійснення перестрахувальних операцій за найбільш поширеними на ринку страхування життя України продуктами страхування.

Виявлені за результатами дослідження проблеми в організації і здійсненні перестрахувальної діяльності страховиків зумовлюють необхідність удосконалення управління перестрахувальними операціями при страхуванні життя в Україні. Зокрема аналіз законодавства, яке регулює здійснення перестрахувальних операцій у перестраховиків-нерезидентів, дозволив зробити висновок, що законодавчі вимоги є надзвичайно жорсткими, ускладнюють фінансову діяльність вітчизняних страховиків, підривають авторитет держави на міжнародному ринку перестрахування життя. Боротьба з легалізацією коштів у перестрахувальній діяльності повинна здійснюватися насамперед за допомогою адміністративних важелів – таких, як державний контроль та система ліцензування. У зв’язку з цим у дисертаційному дослідженні запропоновано зміни у законодавстві, що регулює перестрахувальну діяльність, а саме: скасувати вимогу про погодження договорів перестрахування із перестраховиками-нерезидентами для компаній, які здійснюють страхування життя; видавати ліцензію професійним перестраховикам на здійснення винятково перестрахувальної діяльності як для ризикових видів страхування, так і для страхування життя; запровадити ефективний нагляд за перестрахувальною діяльністю.



Під час опрацювання нормативно-правової бази, що регламентує страхову і перестрахувальну діяльності, виявлено різне формулювання назви одного й того ж показника: «частка перестраховика у довгострокових договорах страхування життя», «права вимоги до перестраховиків», «оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика на базисі розрахунку резерву». Обґрунтовано, що найбільш точним є визначення «оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика», оскільки під час передачі частини ризику перестраховик приймає відповідну частину зобов’язань, яка і є складовою повного обсягу зобов’язань прямого страховика. На відміну від специфіки утворення прямим страховиком резервів зі страхування життя, перестраховик здебільшого розраховує резерви як при загальному страхуванні, тому оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика повинна обов’язково визначатися з урахуванням умов договору перестрахування. Якщо перестрахування здійснюється як метод YRT (найбільш поширений на вітчизняному ринку), то доцільно виходити з міркувань, що оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика відноситься до страхових резервів зі страхування життя за ризиком смерті (які, згідно з Методикою, є оцінкою вартості грошових зобов’язань страховика) як частка перестраховика у сумі під ризиком відноситься до страхової суми на випадок смерті. Сума під ризиком повинна обов’язково враховувати резерв за ризиком дожиття (якщо такий є). Звідси:
,
де ALre – оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика;

Sd – страхова сума за ризиком смерті;

SRre – частка перестраховика у сумі під ризиком, яка розраховується як:
,
де RVd – актуарний резерв нетто-премій за ризиком смерті;

RVs – актуарний резерв нетто-премій за ризиком дожиття;

Qre – частка відповідальності перестраховика у сумі під ризиком.
На підставі здійсненого дослідження, запропоновано Держфінпослуг України внести зміни у Правила розміщення страхових резервів зі страхування життя та зазначити, що права вимоги до перестраховиків повинні визначатися як оцінка обсягу страхових зобов’язань перестраховика. Крім того, необхідно доповнити Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» уточненням, що страховики зі страхування життя у 416 рядку відображають оцінку обсягу страхових зобов’язань перестраховика. Такі зміни усунуть розбіжності між законодавчими актами, а назва показника відображатиме його економічний зміст.

Наголошено, що часткова сплата страхових премій, яка є характерною для страхування життя, впливає на управління перестрахувальними операціями, оскільки відповідальність перестраховика згідно з принципом «наслідування долі цедента» тимчасово припиняється разом із відповідальністю страховика у разі несвоєчасної сплати чергового страхового внеску за договором страхування життя. У зв’язку з цим перестрахувальна премія, яка переважно сплачується авансом на наступний страховий рік, вимагає корегування. Отже, для страховика важливо відстежувати можливе тимчасове припинення дії за кожним договором та складати окрему перестрахувальну звітність (бордеро), у якій будуть розраховані частки перестрахувальних премій, що підлягають поверненню. Автором розроблено і запропоновано форму такої звітності, яка повинна бути невід’ємною частиною договору перестрахування життя.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка