Дипломна робота тема роботи: «Роль та місце Державної митної служби України в зовнішньоекономічній діяльності України»




Сторінка1/3
Дата конвертації13.06.2017
Розмір0,72 Mb.
  1   2   3


diplomukr.com.ua - Грамотное и качественное выполнение всех видов научных работ.


Державна митна служба України

Академія митної служби України



ДИПЛОМНА

РОБОТА


Тема роботи: «Роль та місце Державної митної служби України в зовнішньоекономічній діяльності України»

Виконана слухачем
гр.

______________

Оцінка______________________


Керівник ___________________

Допущено до захисту “____”_____________200_р.


Завідувач кафедри ____________________ ________________
2006


ЗАВДАННЯ

Державна митна служба України


Академія митної служби України

РЕФЕРАТ

Дипломної роботи

Слухача гр. Решетнюк Анжеліки Валентинівни

Науковий керівник:

Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури, висновків і пропозицій. Робота викладена на ста двадцяти трьох сторінках, містить п`ять таблиць, вісім малюнків, дев`ять сторінок додатків. Список використаної літератури містить двадцять шість найменувань.

Об`єктом дослідження є Державна митна служба України, що являє собою єдину загальнодержавну систему.

Предметом дослідження є діяльність Державної митної служби та її значення в зовнішньоекономічній діяльності України.

Мета роботи полягає у систематизація та поглибленні теоретичних і практичних знань з організації діяльності Державної митної служби України, а також грунтовне дослідження та висвітлення її ролі та місця в зовнішньоекономічній діяльності України.

Завданнями дипломної роботи є: вивчення та узагальнення засад діяльності Державної митної служби України; проведення всебічного обстеження значимості митної служби в зовнішньоекономічних відносинах України із застосуванням сучасного інструментарію.

За результатами дослідження сформульовані висновки і пропозиції.

Одержані результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки законодавства стосовно реорганізації митних органів.
Зміст

Вступ

6

Розділ 1. Генеза, еволюція і сучасний стан розвитку Державної митної служби України

9


1.1. Зародження та розвиток митно-тарифних відносин в Україні

9

1.2. Митна служба України за часів командно-адміністративної системи

15


1.3. Становлення митної служби України в умовах незалежної держави

16


Розділ 2. Механізм функціонування державної митної служби України

41


2.1. Організаційна структура митної служби

41

2.2. Засади діяльності, основні функції Державної митної служби

48

2.3. Митний контроль та митне оформлення як складові функціонування структурних підрозділів Державної митної служби

58


2.4. Аналіз економічної діяльності Державної митної служби України на прикладі Чопської митниці

71


Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності роботи митної служби України

81


3.1. Структурна перебудова Державної митної служби в процесі інтеграції країни у світове співтовариство

81


3.2. Приоритетні напрями розвитку зовнішньоекономічних відносин

3.3. Вдосконалення митної політики як складової зовнішньоекономічної стратегії України


91
108











Висновки

Використана література



115

122


Додатки

124

ВСТУП


З розвитком в Україні інтеграційних процесів щодо залучення до міжнародних економічних організацій, відкриття нових можливостей країни стосовно виходу на міжнародний рівень економічних відносин, питання зовнішньоекономічної діяльності та регулювання експортно-імпортних операцій в Україні стає все більш важливим в державній політиці України.

Після прийняття Декларації про державний суверенітет Україна самостійно визначає митну політику, створює власну митну систему та здійснює митне регулювання на своїй території.

Регулювання митною справою та здійсненням експортно-імпортних операцій здійснюють найвищі органи влади та управління України. Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державна митна служба України, яка приймає нормативні акти, що регулюють дану сферу діяльності.

Митне регулювання здійснюється відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів. Україна може вступати в митні союзи з іншими державами.

Актуальність тематики ролі та місця Державної митної служби в зовнішньоекономічній діяльності України зумовлена постійним зростанням значимості країни в міжнародній економіці, економічно вигідним географічним розташуванням України на шляху основних міжнародних торгівельних потоків, а також нагальною потребою вдосконалення та підвищення ефективності діяльності митної служби відповідно до покладених на неї завдань і функцій.

Метою дипломної роботи за даною темою є систематизація та поглиблення теоретичних і практичних знань з організації діяльності Державної митної служби України, а також митних органів зарубіжних країн для порівнянн; опрацювання методів, які митна служба України застосовує в процесі регулювання зовнішньоекономічної діяльності; грунтовне дослідження та висвітлення принципів діяльності митних органів.

Основними завданнями дипломної роботи є: вивчення та узагальнення засад діяльності Державної митної служби України; проведення всебічного обстеження значимості митної служби в зовнішньоекономічних відносинах України із застосуванням сучасного інструментарію; розробка та оцінка альтернативних підходів до вирішення проблем діяльності митних органів, визначених в роботі; обгрунтування запропонованих пропозицій з напрямів розвитку митно-тарифних відносин України, а ткаож Державної митної служби зокрема.

Об`єктом даного дослідження є Державна митна служба України, що являє собою єдину загальнодержавну систему, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій. Також об`єктом роботи може виступати митна служба, як вид діяльності або як соціально-правовий інститут держави. Але в даному випадку митна служба як різновид державної служби розглядається як система митних органів, уповноважених безпосередньо здійснювати митну справу та спеціалізованих митних установ і організацій, головне призначення яких полягає в забезпеченні ефективної, безперервної, цілеспрямованої діяльності митних органів.

При виконанні даної дипломної роботи були використані такі загальнонаукові методи дослідження, як статистичний, економіко-математичний та аналітичний.

Практична значимість дипломної роботи за обраною тематикою підтверджується масштабними кроками країни у напрямку світової та європейської інтеграції. Це означає, що за таких умов роль та місце Державної митної служби України підвищується з кожним роком і потребує постійного вдосконалення і реорганізації у відповідності до світових стандартів.

Базою для здійснення досліджень в напрямку визначення значення Державної митної служби в зовнішньоекономічній діяльності України стала основна нормативно-правова база, що визначає основи та принципи діяльності митної служби в Україні, до якої відноситься Конституція України, Митний Кодекс України, закони України та інші нормативно-правові акти з питань митної справи, видані на основі та на виконання Конституції України, Митного Кодексу та законів України. Також до бази формування дослідження за обраною тематикою входять статті та наукові видання науковців економічної сфери, що приділили значну увагу розвитку зовнішньоекономічної діяльності України.

До джерел виконання дипломної роботи відносяться основні періодичні видання, що видаються органами державної влади та висвітлюють нормативно-законодавчий матеріал, що формується органами законодавчої влади; періодичні видання, що аналізують стан економічного розвитку держави, в тому числі і сфери зовнішньої економіки; книги та навчальні посібники, що стосуються зовнішньої економіки та митної справи зокрема.

РОЗДІЛ 1

ГЕНЕЗА, ЕВОЛЮЦІЯ І СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ

ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
1.1. Зародження та розвиток митно-тарифних відносин в Україні

Перші відомості про мито на території сучасної України належать до ІХ ст. саме тоді на нинішніх землях України виникає і на протязі кількох століть, аж до завоювання монголо-татарами, розвивається могутня Київська Русь. У фінансуванні своєї діяльності князі, насамперед залежали від данини. До інших джерел княжих доходів належали: плата за судочинство, штрафи і мито. Головною торговою артерією для Києва став славнозвісний шлях “із варяг у греки”. Він проходив вниз по Дніпру, перетинав Чорне море і впирався в Константинополь - цей величезний ринок, куди з’їзджались купці зі всього Середземномор’я. Це було найбагатше місто у всьому християнському світі. Відтак, заморська торгівля стала складати основу економічної системи Київської Русі. Не випадково, що першою угодою, укладеною київськими правителями, став договір князя Олега з Візантією (911 р.), згідно з яким руським купцям в Константинополі створювались надзвичайно сприятливі умови.

За Руссю визнавалося, зокрема, право безмитної торгівлі. "...Нехай, - говориться у договорі про руських купців, - входять до міста ... і торгують скільки їм треба, не сплачуючи ніяких зборів." Київська Русь, вже тоді, мала власну митну систему, стягувала і, за домовленістю з суміжними країнами, сплачувала митні податки.[16, c. 28]

У 1288 р. був виданий Острогомський митний статут, у якому мова йшла про купців з різних країн: Баварії, Польщі, Чехії, Австрії та Київської Русі. Отже, українські митники керувалися у своїй роботі європейськими митними статутами, діяли в єдиному правовому полі з нашими західними сусідами.



Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.
Митний тариф 12 березня 1822 р. мав яскраво виражений заборонний характер: був заборонений вивіз 21 найменування товару та ввіз 301 найменування. Тариф грунтувався на наступних положеннях:

- низьке мито на товари, необхідних для Росії, виробництво яких неможливе в Росії;

- звільнення від мита іноземних товарів та продуктів, які не виробляються в країні, але в яких є потреба;

- заборона ввозу товарів, які можуть конкурувати з російськими.

Митний тариф 1822 р. частково припинив ввіз імпортних товарів в Росію, забезпечив активний торговий баланс. Почала розвиватись внутрішня бавовняно-паперова промисловість. Але заборонний тариф на імпортні товари зменшив попит на російську сировину, підвищив ціни на товари, сприяв росту контрабанди. Тому новий митний тариф 1850 р. поступово пом'якшив заборону і в міру зберіг обмеження ввозу іноземних товарів.

Митна політика 1-ї половини ХІХ ст. в основному відображала протекціоністські тенденції (обмеження ввозу іноземних товарів), забезпечувала верхівці російськой буржуазії високий прибуток, забезпечувала нагромадження капіталів для розвитку промисловості.

В митній політиці російської держави 2-й пол. ХІХ ст. віддавалась перевага вільній торгівлі і підприємництву, зменшувались мита на сільсько-господарчі продукти і ціни на них.

Гасло вільної торгівлі було направлене на захист інтересів промислової буржуазії, яка боролась за відміну митних бар'єрів на іноземних ринках, полегшуючи просування своїх товарів на них, і забезпечувала перевагу експорту над імпортом у своїй країні.

В 1864 р. в Міністерстві фінансів був організований департамент митних зборів для управління митними закладами. Підвищилась дієвість митного контролю у сфері боротьби з контрабандою, збільшились внески митних зборів в казну.

Розпочинається активне будівництво та організація митних органів, розробляються інструкції, положення, статути, будуються прикордонні споруди.

У 1660р. на території сучасного центру м. Харкова була створена так звана митна хатина. Проіснувала до 1753р. Перші митники були присяжними людьми і звалися “целовальники”. Підпорядковувались воєводі, потім перейшли в підпорядкування козацьким полковникам.

Харківська митниця - одна з 10 внутрішніх митниць Росії, була заснована 17 лютого 1870р. згідно “Высочайше утвержденного решения Государственного Совета” та входила до розряду головних складочних митниць. Почала діяти з 18 червня 1870р.. Необхідність її створення було обумовлено зростанням промисловості та торговою ініціативою купецтва.

На початку ХХ століття, 9 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки прийняла IV Універсал, яким проголосила Україну "самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу". IV Універсал визначав основні засади самовизначення, державного ладу і перспективи державотворення в Україні, в тому числі, в економічній, торгівельній і податковій сфері. "Однині Народна Українська Республіка, - зазначалось в Універсалі, - бере в свої руки найважливіші галузі торгівлі і всі доходи з неї повертатиме на користь народу. Торг товарами, які будуть привозитись з-за кордону і вивозитись за кордон, буде вести сама держава наша".[16, c. 37]

У 1918 році за рішенням гетьмана Павла Скоропадського було організовано Корпус прикордонної варти, якому була доручена не лише охорона кордону України, а й здійснення окремих митних функцій.

Кістяком цієї правоохоронної структури став Запорізький корпус, створений Центральною Радою ще у 1917 році. Військовики Корпусу вели боротьбу з контрабандою, контролювали переміщення вантажів і товарів через українсько-російський та українсько-румунський кордон. Водночас, для організації роботи по зміцненню фінансової бази і митної справи у країні гетьман у складі Міністерства фінансів створив Департамент митних зборів, директором якого було призначено П. Андреєва.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

- підготовка висновків по всіх проектах торгових договорів, конвенцій і законів, що стосуються питань митно-тарифного регулювання.[17, c. 42]

У березні 1922 року Раднарком затвердив Тимчасове положення про місцеві митні органи. Відповідно до нього Наркомат зовнішньої торгівлі за узгодженням з Наркоматом фінансів визначав склад митних округів, а всі митні органи підрозділялися на митниці першого, другого, третього розрядів і митні пости. У 1922 році було сформовано вісім митних округів: Петрозаводський, Західний, Сибірський, Туркестанський, Семипалатинський, Південний, Український, Закавказький. У їхній склад увійшли 134 митниці і 149 митних постів. Крім митних округів створювалися дві митних ділянки – Петрозаводска і Кримська.

У грудні 1924 року був прийнятий перший радянський кодифікований акт по митній справі - Митний статут СРСР, що включав у себе 283 статті в складі шести розділів. Його основою став декрет Раднаркому від 12 листопада 1920 року «Про порядок прийому, збереження, випуску імпортних і експортних товарів». З введенням у дію Митного статуту законодавчо закріпилася сформована до цього часу структура митних органів. Ст. 1 Статуту визначала : «Керування митною справою на всій території СРСР належить Наркомату зовнішньої торгівлі, що здійснює свої задачі як у центрі, так і на місцях через Головне митне управління, що входить в його склад, й інші органів і створений при НКЗТ Митно-тарифний комітет». У союзних республіках безпосереднє спостереження за діяльністю митних установ покладалося Статутом на уповноважених НКВТ при Совнаркомах. Керівництво митними установами на місцях доручалося районним митним інспекторським керуванням на чолі з районними митними інспекторами. На інспекторів покладалося загальне керівництво діяльністю митних установ району і контроль за виконанням ними вимог нормативних документів.

У цілому Митний статут 1924 року передбачав чотириступінчату структуру митних органів:

1. Наркомат зовнішньої торгівлі (НКЗТ), Головне митне керування (ГМУ);

2. Уповноважені НКВТ при Совнаркомах союзних республік;

3. Районні митні інспекторські управління;

4. Митниці і митні пости.

У 1925 році були засновані відділення ГМУ в Середній Азії, Закавказзі, Білорусії і на Україні. На території СРСР створювалося 11 митних районів. У них формувалися районні митні інспекторські керування: Північно-Західне, Карельське, Білоруське, Читинсике, Зайсанське, Благовіщенське, Узбецьке, Алма-Атинське, Туркменське, Північнокавказьке. Безпосередню роботу з огляду переміщуваного через кордон майна, документуванню, стягуванню платежів, запобіганню контрабанди і порушень митних правил виконували митниці трьох розрядів.

Митниці першого розряду створювалися при залізничних станціях і в портах з великим вантажообігом. Митниці другого розряду – на шосейних дорогах і в невеликих річкових і озерних портах. Митниці третього розряду - на ґрунтових дорогах. У віддалених від митниць пунктах у якості їхніх філій при необхідності засновувалися митні посади. При цьому митні посади здійснювали пропуск через кордон пасажирів з ручною поклажею, багажу, міжнародних поштових відправлень. Митниці третього розряду оформляли і контролювали ввезені в країну і вантажі, що вивозяться з її, якщо це не вимагало спеціальної технічної експертизи. Митниці першого і другого розрядів здійснювали усі види митного оформлення і контролю.

Керування митними органами здійснювали керуючі. При них діяли робочі органи – технічні наради, до складу яких входили помічники керуючих і інспектори. Технічна нарада була консультативним органом , тоді як усю відповідальність за діяльність митниці (відділення ГМУ, інспекторського керування митного поста) ніс керуючий.

У лютому 1927 року в інтересах розвитку вітчизняних промисловості і сільського господарства був прийнятий третій радянський митний тариф, ще більш ліберальний, ніж тариф 1924 року.

У грудні 1928 року був затверджений Митний кодекс СРСР. Кодекс визначав цілі діяльності митних установ. Так, фактичний контроль за виконанням постанов про державну монополію зовнішньої торгівлі визначалася як основна, сучасна і перспективна мета. Історично традиційною метою митної діяльності називалося стягування митних зборів. Як додаткову мету ставилося удосконалювання інших митних операцій. Кодекс установлював, що керування митною справою на всій території СРСР здійснюється Наркоматом зовнішньої торгівлі через Головне митне управління. При цьому значно розширювалися права ГМУ. Детально розкривалися повноваження Митно-тарифного комітету при НКВТ при Совнаркомах союзних республік, компетенція місцевих митних установ. У той же час у кодексі уже виявлялася тенденція до поступового спрощення системи митних органів. Так, не передбачалося створення районних митних інспекторських управлінь.[24, c. 2]

Митний кодекс 1928 року докладно регламентував порядок здійснення митних операцій, регулював питання відповідальності за порушення митних правил, розвивав поняття адміністративно карної контрабанди, визначав інші аспекти митної практики. У цілому ж він не вніс принципових змін в організацію митної справи.

На рубежі 20-х-30х років поглибилася тенденція до повороту від економічної до командно-адміністративної моделі керування всіма сферами громадського життя. У митній справі це проявилося в прийнятті нового (четвертого) радянського митного тарифу 1930 року. У ньому проведене різке скорочення товарної номенклатури: у порівнянні з митним тарифом 1927 року кількість статей зменшилася вдвічі. Крім того, здійснювався перехід на метод цінового мита, при якому мито стало стягуватися у виді визначеного відсотка з фіксованої державної ціни товару.

Тенденція зниження ролі митної справи в зовнішньому обороті остаточно закріпилася в 30-і роки. У 1932-1934р. був детально регламентований прискорений пропуск через кордон вантажів усуспільненого сектора і порядок централізованого здійснення розрахунків по митним платежам за ці вантажі. Ліквідувалися митні склади для тимчасового збереження експортних і імпортних вантажів. Зменшилася чисельність митних службовців. У 1935-1938 р. були розроблені і введені в дію інструкції зі здійснення контрольно-інспекторських функцій у відношенні транспортування експортно-імпортних вантажів. Система керування митною справою послідовно спрощувалася.

Сформована до кінця 30-х років структура митних органів з незначними змінами проіснувала до середини 80-х років.

У системі митних органів радянського союзу особливе місце поправу належало Чопській митниці. Особливість ця полягає в тому, що з часу створення, як свідчать документи, зокрема Наказ по Народному комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР №241 від 8 вересня 1945 року підписаний у Москві заступником Народного комісара зовнішньої торгівлі А. Крутиковим, митниця виникла на вістрі кордонів п’яти держав: СРСР, Чехословаччини, Угорщини, Польщі та Румунії. Діяльність митниці поширювалася на всю Закарпатську Україну. Тільки на польському напрямку митниця не мала прямих контактів з суміжною стороною. На інших - почалася робота. [Додаток А]

Наказ № 2 по Чопській митниці зобов’язував перших її працівників приступити до виконання митних функцій.[Додаток Б]

Митниця розбудовувалася. Менше ніж через два місяці - 30 листопада 1945 року, за наказом по Чопській митниці відкриваються митні пости “Мукачево” та “Страж”. [18, c. 17]

Почалася ціленаправлена робота по виявленню контрабанди. Результат не забарився. 30 листопада 1945 року контролер І. Фіатський проводив митний огляд вантажу. Документи свідчили , що це повинна була бути кухонна сіль. Контролер уважно перевірив документи, а після того “взявся”, як свідчить архівний документ , за прискіпливий огляд вантажу. Сіль виявилася занадто дорогою. У вантажі були виявлені 339 тисяч угорських пенгів та 4 тисячі 201 чехословацька крона. Справа заведена контролером І. Фіатським стала першою справою про контрабанду в історії Чопської митниці.

Друга справа про контрабанду була заведена 9 грудня 1945 року контролером К.З. Івановчик. Предметом контрабанди стали знову гроші. У несупроводжуваному багажі митник виявив 12376 радянських карбованців та 1145 чехословацьких крон.

Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

Для удосконалення митного контролю за ввезенням транспортних засобів, посилення боротьби з митними правопорушеннями, починаючи з літа 1997 року на прикордонних митницях введено обов‘язковий облік усіх транспортних засобів, що переміщуються через державний кордон.

З метою недопущення заниження митної вартості при митному оформленні товарів, особливо підакцизної групи, протягом 1997 – 1998 років у регіональних митницях і митницях створено відділи тарифів та митної вартості.

Для проведення широкого спектру фізико-хімічних досліджень, матеріало- й товарознавчих експертиз протягом 1998 року відкрито митні лабораторії у Львові, Дніпропетровську, Харкові та Одесі.

Протягом 1997 - 1998 років вдосконалюється робота підрозділів з питань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

На початку 1998 року на кордоні з Польщею введено в експлуатацію найбільший у Східній Європі міжнародний пункт пропуску “Краковець” пропускною спроможністю до 5 тисяч легкових автомобілів на добу. У березні 1998 року розпочав функціонування пункт пропуску “Гоптівка”, побудований з урахуванням європейських стандартів. Його пропускна спроможність – 7 тисяч автомобілів на добу.

Відповідно до Указу Президента України від 23 березня 1998 року „Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29 листопада 1996 року №1145” з метою забезпечення ефективного митного контролю за енергоносіями під час їх переміщення через митний кордон України у 1998 році створено Центральну енергетичну митницю.

Створена національна система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців митної справи у складі Академії митної служби України, головного навчально-методичного закладу з підготовки кадрів митної справи, центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів у Києві і Хмельницькому.

25 листопада 1998 року Державною митною службою України та Європейською Комісією ЄС підписано Меморандум про співробітництво на 1999 - 2001 роки та Програму взаємодії у галузі митної справи на трирічний період. Її фінансування здійснюється за рахунок Програми TACIS. У полі уваги - питання удосконалення митного законодавства, впровадження новітніх митних технологій, фахова підготовка та поріднення митних структур.

Визнанням зрослого авторитету митної служби України стало обрання її у 1997 році до складу Фінансового комітету Всесвітньої митної організації, а у 1998 році - до складу Політичної комісії цієї організації.

З 1 липня 1999 року запроваджено голографічний захист митних декларацій на ввезення приватного автотранспорту та документів на переміщення вантажів по процедурі міжнародних дорожніх перевезень, що дозволило виключити спроби їх підробок.

Спрощенню та прискоренню процедури митного контролю товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, забезпеченню його ефективності сприяло запровадження у ряді пунктів пропуску на кордоні спільного контролю з митними службами суміжних країн, зокрема Молдови та Польщі.

У пунктах митного оформлення та контролю створюються “зелені” та “червоні” коридори. Спочатку в аеропортах (Бориспіль, Сімферополь, Одеса, Харків, Дніпропетровськ), а потім і на автопереходах “Рава-Руська”, “Краковець”, “Шегіні”, ”Ягодин”, ”Устилуг”, “Чоп”.[23, c. 27]

У 1999 році відкрито вантажні митні комплекси в Шегинях, Сімферополі, Дніпропетровську. Наприкінці січня 2000 року введено в дію новий митний комплекс Київської регіональної митниці – унікальний не тільки для України, але й для Європи.

З 1999 року Урядом запроваджено режим сприяння до добросовісних суб’єктів підприємницької діяльності. Держмитслужбі надано право не застосовувати деякі заходи нетарифного регулювання до товарів, що ввозяться підприємствами, які є прибутковими, не мають заборгованості за зовнішньоекономічними операціями та з податків і зборів до бюджетів, порушень митного і податкового законодавства. Перелік таких підприємств визначається за погодженням з Державною податковою адміністрацією і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

Наприкінці 2000 – на початку 2001 років в усіх митних органах запроваджено єдині технології здійснення митного контролю при переміщенні суб`єктами ЗЕД товарів, предметів і транспортних засобів через автомобільні пункти пропуску, а також водним (морським, річковим і поромним) та авіаційним транспортом.

Для забезпечення організації контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, спрямованого на захист внутрішнього ринку від фальсифікованих та недоброякісних товарів, а також припинення безконтрольного вивезення аудіо- й відеопродукції та фонограм, у Держмитслужбі створено спеціальний структурний підрозділ. В кожному митному органі введено посади інспекторів по контролю за переміщенням таких товарів. З квітня 2001 року Держмитслужба за заявою правовласника здійснює захист його товарів шляхом недопущення імпорту або експорту їх підробок.

Ведеться копітка робота з приєднання України до міжнародних конвенцій у галузі митної справи. 23 травня 2000 року Президентом України підписано Указ „Про приєднання до Міжнародної Конвенції Всесвітньої митної організації про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 року” (Найробійська Конвенція).

Виявом визнання роботи Держмитслужби України стало проведення у травні 2000 року у Києві Дня відкритих дверей Всесвітньої митної організації. Вперше день відкритих дверей було проведено поза межами штаб-квартири цієї авторитетної міжнародної організації. Учасники форуму ознайомилися з основними напрямами розвитку митної справи.

Спільним наказом Держмитслужби і Мінтрансу від 30 березня 2001 року запроваджено Порядок взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах, що значною мірою сприяло узгодженню дій митниць і залізниць під час проведення операцій з митного контролю й оформлення товарів.

5 квітня 2001 року прийнято Закон України “Про Митний тариф України”. В його основу покладено Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів. Законом встановлено, що визначення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України з урахуванням висновків Уряду.[22, c. 26]

У жовтні 2001 року Держмитслужбою введено в дію Порядок здійснення митного контролю та митного оформлення окремих транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України, яким передбачено проведення митного оформлення та сплату митних платежів і податків безпосередньо в пунктах пропуску через державний кордон України.

Законом України від 13 вересня 2001 року встановлено порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України.

З листопада 2001 року запроваджено Порядок реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, що сприяло вдосконаленню організації митного контролю за переміщенням товарів автотранспортом, прискоренню митного оформлення таких товарів.

З метою недопущення незаконного відшкодування податку на додану вартість при експорті українських товарів спільно з Державною податковою адміністрацією 21 березня 2002 року запроваджено Порядок підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України.

17 травня 2002 року відповідно до Указу Президента України держава приєдналась до Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів (Женевська конвенція), що сприяло спрощенню митних процедур.

Президентом України також підтримано ініціативу Держмитслужби та видано Указ від 4 липня 2002 року „Про приєднання України до Міжнародної конвенції про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах” (Женевська Конвенція, 1982 року).

11 липня 2002 року Президентом України підписано прийнятий Верховною Радою України новий Митний кодекс, який закріпив в національному законодавстві основні положення ряду міжнародних конвенцій та угод з питань митної справи, у тому числі й тих, до яких Україна поки що має лише намір приєднатись, зокрема, ГАТТ/СОТ.

В цілях підвищення достовірності даних митної статистики створюється система міжнародних співставлень даних митної статистики країн - найбільших торговельних партнерів України. З метою регламентації інформаційного обміну й проведення співставлень розроблено типовий протокол взаємодії Держмитслужби з митними відомствами інших країн. Укладено двосторонні міжвідомчі протоколи з цих питань з митними відомствами Білорусі, Болгарії, Грузії, Молдови, Польщі, Росії, Словаччини, Угорщини. Для проведення двостороннього співставлення статистичні дані передаються до 11 країн СНД.

На початку грудня 2002 року в Брюсселі проведено презентацію Держмитслужби України в Європейських структурах. Учасників презентації - членів Європейського парламенту, фахівців Європейської Комісії, деяких міжнародних організацій - детально проінформовано про діяльність митної служби України, її досягнення, напрямками подальшого розвитку. Обговорено питання надання Україні допомоги європейськими структурами у розбудові державного кордону та митної інфраструктури.

Період 2003-2004 років характеризується як етап комплексного удосконалення діяльності митної служби і реалізації заходів з наближення стандартів її роботи до європейського й світового рівня.

Значним стимулом для принципового перегляду й активізації роботи Держмитслужби стало видання Указів Президента України від 24 жовтня 2003 року №1208 „Про серйозні недоліки в роботі Державної митної служби України” та №1209 „Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності митної служби України”.

За всіма напрямами вдосконалення діяльності Держмитслужби, визначеними Указами, зроблено реальні кроки вперед.

Завершено роботу з нормативно-правового забезпечення реалізації положень нового Митного кодексу України



Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.

На сьогодні є практично повна лібералізація експортної діяльності (без контингентування і ліцензування). Введені гуманні правила для залучення іноземних інвестицій в економіку. Діє гнучка система захисту внутрішнього ринку, сформована по загальносвітових стандартах. Закладено правову основу двостороннього і багатостороннього економічного співробітництва. Проводиться активна робота по входженню України у ВТО і приєднання до регіональних, в першу чергу, європейських структур.

Таким чином, зовнішньоекономічні зв'язки України постійно, але неухильно трансформуються в ринковий режим функціонування, забезпечуючи органічне включення господарської системи країни в міжнародний поділ праці.

Стосовно становлення митної служби України в умовах незалежної держави, то воно наповнене широким рядом впливових змін і реорганізацій в її діяльності. Це зокрема відокремлення митної служби від інших міністерств і відомств і формування единого органу координації зовнішньоекономічної діяльності України; прийняття нового доробленого і адаптованого до світових стандартів митного кодексу; удосконалення митного законодавства.

Узагальнюючи дослідження процесу еволюції і сучасного стану розвитку Державної митної служби України, слід зазначити, що досягнення того стану і значення, якого набули митні органи в сучасній Україні, вдалося завдяки важкому шляху постійних перетворень і реформувань митної системи і принципів митної політики. Цей історичний шлях забезпечив існування в України достойної системи інструментів захисту її економічних інтересів.
РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ ФУНКЦІОНУВАННЯ

ДЕРЖАВНОЇ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
2.1. Організаційна структура митної служби

Митна служба України є органом виконавчої влади із спеціальним статусом спеціального призначення.

Загальну структуру митної служби України складають митні органи: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади України в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці та спеціалізовані митні установи й організації. Організаційна структура митної служби України визначається Президентом України.[Додаток В]

Структура органів митної системи України відображена на рисунку 2.1.

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації є юридичними особами, мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки і штампи, рахунки в банках, у тому числі в іноземній валюті.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи реалізує державну митну політику, здійснює управління митною службою України, бере участь у розробленні та реалізації загальних принципів правового оформлення і забезпечення митної справи. Він узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції митної служби України, розробляє пропозиції, спрямовані на його вдосконалення, і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президента України або Кабінету Міністрів України.[11, п.7] Організаційна структура центрального апарату Державної митної служби України показана на рисунку 2.2.


ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Регіональні митниці.

Митниці

Митниці

Митні управління

Митні навчальні заклади

- Київська регіональна

- Північна регіональна

- Енергетична регіональна

- Волинська

- Ягодинська

- Львівська

- Мостиська

- Яворівська

- Рава-Руська

- Ужгородська

- Чопська

- Виноградівс.

- Івано-Франківська

- Тернопільська

- Рівненська

- Кельминецька

- Вадул-Сіретська

- Хмельницька

- Вінницька

- Житомирська

- Бориспільська

- Черкаська

- Кіровоградська

- Миколаївська

- Котовська

- Роздільнянська

- Одеська

- Білгород-Дністровська

- Ізмаїлська

- Чернігівська

- Новгород-Сіверська

- Полтавська

- Сумська

- Глухівська

- Магістральна

- Харківська

- Куп`янська

- Старобільська

- Луганська

- Донецька

- Анвросіївська

- Маріупольська

- Криворізька

- Дніпропетровська

- Запорізька

- Бердянська

- Кримська

- Севастопольська


Митні пости

- Академія митної служби

- Київський центр підвищення кваліфікації

- Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів



- Департамент кадрової роботи

- Департамент внутрішної безпеки

- Юридичний - департамент

- Департамент митних платежів

- Департамент міжнародного митного співробітництва

- Фінансово-економічний департамент

- Управління бухгалтерського обліку та звітності

- Контрольно-ревізійний відділ

- Сектор захисту державної таємниці та спеціального документального зв'язку

- Департамент аналізу ризиків та аудиту

- Центральне митне управління лабораторних досліджень та експертних робіт

- інші


Регіональні відділення митних управлінь




Для покупки или заказа полной версии работы перейдите по ссылке.
Управління організації митного контролю Державної митної служби України підпорядковується заступнику Голови служби, відділ організації митного контролю митниці – начальнику митниці та одному із його заступників. Структура Управління організації митного контролю затверджується Головою митної служби (Рис. 2.4.), структура відділу організації митного контролю – начальником митниці (Рис. 2.5.).[16, c. 142]

Р
ис. 2.4. Структура Управління організації митного контролю ДМСУ



Рис. 2.5. Структура відділу організації митного контролю регіональної митниці (варіанти)

Основними завданнями і напрямками організації митного контролю є:

- підготовка проектів законодавчо – нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури;

- аналіз діючих та впровадження передових форм та методів митного контролю і заходів підвищення їх ефективності;

- запровадження технологій митного контролю та митного оформлення;

- організація взаємодії митних органів (підрозділів) з службами прикордонного, санітарного, фітосанітарного, радіологічного, ветеринарного, екологічного контролю, іншими контрольними службами та правоохоронними органами при здійсненні митного контролю;

- розробка і запровадження нових систем захисту результатів митного оформлення;



  1. вдосконалення видів особистих митних забезпечень, форм їх застосування.

Підготовка проектів законодавчо – нормативних актів з питань організації та розвитку митної інфраструктури здійснюється на регіональному (регіональні митниці, митниці) та центральному (центральний апарат ДМСУ) рівнях. Митниці на підставі практичної роботи оперативних підрозділів збирають, узагальнюють систематизують та аналізують інформацію щодо діючого порядку митного оформлення та контролю, розвитку інфраструктури митниці та підпорядкованих їй підрозділів, виявляють проблемні питання, передовий досвід та готують пропозиції до ДМСУ щодо вирішення проблемних питань, розповсюдження передового досвіду, вдосконалення порядку митного контролю та митного оформлення. Передові форми та методи митного контролю, а також заходи по підвищенню їх ефективності впроваджуються у практику роботи митниць. На підставі отриманої від митниць інформації ДМСУ готує проекти законодавчих актів та нормативні акти з питань митної справи та організації і розвитку митної інфраструктури. До митної інфраструктури відносяться внутрішні митниці, прикордонні митниці, регіональні митниці, спеціальні митні установи, митні пости, інші підрозділи митних установ в комплексі, а також пункти пропуску на державному кордоні України.

Одним із напрямків організації митного контролю є розробка і запровадження в дію технологічних схем митного контролю та митного оформлення. Технологічна схема – це встановлена керівництвом митного органу, обов’язкова для виконання послідовність дій співробітників підрозділів митного органу під час здійснення операцій митного контролю та митного оформлення. Технологічна схема може регламентувати діяльність як одного окремо взятого підрозділу так і декількох підрозділів митного органу в комплексі, а також взаємодію підрозділів митного органу з підрозділами інших контролюючих органів: ветеринарної, санітарної, фітосанітарної, екологічної, підрозділами прикордонних військ України та іншими. За допомогою технологічних схем, погоджених з відповідними службами врегульовуються питання взаємодії під час здійснення митного контролю та митного оформлення. Взаємодія – це комплекс організаційних заходів, направлених на узгодженість дій різних підрозділів, служб, посадових осіб під час здійснення митного контролю та митного оформлення.[1, _ін. 40]

Результати митного оформлення з метою виключення підробок, фальсифікації потребують спеціального захисту. Такий захист передбачений на особистих митних забезпеченнях особового складу (особистій номерній печатці, штампі “Під митним контролем”). Також використовується захист у вигляді нумерації бланків митних документів (митних декларацій, протоколів про порушення митних правил, тощо), нанесення на такі бланки спеціального малюнку, водяних знаків. Робота по запровадженню нових систем захисту результатів митного оформлення є одним з напрямків організації митного контролю. Так, одним з нових видів захисту, впровадженим Управлінням організації митного контролю ДМСУ є нанесення на відбитки особистих митних забезпечень та митні документи спеціальних голографічних етикеток з декількома ступенями захисту. Самі митні забезпечення та порядок їх застосування також постійно вдосконалюється Держмитслужбою України. В митній системі України використовується чотири типи митних забезпечень (Додаток Д): особиста номерна печатка інспектора; штамп “Під митним контролем”; пломбір з пуансонами; особиста металева печатка.

Митні органи в межах своїх повноважень з метою законності переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та фізичними особами мають право здійснювати митний контроль шляхом перевірки документів, огляду, переогляду та інших формах що не суперечить законам України.

Для більш ефективнішого здійснення митного контролю митними органами використовуються технічні і спеціальні засоби: Рентген-апарати, металошукачі, доглядові дзеркала, електрощупи, галогенові ліхтарі, ультрафіолетові ліхтарі та флуоресцентні фломайстри, _іні скопи, електронні ваги, детектори дорогоцінних металів, каменів, наркотичних речовин, валюти, дозиметри, каратоміри, комплект індикаторів вибухових речовин, комплект хімічних реактивів для дослідження документів з зміненим початковим змістом, комплект хімреактивів для визначення наркотиків, набір хімреактивів для визначення проби дорогоцінних металів.

При здійсненні митного контролю у разі необхідності митні органи можуть залучати експертів та спеціалістів сторонніх організацій. Виклик експерта та спеціаліста службовою особою митниці є обов`язковим для керівника тієї організації чи установи, де працює спеціаліст чи експерт.

Існують такі різновиди митного контролю:

1. Огляд та переогляд товарів, предметів та транспортних засобів. Огляд та переогляд ручної поклажі, багажу та _іні скопи_тові_о багажу.

З метою встановлення законності переміщення через митний кордон України транспортних засобів, товарів та інших предметів, обліку, обкладення їх митом і митними зборами митниця має право провести огляд транспортних засобів, товарів, предметів.

Переогляд транспортних засобів , товарів , предметів може бути проведено при наявності підстав вважати, що переміщувані через митний кордон транспортні засоби, товари, предмети містять:



  • предмети контрабанди, предмети, що є безпосередніми об`єктами порушення митних правил;

  • предмети, що можуть завдати шкоди здоров`ю або загрожувати життю населення та тваринного світу або призвести до руйнування навколишнього середовища;

  • продукція що містить пропаганду ідей війни , расизму та расової дискримінації , геноциду, та інша , що суперечить відповідним нормам Конституції ( Основного Закону) України;

  • товари, імпорт яких здійснюється з порушенням прав промисловості або інтелектуальної власності;

  • заборонені до транзиту через територію України, до яких належить предмети, що можуть завдати шкоди здоров`ю або загрожувати життю населення та тваринного світу або призвести до руйнування навколишнього середовища;

  • щодо яких не було здійснено митного оформлення.

Огляд та переогляд ручної поклажі та багажу громадянина здійснюються в присутності цього громадянина чи його уповноваженого представника, який діє на підставі належним чином оформленого доручення.

Огляд та переогляд ручної поклажі і багажу у разі відсутності громадянина чи його уповноваженого представника здійснюються в присутності представників підприємства, що здійснює перевезення, пересилання ручної поклажі та багажу чи їх зберігання.

Про здійснення огляду та переогляду складається акт, форму якого встановлює Державна митна служба України.

2. Особистий огляд.

Особистий огляд, як виняткова форма митного контролю, може проводитися за письмовим рішенням начальника митного органу або особи, яка його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, який прямує через митний кордон України чи перебуває в зоні митного контролю або в транзитній зоні міжнародного аеропорту, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми об`єктами порушення митних правил або заборонені для ввезення в Україну, вивезення з України чи транзиту через територію України.

Під час проведення особистого огляду складається протокол за формою, що встановлюється Державною митною службою України за погодженням з Міністерством юстиції України. [1, _ін. 41]

Розвиток зовнішньоекономічної діяльності та фінансове наповнення Держбюджету України напряму залежить від ефективного проведення процедур митного контролю та оформлення товарів та інших предметів під час їх пропуску через митний кордон.

Пропуск через митний кордон України будь-яких товарів та інших предметів митні органи здійснюють після проведення передбачених законодавством України процедур митного контролю, в певних митних режимах.

Застосування митних режимів дозволяє митним органам різних країн однотипно визначати статус переміщуваних через митний кордон транспортних засобів, товарів та інших предметів та застосовувати відповідні процедури митного контролю за додержанням суб’єктами ЗЕД визначених законодавством України мір тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Законодавством визначено класифікатор митних режимів, які застосовуються при переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів. Даний класифікатор відображено в додатку Е.

Наказами Державної митної служби України визначено окремі порядки заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до всіх видів митних режимів.

Поряд з визначеними в Додатку Е загальними митними режимами Митним кодексом України визначено можливість застосування, в окремо передбачених законодавством України випадках, особливих режимів митного контролю: особливий режим звільнення від митного контролю, що застосовується лише у випадках, встановлених Кодексом та іншими законами України, в разі коли митниця не має права застосувати всі чи окремі заходи щодо здійснення митного контролю; Особливий режим звільнення від митного огляду військових транспортних засобів та військової техніки при проходженні ними митного кордону, що застосовується до військових кораблів, суден забезпечення Військово-Морських Сил, укомплектованих повністю військовою командою, бойових повітряних суден, суден забезпечення Військово-Морських Сил, укомплектованих змішаною командою, військово-транспортних повітряних суден та інших суден, що згідно із спеціальною заявою Міністерства оборони України виконують завдання військово-оперативного характеру, військової техніки, яка рухається своїм ходом; спеціальні митні режими огляду речей можуть застосовуватися митними органами України за погодженням з ДМСУ і застосовуються у випадках переміщення громадянами через митний кордон України речей, що не підлягають обов’язковому декларуванню та митному обкладенню і не підпадають під категорії предметів, на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони чи обмеження.

Законодавчими актами України передбачено застосування особливих режимів, митного контролю лише у вище викладених випадках та окремих випадках передбачених умовами міжурядових угод, укладених за участю України і доведених ДМСУ до митних установ України для використання в роботі.

Митні органи при втіленні в життя митної політики вирішують ряд завдань, серед яких одним із найважливійших є припинення контрабандного вивозу з митної території України історичних, культурних цінностей та ввозу наркотичних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, а також вогнепальної так ї холодної зброї. Також чинним законодавством України обмежене переміщення через кордон деяких видів інформації, що переміщуються на матеріальних носіях. Митне законодавство обумовлює необхідні умови використання технічних засобів: “Для здійснення митного контролю можуть використовуватися технічні та спеціальні засоби, безпечні для життя та здоров’я людини, тварин і рослин, та такі, що не завдають шкоди підприємствам і громадянам ”.[17, с. 255]

Технічні засоби митного контролю можливо розподілити на пошукові засоби, засоби ідентифікації та засоби аудіовізуального контролю.

До пошукових засобів відносяться рентгенапарати, металошукачі, доглядові дзеркала, електрощуп, ендоскопи, галогенові ліхтарі, _іні скопи_тові ліхтарі, _іні скопи, детектори контрабанди.

До засобів ідентифікації відносяться електронні ваги, детектори дорогоцінних металів, детектори діамантів, детектор наркотиків, детектор валюти, дозиметри, каратоміри, комплекти хімічних реактивів.

Для контролю аудіовізуальних матеріалів використовуються засоби аудіовізуального контролю. До них відносяться: відеомагнітофон, аудіомагнітофон, засоби обчислювальної техніки, програвачі (платівок, лазерних компакт-дисків), слайдоскопи, кінопроектори, засоби стирання магнітних записів.

Переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню.

Метою здійснення митного оформлення є:

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка