Діти з порушеннями психофізичного розвитку як суб'єкт корекційної освіти план




Скачати 155,63 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір155,63 Kb.
ДІТИ З ПОРУШЕННЯМИ

ПСИХОФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

ЯК СУБ'ЄКТ КОРЕКЦІЙНОЇ ОСВІТИ

План

  1. Сутність та класифікація порушень психофізичного розвитку.

  2. Причини порушень психофізичного розвитку.

  3. Особливості процесу аномального розвитку.

Література

  1. Бородулина С Ю Коррекционная педагогика- психологопедагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников /СЮ Бородулина — Ростов н/Д Феникс, 2004 - 352 с

  2. Выготский Л. С.Собрание сочинений в 6-ти томах / Л С Выготский, под ред Т А Власовой — М Педагогика, 1983 — Т 5 Основы дефектологии — 368 с

  3. Ефимова Л К Почему болеет ребенок / Л К Ефимова — К Здоров'я, 1984 - 70 с

  4. Лапшин В А Основы дефектологии учеб пособие для студ пед ин-тов / В А Лапшин, Б П Пузанов - М.: Просвещение, 1991 - 143 с

  5. Петрова В Г Кто они, дети с отклонениями в развитии? — 2-е изд В.Г.Петрова, И В Белякова - М Флинта , Мое ковский социально психологический институт, 2000. – 104 с

Контрольні запитання

  1. Дайте визначення поняття «аномальна дитина» та наведіть сучасні наукові синоніми.

  2. У чому полягає внесок Л. С. Виготського у дефектологію?

  3. Назвіть основні категорії порушень психофізичного розвитку у дітей.

4 Охарактеризуйте причини порушень психофізичного розвитку у дітей.

5 У чому сутність складної структури аномального розвитку?

6. Заповніть таблицю:




Категорія порушення

Первинний де­фект (ядро)

Вторинні порушення

Супутні порушення

1.

Порушення слуху










2.

Порушення зору










3.

Розумова відсталість










4.

Порушення мовлення










5.

Порушення опорно-рухового апарату










7. Обґрунтуйте необхідність знань про дітей з порушеннями психофізичного розвитку для вихователя дошкільних закла­дів та вчителя загальноосвітньої школи.
1. Сутність та класифікація порушень психофізичного розвитку

Суб'єктом корекційної освіти, на який спрямоване вивчення, виховання, навчання й корекційна психолого-педагогічна допомо­га, є особистість дитини з вадами психофізичного розвитку.

У нормативно-правовій документації та практиці корекцій­ної освіти використовуються різні терміни для позначення цієї категорії учнів. Наведемо окремі з них.

У понятійно-термінологічному словнику зі спеціальної педагогіки дається наступне визначення: «Аномальні діти (діти з вадами психофізичного розвитку) — це діти, які мають суттєві відхиленні від нормального фізичного чи психіч­ного розвитку, зумовлені вродженими або набутими дефектами, і потребують спеціальних умов навчання й виховання» [8, с 25-26]. Зауважимо, що не кожна дитина з проблемами здоров'я чи порушеннями фізичного і (або) психічного розвитку вважається аномальною, а лише та, вади якої відображаються на усьому розвитку дитини (складна структура аномального розвитку за Л. С. Виготським) і перешкоджають засвоєнню культурного до­свіду (і традиційної освіти водночас) у звичайних умовах життя й виховання. Саме тому для цієї категорії дітей створені заклади системи корекційної освіти.

Найбільш поширеними синонімами до терміну «аномальні діти» на часі є такі: діти з вадами (порушеннями) психофізично­го розвитку; діти, що потребують корекції психофізичного розви­тку; діти з особливими освітніми потребами; діти з обмеженими можливостями життєдіяльності, неповносправні діги. У освітній галузі України найбільш прийнятними є два перших терміни.

Дітей з вадами психофізичного розвитку поділяють на де­кілька категорій. У науконій літературі існують різні класифікації, наприклад, залежно від галузі застосування чи мети поділу. Найбільш поширеною у корекційній освіті є класифікація дитя­чих аномалій за видом порушення, оскільки саме з урахуванням цього визначаються зміст і методи роботи з дитиною, добираєть­ся заклад для неї та форма організації навчання і виховання. Відповідно виділяють наступні категорії порушень психофізичного розвитку у дітей:



  • виразні та сталі порушення слухової функції (глухі, сла-бочуючі, пізно оглухлі діти);

  • виразні порушення зору (сліпі, слабкозорі діти);

  • важкі мовленнєві порушення (діти-логопати);

  • стійкі порушення інтелектуального розвитку на основі органічного ураження центральної нервової системи (ро­зумово відсталі діти);

  • затримка психічного розвитку (діти із ЗПР);

  • порушення опорно-рухового апарату (діти з вадами онорно-рухового апарату);

  • емоційно-вольові розлади (діти з вадами емоційно-во­льової сфери);

  • комплексні порушення декількох функцій (сліпоглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху, опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю).

Порушення слухової функції

За ступенем виразності та складністю порушення слухової функції поділяються на такі види:



  • глухота — глибоке стійке двостороннє порушення слуху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення;

  • туговухість - часткова слухова недостатність з різним ступенем виразності, яка є причиною порушень мовленєвого розвитку;

  • пізнооглухлість — втрата слуху після того, як мовлення було сформованим.

Порушення зорової функції

Відповідно до ступеня порушення функції зорового аналі­затора дітей із стійкими вадами зору поділяють на сліпих і слаб-козорих:



  • сліпота- зорові відчуття у дітей або зовсім відсутні, або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, проте недостатній для звичайної життєдіяльності;

  • слабкозорість — виразне зниження гостроти зору або значне порушення інших зорових функцій (наприклад, звуження меж поля зору), або прогресуюче захворю­вання. Проте навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором.

Важкі мовленнєві порушення

Порушеннями мовлення вважаються відхилення від норми, загальноприйнятої у певному мовленнєвому середовищі, які пов­ністю або частково перешкоджають мовленнєвому спілкуванню та обмежують можливості соціальної адаптації людини.

Специфіка та ступінь відхилень залежать від часу їх виник­нення, рівня психічного та інтелектуального розвитку дитини, впливу соціального середовища. Порушення можуть виявлятись в усному чи писемному мовленні у різних його компонентах (звукова сторона, лексика, граматика та ін.) або функціях (ко­мунікативна, мотиваційна, регулююча тощо).

Порушення мовлення можуть бути самостійними, у різних сполученнях, а можуть проявлятись при інших аномаліях, як наслідок основного захворювання.



Порушення інтелектуального розвитку

Поняття «розумова відсталість» в українській спеціальній пси­хології розглядається як стійке порушення пізнавальної діяльності на основі органічного ураження центральної нервової системи.

Розумова відсталість поділяється на два види: олігофренія і деменція, що відрізняються за часом виникнення та протіканням.

За складністю й виразністю порушення розумову відсталість поділяють на три ступені: ідіотія; імбецильність, дебільність.

Згідно сучасної міжнародної класифікації хвороб (МКХ — 10) розумова відсталість поділяється таким чином: розумова відсталість легкого ступеня (дебільність); помірна розумова від­сталість (легка імбецильність); важка розумова відсталість (ви­разна імбецильність); глибока розумова відсталість (ідіотія).

Затримка психічного розвитку (ЗПР)

ЗПР виражається в уповільненому темпі дозрівання різних психічних функцій. ЗПР може бути зумовлена як біологічними, так і соціальними факторами, а також різними варіантами їх по­єднання. Особливості психічного розвитку цієї категорії дітей пе­решкоджають повноцінному засвоєнню ними навчальної програми загальноосвітньої школи без спеціально створених умов. Проте ці діти істотно відрізняються від розумово відсталих, оскільки здатні оволодіти ширшим і глибшим обсягом знань, є спромож­ними самостійно узагальнювати й застосовувати засвоєні знання, сприймають допомогу. Основними типами ЗПР є наступні:

ЗПР конституційного походження (психічний та психофізичний інфантилізм);

ЗПР соматогенного генезу;

ЗПР психогенного генезу;

цереброастенічна ЗПР.

Ці типи є різними за характеристикою, а діти, відповідно, потребують неоднакової допомоги, часто водночас з педагогіч­ною - психологічної, медичної.

Порушення опорно-рухового апарату

До порушень опорно-рухового апарату призводять різні причини. А саме:

■ захворювання нервової системи:


  • дитячий церебральний параліч,

  • поліомієліт;

  • вроджені патології опорно-рухового апарату:

  • вроджений звих стегна,

  • кривошия,

  • аномалії розвитку хребта (сколіоз),

  • клишоногість та інші деформації стоп,

  • недорозвиток і дефекти кінцівок,

  • аномалії розвитку пальців кисті,

  • артрогрипоз (вроджене каліцтво);

■ набуті захворювання і порушення опорно-рухового апарату:

  • травматичні ураження спинного і головного мозку, кінцівок,

  • поліартрит,

  • захворювання скелету (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт),

  • системні захворювання хребта (рахіт, хондродистрофія).

Захворювання та порушення опорно-рухового апарату є до­сить різними, проте у більшості дітей спостерігаються подібні проблеми, зокрема, провідною вадою є рухова (затримка фор­мування, порушення або втрата рухових функцій).

Порушення емоційно-вольової сфери

Відхилення у розвитку дітей, шкільна неуспішність, нега­тивні зміни у поведінці дітей можуть бути обумовлені тяжкими психічними переживаннями дитини, довготривалими несприят­ливими впливами, різними формами психопатій. До емоційно-вольових розладів, зокрема, відносяться:



  • ранній дитячий аутизм;

  • реактивні стани;

  • конфліктні переживання;

  • психопатичні форми поведінки.

Комплексні порушення декількох функцій

Ця категорія дітей характеризується поєднанням двох чи на­віть декількох виразних психофізичних порушень: зору, слуху, мовлення, рухового й пізнавального розвитку. Наприклад, слі­поглухі діти; діти, в яких вади зору, слуху чи опорно-рухового апарату поєднуються із розумовою відсталістю або затримкою психічного розвитку.

Класифікації дитячих аномалій набувають вагомого значен­ня для визначення закладу та планування індивідуальної про­грами спеціальної корекційно-педагогічної допомоги.

У всіх вище означених категорій дітей є специфічні труд­нощі й проблеми розвитку, обумовлені характером і ступенем виразності наявних відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення дитини на ранніх етапах її розвитку. Водночас власти­вими для всіх категорій дітей з вадами психофізичного розвитку є наступні проблеми розвитку (О. Л. Венгер, О. А. Єкжанова, Н. М. Назарова, О. А. Стрєбелєва):



  • соціальна дезадаптованість дитини;

  • уповільнене й обмежене сприймання;

  • недоліки розвитку моторики;

  • вади мовленнєвого розвитку;

  • недоліки розвитку мислиннєвої діяльності;

  • недостатня у порівнянні із звичайними дітьми пізнавальна активність;

  • прогалини у знаннях і уявленнях про навколишній світ, міжособистісні стосунки;

  • недоліки у розвитку особистості (невпевненість у собі, невиправдана залежність від оточуючих, низька комунікабельність, егоїзм, песимізм, занижена або завищена самооцінка, невміння керувати власною поведінкою).

Ці особливості призводять до суттєвої затримки розвитку психічних новоутворень на кожному віковому етані і якісній своєрідності становлення особистості дитини. Вище означені не­доліки можуть проявлятись у дітей неоднаковою мірою, у різних комбінаціях.

2. Причини порушень психофізичного розвитку

Відхилення у розвитку дітей можуть бути обумовлені різ­ними несприятливими факторами, які поділяються на ендоген­ні (генетичні або внутрішні впливи) і екзогенні (середовищні або зовнішні) впливи. Найчастіше фахівці групують патологічні фактори залежно від періоду впливу на здоров'я дитини: пре­натальні - причини, що діють на зародок і плід у період вну-трішньоутробного розвитку; натальні — у період пологової діяльності; постнатальні - після народження дитини.

У внутрішньоутробному (пренатальному) періоді відхи­лення у розвитку дитини можуть викликати наступні фактори:


  • спадкові захворювання (наприклад, міопатія — порушення обміну речовин у м'язовій тканині, галактоземія — незасво-єння галактози, що входить у грудне молоко, муковісцидоз - дефект ферменту підшлункової залози, певні типи пору­шень зорового та слухового аналізаторів, ринолалія та ін.);

  • генетичні захворювання (наприклад, фенілкетонурія, тиро-зиноз — хвороби, пов'язані з порушенням ферментної діяль­ності організму);

  • хромосомні порушення (хвороба Дауна, синдром «котячого крику» та ін.);

  • порушення харчування зародку і плоду — ця причина обу­мовлена неправильним харчуванням вагітної жінки (хаотич­ним, нераціональним, незбалансованим), в разі якого зародку і плоду не вистачає поживних речовин (білків, жирів, вугле­водів, мінеральних речовин тощо);

  • інтоксикації (хімічний вплив) безконтрольний прийом ва­гітною жінкою ліків, алкоголізм майбутньої матері, куріння, наркотичний вплив, радіація тощо;

  • інфекційні захворювання вагітної жінки токсоплазмоз, мі-коплазма, сифіліс, вірусні інфекції (червінка, герпес, грип, цитомегалія. гепатит);

  • травми зародку і плоду (механічний вплив);

  • температурний вплив — переохолодження чи перегрівання вагітної жінки;

  • соматичні та психічні захворювання вагітної жінки - ревма­тизм, хвороби серця, гіпертонія, цукровий діабет та ін.;

  • несумісність груп крові чи резус-фактору матері та плоду.

Вагітній жінці слід пам'ятати, що самолікування, без­контрольне вживання ліків, голодування, неправильне і нера­ціональне харчування, хронічні та гострі захворювання важли­вих органів негативно відображаються на внутрішньоутробному розвитку плоду і можуть призвести навіть до його загибелі. При чому існує прямий зв'язок між часом дії патологічного фактору і негативними наслідками — чим раніше у внутрішньоутробно­му розвитку пошкоджується ембріон, тим важчими виявляють­ся наслідки.

У період пологової діяльності (натальний період) несприятливими можуть бути такі фактори:



  • стрімкі пологи;

  • затяжні пологи;

  • некваліфікована акушерська допомога.

Дія цих факторів призводить до асфіксії (кисневе голоду­вання) або травм дитини.

  • У постнатальному періоді розвитку можуть діяти як біологічні, так і соціальні фактори:

  • інфекційні захворювання (грип, кір, скарлатина, менінгіт, енцефаліт, поліомієліт, отит та ін.);

  • інтоксикації (передозування лікарських препаратів (особли­во антибіотиків), радіація, алкоголізм чи паління матері, яка годує дитину грудним молоком та ін.);

  • травми;

  • порушення харчування дитини;

  • тривалі соматичні захворювання;

  • соціальні фактори (соціально-психологічні причини):

  • тяжкі переживання дитини, обумовлені несприятливим
    становищем у сім'ї чи школі, постійними стресами, хро­
    нічними соматичними і фізичними дефектами;

  • несприятливі соціально-побутові умови;

  • недостатність мовленнєвого спілкування;

  • наслідування неправильного мовлення;

  • психічні травми;

  • педагогічна занедбаність.

Наголосимо, що окремі соціальні фактори впливають пе­редусім на дітей із ослабленою нервовою системою, вразливих, ранимих, із певними характерологічними особливостями (за­мкнутість, сором'язливість, несамостійність), із відсутністю ін­телектуальних інтересів тощо.

Правильне виховання у сім'ї, емоційний контакт із близьки­ми людьми є джерелом повноцінного розвитку дитини.

3. Особливості процесу аномального розвитку

Л. С Виготський дослідив, що діти з порушеннями психо­фізичного розвитку розвиваються за тими ж закономірностями, що й нормальні, зокрема: психічний розвиток має поетапний ха­рактер, і кожен етап завершується формуванням новоутворень, які є основою для подальшого розвитку. Динаміка розвитку нор­мальної та аномальної дитини підпорядковується єдиним загаль­ним закономірностям, при цьому кожен вид психофізичних по­рушень характеризується своїми специфічними особливостями. Проте є й загальні особливості процесу аномального розвитку.



Л. С Виготський розробив теорію складної структури аномального розвитку, яка означає, що дефект не призводить до випадіння чи порушення якоїсь однієї функції, а відобра­жається на всьому розвитку дитини. Структура аномального розвитку складається із первинного дефекту (ядра), ви­кликаного певним хворобливим фактором, і вторинних та супутніх порушень, що виникають під впливом первинного дефекту у процесі розвитку дитини. Всі структурні компоненти є взаємозалежними, окрім того вторинні ускладнення пов'язані з дією середовищних факторів у розвитку психіки дитини. У складній структурі аномального розвитку вчені виділяють такі закономірності:

  • на рівень розвитку дитини суттєво впливає ступінь і якістьпервинного дефекту (тотальне чи часткове, органічне чи функціональне ураження);

  • від ступеня вираження та якості первинного дефекту залежить не лише кількісна, а і якісна своєрідність вторинних відхилень у розвиткові аномальної дитини;

  • своєрідність розвитку аномальної дитини залежить від часу виникнення первинного дефекту: чим раніше діє хворобливий фактор, тим важчим є ступінь порушення;

  • особливості розвитку аномальної дитини визначаються і середовищними факторами, особливо педагогічними умовами;

  • чим далі від першопричини знаходиться порушення, тим більше воно піддається виховному і лікувальному впливу (Л. С Виготський);

  • відсутність педагогічних умов, що враховують специфічні особливості дитини, обумовлені первинним дефектом, призводить до дивергенції (розходження біологічного та соціального розвитку), внаслідок чого виникають складні вторинні відхилення;

  • чим раніше створюються спеціальні умови для розвитку і виховання дитини з психофізичними вадами, тим менше виникає вторинних ускладнень;

  • у корекційній роботі слід враховувати не лише порушення дитини, а і наявні позитивні можливості (опора на збережені функції або «пуди здоров'я» за Л. С Виготським);

  • вагомого значення у розвитку та соціалізації дітей набуває мовлення оточуючих (членів родини, педагогів);

  • процес навчання дітей з психофізичними порушеннями має враховувати не лише рівень актуального розвитку, а й ґрунтуватись на потенційних можливостях дитини, тобто зоні найближчого розвитку (навчання має вести за собою розвиток за Л. С Виготським);

  • закономірністю психічного розвитку аномальних дітей є труднощі їхньої соціальної адаптації, складність взаємодії із соціальним середовищем;

  • виховання і навчання дітей з психофізичними порушеннямимає бути корекційно спрямованим, корекційний вплив має поєднуватись із формуванням практичних навичок і вмінь.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка