Для чого адвентистська освіта?




Скачати 59,71 Kb.
Дата конвертації07.11.2018
Розмір59,71 Kb.
Для чого адвентистська освіта?

На перший погляд це запитання видається не дуже розумним, але з огляду на те як на нього відповідають люди і навіть деякі служителі нашої Церкви – говорить про те, що воно є надзвичайно актуальним. Сьогодні у нашому суспільстві християнська освіта і зокрема адвентистська зустрічається з багатьма перешкодами. Але перша перешкода – це не зовнішня і не вплив секуляризму чи навіть світової кризи. Хоча Церква Адвентистів сьомого дня має надзвичайну розвинуту систему освіти у цілому світі, на превеликий жаль, не розуміння цінності християнської освіти самими батьками і часто самими служителями призводять до внутрішнього відторгнення її суті.

Часто християни думають так – освіта краде кошти від Євангелизму. Деякі служителі навіть вважають, що це є марна трата часу і навіть не проводять молитви благословення, коли діти ідуть до школи першого вересня. У них на це – просто не вистачає часу! Інші кажуть, що проповідь на тему «Християнська освіта» - не приносить видимих плодів. Результат: цим не потрібно займатися. І не переймаються цим.

Але я задався питанням – якщо у такому контексті оцінити виховання, євангельське служіння Христа – яку оцінку йому можливо було б дати? Три з половиною роки Він особисто навчав 12 учнів, апостолів. Коли Він зійшов на хрест більшість із них не розуміли по справжньому центральної вістки Його вчення. Важко говорити і про повноту їхнього навернення, бо до останнього сперечалися про те хто із них більший. Один із учнів Христа виявився навіть зрадником, а інший клявся і божився, що не знає Його взагалі!

З людської точки зору – яка марна трата часу і не бачення перспективи! Але Христос дивився далі, Він мав бачення і не чекав швидкого результату. Він бачив перспективу. Після П’ятидесятниці більшість учнів стали іншими людьми бо благодать Божа змінила їхні серця. Вони стали благовісниками і Добру Новину про принципи нового Царства Божого поширювали по всьому світу. Багато із них за віру в живого Ісуса відали своє життя і для нас сьогодні вони є прикладом для наслідування.

Так само і із християнською освітою. Видимі результати приходять не відразу. Еллен Уайт писала про це так: «Все, кто трудился с бескорыстием, увидят там плоды своих трудов. Обнаружится каждый верный принцип и благородный поступок. Кое-что из этого мы видим и теперь. Но как мало результатов благороднейшей работы в нашей жизни мы замечаем! Как много бескорыстия в неутомимых и тяжких трудах тех, кто живет, не думая о земном богатстве и мирских благах! Родители и учителя умирают, подвиг их жизни кажется напрасным. Они не успевают узнать, что их верность открыла источники благословения, которые никогда не иссякнут. Только благодаря вере они почувствуют, - что дети, которых они воспитали, стали благословением и вдохновением для своих собратьев, и это влияние повторится многократно. Многие работники посылают в мир весть, дающую силу, надежду и мужество, несут слова благословения унывающим сердцам во все концы земли, но о результатах тот, кто трудится в одиночестве и неизвестности, знает мало. Итак, дары розданы, бремя вынесено, работа сделана. Одни люди сеют семя, а другие, после их смерти, собирают благословенный урожай. Кто-то сажает деревья, а плодами пользуются другие. В будущем все обнаружится. С удовлетворением они узнают, что все сделанное и посеянное ими принесло обильные плоды» (Елена Уайт. Воспитание.с.305, 306).

Короткозоре бачення ніколи не зможе дати справжню оцінку християнській освіті. Не можливо вузьким баченням оцінювати довгострокові проекти.

Що Біблія говорить про те, чому діти християн повинні навчатися в християнських школах?

Тоталітарна система, протягом багатьох років тримала монополію на освіту, привчила нас до того, що школа може бути тільки державна та ніякої більше; для всіх дітей на всі часи існує лише одна, безпомилкова і непорушна шкільна програма, затверджена абсолютним ідеологічним авторитетом відповідного міністерства.Різнодумство, різниця здібностей, характерів і світовідчуття - все це до уваги не приймалося.У нас не було вибору в освіті - ми не звикли його вибирати залежно від того, як ми живемо, на що сподіваємося і в що віримо.

1. Адвентистьска освіта надає виховання дитині, що сконцентровано навколо Бога та Його Слова. Представляє Біблію як основу для осмислення та оцінки сутності речей.

В 1888 році Еллен Уайт писала про перший адвентистський заклад. Вона відмітила наступне: «Если мы хотим, чтобы мораль и религия стали отличительными чертами наших школ, главную роль в этом должно сыграть познание Слова Божьего. Некоторые, возможно, возразят, что в этом случае колледж утратит свою популярность и люди, не принадлежащие к нашей вере, не будут покровительствовать ему. Ну что ж, пусть идут в другие колледжи, где они могут найти систему образования, соответствующую их вкусам. Наша школа была создана не просто для изучения общеобразовательных дисциплин, но с целью дать наставления в великих принципах Слова Божьего и в практических обязанностях ежедневной жизни» (ЕленаУайт.СЦ т.5, с. 26). Саме така освіта потрібна дитині для її виховання. Еллен Уайт не принижує стандарти якісної освіти та вивчення різних дисциплін, але звертає нашу увагу на те, що Біблія повинна стати основою для всього, що відбувається у стінах християнської школи.

2. Адвентиська освіта має на меті представити учням Христа, як Господа і Спасителя.

В серцевині адвентистської освіти закладений важливий принцип –укріпляти підлітків в християнських цінностях, сутністю яких є віра, надія і любов. Виховання – як викуплення Богом із стану загубленості і втрати справжніх орієнтирів життя. З цього приводу вісниця Божа говорить так: «В наивысшем понимании работа воспитания и искупления является единым целым… Воспитание и искупление – в высочайшем смысле одинаковые понятия, так как в воспитании, как и в искуплении, никто не может положить другого основания, кроме положенного, которое есть Иисус Христос» (Елена Уайт. Воспитание. С.30), (1Кор. 3:11; Колос. 1:19).

Я не знаю жодного такого вірша в Писанні, який сказав би мені, що світську освіта «зміцнить» християнських дітей, хіба що в тому сенсі, в якому «міцний» черствий хліб.Так, воно зробить їх черствими - настільки черствими, що гріх здасться їм «цілком нормальним».Воно зробить їх твердими - настільки твердими, що про мирське вони будуть піклуватися більше, ніж про Боже.Воно зробить їх нечутливими до зла - настільки, що їм буде цілком комфортно в світі, який «безсоромно і безпробудно» грішить проти Бога Творця. Світська освіта не зміцнить їх як християн, тому «привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї» (Прип. 22:6).

3. Адвентистський педагог повинен бути гідним прикладом для наслідування.

Діти - неперевершені наслідувачі.І якщо вчитель їм подобається, то його вплив неодмінно пошириться не тільки на навчання, а й на все їхнє життя.«Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його. (Лук. 6:40). Християнський вчитель відіграє важливу роль і має особливу мету в вихованні учнів. Яка ж його головна мета? Еллен Уайт пише про це наступним чином: «Его цель – привить им вечные принципы истины, послушания, чести, честности и чистоты, принципы, которые придадут им силы для духовного обновления общества» (там же, с. 29). Далі вона продовжує цю думку: «Помочь учащимся понять эти принципы, помочь ему возобновить связь с Христом, которая станет для него руководящей силой в жизни, - вот к чему должен постоянно стремится учитель» (там же, с. 30). Викупна роль вчителя полягає в тому, що вчитель у класі, як пастор за кафедрою. «На первый взгляд, может показаться, что изучение Слова Божьего не оказывает зримого влияния на умы и сердца учеников: но если учитель в своей работе уповает на Бога, по меньшей мере, некоторые уроки святой истины останутся в памяти самых нерадивых из них. Святой Дух оросит посеянные семена, которые после многих дней взойдут и принесут плоды во славу Господа» (5 СЦ с. 26).

Першочергова функція адвентистської освіти – допомогти молодим людям знайти рятівні взаємовідносини з Ісусом Христом. Не дозволяйте нікому говорити, що ті, хто навчаються в християнських школах абсолютно не змінюються! Зміни відбуваються обов’язково. Можливо не так швидко як нам цього хотілося б. Це є процес! Знайомство з Господом і Спасителем, в свою чергу, не є кінцем, або завершенням адвентистської освіти. Це є та освіта – таке виховання, що веде людину до посвяченого служіння іншим людям впродовж усього життя.

В’ячеслав І. Корчук,DMin.



Ректор Духовної семінарії Церкви АСД в Україні,

Відділ освіти УУК.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка