Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 року у Тобольську. У сім’ї він був останньою, сімнадцятою дитиною




Скачати 91,51 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір91,51 Kb.
Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 року у Тобольську. У сім’ї він був останньою, сімнадцятою дитиною.

Його батько, Іван Павлович, обіймав посаду директора гімназії. У рік народження останнього сина, йому довелось через хворобу залишити службу. Пенсія, яку Івану Павловичу вдалося виклопотати, була невеликою, тому чисельна його сім’я опинилась у дуже скрутному матеріальному становищі. Основна маса турбот про сім’ю та виховання дітей лягла на плечі матері, Марії Дмитрівни, жінки розумної, із сильним характером та неабиякими інтелектуальними якостями. Опинившись у скрутному становищі, вона прийняла рішення переїхати з родиною в село Аремзянку (під Тобольськом), де їй вдалося налагодити роботу невеликого скляного заводу аптекарського посуду, який вона отримала від свого брата. Зайнята працею та турботами, Марія Дмитрівна не забувала й про духовне виховання своїх дітей: у родині любили читати.

Маленький Дмитро відрізнявся вразливістю, гарною пам’яттю та здатністю до рахування. Він виходив переможцем у іграх, де вимагалась кмітливість, Але понад усе полюбляв грати в учителя.

Щоб найменші діти мали змогу навчатися в гімназії, сім’я повертається до Тобольська. Здібного Дмитрика віддають до гімназії на рік раніше належного віку.

Гімназія залишила в душі Дмитра багато світлих спогадів про вчителів, незабутніми були також зустрічі та бесіди з декабристами, що були близькими до родини Менделєєвих. Впливом декабристів можна пояснити початок формування властивої Дмитру Івановичу Менделєєву справжньої інтелігентності, піднесено-благородного відношення до життя.

Після смерті Івана Павловича сталася пожежа, що знищила скляний завод. Саме тоді Марія Дмитрівна поставила собі за мету – після закінчення Дмитром гімназії влаштувати його у вищий навчальний заклад.

Коли прагнення вступити до Московського університету не принесло успіху (туди приймали лише вихованців гімназій Московського навчального округу), залишалось або відправитись у Казань, або їхати до Петербурга, де було кілька вищих навчальних закладів. Зупинились на останньому.

Улітку 1850 року Д. І. Менделєєв подав документи до Медико-хірургічної академії, однак після першого ж випробування – присутності в анатомічному театрі – він не витримав. Від медичної кар’єри довелося відмовитися. Мати підказала інший шлях – стати вчителем. Так Дмитро вступив до Головного педагогічного інституту в Петербурзі на природничо-математичний факультет.

Для шістнадцятирічного юнака почалось нове життя повне вражень, труднощів, випробувань. Серед останніх – смерть матері (1850), дядька – В.Д.Корнільєва, який матеріально підтримував Дмитра (1851), сестри Лізи (1851). Сам Дмитро Іванович важко захворів на туберкульоз. Однак жага до життя та любов до знань, що постійно посилювалася, перемагають хворобу. Якщо на першому році навчання успіхи були вельми посередніми, то у 1855 році Д. І. Менделєєв блискуче закінчив інститут із золотою медаллю. Йому було присвоєне звання старшого вчителя. У нього були непогані перспективи залишитися при інституті для вдосконалення у вибраних науках та здобуття степеня магістра, але Менделєєв не скористався нею, оскільки поганий стан здоров’я змусив його їхати працювати в Сімферопольську гімназію зі сподівання на те, що теплий клімат допоможе відновити сили та здоров’я.

Дмитро Іванович працює в Сімферопольській гімназії. Користуючись перервою у заняттях, він розшукав знаменитого хірурга М. І. Пирогова. Той уважно оглянув Менделєєва і не погодився зі своїми петербурзькими колегами. Зрозумівши палку творчу натуру Менделєєва, він порадив йому не сковувати свого пориву, але розумно чергувати працю й відпочинок. Окрилений таким висновком талановитого лікаря, який не тільки втішив його, а й напророчив йому довге життя, Д. І. Менделєєв їде до Одеси. Працюючи старшим учителем у гімназії при Ришельєвському ліцеї, він з головою занурився в роботу. Вечорами він пише магістерську дисертацію, яку захищає в Петербурзі у вересні 1856 року й незабаром отримує право читати лекції в університеті. На початку 1857 року Дмитро Іванович отримує посаду приват-доцента Петербурзького університету.

У квітні 1859 року магістра хімії Петербурзького університету, талановитого молодого вченого Д.І.Менделєєва відправляють в Німеччину на два роки «для удосконалення в науках». Йому надається право обирати для проживання та роботи місто, яке йому буде найбільш зручним. Відвідуючи багато які університетські міста Європи, він знайомиться з видатними вченими, оглядає їх лабораторії, закуповує обладнання, потрібне йому для досліджень. Працював Дмитро Іванович у своїй лабораторії подовгу, розраховуючи кожну годину свого часу, інколи до знемоги, до повної втрати сил. Йому здавалось,що він більше не зможе працювати далі в обраному напрямі. Але проходило кілька днів відпочинку в поїздці за приладами або реактивами, і Менделєєв знову повний сил. Так напружено працював він усе життя.

У вересні 1860 році відбувся I Міжнародний з’їзд хіміків. Менделєєва обрали в числі 30-ти вчених до комісії, якій було доручено підготувати найважливіші рішнення з’їзду. Потім Менделєєв згадував, що вирішальним моментом у розвитку думки про періодичний закон він вважає 1860 рік, з’їзд хіміків в Карлеруе.

Після повернення Менделєєва у лютому 1861 року до Росії, його призначають керівником кафедри органічної хімії Петербурзького університету. У 1865 році він успішно захищає докторську дисертацію. Того ж року його обирають професором Петербурзького університету – спершу на кафедрі технічної хімії, а через два роки – загальної хімії. Лекції Дмитра Івановича користуються величезним успіхом. Вони були настільки цікавими, що їх приходили слухати навіть студенти інших факультетів – юристи, історики, медики…

У першій половині 60-х років діяльність Менделєєва була широкою. Працювати доводилося в декількох навчальних закладах, усюди маючи по декілька годин лекційних та лабораторних занять на тиждень. Окрім університету Дмитро Іванович викладав у Технологічному інституті і Інженерній академії, в Інституті інженерних шляхів сполучення і в Другому кадетському корпусі. Наприкінці 1863 року Менделєєв отримує посаду профессора хімії в Технологічному інституті.

Робота в області технічної хімії підготувала Д.І.Менделєєва настільки, що він був призначений технічним експертом від Росії на Всесвітній виставці в Парижі у 1867 році.

70-ті роки – роки активної наукової та педагогічної роботи Д.І.Менделєєва в Петербурзькому університеті. Він видає підручник «Основи хімії».

Друзі Менделєєва знали, що по середам після третьої години дня його завжди можна було застати вдома. Спочатку відвідувачами були в основному хіміки та викладачі університету. Поступово коло учасників розширювалося. Тут вітали перших російських жінок-учених – Софію Ковалевську, Юлію Лермонтову та інших. Дмитро Іванович був прибічником жіночої освіти в Росії. З 1870 по 1877 роки він постійно читає лекції на Владимирських жіночих курсах, а в 1878 році при його активному сприянні відкрились Бестужівські курси, що дали вищу освіту сотням жінок, що прагнули до знань.

У квартирі Менделєєва влаштовувались також художні середи, на яких бували І. Є. Рєпін та В. В. Стасов, А. І. Куїнджі та Н. А. Ярошенко, І. М. Крамской та В. Є. Маковський, І. І. Шишкін та І. Я. Гінзбург.

У 80-ті роки укріплюються контакти Д.І.Менделєєва з передовими вченими світу,особливо з англійськими. Як видатного вченого його запрошували до Лондона читати лекції в Королівському інституті, у Британському хімічному товаристві. Найстаріші університети світу – Кембриджський та Оксфордський - присвоїли Менделєєву вчені ступені. Римська, Паризька, Лондонська та Бостонська Академії наук визнали його достойним бути їхнім членом. Дмитро Іванович був членом багатьох наукових товариств Європи і Америки.

У 1876 році Дмитра Івановича обирають членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук, але вже у 1880 році його кандидатура в академії під тиском реакційних правлячих кіл була відведена. Звістка про це викликала гнівний протест громадськості Росії. Викладачі Московського, Київського, Харківського, Одеського університетів обрали Менделєєва своїм почесним членом.

Знаменна подія відбулася 7 серпня 1887 року, коли Д. І. Менделєєв здійснив самостійний політ для спостереження сонячного затемнення на повітряній кулі «Русский», наповненій воднем. Дмитро Іванович був не тільки ініціатором польоту, але й пілотом та дослідником одночасно. Піднявшись на висоту близько 3 км, куля пролетіла над землею близько 100 км. Під час цього польоту вчений здійснював вимірювання за допомогою приладів, що знаходились в корзині. Серед цих приладів був сконструйований ним диференціальний барометр, який використовувався для визначення висот. За цей політ вчений отримав медаль Французької академії аеронавтики.

Навесні 1890 року Менделєєв приймає рішення залишити університет.

З 1890 по 1895 рік - Менделєєв консультант науково-технічної лабораторії Морського міністерства. З 1892 і до кінця життя очолював головну палату мір та ваги, яку перетворив в одну з найпередовіших у світі науково-дослідних установ у галузі метрології.

Масштаби діяльності Д. І. Менделєєва надзвичайні: геніальний хімік, видатний фізик, дослідник у галузі гідродинаміки, метеорології, геології. Запропонував промисловий спосіб фракційного розділення нафти, винайшов вид бездимного пороху. Він залишив багатющу наукову спадщину – понад 500 друкованих праць. Автор класичної праці «Основи хімії». Та найбільшою заслугою вченого було відкриття періодичного закону системи елементів.

В останні роки життя Д. І. Менделєєв приділяє велику увагу питанням народної освіти в Росії.

Йому було вже 70 років, коли запропонував свій проект арктичної експедиції, метою якої було освоєння Північного морського шляху.

В 73 роки він справляв враження міцної і сильної людини. І навіть смерть його була несподіваною. Після запалення легенів життя швидко згасло. 20 січня 1907 року Дмитро Іванович Менделєєв помер. Похований він на Волковому цвинтарі в Петербурзі.

Похорон був урочистий. Безкінечні низки людей тягнулися до цвинтаря. Над траурною процесією здіймався величезний транспорант, на якому величезними літерами було зображено таблицю Періодичної системи елементів. Вона тріпотіла в поривах північного вітру і була подібна на велетенську птаху, що несла ім’я великого вченого у безсмертя.


Література про життя і діяльність вченого:
Дмитро Іванович Менделєєв [Текст] // Хімія: дит. енцикл./ авт.-упоряд. Л. О. Савіна. – К., 2002. – С. 21-25. – ( Сер.: Я пізнаю світ).

Дмитрий Иванович Менделеев (1834-1904) [Текст] // Энциклопедический словарь юного химика / сост. В. А. Крицман, В. В. Станцо. – М., 1982. – С. 211-2133. – («Библиотечная серия») .

Шуліка, В. М. Менделєєв Дмитро Іванович (1834-1907) [Текст] // Шуліка, В. М. Видатні хіміки: матеріали до уроків , 8-9 кл. – Х., 2004. – С. 72-85.

Брюховецкая, Е.Ф. «Три службы Родине…» [Текст] : (разработка нестандартного урока по материалам жизни и деятельности великого ученого Д. И. Менделеева) / Е. Брюховецкая // Все для вчителя. – 2002. -№ 10. – С. 35-40.

Великий трудівник і геній у науці [Текст]: до 175-річчя від дня народження Д. І. Менделєєва (1834-1907) // Календар ЗПД. 2009. - № 1. –С. 50-58.

Воскресеньська,О. Дивна країна хімічних елементів [Текст]: урок-подорож / О. Воскресенська // Хімія. Біологія. – 2005. – № 23. – С.21-23.

До 170-річчя від дня народження Д.І.Менделєєва (08.02.1834 – 20.01.1907) [Текст] : з лекцій про періодичний закон // Біологія і хімія в шк. - 2004. - № 1. –С. 17-19.

Коваль, Я. Періодична система Д. Менделєєва [Текст] : хімічна гра, 9-й класс / Я.Коваль // Хімія. Біологія. - 2005. - № 9. – С. 22-23.

Максимов, О. Внесок Д. І. Менделєєва в розвиток молекулярно-кінетичної теорії газів [Текст] / О.Максимов, К.Янків // Біологія і хімія в шк. - 2007. - № 1. – С. 49-51.

Омельчук, Р. Життя и наукова діяльність Д.І.Менделєєва. Відкриття періодичного закону [Текст] / Р.Омельчук // Хімія. – 2007. -№ 35. – С. 3-10.

Пальцева, І. В. Три служби Батьківщині [Текст] / І. В. Пальцева // Позакласний час. – 2009. - № 1-2. – С. 40-43.

Судницын, И. Через трехмерный образ бытия [Текст] / И.Судницын // Наука и религия. – 2003. - № 5. – С. 26-28.

Тот самый Менделеев [Текст] // Шкільна б-ка. – 2007. - № 1. – С. 42-50.
Вебліографія

Менделеев, Дмитрий Иванович [Електронний ресурс] / Википедия – свободная энциклопедия. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/. – Назва з екрану.

Дмитрий Иванович Менделеев [Електронний ресурс] / Биографии знаменитых людей. – Режим доступу : http://biograf.net.ua/uch/mendeleev.html. - Назва з екрану.

Дмитрий Менделеев (1834-1907). Биография [Електронний ресурс] / Аска жизнь. – Режим доступу : http://www.aska-life.com.ua/people/Dmytryi_Mendeleev.html. - Назва з екрану.

Трифонов, Д.И. Дмитрий Иванович Менделеев [Електронний ресурс] / ChemNet. – Режим доступу : http://www.chem.msu.su/rus/elibrary/trifonov/mendeleev.html. - Назва з екрану.

Менделеев, Дмитрий Иванович [Електронний ресурс] / Академик. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/980. - Назва з екрану.

Менделеев и Периодический закон [Електронний ресурс] / Алхимик. – Режим доступу : http://www.alhimik.ru/read/mend01.html. - Назва з екрану.

Дмитрий Иванович Менделеев (Dmitry Mendeleev) биография, изобретения [Електронний ресурс] / Эволюция.com. – Режим доступу : http://evolutsia.com/content/view/516/. – Назва з екрану.



Д.И. Менделеев [Електронний ресурс] / Лучший реферат. – Режим доступу : http://www.bestreferat.com.ua/referat/. – Назва з екрану.

Дмитрий Иванович Менделеев [Електронний ресурс] / Цифровая библиотека Украины. – Режим доступу : http://www.elib.org.ua/economics/. – Назва з екрану.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка