Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки кафедра «Історія та теорія музики» «затверджую»




Скачати 348,86 Kb.
Дата конвертації13.06.2017
Розмір348,86 Kb.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКА АКАДЕМІЯ

МУЗИКИ ім. М. ГЛІНКИ

Кафедра «Історія та теорія музики»

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Проректор з навчальної роботи

___________________С.В. Хананаєв

“______” __________________ 20__ р.



Матеріали до самостійної роботи студентів, контроль знань студентів

з дисципліни

ІСТОРІЯ ВИКОНАВСЬКОГО МИСТЕЦТВА

Рівень вищої освіти перший

Ступінь вищої освіти бакалавр

Галузь знань 02 «Культура і мистецтво»

Спеціальність 025 «Музичне мистецтво»



спеціалізація: «Академічний спів», «Естрадний спів»

Дніпропетровськ

2016

Матеріали до самостійної роботи студентів, контроль знань студентів з дисципліни «Історія виконавського мистецтва» / Укладач: кандидат мистецтвознавства, професор кафедри «Історія та теорія музики» Дніпропетровської академії музики ім. М.Глінки А.А. Тулянцев - Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки, 2017. - 24 с.

Ухвалено на засіданні кафедри «Вокально-хорового мистецтва та музикознавства»

Протокол № _1_від _27_серпня 2016 року

Рецензенти:

завідувач кафедри «Вокально-хорового мистецтва та музикознавства» Дніпропетровської академії музики ім. М.Глінки, доктор філософських наук, професор О.П. Гужва;

доктор мистецтвознавства, член-кореспондент Національної Академії мистецтв України, професор кафедри «Історія та теорія музики» Дніпропетровської академії музики ім. М.Глінки А.К. Терещенко



Матеріали до самостійної роботи студентів, контроль знань студентів з дисципліни «Історія виконавського мистецтва» мають допомогти студентам повноцінно оволодіти базовими знаннями з історії виконавського мистецтва (спеціалізації «Академічний спів», «Естрадний спів»), вільно орієнтуватися в структурі навчальної дисципліни та головних поняттях. Матеріали призначені для здобувачів вищої освіти ступеня «бакалавр»

Схвалено Вченою радою Дніпропетровської академії музики ім. М.Глінки

Протокол від № 1 від «29»серпня 2016 року

© Дніпропетровська академія музики ім. М. Глінки, 2016 рік

© А.А.Тулянцев, 2016 рік
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ ВИКОНАВСЬКОГО МИСТЕЦТВА»

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Метою дисципліни «Історія виконавського мистецтва» є:

допомогти студентам глибоко оволодіти знаннями про історію виконавського мистецтва, взаємозв’язок музично-театральних явищ, закономірності їх походження і розвитку. Це допоможе студентам, майбутнім артистам-вокалістам демонструвати слухачам отримані глибокі і міцні знання основ мистецтвознавства, виробляти навички і вміння застосовувати їх на практиці, формувати музично-театральний світогляд.


Завдання: вироблення у студентів навичок самостійного підходу до оцінки явищ музично-театрального мистецтва. Навчальна дисципліна «Історія виконавського мистецтва» має для артистів-вокалістів практичне, теоретичне і загальноосвітнє значення.

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для більш продуктивного засвоєння дисципліни «Історія виконавського мистецтва» рекомендуємо дотримуватися наступних позицій: 1. Студент повинен уважно прочитати методичні рекомендації до виконання контрольної роботи. У відповідності до вимог студент має обирати варіант, виконати та вчасно подати роботу на рецензію викладачу. Контрольна робота має бути не тільки надрукована, але й захищена в усній (прилюдній) формі.

2. Студент повинен опрацювати лекційні питання, використовуючи рекомендовану літературу. Для кращого засвоєння знань бажано зробити конспект лекційного матеріалу.

3. Студент повинен уважно прочитати теоретичні питання до тем семінарських занять та за допомогою методичних вказівок надати на них розгорнуті відповіді.

4. За допомогою питань для самоперевірки студент має зробити самостійну оцінку якості самостійного засвоєння тем дисципліни.

5. Готуючись до заліку, студент має ознайомитися із питаннями, поданими у розділі «Підсумкова тека». Якісно підготуватися до заліку студенту допоможуть: конспект лекцій, відповіді на теоретичні питання семінарського заняття, ретельно написана контрольна робота, розв‘язання тестових завдань, список рекомендованої літератури, стисла хронологія процесів становлення та розвитку історія виконавського мистецтва та словник.

6. У розділі VI студент має можливість ознайомитися з критеріями оцінювання його знань з дисципліни «Історія виконавського мистецтва»

7. Наприкінці методичних рекомендацій до самостійної роботи з дитсципліни «Історія виконавського мистецтва» надруковано список рекомендованої літератури та інформаційні ресурси.

2.ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Світовий музичний театр

Тема 1. Витоки музичного театру

Зміст, предмет і завдання курсу. Навчально-методична і навчальна література з питань історії світового музичного театру. Введення. Музичне мистецтво: виникнення з прадавніх часів. Теорії про зародження вокального мистецтва, музики, як наслідування звуків тварин i природи, як трудові, ритуальні розспівки. Думки Сократа, Пiфагора, Платона про важливе значення вокальної музики в житті людини як ефекта релаксації, (очищення). Існування музика вокальної, інструментальна музика з’явилася пізніше і то як супровід до вокальної. Стародавня Греція – рапсоди, аеди: античні співаки. Історія Давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. Репертуар свят: дифірамби і фалічні пісні, які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса. Супроводження Діонісій веселою пістрявою карнавальною частиною урочистостей, що містили елементи діалогу та театральної дії. Подальший розвиток дифірамба: поет Феспіс (друга половина 6 століття до н. е.) і введення першого актора. Хор становив до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець – актор, яким був драматург. Візантійські театралізовані свята з музикою, піснями, танцями. Середньовічна Європа: барди, скальди, трубадури (Прованс, Франція), трувери, міннізінгери (Німеччина), жонглери, міми, менестрелі, шпільмани, скоморохи: співаки-актори. 1331 – корпорація жонглерів св. Жюльєна. Стиль chansons de geste. Гійом 9-й, Бернар де Ванта дур. Ваганти — співці-сказителі із середовища недоучених семінаристів і розжалуваних священиків. У творчості мандрівних акторів, і особливо вагантів, розвивалася переважно сатирична лінія, опозиційна офіційної ідеології. Роль пісні та літератури у створенні величного образу лицаря, поезія і лицарський роман. Лицарська лірика як вияв надмірної життєдіяльності і як складне, вимогливе мистецтво: відображення і прославлення реального життя та ідейних прагнень аристократичної верхівки тодішнього суспільства. Творчість співців: відображення прагнення до земних радощів, матеріальної краси і, водночас, до благородних почуттів. Кохання, як провідна тема лицарської поезії: трактування як почуття котре, захопивши людину в цілому, облагороджує її і надихає на прекрасні та піднесеш вчинки. Започаткування лицарською лірикою всієї наступної європейської ліричної музичної поезії. Вироблення тих поетичних форм, образів, стилю, які підготували ренесансну поезію Петрарки і Шекспіра.



Тема 2 . Жанрова своєрідність італійської опери

Італія. Жанрова своєрідність опери. Виникнення опери наприкінці 16 сторіччя в Італії як спроби групи вчених-гуманістів, літераторів і музикантів відродити давньогрецьку трагедію у вигляді dramma per musica. Перші опери: передування формам ренесансного театру, в яких музика відігравала поступово все більше значення, також — розвиток сольного співу з інструментальним супроводом. Перша опера: 1594 рік, «Дафна» Якопо Пері, представник мистецького об'єднання Флорентійська камерата. Також вперше поставлені у Флоренції: «Еврідіка» Я. Пері (1600), «Еврідіка» Дж. Каччіні (1602). Фігурує в репертуарах сучасних оперних театрів опера «Орфей» К. Монтеверді (написана і вперше виконана в Мантуї 1607 року). В Речі Посполитій опери ставились при дворі Владислава 4-го Ваза у Варшаві (1628). Серед перших поставлених у Варшаві опер — «Звільнення Руджеро» Франчески Каччіні - опера, автором якої є жінка. Перші оперні вистави – “Дафніс” Дж. Каччіні, Я. Пері (1597, палац Корсі). 1637 – відкриття першого публічного оперного театру Сан Кассіано у Венеції. К. Монтеверді “Орфей”, “Адоніс”, “Весілля Енея і Лавінії”, “Коронація Поппеї”. Стиль бельканто у 125 операх А. Скарлаті. Творчість композиторів Г. Генделя, К. Глюка, Й. Мисливечека, М. Березовського, Д. Бортнянського. Витоки професій оперного диригента. Дириге́нт (від лат. dirigio — направляю, керую) — людина, яка керує підготовкою твору до виконнання (проводить репетиції) та керує виконанням твору (диригує) оркестром, хором, ансамблем, зокрема оперної чи балетної трупи. Крім ритму диригент передає оркестру динамічні ефекти (посилення й ослаблення звуку), прискорення, уповільнення і зупинки руху, а також показує, коли і якому інструменту вступати. Він забезпечує ансамблю стрункість і технічну довершеність виконання. Його завданням є відтворити за допомогою керованого ним колективу виконавців свої художні наміри, своє розуміння твору. Диригент передає свої задуми за допомогою спеціальної системи прийомів — мануальної техніки, виразу обличчя, погляду тощо. При диригуванні оркестром диригенти використовують, як правило, спеціальну диригентську паличку. Режисера, сценограф, костюмер,співак. Приватні оперні театри італійських міст-держав.


Тема 3. Королівська Академія музики

Франція. Жан Батист-Люллі– автор ліричних трагедій і балетів, засновник і керівник Королівської академії музики (1672). Скрипаль, органіст, режисер придворних опер, балетів, маскарадів, танцювальних видовищ. Король Людовик 14 та його участь у балетах Жана Батиста Мольєра. Жан Філіпп Рамо (23 опери-балети з використанням ригодону, тамбурину, контрдансу). Функціонування театру «Гранд-опера» у 20-21 ст. Простеження західноєвропейської вокальної традиції 17 - початку 18 століть: межі європейського камерно-салонного виконавства, де композитори виносили на суд публіки свої твори, виконавську майстерність, знаходили покровителів та видавців. Навчання музиці, бути власником музичного салону - ознака гарного смаку. “Галантний стиль” у музичному житті європейських дворів і салонів. Схема музичних салонів Європи: згуртування впливовим вельможею-меценатом, любителем музики навколо себе композиторів та виконавців-віртуозів, що виконували відомі, маловідомі та новітні музичні твори. Домашнє і салонне музикування, концерти - найбільш поширена в європейських країнах форма музичного життя Англії, Франції, Німеччині, Італії, Угорщині, Чехії, Польщі. Закладення міцних музичних традицій виконання та слухання музики. Взаємовплив музики: церковної, світської, народної; розвиток музичної теорії; поштовх музичної освіти європейських народів. XVII – початок XVIII століття: при дворах аристократичної знаті створювалися оркестри - так звані капели, керівниками яких ставали великі музиканти та композитори.



Тема 4. Консерваторії і музичні театри

Історія консерваторій (conservatorio). Неаполь, 1537. Париж, 1793. Прага, 1811. Варшава, Відень, 1821. Лондон, 1822. Мадрид, 1830. Брюссель, 1832, Будапешт, 1834. Лейпціг, 1843. Берлін та Кельн, 1850. Бухарест, 1864. Софія, 1921, Ріо-де-Жанейро, 1847. Петербург, 1862. Москва, 1866. Київ, Одеса, 1913. Катеринослав, 1898. Італійська оперна школа. Вироблено: еталон класичного звучання голосу, якого дотримуються інші національні школи. Імідж італійської школи у світі. Формування національної італійської вокальної школи пов’язане з історично сформованим стилем бельканто, який увібрав всі найяскравіші на той час досягнення в народному, церковному і світському музичному мистецтві. Особливості оперного співу: основи віртуозної вокалізації розвинулися протягом ХVІІІ століття в Південній Італії. Представники італійської школи: досконала техніка бельканто і постановка голосу, на особливостях співочого стилю бельканто побудовано сольні партії в операх В. А. Моцарта, Г. Доніцетті, Дж. Россіні та інших найвідоміших оперних композиторів кінця ХVІІІ – першої половини ХІХ століття. З розвитком і зростанням звукового масштабу оперного оркестру кардинально змінилася його драматична функція. Оркестр вже не просто акомпанував співакам, а набув самостійного художнього навантаження: створення образного наповнення, що контрастувало з сольними партіями. Освоєння співаком відповідної манери звуковидобування, щоб його голос не заглушався оркестром, а навпаки, переважав над ним. Оперні студії. Видатні музиканти-викладачі. Китайська опера: співаки-чоловіки. Розвиток китайської музичної культури у період середньовіччя. Урахування народної пісенної і танцювальної музики. Виникнення першіх паростків музично-театрального мистецтва. ХІІ і XIII століття - зародження китайської «опери», класичного китайського театру. Китайський театр – народний, у більшості традиційних спектаклів композитор невідомий. Музична сторона класичного театру: нерозривна єдність звуку, слова. танцю. Коло образів, настроїв, прийомів акторської гри характеризується певним типом мелодики, ритміки, складом оркестру, оживляючих дію. Велика роль ударних інструментів, які посилювали сценічну гру та промовистість руху акторів, концентрували увагу глядачів. Мелодика старовинного музичного театру - у витоках народної пісні. Роль розвитку реалістичного музичного театру: жанр «янге», що виник у часи як масове народне дійство, пов’язане з землеробською працею. Італія 17 ст. – prima donna (примадонна) та primo uomo (співак-кастрат). Творчість Сенезіно, Ф. Бордоні-Хассе, Ф. Куццоні-Сандоні, Фарінеллі, Л. Маркезі. 18 ст. – творчість А. Каталані, А. Кольбран, Л. Лаблаша. 19 ст. – творчість Д. Рубіні, Д. Паста, В. Шредер, Г. Зонтаг, Й. Петрова, М. Малібран, Д. Маріо, Д. Грізі, А. Патті, П. Віардо-Гарсіа. Професія сценаріуса.



Тема 5. Створення музичних театрів
Музичні театри світу: “Grand-Opera” (засновники – композитор Р. Камбер, поет П. Перрен, 1671). “La Scala” (1778) : репертуар, співаки трупи, діяльність диригента А. Тосканіні. “Covent Garden” (1732) – історія театру. “Metropolitan Opera” (1883). Структура антрепризи. Стаціонарний репертуарний театр. Великий театр Росії (1776). Діяльність співаків - Ф. Шаляпіна, Л. Собінова, А. Нежданової, К. Держинської, Н. Обухової, В. Барсової, І. Козловського, М. Рейзена, С. Лємєшева, солістів балету - Є. Санковської, Є. Гельцер, Г. Уланової, диригентів – В. Сука, М. Голованова, А. Пазовського, А. Мелік-Пашаєва, Ю. Файєра. Петербург (1783) – Маріїнський театр (1886). Професія – оперний режисер. Режисерська діяльність К. Станіславського, В. Немировича-Данченка, В. Мейєрхольда, А. Таїрова, К. Марджанішвілі, І. Шароєва, Б. Покровського. Різновиди музичного театру. Оперета. Московський академічний театр оперети: В. Канделакі, Г. Ярон, Т. Шмига, З. Іванова, Г. Васильєв, С. Варгузова, Л. Амарфій. Санкт-Петербурзький академічний театр музичної комедії: Г. Богданова-Чеснокова, З. Виноградова, В. Тимошин, О. Кособуцька. Зіншпігель (Німеччина), Фрідріх-штат-палас: Д. Фредерік. Тонаділья. Сарсуела (Іспанія): С. Монтьєль, Л.-С. Амадорі, Кабаре. Вар’єте. Мюзик-холл: С.Вартан, М. Матьє, Дж. Холлідей, С. Адамо (Франція). Філармонія: (симфонічний оркестр, солісти-вокалісти, артисти розмовного жанру, лекторійні бригади). Ревю: Moulin Rouge, Lido (Франція). Кафе-шантан. Естрада. Дивертисмент. Концерт. Театралізоване видовище. Вуличне свято, карнавал (Венеція). Шоу-програма. Арія, Аріозо. Аріетта. Дует. Куплети. Мистецтво “антре” в балеті, корифеї та кордебалет. Театри естради у Москві та Санкт-Петербурзі. “Зірка музичного театру” та “Артист музичного театру”.

Український музичний театр

Тема 6. Створення національного музичного театру

Друга половина XVII — перша половина XVIII ст. - період дальшого розвитку започаткованого наприкінці XVI ст. українського музичного шкільного театру. Перша половина 30-х pp. XVII ст. - головний осередок українського шкільного театру - Львів. Друга половина XVII ст., його центр - Київ, Києво-Могилянський колегіум. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. український театр розвивається у вигляді найпростіших його виявів — декламацій і діалогів. Декламація — це віршовані панегірики у формі привітань, надгробних промов, написів, послань. Теми: герби або їх елементи, якісь найновіші події (війна, укладання миру, зустріч або відправлення посольства, чиясь смерть, перемога, релігійні свята — Різдво, Великдень, важливі історичні події). Виконання декламацій: гуртом, у шкільних класах або в церквах без сценічних атрибутів. Під час свят урочистостей допускалося скупе сценічне оформлення (виконавці, одягнуті у відповідні костюми реальних або алегоричних постатей, декламували серед декорацій, вдаючись до відповідних жестів). Витоки українського музичного видовища: обрядові пісні (веснянки), весільний обряд. 16 ст. Вечорниці у селах. Літургійна драма (містерії – різдвяні та великодні дійства). Пасії (втілення пристрастей Христових). Міракль (драматична дія з життя святих). Мораліте. Шкільна драма. 17-18 ст. Характерні особливості шкільної драми: походження із статутом церковних та світських навчальних закладів, в яких сценічні вистави були обов'язковими для засвоєння латини. Розвиток: у католицько-християнському та класичному напрямках. Особливість - вплив античної традиції (стислий виклад, наявність епілога), поєднання із середньовічною (відсутність єдності часу та місця, змішування трагічного і комічного) та ренесансною. Шкільна драма: п'ять актів, після кожного з яких виступав хор. Вистава організовувалася переважно до Різдва, Великодня. Шкільна драма в Україні: поширення через Польщу у 17-18 ст., Створювалась викладачами та учнями духовних (братських) шкіл, спрямовувалась проти експансії католицизму. Основна її віршова форма — силабічна, писана українською книжною мовою. Найдавніші — «Олексій, Божий чоловік» (1674). трагікомедія «Володимир» (1705) Ф. Прокоповича, присвячена гетьманові І. Мазепі та п’єса невідомого автора «Милість Божа, од неудоб носимих обид лядських через Богдана Зиновія Хмельницкого, преславного войск Запорозких, свободившая...» (1728). До шкільної драми на біблійні сюжети додавалися інтермедії. Театр козацької України: ритуальні танці та пісні. Кріпацький театр: оперні та балетні трупи, оркестри. Пересувні еклектичні трупи.



Тема 7. Музично-драматичний театр

Художня значимість вертепу — лялькового народного музичного театру Вертеп - печера, де народився Ісус Христос. Для вистави використовувалася скринька у вигляді двоповерхового будиночка, а ляльки приводились у рух за допомогою ниток. У верхній частині розігрувалися сцени на біблійні сюжети, у нижній — народно-побутові. Вертепні вистави влаштовувалися на торгових площах, у будинках заможних козаків та міщан. Дійові особи вертепних музичних вистав - селяни, козаки, «москалі», «ляхи», попи та інші герої. Широке відображення народного побуту і звичаїв. Дотепні сцени із життя можновладців, панів та священиків часто містили сатиру, за що їхні автори переслідувалися урядовцями. Перше документальне свідчення про ходіння з ляльками в Україні фіксується 1573 p. Історичний факт: свідчення українсько-польського етнографа Еразма Ізопольського (1843) про те, що він бачив у Ставищах (є кілька Ставищ — у Київській, Волинській, Житомирській і Рівненській областях) триповерхову вертепну скриньку з датою 1591 р., а в Дашівщизні (тепер село Дашів Іллінецького району Вінницької області) — з датою 1639 р. Опис Ізопольського: скринька мала триповерховий палац з галереєю, висунутою з третього поверху, на якій безнастанно несуть варту група солдатів і барабанщик. Вистави (музичні) у вертепі відбуваються на третьому і першому поверхах, а другий поверх служив складом і місцем для перебування акторів (ляльок) та притулком всієї вертепної машинерії. Витоки музичності українського сценічного мистецтва. Художні традиції корифеїв українського театру 19-поч. 20 ст. – М. Заньковецької, М. Кропивницького, М. Садовського. П. Саксаганського, І. Мар’яненка. Досягнення у сфері мистецтва “перевтілення” в опері, балеті й опереті. Прийоми мистецтва “удавання”. Формування оперних театрів. Навчання українських співаків в Італії. 19-початок 20 ст. Мистецтво корифеів с характеризуються збагаченням народної музичної творчості, інтересом до неї поетів, письменників, композиторів, музикантів, інтенсивним музичним життям, появою нових жанрів і форм професійної музики, розвитком музичної освіти, музичного театру. ЗО—40-х роки: спроби гармонізації та аранжування народних пісень і танців для співу або для виконання на інструменті. У п'єсах помітне місце посідає музичний супровід. Побут, звичаї народу, його музична спадщина дістали відбиття у творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінки, Т. Шевченка. Велика роль в історії української музичної культури російських митців - О. Аляб'єва, М. Глінки, О. Даргомижського, О. Серова. Складні умови національно-культурного розвитку в Закарпатті, Галичині, Буковині, які наприкінці XVIII ст. були територією Австрії. Початок 30— 40-х років: вихованці Львівської духовної семінарії на чолі з М. Шашкевичем починають збирати народні пісні, випускають збірку пісень, заборонену цензурою. Нова збірка М. Шашкевича, Я. Головацького та І. Вагилевича «Русалка Дністрова» (1837). Позитивна роль аматорського музично - драматичного театру (1848— 1850), де працювали місцеві музиканти і композитори. Друга половина XVIII - середина XIX ст. - зростання значення української музичної культури, формування національної української музичної школи. Народна пісня: висвітлення антикріпосницької боротьби селян і національно-визвольного руху в усіх жанрах фольклору. Праця авторів та упорядників збірок, записів і гармонізації народних пісень: величезне значення для формування української професійної музики. Оперно-балетні театри України: Київ, Львів, Одеса, Харків. Народні доми та публічні зібрання. Розвиток естради: кафе-шантани, варьєте. Музичні видовища на ярмарках. Меценати: О. Скарбка (Львів), Д. Зімін (Катеринослав). Функціонування вокальної біржі. Творчість співаків С. Гулака-Артемовського, Ф. Шаляпіна, М. Менцинського, О. Філіппі-Мишуги, Я. Королевич, С. Крушельницької, М. Голинського, І. Маланюк. Балетмейстери та артисти балету – С. Лифар, В. та Б. Ніжинські, М. Форреггер, П. Вірський, В. Вронський. Осучаснення класичних опер та балетів: «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Лебедине озеро» П. Чайковського. Запозичення форм європейського мюзик-холлу в національній тематиці.

Тема 8. Сценічний реалізм музичного театру
Організація постійної оперної трупи у Києві - 27 жовтня 1867 р. Передумова: гастролі італійських оперних труп у 1865–1866 роках у Києві. Київський Міський театр (1856). Дебют трупи: «Аскольдова могила» Олексія Верстовського. Подальші творчі здобутки київської оперної трупи пов'язані з діяльністю генія української музики, композитора Миколи Лисенка («Різдвяна ніч», режисер М.Старицький). опери «Травнева ніч» та «Ноктюрн». З 1901 року в цей період солістами були: співачки Л. Андрєєва-Дельмас, Е. Боброва-Пфейфер, Є. Бронська, К. Брун, К. Воронець-Монтвід, М. Донець-Тессейр, С. Друзякіна, М. Коваленко, К. Ковелькова, О. Монська, О. Петляш-Барілотті, З. Рибчинська, М. Скибицька, Р. Файнберг-Горська; співаки С. Белина-Скупевський, А. Боначич, О. Борисенко, Г. Боссе, М. Бочаров, О. Брагін, А. Брайнін, М. Донець, О. Каміонський, М. Каржевін, О. Каченовський, В. Лосський, М. Микиша, Ф. Орешкевич, П. Цесевич. 20 ст. Приватна антреприза. Оперні сезони. Створення державних музичних театрів. Стаціонарні театри України: Київ, Харків, Одеса, Катеринослав. Режисери – С. Каргальський, М. Боголюбов, І. Туркельтауб, Й. Лапицький, М. Стефанович, В. Манзій, О. Улуханов, В. Скляренко, Лесь Курбас, Г. Юра, Б. Балабан, С. Сміян, Д. Смолич, Д. Гнатюк. Диригенти - А. Маргулян, П. Ставровський, Л. Брагінський, С. Турчак, І. Лацанич, П.Варивода, Б. Афанасьєв, В. Кожухар, Т. Микитка, І. Гамкало. Сценографи – А. Петрицький, І. Курочка-Армашевський, А. Арефьєв, Є. Лисик. Хормейстери – О. Кураш, Л. Венедиктов, В. Кіосе. Театри: пересувні та робітничі опери; оперети; музично-драматичні; драми та музичної комедії. Сучасний оперний репертуар: «Вибух» Б. Янівського, «Розлом» В. Фемеліді, «Броненосець «Потьомкін» О. Чишка. Музично-театральна творчість українських композиторів 20 ст. – Б. Лятошинського, Ю. Мейтуса, К. Данькевича, М. Вериківського, В. Нахабіна, М. Скорульського, А. Кос-Анатольського, Д. Клебанова, А. Свєчникова, В. Кирейка, М. Скорика, В. Губаренка, О. Білаша, М. Кармінського, Л. Колодуба, В. Ільїна. Експерименти на оперній, балетній, оперетковій сценах.

Тема 9. Жанрова своєрідність музичних театрів

Функціонування Київського оперного театру в період Української Держави: використання не тільки для мистецтва, а й для проведення з'їздів. 1917 рік - ІІ Всеукраїнський військовий з'їзд, на якому було проголошено Універсал Центральної Ради. Київська опера як Український театр драми та опери. 1918 р - переклад українською мовою опер «Галька», «Фауст», «Травіата», «Черевички», «Казки Гофмана», «Богема», «Продана наречена», «Русалка», «Сільська честь», «Жидівка», «Мадам Батерфляй». 1919 рік - націоналізація театру: «Державний оперний театр ім. К.Лібкнехта». Режисери: О. Улуханов і П. Гречнєв. 1926 р. — Київська державна академічна українська опера (постановки йшли українською мовою), а в 1934 р.  — Академічний театр опери і балету УРСР. Відомий художник цього часу - Семен Евенбах. 1939 р. - театрові присвоєне ім'я Т. Шевченка. Репертуар театру збагатився операми «Золотий обруч» та «Щорс» Б.Лятошинського, «Борис Годунов» М.Мусоргського. Повоєнні роки: серед визначних здобутків - постановка «Катерини Ізмайлової» Д.Шостаковича, що була нагороджена Державною премією ім. Т.Шевченка (1975). У різні роки в театрі працювали видатні музиканти — диригенти Натан Рахлін, Костянтин Сімеонов, Степан Турчак, вокалісти Борис Гмиря, Михайло Гришко, Арнольд Азрікан, Зоя Гайдай, Лілія Лобанова, Марія Литвиненко-Вольгемут, Оксана Петрусенко, Лариса Руденко, виступав у театрі і Федір Шаляпін. Творчість оперних співаків українськиї театрів опери та балету – М. Донця, Б. Гмирі, І. Паторжинського, М. Сокіл-Рудницької, В. Левицької, Д. Гнатюка, М. Кондратюка, Є. Мірошниченко, Б. Руденко, А. Солов’яненка, М. Стефюк, Г. Туфтіної, В. Третяка, А. Кочерги, Г. Циполи, В. Арканової, М. Манойла, Н. Ткаченко, П. Кармалюка, Н. Суржиної, Л. Божко. Творчість балетмейстерів та солістів балету – В. Дуленко, О. Соболя, В. Потапової, А. Шекери, Г. Ісупова, В. Калиновської, Н. Семизорової, Н. Слободян, С. Коливанової, Л. Еллінської, В. Писарева, Г. Дорош. Творчість режисерів та артистів оперети – М. Водяного, Л. Сатосової, М. Дьоміної, Т. Тимошко, Л. Маковецької, О. Сіль, О. Трохимчука. Музична режисура – М. Стефанович, М. Боголюбов, Ю. Чайка. Вистави – лауреати Національної премії ім. Т. Шевченка. Вокальна школа М. Донець-Тессейр.


Тема 10. Розвиток музичного театру у 21 ст.

21 ст. Формування стильових напрямків в сучасному українському музичному театрі. Синтез класичних форм вокалу, хореографії та вуличних видовищ, поп-арту. Отримання музичними театрами статусу «національний». Політичне музичне шоу. Модернізація класичних опер: «Ріголетто» Дж. Верді (Національна опера України), «Таємний шлюб» Д. Чімарози (Дніпропетровськ). Конкурси молодих музичних талантів: ім. М. Лисенка (Київ), ім. С. Крушельницької (Львів), ім. А. Солов’яненка (Донецьк), ім. Б. Гмирі (Дніпропетровськ). Осучаснення класичних опер, оперет, балетів (театри Київа, Львова, Харкова, Донецька, Одеси, Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рога, Херсона, ). Музична преса: журнал «Музика», газета «Культура і життя», «Кримська світлиця», «Українська культура». Музична література: підручники, монографії, спогади. Музично-театральна критика: М. Загайкевич, О. Зінкевич, Л. Кияновська, Н. Некрасова, Р. Розенберг, С. Павлишин, Ю. Станішевський, А. Терещенко, Т. Швачко, О. Чепалов, Ю Чекан, Функціонування Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки. Гастролі українських музичних труп за кордоном. Просвітницька діяльність музичних театрів: зв’язок із сферою освіти. Оперні проекти «Кармен» Ж. Бізе, «Набукко» Дж. Верді (Україна-Франція). Міжнародний конкурс-фестиваль балетного мистецтва ім. С. Ліфаря (Київ, Донецьк), «Діти та зірки світового балету». Диригенти: В. Тольба, В. Кожухар,О. Баклан, О. Барвінський, А. Власенко, І. Гамкало, М. Дядюра, А. Кульбаба, Г. Макаренко, Л. Тихонов. Режисери: Д. Гнатюк, С. Архипчук, В. Бегма, М. Гамкало, А. Солов’яненко. Хормейстери: Л.Венедиктов, В. Згуровський, П. Майборода, І. Шилова, Н. Роменська. Сценографи: М. Левитська, Д. Лідер, Д. Мала, М. Киприян, А. Холопцев, А. Злобін, Г. Ігнатьєва, А. Іконников, А. Кириченко, Ф. Нірод, Т. Риндзак, К. Сікорський. Авторські вистави: «Ніч перед Різдвом», «Вікінги» Є. Станкович; «Дон Жуан або Покараний розпусник» О. Барвінський; «Ніжність» В. Губаренко; «Лісова пісня», «Новий Декамерон» В. Литвинов; «Страта Степана Разіна» В. Кожухар, «Даніела» М. Чембержі. Театр танцю (АРК). Серія «Вшановуючи митців» - поліграфічна продукція музично-театрального напрямку. Міжнародний оперний фестиваль «Ave Verdi» (Київ). Опери Р. Вагнера на українських музичних сценах: «Тангейзер» (Львів), «Летючий голандець» (Донецьк). Контрактна система працевлаштування вокалістів, артистів балету, хору, оркестру. Оперно-балетна антреприза. Фестиваль «Музичний ярмарок». Гала-концерт зірок оперного та балетного мистецтва, майстер-клас як нові форми музичного видовища. Функціонування камерного «театру у фойє» (Національний театр музичної комедії, Одеський академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного). Оновлення специфіки «легкого жанру». Режисери – Б. Шарварко, С. Сміян, В. Шулаков, Б. Струтинський. Музичні премії ім. М. Лисенка, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, В. Косенка, А. Веделя. Митці театру – Герої України: Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, М. Стефюк.



ПИТАННЯ ДО ТЕМИ ПРОГРАМ

Тема 1. Витоки музичного театру

1.Історія Давньогрецького театру

2.Візантійські театралізовані свята з музикою, піснями, танцями

3.Середньовічна Європа: барди, скальди, трубадури (Прованс, Франція), трувери.

4.Міннізінгери (Німеччина), жонглери, міми, менестрелі, шпільмани, скоморохи: співаки-актори

5.Мадригали - предтеча оперного мистецтва



Тема 2 . Жанрова своєрідність італійської опери

1.Італія. Жанрова своєрідність опери

2. Діяльність першого публічного оперного театру Сан Кассіано (Венеція)

3.Витоки професії оперного диригента

4.Вокальні школи Італії

5.Амплуа: prima-donna primo-uomo.




Тема 3. Королівська Академія музики

1.Франція. Творчість Жана Батиста-Люллі

2.Функціонування театру «Гранд-опера»

3.«Галантний стиль» у музичному житті Європи

4. Вокальні школи Франції

5. Взаємовплив церковної, світської та народної музики

Тема 4. Консерваторії і музичні театри

1.Історія консерваторій Європи

2.Італійська оперна традиція

3.Стиль бельканто

4. ХІІ і XIII століття - зародження китайської «опери»

5.Творчість співаків А. Каталані, А. Кольбран, Л. Лаблаша.



Тема 5. Створення музичних театрів
1.Театр «Grand-Opera»

2. Театр «La Scala»

3. Театр «Covent Garden»

4. Театр «Metropolitan Opera»

5. Большой театр Росії

Тема 6. Створення національного музичного театру

1.Український музичний шкільний театр

2.Українська народна манера співу

3.Театр козацької України: ритуальні танці та пісні

4. Кріпацький театр: оперні та балетні трупи, оркестри

5. Вокальні школи України


Тема 7. Музично-драматичний театр

1.Творчість М.Заньковецької

2.Творчість С.Гулака-Артемовського

3.Творчість С.Крушельницької

4.Львівська вокальна школа

5.Меценати оперного мистецтва



Тема 8. Сценічний реалізм музичного театру

1.Постійна оперна трупу у Києві

2. Творчість українських співаків: Л. Андрєєва-Дельмас, Е. Боброва-Пфейфер, Є. Бронська, К. Брун, К. Воронець-Монтвід, М. Донець-Тессейр, О. Петляш-Барілотті

3. Приватна антреприза. Оперні сезони

4. Створення державних музичних театрів України

5.Вокальні школи України




Тема 9. Жанрова своєрідність музичних театрів
1.Переклад українською мовою опер «Галька», «Фауст», «Травіата», «Черевички», «Казки Гофмана», «Богема», «Продана наречена», «Русалка», «Сільська честь», «Жидівка», «Мадам Батерфляй»

2.Творчість М. Литвиненко-Вольгемут, О. Петрусенко, Л. Руденко

3.Творчість М. Донця, Б. Гмирі, І. Паторжинського, М. Сокіл-Рудницької, В. Левицької, Д. Гнатюка, М. Кондратюка, Є. Мірошниченко, Б. Руденко, А. Солов’яненка

4. Музична режисура – М. Стефанович, М. Боголюбов, І.Молостова, Ю. Чайка

5. Творчість артистів оперети – М. Водяного, Л. Сатосової, М. Дьоміної, Т. Тимошко, Л. Маковецької, О. Сіль, О. Трохимчука

Тема 10. Розвиток музичного театру у 21 ст.

1.Синтез класичних форм вокалу, хореографії та вуличних видовищ, поп-арту

2.Модернізація класичних опер: «Ріголетто» Дж. Верді (Національна опера України), «Таємний шлюб» Д. Чімарози (Дніпропетровськ)

3.Конкурси вокалістів: ім. М. Лисенка (Київ), ім. С. Крушельницької (Львів), ім. Б. Гмирі (Дніпропетровськ)

4. Вокальна школа Дніпропетровської академії музики ім. М. Глінки

5.Вокалісти - Герої України: Д. Гнатюк, Є. Мірошниченко, М. Стефюк


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ КУРСУ «Історія виконавського мистецтва»

Варіант 1.

1.Античні співаки: аеди, рапсоди

2.Співаки Середньовічної Європи

3.Співаки України: кобзарі, лірники



Варіант 2.

  1. О. Рінуччині - італійський співак та лібретист

  2. Польща. Оперні вистави при дворі Владислава 4-го Ваза

  3. Стиль бельканто



Варіант 3.

1.Ж.Люллі - композитор, співак

2. Вокальні традиції європейських дворів і салонів

3. Взаємовплив церковної, світської та народної музики



Варіант 4.


  1. Італійська оперна школа

  2. Віртуозна вокалізація ХVІІІ століття

  3. Співаки-кастрати


Варіант 5.
1.Вокальна школа театру «Grand-Opera»

2.Вокальна школа театру «La Scala»

3.Вокальна школа театру «Covent Garden»

Варіант 6.

1.Співаки «шкільної драми»

2.Український народний спів

3. Театр козацької України: ритуальні танці та пісні




Варіант 7.

1.Українська вокальна школа 19 ст.

2.Львівська вокальна школа 19 ст.

3. Мистецтво «перевтілення» та «удавання» в опері, опереті



Варіант 8.

1.Київська вокальна школа 20 ст.

2.Харківська вокальна школа 1-ї пол. 20 ст.

3.Одеська вокальна школа 1-ї пол. 20 ст.




Варіант 9.

1.Київська вокальна школа 2-ї пол. 20 ст.

2. Львівська вокальна школа 20 ст.

3.Дніпропетровська вокальна школа 20 ст.



Варіант 10.

1.Синтез класичних форм вокалу та поп-арту

2.Національна опера України

3.Дніпропетровський академічний театр опери та балету



СПИСОК РЕФЕРАТІВ

Тема 1. Витоки музичного театру

Реферати:

1.Предмет «Історія виконавського мистецтва»

2. Творчість Рапсодів

3. Творчість Аедів

4. Ваганти — співці-сказителі

3. Творчість трубадурів



Тема 2 . Жанрова своєрідність італійської опери

Реферати:

1.Виникнення опери (16 сторіччя)

2.Розвиток сольного співу з інструментальним супроводом

3.Стиль бельканто в операх А. Скарлатті

4. Професія: Диригент

5. Приватні оперні театри італійських міст-держав


Тема 3. Королівська Академія музики

Реферати:

1. Творчість Жана Батиста Люллі

2. Творчість Жана Філіппа Рамо

3. Домашнє і салонне музикування Європи

4. Вокальна освіта європейських школ

5. Діяльність капел



Тема 4. Консерваторії і музичні театри

Реферати:

1.Італійська оперна школа

2. Еталон класичного звучання голосу

3. Китайська опера: співаки-чоловіки

4. Італія 17 ст. – prima donna (примадонна)

5. Італія 17 ст. primo uomo (співак-кастрат)



Тема 5. Створення музичних театрів
Реферати:

1.Театр «Grand-Opera»

2.Театр «La Scala»

3. Театр «Covent Garden»

4. Театр «Metropolitan Opera»

5. Маріїнський театр

(

Тема 6. Створення національного музичного театру
Реферати:

1.Кобзарський спів

2. Український музичний шкільний театр

3. Витоки українського музичного видовища

4. Вокальний стиль в Літургійній драмі

5. Кріпацький театр: оперні та балетні трупи




Тема 7. Музично-драматичний театр

Реферати:

1.Марія Заньковецька - драматична актриса та співачка

2.С.Гулак-Артемовський - співак

3. Творчість С.Крушельницької

4. Творчість Ф. Шаляпіна

5. Творчість О. Філіппі-Мишуги



Тема 8. Сценічний реалізм музичного театру

Реферати:

1. Гастролі італійських оперних труп у 1865–1866 роках у Києві

2. Львівська вокальна школа 19 ст.

3. Творчість О. Петляш-Барілотті

4. Творчість Ф. Шаляпіна

5. Творчість М. Донця



Тема 9. Жанрова своєрідність музичних театрів
Реферати:

1.Київський академічний театр опери та балету

2. Київська вокальна школа 20 ст.

3. Одеська вокальна школа 20 ст.

4. Донецька вокальна школа 20 ст.

5. Харківська вокальна школа 20 ст.


Тема 10. Розвиток музичного театру у 21 ст.

Реферати:

1. Синтез класичних форм вокалу та сучасної естради

2. Конкурси вокалістів: ім. М. Лисенка (Київ)

3. Вокальні теми на сторінках журналу «Музика»

4. Творчість Є.Мірошниченко

5. Творчість Г.Циполи



6. Методи контролю

Поточний контроль: проведення семінарських занять, усні опитування, письмові опитування, доповіді, реферати, відпрацювання академічних заборгованостей тощо.

Методи усного контролю: фронтальне опитування, співбесіда, підготовка доповідей та ін.

Методи письмового контролю: виконання контрольних робіт, тестові завдання, виконання рефератів та ін.

Підсумковий контроль – іспит.
ЛІТЕРАТУРА
Базова:

1.Иван Сергеевич Паторжинский: сб. / Сост. Е. Грошева. — М., 1976. — 263 с. 6. Паторжинський І. С. Про мистецтво співака-актора / І. С. Паторжинський // Про мистецтво театру. — К., 1954. — 515 с.

2.Навротский В.В. «Одесская вокальная школа. Педагогические принципы» (2003-2010 гг.) / В. Навротский. - О., ОГМА, 2010. - С. 139.

3.Рожок В. Оперна студія Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського : історія і сучасність (до 70-річчя від дня заснування) [Електронний ресурс] / В. Рожок // Наук. вісн. Нац. муз. акад. України ім. П. І. Чайковського. – Вип. 89. Сучасний оперний театр і проблеми оперознавства : зб. ст. – К., 2010. – С. 21-46. – Режим доступу: http: // operna-nmau.kiev.ua

4. Станішевський Ю. Національна опера України / Ю.О.Станішевський. – К., 2002, - 731 с.

5.Терещенко А. Львівський державний академічний театр опери та балету імені Івана Франка / А.Терещенко. – К., 1989. – 358 с.

6.Чепалов О. Харківський Національний театр опери та балету ім. М. Лисенка. / О.Чепалов. – Х., 2011. – 350 с.

7.Чурова М. Большой театр России / М.Чурова. – М., 2010. – 490 с.

8.Уварова Е. Эстрадный театр: миниатюры, обозрения, мюзик-холлы / Е.Уварова. – М., 1983. – 250 с.

Допоміжна

1. Берлиоз Г. «Орфей» Глюка в лирическом театре / Г.Берлиоз. Избранные статьи Г. Берлиоза. - М., 1956. – 135 с.

2. Грубер Р. Всеобщая история музыки / Р.Грубер. – М., 1956. – 480 с.

3.Димитрин Ю. Либретто: история, творчество, технология (Учебное пособие в жанре эссе) / Ю.Димитрин.  — СПб.: «Композитор», 2011. — 171 с.

4. Лебедев В. Маэстро борьбы (Верди) / В.Лебедев. – М., 1977. – 230 с.

5. Ливанова Т. Реформа Глюка и французский оперный театр / Классическое искуство Запада / Т.Ливанова. – М., 1966. – 215 с.

6. Лисенко І. Словник співаків України / І.Лисенко. – К., 1997. – 295 с.

7. Самин Д. 100 великих вокалистов / Д.Самин .– М., 2003. – 380 с.

8. Станішевський Ю. Балетний театр Радянської України / Ю.Станішевський. - К., 1984. – 300 с

9. Станішевський Ю. Обрії музичного театру / Ю.Станішевський. - К., 1968. – 328 с.

10.Трауберг Л. Жак Оффенбах и другие / Л.Трауберг. М.: Искусство, 1987, глава 9: Штраус.

11. Рожок В. І. Музичний театр Миколи Лисенка: інтерпретації опери «Тарас Бульба» на київській сцені / Рожок В. І. // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського : наук. журн. – 2012. – № 2 (15). – С. 70–79.

12. Рожок В. Стефан Турчак / Володимир Рожок. – К. : Либідь, 2013. – 248 с.

13. Швачко Т. Мария Литвиненко-Вольгемут / Т.Швачко. – К., 1986. – 250 с.

14.Швачко Т. Євгенія Мірошниченко / Тетяна Швачко. К., Музична Україна, 2011. – 276 с.

15.Шмыга Т. И. Счастье мне улыбалось / Т.Шмыга. - М.: Вагриус, 2001.-180 с.

Інформаційні ресурси

1.Belcanto.ru. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www. belcanto.ru/pasquale.html


2.Mozart - Die Zauberflote Münich, Nationaltheater 19 and 20 september 1983  (http://classicroom.ru)

3.Метрополитен Опера: Ромео и Джульетта (иhttp://CoolConnections.ru)

4.MANON - JULES MASSENET - 2007 ( BERLIN )

http://www.youtube.com/watch?v=KY977g...

5.М. Скорик. Опера «Мойсей». M.Skorik. Opera "Moses". Full opera. HD1080P



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка