Додаток 2 Рекомендації щодо підготовки та захисту курсових робіт слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників 1




Скачати 223,66 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір223,66 Kb.
Додаток 2

Рекомендації щодо підготовки та захисту курсових робіт слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників

1. Загальні положення.

Курсова робота виконується з метою підвищення рівня теоретичної та методичної підготовки слухачів, систематизації та поглиблення теоретичних і практичних знань з обраної теми, формування вмінь упровадження новітніх освітніх та інформаційно-комунікативних технологій, удосконалення або набуття досвіду самостійнотворчої роботи, розвитку навичок самоосвіти.

Теми робіт вибираються слухачами з переліку запропонованого інститутом, або можуть захищатися власні методичні розробки та узагальнений досвід (див. тематику курсових завдань ОІППО).

Виконання творчого завдання з обраної проблеми має бути узгоджене з керівником районного методоб'єднання, у якому працює слухач, та райметодкабінетом. Вони повинні допомогти вчителям в обранні тем та підготовці докурсових завдань.

Внаслідок виконання курсової роботи слухач поглиблює і розвиває такі вміння та навички:

• самостійної роботи з науково-методичною літературою та науковою інформацією;

• оволодіння методами аналізу стану справ з обраної проблеми, її основних складових;

• систематизації й узагальнення знань, здобутих у результаті вивчення проблеми;

• формування теоретичних висновків, розробки практичних рекомендацій щодо їх упровадження в роботу навчальних закладів та установ освіти;

• практичного володіння технологією експериментального дослідження;

• наукового стилю мислення та відповідного оформлення роботи.

Написання курсової творчої роботи є необхідною умовою для отримання свідоцтва про підвищення кваліфікації слухачів курсів.

Усі курсові роботи слухачів мають бути здані методисту в перші три дні роботи курсів. Відповідно до проблеми для кожного слухача має бути визначений науковий консультант.

2. Обов'язки слухача.

У період виконання курсової роботи слухач курсів повинен:

• обрати тему курсової роботи та узгодити її;

• обговорити з керівником районного методоб'єднання обсяг і глибину розробки проблеми, визначити мету, завдання і структуру роботи, скласти її план;

• дібрати та вивчити літературу з обраної проблеми;

• оформити творчу роботу згідно з рекомендаціями і подати її науковому консультанту на рецензування;

• підготуватися до захисту у встановлений термін.

3. Обов'язки наукового консультанта.

У процесі виконання слухачем курсової роботи науковий консультант повинен:

• проаналізувати роботу щодо науково-методичного рівня викладу, її актуальності, новизни, глибини розкриття змісту, структури, обсягів, практичного застосування та ефективності впровадження результатів;

• допомогти глибше осмислити проблему, надати консультацію із актуальних питань теми, підготувати слухача до захисту роботи;

• у разі потреби забезпечити самостійне доопрацювання роботи;

• написати рецензію на творчу роботу відповідно до вимог "Рецензування в післядипломній освіті".

4. Рекомендації щодо написання творчих робіт.

Структурно творча робота повинна містити: титульну сторінку; зміст або план, вступ, основну частину, висновки, список використаної літератури, додатки (за потребою).

Титульна сторінка має відповідати встановленій формі (див. додаток № 1).

Зміст або план охоплює назву всіх розділів із зазначенням сторінки, на якій розпочинається розділ.

Вступ курсової роботи містить обґрунтування актуальності теми та мети роботи; аналіз сучасного стану проблеми, яка розглядається; підстави та вихідні положення (або дані) для розробки теми, завдання роботи.

Обсяг вступу має не перевищувати двох друкованих сторінок.

В основній частині роботи слід:

• зробити аналіз наукових даних, передового досвіду з обраної проблеми;

• сформулювати основну ідею теоретичної розробки (або програму і методику експериментальної розробки);

• розробити науково обгрунтовані теоретичні і практичні положення щодо розв'язання даної проблеми;

• проілюструвати прикладами з досвіду професійної діяльності слухача;

• сформулювати результати теоретичної (або експериментальної) розробки, виконаної слухачем;

• подати узагальнення та оцінку отриманих результатів.

Обсяг цієї частини роботи має становити 8-10 сторінок друкованого тексту.

У заключній частині доцільно сформулювали стислі висновки за завданнями курсової роботи і пропозиції щодо їх практичного використання. Обсяг цієї частини роботи не повинен перевищувати 3-х сторінок друкованого тексту.

У списку використаної літератури слід подати перелік літератури та інших документальних джерел, використаних під час виконання роботи. Приклади оформлення бібліографічного списку літератури дивіться у ваківських журналах (наприклад "Обрії", "Джерела").

Додатки (за їх необхідності) мають уміщувати допоміжний матеріал, що використовується для повноти сприйняття виконаної роботи: малюнки, фотографії, таблиці допоміжних числових і статистичних даних, плани, схеми, графіки, інструкції чи виписки з них, копії необхідних документів, описання алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ПК, конспекти уроків, сценарії позакласних заходів тощо.

Завершена курсова робота мусить задовольняти такі вимоги:

• її зміст має відповідати обраній темі, розробленому плану, сучасному науковому рівню розроблення даної проблеми, поставленим завданням;

• у ній мають бути чітко виражені: логічна послідовність викладання матеріалу; практична спрямованість; переконливість аргументації; стислість і точність формулювань, що виключає можливість неоднозначного тлумачення; конкретність викладання результатів роботи; наукова обґрунтованість висновків, рекомендацій і пропозицій, їх відповідність поставленим завданням.

Робота подається у друкованому варіанті.

5. Організація та проведення захисту курсових робіт.

Курсові роботи зараховуються, якщо слухачі виконали весь обсяг робіт, визначених науковим консультантом, подали їх у визначені терміни й отримали позитивний відгук.

Відповідно до рівня професійної кваліфікації та досвіду роботи форми курсових робіт можуть бути різними:

• старші вчителі, методисти у період курсової підготовки можуть захищати науково-дослідницькі реферати, творчі проекти, власні програми, навчально-методичні посібники, розробки, рекомендації, досвід, результати науково-експериментальної роботи та інше.

• вчителі вищої категорії представляють до захисту реферати, беруть активну участь у конференції, захисті проектів та власних методичних розробок, можуть проводити на практиці уроки та позакласні заходи, складати опис досвіду, писати відгуки, рецензії, методичні рекомендації та інше.

• вчителі інших категорій (молоді вчителі з досвідом роботи до 5 років) можуть виконувати певні види творчих робіт або писати реферати, які, як правило, завершуються рекомендаціями, розгорнутими планами діяльності з проблеми, розробкою уроку або позакласного заходу.

Успішний захист проектів, методичних розробок, обмін досвідом та інше зараховуються як залікова робота.

Творчі роботи, які не відповідають цим вимогам, доопрацьовуються слухачами і захищаються повторно.

Захист.


Захист полягає у стислому (10 хв.) викладенні змісту виконаної роботи (актуальність теми, мета, структура, план, методика виконання, аналіз передового досвіду, висновки і рекомендації, відповіді на запитання та зауваження рецензента, а також присутніх).

Після захисту кращі роботи комісія може рекомендувати до друку, а також для виступів на науково-практичних конференціях, семінарах.

За результатами підготовки керівники курсів можуть висловлювати свої пропозиції щодо присвоєння певної категорії під час атестації вчителя.

Враховуючи рекомендації "Реферування в післядипломній освіті", автори рефератів, що не відповідають цим вимогам, до заліку не допускаються, а посвідчення про успішне проходження і виконання ними програми післядипломної перепідготовки не видаються.

У зв'язку зі змінами в роботі наукових консультантів із слухачами у плані підготовки та захисту курсових завдань третину годин визначених їм на рецензування перевести на надання консультацій педагогам у чітко визначені терміни.

Довести відповідні вимоги до підготовки та захисту курсових завдань через районні методичні кабінети до всіх вчителів області.

Підготував 3. Горішний.


Самоосвіта і науково-методична робота педагога

Праця єдина нам шлях уторує...

Борис Грінченко

(відомості про види науково - методичної роботи: реферат, доповідь, тези, анотація, конспект, методичні розробки, рекомендації, рецензії)
Специфіка роботи педагога передбачає постійне самовдосконалення. Для цього є багато причин. Щороку до школи приходять нові діти. Ті, що навчаються, підростають, змінюються. Активно змінюється й наш динамічний час. Щоб відповідати його вимогам, йдуть пошуки нових методик навчання. Друкуються нові підручники та посібники, нові художні та мистецькі видання, найрізноманітніші книги з питань, про які раніше мало хто мав достовірну інформацію. Відбувається реформа школи.

Для того, щоб гармонізувати всі ці зміни і бути сучасною людиною, потрібна постійна, безперервна самоосвіта. Вона лежить в основі підвищення ділової кваліфікації педагога. Самоосвіта педагога-це провідна форма вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні, поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої, системної роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення особистості. Однією з форм самоосвіти, яка має спиратися на сучасну, професійну базу є науково-методична робота. Вона дуже різноманітна. Розглянемо деякі її аспекти.



Науково-методична робота має визначатися по-перше, загальними завданнями розвитку освіти в країні, та напрямком розвитку навчального закладу; по-друге, відповідати специфічним завданням спеціального циклу предметів, їх розділам, темам, проблемам; по-третє, віддзеркалювати особисті методичні проблеми педагога, коло його професійних інтересів, індивідуальну зацікавленість у підвищенні ділової кваліфікації.

На початковому етапі основним має бути вивчення та переосмислення вже відомих у педагогіці методів та прийомів з подальшим їх вдосконаленням у відповідності з особистими здібностями, розумінням проблем, напрямком інтересів, індивідуальною професійною орієнтацією тощо.

Одним з найпростіших, але досить ефективних джерел запасу професійної інформації є вирізки з періодичної преси та виписки цікавих фактів, педагогічної та науково-методичної літератури. Виписки краще робити не в зошитах, а на окремих аркушах або картках і систематизувати по темах. Тоді потрібний матеріал легше знайти і використати в різних ситуаціях.

Вимоги до написання реферату:

Найпоширеніший вид методичної роботи - реферат (від лат. refero-доповідаю). Він пишеться у довільній формі на основі одного або кількох джерел, присвячених певній проблематиці. В рефераті подається коротко зміст робіт, цитуються найбільш цікаві думки авторів. У кінці можливе узагальнення своїх вражень: що переконало, що нового, а що є сумнівним, суперечливим і чому. Інколи доводиться чути від педагогів: хіба недостатньо прочитати? Навіщо гаяти час на писанину?

Так, але можна з упевненістю сказати, що без запису основної інформації вивчення спеціальної літератури буде короткоплинним, поверховим, недостатньо продуманим, мало ефективним. А реферат є продуктом роздумів. До нього можна періодично повертатися, перечитувати записи, згадувати прочитане, знаходити нові грані в тій інформації, яка привернула увагу. Тобто, буде продовжуватися самоосвіта і удосконалюватися методика навчання та виховання учнів.

Чи може стати методичним посібником реферат для іншого педагога? Так, його буде корисно прочитати й колегам. Адже там подано інформацію з авторитетних джерел, що перевірена практикою. Але краще самому вивчати спеціальну літературу, бо сприйняття та оцінка прочитаного є завжди індивідуальною та досить суб'єктивною. У кожного педагога свій досвід, своє розуміння проблеми, свої завдання. Кожен шукає те, що йому потрібне.



Вимоги до написання доповіді:

Досить поширеним у методичній роботі педагогів є жанр доповіді. В ній, як правило, викладається стан справ у педагогіці й методиці з тих чи інших питань. У доповіді мають бути описаними точки зору не тільки визнаних авторитетів, але і особиста точка зору доповідача, яка акумулює його світогляд,

знання проблеми та власний практичний досвід. У доповіді мають бути певні рекомендації щодо шляхів вирішення порушеної проблеми.

Готуючись до роботи над доповіддю, треба чітко уявляти її мету, продумати і визначити тему. Адже тема - це основна теза доповіді, її Ідея, важливість якої має бути доведена при викладі матеріалу. Темі, як основній думці, мусить підпорядковуватися вся аргументація, вся логіка викладу, що має відбитись у загальному плані. План доповіді складається у процесі опрацювання різних матеріалів: книг, брошур, газетних та журнальних публікацій тощо. Поступово вимальовуються контури розділів, накопичуються факти, посилання на джерела. Розпочинається обмірковування структури, кількості та обсягу окремих частин. План, його розділи мають вказувати на послідовність розкриття основних питань доповіді. Оскільки доповідь розрахована на обізнаних читачів, вона має містити значний обсяг інформації, новизна та оригінальність якої може забезпечити їй успіх.



Інколи замість повного тексту подаються тези (від грец. -положення, твердження).

Вимоги до написання тез:

Це добре продумана, коротко сформульована, але повна з точки зору висвітлення теми, доповідь. У тезах містяться всі основні, принципові положення проблеми. Вони призначені для швидкого ознайомлення зі змістом порушеного питання. Для цього доречно проти кожного положення ставити короткий заголовок, аби забезпечити орієнтацію у матеріалі без зайвого витрату часу.

До тез доповіді наближається анотація (від лат. annoto- позначаю) коротка, стисла характеристика змісту книги, статті, рукопису, яка не містить оціночної інформації, а лише констатуючу

Якщо доповідь пишеться для публічного читання, реферат - більше для себе, ніж для інших, то конспект (від лат. conspectus - огляд) - тільки для "внутрішнього вжитку". Це одна з форм вивчення спеціальної літератури з коротким письмовим викладом ЇЇ змісту. Та згадка про конспект, реферат, які "отруювали" студентське життя, відбиває будь-яке бажання займатися цією формою самовдосконалення. А даремно.

Педагог-, який любить свою професію і дорожить роботою, усвідомлює свою відповідальність за успіхи дітей, що приходять до нього в клас. Разом з ними він має безперервно вчитися. Вивчати спеціальну літературу, поновлювати методичні прийоми, удосконалювати процес навчання. Націлений на пошук новинок зі спеціальності, він знаходить літературу в книгарнях, у букініста, у знайомих, колег, у бібліотеках. Він ділиться з колегами своїми знахідками або тими виданнями, що є у власній бібліотеці. Виникає цілком природне бажання обговорити з фахівцями те, що хвилює. Це відбувається на засіданнях методичних об’єднань, на методичних семінарах, відвідуванні уроків колег тощо. Але всі ці форми не замінять індивідуального вивчення спеціальної літератури з конспектуванням тих думок автора, які зацікавили й підказали вирішення конкретної педагогічної проблеми. Повертаючись щоразу до цих записів, можна відкрити і щось нове, поновити в пам'яті те, що забувається з часом. Не випадково народна мудрість стверджує: - нове - це добре забуте старе.Конспектування розвиває вміння точно мислити, вибирати лаконічну форму для викладу матеріалу.

Вимоги до написання конспектів:

Є два види конспектів: текстуальний та вільний. У текстуальному конспекті виписуються найважливіші положення у вигляді точних цитат. Вільний конспект, крім цитат, передбачає стислий виклад твору з короткими підзаголовками, що розкривають зміст кожного розділу. Перед конспектуванням доцільно отримати загальне уявлення про твір, познайомитися з рецензіями на нього. Це дасть можливість уникнути хибних положень і об'єктивніше оцінити працю, яка вивчається. Виписані цитати оформлюються за певними правилами. Цитований текст має наводитися без змін і в лапках. На місці пропущених слів слід ставити три крапки. У цитаті має зберігатися авторське написання. Всі цитати супроводжуються вказівками на джерело (автор, назва, видавництво, рік, сторінка). При нагоді їх можна буде уточнити, аби використати для підтвердження якоїсь думки.


Вимоги до методичних розробок та методичних рекомендацій:

У методичних розробках автор, як правило, розповідає про те, як, яким чином, якими способами, прийомами, педагогічними технологіями, в який термін він досяг результатів. Це розповідь про хід творчого процесу при вивченні конкретної теми, при використанні оригінальних методичних прийомів та нових форм роботи.



Методичні рекомендації одна з форм узагальнення та поширення передового досвіду. Вони складаються з двох частин: констатуючої та результативної. В констатуючій частині детально описується стан справ у визначеній темі: здобутки, втрати та причини виникнення проблем. У результативній частині подаються загальні настанови та конкретні рекомендації для поліпшення ситуації, перераховуються прийоми і форми роботи з кожного пункту проблеми, які необхідно здійснити, аби отримати позитивний результат.

І методичні розробки, і методичні рекомендації належать до жанру методичних робіт, мають багато спільного як за змістом, так і за формою. Сталих, нормативних вимог до структури та змісту методичних робіт немає. Але є традиції, які сформувалися на основі логіки.

Перш ніж приступити до запису тексту треба намітити коло питань та межі їх розкриття, сформулювати назву, продумати для кого робота може бути цікавою. Від цього залежатиме її масштаб, форма та мова викладу. Слід зауважити, що поділ методичної роботи на розділи з конкретною їх послідовністю є досить умовним. Так, аналіз, оцінка і висновки можуть бути викладеними після кожного, окремо розглянутого питання.

Традиційно, робота має три основних розділи: вступ, розкриття теми та висновки. В кінці можуть бути додатки, примітки, схеми, таблиці, графіки, список використаної та рекомендованої літератури.



Вступ може бути розгорнутим або не дуже. Все залежить від літератури по темі, чи є в ній привід до дискусії, наскільки вона серйозно вивчена та проаналізована автором методичної роботи.

Напочатку треба пояснити, якій темі присвячено роботу, яке місце ця тема посідає у предметі, курсі чи практиці. Наскільки вона сьогодні актуальна і в чому її специфіка.

Слід зупинитися на огляді літератури з порушеного питання, використовуючи цитати відомих фахівців. Вони мають довести важливість поставленої проблеми. При аналізі літератури треба звернути увагу на недостатнє висвітлення або недостатню розробленість теми. В методичній та науковій літературі можливо вона розглядається з інших позицій, в іншому аспекті, на іншому матеріалі, враховує іншу вікову групу учнів.

Ця частина роботи вимагає вивчення спеціальної літератури, вміння співставляти точки зору, підходи, класифікувати та систематизувати прийоми і методи, робити обгрунтовані висновки. І тут, аби "не ломитись у відчинені двері", у нагоді стане ваша методична бібліотечка ~ конспекти, тези, реферати, доповіді, словнички, добірки цитат тощо.

Після огляду літератури можна виділити одну або кілька робіт, які найближче підійшли якщо не до вирішення проблеми, то хоча б до порушення її. Адже саме точність формулювання питання інколи буває важчим, за його вирішення. Не зайвим буде сказати про особистий внесок у вирішення порушеної проблеми автора методичної роботи, про базу апробації результатів - де, коли, ким вони були обговорені.

Після пояснення структури роботи, з яких розділів вона складається, вказати, чи є крім основних розділів, додатки у вигляді схем, таблиць тощо.

Друга, центральна частина розкриває основний зміст роботи. В ній послідовно викладається методика вирішення проблеми, яка заявлена в темі. Вона може поділятися на окремі підрозділи, або мати цілісну будову. Тема роботи визначає специфічність її форми. Важливо слідкувати за послідовністю викладу, доречністю ілюстрацій, наочних посібників та цитат, технічних засобів навчання, завдяки яким отримано позитивні результати.

Всі терміни, позначення, специфічні вирази, професійна фразеологія мають бути поясненими, аби уникнути довільного тлумачення. Вибравши певний стиль мови, слід дотримуватися його до кінця. Він може бути розмовним, науковим, художнім, публіцистичним. Головне - він має гармоніювати з темою і змістом роботи, враховувати рівень сприйняття тих, для кого її написано.



Висновки (третій розділ) мають бути короткими. Не претендуючи на вичерпність розглянутих питань, треба зупинитися на досягненнях: завдяки запропонованій методиці вдалося розвинути..., виховати..., закріпити... тощо. Особливу увагу слід приділити позитивному впливу на подальший розвиток особистості учнів, їх здібностей, на вміння самостійно і творчо використовувати отримані знання та навички, на вміння вчитися, тобто здобувати нові знання.

Наприкінці можуть бути примітки з роз'ясненням, яку літературу слід прочитати з окремих питань, зазначених у роботі. Обов'язковою є бібліографія. Це список літератури, в якому подаються відомості про книжки у такому порядку:

Автор (прізвище, ініціали), заголовок книги, видання, рік. інколи вказують кількість сторінок. Наприклад:

8.Моргун О.О., М.С.Фурман, Поглибленне вивчення:алгебра 9 клас,- Х., 2006.- 223 с.

Якщо це не окрема книжка, а стаття в газеті або у збірці, то після прізвища та ініціалів автора, її назви подається назва газети чи збірника, рік видання, номер, сторінки вказаного матеріалу. Наприклад:

4. Клевак С. Виховуючи почуття і розум // Музика.- 1988.- № 4.- С.10-11.

У процесі викладу матеріалу, цитуючи висловлювання авторитетних фахівців, їх прізвища та назву роботи найчастіше вказують у порядкових посторінкових виносках (внизу кожної сторінки). Часом після цитати у дужках виставляють цифрові позначення. Перша цифра означає порядковий номер літератури у бібліографії, а друга - сторінку, з якої взято цитату. Наприклад:

"Без майстерності немає мистецтва, а значить, і новаторства" (18.45 с).

Це означає, що в бібліографії записано:

18. Томащук О. Цей прекрасний світ задач!- К., 2006.

Послідовне дотримання одного способу оформлення є обов'язковим не тільки для цитат. Рукопис роботи має бути відповідно оформлено: стандарт паперу А4, шрифт 14, з полями зліва - 2,5 см., зверху і знизу 2 см., справа -1,5 см.; абзаци, заголовки, зноски, наскрізна нумерація сторінок, прикладів,

схем, малюнків тощо. Зміст, подається традиційно в кінці роботи або напочатку, тобто до викладу матеріалу.

Обов'язковим є рецензування рукопису. Рецензія (від лат. гесепкіо -розгляд) може бути внутрішньою та зовнішньою. Внутрішнє рецензування - це обговорення рукопису на методичній раді навчального закладу, де працює автор методичної роботи. Зовнішня рецензія -це письмова рецензія авторитетних фахівців інших навчальних закладів, методичних центрів, вчених рад тощо. Такі рецензії мають бути підписані секретарем чи завідуючим кадрами закладу і підтверджувати підпис рецензента (додаток 3). Відгук - це коротка рецензія з усіма її складовими частинами.

Рецензія на методичну роботу "________________",

педагога______________________________

(прізвище, ініціали)

Рецензент________________________________________

(прізвище, ініціали, посада, звання) Перша частина рецензії - констатуюча. Наприклад: Робота "___________________" написана для________

Далі коротко: для кого написана робота, актуальність теми, відповідність навчальним планам, програмам; скільки має розділів та їх обсяг - кількість сторінок по структурних елементах; короткий зміст по розділах.

У другій частині рецензії йдеться про науково-методичний рівень, новизну постановки та ступінь вирішення питання, вичерпність аргументації; послідовність та логічність викладу матеріалу, доцільність порушених питань з урахуванням потреб сучасної школи; зв'язок проблеми з педагогічною практикою; мова роботи, її доступність, науковість, професійність; чіткість та аргументованість висновків, оформлення тексту.

У третій частині рецензії містяться конкретні пропозиції щодо поліпшення змісту, форми, мови, оформлення роботи; рекомендації, які питання доцільно скоротити, а які сформулювати конкретніше і більш завершено. Можна обмежитися, якщо для цього є підстави, однією фразою, що деякі, мало суттєві

зауваження були висловлені автору в усній формі. Обов'язковим є визначення в рецензії рівня зауважень. Одна справа, коли рецензент не наполягає на виконанні всіх своїх зауважень і рекомендує роботу для використання у навчальному процесі чи до друку. Інша річ, коли рецензент наполягає на виправленні положень, які він вважає помилковими. Тоді рекомендація до впровадження або публікації можлива лише за умови їх виправлення. Якщо робота написана не досить професійно, не відповідає темі, або є некритичною компіляцією відомих праць, вона не може рекомендуватися до публікації, хоча може бути оцінена позитивно, як одна з форм самоосвіти її автора.

Рецензія має бути не тільки об'єктивною, змістовною, аргументованою, виваженою, але неодмінно тактовною по відношенню до автора. Написання рецензії вимагає підготовки. Необхідно переглянути останні публікації та поповнити свої знання з теми, уточнити актуальність проблеми. В рецензії не варто перераховувати незначні недоліки та помилки. Якщо можливо, краще обговорити їх в особистій бесіді з автором, керуючись вимогами професійної етики. Адже автор має індивідуальний творчий почерк, особисте розуміння проблеми та шляхів її вирішення. Тому в рецензії неетично нав'язувати йому свої смаки, методику, свої підходи. Слід відмовитися від будь-яких категоричних суджень та зауважень. В той же час, зауваження і побажання мають бути чіткими, конкретними, переконливими. Для вдумливого автора така рецензія може стати поштовхом до подальшого удосконалення професійного та науково-методичного рівня рукопису. А коли рецензент обмежується лише загальними "тактовними" фразами, то втрачається смисл рецензування.

Рецензія, як науково-методичний аналіз змісту та форми роботи, має сприяти підвищенню якості розкриття теми, відповідати кваліфікації педагога, віддзеркалювати всі сторони майстерності автора. Адже один - схильний до образно-асоціативного мислення. Його методична робота, рецензія або доповідь наближається до художнього твору. її цікаво читати й слухати. Вона запам'ятовується. Інший - схильний до раціонально-логічного мислення. Виклад матеріалу в такій роботі часто нагадує статистичний звіт, через що вона може здатися менш цікавою, хоча містити у собі досить глибокі спостереження та висновки. Тому, враховуючи психологію сприйняття, треба прагнути, щоб доповіді, розробки, рекомендації, рецензії були наближені до художньої літератури.

Майстерність приходить не відразу. Творчий почерк формується протягом життя при постійній роботі над собою. Індивідуальний стиль - явище складне і багатогранне. В ньому проявляється і характер людини, її здібності, уподобання. Та вирішальним для формування індивідуального стилю є постійна, свідома праця над собою. Лише у того, хто постійно записує свої думки і спостереження, аналізує результати своєї педагогічної роботи, дає відкриті уроки, виступає перед колегами, пише статті, доповіді, методичні розробки з'являється індивідуальний стиль. Якщо людина не має постійної практики у написанні методичних робіт, то власний, індивідуальний стиль не виробляється. Коли зміст роботи не пропущено через внутрішнє сприйняття, не збагачено власним світоглядом, досвідом, уподобаннями, переконаннями, така робота, як правило, мало цікава.

Проблема методичної підготовки педагога набуває дедалі більшої ваги. Він мас навчитися логічно організувати матеріал, об'єднати в одне ціле мету, тему, факти, аргументи, переконливо висвітлити тему з урахуванням інтересу колег до запропонованого матеріалу, їх обізнаності у заданому питанні.



Типів і жанрів методичної роботи, питань і проблем, які виникають у процесі самоосвіти педагогів, значно більше, ніж розглянуто. Але ми свідомо обмежилися ними, бо "потрібно сьогодні сказати лише те, що є доречним сьогодні, все інше відкладемо і скажемо, коли буде потрібно".

Горацій. "Наука поезії"".


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка