Досвід США в організації державної служби



Скачати 100,28 Kb.
Дата конвертації29.09.2019
Розмір100,28 Kb.



НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

_________________________________________________________________

Кафедра державноГО УПРАВЛІННЯ

творча робота

з дисципліни:

«Кадрова політика і державна служба»


«Досвід США в організації державної служби»

Виконав слухач ІІ курсу

заочного факультету

заочної форми навчання

групи 3-21

Воробйов Я.О.


Перевірив д.держ.упр., проф.
Мартиненко В.М.

Харків – 2013

ЗМІСТ
Вступ……………………………………...……………………………………...3

Правова основа державної служби в Сполучених Штатах Америки……...4

Досвід Сполучених Штатів Америки у боротьбі з корупцією……………..9

Література……………………………………………………………………….11



Вступ

Державне управління – нова та актуальна на даний час сфера наукового пізнання. Останніми роками в нашій країні стрімко зростає інтерес до досягнень в цій науці, оскільки підготовка кваліфікованих професійних державних службовців стає наполегливою вимогою часу.

Країни Заходу першими встали на дорогу наукової організації праці державних службовців, що обумовлює наш інтерес до досвіду цих країн.

У цій роботі я розглядатиму створення інститутів державної служби в Сполучених Штатах Америки.

Вибір саме цієї країни є невипадковий, так як саме тут сформувалася найбільш ефективна демократична модель державної служби.

Американські політологи внесли вагомий вклад до створення та розвитку адміністративно-державного управління.

Зміни в організації державної служби відбувалися не відразу, а протягом тривалого історичного періоду. В США цей процес почався у ХVIII столітті.

В кінці XIX століття починають відбуватися зміни в адміністративно-державному апараті управління. В усіх ланках управлінських структур вводиться з верху до низу систематичний розподіл праці. При цьому з’являється ієрархія установ і посад, що передбачає підпорядкування нижчих ланок адміністрації вищим, а вся армія чиновників – главі держави що знаходиться на вершині владної піраміди.

З часом систематичний і ієрархічний розподіл повноважень між різними інституціями державного управління закріплюється в законодавстві, що детально регламентує функції ті компетенцію окремих державних органів та посадових осіб.

Правова основа державної служби в Сполучених Штатах Америки

У 1883 р. в США був ухвалений закон Пендлтона, що отримав назву «Закон про цивільну службу». Прийняття цього документу поклало початок законодавчому оформленню сучасного інституту цивільної служби. Закон Пендлтона передбачає проведення відкритих конкурсних іспитів для претендентів на державні і є чинним в США до теперішнього часу.

Діяльність американських чиновників регулює Закон «Про цивільну службу». В кінці 70-х років в країні були проведені важливі реформи Інституцій цивільної служби. Більшість державних і політичних діячів були стурбовані повільністю, марнотратством та неефективністю адміністративно-державного управління в країні.

Закон про реформу цивільної служби був розроблений адміністрацією Картера і прийнятий Конгресом в 1978 р. Відповідно до цього закону Комісія цивільної служби припинила своє існування. Її функції були поділені між Бюро управління і Радою по захисту системи досягнень. Пізніше був створений Федеральна рада по керівництву трудовими відносинами. Нові інституції почали функціонувати з 1 січня 1979 р. Окремо була створена Комісія по рівним можливостям зайнятості, яка взяла на себе функції контролю за дотриманням Закону про цивільні права.

На бюро управління персоналом покладено завдання забезпечення централізації і координації кадрової роботи в апараті адміністративно-державного управління. У компетенцію Бюро входить призначення службовців на посади та їх просування по службі, оцінка їх роботи, підвищення кваліфікації, заохочення і покарання, розробка рекомендацій щодо вдосконалення кадрової роботи. Що стосується Ради по захисту системи досягнень, то її повноваження зводяться до забезпечення дотримання Закону про цивільну службу в питаннях прийому, звільнення і проходження служби в відповідності з принципами системи досягнень.

Професійні цивільні службовці обіймають посади, розподілені в ієрархічному порядку по 18-ти категоріям Генеральної схеми посад відповідно до складності і відповідальності завдань та міри участі кожної категорії в процесі ухвалення управлінських рішень. Характеристика і опис кожної з 18-ти посадових категорій затверджені в законодавчому порядку і містяться в розділі 5 Зведення законів США.

Категорії 1-4 відносяться до нижчого персоналу адміністративних установ, безпосередніх виконавців. Службовці цих категорій виконують просту рутинну роботу або завдання, що мають песну долю складності, під безпосереднім та загальним наглядом. Від цих службовців або взагалі не вимагається висловлення думок, або допускається, але обмежено – «відповідно до встановлених правил та процедур». У 1980 р. їх кількість складала 21,1% від загальної кількості службовців в апараті адміністративно-державного управління. По своєму матеріальному забезпеченню вони відносяться до низькооплачуваних працівників: середній розмір заробітної плати становить (6,5-9,9 тис. доларів в рік), що приблизно дорівнює заробітній платі некваліфікованих працівників приватного сектору.

До категорій 5-8 відносяться службовці, які виконують функції, що вимагають спеціальних знань та підготовки, здібностей до індивідуальної роботи. Це виконавський персонал вищої кваліфікації, що має дипломи вищих учбових закладів. Вони не виконують жодних функцій по адміністративному керівництву, а професійна діяльність проходить під загальним спостереженням. У 1980 р. їх число складало 31,1% загальної кількості службовців. По своєму матеріальному забезпеченню вони відносяться до середньооплачуваних працівників: середній розмір заробітної плати (11,5-16 тис. доларів у рік).

Службовці категорій 9-14 відносяться до середнього керівного персоналу. Службовці 11-ої категорії можуть приймати рішення, 12-ої категорії - проявляти здібності до керівництва, службовці 13-ої категорії можуть бути помічниками керівників невеликих підрозділів, а 14-ої категорії – керівники підрозділів і бюро. Загальне число таких службовців складає 46,6% від загального числа державних службовців. Їх заробітна плата складає від 20 до 30 тисяч доларів в рік.

Службовці категорій 15-18 є вищим керівним складом державних установ. До їх обов'язків входить планування і управління спеціальними програмами підвищеної складності та відповідальності. Вони очолюють бюро та відділи. Загальне число службовців – 2,35%. Їх платня – 50-75 тисяч доларів у рік.

Цивільна служба в США поділяється на конкурсну та виняткову. Більше 90% всіх державних службовців проходять через конкурсну систему шляхом відбору на конкурсних іспитах. Назва «виняткова» відображає положення, по якому посади цієї категорії не підпадають під дію Закону про цивільну службу. До складу «виняткових» входять Агентства, що служать по напрямку національної безпеки: ЦРУ, ФБР, Держдепартамент, уряди США в міжнародних організаціях.

У США існує також патронажна система і система здобутків, тобто призначення на вищі адміністративні посади за політичні досягнення та періодична зміна вищих службовців в залежності від часу знаходження у Білому домі представника партії, прибічниками якого вони є. Сьогодні лише 5% важливих посад заповнюються «патронажними» методами, це – посли, консули, голови виконавських відомств та агентств. Для більшості чиновників просування по службовим сходам відбувається згідно з принципами системи досягнень – шляхом відбору найкращих кандидатів на підвищення посади на конкурсних іспитах, а також на основі щорічної оцінки їх службової діяльності. До 1979 р. існувало три загальноприйняті оцінки роботи державного службовця: відмінна, задовільна і незадовільна. Сьогодні в кожному відомстві існує своя система оцінювання. Оцінка є підставою для прийняття рішення про перепідготовку, навчання, нагородження, пониження, залишення на колишній посаді або звільнення державного службовця.

В кожній установі державної служби є свій план просування по службі. Якщо кандидатів на посаду недостатньо, то оголошується відкритий конкурс. З усіх претендентів вибираються 3-5 чоловік з найбільш високою кваліфікацією. Їх кандидатури передаються на розгляд спеціального чиновника, який і виносить ухвалу, не допускаючи фаворитизму і дискримінацію. Законом про реформу цивільної служби в США розроблені дисциплінарні заходи проти тих керівників, які порушують принципи системи досягнень або просування по службі.

У США існує і позаконкурсне заняття посад для стажистів і учнів після успішного проходження стажування. Поза конкурсом заміщуються посади тимчасового характеру – на строк до 120 днів. Виключення можуть бути зроблені для службовців, що втратили колишню посаду через скорочення штатів та переведених до інших установ.

Президент Джонсон в кінці 60-х років ввів систему звань (або систему призначень адміністраторів). Адміністративні чиновники 16-18-ої категорій мали високий юридичний статус, були наближені до політичного керівництва. Сьогодні в США служба вищих адміністраторів представляєсобою закритий корпус чиновників, який формується не лише із службовців 16-18-й категорій, але і частково із службовців, що займають «патронажні» пости.

Закон про реформу цивільної служби суворо обмежує рівень політичної свободи державного службовця. За порушення закону службовець може бути усунений від роботи на 30 днів без оплати праці, аза активну політичну діяльність навіть звільнений з посади.

Таким чином, на відміну від Німеччини, в США політична активність більшості державних службовців вельми обмежена. Виключення складають лише вищі посадові особи з найближчого оточення президента.

В цілому, правове положення державних службовців регулюється актами, зібраними в Титулі 5 Зведення законів США, Закон Пендлтона «Про державну службу» 1883 р., Законом про реформу цивільної служби 1978 р. і Етичним кодексом державної служби.



Досвід Сполучених Штатів Америки у боротьбі з корупцією

В США накопичено практично найбільший досвід боротьби з корупцією. Організована злочинність тут вперше стала предметом обговорення на "високому рівні" ще у 1929 році, коли її вивченням займалась так звана "Комісія Цікершема". З того часу ця проблема знаходиться в центрі ува­ги комісій, комітетів та підкомітетів, що створювались згідно з рішенням конгресу чи президента, які в результаті довгого та ретельного вивчення різних аспектів боротьби з організованою злочинністю та корупцією розробляли ре­комендації, які були покладені в основу федеральних законів.

Важливим організаційним заходом, здійсненим урядом США, було створення в червні 1970р. "Національної ради по боротьбі з організованою злочинністю", головним завданням якої є розробка загальнонаціо­нальної програми дій. Керівну роль в діяльності по боротьбі з органі­зованою злочинністю відіграє Міністерство юстиції США, яке розроб­ляє національну стратегію боротьби зі злочинністю в країні та здійснює методичне керівництво цією роботою. Головним підрозділом Міністерс­тва юстиції, на яке безпосередньо покладена боротьба з організованою злочинністю, є Федеральне бюро розслідувань (ФБР).

В законодавстві США поняття корупції посадовців визначено достатньо широко. Воно включає ряд протиправних діянь, передбачених в основному в чотирьох главах розділу 18 Зводу Законів: 1) “Хабарництво, нечесні доходи і зловживання своїм положенням публічними посадовцями”; 2) “Посадовці і службовці по найму”; 3) “Здирство і погрози”; 4) “Вибори і політична діяльність”.

Кримінальному переслідуванню за хабарництво в США піддаються не тільки ті, хто одержує хабарі, але і ті, хто їх дає. В Зводі Законів детально вказано, які категорії посадовців розуміються під особами, що одержують хабарі. Відповідальності за дачу хабара підлягає всякий, хто дає, пропонує, обіцяє що-небудь цінне публічному посадовцю або кандидату на цю посаду з протиправною метою. Важливо, що покаранню за хабарництво разом з нині функціонуючим підлягає як колишній, так і майбутній службовець.



Законодавство США передбачає обмеження ділової активності колишніх державних посадовців після звільнення з органів державної влади.

Література


1. Абрамов Ю.И. Партии и исполнительная власть в США (70 – 80 гг.). – М.:

Политиздат, 1990.

2. Василенко И.А. Система государственной службы в США: современное

состояние // Вестник государственной службы. – 1994. – № 4.

3. Василенко И.А. Сравнительный анализ структур государственного управления в

странах Запада // Вестник государственной службы. – 1994. – № 8.

4. Исаенко А.Н. Система управления государственными служащими США //

Вестник государственной службы. – 1993. – № 12.

5. Лобанов В.В. Опыт обучения государственных служащих США // Вестник

государственной службы. – 1993. – № 12.

6. Лобанов В.В. США: модели компетентности руководителей государственных

учреждений // Проблемытеории и практики управления. – 1996. – № 1.

7. Лобанов В.В. Структура исполнительной власти США // Вестник

государственной службы. – 1994. – № 4.

8. Маршалл Г. Теория управления в США и в России // Проблемы теории и

практики управления. – 1997. – № 1.

9. Селиванов В.Н. Государственный механизм управления США в условиях

общего кризиса капитализма. – Киев. ун-т, 1993.



10. Тарасова Н.Н. Государственные работники США. – М.: Наука, 1992.

Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка