Економіка та менеджмент: перспективи розвитку Экономика и менеджмент: перспективы развития Economics and management




Сторінка3/17
Дата конвертації09.09.2018
Розмір5,22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Взагалі національне заощадження необхідне для фінансування інвестицій, а інвестиції – це те, що підвищує продуктивність нашого суспільства.


Заощадження, відкладені в даний час грошові кошти та вкладені кошти в інвестиції, стають додатковим доходом у майбутньому. Будь-яке інвестиційне рішення має на увазі відмову від поточного споживання в надії на більше споживання в майбутньому.

Згідно з моделлю економічного зростання Солоу, держава, яка заощаджує та інвестує значну частку свого доходу, матиме значний обсяг капіталу і високий рівень доходу. Якщо ж держава заощаджує та інвестує лише невелику частку свого доходу, її обсяг капіталу і дохід будуть незначним. Тому вищий рівень заощадження є завжди бажаний, бо веде до більшого обсягу доходу [2].

В економічній літературі виділяють два методологічних підходи до визначення поняття „заощадження”:

- заощадження – це дохід, який не використаний на виплату податків на купівлю товарів та послуг;

- заощадження – це використання грошових ресурсів з метою отримання доходу у майбутньому або забезпечення майбутнього споживання.

На заощадження та інвестицій має вплив процентна ставка, тобто якщо процентна ставка зростає, посилюється стимулювання заощаджень та розміщення їх на ринку, тому що на кожну заощаджену одиницю власник одержить додатковий дохід [3].

Заощадження, здійснювані за рахунок національного доходу називаються чистими заощадженнями.

Оптимальною нормою національного заощадження вважається 20—25%. Між нормою національного заощадження, інвестиціями і темпами економічного зростання існує тісний взаємозв’язок. Тому кожна країна особливу увагу звертає на стимулювання схильності населення, домогосподарств, підприємств до заощадження

Фактори, які впливають на рівень заощаджень населення:

- рівень доходу населення;

- політична стабільність;

- процентні ставки комерційних банків;

- рівень оподаткування;

- розвиток фінансових ринків;

- інші.

Динаміка норми заощаджень на Україні постійно знижується – з більш ніж 9% в 1960-1970-х роках до 6% в 1980-х і менше ніж до 5% в середині 1990-х, а в кінці 1990-х і зовсім майже досягла нуля. Для його підвищення нам допомагає США. Вони запозичують на кошти для фінансування інвестиційного процесу але, зрозуміло, не безкоштовно. Ніхто не дає гроші в борг безкоштовно, і запозичення за кордоном означають, що ми повинні виплачувати частину прибутків від наших інвестицій іноземним кредиторам.


Заощадження населення займають особливе місце серед економічних явищ, оскільки знаходяться на стику інтересів громадян, держави і організацій, що спеціалізуються на наданні фінансових послуг. З одного боку, заощадження є найважливішим показником рівня життя, безпосередньо пов'язаним зі споживанням, доходами та витратами населення. З іншого боку, заощадження населення являють собою цінний ресурс економічного розвитку, джерело інвестування і кредитування господарства. Так як заощадження залежать від макроекономічних параметрів, то можна зробити наступний висновок: споживачі будуть зберігати в тому випадку, якщо хто – то буде платити їм ставку відсотка в якості винагороди за те, що вони зберігають. Чим вище ставка відсотка, тим більше грошових коштів буде зберігатися.


Тому, основною метою національного заощадження є саме вкладання не використаних грошових коштів в інвестування нових розробок економіки, будівництва наукового підприємства і т. і.


1. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. – М.: Прогресс, 1978. – 498с.

2. Манків Г.Н. Макроекономіка / Пер. з англ.; Наук. ред. пер. С. Панчишина. – К.: Основи, 2000. – 588с.

3. Пешко А.В. Інвестиції: їх значення, види таформи // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – №1. – С. 3–6.

КЛЮЧОВІ ІНСТРУМЕНТИ ПО БОРОТЬБІ ТА ЗНИЖЕННЮ ІНФОРМАЦІЙНОЇ АСИМЕТРІЇ
Дудкін О. В., канд. екон. наук

Сумський державний університет, Україна

Пластун О. Л., канд. екон. наук, доц.

ДВНЗ «УАБС НБУ» , Україна
Інформаційна діяльність перетворилась в важливий елемент ринкової інфраструктури сучасного суспільства. В той же час нерівномірний розподіл інформації, різна її доступність для учасників ринкових відносин призводить до того, що частина економічних суб’єктів отримує переваги над іншими. Це призводить до деформації ринкового механізму та неефективності окремих складових економічної системи (а іноді і системи в цілому). Виходячи з важливості проблеми інформаційної асиметрії та тих наслідків, що супроводжують її, необхідно систематизувати наукові дослідження на предмет виявлення основних методів та підходів щодо зниження та подолання інформаційної асиметрії.

На думку Дж. Акерлофа проблема інформаційної асиметрії має тільки два способи розв’язання – гарантії і репутація. При чому реалізувати гарантії можна лише через суд, а гарна репутація можлива лише у відкритому суспільстві (в такому суспільстві кожен громадянин має вільний доступ до інформації про всі компанії та продавців).



Дослідження праць інших економістів показало, що цей підхід не відображає усе різноманіття методів та інструментів, які дозволяють знизити інформаційну асиметрію та її негативні наслідки. Відповідно до запропонованої авторами класифікації (рис. 1), пропонується виділяти 4 групи методів, що сприяють зниженню інформаційної асиметрії в економіці.

Рис. 1 – Методи боротьби з інформаційною асиметрією


Найбільш розповсюдженим підходом, що дозволяє знизити інформаційну асиметрію на різних типах ринків є використання посередників. На фінансових ринках головними фінансовими посередниками є банки. Банки, надаючи кредити позичальникам стають експертами з оцінки їх кредитоспроможності, які здатні відрізнити «гарних» позичальників від «поганих». Таким чином банки виступають посередником між тими, хто хоче позичити гроші та тими, хто хоче отримати дохід з власних капіталів. Оскільки відсотки по кредитах більші відсотків за депозитами – банки отримують прибуток, що фактично і є платою за посередництво та зниження інформаційної асиметрії.

Важливою сферою економічної активності, що допомагає знизити інформаційну асиметрію, є біржова діяльність. Сигнали, які посилає економічна система своїм учасникам, володіють значним часовим лагом. Тому останнім доводиться діяти в умовах перманентної невизначеності. В той же час сферою економічної діяльності, де інформація абсорбується максимально швидко, генеруючи сигнали в режимі реального часу є біржова діяльність та ціни на активи як практичний результат обробки всієї сукупності інформації. Таким чином, ретельний аналіз біржових ринків, аналіз цін їх динаміки та ступеня реакцій на певні події дозволяє отримати об’єктивну і адекватну картину економічної дійсності, тобто знизити інформаційну асиметрію. Інформація з бірж важлива не тільки через свою швидкість, але і через те, що вона формується як результат аналітичної роботи значної кількості професіоналів – біржових аналітиків, трейдерів, інвесторів та інших учасників.



Проаналізований перелік методів боротьби з інформаційною асиметрією не є вичерпним, втім дає загальне уявлення щодо можливих варіантів по боротьбі з нею. В той же час, одним з найбільш перспективних методів на сьогодні нам бачиться використання саме біржової інформації як ефективного інструменту по зниженню інформаційної асиметрії в економіці.
1. Довбенко М.В. Современные экономические теории в трудах нобелиантов: учебное пособие / М.В. Довбенко, Ю.И. Осик. – М. : Издательський дом "Академия Естествознания", 2011. – 360 с.

2. Akerlof G. The Market for Lemons: Quality Uncertainty and the Market Mechanism / G. Akerlof // Quarterly Journal of Economics. – 1970. – № 84. – Pр. 485500.

3. Spence M. Market Signaling / M. Spence. – Harvard University Press, 1974. – 224 p.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗОН ДОЦІЛЬНОСТІ

ВПРОВАДЖЕННЯ КОНТРОЛІНГУ

Криворучко Л.Б.

Сумський державний університет, Україна
Оскільки впровадження контролінгу в систему управління машинобудівних підприємств України вимагає певних додаткових витрат коштів та часу, прийняття рішення про застосування контролінгу повинне бути детально обґрунтоване. Авторами запропонована модельвизначення доцільності впровадження контролінгу на основі розрахунку узагальненого показника доцільності (D) (формула 1) за трьома параметрами (середньомісячний обсяг реалізації продукції; обсяг асортименту продукції, що випускається; кількість працівників), встановлені зони доцільності та їх межі.

 (1)

де  – нормоване значення i-го параметра;



 – натуральна величина i-го параметра;

 – нормованібазові значенняi-го параметра, що відповідають натуральним базовим величинам i-го параметра .

Здійснюючи розрахунки за формулою 1 в зворотному напрямку, відштовхуючись від граничних значень узагальненого показника доцільності, що розмежовують різні зони доцільності і дорівнюють значенням, встановленим шкалою бажаності Харрингтона [1, С.72], ми визначили діапазони значень параметрів, що лежать в одній і тій самій зоні доцільності. А

  • Область, в межах якої зони доцільності існують негіпотетично
наліз графічних зображень зон доцільності свідчить про такі закономірності:


  1. із зростанням рівня середньомісячних обсягів реалізації доцільність впровадження контролінгу підвищуються, так само як і з розширенням асортименту продукції, і з підвищенням кількості працюючих;

  2. графік узагальненої доцільності є увігнутою кривою, тобто при падінні/зростанні значення одного параметра рівень доцільності утримується за рахунок компенсуючого змінення інших параметрів, направленого в інший бік;

  3. чим ближче до вісі параметра знаходиться точка кривої доцільності, тим більше зусиль в напрямку цього параметра вимагатиме контролінг.

Проведений нами аналіз додаткових даних про рівень заробітної плати, продуктивності праці та широту асортименту продукції на машинобудівних підприємствах України надав нам змогу встановитигіпотетичність існування певних зон доцільності:

  1. Витрати на оплату праці працівників машинобудівних підприємств, становлять менше 30% від обсягу реалізованої продукції. Підвищення витрат на оплату праці зумовлює зниження прибутковості діяльності підприємства, а перевищення понад певного рівня взагалі спричиняє виникнення збитків. Таким чином, зони доцільності, що лежать поза певною граничною чисельністю персоналу, існують гіпотетично;

  2. Для забезпечення економічної ефективності від провадження господарської діяльності машинобудівні підприємства прагнуть утримувати значення показника продуктивності праці (обсяг реалізації продукції, що припадає на одного працівника підприємства) на високому рівні. В умовах низької продуктивності праці зростання доходу від реалізації продукції забезпечується ще більшим зростанням чисельності працівників, що, в свою чергу, призводить до зростання витрат на оплату праці або до падіння обсягів виробництва чи якості продукції. Навпаки, високий рівень продуктивності праці свідчить про ефективне використання робочої сили і є підґрунтям для зростання прибутку підприємства. Проте, показник продуктивності праці має свою верхню границю, що зумовлене рівнем технічного, технологічного розвитку і обмеженістю фізичних можливостей людини. Відштовхуючись від верхнього граничного значення продуктивності праці, можна визначити мінімальну кількість працівників, яка необхідна для забезпечення певного рівня обсягу реалізації продукції, яку автори пропонують розглядати як граничний рівень, до досягнення якого зони доцільності впровадження контролінгу існують лише гіпотетично;

  3. Аналіз тенденцій в діяльності українських машинобудівних підприємств свідчить, що існує зв’язок між обсягом реалізації продукції і широтою асортименту продукції, що випускається, такий, що підвищення обсягу реалізації продукції забезпечується розширенням асортименту продукції. Такий зв’язок пояснюється наявністю наступної закономірності: після реалізації певної кількості будь-якого типу продукції настає насичення ринку збуту такого типу продукції, і для подальшого підвищення доходів підприємство змушене розробляти нові вироби, розширюючи асортимент продукції. Авторами запропоновані граничні значення кількості типів продукції щодо конкретних значень обсягу реалізації продукції, після перевищення яких зони доцільності впровадження контролінгу існують лише гіпотетично.




  1. Азгальдов Г.Г., Райхман Э.П. О квалиметрии. – М.: Издательство стандартов, 1973.– 172 с.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка