Економіка та менеджмент: перспективи розвитку Экономика и менеджмент: перспективы развития Economics and management




Сторінка6/17
Дата конвертації09.09.2018
Розмір5,22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
Fig.1 – Real time airplane amount above the Europe (18.30 UTC) [2]
Despite the fact that the overall material and technical base in the aviation sector is constantly updated, Ukrainian government should look ahead to realize that the association with the EU will enable the opening a number of new directions in trade and tourism. Also urgent airports construction may be needed because of export and import increasing.

Ukraine has an important aviation industry and is a country with a high potential for tourism. This direction is greatly supported by the Visa Liberalization Dialogue that include an action plan for Ukraine toward the establishment of a visa-free regime for short-stay travel. This roadmap outlined major improvements in Ukrainian border control, migration and asylum policies. It expanded the subset of individuals eligible for simplified visa procedures include students, non government organization representatives and holders of official passports. Our politics expect negotiations for full visa-free travel to be completed by the end of 2014 year.

It is linked through bilateral air services agreements with all 27 EU Member States. The agreement should not only open the respective markets but also integrate Ukraine into European aviation structures. Ukraine will harmonize its legislation with European standards and implement a large part of the European aviation acquis communautaire. The agreement will thus be a further important step in the creation of a wider Common Aviation Area between the EU and its neighbours.

So, the agreement would strengthen aviation relations between EU and Ukraine. Both aviation markets are closely connected and air traffic between them is growing. Increased cooperation in the field of civil aviation, including on safety and security issues, is one of the concrete priorities outlined in the EU-Ukraine Action Plan.



1. Delegation of the European Union to Ukraine. – Electronic resource. – Access mode: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/eu_ukraine/political_relations/index_uk.htm

2. Flightradar24 live air traffic. – Electronic resource. – Access mode: http://www.flightradar24.com




АНАЛІЗ ПОТЕНЦІАЛУ МІЖНАРОДНИХ ПРОЦЕСІВ ПРИ СКОРОЧЕННІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗРИВУ
Омельяненко В. А.

Сумський державний університет, Україна
Глобалізація науково-технологічного прогресу висвітила не тільки позитивні, але й негативні сторони науки і технологій, зокрема їх ризиковий характер і тенденцію до нерівномірного географічного поширення. Технологічний розрив ґрунтується на розходженні в освіті, підготовці та мотивації робочої сили, на доступності і якості таких частин інфраструктури, як надійність енергетичного постачання і телекомунікаційних послуг, та, безумовно, розмірів ринку. Технологічні розриви (вичерпання продуктивних можливостей діючого сценарію та усвідомлення необхідності повороту капіталу до реалізації нового) стануть більш частими, що дасть конкурентні переваги тим суб’єктам, які першими будуть здійснювати поворот до освоєння нового технологічного сценарію [2].

На цьому базується висловлена Нобелівським лауреатом по економіці Саймоном Кузнецом і доповнена російським вченим Юрієм Яковцом теза, про те, що поряд з величезною кількістю поліпшуючих інновацій і порівняно невеликим числом базових інновацій, що становлять основу нових поколінь технологій, існують епохальні інновації. Вони виникають далеко не кожне десятиліття і становлять основу нових технологічних укладів. Відповідно країна, у якій виникла інновація цього типу, отримує стратегічну конкурентну перевагу [6].

Інновації епохального значення здійснюються на перехідних етапах становлення нових технологічних способів виробництва. Формування та реалізації кластера базисних та епохальних інновацій вимагає підтримки держав, а з погляду глобальних інноваційних проривів – підтримки глобального співтовариства та міжнародних організацій.

Варто відзначити ряд помилкових припущень щодо вирішального впливу окремих факторів на подолання технологічного розриву. Серед таких в першу чергу відзначимо обсяги фінансування та рівень залуення іноземних технологій.

Перший фактор розглянемо на прикладі інноваційного розриву між США та ЄС. Так у другій половині 1990-х років середньорічний ріст продуктивності становив 0,7% у Європі і 1,4% у США. Однак якщо розділити галузі промисловості на виробників і споживачів інформаційних і комунікаційних технологій, стає ясно, що розрив у темпах росту продуктивності між Європою та США практично повністю обумовлений слабістю сектора інформаційних технологій у Європі, оскільки середньорічний ріст продуктивності в секторах економіки, що є споживачами інформаційних і комунікаційних технологій в 1995–2000 рр. склав 0,63% у США та ненабагато менше в Європі – 0,41%. Це підтверджує відомий факт, що Європа відстає від США в області досліджень, що сприяють розробці нових технологій і методів виробництва, що відбувається або тому, що Європа виділяє менше засобів на дослідження, чим США, або тому, що виділені засоби використовуються менш ефективно, або ж по обох вищенаведених причинах [1].

Фінансування не є причиною або, принаймні, основною причиною розриву в області наукових досліджень. І тому державні субсидії не приведуть до появи компаній, що ефективно працюють в області високих технологій, та не сформують екосистему інновацій. Тобто збільшення засобів на дослідження при збереженні колишніх архаїчних порядків не підвищить продуктивність науки, а лише підсилить навантаження на бюджет.

Попит на нові технології також є важливим чинником. Він допомагає зосередити дослідження на конкретних питаннях, встановлює строки їх завершення, проводить строгу оцінку результатів досліджень та дозволяє встановлювати вартість патенту на основі ринкових цін. Без таких мотиваційних мотивів з боку тих, хто зацікавлений у практичному застосуванні результатів досліджень, існує небезпека нескінченного продовження наукових досліджень, часто без певної мети та напрямку.

Щодо фактору залучення іноземних технологій, то в цьому випадку відбувається закріплення розриву. Копіювання без корінної переробки та адаптації запозичених технологій і розробок «викорінює» інженерну думку. Тому важливим напрямком розвитку є створення матеріально-технічних передумов для випереджального становлення основних виробництв шостого технологічного укладу, до яких відносяться сучасні комунікації, що обробляє промисловість, інфраструктура, сфера послуг. Інтелектуальними передумовами шостого технологічного укладу є розвиток освіти і науки.

В останні роки в розвинених країнах та країнах, що розвиваються, активно використовуються спеціальні центри трансферу високих технологій, що орієнтуються саме на процеси хайтеграції та дифузію високих технологій у різні галузі та сфери діяльності [5]. Завдяки їх функції в США і Японії створення та підтримка центрів трансферу високих технологій розглядаються як важлива складова національної економіки.

Узагальнено центр трансферу технологій – це структура, що повинна консолідувати науково-дослідні ресурси технологічно розвиненого регіону, забезпечити їх тісні комунікації зі світовою науково-технічною думкою та перетворити результати наукових досліджень у продукт, що випускається конкретними підприємствами. Трансферні центри повинні створюватися не під конкретну галузь і не для розвитку якоїсь конкретної технології, а під регіональний технологічний кластер, що включає ВНЗ та науково-дослідні центри. Такий підхід забезпечить не лише об'єднання зусиль різних наукових шкіл і різноманіття підходів, але й міждисциплінарну взаємодію в прикладних розробках, оскільки міждисциплінарні дослідження – це сфера, де сьогодні зосереджені основні інвестиції та де можливі прориви в створенні абсолютно нових продуктів, у побудові нових типів межсистемної взаємодії.

Вивчення досвіду передових країн свідчить, що необхідно формувати власні пріоритети. Даний фактор, що раніше був виражений не так явно, успішно вдалося подолати ряду країн, наприклад Фінляндії, що здійснила перехід від орієнтованої на сировинну модель економіки до економіки високих технологій. Досить навести приклад корпорації Nokіa, що в 1960-ті роки мала більше декількох десятків підрозділів у різних низькотехнологічних сферах – від деревообробки до гумотехнічних виробів. У результаті реалізації стратегії концентрації на сфері телекомунікацій і відмови від інших напрямків тепер це одна з провідних світових корпорацій у сфері мікроелектронних приладів та електротехніки. Підхід до стимулювання перспективних високотехнологічних інновацій, створення умов, передусім інвестиційних і законодавчих, для інкубації та запуску у виробництво, характерний у Фінляндії не лише для Nokіa, але й для інших напрямків науки і високих технологій.

Аналогічний шлях обрала і Естонія, яка мала навіть дещо гірші умови розвитку в 90-х рр. ХХ ст. ніж Україна. Завдяки обраному пріоритету – інформаційним технологіям, та проактивному підходу в цій сфері ця країна навіть отримала ярлик «e-Estonia».

Зазначені факти є ознакою технологічного ліпфрогінгу (technologіcal leapfroggіng), що розглядається в контексті сталого розвитку країн, що розвиваються, для позначення можливості прискорити розвиток, пропускаючи менш ефективні етапи і відразу перейти до використання новітніх технологій. Зокрема передбачається, що завдяки ліпфрогінгу країни, що розвиваються, можуть уникнути екологічно шкідливих етапів розвитку. Наприклад, прийняття технологій використання сонячної енергії в країнах, що розвиваються, є прикладами, коли країни не повторювати помилки індустріально розвинених країн зі створення спочатку енергетичної інфраструктури на ресурсній основі з низьким рівнем обробки продуктів на її основі, а переходили відразу до використання передових технологій.

На основі цього стратегія забезпечення технологічної конкурентоздатності полягає у своєчасному освоєнні нових технологічних укладів, причому не тільки у своєчасному копіюванні, але й у щоденній роботі зі створення унікальних конкурентних переваг на основі нових проривних ідей (рис. 1).



Імпортні технології


Інерційний імпортоорієнтований технологічний розвиток

(імпорт обладнання)

Наздоганяючий розвиток

(імпорт ліцензій та локальна технологічна конкурентоздатність)

Вітчизняні технології






Лідерство в провідних науково-технологічних секторах






Старі технології


Нові технології

Рис. 1 – Напрями технологічного розвитку економіки [4]
Стратегія технологічного розвитку повинна передбачати сполучення кілька типів (швидкостей) розвитку. Перший тип варто підкорити завданням вибіркового розвитку четвертого технологічного укладу, ядро якого у світовій економіці включає авто- і тракторобудування, синтетичні матеріали, органічну хімію. Другий тип необхідно використати в інтересах вибіркового розвитку п'ятого технологічного укладу, ядро якого у світовій економіці включає авто- і тракторобудування, кольорову металургію, виробництво товарів тривалого користування, синтетичні матеріали, органічну хімію, АПК, телекомунікації, оптичні волокна, інформаційні послуги. Третій тип доцільний для формування передумов появи паростків майбутнього шостого технологічного укладу (нанотехнології, біотехнології, космічні технології).

Для підвищення рівня технологічного розвитку, посилення технологічної самостійності національних продуктивних сил більш сприятливим є високовибірковий розвиток п'ятого технологічного укладу [3]. При цьому пріоритет повинен бути відданий матеріалізації наявних науково-технічних заділів з використанням у необхідних випадках закордонних "ноу-хау". Даний напрямок розвитку може включати виробництво напівпровідникових матеріалів і готових виробів електроніки, засобів зв'язку, обчислювальної техніки, інформаційно-вимірювальних пристроїв, наукових і побутових приладів, лазерної техніки, особливо чистих речовин, матеріалів із заданими властивостями, високоефективних каталізаторів біотехнології. Поряд із цим розвиток п'ятого технологічного укладу повинен забезпечуватися залученням іноземного капіталу, ТНК, розвитком спільного підприємництва в організації складальних виробництв.

Для того щоб долати відставання від країн необхідно підтримувати доступ до іноземних технологій за допомогою відкритості торгівлі, прямих іноземних інвестицій та участі в міграції населення, а також наголошувати на поширення технологій шляхом зміцнення систим поширення та ринкової орієнтації програм НДДКР.


  1. Alesina A., Giavazzi F. Как сократить технологический разрыв между США и Европой? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.project-syndicate.org/commentary/closing-the-us-europe-technology-gap/russian#deDIGtAjZIOuH4kH.99

  2. Белоусов В.И. Технологические уклады и преодоление экономических кризисов [Електронний ресурс] / В.И. Белоусов, А.В. Белоусов // Капитал страны. – 2010. – №2. – Режим доступу: http://www.kapital-rus.ru/articles/article/175896

  3. Кайгородцев А.А. Технологические уклады в экономике и альтернативные модели технико-экономического развития Казахстана [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.group-global.org/publication/view/780

  4. Княгинин В.Н. Технологическое развитие как фактор экономического роста РФ. [Електронний ресурс]. – СПб.: ЦСР «Северо-Запад», 2011. – Режим доступу: www.csr-nw.ru/upload/file_content_412.pdf

  5. Нехорошева Л.Н., Аль-Мумани-Муханнад Формирование условий, благоприятных для активизации инновационной деятельности [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iee.org.ua/files/alushta/84-nehorosheva-form_usloviy.pdf

  6. Шугуров М.В. Международное право и технологический разрыв: проблемы и решения / М.В. Шугуров // Право и политика. – 2011. – №5(137). – С. 786–805.



ДО ПИТАННЯ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ВІТЧИЗНЯНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ НАССР

Попко О. В., доц.

Національний університет водного господарства та природокористування, Україна
На сьогодні перевірку якості продуктів харчування регламентовано Законом України «Про безпеку харчових продуктів». При цьому безпеку продуктів харчування контролюють відразу сім органів, які виконують в основному карні та фіскальні функції.

Уряд України прийняв рішення створити модель продовольчого контролю за зразками ЄС. Однією з вимог є запровадження міжнародної системи НАССР на підприємствах харчової промисловості. Так, у вересні 2013 року Кабінет міністрів завершив роботу над законопроектом щодо системи контролю якості продуктів харчування НАССР. При цьому функції контролю за якістю продуктів покладено на Державну ветеринарну та фітосанітарну службу.



Система НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point)система управління безпекою харчових продуктів, яка базується на аналізі небезпечних факторів та їх попередженні по всьому виробничому ланцюгу. Система НАССР є обов’язковою в країнах ЄС та у таких країнах, як Канада, Австралія, Японія. З липня 2013 року вона прийнята й у Митному союзі.

Історично систему НАССР було розроблено та запроваджено у США у 60-ті роки для Національного управління з дослідження космічних просторів (National Aeronautics and Space AdministrationNASA) та військових лабораторій з метою створення безпечних продуктів харчування для астронавтів. У 80-ті роки після резонансних міжнародних інцидентів, пов’язаних з виробництвом неякісних харчових продуктів, система НАССР отримала широке визнання та застосування у всьому світі.

Зазвичай безпеку продуктів харчування неможливо гарантувати, якщо проводити контроль лише на останньому етапі виробництва. Виявлення на перших етапах виробництва недоліків дозволяє вчасно виправити ситуацію, а не витрачати кошти на випуск, а в подальшому – на утилізацію бракованих товарів. Запровадивши систему НАССР, підприємства в подальшому можуть сертифікуватися за будь-якими міжнародними стандартами.

Перевагами роботи за принципами міжнародної системи НАССР:


  1. Економія завдяки скороченню повернень продукції та збитків від їх псування;

  2. Зростання обсягів реалізації як завдяки експорту товарів в ЄС, так і завдяки більш щільній співпраці з крупними торговельними мережами, що функціонують на внутрішньому ринку. Так, починаючи з 2014 р. поставляти продукти до центрів гуртової торгівлі «Метро» зможуть лише компанії, що використовують систему безпеки харчових продуктів, засновану на принципах НАССР;

  3. Укріплення брендів за рахунок попередження інцидентів, пов’язаних з виробництвом неякісної харчової продукції;

  4. Гарантована співпраця з іноземними інвесторами (запровадження системи є доказом того, що підприємство управляє ризиками та піклується про розвиток свого бізнесу);

  5. Скорочення частоти перевірок контролюючими органами;

  6. Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на внутрішньому ринку (дозволяє витримувати конкуренцію, пов’язану із зростанням імпорту);

  7. Забезпечення принципу моніторингу, згідно з яким виробники будуть вести чіткий облік продуктів харчування.

В Україні на сьогодні з 22 тис. підприємств за принципами НАССР працює лише 250 операторів. За даними експертів, розробка та реалізація системи в середньому для підприємства складе 45-55 тис.грн. Операційні витрати першого року можуть сягнути близько 55 тис.грн. Затрати часу та засобів на запровадження системи у кожному конкретному випадку будуть залежати від розміру підприємства, складності технологічного процесу, кількості персоналу та інших чинників. Проте, на думку експертів, фінансові витрати окупляться протягом 1-2 років.

Згідно розробленого законопроекту, відповідальність за неякісну продукцію будуть нести як фізичні, так і юридичні особи. Кримінальний кодекс буде доповнено статтями за оборот неякісних продуктів, що спричинили шкоду здоров’ю.



У цілому запровадження на вітчизняних підприємствах системи НАССР дасть можливість підвищити конкурентоспроможність українських виробників та посилити системи управління безпекою харчової продукції. Це стане перепусткою для вітчизняних експортерів на міжнародний ринок торгівлі, зокрема до країн-членів ЄС. Та найголовніше – забезпечить внутрішній ринок високоякісною харчовою продукцією.


  1. В Украине могут ввести новую систему контроля за качеством продуктов питания [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://most-dnepr.info/

  2. В Украине будут строже проверять качество продуктов питания
    [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.tsn.ua/groshi/



Стратегическое планирование розничной торговли в Республике Беларусь
Семенчук А. В.

Гродненский государственный университет им. Я. Купалы, Беларусь
Стратегическое планирование является необходимым элементом управления, как реакция на все возрастающую скорость происходящих в экономике и обществе перемен и ужесточение конкуренции во всех сферах.

Анализ общегосударственных плановых документов, действующих в Республике Беларусь, позволил выделить стратегические цели и приоритетные направления развития розничной торговли.

В Национальной стратегии устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь на период до 2020 г. декларируется стратегическая цель устойчивого развития: динамичное повышение уровня благосостояния, обогащение культуры, нравственности народа на основе интеллектуально-инновационного развития экономической, социальной и духовной сфер, сохранение окружающей среды для нынешних и будущих поколений.

Основными задачами, направленными на достижение данной цели, являются наращивание объема услуг, расширение ассортимента, улучшение их качества, повышение в структуре услуг доли социальных услуг, повышающих качество жизни населения, выравнивание уровня развития сферы обслуживания в городской и сельской местности [1, с. 43].

В соответствии с Основными направлениями социально-экономического развития Республики Беларусь на 2006 – 2015 годы одним из приоритетных направлений является опережающее развитие сферы услуг

Важнейшими направлениями развития торговли является:

строительство гипер- и супермаркетов, а также расширение сети магазинов, расположенных в радиусе пешеходной доступности, и дисконтных магазинов;

создание интегрированных структур – торговых сетей, торгово-промышленных групп, предпринимательских групп;

развитие фирменной торговли, формирование сети современных фирменных магазинов.

Особое внимание должно быть уделено размещению в сельской местности, малых и средних городских поселениях социально-ориентированных магазинов (торгующих по сниженным ценам (дискаунтер) [2, с. 54].

В Программе социально-экономического развития Республики Беларусь на 2011–2015 годы намечено строительство более 1,5 тыс. магазинов; увеличение количества современных торговых центров (гипермаркетов, супермаркетов), социально ориентированных розничных торговых объектов, сокращение объемов продаж на рынках, в павильонах, киосках. В районных центрах планируется открыть 21 новый супермаркет [3, с. 63].

Концепция реализации государственной политики в сфере внутренней торговли и общественного питания на 2011 – 2015 годы предусматривает совершенствование организационных структур управления торговлей, в том числе за счет создания совместных предприятий и крупных торговых организаций, применяющих сетевые технологии;

развитие конкурентной среды, в том числе за счет развития малого и среднего предпринимательства,

создание соответствующей инфраструктуры торговли [4, с. 9].

Таким образом, анализ общегосударственных плановых документов, определяющих развитие торговли в Республике Беларусь, позволяет сделать вывод о том, что они представляют собой стройную систему стратегического планирования на общереспубликанском уровне. Однако, в связи с тем, что развитие розничной торговли в регионах носит отличительный характер, возникает необходимость в разработке региональных стратегий развития торговли с учетом особенностей конкретного региона.


  1. Национальная стратегия устойчивого социально-экономического развития Республики Беларусь до 2020 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.economy.gov.by/ru/macroeconomy/nacionalnaya-strategiya. – Дата доступа: 23.08.2013.

  2. Основные направления социально-экономического развития Республики Беларусь на 2006–2015 годы [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=C20601475&p2={NRPA}. – Дата доступа: 21.08.2013.

  3. Программа социально-экономического развития Республики Беларусь на 2011–2015 годы [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.economy.gov.by/ru/macroeconomy/programma_soc_econom_razvitia. – Дата доступа: 03.09.2013.

  4. Концепция реализации государственной политики в сфере внутренней торговли и общественного питания на 2011-2015 годы [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.mintorg.gov.by/index.php?option=com_docman&task=doc_download&gi. – Дата доступа: 02.08.2013.


ОРИЕНТАЦИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ КИТАЯ НА НАРОДНОЕ БЛАГОСОСТОЯНИЯ
Цзян Чжаося, д-р. экон. наук, проф., Цзян Суй, д-р. экон. наук

Китайско-русский институт Цзянсуского

педагогического университета, КНР
В эти этапы экономического развития необходимым является разработка предложений к решению вопросов экономики народного благосостояния. Развитие Китай вступил в новый исторический период, когда экономика имеет достаточно средств для экономического развития и народного благосостояния.

Более пристальный взгляд на опыт стран мира свидетельствует о том, что народное благосостояние и экономические условия являются важной основой предоставления правительством государственной поддержки. В настоящее время и правящая партия и правительство продолжают корректировать свои стратегии и программы, чтобы они основывались на предоставлении людям средств к существованию и удовлетворение потребностей экономического развития.

Ни одна партия не может сохранить политическое господство на основе просто идеологического лозунга или иллюзорной цели. Кто игнорирует экономическое народное благосостояние, кто отказался от экономической перестройки на основе народного благосостояния, проиграет. Природа народного благосостояния ориентирована на социальную защиту и улучшения качества жизни народа.

Новые требования к улучшению условий жизни в эпоху глубоких изменений в экономическом развитии Китая, требует разработки предложений по социальному развитию Китая на данном этапе.

Далее рассмотрим три этапа возможностей экономического развития в Китае.

Необходим является соотношение расширения возможностей населения и ресурсного обеспечения. В Китае в 30-е годы потребовалось определить логику реформ, направленных на расширение логики, принципов защиты интересов людей. Одной из тенденций экономического развития в ХХІ веке, является постепенный переход от нынешней капиталистической экономики к гуманистической экономики.

Переход от экономических реформ к реформам в политическом измерении. Исторический процесс реформ в Китае и открытость экономики более 30 лет в основном руководствовались экономическими интересами. Основным с самого начала развития плановой экономики и перехода к плановой экономике с элементами рыночной системы, дополненной стратегиями реформ, начиная от планирования и рынка для содействия рыночным схемам, дополненные доработки системы рыночной экономики полностью установлена, было правдой.

Почему противоречия и проблемы китайского общества в новом веке кажутся более острыми? Объединение противоречий и конфликтов, происходящих на общей экономической основе, и производства на душу населения имеет смысл в контексте скачка роста. Мы считаем, что противоречия и проблемы уходят корнями в экономические и политические реформы, которые не совпадают или в определенной степени не согласованы.

Размеры экономической рациональности должны быть сопоставимы с социальной рациональностью. Ориентация экономического развития Китая на "экономического человека" объясняется ориентацией на одно измерение легитимности, т.е. уважать социальную рациональность, а не только экономическую рациональность. Признание обоснованности предположений "экономического человека" не отрицает наличие неадекватных измерений. На самом деле, это потому, что ограничения гипотезы "экономического человека" могут привести к серьезным последствиям и должны игнорироваться.

Народное благосостояние связано с проблемами социального равенства и справедливости. Вопросы народного благосостояния отражают чаяния народа на социальное равенство и справедливость, которые являются относительно высокими, более разумное распределение социальных интересов, даже если ограниченные возможности социального и экономического недовольства народа, будет не очень высоким. Если общество и распределение социальных благ не может быть справедливым, и явно несправедливо, даже если относительно высокий уровень экономического развития, глас народа все равно будет высоким, и даже стать центром социальных моментов.

Быстрый экономический рост Китая, народного счастья индекс повышения неприятная реальность, не следует упускать из виду, если эти проблемы не связаны с национальной экономикой и является хорошим решением, способным негативно влиять на экономическое развитие Китая.

Вопросы народного благосостояния заставляют правительство предоставлять государственные услуги. Реформы в Китае на основе принципа открытости: "Материальное положение отдельных людей прежде всего", постепенно расширили экономический разрыв между различными регионами. Феномен «ножниц цен» между городскими и сельскими районами определил необходимость смещения политики в результате двойной экономической структуры между городскими и сельскими районами и городскими районами.

Народное благосостояние экономики связано с институциональные механизмы в стране. В рамках современной демократической политики на предоставление правительством средства к существованию повлияли давние недостатки институционального строительства и невозможность решения основных вопросов предоставления средств, в результате чего институциональные механизмы не могут получить легитимность, и не могут достичь долгосрочной стабильности.

Но институциональные механизмы в силу исторических причин во многом необоснованы. Система дефектов или даже вопросы существования становится все более заметным. Вопросы средства к существованию, связанные с политическими институтами, ключевым механизмом выражения интересов, механизмы контроля общественных бюджетных ограничений, интересы механизм игры, политическая система, механизм проблема не будет решена, средств к существованию вопросы очень трудно решить.

Таким образом, реформы системы и инновации являются основным способом решения проблемы существования. Некоторые реформы, такие как системы здравоохранения, системы образования заключается в обратном редизайне рыночной системы.

Ринок Відходів крізь призму використання зарубіжного досвіду
Чабаненко В. Т.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень

НАН України, Україна
Ситуація, що склалася в Україні з нагромадженням відходів, незважаючи на зниження обсягів виробництва, не поліпшується. Місця нагромадження твердих побутових відходів часто не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. Більшість з них (80%) потрапляє у поверхневі сховища, неорганізовані смітники, забруднюючи навколишнє середовище. Ситуація ускладнюється тим, що на кожний другий смітник твердих побутових відходів надходять також промислові відходи ІІ-І класів небезпеки, що містять безліч різних токсичних речовин.

В зв’язку з цим необхідно визначити такі основні пріоритети у сфері поводження з відходами з метою зменшення ризику для здоров'я: удосконалення законодавства для здійснення державного контролю та нагляду за промисловими і побутовими відходами; створення системи поводження з відходами (збирання, сортування та перезата-рювання, нагромадження, транспортування, ідентифікація, інвентаризація, утилізація та видалення); пошук інноваційних методів переробка промислових і побутових відходів та розвиток вторинного ресурсовикористання; розроблення і впровадження методики оцінювання та убезпечення щодо ризику для здоров'я населення від нагромадження відходів і пестицидів.

Європейська Директива щодо комплексного підходу до запобігання та контролю забруднення є невід'ємною частиною стратегії контролю промислових забруднень. Вона наводить основні зміни в системі дозволів на окремі інсталяції та є єдиним законодавчим актом ЄС, що потребує комплексного підходу до контролю джерел промислових забруднень. До загальних принципів цієї Директиви належать: здійснення всіх відповідних превентивних заходів проти забруднення, серед яких і застосування кращих із доступних технологій (Best Available Techniques); недопущення будь-яких значних забруднень; уникнення виробництва відходів (ієрархія управління відходами має відповідати рамковій Директиві 75/442/ЄЕС щодо відходів, зміненій і доповненій Директивами Ради 91/156//ЄЕС і 91/692/ЄЕС та Рішенням Комісії 96/350/ЄС);

Підхід ЄС до управління відходами ґрунтується на трьох принципах:

- кількісному-зниженні обсягів утворення відходів;

- комплексному-переробці та повторному використанні відходів. При цьому Європейська економічна комісія визначила декілька пріоритетних специфічних напрямів управління відходами та категорії відходів, серед яких упаковка відходів, контейнери для поховання відходів, використані транспортні засоби, батарейки, відходи від електроприладів та електроніки. Директиви ЄС вимагають, щоб країни – члени ЄС ввели в дію законодавчі акти щодо збору, переробки, повторного використання та знищення відходів згаданих вище категорій;

- інноваційному поліпшенні технологій знищення відходів і моніторинг. За можливості, відходи, що не підлягають переробці та повторному використанню, слід спалювати в безпечних умовах, а закопувати лише в тому разі, якщо немає жодної іншої альтернативи. Обидва ці методи потребують прискіпливого моніторингу, оскільки потенційно можуть спричинити серйозну шкоду навколишньому середовищу.

В Україні накопичено досвід екологічної модернізації виробництва з економічним ефектом на підставі рекомендацій екологічного аудиту Зокрема, відпрацьовано методологію й видано відповідні рекомендації щодо створення ефективної міської системи управління поводженням з твердими побутовими відходами з використанням екологічного аудиту (на прикладі м. Ніжина Чернігівської області). На жаль, відсутність державної підтримки цього досвіду не сприяла його розповсюдженню. Це призвело до того, що майже вся виробнича приватизація відбулась без екологічної модернізації, бо перед інвесторами не ставили таких умов у планах і договорах на приватизацію.

Нині нагальними потребами є:

- удосконалення і розвиток нормативно-правової бази, здійснення екологічного аудиту й екологізації виробництва (переходу на екологічно чисті моделі виробництва);

- створення національної інфраструктури екологічного аудиту і чистого виробництва;

- створення національного потенціалу для оцінки, розроблення, ефективного використання і застосування екологічно чистих технологій, включно з підготовкою персоналу всіх рівнів.

В зв’язку з цим доцільно, використовуючи зарубіжний досвід створити, з відповідним законодавчим врегулюванням, спеціальні фонди поводження з відходами з акумулюванням коштів за рахунок виробників відходів, а також стимулювати приплив інвестицій у сферу поводження з відходами, розвиток інфраструктури ринку вторинних ресурсів, залучення у цю сферу малого й середнього бізнесу з перспективою створення на цих засадах галузі зі збору і перероблення відходів у товарну продукцію.

проблемы модернизации промышленности

Республики Беларусь и пути решения
Яшева Г. А., д-р. экон. наук, доц.

Витебский государственный технологический университет, Беларусь
В результате негативных последствий мирового финансово-экономического кризиса, начиная с 2011 г. в Республике Беларусь происходит снижение темпов роста. Среднегодовой прирост объемов промышленного производства в 2011 г. составил – 109,1% , в 2012 г. – 105,7%, в 2013 г. – 97,9% [2, с. 88-89]. Запасы готовой продукции на складах промышленных предприятий Беларуси по итогам 2012 года запасы выросли на 77%. Соотношение запасов готовой продукции и среднемесячного объема производства на 1 февраля 2013 года достигло 67,9% против 56,5% на 1 января текущего года [2, с. 123].Анализ состояния основных средств предприятий Беларуси показал высокую степень износа и низкие коэффициенты обновления. В 2012 г. уровень износа основных средств в промышленности Беларуси составил 42,9%, [2, с. 79]. Коэффициент обновления в среднем составил 5% в год, однако при такой изношенности активной части основных средств таких темпов обновления не достаточно.

Проблема финансирования программ модернизации в Республике Беларусь осложнена неудовлетворительным финансовым состоянием организаций, неразвитостью механизмов и инструментов финансирования.Так, коэффициент обеспеченности собственными оборотными средствами в целом по реальному сектору Беларуси в 2011 г. снизился и составил «минус» 6,1. Кредиторская задолженность организаций за 2009 -2012 гг. возросла на 101,6 трилл. руб., задолженность по кредитам и займам возросла на 119,8 трилл. руб. или в 4 раза в текущих ценах [1, 189].

Выводы:


  1. Актуальность модернизации производства в Беларуси обусловлена высоким износом основных средств и низкой степенью обновления;

  2. Возможность модернизации за счет собственных источников у предприятий снижается;

  3. Для обеспечения модернизации экономики Беларуси должны использоваться диверсифицированные источники.

Источники финансирования модернизации производства подразделяются на прямые и косвенные.

Прямые источники: республиканский бюджет; местный бюджет; внебюджетные фонды; собственные средства организаций; заемные средства других организаций; иностранные инвестиции; кредиты банков.

2. Косвенные источники (льготы, гарантии, снижение тарифов и др.).

Анализ выявил недостаток прямых источников и ограниченность косвенных. Поэтому предлагается одно из направлений финансирования модернизации белорусских предприятий –государственно-частное партнерство.



Государственно-частное партнерство (ГЧП) «Рublic private partnership» (PPP) представляет добровольное сотрудничество представителей общественного (государственного) и частного (негосударственного) секторов, в ходе которого все участники соглашаются о взаимодействии для достижения общей цели или решения определенных задач социально-экономического развития страны и предприятий.

В качестве таких целей могут выступать цели по модернизации. Примерами проектов модернизации в Беларуси являются:



  1. проект модернизации льноперерабатывающих организаций при их одновременном техническом переоснащении – закупке и установке современных технологических комплексов по переработке льнотресты.

  2. проект модернизации производства на РПУП «Витебский меховой комбинат» – строительство новой зверофермы на 30 тыс. голов для обеспечения потребности предприятия в сырье и оптимизации его структурного состава.

ГЧП не означает простое сложение ресурсов. Каждая из сторон партнерства имеет собственные цели, решает свои конкретные задачи, стороны имеют различные мотивации.Экономический и социальный эффектгосударственно-частного партнерства для Беларуси:

  • экономия средств государственного бюджета Республики Беларусь;

  • повышение инвестиционной активности;

  • снижение рисков инвестирования в капиталоемкие объекты;

  • ускорение реализации приоритетных инвестиционных и инновационных проектов;

  • увеличение налоговых поступлений за счет получения прибыли частными инвесторами;

  • улучшение состояния производственной и транспортной инфраструктуры для расширения экономической деятельности;

  • улучшение состояния инженерных сетей жилищно-коммунального хозяйства и социально-культурной инфраструктуры;

  • увеличение деловой активности и повышений занятости населения.

Мотивация участия в партнерстве частного сектора экономики:

  • возможность получения более высокой прибыли;

  • новые возможности для активизации инноваций;

  • получение государственного финансирования;

  • доступ к результатам исследований и разработок государственного сектора;

  • доступ к государственной инфраструктуре, а также информации и оборудованию.

Для реализации механизма государственно-частного партнерства в проектах модернизации промышленности необходимы следующие формы государственной поддержки:

  • возмещение части издержек, связанных с реализацией проекта;

  • предоставление субсидии для эксплуатации проекта государственно-частного партнерства либо предоставление прав на доходы из других источников;

  • предоставление частному партнеру земельного участка требуемого размера для строительства объектов, предусмотренных проектом государственно-частного партнерства, на праве аренды без проведения аукциона;

  • предоставление частному партнеру доступа к объектам, входящим в состав соглашения и другим сопутствующим объектам;

  • обеспечение основной инфраструктурой на строительных площадках, включая водо-, тепло-, электро-, газоснабжение;

  • установление льготных ставок арендной платы за пользование имуществом, находящимся в государственной собственности;

  • размещение заказов на поставки товаров, выполнение работ, оказание услуг для государственных нужд.

Использование диверсифицированных источников и инструментов финансирования модернизации позволит белорусской экономике обеспечить выход из кризисной ситуации.


  1. Регионы Республики Беларусь. Том 1 «Социально-экономические показатели. Статистический сборник. Национальный статистический комитет Республики Беларусь. [электронный ресурс]. – 2013. – Источник доступа: http://www.belstat.gov.by.

  2. Социально-экономическое положение Республики Беларусь в январе-июле 2013 г.: статистический сборник. – 2013. – Национальный статистический комитет Республики Беларусь. [электронный ресурс]. – 2013. – Источник доступа: http://www.belstat.gov.by.


І
3
ННОВАЦІЇ ТА ІНВЕСТИЦІЇ

ИННОВАЦИИ И ИНВЕСТИЦИИ
INNOVATIONS AND INVESTMENTS

_________________________________________________________________
ОЦІНКА АСОРТИМЕНТУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАПАСІВ ТОВАРНИХ ІННОВАЦІЙ
Біловодська О.А., канд. екон. наук, доц.

Сумський державний університет, Україна
На рис. 1 автором запропоновано тривимірна матриця АВС&XYZ&VEN-аналізу.

Рис. 1 – Тривимірна матриця АВС&XYZ&VEN-аналізу


У тривимірній системі координат висвітлено схему застосування трьох методів АВС, XYZ та VEN. Залежно від ваги одного з них, пари, або всіх трьох здійснюється обрання суміщених груп, що фактично дає змогу обирати один з 27 засобів вирішення проблем:

AXV BXV CXV AXE BXE CXE AXN BXN CXN

AYV BYV CYV AYE BYE CYE AYN BYN CYN

AZV BZV CZV AZE BZE CZE AZN BZN CZN

Наприклад, товарні позиції, які потрапили в групу AXV мають високу споживчу вартість, високий ступінь надійності прогнозу внаслідок стабільності споживання, а також є товарами для основних клієнтів.

Група BХV має середню споживчу вартість, високий ступінь надійності прогнозу внаслідок стабільності споживання, а також є товарами для основних клієнтів.

Група CXV має низьку споживчу вартість, високий ступінь надійності прогнозу внаслідок стабільності споживання, а також є товарами для основних клієнтів.

Група AYV має високу споживчу вартість, середній ступінь надійності прогнозу внаслідок нестабільності споживання, а також є товарами для основних клієнтів.

Група BYV має середню споживчу вартість, середній ступінь надійності прогнозу внаслідок нестабільності споживання, а також є товарами для основних клієнтів.

Група CYV має низьку споживчу вартість, середній ступінь надійності прогнозу внаслідок нестабільності споживання, а також є товарами для основних клієнтів і т.д.

Звісно, що щільність матриці при наближенні до першого квадрату суттєво збільшується, що взагалі може характеризувати надійність обраної політики. Але така ситуація як «випадок» може взагалі віднести вибір в бік CZN, коли перший стає останнім.

На рис. 2 наведено алгоритм проведення АВС&XYZ&VEN-аналізу.



Рис. 2 – Алгоритм проведення суміщеного АВС&XYZ&VEN-аналізу

Таким чином, даний підхід щодо оцінки асортименту дозволяє ефективно розподіляти велику кількість товарів по різних категоріях, що не тільки забезпечує об’єктивність і прозорість даного процесу, а й підвищує ефективність формування системи запасів на підприємстві.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка