Економіка та менеджмент: перспективи розвитку Экономика и менеджмент: перспективы развития Economics and management




Сторінка9/17
Дата конвертації09.09.2018
Розмір5,22 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ

СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ
Денисова І. В.

Сумський державний університет, Україна
На сучасному етапі розвитку туризму необхідним є впровадження та використання інноваційних технологій. Інноваційні зрушення сприяють ефективному функціонуванню та підвищенню конкурентоспроможності туризму, здатні забезпечити вирішення певних соціальних, екологічних та економічних проблем.

Під інновацією розуміють нову або покращену продукцію (товар, роботу, послугу), спосіб (технологію) її виробництва або застосування, нововведення або удосконалення у сфері управління та/або виробничої діяльності та/або реалізації продукції, що забезпечують економічну вигоду, створюють умови для формування та отримання такої вигоди або поліпшують споживчі властивості продукції (товару, роботи, послуги) [1]. Інновації в забезпеченні сталого розвитку туризму повинні мати позитивні економічні, соціальні та екологічні ефекти.

Інноваційна діяльність є основним фактором сталого розвитку туризму, який передбачає збалансоване економічне зростання, покращення соціально-економічних умов життя, раціональне використання природних ресурсів та забезпечення відновлюваності екосистем.

Інноваційні технології в туризмі в цілому можна характеризувати як комплекс дій для розроблення, впровадження та використання нововведень, які направлені на забезпечення функціонування та розвиток туристської індустрії водночас досягненням позитивних результатів в туристській сфері, підвищенням конкурентоспроможності тощо.

В сучасних умовах сталий розвиток туризму повинен забезпечуватися інтенсифікацією інноваційних процесів, спрямованих на розроблення нового туристського продукту, на освоєння нових ринків та збереження навколишнього середовища, поліпшення умов праці та ін. Для цього необхідні нововведення на різних рівнях в туристській галузі:


  • створення та вдосконалення правового супроводу туристської діяльності та формування сприятливого економічного середовища для утворення позитивного інвестиційного клімату;

  • впровадження сучасних моделей організаційно-управлінської діяльності спрямованих на підвищення ефективності менеджменту та посилення екологічної спрямованості господарювання (розроблення програмного забезпечення, вдосконалення транспортних та готельно-ресторанних послуг за допомогою впровадження та використання інноваційних технологій, які направлені на скорочення споживання водних, енергетичних ресурсів та шкідливих викидів у навколишнє середовище та утилізація сміття, що сприяє зниженню витрат, та ін.);

  • інформаційно-рекламне забезпечення необхідне для інформування споживачів про туристські продукти та забезпечення формування позитивного іміджу дестинації або фірми, яка надає туристські послуги;

  • залучення місцевого населення в туристську галузь, готуючи та розвиваючи спеціалізованих та висококваліфікованих фахівців;

  • розроблення та використання комплексу дієвих заходів спрямованих на формування громадської екологічної свідомості та підвищення культури природокористування

  • підвищення наукової обґрунтованості досліджень в сфері туристської діяльності, в тому числі розроблення нових турів та маршрутів для подовження туристського сезону та рівномірного розподілу туристських потоків, враховуючи рекреаційне навантаження;

Інноваційні процеси, що супроводжують сталий розвиток туризму мають соціально-економічні та екологічні ефекти, мінімізуючи негативний вплив від туристської діяльності. Інновації сприяють підвищенню продуктивності праці, скорочують витрати різного роду, покращують рівень життя.

Забезпечення сталого розвитку туризму за допомогою інноваційних технологій є необхідною вимогою сучасного глобалізованого простору екологічних, соціальних та економічних умов. Інновації сприяють раціональному використанню ресурсів (виробничих, науково-технічних, фінансових, технологічних та ін.), підвищенню якості послуг, покращенню умов праці та збереженню та відновленню природних екосистем.


1. Кулагин А.С. Немного о термине инновация / А.С. Кулагин // Инновации. – 2004. – № 7. – С. 56–59 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.chuvsu.ru/~tpark/innocenter/innov11.htm.

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА ПІД ВПЛИВОМ РИНКОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
Кравець П. В., доц., Лазебник М. М.

Національний університет біоресурсів і

природокористування України, Україна
Серед ринкових інструментів екологічної політики в лісовому господарства поширення отримала лісова сертифікація. Завдяки незалежній оцінці відповідності ведення лісового господарства за низкою екологічних, соціальних і економічних вимог, лісопродукція через механізм відстеження її просування від виробника до споживача та маркування отримує переваги на екологічно орієнтованих ринках розвинутих країн світу.

Нині сертифіковані ліси України складають 1,6 млн. га або 16% лісового фонду країни і переважно розташовуються в Закарпатській, Львівській та Чернігівській областях.

Більш ніж десятирічний досвід ведення лісового господарства в Україні з урахуванням вимог стандартів міжнародної схеми лісової сертифікації – FSC, дозволяє здійснити узагальнення та оцінити напрям і характер змін, які відбулися в практиці ведення лісового господарства сертифікованих господарств. Оцінка проводилася на основі опитування відповідальних працівників, підприємства, який сертифіковані більш ніж 2 роки. Це 47 респондентів, які представляють 92% усіх сертифікованих підприємств як за їх кількістю, так і площею лісів.

Вплив на ведення лісового господарства оцінювався за принципом 6, який формує рамкові вимоги з мінімізації впливу на навколишнє природне середовище і збереження біорізноманіття завдяки сприянню природному поновленню лісу, заповіданню цінних масивів лісу, застосуванню природоохоронної техніки і технології лісозаготівель тощо.

За період сертифікації, для 75% опитуваних він склав більше 5-ти років, відбулися суттєві зміни у веденні лісового господарства. Так, усі респонденти вказали на збільшення частки складних (несуцільних) рубок в структурі рубок головного користування. Розподіл відповідей за часткою зростання виглядає таким чином: “до 5%” – 27,6%; “5-10%” – 27,7%; “10-20%” – 12,8%; “більше 20,0%” – 31,9%. Найбільші значення зростання частки складних рубок спостерігаються у гірських і передгірських районах Карпат, де небезпека виникнення ерозійних та інших екологічно деструктивних процесів є особливо високою. За наслідками проведення таких рубок логічно було очікувати збільшення частки природного поновлення лісу. І дійсно, на усіх підприємствах спостерігається таке збільшення. При чому темпи зростання природного поновлення є відчутно вищими, ніж складних рубок. Це пояснюється тим, що заходи зі сприяння природному поновленню є ефективними і у разі належного проведення суцільно-лісосічних рубок. Розподіл відповідей за часткою зростання природного поновлення має такий вигляд: “до 5%” – 14,9%; “5-10%” – 10,6%; “10-20%” – 27,7%; “більше 20,0%” – 46,7%.

В процесі сертифікації складною і критичною виявилося вимога залишення у недоторканому виді компонентів лісу важливих для збереження біорізноманіття (біотопи, окремі старовікові, фаутні, повалені дерева тощо). Майже половина респондентів вказали, що такі заходи здійснюється лише на 50% усіх лісосік, і лише четверта частина відмітила проведення цієї роботи до 100% площ, де проводяться лісозаготівлі. Основна причина полягає у відсутності законодавчо-методичного забезпечення такої діяльності та неузгодженості з вимогами техніки безпеки.

Спостерігається також зростання, хоча й нерівномірне, частки лісів з обмеженим режимом лісокористування. Для 40% підприємств частка таких лісів зросла всього до 5%, а для 32% підприємств вона вже склала більше 15%. Скорочення частки експлуатаційних лісів є закономірним наслідком дотримання вимог щодо збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин, унікальних лісових екосистем.

Результати проведеного опитування засвідчують той характер і величину змін у веденні лісового господарства, які дозволяють стверджувати про екологічно орієнтовану трансформацію лісогосподарського виробництва під впливом лісової сертифікації.

Ринкова природа цього інструменту передбачає отримання низки як економічних, так і не економічних вигод. Так, серед позитивних зрушень слід відмітити зростання частки реалізації сертифікованої лісопродукції, яка складає більше 20% загального обсягу лісозаготівель на 75% підприємств. Респонденти, серед отриманих вигод до найважливіших віднесли підвищення іміджу серед зацікавлених сторін, у той час як очікувані сподівання на отримання цінової премії за сертифіковану продукцію не справдилися. Малопомітною є вигода пов’язана з виходом і закріпленням на нових ринках збуту лісопродукції. Останнє пояснюється недосконалою і більше пасивною маркетинговою політикою підприємств лісової галузі.

Подальші темпи і напрями екологізації лісогосподарської діяльності значною мірою визначатимуться як динамікою зростання “зеленого” ринку лісопродукції, так і державною політикою формування фінансово-економічних, ринкових і інституційних інструментів сталого лісового господарства.



РОЛЬ ПРИРОДООБУСТРОЙСТВА АГРОЛАНДШАФТОВ В РЕАЛИЗАЦИИ СТРАТЕГИИ УЛУЧШЕНИЯ СОСТОЯНИЯ КОМПОНЕНТОВ ПРИРОДНОЙ СРЕДЫ
Краснощеков В. Н., д-р. экон.наук, проф.

Московский государственный университет

природообустройства, Россия
Результаты исследований показали, что развитие сельского хозяйства происходило за счет экологически значимых биотических элементов, а именно распашки степных ландшафтов и вырубки лесных массивов. Выявлено, что в результате трансформации природных ландшафтов в агроценозы произошли существенные изменения состояния основных компонентов природной среды (приземного слоя атмосферного воздуха, почвы, биоты, поверхностных и подземных вод и др.): снижено биоразнообразие растительного и животного мира; нарушены структура баланса поверхностных и почвенных вод, экологическое равновесие природных систем; изменены тепловой, водный, биологический и геохимический балансы, условия почвообразования, режим и качество поверхностных вод; снижена продуктивность сельскохозяйственных культур и др.

Реализация стратегии улучшения состояния компонентов природной среды, воспроизводства возобновляемых природных ресурсов и устойчивого развития сельского хозяйства невозможна без природообустройства агроландшафтов, включающего: трансформацию части пахотных земель в полуприродные ландшафты; широкое развитие комплексных мелиораций; применение новых систем земледелия, основанных на гармоничном сочетании интересов общества и законов развития природы; совершенствование экономического механизма природопользования. Только совместное решение этих вопросов предполагает осуществление природообустройства в полном объеме и будет способствовать снижению антропогенной нагрузки на природную среду и повышению экономической эффективности сельскохозяйственного производства.



В связи с этим разработана методология обоснования оптимальной структуры агроландшафта и комплекса мелиоративных мероприятий в системах адаптивно-ландшафтного земледелия, базирующаяся на современных представлениях о функционировании природных и социально-экономических систем, экосистемном анализе и моделировании природных и экономических процессов. В основу разработки методологии положены идеи формирования природных комплексов в интересах безопасности человека, предотвращения отрицательных последствий природопользования, восстановления нарушенных естественных экосистем до уровня, гарантирующего экологическую безопасность природной среде при условии дальнейшего экономического развития общества. Такой подход к оптимизации структуры агроландшафта предполагает рассмотрения, с одной стороны, природных ландшафтов, состоящих из ряда взаимосвязанных и взаимообусловленных компонентов, а с другой – хозяйственной деятельности, включающей адаптивно-ландшафтные системы земледелия, комплексные мелиорации и др. При этом учитываются: вероятностный характер изменения природно-климатических условий; природные и хозяйственные факторы, формирующие природное и экономическое плодородие почв и направленность процессов почвообразования; экологическая ценность природных экосистем; степень нарушенности структуры природных ландшафтов; ущерб здоровью человека; динамика изменения состояния основных компонентов природной среды в результате осуществления хозяйственной деятельности и комплекс мероприятий по созданию оптимального мелиоративного режима сельскохозяйственных земель.

Известно, что комплексные мелиорации, как сильный природопреобразующий фактор, без должного обоснования могут приводить как к положительным (повышение плодородия почвы, продуктивности сельскохозяйственных земель и др.), так и к отрицательным экологическим и социальным последствиям (водная и ветровая эрозия, засоление и осолонцевание, сработка запасов гумуса, снижение природного и экономического плодородия почв, дефицит элементов минерального питания, техногенное загрязнение почв, подтопление территорий, переуплотнение почв и т.д.). В связи с этим при оценке ущербов особое внимание уделялось анализу характера и масштабов возможных изменений состояния основных компонентов агроландшафтов в процессе хозяйственной деятельности человека с помощью системы моделей и интегральных критериев: гидротермического режим для изменения состояния приземного слоя атмосферного воздуха; «индекса почвы» для оценки уровня плодородия почв; нормы водопотребления культур, режима и качества вод для оценки изменения состояния поверхностных и подземных вод; коэффициента экологической устойчивости для оценки экологической устойчивости агроландшафта в целом; коэффициента вариации объема производства продукции в многолетнем плане для оценки стабильности сельскохозяйственного производства и других.

Предлагаемая система моделей и критериев позволяет учесть большое разнообразие почвенно-климатических условий рассматриваемого региона, виды мелиораций и совместно оптимизировать степень нарушенности структуры природных ландшафтов и комплекс мелиоративных мероприятий с использованием адаптивно-ландшафтных систем земледелия.

МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОДХОДЫ К ОЦЕНКЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ УПРАВЛЕНЧЕСКИХ РЕШЕНИЙ В СИСТЕМЕ УПРАВЛЕНИЯ ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЕМ
Кривонос Е. В.

Российский экономический университет им. Г.В. Плеханова, Россия
В настоящее время одной из новых тенденций в деятельности предприятий является переход на принципы «зеленой» экономики, что предполагает корректировку стратегии, целей и задач развития бизнеса с учетом его экологизации. Очевидно, что любая хозяйственная деятельность является результатом принятия ряда управленческих решений. От обоснованности, согласованности и целесообразности таких решений зависит результат любых работ. Наиболее масштабные последствия имеют проекты, реализация которых оказывает негативное воздействие на окружающую среду и социальную сферу, особенно это относится к проектам топливно-энергетического комплекса. Для минимизации негативных последствий такой деятельности все решения необходимо принимать с учетом концепции устойчивого развития, т.е. принимать во внимание не только экономическую целесообразность, но и социальные и экологические последствия ее реализации. По сути, в новой экономике сменяется объект управления: вместо экономической системы рассматривается эколого-экономическая.

Современная система управления природопользованием должна развиваться с учетом принципов новой экономики. Место, функции и взаимосвязь элементов в такой системе предопределяется, корректируется и поддерживается управляющим (менеджером). Именно человек должен приложить усилия для создания стабильной, саморегулирующейся системы управления природопользованием. Для того чтобы поддерживать эффективное функционирование системы необходимо регулярно оценивать ее состояние путем наблюдения за рядом параметров, которые при необходимости можно отрегулировать, устранив тем самым проблемы в ее работе. В случае, если параметры оценки работы системы выбраны неверно, становится невозможным определить реальное состояние системы, которое может ухудшаться на фоне кажущегося благополучия. Чем больше система отклоняется от целевого состояния, тем больше в ней накапливается системных сбоев. При их критическом значении устойчивое функционирование системы восстановить невозможно.

В экономической системе ключевые параметры, по которым оценивается ее состояние, связаны в основном с увеличением прибыли и минимизацией затрат. Однако, если состояние эколого-экономической системы оценивать только по таким параметрам, не учитывается ущерб, наносимый окружающей среде, за счет ресурсов которой развивается система. В итоге истощение ресурсов, загрязнение природной среды, ухудшение здоровья населения и прочие негативные факторы приведут эколого-экономическую систему к упадку и разрушению.

В рамках экономики устойчивого развития для оценки здоровья системы, то есть для оценки эффективности управленческих решений, направленных на приведение системы в устойчивое состояние, необходимо использовать абсолютно иные подходы и принципы оценки. Главными критерием должна стать не только прибыль. Важную роль также следует отвести показателям социальной и экологической безопасности. Такие комплексные социо-эколого-экономические показатели должны отражать, насколько природоемкость производства соответствует ассимиляционному потенциалу территории. Задачей новой экономики должна стать разработка принципиально новых критериев и развитие новых подходов к оценке эффективности принимаемых решений и оценке здоровья системы.



Новые критерии оценки эффективности принятия управленческих решений необходимо внедрять не только на уровне предприятий, но и на уровне государственных контрольно-надзорных органов, проводящих проверки, экспертизы и выдающих согласования. При принятии решения о выдаче разрешения на осуществление намечаемой хозяйственной деятельности они должны руководствоваться новыми принципами экономического развития, основанного на сбалансированности производственной деятельности с возможностями природных комплексов и социальной обстановкой. Применение комплексных социальных и эколого-экономических показателей оценки прогресса достижения устойчивого развития позволит принимать более взвешенные стратегические решения.


  1. Акимова Т.А.Теория организации: Учеб. пособие для вузов – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 200З – 367 с.

  2. Актуальные вопросы экономики природопользования: теоретические и практические аспекты / Под ред. О.Ф. Балацкого. – Сумы: Всесоюзное экономическое общество, 1990. – 165 с.

  3. Доклад о развитии человеческого потенциала в Российской Федерации за 2010 год / Под общей редакцией С.Н. Бобылева / Дизайн-макет, допечатная подготовка, печать: ООО «Дизайн-проект «Самолет», 2010. – 152 с.: 23 табл., 59 рис., 19 вставок.

  4. Повестка дня на XXI век, принята Конференцией ООН по окружающей среде и развитию, Рио-де-Жанейро, 3–14 июня 1992 года, http://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/agenda21_intro.shtml

  5. Экологическая экономика: перспективы применения экономических инструментов охраны окружающей среды в Германии, России и Украине, т. 1. /Коллективная монография. Лукьянчиков Н.Н., Балацкий О.Ф., Гофман К.Г., Мельник Л.Г. Потравный И.М. и др. – М.: Евразия, 1994. – 103 с.

  6. Экономика устойчивого развития: Учеб. пособие //Т.А. Акимова, Ю.Н. Мосейкин – М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2009 – 432 с.

Оцінка ефективності інструментів забезпечення екологічної безпеки економічної системи
Кучмійов А.В.

Сумський державний університет, Україна
Встановлено, що ефективність інструментів забезпечення екологічної безпеки залежить від збалансованості (синхронності) розвитку економічної системи та відповідних процесів, обумовлених впровадженням z-го інструменту. Оцінку синхронізації процесів забезпечення екологічної безпеки економічної системи пропонується здійснювати на основі співставлення показників, які характеризують розвиток системи та розвиток кожного з досліджуваних процесів, частоти (швидкості) синхронного розвитку системи ω та автономної частоти (швидкості) розвитку процесу забезпечення екологічної безпеки ω(z). Частоту синхронного розвитку економічної системи ω запропоновано визначати з системи рівнянь, що описують її розвиток:






(1)
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка