Епітеліальні пухлини



Дата конвертації27.09.2018
Розмір50,3 Kb.

ЕПІТЕЛІАЛЬНІ ПУХЛИНИ

  • Лектор: Тамара Вікторівна Дацко,
  • доцент кафедри патологічної анатомії
  • з секційним курсом и судової медицини

План лекції

  • Доброякісні епітеліальні пухлини без специфічної локалізації.
  • Доброякісні пухлини з типовою локалізацією.
  • Аденоми і фіброаденоми.
  • Злоякісні епітеліальні пухлини.
  • Гістологічні форми раків без специфічної локалізації.
  • Гістологічні форми раків із специфічною локалізацією в органах.

Класифікація епітеліальних пухлин

  • Епітеліальні пухлини за поширеністю займають перше місце серед усіх пухлинних процесів.
  • Принцип класифікації епітеліальних пухлин визначається:
  • особливостями гістоґенезу (вид епітелію, з якого походить пухлина),
  • ступенем диференціації пухлини,
  • органною специфічністю.

Класифікація епітеліальних пухлин

  • Залежно від гістогенезу:
  • пухлини з покривного епітелію (багатошарового плоского і перехідного),
  • пухлини із залозистого епітелію.
  • За перебігом (характер якого в основному визначається ступенем диференціації пухлини):
  • доброякісні,
  • злоякісні.
  • Залежно від органної специфічності:
  • органоспецифічні,
  • епітеліальні пухлини без специфічної локалізації.

Органоспецифічність епітеліальних пухлин

  • Органоспецифічні пухлини виникають лише в конкретному органі, маючи при цьому характерні морфологічні ознаки (мікро-, рідше макроскопічні), а іноді і функціональні прояви (синтез певних гормонів). Все це відрізняє пухлину від інших новоутворів і дає змогу визначити орган, з якого вона походить (навіть при умові дослідження метастазу).

Органоспецифічність епітеліальних пухлин

  • Хоча для більшості епітеліальних пухлин виявлені специфічні тканинні маркери, але для їх ідентифікації необхідні особливі додаткові методи дослідження (імунногістохімя, електронна мікроскопія тощо). Якщо немає змоги застосувати ці методики, поділ епітеліальних пухлин на органоспецифічні і неспецифічні не завжди можливий.

Доброякісні епітеліальні пухлини без специфічної локалізації

  • Папілома
  • Це доброякісна пухлина із покривного епітелію (багатошарового плоского або перехідного).
  • Часто виникає на шкірі, в гортані, порожнині рота, сечовому міхурі та ін.
  • Макроскопічно: найчастіше сферичної форми новоутвір на широкій основі або тонкій ніжці, м'яко-еластичної консистенції, не спаяний з оточуючими тканинами. Поверхня пухлини покрита дрібними сосочками (лат. papilla – сосок).

Доброякісні епітеліальні пухлини без специфічної локалізації

  • Папілома
  • Мікроскопічно пухлина представлена сосочковими розростаннями багатошарового плоского чи перехідного епітелію (цифра "1" на рисунку), які, немов рукавичка, покривають сполучнотканинну строму (цифра "2" на рисунку), , що містить судини. Багатошаровий плоский епітелій розміщується на базальній мембрані, зберігає полярність і комплексність нормального епітелію (ознаки клітинного атипізму відсутні). В той же час відзначається нерівномірне збільшення кількості шарів епітелію, його гіперкератоз – тобто наявні ознаки тканинного атипізму).
  • Іноді папіломи можуть бути множинними (наприклад, папіломатоз гортані).
  • В окремих випадках папілома може рецидивувати після хірургічного видалення, малігнізуватися (більш характерно для гортані, сечового міхура).

Доброякісні епітеліальні пухлини без специфічної локалізації

  • Аденома
  • Доброякісна пухлина із залозистого епітелію (гр. adēn – залоза).
  • Зустрічається на слизових оболонках, які вистелені призматичним епітелієм і у залозистих органах.
  • Аденоми, які розміщуються на слизових оболонках, виступаючи над їх поверхнею, називають аденоматозними (залозистими) поліпами.
  • Аденоми слизової оболонки товстої кишки і шлунку часто малігнізуются.
  • На фото – фрагмент кишки при множинному сімейному поліпозі. Це захворювання є облігатним передраком – аденоматозні поліпи через певний час трансформуються в аденокарциному.

Морфологічні варіанти аденом

  • Ацинарна (альвеолярна).
  • Тубулярна.
  • Трабекулярна.
  • Солідна.
  • Сосочкова цистаденома.
  • Ворсинчаста аденома.
  • Фіброаденома.

Аденоми

  • Тубулярна аденома
  • Формується з епітелію протоків залозистих структур.
  • На фото – тубулярна аденома товстої кишки.

Аденоми

  • Сосочкова цистаденома
  • У цій пухлині епітелій розростається у вигляді сосочків в кістозних утвореннях. Найчастіша локалізація – яєчники.
  • Макроскопічно являє собою тонкостінний кістозний новоутвір, виповнений напівпрозорою білуватою рідиною (на рисунку). Внутрішня поверхня кісти на одних ділянках гладка, на інших вкрита множинними сосочками біло-рожевого кольору. Пухлина не виходить за межі капсули яєчника, однак за розмірами значно більша за сам орган.

Аденоми

  • Сосочкова цистаденома
  • Мікроскопічно пухлина побудована із залоз, просвіти яких кістозно розтягнуті. Епітелій (кубічний або циліндричний), що вистилає кісти, утворює численні сосочкові вирости. При цьому зберігається цілісність базальної мембрані, полярність і комплексність епітеліальних клітин.

Аденоми

  • Ворсинчаста аденома
  • Найчастіша локалізація – товстий кишківник.
  • Макроскопічно має вигляд великого поліпа (як правило, розмірами більше 1 см), росте на ніжці або широкій основі, нерідко поверхня пухлини має ворсинчасту структуру.

Аденоми

  • Ворсинчаста аденома
  • Мікроскопічно представлена численними довгими сосочками (ворсинками), сформованими із високодиференційованого епітелію з великою кількістю келихоподібних клітин.
  • Часто спостерігаються явища дисплазії: епітелій стає багаторядним, зникають келихоподібні клітини, епітеліоцити набувають ознак атипізму.
  • Малігнізація виникає в 30% випадків.

Аденоми

  • Фіброаденома
  • Варіант пухлини, в якій сполучнотканинна строма значно переважає над залозистою паренхімою.
  • Найпоширеніша локалізація – молочна залоза.
  • Пухлина найчастіше зустрічається у жінок віком 25-35 років. При вагітності зазвичай збільшується (оскільки пухлинна тканина має рецептори до прогестерону), з віком регресує.
  • Малігнізація фіброаденоми виникає рідко – не більше, ніж у 0,1 % хворих, при цьому в переважній більшості випадків виявляють карциному in situ.

Аденоми

  • Фіброаденома
  • Макроскопічно виглядає як щільний, рухливий, безболісний, добре відмежований вузол. Зазвичай діаметр пухлини не більше 3 см, однак іноді може досягати великих розмірів – гігантська фіброаденома. На розрізі білого кольору, спостерігаються щілиновидні порожнини.

Аденоми

  • Фіброаденома
  • Мікроскопічно пухлина складається із залозистих структур (проток) різної форми і величини. На рисунку вони позначені цифрою “1”. Протоковий епітелій розміщується на базальній мембрані, зберігає полярність і комплексність.
  • Строма представлена великою кількістю сполучної тканини (позначена цифрою “2”), яка у загальній структурі пухлини значно переважає над залозистою паренхімою.

Найчастіше зустрічається фіброаденома,яка може бути представлена двома варіантами:

  • Найчастіше зустрічається фіброаденома,яка може бути представлена двома варіантами:
  • інтраканалікулярна фіброаденома: строма росте в протоки, стискаючи їх і надаючи їм химерної щілиноподібної форми;
  • периканалікулярна фіброаденома: фіброзна строма росте навколо проток, при цьому останні набувають вигляду округлих дрібних трубочок.
  • Часто обидва зазначені варіанти виявляються в одній пухлині.
  • Філоїдна (листоподібна) пухлина, яку раніше вважали однією з форм інтраканалікулярної фіброаденоми, нині розглядається як самостійна (стромальна) пухлина. Розрізняють доброякісний, термінальний і злоякісний варіанти цієї пухлини. Для неї характерна багата клітинами строма, часто з ознаками атипізму. Стромальний компонент часто малігнізується, наслідком чого є розвиток саркоми.
  • Органоспецифічні епітеліальні пухлини молочної залози

Аденоми ендокринних органів характеризуються вираженою органною специфічністю.

  • Аденоми ендокринних органів характеризуються вираженою органною специфічністю.
  • Ці пухлини можуть мати гормональну активність (таку ж, як і тканина, з якої вони походять) і викликати певні ендокринні розлади. В той же час зустрічаються і гормонально-неактивні, варіанти, які можуть мати безсимптомний перебіг.
  • Пухлини, які виникають з ендокринних клітин, що відносяться до APUD-системи, і продукують біогенні аміни або поліпептидні гормони, отримали назву апудоми.
  • Органоспецифічні епітеліальні пухлини ендокринних органів

Апудоми дуже різноманітні. Назва конкретної пухлини, як правило, походить від назви гормону, який вона продукує

  • Апудоми дуже різноманітні. Назва конкретної пухлини, як правило, походить від назви гормону, який вона продукує
  • До апудом належать:
  • аденоми ендокринних залоз (гіпофіза, епіфіза, підшлункової залози);
  • парагангліоми: хромоффінна (феохромоцитома) та нехромоффінна (хемодектома);
  • карциноїд.
  • Апудоми часто мають злоякісний перебіг. Ймовірність малігнізації зростає із збільшенням розмірів пухлинного вузла, тому навіть високодиференційовані макроапудоми (без ознак клітинного атипізму) розглядають як потенційно злоякісні.
  • Органоспецифічні епітеліальні пухлини ендокринних органів

Карциноїд

  • Карциноїд
  • Традиційно термін застосовується в основному до пухлин, що виникають з ентерохромаффінних клітин шлунково-кишкового тракту, які продукують біогенні аміни (серотонін). В той же час карциноїдами називають також схожі пухлини і іншій локалізації (наприклад, легенів).
  • Найчастіше зустрічається в апендиксі (як правило, випадкова знахідка) і в тонкій кишці до (30%).
  • Може зумовити розвиток карциноїдного синдрому, що супроводжується почервонінням шкірних покривів, водною діареєю, бронхоспазмом і неінфекційним тромбоэндокардитом клапанів правих відділів серця.
  • Органоспецифічні епітеліальні пухлини ендокринних органів

Карциноїд

  • Карциноїд
  • Макроскопічно – це пухлина без чітких меж, зазвичай до 1 см в діаметрі (зрідка можуть бути великі пухлини). На розрізі жовтявого забарвлення. Росте у підслизовому шарі, інколи може виразкуватися.
  • Органоспецифічні епітеліальні пухлини ендокринних органів

Карциноїд

  • Карциноїд
  • Мікроскопічно пухлина складається з гнізд і тяжів полігональних клітин (які часто утворюють розетки навколо капілярів), розділених прошарками сполучної тканини. Клітини дають аргентоффінну реакцію, яка застосовується для верифікації карциноїду.
  • Зрідка карциноїд може малігнізуватся і метастазувати. Зазвичай, це великі пухлини, в яких спостерігаються виражені ознаки клітинного атипізму.
  • Органоспецифічні епітеліальні пухлини ендокринних органів

Доброякісні пухлини з характерною локалізацією

  • Аденоми гіпофiзу.
  • Один и той же гормон може продукуватися різними клітинами, тому в даний час аденоми класифікують залежно від продукованого гормона.
  • А. Соматотропна аденома:
  • Складається переважно з еозінофільних клітин;
  • Продукує соматотропін (гормон росту);
  • У дітей призводить до гігантизму, у дорослих – до акромегалії (збільшення рук, ніг, щелеп, носа, внутрішніх органів; супроводжується гіперглікемією, остеопорозом та гіпертензією).

Доброякісні пухлини з характерною локалізацією

  • Аденоми гіпофізу.
  • Б. Кортикотропна аденома:
  • Складається переважно з базофільних клітин;
  • Продукує адренокортикотропний гормон (АКТГ);
  • Зумовлює розвиток хвороби Іценко-Кушинга,що супроводжується гіперкортицизмом (гіперфункцією кори наднирників).
  • В. Пролактинома
  • Продукує пролактин;
  • Складається переважно з хромофобних клітин;
  • У жінок зумовлює аменорею та галакторею; у чоловіків –імпотенцію, інколи –галакторею.

Доброякісні пухлини з характерною локалізацією

  • Аденоми подшлункової залози.
  • Виникають з клітин острівцевого апарату.
  • А. Інсулінома:
  • Розвивається з бета-клітин;
  • Продукує інсулін;
  • Має трабекулярну або тубулярну будову ;
  • Супроводжується гіпоглікемічним синдромом.
  • Б. Глюкагонома:
  • Розвивається з А-клітин;
  • Продукує глюкагон;
  • Має трабекулярну будову;
  • Викликає гіперглікемічні стани та цукровий діабет (вторинний).

Доброякісні пухлини з характерною локалізацією

  • Аденоми
  • В. Гастринома:
  • Розвивається з G-клітин;
  • Продукує гастрин (який викликає гіперплазію парієтальних клітин слизової оболонки шлунка та стимуляцію вироблення соляної кислоти);
  • Має трабекулярну будову;
  • Супроводжується синдромом Золлінгера-Еллісона, для якого характерні множинні рецидивуючі пептичні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки;
  • В 70% випадків має злоякісний перебіг.
  • Г. Феохромоцитома (хромаффінна парагангліома):
  • Найчастіше виникає з хромаффінних клітин мозкової речовини наднирників;
  • Якщо пухлина виникає з позанаднирникової хромаффінної тканини, то вона называється парагангліомою;
  • Продукує адреналін та норадреналін;
  • Викликає артеріальну гіпертензію (вторинну);
  • В 10% випадків малігнізується.

Злоякісні епітеліальні пухлини

  • Мають назву рак або карцинома.
  • Загальна характеристика.
  • Зустрічаються значно частіше, ніж інші види злоякісних пухлин.
  • Часто пов’язані з попередніми захворюваннями та станами, які отримали назву передракових.
  • Розвиток багатьох карцином (морфогенез) пов’язаний з попередніми змінами епітелія – гіперплазією, метаплазією, дисплазією.
  • Єдиним передраковим процесом в даний час вважають дисплазію епітелію, яка, прогресуючи від слабкої до помірної та важкої, може призводити до розвитку карциноми in situ і в подальшому інвазивного раку, проростаючого оточуючі тканини.

Злоякісні епітеліальні пухлини

  • Карцинома in situ (рак на місці) – внутрішньоепітеліальна пухлина, яка не виходить за межі базальної мембрани.
  • Дисплазія та її перехід в рак добре вивчені в шийці матки, в молочній залозі, в товстій кишці та деяких інших органах.
  • В багатошаровому пласкому епітелії шийки матки дисплазія проявляється дезорганизацією епітеліального пласта з втратою полярності клітин, гіперхромією ядер,яка починається в базальних шарах і розповсюджується в зовнішні шари, супроводжуючись збільшенням ступеню клітинного атипізму.

Злоякісні епітеліальні пухлини

  • Легка дисплазія захоплює не більше 1/3 товщі шару.
  • Помірна дисплазія охоплює близько половини товщі епітелію.
  • Тяжка дисплазія займає 2/3 товщі епітеліального пласта, при цьому відзначається значний поліморфізм клітин, видно мітози.
  • Для карциноми in situ характерні ураження всієї товщі епітелію, значний клітинний поліморфізм.
  • В багатьох випадках буває складно розрізнити тяжку дисплазію та карциному in situ , у зв’язку з чим запропоновано об’єднати обидва стани під назвою CIN 3 ( цервікальна інтраепителіальна неоплазія 3) та застосовувати єдину тактику лікування.

Злоякісні епітеліальні пухлини

  • Чітко визначається зв’язок між дисплазією (атиповою гіперплазією) протокового епітелію молочної залози та розвитком карциноми in situ .
  • Атипова гіперплазія представлена проліферацією протокового епітелію з порушенням його полярності, ознаками клітинного атипізму.
  • Карцинома in situ (внутрішньопротокова карцинома, неінвазивна карцинома): просвіт розширених протоків залози заповнено поліморфними пухлинними клітинами з численними мітозами, ядра крупні, гіперхромні, ядерно-цитоплазматичний індекс збільшений. Інколи в просвіті можуть визначатися ділянки некрозу. Пухлинні клітини не виходять за межі базальної мембрани.
  • Карцинома in situ не метастазує.
  • Для інвазивного раку характерні всіознаки злоякісні пухлини.
  • Рак метастазує переважно лімфогенно: перші метастази виникають в регіонарних лімфовузлах; в подальшому можуть виникати гематогенні або імплантаційні метастази.

Злоякісні епітеліальні пухлини

  • Гістологічні форми раку без специфічної локализації в органах.
  • Плоскоклітинний рак .
  • Розвиваеться з багатошарового плаского епітелію в шкірі, в шийці матки, гортані та інших слизовихх оболонках, вкритих багатошаровим пласким епітелієм. В легенях виникає на тлі пласкоклітинної метаплазії бронхіального епітелія.
  • Може бути высоко-, помірно та низькодиференційованим.
  • Для високодиференційованого раку(із зроговінням) характерно утворення позаклітинного кератину у вигляді «ракових перлин»; при низькодиференційованому раку(без зроговіння) кератин відсутній; при помірно диференційованому пласкоклітинному раку часточки кератину зазвичай виявляють внутрішньоклітинно.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Гістологічні форми раку без специфічної локализації в органах.
  • Пласкоклітинний рак.
  • Пласкоклітинний високодиференційований рак легені (із зроговінням): в стінці бронхів та тканини легені видно тяжі та комплекси атипового плаского епітелія. В клітинах, гіперхромія ядер, поодинокі мітози. В центрі комплексів візуалізується кератин у вигляді пошарових утворів рожевого кольору – «ракових перлин». Строма пухлини добре виражена, представлена грубоволокнистою сполучною тканиною, інфільтрованою лімфоїдними елементами.
  • Пласкоклітинний низькодиференційований рак легені (без зроговіння): в стінці бронха та прилеглих ділянках легеневої тканини видно пласти і тяжі атипового плаского епітелію. Клітини поліморфні, ядра їх гіперхромні, місцями з фігурами атипових мітозів.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Гістологічні форми раку без специфічної локализації в органах .
  • Аденокарцинома (залозистий рак).
  • Розвивається з призматичного епітелію, вистилаючого слизові оболонки, а також з залозистого епітелію самих різних органів.
  • Характерною мікроскопічною особливістю є наявність залоз.
  • В залежності від ступеню диференціювання вирізняють: високо-, помірно-, та низькодиференційовані аденокарциноми.
  • По мірі зниження ступеню диференціації пухлини здатність до утворення залоз втрачається: в низькодиференційованих аденокарциномах звичайно важко вирізнити невеликі залозистоподібні структури.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Гістологічні форми раку без специфічної локализації в органах .
  • Аденокарцинома.
  • Високодиференційована аденокарцинома товстої кишки представлена залозами різної форми та величини, утвореними клітинами з незначними ознаками клітинного атипізму: поліморфізмом, гіперхромією ядер, наявністю поодиноких мітозів. В багатьох залозах визначається стратифікація епітелію (багаторядність). Пухлинна тканина інфільтрує всю товщу стінки кишки, на поверхні видно ділянки некрозу та звиразкувння, оточені запальним інфільтратом.
  • Низькодиференційована аденокарцинома представлена дрібними залозистоподібними структурами, а також гніздними скупченнм і тяжами клітинами з вираженими ознаками атипізму.
  • Особливим різновидом низькодиференційованими аденокарциноми являеться аденокарцинома з скіррозним типом росту (скіррозна аденокарцинома), характерна надмірністю фіброзної строми (десмопластична реакція, індукована пухлинними клітинами), яка стискає паренхіму пухлини, представлену невеликими гніздними скупченнями різко атипових гіперхромних клітин та дрібними залозистоподібними структурами. Така пухлина має хрящевидну консистенцію. Часто зустрічається в шлунку, молочній, підшлунковій та передміхуровій залозі.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Недиференційований рак (приналежність клітин до певного виду епітелію при звичайних методах дослідження встановити неможливо).
  • А. Дрібноклітинний рак. Зустрічається в шлунку, найбільш характерний для легень (часто володіє гормональною активністю, тому його можна причислити до апудом), проте може зустрічатися і в інших органах.
  • Мікроскопічна картина: пухлина складається з майже не недиференційованих лімфоцитоподібних клітин, які не утворють будь-яких структур, а диффузно інфільтрують стінку бронха та перибронхіальну тканину; строма дуже бідна. Видно вогнища некрозу пухлинної тканини.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Недиференційований рак.
  • Б. Крупноклітинний рак.
  • Часто зустрічається в шлунку, в легенях.
  • Пухлина складається з поліморфних гіперхромних з численними мітозами клітин, без утворення жодних структур.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Недиференційований рак.
  • В. Перстневидно-клітинний рак.
  • Найбільш характерний для шлунка, але може зустрічається також і в інших органах.
  • Мікроскопічна картина: пухлина представлена недиференційованими клітинами, цитоплазма яких заповнена слизом, а ядро зміщене до клітинної мембрани і сплющене; при ШИК-реакції цитоплазма клітин забарвлюється в малиновий колір. Перстневидноклітинний рак відносять до низькодиференційованої аденокарциноми.

Злоякісні епітелільні пухлини «органонеспецифічні»

  • Недиференційований рак.
  • Г. Медуллярний рак.
  • Найбільш характерний для молочної залози.
  • Макроскопічна картина: пухлина звичайно більших розмірів, м’якої консистенції, біло-рожевого кольору, поверхня розрізу гладка.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Недиференційований рак.
  • Медуллярний рак.
  • Мікроскопічна картина:
  • Пухлина представлена крупними поліморфними клітинами з крупними ядрами, в яких виразно розрізняються ядерця, видно численні мітози, в тому числі атипові. Межі клітин погано розрізняються, що надає пухлині вид симпластів. Строма бідна. Характерні поширені некрози, крововиливи. В молочній залозі, незважаючи на недиференційований вид, медуллярний рак має меньш злоякісний перебіг, ніж інші форми інвазивного протокового раку.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Д.Недиференційований рак з скіррозним типом росту.
  • Зустрічається переважно в шлунку.
  • Микроскопічна картина: невеликі гніздні скупчення та тяжі атипових поліморфних гіперхромних пухлинних клітин в масивних полях фіброзної строми.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органонеспецифічні»

  • Гистологічні форми раку з специфічною локалізацією в органах.
  • Прикладом злоякісних епітеліальних пухлин з «явною органною специфічністю» можуть бути світлоклітинний рак нирки та хоріонкарцинома.
  • 1.Світлоклітинний рак нирки.
  • Одна з найбільш частих форм нирково-клітинного раку, який розвивається з епітелію канальців.
  • Пік захворювання припадає на вік 40-60 років; частіше хворіють чоловіки.
  • Метастазує переважно гематогенно, перші метастази звичайно з’являються в легенях.
  • Характерні проростання пухлини в ниркову вену та розповсюдження її порожнистою веною (аж до серця).

Злоякісні епітеліальні пухлини «органоспецифічні»

  • Світлоклітинний рак нирки.
  • Макроскопічна картина: пухлина має форму кулястого вузла часто з чіткими межами (фібропластична реакція в нирковій тканини по периферії – псевдокапсула – створює хибне враження про експансивний ріст пухлини). На розрізі вузол має строкатий вигляд: яскраво-жовтого кольору з крововиливами. Жовті ділянки пухлини нагадують тканину кори наднирника, тому в минулому вважали, що пухлина розвиваеться з клітин наднирника, та називали ії гіпернефроїдний рак.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органоспецифічні»

  • Світлоклітинний рак нирки.
  • Мікроскопічна картина:
  • Пухлина представлена клітинами з дрібними гіперхромними ядрами та оптично порожньою (світлою) цитоплазмой, які утворюють солідно-альвеолярні структури. Характерні численні судини синусоїдного типу, крововиливи. При фарбуванні суданом ІІІ кріостатних зрізів в цитоплазмі клітин виявляються ліпіди.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органоспецифічні»

  • Хоріонкарцинома.
  • Злоякісна пухлина, джерелом якої є трофобласт.
  • Виникає у молодих жінок після аборту, пологів, часто на тлі деструюючого міхурцевого занеску (хоріоаденоми).
  • В переважній більшості випадків хоріокарцинома розвивається в матці; зрідка можливий розвиток ектопічної хоріокарциноми (поза маткою); виключно рідко виникає у чоловіків.
  • Пухлина дає ранні гематогенні метастази в легені, мозок, печінку и т. д.. В метастазах часто виникають крововиливи. Характерний прояв метастазів в легені – кровохаркання.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органоспецифічні»

  • Хоріонкарцинома.
  • Макроскопічна картина:
  • Пухлина має вигляд кулястого м’якого вузла темно-червоного кольору.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органоспецифічні»

  • Хоріонкарцинома.
  • Мікроскопічна картина:
  • Пухлина складається з похідних трофобласту, представлених однорідними світлими (Лангхансів епітелій) клітинами – похідними цитотрофобласту – та крупними поліморфними синцітіальними клітинами з гіперхромними ядрами – похідними синцитіотрофобласту. Між пластами пухлинних клітин розташовуються порожнини, заповнені кров’ю. Видно численні крововиливи та ділянки некрозу.

Злоякісні епітеліальні пухлини «органоспецифічні»

  • Хоріонкарцинома.
  • Пухлина гормонально-активна – виробляє хоріальний гонадотропін, підвищення рівня якого в сечі та крові служить діагностичною ознакою.
  • Хоріальний гонадотропін іммуногістохімічно може бути в пухлинних клітинах.
  • З продукцією гормона можуть бути пов’язані різні зміни в органах: децидуальна реакція ендометрія, гіперплазія молочних залоз, тека-лютеїнові кісти в яйниках.
  • Без лікування прогноз вкрай поганий.
  • При адекватній хіміотерапії за відсутності метастазів 5-річне виживання складає майже 100%, за наявності метастазів -80%.

Каталог: data -> kafedra -> internal -> distance -> presentations -> Українська -> 1%20курс -> Патологічна%20анатомія
1%20курс -> Підготували: к х. н., доц. Іванець Л. М. ас. Козачок С. С
1%20курс -> Електронна медична апаратура План лекції
1%20курс -> Лектор: доцент кафедри медичної біології, к м. н. Бігуняк Тетяна Володимирівна Мета лекції
1%20курс -> Історія педагогічної думки
1%20курс -> Тема: Україна в Першій світовій війні і післявоєнний період
1%20курс -> Основні риси філософії середньовіччя


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка