Export Finance and Insurance Corporation) та Комісія сприяння торгівлі



Скачати 36.29 Kb.
Дата конвертації18.01.2020
Розмір36.29 Kb.
Австралія

В Австралії існує два основні інститути, які реалізують державну політику сприяння експорту. Це Австралійська корпорація фінансування і страхування експорту (Export Finance and Insurance Corporation) та Комісія сприяння торгівлі (АУСТРЕЙД). Австралійська корпорація фінансування і страхування експорту є офіційним експортно-кредитним агентством Австралії, яка була створена 1 листопада 1991 року відповідно до Закону про корпорації «Експортні фінанси та страхування» від 1991 р. у формі статутної корпорації діяльність якої повністю підпорядковується уряду Австралії. До 1991 р. EFIC здійснювала свою діяльність відповідно до інших нормативно-правових актів. Вперше експортні операції за підтримкоюв EFIC було здійснено в 1956 році. EFIC є спеціалізованою організацією, що надає фінансові послуги з підтримки австралійських підприємств, які експортують та інвестують за кордон, надаючи фінанси, фінансові гарантії, страхові, облікові та консультаційні послуги. За оцінками Міністерства торгівлі Австралії, за участі EFIC було здійснено до 5% всього експорту країни. EFIC зосереджує свою діяльність на страхуванні політичних і комерційних ризиків, наданні гарантій банкам, що фінансують закупки австралійських товарів, гарантуванню акредитивів і безпосередньому кредитуванні закупки експортних товарів та наданні оборотного капіталу для виробництва експортних товарів. Тривалість кредитів і гарантій коливається від 2 до 14 років, процентні ставки по кредитах і страхові премії визначаються на ринковому рівні із урахуванням премії, необхідної для покриття операційних затрат. EFIC надає послуги середнім та малим підприємствам, що мають достатній виробничий і технологічний потенціал для успішного експорту, які, однак, не можуть отримати кредитування від недержавних банків та фінансових установ через досить високі ризики й невелику прибутковість таких операцій. EFIC надає підтримку експортерам таких товарів як різні види сировини: деревина, срібло, золото, залізна руда, тютюн, цукор, спеції, пшениця і жито, сира нафта, чавун, коване залізо, сталь , емальоване залізо, графіт, побутова електроніка.

EFIC є фінансово самостійною та прибутковою організацією, проте коли уряд вважає, що підтримка того чи іншого проекту є стратегічно важливою, він може зобов’язати EFIC його прийняти, беручи на себе всі ризики й доходи від подібного проекту.

Позики, гарантії, облігації та фінансові рішення EFIC допомагають австралійським компаніям:



  • забезпечити безпечні експортні контракти на товари або послуги;

  • розширювати свою присутність на міжнародному рівні;

  • виграти контракти на ланцюг поставок експортних товарів.

В Австралії також існує Комісія сприяння торгівлі (АУСТРЕЙД), яка відповідає за підтримку виходу австралійських експортерів на світовий ринок. Міністерство торгівлі Австралії та незалежна Комісія із продуктивності Австралії дослідили ефективність програми АУСТРЕЙД із надання грантів на покриття маркетингових витрат австралійських експортерів. Відповідно до результатів оцінки Міністерства торгівлі збільшення витрат на маркетинг на 1 дол. США веде до збільшення експорту на 12,5 дол. США. Дослідження Комісії з продуктивності вказує на 27% зростання експорту завдяки маркетинговим заходам, однак у довгостроковій перспективі це зростання становить 13% і є статистично незначимим.

Отже, в Австралії була досить успішно застосована модель ЕКА як фінансово незалежного державного підприємства, підтриманого гарантіями уряду. Таке підприємство працює на умовах, близьких до ринкових, дозволяючи при мінімальних державних затратах здійснювати значну підтримку експорту. Ефективна політика співпраці з приватним сектором дозволила уникнути втрат унаслідок витіснення приватних вкладень. Успіх австралійської моделі став можливим лише завдяки значним інвестиціям у людський капітал, інформаційній підтримці австралійського уряду, успішному ризик-менеджменту, кваліфікованому керівництву й операційній незалежності.



Нова Зеландія

Експортно-кредитний офіс (NZECO) чи Експортно-кредитне агентство (ЕКА) є новозеландським експортно-кредитним агентством і підрозділом казначейства. NZECO працюємо разом з іншими урядовими агентствами для просування новозеландського експорту та інвестицій, пов'язаних з експортом шляхом надання спеціалізованого страхування торгових кредитів і фінансових гарантій при підтримці уряду Нової Зеландії. Роль NZECO – доповнювати, а не конкурувати з приватним сектором, надаючи підтримку малому та середньому бізнесу. NZECO здійснює кредитне страхування, надає короткострокові торгові кредити, експортні кредитні гарантії, допомагає знизити ризик погашення кредитів. NZECO надає підтримку експортерам таких товарів як автомобілі та транспортні засоби (велосипеди, мотоцикли, човни, трактори), інтегральні схеми та продукти електроніки, готові вироби (меблі, годинники, ювелірні вироби).


Африка

Африканський експортно-імпортний банк (African Export Import Bank) був створений в Абуджі в жовтні 1993 року урядами африканських країн, африканськими приватними та інституційними інвесторами, а також неафриканськими фінансовими установами та приватними інвесторами з метою фінансування, розвитку і розширення внутрішньої та зовнішньої торгівлі в Африці. Банк зі штаб-квартирою в Каїрі, столиці Арабської Республіки Єгипет, почав свою діяльність 30 вересня 1994 року після підписання Угоди про штаб-квартиру з урядом приймаючої країни в серпні 1994 року. Банк має філії в Хараре, Абуджі та Абіджані і незабаром відкриє філію в Східній Африці. Діяльність Афрексімбанка полягає у фінансуванні і розвитку торгівлі за допомогою трьох напрямів: кредит (торгове і проектне фінансування), ризик (страхування гарантій і кредитів) та торгова інформація і консультаційні послуги (консультації з купівлі/продажу; підвищення акціонерного капіталу, брокерські послуги з торгівлі вуглецевими кредитами згідно з Кіотським протоколом; і організація фінансування придбання для африканських підприємців, а також приватизація, придбання акцій, злиття, просування проектів та викуп позикових коштів).

Місія African Export Import Bank стимулювати розширення, диверсифікацію і розвиток торгівлі в Африці, діючи як орієнтований на прибуток, соціально відповідальний фінансовий інститут і центр передового досвіду в питаннях торгівлі в Африці. Операції Банку регулюються його Статутом, який відповідає світовій практиці в питаннях управління. Клієнти Банку також зобов'язані працювати відповідно до загальноприйнятих стандартів управління. Станом на 31 грудня 2017 року Статутний капітал Банку становив 5 млрд. доларів США. Банк має чотири категорії акціонерів, а саме: КЛАС «А» включає уряди африканських країн, центральні банки, африканські регіональні та субрегіональні установи; КЛАС «В» складається з африканських приватних інвесторів і фінансових установ; КЛАС «С» складається з неафриканським фінансових установ, експортно-кредитних агентств і приватних інвесторів; КЛАС «D» був створений в грудні 2012 року, відповідно до якого будь-якій фізичній або юридичній особі можуть бути надані акції.



Африканський банк розвитку (АФБР) один із міжнародних фінансових інститутів, які надають фінансову допомогу у формі кредитів країнам, що її потребують, сприяє становленню єдиної фінансової системи світового співтовариства; регіональний кредитно-фінансовий інститут країн африканського континенту, мета якого полягає у сприянні економічному розвиткові і соціальному прогресу країн-членів шляхом фінансування і кредитування програм регіонального розвитку, заохочення державних і приватних інвестицій, надання технічної допомоги. Функціонує з 1966 р. у складі 50 африканських держав.

Регіональні члени: Алжир, Ангола, Бенін, Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Конго, Джібуті, Єгипет, Замбія, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія, Коморські Острови, Кот-д'Івуар, Лесото, Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Марокко, Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан-Томе і Прінсіпі, Свазіленд, Сейшельські острови, Сенегал, Сомалі, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того, Туніс, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Південно-Африканська Республіка.

Нерегіональні члени: Австрія, Аргентина, Бельгія, Бразилія, Великобританія, Німеччина, Данія, Індія, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Кувейт, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Саудівська Аравія, США, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, Південна Корея, Японія.

Ключові напрямки діяльності АБР:



  • сприяння економічному та соціальному розвитку регіональних країн-членів;

  • фінансування інвестиційних програм і проектів;

  • розвиток державно-приватного партнерства;

  • координація з багатосторонніми інститутами розвитку з метою надання синдикованого кредитування;

  • надання банківських гарантій країнам-учасницям;

  • надання технічної допомоги країнам регіональним членам в підготовці проектів розвитку.

Переважні сфери фінансування банку – сільське господарство та інфраструктура.
Латинська Америка

Міжамериканський банк розвитку (англ. Inter-American Development Bank) – міжнародна фінансова організація, створена в 1959 року з метою фінансової підтримки економіки країн Латинської Америки і Карибського басейну. Банк створений 8 квітня 1959 р. за принципом акціонерного товариства 19 американськими державами. Пізніше іншими акціонерами банку стали неамериканські держави. Діяльність МБР пов’язана з іншими фінансовими організаціями, пов'язані з діяльністю Міжамериканського банку розвитку: 1986 р. – Міжамериканська інвестиційна корпорація та 1993 р. – Багатосторонній інвестиційний фонд. Всі три організації: Міжамериканський банк розвитку, Міжамериканська інвестиційна корпорація та Багатосторонній інвестиційний фонд утворюють групу Міжамериканського банку розвитку.

Країни-члени: Аргентина, Еквадор, Нікарагуа, Австрія, Сальвадор, Норвегія, Багамські Острови, Фінляндія, Панама, Барбадос, Франція, Парагвай, Бельгія, Німеччина, Перу, Беліз, Гватемала, Португалія, Болівія, Гайана, Словенія, Бразилія, Гаїті, Іспанія, Канада, Гондурас, Суринам, Чилі, Ізраїль, Швеція, Китай, Італія, Швейцарія, Колумбія, Ямайка, Тринідад і Тобаго, Коста-Ріка, Японія, Великобританія, Хорватія, Корея, США, Данія, Мексика, Уругвай, Домініканська Республіка, Нідерланди, Венесуела. Сьогодні МБР належить 48 державам-членам, з яких 26 є позичальниками в Латинській Америці і Карибському басейні. Виборче право кожної країни-члена засноване на її підписці на ресурси установи. Щоб стати регіональним членом, країні необхідно попереднє членство в Організації американських держав. Щоб стати нерегіональних членом, країна повинна бути членом Міжнародного валютного фонду. Другим основною вимогою є підписка на акції Спільного капіталу і внесок в Фонд спеціальних операцій.

Основна мета діяльності: покращення життя населення в Латинській Америці і Карибському басейні. Через фінансову і технічну підтримку країнам, які працюють над скороченням бідності і нерівності, Банк допомагає поліпшити охорону здоров'я та освіту і розвинути інфраструктуру. Банк надає кредити, гранти та технічну допомогу і проводить велику кількість досліджень. Напрямками діяльності Банку є три основні завдання розвитку: соціальна інтеграція і рівність, продуктивність та інновації, економічна інтеграція та три суміжних питання: гендерна рівність і культурна різноманітність, зміна клімату та екологічна стійкість; інституційний потенціал і верховенство закону.
Колумбія

Bancoldex є банком розвитку, який сприяє зростанню бізнесу і зовнішньої торгівлі в Колумбії. Діяльність Банку зосереджена на збільшенні експорту, підтримці продуктивності та конкурентоспроможності експортерів, приділяючи особливу увагу малому та середньому бізнесу, сприяючи захисту навколишнього середовища і пом'якшенню наслідків зміни клімату та діючи в якості інструменту для відновлення структури бізнесу в районах лих або погіршення економічних умов. Створений 1 січня 1992 р., штаб-квартира знаходиться в Боготі, Колумбія.

Bancóldex є банком другого рівня, тобто його кредитні ресурси не виплачуються безпосередньо підприємцям, а підтримуються фінансовими посередниками для витрачання цих ресурсів: комерційними банками, фінансовими корпораціями, фінансові, ощадно-кредитні кооперативи, фонди працівників і банківські кореспонденти за кордоном . Bancóldex надає свої кредити в такий спосіб: запит на кредит обробляється через фінансового посередника, який має затверджену кредитну квоту в Bancóldex. Кожен фінансовий посередник встановлює додаткові вимоги і умови в своєї внутрішньої кредитної політики, які повинні виконуватися підприємцями, щоб мати доступ до ресурсів, що нараховується на кредитні лінії Bancóldex.



Банк з метою сприяння розвитку бізнесу має різні інструменти підтримки для всебічної допомоги колумбійським підприємцям на кожному етапі їх розвитку. Для цього, крім надання традиційного кредиту, у нього є різні продукти, такі як мікрострахування, знижки на рахунки, послуги з міжнародних банківських операцій, програма Bancoldex Capital і інші, а також нефінансові продукти, такі як бізнес-тренінги і програми.
Бразилія

PROEX. Проект по фінансуванню експорту є основним державним агентом з фінансування експорту товарів та послуг, особливо мікро і малих підприємств. Banco do Brasil є ексклюзивним фінансовою установою уряду і відповідає за його управління. Існує три види кредитної допомоги:

  • Financiamento (Фінансування): це пряме фінансування бразильського експортера або імпортера для оплати готівкою експортеру за рахунок фінансових ресурсів. Tesouro Nacional (Національне казначейство). Він призначений спеціально для компаній з максимальним річним валовим доходом в 60 млн. дол.

  • Equalização de Taxas de Juros (вирівнювання процентних ставок): в цьому методі PROEX відповідає за частину фінансових витрат, що надаються фінансовими установами, шляхом оплати вирівнювання, роблячи їх сумісними з такими на міжнародному ринку.

  • Financiamento a Produção Exportável (Фінансування експортного виробництва): попередня відвантаження PROEX – цей метод був створений для задоволення попиту на ресурси для фінансування виробництва товарів і послуг, призначених для експорту.

Переваги

  • скорочення часу на оплату імпорту, при цьому експортер отримує оплату готівкою;

  • швидке прийняття рішень щодо фінансування;

  • немає мінімальної межі вартості або кількості товарів на одну операцію або перевезення;

  • якщо в результаті відвантаження не відбудеться, експортеру не доведеться оплачувати товар;

  • про експорт товару можна домовитися в будь-яких умовах продажів, що практикуються на міжнародному ринку.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка