Формалізоване складання довідкових та рекомендаційних анотацій




Скачати 228,91 Kb.
Дата конвертації08.01.2017
Розмір228,91 Kb.
Лабораторна робота №1.5

Тема: Формалізоване складання довідкових та рекомендаційних анотацій

Мета роботи

У результаті засвоєння навчального матеріалу лабораторної роботи №1.5, ви повинні знати та вміти як:



  • здійснювати анотування документів.

Умовні позначення

Наступні типографічні умовні позначення, використовуються в цій лабораторній роботі:



«Напівжирний шрифт» — елемент користувацького інтерфейсу.

«Моноширинний шрифт» — текст, який вводить користувач.

Порядок виконання команд програмного забезпечення, які повинен виконати користувач, щоб досягти бажаного результату, виділяється так:

Заповнивши потрібні поля форми натисніть кнопку «OK».

Примітки, що містять додатковий пояснювальний матеріал, виділяються наступним чином:

Примітка. Змінити опис документу можна іншим способом.

Важливі зауваження та попередження, виділяються так:



Увага! Запис у внутрішній базі даних зберігається…

Попередні умови

  • Студент виконав лабораторну роботу №1.4.

Робочі та допоміжні методичні матеріали:

  • Добірка наукових статей з електронного періодичного видання у файлі «papers.doc»;

  • Схема однорівневого бібліографічного опису електронного ресурсу за ДСТУ 7.1:2006 та ISBD 2007 у файлі
    «1level.BD.schema.of.electron.resource_pub.doc»;

  • Методика формалізованого складання довідкової анотації (автори: Н. І. Гендіна, І. Л. Скіпор)* у файлі «indicative.abstract.technique.pdf»;

  • Методика формалізованого складання рекомендаційної анотації (автори: Н. І. Гендіна, І. Л. Скіпор)* у файлі «indicative.abstract.technique.pdf».

* Формирования информационной культуры личности в библиотеках и образовательных учреждениях [Текст] : Учебно-методическое пособие / [Н. И. Гендина, Н. И. Колкова, И. Л. Скипор, Г. А. Стародубова] ; науч. ред. Н. И. Гендина. — М., 2002. — 308 с.

Вимоги до захисту лабораторної роботи та оформлення звіту

Для допуску до захисту необхідно мати правильно оформлений звіт в електронному вигляді.

Результати виконання завдання роботи повинні бути викладені у вигляді звіту з лабораторної роботи. Звіт оформлюється один на кожного студента. У випадку виявлення ідентичних за змістом звітів, такі студенти отримують за дану роботу нуль балів.

У звіті повинні бути викладені:



  • мета роботи;

  • короткий виклад завдання;

  • результати виконання всіх пунктів завдання, а саме:

  • довідкова аналітична анотація разом з бібліографічним описом для наукової статті з електронного періодичного видання;

  • рекомендаційна аналітична анотація разом з бібліографічним описом для наукової статті з електронного періодичного видання;

  • висновки, які не повинні дублювати завдання та мету роботи, а повинні містити оцінку та аналіз результатів, отриманих в роботі, порівняння практичних результатів з теоретичними положеннями.

Основні теоретичні відомості

Методика анотування документів

У практиці анотування поширені схеми, створені на основі різних підходів до структурування інформаційних елементів.

Так, широко відома й активно використовується структура анотації, запропонована Н.І. Гендіною, до якої входять: 1. Відомості про автора твору. 2. Стисла довідка про творчість автора. 3. Відомості про зміст твору. 4. Оцінка твору. 5. Стильові особливості твору. 6. Характеристика художньо-поліграфічного і редакційно-видавничого оформлення. 7. Читацька адреса.

У цілому можна сказати, що анотації на документи наукового характеру найчастіше подають відомості про характер твору, основну тему, розглянуті проблеми, про об'єкти, мету дослідження та одержані результати, у них підкреслюється, що нового вносить твір у розробку теми, чим він відрізняється від інших, близьких до нього за тематикою і призначенням, а якщо цей документ є перевиданням, то вказується на його відмінності від попередніх видань. У разі необхідності можуть бути надані відомості про автора.

Визначивши тип та інформаційну структуру анотації, переходять безпосередньо до процесу анотування.

Процес анотування можна поділити на три етапи: підготовчий, основний і заключний.

На підготовчому етапі приступають до аналізу первинного документа, у ході якого здійснюють загальне ознайомлення з документом, виявляють фрагменти тексту, що відповідають інформаційним елементам анотації, відокремлення і первинне осмислення цих фрагментів.

Одночасно з виявленням окремих інформаційних елементів анотації вирішують питання про доцільні засоби стимулювання до читання первинного документа. Їх використовують, як правило, при складанні рекомендаційних анотацій. Ці засоби поділяються на три групи: проблемні, аргументні й емоційні.

Навіть глибоко проаналізувавши документ, не завжди можна виявити всі відомості, необхідні для його характеристики в анотації. Зазвичай це додаткові відомості про автора, історико-літературні довідки про твір, пояснення значення для наука чи техніки проблеми, якій присвячено анотований твір, різноманітні дані про конкретних осіб, країни, регіони, що розглядаються у творі, тощо. Такі відомості анотатор може знайти в довідкових виданнях, бібліографічних покажчиках, видавничих проспектах і т. ін. Щоб дати оцінку твору, доводиться звертатися до критичних статей, рецензій, відгуків.

На основному етапі складання анотації переходять до вивчення виявлених ключових фрагментів тексту і більш глибокого осмислення їх. При цьому використовуються два види читання: вивчаюче і реферативне. У процесі вивчаючого читання запам'ятовують інформацію, що стосується змісту тексту. Реферативне читання передбачає вилучення найбільш суттєвої інформації з документа і її узагальнення.

Саме на цьому етапі в процесі реферативного читання здійснюється синтезування, згортання інформації. Основними методами такого згортання є: цитування, перефразування, інтерпретація. Цитування — це дослівне відтворення фрагментів, речень, абзаців первинного документа. У межах цитування можна виділити екстрагування, тобто вибір з тексту найважливіших речень. Суть методу перефразування така сама, як і реферування, тобто застосування прийомів узагальнення й заміни термінів і понять, використаних у первинному документі, перефразування і відображення змісту твору в максимально короткій і загальній формі. При використанні методу інтерпретації характеристика документа здійснюється, виходячи із задуму анотатора, і може бути подана так, як уявляє і розуміє зміст документа анотатор.

Здійснивши узагальнення ознак змісту і формальних ознак первинного документа, доречно зіставити одержані результати з класифікаційними індексами і предметними рубриками, які надано документу на попередніх етапах його опрацювання. Не має бути розбіжностей у характеристиці документа за допомогою різних видів аналітико-синтетичної обробки.

Повністю усвідомивши, що таке документ і якою має бути анотація на нього, складають її план. План анотації є схематичним, тезисним переказом майбутньої анотації, її інформаційним каркасом. Він може бути коротким або докладним, повним. Крім інформаційних елементів у плані відображаються основні прийоми і методи надання інформації про твір. При складанні плану анотації добирають словесні кліше — маркери, що можуть бути використані при складанні її тексту. Так, наприклад, широко використовуються в практиці анотування такі словесні кліше, як: "видатний ... письменник...", "ім'я автора широко відоме...", "ідейні переконання автора сформувалися під впливом...", "творчість автора пронизана ідеєю... і належить до періоду..." або "головна (основна, генеральна) тема творчості...", "роман присвячено...", "оповідання і повісті поєднує тема...", "повість (оповідання, роман), що дала назву збірці..." тощо.

На заключному етапі процесу анотування текст анотації формулюється, редагується й остаточно оформляється.

Анотація має бути стислою, її обсяг становить приблизно 500 знаків, це 70 слів. Проте обсяг рекомендаційних анотацій не регламентується, вони більш розгорнуті.

Текст анотації прагнуть зробити доступним, щоб його легко і правильно сприймали користувачі. Мова анотації точна, конкретна і зрозуміла. Синтаксис анотації має бути простим, доцільно використовувати короткі прості речення, які складаються з 6—17 слів. Не можна зловживати прикметниками і дієприкметниками, складними граматичними зворотами. Бажано також обмежити використання іменників, оскільки вважається, що чим більше в анотації понять, переданих іменниками, тим складніша вона для розуміння. Легше сприймаються в анотаціях дієслова і дієслівна форма викладу.



Особливості складання довідкових анотацій

Для бібліографічних видань спеціальної бібліографії важливим є висвітлення проблематики анотованого твору, тому основним елементом цих анотацій виступають відомості, що розкривають, уточнюють назву. Всі інші ознаки твору подають, якщо без них неможливо зрозуміти його проблематику.

Часто в довідкових аналітичних анотаціях подають перелік питань, які розглядаються в документі, або назви його структурних частин (розділів, параграфів тощо).

Особливості складання рекомендаційних анотацій

Складаючи рекомендаційні анотації, важливо особливу увагу звернути на пояснення головного предмета твору. Поширеним прийомом рекомендаційного анотування є постановка низки цікавих або інтригуючих питань.

В аналітичному рекомендаційному анотуванні основна увага приділяється характеристиці об'єкта анотування в загальному контексті твору.

Методичні вказівки до виконання

Методика формалізованого складання довідкової анотації

Реализация формализованной методики составления справочных аннотаций предполагает знание объектов аннотирования (т.е. определения принципиальной возможности применения формализованной методики к данному классу первичных документов), знание структуры справочной аннотации и последовательность выполнения отдельных технологических операций.

В качестве объектов аннотирования выступают научные, учебные, справочные, нормативные, официальные издания; документы большого объема: сборники, собрания сочинений.

Структура справочной аннотации включает:

1. Библиографическое описание;

2. Текст аннотации, состоящий из следующих аспектов содержания первичного документа:

- Сведения об авторе;

- Сведения о форме (жанре) первичного документа;

- Предмет, объект или тема первичного документа;

- Время и место исследования;

- Характеристика содержания первичного документа;

- Причины переиздания и отличительные особенности данного издания;

- Характеристика справочного аппарата издания;

- Целевое и читательское назначение первичного документа.

В аннотируемом документе могут отсутствовать какие-либо аспекты из приведенного перечня, однако последовательность их изложения в аннотации сохраняется.


Методика формализованного составления справочной аннотации включает выполнение следующих действий:

1. Составление библиографического описания первичного документа.

2. Анализ текста первичного документа.

3. Синтез текста.

4. Редактирование предложений, извлеченных из текста первичного документа.

5. Запись и оформление аннотации.



Состав действий при формализованном составлении справочной аннотации

1. Составление библиографического описания первичного документа. Библиографическое описание на первичный документ составляется в соответствии с требованиями ГОСТ 7. 1-2003. Библиографическая запись. Библиографическое описание Общие требования и правила составления.

2. Анализ текста первичного документа. В связи с особенностями объектов аннотирования (достаточно большой их объем) процедура аннотирования зачастую предполагает не чтение, а лишь просмотр первичного документа. Важнейшая роль при этом отводится анализу аппарата издания (титульный лист, предисловие, послесловие, содержание/оглавление), из которых извлекаются основные сведения для составления справочной аннотации. Анализ текста первичного документа включает выполнение следующих действий:

2.1. На основе Приложения 1 «Структура справочной аннотации» (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf») следует осуществить анализ элементов аппарата издания (титульный лист, предисловие, послесловие) с целью выявления следующих аспектов содержания: сведения об авторе, форме (жанре) первичного документа, времени и месте исследования, характере подачи материала, причинах переиздания и отличительных особенностях данного издания, целевом и читательском назначении первичного документа.

2..2. Пользуясь оглавлением (содержанием) первичного документа, необходимо дать характеристику его смыслового содержания (тематики).

Данная процедура выполняется путем перечисления всех основных разделов, частей, тем, глав первичного документа с помощью перечня возвратных глаголов (или кратких страдательных причастий), приведенных в Приложении 2 (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf»). При этом необходимо соблюдать основное требование - соразмерность и последовательность в раскрытии содержания первичного документа, отсутствие «скачков» при перечислении глав и разделов. Например, недопустимо включать в аннотацию названия отдельных глав, если в целом характеристика смыслового содержания документа дается на уровне названия разделов.

2.3. На основе оглавления (содержания) первичного документа необходимо выявить наличие указателей (авторского, предметного и др.), списка литературы. Дать их характеристику, используя маркеры, приведенные в Приложении 1 (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf»).

3. Синтез текста. Исходя из заданной структуры справочной аннотации (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf»), следует определить состав и последовательность изложения аспектов содержания, выявленных в ходе анализа справочного аппарата первичного документа.

4. Редактирование предложений, извлеченных из текста первичного документа. Следует отредактировать текст справочной аннотации с целью достижения четкости и ясности изложения. При этом необходимо соблюдать следующие правила:

4.1. Не допускается использовать громоздкие синтаксические конструкции.

4.2. Запрещается использовать шаблонные словосочетания, ничего не добавляющие к сведениям, содержащимся в тексте аннотации. Они подлежат замене краткими формами. Например, выражения типа «В данной монографии рассматривается ...», «Автор пособия анализирует...» и т.п. должны быть заменены соответствующей краткой формой «Рассматривается…», «Анализируется…» и т.п.

4.3. Нельзя повторять в тексте аннотации сведения из заглавия первичного документа без дополнительных объяснений и толкований.



5. Запись и оформление аннотации.

Необходимо записать и оформить реферат в соответствии с требованиями ГОСТ 7.9-95 Реферат и аннотация. Общие требования.



3. Особенности справочной аннотации, полученной в результате использования формализованной методики

Особенностью справочной аннотации, полученной в результате формализованного аннотирования, является выделение основного смыслового содержания текста первичного документа на основе представлений о ценности, новизне, значимости информации непосредственно самого автора, составителя или редактора первичного документа, а не на основе субъективных суждений составителя аннотации.

Аннотация должна удовлетворяет критериям ГОСТ 7.9-95 Реферат и аннотация. Общие требования, сформулированным в определении справочной аннотации:

- лаконичность в сочетании с точностью изложения содержания первичного документа;

- отсутствие оценок и рекомендаций по использованию первичного документа.

Формализованное составление справочной аннотации существенно зависит от вида, объема, особенностей издания. Рассмотрим особенности формализованного анализа при подготовке справочных аннотаций на книги и статьи.



Анализ книги

Анализ книги включает анализ аппарата издания: титульного листа и оборота титульного листа, предисловия и послесловия, оглавления. Выбор именно этих позиций аппарата издания не случаен, он определяется их высокой информативностью. Титульный лист и оборот титульного листа обычно содержат сведения об авторе, форме (жанре), переиздании документа. Предисловие и послесловие позволяют определить его отличительные особенности, степень новизны, характере подачи информации, сведения об авторе, целевом и читательском назначении документа. Оглавление (содержание) содержит перечень ключевых слов, отражающих основное смысловое содержание, основную информацию о предметном содержании первичного документа. Процедура позиционного анализа (анализ по вышеуказанным позициям) осуществляется с помощью таблицы «Аспект - маркер».

Цель анализа - выявление тех аспектов содержания, которые должны быть включены в состав аннотации (тема, сведения об авторе, форме или жанре документа, характере подачи информации, отличительных элементах издания, целевом и читательском назначении). Результат - мысленный перечень ключевых слов, отражающих аспекты содержания, подлежащие включению в справочную аннотацию.

Особенности синтеза текста при формализованном аннотировании книг заключаются в том, что необходимо соблюдать соразмерность, сопоставимость, однопорядковость категорий при составлении аннотации на основе оглавления. В тексте аннотации с помощью возвратных глаголов (причастий) должны последовательно перечисляться названия частей, разделов, глав книги. При этом недопустимо, чтобы в пределах аннотации содержание документа раскрывалось на разном логическом уровне: нельзя в одном предложении перечислять главы, а в другом - параграфы, т.е. включать несопоставимые по объему элементы.



Анализ статьи

Формализованный анализ статьи включает следующие процедуры:



  1. Просмотр текста, анализ формальных элементов: системы подзаголовков и рубрикации, шрифтовых и полиграфических выделений, названий рисунков и таблиц, резюме, предваряющих и заключающих текст.

  2. Формализованный аспектный анализ текста с использованием маркеров, индикаторов и коннекторов. Если аспектный анализ не возможен, необходимо провести самостоятельное выделение основного смыслового содержания статьи, определить ключевые слова, отвечающие на вопрос «О чем сообщает данная статья».

  3. Привлечение дополнительных источников (справочной литературы) данных историко-биографического характера и других. Необходимость выполнения данной процедуры определяется ценностью аннотируемого документа и задачами свертывания информации.

Результат анализа статьи - мысленный перечень ключевых слов.

Синтез текста аннотируемого документа. Выделенные в ходе анализа ключевые слова, характеризующие содержание и форму аннотируемого документа, следует с помощью возвратных глаголов («рассматривается, дается, приводится» и т.п.) или кратких страдательных причастий («рассмотрен, дан, приведен» и т.п.)представить в виде связного текста аннотации. В качестве средств формализации при этом выступают:

- перечень аспектов, подлежащих включению в состав справочной аннотации (структура справочной аннотации);

- перечень возвратных глаголов (причастий).



Методика формалізованого складання рекомендаційної анотації

В качестве объектов аннотирования выступают научно-популярные, литературно-художественные, детские издания, тексты которых имеют слабоструктурированный характер и в меньшей степени поддаются формализации. Данные виды документов в качестве элементов внешней структуры могут наряду с текстом включать аппарат издания.

Тексты художественных и научно-популярных изданий отличаются метафоричностью, образностью, широким использованием синонимов, многозначных слов разнообразными стилевыми пластами лексики. Они характеризуются эмоциональностью и особой экспрессивностью.

Результатом использования методики формализованного аннотирования является составление рекомендательной аннотации - вторичного документа, не только характеризующего первичный документ с точки зрения его назначения, содержания, вида, формы и других особенностей, но и дающего оценку и рекомендации по его использованию. Цель рекомендательной аннотации - заинтересовать читателя, показать значение и отличительные особенности данной книги или статьи, привлечь внимание пользователя к первичному документу. Практически рекомендательная аннотация выполняет функции рекламы издания.



Структура рекомендательной аннотации включает:

1. Библиографическое описание;

2. Текст аннотации, состоящий из следующих аспектов содержания первичного документа:

- сведения об авторе;

- краткая характеристика творчества автора;

- характеристика аннотируемого произведения;

- оценка аннотируемого произведения;

- стилистические особенности аннотируемого произведения;

- характеристика художественно-полиграфического и редакционно-

издательского оформления;

- целевое и читательское назначение аннотируемого документа.

В аннотируемом документе могут отсутствовать какие-либо аспекты из приведенного перечня. В этом случае они опускаются, однако последовательность изложения в аннотации сохраняется.



Методика формализованного составления рекомендательной аннотации включает выполнение следующих действий:

1. Составление библиографического описания первичного документа.

2. Анализ текста первичного документа.

3. Анализ дополнительных источников информации.

4. Синтез текста.

4. Редактирование предложений, извлеченных из текста первичного документа.

5. Запись и оформление аннотации.

Состав действий при формализованном составлении рекомендательной аннотации

1. Составление библиографического описания первичного документа. На первичный документ следует составить библиографическое описание в соответствии с требованиями ГОСТ 7. 1-2003. Библиографическая запись. Библиографическое описание Общие требования и правила составления.

2. Анализ текста первичного документа. В связи с особенностями объектов аннотирования (достаточно большой их объем), процедура аннотирования зачастую предполагает не чтение, а лишь просмотр первичного документа. Важнейшая роль при этом отводится анализу аппарата издания (титульный лист, сопроводительные статьи, примечания, комментарии, указатели, списки литературы, содержание или оглавление, приложения). Именно из этих элементов извлекаются основные сведения для составления рекомендательной аннотации.

2.1. На основе анализа элементов справочного аппарата издания (титульного листа, сопроводительной статьи) следует определить вид издания (художественное, научно-популярное, детское) и его жанр (роман, повесть, очерк, поэма, эссе, стихи, сказки и т.д.). Именно вид и жанр издания задают тот перечень аспектов содержания и соответствующих им маркеров, которые подлежат включению в аннотацию. См. Приложение 1 в (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf»).

2.2. На основе Приложения 1 «Структура рекомендательной аннотации» (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf») необходимо осуществить анализ элементов справочного аппарата издания с целью выявления следующих аспектов содержания: сведения об авторе; краткая характеристика творчества автора; характеристика аннотируемого произведения; оценка аннотируемого произведения; стилистические особенности аннотируемого произведения; характеристика художественно-полиграфического и редакционно-издательского оформления; целевое и читательское назначение аннотируемого документа. Каждый из этих аспектов в Приложении 1 раскрывается более подробно путем их детализации.

3. Анализ дополнительных источников информации. Привлечение дополнительных источников информации осуществляется в случае, когда справочный аппарат аннотируемого документа не содержит информации, необходимой для составления аннотации, а также при отсутствии элементов справочного аппарата издания. К дополнительным источникам информации относятся: рецензии, критические статьи, критико-биографические, исторические и историко-литературные работы, справочные издания. Основой для выявления дополнительных источников служат справочные и библиографические издания по соответствующей отрасли знания.

4. Синтез текста.

4.1. Исходя из заданной структуры рекомендательной аннотации (*, у файлі «indicative.abstract.technique.pdf»), надо определить состав и последовательность изложения аспектов содержания, выявленных в ходе анализа справочного аппарата первичного документа, а также дополнительных источников информации.

4.2. Обеспечить реализацию рекомендательной функции аннотации за счет использования приемов:

- включение в текст аннотации занимательных вопросов, на которые читатели могут ответить с помощью данного документа;

- введение в текст аннотации цитат из произведения, а также цитат, характеризующих слова автора, действующего лица, героя;

- приведение в аннотации кульминационного момента сюжета, включение отрывков из диалогов персонажей произведения, прием неоконченного рассказа;

- ссылки на отзывы известных критиков, ученых, деятелей культуры и искусства, очевидцев событий, воспоминания современников и т.д.

5. Редактирование предложений, извлеченных из текста первичного документа. Следует отредактировать текст рекомендательной аннотации с целью достижения четкости и простоты изложения. При этом необходимо соблюдать следующие правила:

5.1. Не допускается использовать громоздкие синтаксические конструкции.

5.2. Запрещается использовать шаблонные словосочетания, ничего не добавляющие к сведениям, содержащимся в тексте аннотации. Они подлежат замене на краткие формы. Например, выражения типа «В данной повести речь идет о ...», «Писатель в своем рассказе повествует ...» и т.п. должны быть заменены соответствующими краткими формами: «Повесть посвящена...», «Рассказ повествует о...» и т.п.

5.3. Рекомендуется раскрывать смысл неинформативного заглавия аннотируемого документа, когда оно выражено метафорой, риторическим вопросом, пословицей и т.д. (См. Приложение 2 в 4, с. 120-121).



6. Запись и оформление аннотации. Необходимо записать и оформить аннотацию в соответствии с требованиями ГОСТ 7.9-95 Реферат и аннотация. Общие требования и требования

Особенностью рекомендательной аннотации, полученной в результате формализованного аннотирования, является характеристика и оценка первичного документа на основе представлений о ценности, значимости информации составителя или редактора первичного документа, выдающихся деятелей культуры и искусства, критиков и литературоведов и др., а не субъективных суждений составителя аннотации.



Визначення обсягу анотації у текстовому процесорі

Щоб дізнатися обсяг тексту у Microsoft Office Word 2003, виконайте наступне:

1. Виділіть текст.

2. Виберіть пункт меню «Сервис > Статистика».

Відкриється вікно Статистика, в якому окрім інших метаданих буде інформація про кількість слів та знаків у виділеному фрагменті.

Щоб дізнатися обсяг тексту у LibreOffice та OpenOffice.org Writer, виконайте наступне:

3. Виділіть текст.

4. Виберіть пункт меню «Файл > Свойства».

Відкриється вікно Свойства.

5. Виберіть вкладку Статистика.

На вкладці Статистика вікна Свойства окрім інших метаданих буде інформація про кількість слів та знаків у виділеному фрагменті.

Завдання до виконання

Увага! Варіант наукової статті з електронного періодичного видання (у файлі «papers.doc») визначається як остача від цілочисельного ділення останніх трьох цифр номеру залікової книжки на 15. Наприклад, остача від ділення 193 на 15 становить 13, остача від ділення 210 на 15 становить 0, остача від ділення 325 на 15 становить 10 тощо.

1. Складіть бібліографічний опис для наукової статті з електронного періодичного видання, що передуватиме кожній з анотацій.

2. Складіть довідкову аналітичну анотацію для свого варіанту наукової статті з електронного періодичного видання, використовуючи загальну та відповідну спеціальну методику анотування.


      • Довідкова анотація повинна містити бібліографічний опис, анотацію на наукову статтю з електронного періодичного видання.

      • Інформаційна структура анотації: відомості, що розкривають, уточнюють назву; за потреби можна навести перелік питань, які розглядаються в статті.

      • Обсяг тексту анотації — не більше 250 знаків без пропусків (не більше 40 слів).

      • Приклад оформлення довідкової анотації наведено у додатку.

3. Складіть рекомендаційну аналітичну анотацію для свого варіанту наукової статті з електронного періодичного видання, використовуючи загальну та відповідну спеціальну методику анотування.

      • Рекомендаційна анотація повинна містити бібліографічний опис та анотацію на наукову статтю з електронного періодичного видання.

      • Інформаційна структура анотації: відомості про характер твору, основну тему, розглянуті проблеми, про об'єкти, мету дослідження та одержані результати, цільове та читацьке призначення.

      • Обсяг тексту анотації — не менше 500 знаків без пропусків (не менше 70 слів) та не більше однієї сторінки А4.

      • Приклад оформлення рекомендаційної анотації наведено у додатку.

4. За результатами виконаної роботи зробіть висновки. Порівняйте складені анотації між собою.

Додаток. Приклади оформлення анотацій

ДОВІДКОВА АНОТАЦІЯ

Кучеренко Г. Систематизація анотацій [Рукопис] : реферативний огляд / Ганна Миколаївна Кучеренко. — Київ, 2012. — 30 с.

Це зразок оформлення, а не виконання. Анотація має бути довідкового типу. Інформаційна структура анотації: відомості, що розкривають, уточнюють назву; за потреби можна навести перелік питань, які розглядаються в огляді. Обсяг тексту анотації — не більше 250 знаків без пропусків (не більше 40 слів). Це зразок оформлення, а не виконання.
РЕКОМЕНДАЦІЙНА АНОТАЦІЯ

Кучеренко Г. Систематизація анотацій [Рукопис] : реферативний огляд / Ганна Миколаївна Кучеренко. — Київ, 2012. — 30 с.



Це зразок оформлення, а не виконання. Анотація має бути рекомендаційного типу. Інформаційна структура анотації: відомості про характер твору, основну тему, розглянуті проблеми, про об'єкти, мету дослідження та одержані результати. Складаючи анотацію, слід користуватися загальною та відповідною спеціальною методикою анотування. Обсяг тексту анотації — не менше 500 знаків без пропусків (не менше 70 слів). Анотація має бути рекомендаційного типу. Інформаційна структура анотації: відомості про характер твору, основну тему, розглянуті проблеми, про об'єкти, мету дослідження та одержані результати. Складаючи анотацію, слід користуватися загальною та відповідною спеціальною методикою анотування. Обсяг тексту анотації — не менше 500 знаків без пропусків (не менше 70 слів). Це зразок оформлення, а не виконання.

Контрольні запитання

  1. Визначення поняття анотації.

  2. Назвіть англійський відповідник терміну «анотація».

  3. Назвіть синонім терміну «анотація».

  4. Чим анотація відрізняється від реферату?

  5. Що представляють собою інформаційні елементи?

  6. Для чого призначені анотації?

  7. Які функції виконує анотація і у чому вони полягають?

  8. Які вимоги ставляться до анотацій і у чому вони полягають?

  9. Як класифікують анотації?

  10. Чому протягом усього розвитку анотування пов'язане з бібліографічною діяльністю?

  11. Які установи здійснюють анотування документів в Україні?

  12. Що представляє собою загальна методика анотування?

  13. Що представляє собою спеціальна методика анотування?

  14. Що представляє собою інформаційна структура анотації?

  15. Яка інформаційна структура анотації за Н. І. Гендіною?

  16. Яка інформаційна структура анотації на документи наукового характеру?

  17. З яких етапів складається процес анотування і у чому вони полягають?

  18. Які види читання застосовують при анотуванні і у чому вони полягають?

  19. Які методи надання інформації застосовують в анотаціях?

  20. У чому полягають методи цитування та екстрагування?

  21. У чому полягає метод перефразування?

  22. У чому полягає метод інтерпретації?

  23. Що представляють собою маркери анотації?

  24. Які загальні вимоги до обсягу анотації?

  25. Які вимоги ставляться до тексту (мови та синтаксису) анотації?

  26. Назвіть особливості складання загальних та аналітичних довідкових анотацій.

  27. Назвіть особливості складання загальних, аналітичних та групових рекомендаційних анотацій.

  28. Назвіть особливості складання видавничих та книготорговельних анотацій.




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка