Формування України як правової держави на базі позитивного досвіду Королівства Норвегії



Скачати 145,73 Kb.
Дата конвертації13.01.2018
Розмір145,73 Kb.
ТипРеферат
РЕФЕРАТ

на тему: «Формування України як правової держави на базі позитивного досвіду Королівства Норвегії»

Салміної Яни Олегівни

учасниці проекту

«Молодь змінить Україну»

Київ-2004



Вступ.

З часу прийняття 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет та проголошення 24 серпня 1991 року незалежності Україна стала перед вибором самостійного шляху розвитку, розбудовою своїх політичної, економічної, правової та інших національних систем. 26 червня 1996 року сталася чи не найвизначніша подія в політичному та суспільному житті вже незалежної демократичної України - була прийнята Конституція України. Так, вперше системно, повно і як пріоритетні положення були закріплені всі основні риси-принципи української держави, які тривалий час були її ідеалом.

Стаття 1 Конституції України проголосила, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, а сама Конституція України здобула міжнародне визнання як одна з найдемократичніших у світі. Безпосередньо Конституція України закріпила основні права та свободи людини і громадянина, що відповідає міжнародним стандартам, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права в сфері прав людини. Визначальним кроком на шляху формування України як правової держави було закріплення в Конституції положення про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст.8), а державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 7).

Щороку ми з Вами – громадяни України, є свідками прийняття нових законів, спрямованих на врегулювання суспільних відносин в різних сферах суспільного життя та удосконалення чинного законодавства. Натомість основні принципи правової держави залишаються не реалізовані належним чином в реальному житті нашої держави. Адже однією з найсерйозніших проблем, з якою зіткнулася сьогодні наша держава є те, що конституційне положення про те, що Україна – правова держава, носить в більшій мірі декларативний характер.



Виклад основного змісту.

Формування України як правової держави залишається пріоритетним напрямом на шляху її розвитку. В умовах останніх політичних подій в Україні питання розбудови України як правової держави набуває ще більшої ваги. В даному контексті слушним є врахування позитивного досвіду Королівства Норвегії як однієї з найбільш правових та демократичних країн світу.

Сама ідея правової держави пов`язана з утвердженням суверенності народу, підпорядкування держави суспільству. Правова держава – це система органів та інститутів, які гарантують і охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства. Це держава, в якій панує закон, стосовно якого в однаковому відношенні перебувають влади всіх рівнів, партії та громадські організації, посадові особи й окремі громадяни. Процес формування правової держави характеризується спільною ознакою – рухом людства до свободи, усвідомленим намаганням обмежити державу, змусити її поважати закони та захищати честь і гідність людини як найвищу цінність.

Верховенство права у суспільстві – основний принцип правової держави. Він зумовлює й інші його принципи, зокрема підпорядкування закону самої держави та її органів. Правова держава характеризується якостями, притаманними власне закону, тобто справедливістю, гуманністю, вона має закріплювати невід’ємні природні права кожної людини. Непорушність прав людини, її честі, інтересів, іх охорона й гарантування – один із найголовніших принципів правової держави. Правова держава є механізмом, який повинен реалізувати і сприяти забезпеченню гарантій прав людини і громадянина.

До основних принципів правової держави належать:


  • закріплення в конституції та інших законах основних прав людини;

  • панування в суспільному та державному житті законів, які виражають волю більшості або всього населення країни;

  • врегулювання відносин між особою та державою на підставі загально дозвільного принципу: «особі дозволено робити все, що прямо не заборонено законом»;

  • взаємовідповідальність особи та держави;

  • наявність у всіх громадян правової культури, зокрема життєво необхідних юридичних знань, а також умінь і навичок їх використання в практичному житті;

  • розподіл державної влади між законодавчими, виконавчими та судовими органами держави;

  • юридична захищеність особи;

  • високе становище у суспільному та державному житті суду;

  • неухильне виконання законів і підзаконних нормативних актів усіма учасниками суспільного життя, насамперед, державними органами.

Наведені вище ознаки повинні бути притаманні правовій державі, і Україні також. Усі вони визначають шляхи та напрями формування правової держави. Хоча на практиці, поряд із юридичними, необхідно приділяти увагу й соціально-економічним, політичним факторам. Виконання тільки юридичних заходів, що не ґрунтуються на відповідних матеріально-духовних засадах, може привести до створення формальної, нежиттєвої структури правової держави.

У свою чергу, аналізуючи реальний стан суспільної та політичної ситуації в нашій державі, Україну важко назвати правовою державою в дійсному розумінні цього терміна.

По-перше, Україну не можна назвати правовою державою, тому що вона не надає належного правового захисту своїм громадянам. Рівень правового захисту найчастіше залежить від соціального положення людини, а діяльність представників держави в багатьох випадках не є прозорою та обґрунтованою.

Дуже часто право застосовується досить свавільно й суперечливо. Одночасно Україна стикнулася сьогодні з низьким рівнем правової культури і правосвідомості громадян. Адже правова держава може виникнути лише в тому випадку, коли всі громадяни дотримуються її законів, правил поведінки, системи цінностей.

Розподіл влади, а також обмеження персональної та інституційної влади функціонує в кращому випадку дуже обмежено. Існує ціла низка конкретних випадків втручання владного апарату в коло питань, котрі підпорядковуються громадському суспільству, або взагалі відсторонення громадського суспільства від участі у вирішенні державних справ1.

Дуже часто, українські політики використовують закон – головну норму в правовій державі – лише у власних цілях, знаходячи в ньому окремі цитати, перекручуючи їх на власний лад. Характерною особливістю нашого суспільства є вседозволеність у певних колах, а саме політичних елітах, котра не притаманна жодній із європейських країн.

Судова гілка влади також не виконує свої обов`язки належним чином, винесяться неприпустимі в правовій державі рішення, натомість, коли суд має займати високе положення в житті громадян.

Зазначені приклади порушення в Україні основних норм правової держави є неєдиними. Таким чином, Конституція, проголосивши Україну правовою державою, закріпила не стільки реальний, скільки бажаний стан держави. В Україні на сьогодні створено лише правові передумови для становлення і по­дальшого розвитку правової держави. Це процес складний і тривалий. Для того, щоб побудувати в Україні правову державу, треба передусім сформувати громадянське суспільство, в якому:

1) був би забезпечений вільний і всебічний розвиток кожної особистості та суспільства. При цьому громадяни і держава повинні виступати як рівноправні партнери, а їх взаємовідносини здійснюватися на основі права і розумних меж свободи;

2) функціонували різноманітні, незалежні, демократичні громадські інститути (політичні партії, громадські і релігійні організації, профспілки, кооперативи, органи самоорганізації населення тощо);

3) забезпечена свобода слова та інформації, багатоманітність ідеологічного та культурного життя громадян;

4) здійснювався громадський контроль за діяльністю державних органів і їх посадових осіб; через демократичні інститути громадяни впливали на формування та здійснення державної політики;

5) формувався правовий механізм щодо подолання відчуження людини і громадянина від засобів виробництва, власності і державного управління;

6) забезпечена реальна незалежність судової системи, чітка робота законодавчого і виконавчих органів;

7) постійно підвищувався рівень загальної і правової культури громадян, їх правова свідомість, а також усвідомлення необхідності співвідношення особистих інтересів з інтересами суспільства і держави.

На шляху розбудови України як правової держави може бути використаний позитивний досвід однієї з найбільш демократичних та правових держав світу - Королівства Норвегії.

Власне Норвегія за ключовими параметрами, які визначають її як одну зі світових держав із найкращими умовами для життя людини, перебуває на вершині переважної більшості авторитетних рейтингів. Крім того, Норвегія вважається соціально-демократична державою загального добробуту — державою, яка передбачає розширення соціальних прав і прагне до ліквідації соціальної нерівності. Лише у 2013 року країна посіла:

– 1 місце у рейтингу міжнародного агентства Fitch Ratings країни, яка має дуже високий рівень доходу на душу населення, сильну інституційну структуру, а також високі показники розвитку організації управління та людського потенціалу;

– 1 місце серед країн світу (п’ять років поспіль), які найбільш процвітають (Prosperity Index 2013 – рейтинг британської некомерційної організації Legatim Institute); при цьому до уваги бралися 89 параметрів, розбитих на вісім груп: економіка, бізнес і можливості, управління, освіта, охорона здоров’я, безпека, особисті свободи, соціальний капітал;

– 1 місце за рівнем індексу людського розвитку (доповідь ООН «Human Development Report 2013»), який складається на основі аналізу трьох основних груп показників: здоров’я та довголіття, доступ до освіти та рівень життя;

– 1 місце в рейтингу міжнародної організації допомоги літнім людям Help Age International (складений за підтримки ООН) за параметрами: зайнятість громадян та освітній рівень;

– 2 місце серед «найщасливіших країн» (рейтинг американського центру «The Earth Institute»).

– 3 місце в рейтингу держав, де було б найкраще народитися, за версією журналу The Economist (ключові параметри рейтингу – матеріальний добробут, очікувана тривалість життя, статистика розлучень, показники безробіття, злочинності і самогубств);

– 4 місце серед країн з найвищим рівнем життя (згадуваний рейтинг організації «OrganisationforEconomicCo-operationandDevelopment»);

– 9 місце в рейтингу країн із найсприятливішими умовами для ведення бізнесу, складеному Всесвітнім банком (WB) і Міжнародною фінансовою корпорацією (IFC).

Найбільшої уваги привертає той факт, що у 2014 році за версією незалежної організації World Justice Project Норвегія посіла 2-е місце в рейтингу правових держав світу «Індекс верховенства закону». При складанні списку враховувалися такі чинники, як прозорість адміністрації, забезпечення фундаментальних прав, ефективність кримінального права, правовий захист і рівень корупції. Норвезьке законодавство, державне управління, правосуддя було визнано кращим у світі2.

Зокрема, Норвегія – унітарна держава, заснована на принципах конституційної монархії та парламентської демократії. У країні чинною є Конституція 1814 р. Відповідно до основного закону Норвегія була проголошена «вільною, незалежною і неподільною державою», що має «монархічну, обмежену і спадкову форму правління».

Принцип верховенства права офіційно своє закріплення знайшов в Конституції Норвегії 1814 року, проте фактично діяв навіть у тривалий період королівського абсолютизму – з 1660 по 1814 роки. У повсякденному житті це означає, що будь-який громадянин Норвегії може звернутися за захистом своїх прав до суду і бути впевненим, що рішення суду виявиться неупередженим і справедливим.

Главою держави та виконавчої влади Норвегії вважається король. Виконавча влада належить уряду, який очолюється лідером партії, що перемагає на чергових парламентських виборах. Крім того, уряд пропонує законопроекти і зміни до чинних законів; забезпечує виконання прийнятих парламентом рішень, розробляє проект бюджету та ін.

Вищим законодавчим органом країни є двопалатний парламент – Стортинг, який складається з 169 депутатів. Стортинг обирається раз на чотири роки шляхом загального демократичного таємного голосування за пропорційною виборчою системою. Формально парламент складається з 2 палат – Одельстингу і Лагтингу. Місця в президії парламенту розподіляються пропорційно, відповідно до представлених у Стортингу партій.

Цінним є той досвід, що депутати засідають в пленарному залі групами від провінцій, а не за фракціями, що дозволяє норвезьким парламентаріям зосередить на проблемах округів, а не політичних баталіях, що має місце в Україні.

Варто відзначити, що кожен депутат Стортингу користується правом особистої недоторканності. При цьому народні обранці не мають права добровільно повернути свої мандати, за винятком призначення міністром. Характерно, що будь-який громадянин країни може вільно спостерігати за ходом дебатів у парламенті зі спеціальної галереї.

Відзначимо, що депутат, який голосує «проти» питання, що стоїть на порядку денному, повинен не лише натиснути відповідну кнопку, а й піднятися зі свого місця. У свою чергу в українському парламенті системно виникають дискусії щодо процедури голосування депутатськими картками.

Загальноприйнятим для Норвегії є те, що більшість національних політиків починають свою політичну кар’єру на місцевому рівні. Це забезпечує більшу професійність народних політиків, діалог і взаєморозуміння з громадою.

В Норвезькому парламенті, а саме в залі засідань, гострі дебати, чвари, а тим більше, бійки, як то в Україні, не мають місце, оскільки всі питання вже попередньо проходять дискусії на різних рівнях влади. Так, у Норвегії встановлена трирівнева адміністративно-політична система:

– національний (загальнодержавний) рівень;

– 19 фюльке (губерній, округів, районів), що управляються місцевим правлінням з окремим парламентом;

– 430 муніципалітетів (комун), які відповідають за початкові школи, дитячі садки, планування районів і технічних послуг, а також можуть обрати одну з двох форм (чи обидві) норвезької мови та ін.

Особливістю правової системи Норвегії є те, що закон вважається основним джерелом права, і суди формально не можуть створювати правові норми. Однак все одно роль судів є дуже значною, а функції судді не зводяться виключно до застосування норм законодавства і характеризуються великою свободою в тлумаченні положень, що містяться в законах і договорах.

Норвезька судова система побудована за принципом піраміди. У самому низу правової піраміди перебуває окружний суд. Наступний рівень представляють шість апеляційних судів, які розглядають апеляції, подані на рішення окружних судів. На верхівці правової піраміди розташовується Верховний суд, який вважається апеляційною інстанцією для апеляційних судів. Його рішення не можуть бути переглянуті і є остаточними.

Верховний суд складається з Головного судді (за традицією іменується юстіаріусом) та 19 суддів, які призначаються Королем Норвегії за пропозицією Міністра юстиції на довічний термін, однак після досягнення 70 років зобов’язані піти у відставку. Верховний суд також виконує роль конституційного суду і має повноваження здійснювати перевірку будь-яких правових актів на предмет їх відповідності конституції або міжнародним договорам. Виходячи з цього Верховний суд Норвегії досить часто втручається в діяльність парламенту, вказуючи на неконституційність його окремих дій і рішень. Тобто судові системи Норвегії та України формально схожі.

Розслідування кримінальних справ в Норвегії здійснюється поліцією. Поліцейські мають право обмежитися, якщо мова йде про проступок, за який загрожує штраф або позбавлення волі на строк до 3 місяців, офіційним «застереженням» або призначенням штрафу без передачі справи до суду. При цьому обвинувачений може відмовитися від сплати штрафу і зажадати судового розгляду. Кримінальне переслідування в суді здійснюють: за вказаною категорією справ – поліцейські службовці, у більш серйозних справах – окружні прокурори («державні адвокати»), мають повноваження обмежитися «застереженням», призначенням штрафу або відстрочити пред’явлення звинувачення. Окружні прокурори здійснюють нагляд за діяльністю поліції, мають право давати вказівки поліцейським органам і скасовувати їх постанови.

Цікаво, що Норвегія дбає про правову захищеність не лише про «благонадійних» громадян. Для прикладу, в Норвегії діє програма «Гарантія повернення в суспільство», яка спрямована на залучення колишніх в'язнів до суспільного життя. За кожного з них відповідає влада тієї місцевості, де він раніше жив. Ув'язнення обмежує лише свободу, всі інші права продовжують діяти. Тюрма відповідає за засудженого разом із соціальними службами й муніципалітетом, щоб людині було куди повернутися після звільнення. Їй запропонують роботу, навчання, житло, невелику грошову підтримку, медичне обслуговування, допомогу наркозалежним та консультації щодо боргів.

З 1962 р. у Норвегії було запроваджено посаду Омбудсмена, який обирається парламентом на чотири роки і розглядає скарги громадян або здійснює за власною ініціативою розслідування усіх випадків «несправедливості» стосовно громадян з боку влади та окремих цивільних службовців. Омбудсмен не має права скасовувати рішення адміністративних органів, однак на практиці його негативні висновки призводять до їх скасування. Як бачимо роль Омбудсмена в захисті прав Норвежців є надзвичайно вагомою, у порівняні з Україною.

Надзвичайно розвинутою в Норвегії є система місцевого управління, яка передбачає надання самостійності місцевим органам та широку участь громадськості у вирішенні питань місцевого значення. Для прикладу, Закон про планування та будівництво дає змогу муніципалітетам самостійно планувати, як будуть використовуватись їх територія. Інтереси громадян більш захищені щодо їх участі у плануванні міста. Всі ті, кого стосується питання планування мають право брати участь у плануванні території: зустрічах, слуханнях, консультаціях. Причому це відбувається на самому початку робіт із планування. Всі державні інстанції мають право подати письмові заперечення проти муніципального планування.

В кожному регіоні Норвергії є губернатори - представники Уряду, вони постійно контактують із органами місцевого самоврядування. Вони не можуть тиснути на самоврядування, але діалог йде на користь усім. Мери наділені повноваженнями укладати договори співробітництва з різними державними органами, різних рівнів влади. Так, укладаються договори між муніципалітетами, між муніципалітетами та деякими державними закладами чи органами влади3.

Місцеве самоврядування Норвегії є сильним та впливовим інститутом влади, хоча в Конституції Норвегії не має належного регулювання місцевого самоврядування, а базовому закону понад півтори сотні років. Натомість, для порівняння, в Україні є цілий розділ у Конституції, є дуже детальний базовий закон про місцеве самоврядування, який зобов’язує уряд до консультацій з органами місцевого самоврядування - але самоврядування слабке, не впливове, упосліджене владою.

Головна причина успіху Норвегії у тому, що безліч питань розв’язуються не тому, що є відповідне правове регулювання, а тому, що є традиція все вирішувати у форматі діалогу. Традиція в цьому є більш важливою, ніж самі закони. Наприклад, консультації між органами місцевого самоврядування та урядом не є обов’язковими за законом, але обов’язкові за традицією. І ніхто це не піддає сумніву.

Висновок.

Таким чином, на сьогодні Україні необхідно докласти максимум зусиль для набуття нею дійсного статусу правової держави, в чому беззаперечно може бути використаний кращий зарубіжний досвід, як наприклад, Норвегії, однієї з найбільш правових і демократичних держав світу. Утвердження України як правової держави покладе край правовій нерівності, свавіллю політичних еліт, беззахищеності простих громадян та іншим негативним процесам, які відбуваються в країні.




1 Україна не є правовою державою. Див: http://www.pravda.com.ua/articles/2007/12/5/3331870/

2 http://www.zakonoproekt.org.ua/finlyandiya-posidaje-chetverte-mistse-v-rejtynghu-pravovykh-derzhav.aspx

3 Норвегія - маленька монархія з великою економікою і справді народною демократією. Див.: http://www.csi.org.ua/www/?p=2667


Каталог: image -> data -> file -> doc
doc -> Юлія павленко міні-реферат
data -> Закінчення роботи на екка міні-600
data -> Викладач української мови і літератури Львівського професійного ліцею Мистецьке об’єднання
doc -> Рішення щодо створення навчальних програм);  Рада саамських шкіл
data -> Головне управління освіти І науки львівської обласної державної адміністрації управління професійно технічної освіти
data -> «Узагальнення та систематизація знань з теми «Кінематика»
data -> Викладач спецдисциплін Львівського вищого професійного училища технологій та сервісу
data -> Урок №24 Тема уроку: Сталінська індустріалізація України. Мета уроку


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка