Гамлет, принц датський



Сторінка4/7
Дата конвертації11.03.2019
Розмір2,11 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

СЦЕНА 3

Кімната в замку.

Входять король, Розенкранц та Гільденстерн.

Король

Він нас гнівить, та й небезпечно волю

Його шаленству дати. Приготуйтесь.

Я повноваження вам підпишу,

І в Англію відбуде з вами він.

Наш королівський сан не дозволяє

Терпіти щохвилини біля нас

Риск безуму.



Гільденстерн

Ми вирядимось миттю.

Святий, побожний клопіт - стерегти

Безпеку тих істот, які живуть

Лиш завдяки турботам короля.

[68]


Розенкранц

Адже з підданих кожен-повсякчас

Вживати має розум свій, аби

Себе від лиха берегти; тим паче

Той, на чиїм добробуті лежить

Життя мільйонів; тож кінець державця -

Не просто смерть; ні, наче вир, вона

Втягає всіх. Король - гігантське коло

На височенному шпилі гори.

До величезних спиць його прип'ято

Ще безліч пристроїв. Воно впаде -

І решту всіх також в глибоку прірву

Слідом потягне. Так одвіку всюди:

Король зітхне - застогнуть тяжко люди.



Король

Лаштуйтесь в подорож, прошу, хутчій;

Нам треба це неспутане страхіття

Узяти в пута.



Розенкранц і Гільденстерн

Ми поспішимо.



Розенкранц і Гільденстерн виходять. Входить Полоній.

Полоній

Мій пане, він до матері пішов.

За килимом сховаюсь, щоб підслухать.

Ручуся, що вона його приструнчить.

Та ви сказали, і сказали мудро,

Що син і мати однієї крові;

Отож слід іншому все те почути

І зважити. Прощайте, мій владарю;

Я, поки не спите, про все, що взнаю,

Вам оповім.



Король

Ми вдячні, друже, вам.



Полоній виходить.

Ядучий сморід злочину мого!

На нім прокляття перше й найдревніше -

Прокляття братовбивства! Не молюся,

Хоча душа моя молитви прагне.

Бажання - сильне, гріх - куди сильніший.

Мов спутаний обов'язком подвійним,

Вагаюся, до чого братись перш,

І нехтую те й те. Якби загусла

Вся братня кров на цій руці проклятій,

Невже б забракло в небесах дощу

її омити, щоб була як сніг?

[69]

На що б іще здалося милосердя,



Якби на світі не було гріха?

Хіба в молитві не подвійна влада:

Нас від падіння стерегти, а впалим

Надію дати? Отже, є надія.

Мій гріх минув. Та як же я молитву

Почну? «Прости мені огидне вбивство»?

Не ті слова, бо я ще досі маю

Все те, заради чого я вбивав:

І владу, й королеву, й трон. Чи ж можна

І розгрішитись, і спожити гріх?

На цім продажнім світі золотою

Рукою злочин відхиляє суд

І нечестиво надбаним багатством

Закон купує. Та вгорі не так.

Там не покривиш, там діла твої

Постануть в справжній суті, мусиш сам,

Лице в лице, віч-на-віч із виною,

їх свідчити. Як бути? Що робити?

Покаятись? Все може каяття.

Але ж я навіть каятись не годен!

О муко! Груди, що чорніші смерті!

0 душе, що в міцних тенетах б'єшся,

1 все намарне! Янголи, рятуйте!

Хоч спробуйте! Коліна вперті, гніться;

А ти, залізне серце, стань нарешті

М'яке й податливе, мов немовля!

Ще є надія.

(Відходить у глиб сцени й стає навколішки)

Входить Гамлет.

Гамлет

О слушний час, він саме на молитві.

Уб'ю його. І піде він на небо.

І я помщусь. Розважмо все як слід.

Злочинець батька вбив, а я за це,

Єдиний батьків син, того злочинця

На небо шлю.

Та це винагорода, а не помста.

Зненацька, без причастя, батько згинув,

Увесь в гріхах, як травень у цвіту.

Як стане він перед судом Всевишнім?

Ми, смертні, лиш догадуватись можем -

Йому нелегко там. Хіба помщусь,

Коли під час очищення душі

Убивцю вб'ю, готового в дорогу?

[70]


Ні!

У піхви, меч; на мить страшнішу жди.

Коли уп'ється він, чи буде в гніві,

Чи в кровозмісних втіхах на постелі,

У грі, в блюзнірстві чи за іншим ділом,

Далекий від спасіння,- ось тоді

Убий, щоб і зоглядітись не встиг він,

Щоб душу, кляту й чорну, ніби пекло,

У пекло він поніс... Ба, матір жде.

Твоя молитва смерть лиш відкладе.



(Виходить)

Король

(встаючи)

Слова, що без чуття в далеку путь

Я вирядив, до неба не дійдуть.

(Виходить)

 

СЦЕНА 4



Кімната королеви.

Входять королева і Полоній.

Полоній

Він зараз прийде. Говоріть відверто.

Скажіть, що в жартах перебрав він міру,

Що тільки ваша милість заслоняє

Його від гніву. Я ж сховаюсь тут.

Не добирайте надто слів, прошу вас.



Гамлет

(за сценою)

Мати-королево!



Королева

Обіцяю, за мене не турбуйтесь. Я чую його ходу. Ховайтеся.



Полоній ховається за килим. Входить Гамлет.

Гамлет

Матусю, в чому річ?



Королева

Ти, сину мій, претяжко скривдив батька.



Гамлет

Ви, мамо, скривдили мойого батька.



Королева

Вгамуйся, досить цих блазенських слів.



Гамлет

Отямтесь, не вживайте грішних слів.

[71]

Королева

Що сталось, Гамлете?



Гамлет

А в чому річ?



Королева

Забули ви, хто я?



Гамлет

Ні, ось вам хрест!

Ви королева, діверю дружина

І -о, бодай не так! - мені ви мати.



Королева

Як так, то хай говорять інші з вами.



Гамлет

Ні, сядьте, сядьте; з місця ані руш,

Аж поки в дзеркалі, що я вам дам,

Себе розглянете й своє нутро.



Королева

Чого ти хочеш? Ти ж не вб'єш мене?

Ґвалт, ґвалт, рятуйте!

Полоній

(за килимом)

Гей, сюди, рятуйте!



Гамлет

(вихоплює меча)

Чи ба! Пацюк! Готовий, закладаюсь.



(Протинає килим)

Полоній

(за килимом)

Мене убито!



Королева

Що ти скоїв, леле!



Гамлет

Не знаю. Там стояв король?



Королева

О, що за навісний, кривавий вчинок!



Гамлет

Він менш лихий, ніж, вбивши короля,

За мужа взяти брата короля.

Королева

Убивши короля?



Гамлет

Так, паніматко, так.



(Піднімає килим і бачить Полонія)

Ти, жалюгідний, необачний дурню!

Прощай! Я цілив вище, ніж поцілив.

Прийми, що суджено тобі, й затям,

Що надто метушитись небезпечно.

Ви ж не ламайте рук. Не треба, сядьте.

Це я зламаю серце вам, якщо

Воно лише з крихкого матер'ялу

І не стужавіло ще так в нечесті,

Що вкрилось панцером проти чуття.

[72]

Королева

Що я вчинила, Що язик твій, сину,

Насмів сичати так?

Гамлет

Такий ваш вчинок,

Що він рум'янець скромності поганить,

Лукавством цноту зве; зриває рожу

З ясного чола чистого кохання

Й кладе тавро. Він обертає шлюбні

Обітниці на клятви картяра;

З обіцянок у вірності довічній

Виймає душу він і залишає

Пусті слова. Стидом палає небо.

Лице землі, засмучене тим вчинком,

Так спохмурніло, мов напередодні

Страшного суду.

Королева

Лихо, що за вчинок?

Слова твої - неначе грім жахний.

Гамлет

Погляньте-бо на цей портрет і цей.

Майстерні тут подоби двох братів.

Яка краса на цім виду, дивіться:

Волоссям Феб; чолом Юпітер сам;

Зір наче в Марса, владний та суворий;

Поставою швидкий Меркурій, щойно

Спустився він на гору небосяжну;

Сполука всіх чеснот в єдинім тілі,

Де кожний бог лишив свою печать,

Щоб світ пізнав достойний образ мужа.

То був ваш чоловік. Сюди погляньте:

Це єсть ваш чоловік; як ржавий колос,

Згубив він і здоровий. Де в вас очі?

Хіба міняють чисту полонину

На пашу у болоті? Де в вас очі?

Не звіть любов'ю це, бо в вашім віці

Шал крові вгамувавсь, примовк, ущух,

Скорився розсуду. А що за розсуд

Зміняв би те на це? Ви живете,

Тож маєте й чуття, але вони

В паралічу. Безумство так не схибить,

Не полонить чуттів настільки, щоб

Не збереглась здорова частка глузду,

Що вбачить тут різницю. Що за біс

Вас, наче в піжмурки, так заморочив?

Адже ні зір, ні дотик ваш, ні слух,

Ні нюх - ні жоден орган почуття,

Коли б він навіть хворий був, не міг би

[73]


В таку оману вас ввести,

О сором, де рум'янець твій? О пекло,

Якщо бунтуєш кості літній ланці,

То молодість палка хай чистоту,

Мов віск, розтопить на своїм огні.

Не сором, що потужний пал змагає.

Коли горить і лід, коли вже й розум

Свашкує хтивості.



Королева

О годі, сину!

Звернув мені ти очі в глиб душі:

У ній тепер я чорні плями бачу,

Яких нічим не вивести.

Гамлет

Як можна


В смердючій, заяложеній постелі,

В розпусті парячись, на купі гною

Милуючись, кохаючись...

Королева

О годі!..

Мені ножем слова ці крають уші.

Замовкни, Гамлете!



Гамлет

Убивця, гад!

Цей раб не варт пилюки, де ступав

Колишній ваш владар. На троні - блазень.

Це злодій кишеньковий, що поцупив

Державу й владу, а саму корону

В кишеню заховав!

Королева

О годі! Цить!



Гамлет

Король в блазенських клаптях...



Входить Привид.

Спаси мене і крилами повий,

Небесне воїнство!

(До Привида)

Чого ти хочеш, Блаженний образе?



Королева

Ой, збожеволів!



Гамлет

Ти млявість сина ганити прийшов,

Що він, марнуючи і час, і запал,

Не виконав ще грізного наказу?

Кажи!

Привид

Лише нагадую. З'явивсь для того,

Щоб нагострить твій замір затупілий.

[74]


Та глянь на матір: жах її побив.

Стань поруч з нею в боротьбі душевній.

Що слабше тіла, то уява дужча.

Промов до неї, Гамлете.



Гамлет

Що з вами?



Королева

Ой лихо, що з тобою?

Що ти, в порожняву втопивши зір,

Волаєш до безплотного певітря?

З твоїх очей глядить твій дух шалено,

І, ніби військо, збуджене на сполох,

Волосся на тобі, немов живе,

Ворушиться й встає. О любий сину,

Ти божевілля полум'я скропи

Розважністю. Скажи, що бачиш?



Гамлет

Його, його! Який блідий він, гляньте!

Цей образ, смуток цей, до скель прорікши,

Зворушив їх би.



(До Привида)

Не дивись на мене,

Бо ще сумний твій вид мене відверне

Від грізних діл; і зблякне замір мій;

І замість крові сльози я проллю.

Королева

До кого мовиш ти?



Гамлет

Хіба не видно?



Королева

Нічого, ні. Хоч бачу все, що є.



Гамлет

А чули ви що-небудь?



Королева

Тільки нас.



Гамлет

Та гляньте ж, гляньте! Он виходить геть

Як за життя убраний на ніч батько!

Виходить; гляньте, за поріг ступив!



Привид виходить.

Королева

То тільки вигадка твойого мозку,

Безтілий плід душевної гарячки,

Що вдатна на таке.



Гамлет

Он як, гарячки?

Мій пульс, як ваш, стукоче рівномірно,-

Ця музика, що свідчить про здоров'я.

Мої слова - не безум. Накажіть -

І я усе вам ще раз повторю,

А безум би спіткнувсь. Спасіння ради,

[75]


Собі душі єлеєм не мастіть,

Що то не гріх ваш - безум мій волає.

Єлей лише вам виразку затягне,

Тим часом гній залишиться під сподом,

А з ним зараза. Сповідайтесь небу,

Покайтесь в давнім, бійтесь за прийдешнє,

Лиш добрива не сипте під бур'ян,

Що й так буя. Даруйте щиру правду;

Адже в наш вік, роздутий від розпусти,

Повинна правда слугувати кривді,

Вклякати ниць, щоб їй допомогти.

Королева

Мені ти серце розколов навпіл.



Гамлет

Відкиньте гіршу серця половину,

А кращою живіть у чистоті.

Добраніч. Не лягайте в ліжко дядька.

Позичте цноти, як бракує вам.

Полонить нашу душу й розум звичка.

Вона мов біс і янгол водночас:

І злий, і добрий вчинок одягає

У те вбрання, що їм найбільш пасує.

Вдержіться сю ніч, завтра легше буде

Терпіти піст, а там все легше й легше.

Натуру навіть людську звичка мінить,

Приборкує диявола самого

Чи й виганяє геть. Ще раз добраніч;

Коли вас бог простить, то й син попросить

У вас благословення. Що ж до нього,



(показуючи на Полонія)

Я каюсь. Так хотіли небеса,

Щоб я скарав його, а він мене,

Щоб став я в них слугою і бичем.

Про нього я подбаю й відповім

За смерть його як слід. Ще раз добраніч.

Щоб добрим бути, мушу стать лихим.

Зло почалось, а гірше йде за ним.

Міледі, ще одне!

Королева

Що мушу діять?



Гамлет

Лише не те, що я вам щойно радив.

Хай сластолюбець звабить вас на постіль,

Вам щипле щічки, мишкою зове

І хай, поганячи брудним цілунком,

Бридкими пальцями огрібши шию,

З вас витягне признання, що ваш син

[76]


Геть не шалений, а шалено хитрий

І лиш вдає безумство. Хай він знає.

Чи ж королеві, гарній, ніжній, мудрій,

Від жаби, від кота, від кажана

Ховати цю важливу таємницю?

Ні, всупереч розважливості й глузду,

На дах здеріться з кліткою пташок,

Їх випустіть, самі ж, як мавпа в байці,

Заради спроби влізьте в клітку та й

Зламайте карк собі.



Королева

Я радше подих затаю навіки -

Ніж видихну хоч слово, сину мій,

Про те, що ти казав.



Гамлет

Я їду в Англію, ви чули?



Королева

Лихо,


А я й забула. Вирішено так.

Гамлет

Листи уже з печатями, й наказ

В руках у двох моїх товаришів,

Яким я вірю, мов гадюкам підлим.

Вони мені проторять шлях до пастки.

Нехай. Ну й сміху буде, як грабар

На власному підкопі підірветься!

Хоч би там що, а я на лікоть глибше

Під їхню міну вриюсь, хай злетять

До місяця! Хіба не розкіш, щоб

Дві хитрості зіткнулись лоб у лоб?

(Показуючи на Полонія)

Цей чоловік від'їзд мені приспішить,

А тельбухи я звідси відтягну.

Добраніч, матінко. О, цей вельможа

Тепер поважний, скромний, мовчазний.

Хоч за життя був балакун дурний,-

Ну, пане, докінчім, що почали.

Добраніч, матінко.



Виходять: спочатку королева, за нею - Гамлет, волочачи Полонія.

[77]


 

 

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

 

СЦЕНА І

Кімната в замку.

Входять король, королева, Розенкранц і Гільденстерн.

Король

Не без причин зітхання ці глибокі.

Відкрийтесь нам: ми маєм знати все.

А де ваш син?



Королева

Лишіть нас на хвилину.



Розенкранц і Гільденстерн виходять.

Королю мій, що бачила я сю ніч!



Король

Що, що, Гертрудо? Що там робить Гамлет?



Королева

Шаліє, наче море й ураган,

Коли вони змагаються, хто дужчий.

За килимом йому почувся шелест,

Добув меча і з вигуком «Пацюк!»

У маячні наосліп заколов

Сердешного старого.

Король

Лютий вчинок!

Були б ми там, було б і нам таке.

На волі небезпечний він для всіх:

Для вас самих, для нас, для будь-кого.

Хто ж відповість за це криваве діло?

Вину складуть на нас, бо ми ж і мали б

Тримати на припоні та на оці

Безумця молодого. Ми з любові

Забули зовсім про здоровий глузд,

Соромились, мов хворий, що мовчить

Про виразку погану, поки та

Все тіло не роз'їсть. То де він нині?

Королева

Кудись потяг убитого. Над трупом

Його безумство, наче цятка злота

В руці брудній, засяло чистотою.

Оплакує він гірко вчинок свій.

Король

Ходім, Гертрудо!

Ще сонце гір торкнутися не встигне -

[78]


Він відпливе. А вчинок той лихий

Нам треба спритно і по змозі гідно

Подати й зм'якшити. Гей, Гільденстерне!

Повертаються Розенкранц і Гільденстерн.

Ви, друзі, йдіть, візьміть собі підмогу.

Полонія в нестямі Гамлет вбив

І витяг геть з покоїв королеви.

Знайдіть його і заспокойте. Тіло

Несіть в каплицю. Поспішіть, будь ласка.



Розенкранц і Гільденстерн виходять.

Ходім, Гертрудо. Наймудріших друзів

Покличмо, розкажімо їм, що сталось

В недобрий час і що рішили ми.

Як вчиним так, то, може, поговір,

Що швидко облітає цілий світ,

Немов ядро гарматне, нас не вразить,

А лиш протне повітря, йдім відсіль!

В моїй душі і страх, і тоскний біль.

Виходять.

 

СЦЕНА 2



Інша кімната в замку.

Входить Гамлет.

Гамлет

Захований як слід.



Розенкранц І Гільденстерн

(за сценою)

Гамлете! Принце Гамлете!



Гамлет

Цс! Що за галас? Гамлета кому? Ба, це вони.



Входять Розенкранц ! Гільденстерн.

Розенкранц

Скажіть, що ви зробили з трупом?



Гамлет

Змішав з землею - він належить їй.



Розенкранц

Скажіть нам, де він є, щоб ми могли

Його в каплицю віднести.

Гамлет

Не вірте.

[79]

Розенкранц

Не вірити чому?



Гамлет

Що вашу тайну я вмію берегти, а свою ні. На яку ще відповідь може розраховувати губка?



Розенкранц

Ви маєте мене за губку, принце?



Гамлет

Авжеж, за губку, що вбирає королівську ласку, щедроти і зиск від його влади. Такі слуги - найкращий десерт для короля. Він держить їх, мов та мавпа горіхи, за щокою; першими кладе в рот, останніми ковтає. Коли забагнеться того, що ви навбирали, досить вас почавити, і ви знов суха губка.



Розенкранц

Не розумію вас.



Гамлет

Вельми рад. Хитра мова не для дурного вуха.



Розенкранц

Принце, ви б сказали нам, де тіло, і пішли б з нами до короля.



Гамлет

Тіло при королі, та король не при ділі. Бо то таке наш король?



Гільденстерн

Ви сказали на короля «що»?



Гамлет

Ні, він - ніщо. Ведіть мене до нього. Ховайся, лисичко, поки не піймали.



Виходять.

 

СЦЕНА 3



Інша кімната в замку.

Входить король з почтом

Король

Знайти його і відшукати тіло

Звелів я. Небезпечний він на волі!

Та круто, по закону, з ним не вдієш:

Улюбленець дурної він юрби,

Яка не розумом, очима любить

І важить тільки кару винуватця,

А не вину. Щоб гладко все спливло,

Його від'їзд раптовий має здатись

Розважним рішенням. Так, сильну хворість

Лиш сильні ліки гоять. А інакше

Ніщо вже не поможе.



Входить Розенкранц.

Ну, дізнались?

[80]

Розенкранц

Де мертве тіло сховане, королю,

Не допитались ми.

Король

А де він сам?



Розенкранц

Тут, владарю, під вартою, і волі

Жде вашої.

Король

Хай стане перед нас.



Розенкранц

Гей, Гільденстерне! Принца приведіть.



Входять Гамлет і Гільденстерн.

Король

Ну, Гамлете, а де ж Полоній?



Гамлет

На вечері.



Король

На вечері? Де?



Гамлет

Не там, де він їсть, а де його їдять. Круг нього саме зібралося велемудре хробацтво, що добре знається на політиці. Черв'як - справжній імператор над усіма їствами й напоями. Ми годуємо худобу, що годує собою нас, а самі годуємось, щоб нагодувати черву. І ситий король, і худий жебрак - тільки різні наїдки, дві страви на той самий стіл. Кінець для всіх один.



Король

На жаль, це так.



Гамлет

Людина може вудити на черв'яка, що їв короля, і поїсти риби, що їла того черв'яка.



Король

Що ти хочеш цим сказати?



Гамлет

Нічого, тільки показати, що й король може відбути подорож по кишках злидаря.



Король

Де Полоній?



Гамлет

На небі. Пошліть туди по нього. А як ваш посланець не знайде його там, пошукайте в іншім місці самі. А коли за місяць ви його таки не знайдете, то вчуєте носом, ідучи по сходах на галерею.



Король

(до придворних)

Підіть пошукайте його там.



Гамлет

Вас він підожде.



Придворні виходять.

Король

Мій Гамлете, для власної безпеки,

Що завдає нам клопоту не менше,

[81]


Ніж «єобачний вчинок твій - жалю,

Тобі годиться вибратись відсіль

Немов на крилах. Тож лаштуйсь в дорогу.

Судно готове, віє добрий вітер,

Супутники твої плисти готові

До Англії.



Гамлет

До Англії?



Король

Так.


Гамлет

Добре.


Король

Ти кажеш так, мов знаєш наші мислі.



Гамлет

Я бачу херувима, що бачить їх. Гаразд, отже, з Англію! Прощайте, люба матінко.



Король

Ти хотів сказати: «коханий батьку».



Гаялет

Ні, мати. Батько й мати - чоловік та жінка, а чоловік та жінка - одна плоть. Тож ви моя мати. Отже, б Англію!



(Виходить)

Король

Рушайте назирці; в дорогу квапте,-

Жадаю я, щоб він відплив до ночі.

Не гайтесь! Все, що справді допоможе,

Я виклав у листі. Спішіть, благаю.

Розенкранц і Гільденстерн виходять.

Якщо, Англійцю, в тебе я в пошані,-

А надає ваги їй міць моя,

Бо в тебе ще багріє й нині шрам

Від датського меча і нам данину

Ще й досі платиш,- не байдуже приймеш

Наказ наш королівський, що велить,

Як сказано в моїх листах, негайно

Убити Гамлета. Убий його!

Бо він, мов трясця, сушить кров мені.

Зціли мене! Допоки вість про страту

Не дійде звідтіля до вух моїх,

Мені в житті моїм не знати втіх.

(Виходить)

[82]


 


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка