«Глобалізація, її причини та соціальні наслідки»




Скачати 372,66 Kb.
Дата конвертації23.03.2017
Розмір372,66 Kb.
Міністерство освіти і науки

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра філософії
Науковий керівник
Наконечний

Тема реферату


«Глобалізація, її причини та соціальні наслідки»

Географічний факультет


кафедра економічної та
соціальної географії

Виконав:


Смолянінов Святослав Петрович

Львів 2008



Зміст
Вступ 3

  1. Теоретичні аспекти глобалізації 4

  1. 1. Теоретична характеристика глобалізації 4

  1. 2. Генезис глобалізації 11

2. Основні види глобалізації 14

2. 1. Глобалізація в політиці 14

2. 2. Глобалізація в економіці 18

2. 3. Глобалізація в культурі 23

2. 4. Глобалізація в інформаційній сфері 27

3. Впливи глобалізації 30

3. 1. Негативний вплив глобалізації 30

3. 2. Позитивний вплив глобалізації 34

Висновки 36

Список використаних джерел 37
Вступ

Тема реферату: «Глобалізація, її причини та соціальні наслідки».

У вступі вважаю за потрібне висловити власну точку зору щодо глобалізації. Точку зору інших науковців подається в п. 1. 1. На мою думку глобалізація – це складний, багатогранний і процес, і результат людської діяльності та розвитку. Чому процес – бо це відбувається, чому результат – бо в результаті певних історичних передумов, складних і неоднозначних наслідків людської діяльності та людського прогресу.

Мета реферату – дати характеристику глобалізації, причини її виникнення, позитивні, негативні наслідки, а також види та походження глобалізації.

Об’єкт – глобалізація як об’єктивний процес сучасності

Предмет – політичний, інформаційний, економічний та культурний вимір процесу глобалізації.

Актуальність – тема глобалізації є зараз вкрай актуальна. Багато науковців вказують на негативний вплив, дехто вважає, що глобалізація має позитивний вплив. Але факт лишається беззаперечним – глобалізація привнесла у світ докорінні зміни фактично в усіх сферах життя всього світу. Саме тому ця тема глибоко та масово досліджується науковцями, вченими та пересічними людьми. І причина такого масового дослідження – актуальність цієї теми.

Глобалізація і надалі буде докорінно змінювати весь наш світ. Потрібно визнати, що зараз процес глобалізації переважно розвивається в негативному напрямку. Його складно змінити, пере направити. Але якщо не впливати на неї, то вона просто зробить з нас біомасу, що є вкрай небезпечним та для людства – воно просто перестане існувати.




  1. Теоретичні аспекти глобалізації

  1. 1. Теоретична характеристика глобалізації

Хочу зазначити, що у дослідженні теми глобалізації мені вдалося дослідити таких авторів: Тішуніна Н. В., Гаджієва К. С., Уткіна А. І., Єщенко І. С., Палкім Ю. І., Юрія Бондаря, Чернова О., Мозгового О. Л. та ін.

В першому розділі звертаю увагу на теоретичне обгрунтування явища, процесу глобалізації вищевказаних авторів, а також досить детально вискажу власне бачення цього явища.

Мозковий О. Л. у своєму авторефераті висловлює таке бачення глобалізації: глобалізація – процес, обумовлений об’єктивними факторами інтенсивного зближення і взаємодії різних частин цілісного світу. Він акцентує на суперечливому – глобалізація перебуває зараз на початковому етапі розгортання. На даному етапі, тобто в наші роки ця точку зору є вірною, але варто зазначити, що глобалізація відбувалася і раніше. Тобто, якщо брати історію людства, то сучасна глобалізація є одним із етапом всієї історії. Цей автор зводить глобалізацію до двух сутнісних характеристик – інтегральна та трансформаційна характеристика. Хоча на мій погляд, це не повний склад характеристик глобалізації, так як можна додати ще кілька нових характеристик – наприклад деструктивна або дисінтегральна характеристика та ін. Цей автор концентрує увагу на впливах глобалізації як на світ вцілому, так і на суспільство. Він вважає, що глобалізація створює нові можливості для новаторства, підприємництва, прискорила глобальний розвиток в багатьох сферах. Але стверджує і те, що глобалізація привнесла уніфікацію, заперечує унікальність окремих національно-культурних спільнот, перенасичення інформацією, що є негативною стороною глобалізації. Культура до глобалізації – це уніфікація, а в соціально-економічному аспекті – це домінування країн золотого мілліарду. В цілому він характеризує глобалізаційний процес так – складний, неоднорідний, багатогранний, динамічний, але цей процес викликає напруження фактично по всьому світі. Це напруження викликане тим, що різні суспільства не воліють сприймати глобалізацію, протидіють їй. Адже, як акцентує автор, цей процес створив тероризм саме на сучасному етапі. Варто визнати, що тероризм – це форма протидії глобалізації. [4]

Юрій Бондар в журналі Персонал в № 12 за 2005 рік дав глибокий аналіз інформаційній стороні глобалізації. Але досить детально охарактеризував саме явище глобалізації. Що ж таке глобалізація на його погляд?

Проаналізувавши його статтю в журналі, прийшов до висновку, що він акцентує увагу більш на негативному впливі глобалізації. Глобалізація, на точку зору автора, несе загрозу для існування власне національно-ідентичних, етнічних держав. Вона знищує національні особливості, культуру, мови, устрій. На цю точку зору, я частково згоден, але і вважаю за потрібне покритикувати її. Проблема зникнення культур була завжди. І ця проблема була і в середні віки, і в сиву давнину. Чому? Це питання варто задати власне носіям цих культур. Багато в чому треба спитати в самого себе, а чому я не підтримую, цураюся власної культури, мови та ін. Глобалізація, на мій погляд, є багато в чому продуманим кимось процесом, але і системою, тобто її дія є системною в усіх сферах. Якщо певні культури не можуть витримати тиску, вони зникають, якщо зможуть – то витримають, і можливо, в майбутньому самі стануть одиницею глобалізації та впливу в цілому. Юрій Бондар акцентує на тому, що адептами глобального світу є найрозвинутіші країни світу, бо в послабленні суверенітетів вбачають можливості для своєї експансії. Також він у статті скеровує увагу на те, що глобалізаційні процеси є керованими. З цим баченням я абсолютно згоден.

Глобалізація не зменшує і не послаблює протистояння, а, навпаки, посилює і робить процес незворотнім, стверджує автор. [1]

Проаналізувавши його статтю, скажу відверто, що глобалізація – це тиск, це вплив, це нав’язування не природного для інших, не власного, не їхнього. Як відомо, дія породжує протидію. Не дивно, що зараз у всьому світі спостерігається потужні акції антиглобалізму. Відверто кажучи, багато культур сприймуть цю глобалізацію, але їх, можливо, беззворотньо чекає загибель чи уніфікація. Точніше – бездушність власної їхньої культури.

Чому глобалізація пішла зараз переважно по темному, чорному шляху розвитку. Відповідь проста – ті, хто хоче використати плоди глобалізації з добрими намірами – використають. Як наприклад священики використовують мобільні телефони, комп’ютери та ін. Але дехто використовує глобалізацію для зла. Хто саме це, не важко здогадатися – це ті сили, що стоять за злом і всіма злими вчинками та людьми. В Інтернеті з’явилися багато порнографії та іншого бруду, дякуючи транспортній глобалізації, люди почали більше мандрувати – так віл/снід потрапив в Америку, Європу, Індію та багато іншого. Враховуючи, що зла зараз більше, ніж добра, тому глобалізація і пішла чорним шляхом свого розвитку.

Я розумію, що попередній аналіз глобалізації є вкрай простим, але саме через цю простоту можна частково пояснити сучасний стан глобалізації.

Цікавий аналіз глобалізації надав Чернов О. В. Подам в скороченому вигляді його бачення глобалізації. Він вважає, що цей процес є реальністю. Вона не з’явилася зараз, її спостерігали і раніше – в середньовіччі та ін. Цей автор концентрує свою увагу на тому, що ще вчора цей світ був дуже великим, зараз же він став просто мікроскопічним. Добратися з одного місця планети в іншу – просто. Це зближення і викликало всі позитиви і негативи.

Акцентує цей автор увагу на тому, що сучасна глобалізація співмірна з вестернізацією. Тобто західний світ став на стільки могутнім, що має можливість впливати і на інших. А також поширювати все своє (демократія, капіталізм, культуру в цілому) на інших. [9]

Цікава інформація міститься в книзі двох авторів «Сучасна економіка» - Єщенко І. С. та Палкім Ю. І. В розділі 20. 1. Тут поданий цікавий аналіз глобалізаційних процесів. На їхню точку зору глобалізація – це складний, багатогранний процес, який поширюється на всі сфери суспільного життя: економічну, соціальну, політичну, духовну та ін.

Вони акцентують увагу на тому, що глобалізація – це результат політики провідних держав. Глобалізація має суперечливий характер, тобто позитивні і негативні сторони. Вони вважають основною загрозою глобалізації – відтворення неоімпералізму. [3]

Особисто від себе додам, що глобалізація – це диктат. Цей диктат частково вже ніяк не подолати – не знищити всі комп’ютери чи телефони. Але вплив диктату можна частково перекрити, зменшити – в культурній сфері, в інформаційній сфері, в політичній сфері та ін.

Цікаве бачення глобалізації подано в книзі «Глобалізація: процесс и отношение» Уткіна О. І. Він вважає, що глобалізація – об’єктивний процес формування, організації, функціонування та розвитку принципово нової всесвітньої системи на основі поглиблюючи взаємозв’язків та взаємозалежності в усіх сферах міжнародного суспільства. Він проводить цікаву лінію щодо глобалізації. В широкому розуміння цей процес – переростання національних та регіональних проблем у всесвітні та формування нової господарського соціального та природно біологічного середовища. Акцентує увагу також на процесі деглобалізації. Щодо переростання проблем та формування середовища, дозволю собі з цим не погодитися. Є дуже багато проблем у світі, але до них всім далеко байдуже – єдине що тут лишається глобальним – це «почутість» та усвідомленість світової громадськості з певними проблемами, тобто всі знають про голод в Африці, а хто щось робить? Чи стала ця проблема глобальної? Я вважаю ні. Просто всі про це знають, але ніхто майже нічого не робить. Подібна ситуація є і з багатьма іншими проблемами. Хоча визнаю, що в інформаційному просторі виникло таке поняття, як глобальні проблеми людства. Мені як громадянину планети Земля десь приємно, що все більше і більше проблем вносяться в ці глобальні проблеми. Важливо дати визначення глобальним проблемам. Глобальна проблема – це проблема, яка загрожує значній частині людства, а то і всьому людству. До таких проблем належать – глобальне потепління, тероризм, СНІД та ін. Тобто, автор частково правий, що певні проблеми виносяться на глобальний рівень, але далеко не всі, проблему недоїдання, неосвідченості та ін. теж можна було б внести в глобальні, але їх не вносять. А щодо формування певних середовищ – цей процес насправді триває, він пов'язаний з проблемами які виникають. Але він тільки починається. Є багато можливостей, що ці середовища не сформуються. На заваді цього може стати політика, тобто інтереси певних держав, протистояння держав та ін. Цей автор щодо глобалізації ще стверджує так – під глобалізацією розуміється розширення та поглиблення соціальних зв’язків та інститутів в просторі та часі. Також стверджується, що глобалізація призвела до значного збільшення світової торгівлі. [7]

Цікаве бачення глобалізації має науковець Тішуніна Н. В. Вона виклала свої міркування в одному із розділів книги «Глобализация и культура: аналитический подход». Вона вважає, що глобалізація – це процес, який відображає економічну, політичну взаємопов’язаність країн та регіонів до такого рівня, на якому постає питання створення єдиного світового правового поля та світових органів економічного та політичного керування. Концентрує увагу ще і на тому, що ядерна зброя вже не зброя. Зараз головна зброя – це інформація. Цей автор акцентує ще і на тому, що глобалізація – результат об’єктивного історичного розвитку. Цей процес не є ані позитивним, ані негативним. Його можна використовувати, як в позитивний прагненнях, так і в негативних.

Щодо вищевказаного можна сказати, що ці міркування будуть актуальними пізніше – через 5-15 років. Ядерна зброя зараз поки що зброя, але визнаю, що інформація вже стає переважати очевидно за своїм впливом ядерну зброю. Хоча, на мій погляд, не існує країн, які тиснуть інформаційно, але не мають ядерної зброї. Ці процеси паралельні. Домінують в інформаційному просторі ті країни, які сильні в різних аспектах, а також в аспекті ядерної зброї. А щодо того, що постає питання про створення різних «футуристичних» полей, то тут дозволю собі не погодитись. Світ ніколи не стане єдиним, бо він різний. Він не однаковий і ніколи однаковим не стане. Він унікальний, і унікальність його в різноманітті. Частково дозволю собі погодитися в тому плані, що будуть створені поверхневі так звані поля, тобто як є в етикеті діють певні принципи, так будуть створені принципи або правила гри, але поверхневі, в політиці, економіці та ін. Важливо визнати, що певні такі правил вже є або вони на стадії розробки. Наприклад, домовленості про не напад чи юридичні загальні правила та ін. Але я хочу сфокусувати увагу на тому, що весь світ не буде жити по однаковим правилам. Автор концентрує увагу ще і на тому, що глобалізації для культури – уніфікація. [6]

Але знову дозволю собі з цим не погодитися. Є правда в тому, що глобалізація уніфікує культуру – але глобалізація може зближувати і зближує культури. І це так – наприклад дякуючи глобалізації кожен може вивчити через Інтернет різні мови, пізнати інші культури, збагнути місце себе та своєї культури в системі близьких йому культур. Зрозуміти всім і кожному, хто для нас є близькими, далекими родичами, а хто просто іншими, але не ворогами чи противниками. Акцентую знову увагу на тому, що різні держави, різні сили використали і використовують глобалізаційні досягнення в своїх цілях. Багато хто в злих цілях. В тому і є проблема.

Останнього автора, якого я проаналізував – Гаджієв К. С. Він видав підручник для вузів, який називається «Введение в геополитику». В цьому підручнику він виклав цікаве бачення глобалізації. Глобалізація – це наслідок, результат. Наш результат, людський. Соціальні, економічні, культурні явища, процеси можуть набути глобального рівня. Він поясняє так, що про ці явища чи процеси дякуючи глобалізації, можуть почути всі. З цим я погоджуюся. Він вказує ща і на таке – створилися глобальні системи торгівлі, фінансів. Що багато в чому саме це і є підставою для подальшої глобалізації, але вже всього світу. [2]

Я з ним погоджуюся – гроші не мають національності, вони мають силу. Всі країни хочуть бути сильними. Саме тому їм і прийдеться вступити в глобальну фінансову систему. Наразі нікому не втекти у фінансово-торгівельному аспекті від глобалізації. На мій погляд, глобалізації вже майже повністю поглинула торгівельно-фінансову складову світу. Так як всі складові торгівлі чи фінансів є продуктами глобалізації.

Я не вводив у реферат думки західних авторів. Причина проста – у глобалізації є прихильники та противники. І переважно, якщо книга видана на Заході, то глобалізації подається в позитивному світлі, якщо в не в Західному видавництві – то негативно. Хоча і це не правило. Мені вдалося ознайомитися з книжками З. Бжезинського, С. Хантінгтона.

На завершення розділу вважаю за потрібне висловити власне бачення глобалізації. Частину своїх думок я вже виклав у вищевказаному.

Основні сфери, в які глобалізація проникла особливо глибоко – це інформаційні, економічна та фінансова, торгівельна, політична, наукова та культурна. В своєму рефераті я приділю увагу інформаційній, економічній, політичній та культурній.

Чинники, які впливають і будуть впливати на глобалізацію: технічні, економічні, політичні, соціальні, психологічні. Складові цих чинників: нові технології, ТНК, банки, міжрегіональні обєднання (ЄС, НАФТА та ін), перехід країн до ринкової економіки, експортна та військово-політична експансія, поширення через сучасні технології ліберально-демократичних цінностей, експансія західної культури, що підриває інші культури.

На мою точку зору варто окреслити ознаки глобалізації – суб’єктами конкуренції стають ТНК, регіональні угруповання країн грають провідну роль, конвергенція економічних систем, соціалізація економіки, зростає дисбаланс між економіками різних країн – багаті країни переважно багатішають, бідні – біднішають та ін.


    1. 2. Генезис глобалізації

Ця тема є складною, неоднозначною. Думки, щоправда, різняться лише в тому, з якого часу варто вести відлік перших проявів глобалізації. Всі науковці, які висловились щодо історії глобалізації (Гаджієв К. С., Тішуніна Н. В. та ін.) або появи перших її проявів в історичному минулому глобалізації зводять це явище до поширення культурних, економічних та ін. аспектів глобалізації на інші народи, цивілізації, культури. Тобто, вони чітко заявляють, що глобалізація тих часів – це поширення власних надбань на інших або просто експансія. В цілому я згоден з їхнім баченням історії глобалізації, але дещось додам від себе. Враховуючи теоретичний аспект підходу до визначення історії глобалізації, то можна впевнено заявити, що прояви глобалізації були завжди, в усі часи. Можливо, не варто вести відлік глобалізації від Великих географічних відкриттів чи з початку розквіту Великої Британської імперії. Експансія сильних культур спостерігалася завжди – до цього можна віднести глобалізацію християнства, яка зародилася в маленькому Ізраїлі, а зараз – Всесвітня релігія. Київська Русь, Древній Китай, Єгипет, Арабський світ – всі вони поширювали свою культуру, проводили експансію – всі вони теж, значить, зароджували глобалізацію.

Зараз я проаналізую ідеїдеяких науковців, які висловили власне бачення зародження глобалізації. Цікаву точку зору виклала Тішуніна Н. В. Вона вказує на те, що прояви глобалізації виникали тоді, коли у світі відбувалися докорінні зміни. Щоправда, вона розділяє глобалізацію по різних сферах. В географіх, за її баченням, глобалізація відбулася з Великих географічних відкриттів. На рівні науки чи техніки – з технологічної революції. Навіть на рівні ідеології – глобалізація почалася з появи імперіалізму, європейського расизму.[6] Я погоджуюся з тим, що прояви глобалізації виникали тоді, коли відбувалися докорінні зміни, але, можливо, її більш детальний аналіз просто не досить глибинний. Перші прояви глобалізації варто починати з подорожей вікінгів в Америку, створення стародавніх карт. Бо Великі географічні відкриття стали результатом багатьох процесів, що були перед тим, тобто є наслідком. Власне карти стародавні, твори, описи породило бажання людини, а бажання породило дію. Тобто, глобалізація в географія почалася раніше ніж ВГВ, просто ВГВ стало центральною подією. Це можна порівняти з народженням дитини – варто лишень поміркувати скільки робиться для того, щоб її сотворити (знайомство, тривале зустрічання, одруження, запліднення, 9 місяців та ін.) – дуже багато, але про це забувають. Згадують лишень про сам акт народження. Так і у випадку глобалізації.

Гаджієв К. С. вважає, що глобалізація в усіх аспектах виникла після ВГВ. З цим не можу погодитися.

Дуже детальний аналіз розвитку глобалізація надано в книжці «Сучасна економіка» Єщенка І. С. та Палкім Ю. І. Вони у своїй книзі акцентують увагу на те, що глобалізація теж виникла після ВГВ. Вони розділяють глобалізацію на кілька етапів. Перший етап глобалізації тривав 3 століття – з 16 ст. до 19 ст. В економіці домінувало сільське господарство, та видобувне і сировинне виробництво.

З 19 ст. до середини ХХ тривав 2 етап глобалізації. Він був викликаний промисловою революцією. Відбулася соціальна революція – капіталізм, створилися нові галузі – індустрія та ін. Відбулися поглиблення диференціації між країнами.

3-й етап почався з 70-х років ХХ століття. В основі його лежить науково-технологічна революція. Відбувся перехід в постіндустріальний період. Вони акцентують на тому, що в першому етапі глобалізація відбувалася безконфліктно, в 2 і 3-му етапі – вона почала розвиватися динамічно, нерівномірно. В результаті вона викликала і викликає конфліктність. [3]

Щодо цієї інформації, в мене виникло таке бачення цієї класифікації: вона в цілому вірна, але не комплексна, бо, на мій погляд, необхідно починати з більш ранніх часів. Але щодо розвитку глобалізації за проміжок від ВГВ до наших днів я погоджуюся з вищевикладеним хронологічним розподілом.

2. Основні види глобалізації

2. 1. Глобалізація в політиці

Детально проаналізувавши процес та явище під назвою глобалізація, переходжу до аналізу її складових. В своєму рефераті я опишу такі складові глобалізації – політична, економічна, культурна та в інформаційній сфері, так як ці сфери важливі для кожної людини, країни всього світу.

Глобалізація в політиці – це об’єктивний реальний процес. На карті світу вже не лишилося білих плям. Світ поділений географічно чи топографічно на сушу і море. Суша та море теж поділені політично – на держави. Отже, якщо раніше ми мало знали про деякі держави, а то і взагалі не знали про їх існування, то зараз ми знаємо фактично майже все про всі країни. Ми знаємо де вони розташовані, їхні показники та ін. Ми знаємо політику певної держави на регіональному та глобальному рівнях та багато іншого. Отже, процес розширення і є глобалізацією. В політиці світ вже майже глобалізувався.

Риси та ознаки політичної глобалізації: посилення міждержавних відносин щодо руху товарів, капіталів та робочої сили; політична інтеграція країн з формуванням наднаціональних політичних органів (ЄС, СОТ, Світовий банк), зростання кількості міжнародних урядових організацій, зокрема універсальних (ООН), міжрегіональних (Ісламська конференція, Ліга Арабських держав), субрегіональних (Бенілюкс), військово-політичних (НАТО).

Важливо визнати, що під час глобалізації політики в світовому масштабі відбуваються 2 вкрай складних процеси: – А. Глобалізація; Б. Регіоналізація. Під глобалізацією мається на увазі зближення країн, їх об’єднання в єдині організації, вступ в різні всесвітні організації. Ці два процеси ще можна назвати А. Інтеграція; Б. Дисінтеграція. Але поруч з тим глобалізація, можливо, породила, регіоналізацію. Вважаю назвати цей процес простіше – Сепаратизм. В чому ж проблема: глобалізація відбувається в різних країнах на основі фундаментальних ознак – мова, релігія, колір шкіри, культура та ін. Наприклад, була Югославія – в ній проживали майже всі слов’яни. Але хорвати та словени – католики. Відбувся розпад Югославії, і католицькі країни Югославії почали асоціювати себе із Заходом, а Сербія – із православним світом. Подібна ситуація є в Прибалтиці. Таких прикладів зараз дуже багато по всьому світу. Причина в тому, що раніше, переважно, країни формувалися не на цивілізаційних чи культурних принципах, а на принципі історичного «зафарблення» земель і народів. З 18-го сторіччя до нашого часу відбувається переосмислення багатьох народів щодо себе. І от приклад з Тібетом. Китай загарбав Тибет, а тибетці зрозуміли, що вони не китайці. Косовці розуміють, що вони не серби, аджарці і осетини розуміють, що вони не грузини. Хоча тут треба визнати, що процеси сепаратизму відбуваються ще і під тиском чи прагненнях титанів світової політики. Тобто, як би Тібет чи Косово не підтримували США та ЄС, то вони б не змогли б відділитися. Тому в питанні регіоналізації чи сепаратизму не все так просто. Ці процеси стимулюються провідними країнами світу з метою досягнення своїх цілей. Дуже простий приклад – була Чорногорія, як складова Сербії. Через Чорногорію Сербія мала вихід до моря і, відповідно, до океану. Захід, домігшись відділення Чорногорії добився «відрізання» Сербії від моря і від океану. А на чолі Чорногорії поставила свою людину, яка буде вести проєвропейську політику.

Реальні прояви політичної глобалізації почалися особливо в ХХ столітті. Глобалізація почала виявлятися саме в утвореннях організацій різного призначення – економічних, політичних та ін.

Після другої світової війни створено ООН, при ООН в 1948 створено ЮНЕСКО; ОАД – організація американських держав; МАГАТЕ – агентство по атомній енергетиці; В 1989 – АТЕС – Азіатсько-Тихоокеанська рада; АСЕАН – асоціація держав Південно-Східної Азіїї, створено ЄС, НАТО, Ташкентський блок, Організація Великої вісімки, ГАТТ/СОТ, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Рада Європи та багато інших. Вважаю, що вартує розділити ці організації – за особливостями внутрішньої структури та принципів певної організації. Маю на увазі те, що певні організації мають такі принципи, що членам цих організацій обов’язково їх дотримуватися, інакше вони будуть викреслені зі складу цієї організації. Але є організації, в яких не існує таких чітких обов’язків, членство в цих організацій має більш формальну роль. Наприклад, для того щоб стати членом СОТ, необхідно прийняти великий пакет законів і їх дотримуватися, тобто «грати» по правилах цієї організації і не скасовувати цих законів в майбутньому, інакше це загрожує навіть вилученням держави з цієї організації. А от щоб вступити в ООН, Раду Європи та інші організації – треба не так багато. Більш складна ситуація із ЄС, НАТО. Тут вступ в ці організації взагалі вкрай складний і має чіткі географічні рамки.

В чому ж суть глобалізації в політиці через організації? Відповідь проста – глобалізація – це уніфікація. Вступаючи в фундаментальні організації (ЄС, НАТО, СОТ та ін) ця держава чітко приймає всі правила, закони, що вимагають ці організації. Тобто всі країни, вступивши в СОТ ведуть господарську міжнародну діяльність по одних законах, тобто уніфіковано – в цьому і є суть глобалізації в політиці. Створити однакові, уніфіковані правила. Ці правила задають найсильніші як в світі, так і в регіонах. Тому коректно заявити, що глобалізація потрібна найсильнішим задля відстоювання власних інтересів.

Важливо зазначити, що глобалізація відбувається в різних масштабах. В глобальному масштабі – через глобальні організації. В регіональному масштабі – через діяльність регіональних організацій. Звернемо увагу на те, що країни, вступаючи в організації, приймають ті правила – але позбавляються власних законів, принципів і правил. Це є прикладом стирання старих основ права, економіки та політики держав.

Важливо звернути увагу ще і на наступне. Глобалізація відбувається ще і на рівні політичних партій. Цей процес відбувається також на рівні регіональному, так і на глобальному. В багатьох країнах світу створені демократичні, проєвропейські, прохристиянські та інші партії. Політична глобалізація розвивалася по різному. До розпаду СРСР цей процес відбувався складно, після розпаду він почав просто дуже швидко розвиватися. В наш час він досягає апогею.


  1. 2. Глобалізація в економіці

Перед тим, як дати визначення терміну глобалізації в економіці варто знати, що економіка з політикою саме в наш час дуже сплелися. Глобальні проблеми в політиці йдуть паралельно, а то й за глобальними прагненнями держав. Варто нагадати, що світ ділиться на сушу, море; материки, острови, півострови; держави, інші наддержавні об’єднання. Країни розділені на області (або інші адміністративні одиниці) і т.д. Але саме держави створюють економіку регіону та світу в цілому.

Глобальна економіка була потрібна в першу чергу наддержавам задля досягнення надприбутків. Отже, глобалізація в економіці – це процес, а глобальна економіка – це результат цього процесу, або мети. Будемо чесними, глобальна економіка – це мета світових держав.

Глобалізація в економіці – це процес, коли до світових економічних правил наддержав намагаються долучати якомога більше держав. Вступивши у світові організації, держава бере на себе зобов’язання виконувати правила торгівлі між країнами. Але варто збагнути, ці правила були створені сильними країнами. І нові держави, вступаючи в ці обєднання, відкривають свої ринки (це і є основою правил міжнародних економічних організацій). Відкривши свої ринки, на них великим потоком направляються продукція сильних держав. От і вся арифметика.

Глобальна економіка – це результат. Це означає, чим більше країн долучилися до глобальних ринкових стосунків, фінансових структур, міжнародної торгівлі, тим більше світова економіка глобалізована, тобто єдина. Єдине повинно бути все – єдина валюта або пара (Євро та долар), єдині правила торгівлі, єдині стандарти продукції і так фактично все єдине. Знову звертаємо увагу на одну річ. Основною ознакою глобалізації – є уніфікація. Уніфікація в глобальній економіці очевидна. Ознаки, риси, наслідки глобальності економіки: поглиблюється світовий поділ праці, внутрішньогалузева та міжгалузева кооперація, утворюються могутні транснаціональні виробничо-економічні обєднання зі своїми наднаціональними органами координації, регулювання та управління, відбувається становлення глобальної економіки як єдиного організму, в якому все взаємопов’язано.

Аналізуючи питання щодо глобальності економіки та її глобалізації, вдалося опрацювати різні літературні джерела.

Молчанова Е. Ю. [5] в свої дисертації дає цікаву хронологічну класифікацію глобалізації в світо-господарському аспекті. Вона розділяє глобалізацію в економіці (господарстві) на 6 етапів. Перший етап XIV-XVI століття – спостерігаються стосунки в регіонах світу як колонія-метрополія, виникають перші форми ринків. Цей етап автор називає зародженням глобалізації. Другий етап – XVI-XIX століття – створюється «міжкраїнова спеціалізація», виникнення інтернаціонального світового господарства. Це етап – стрімке зростання глобалізації економіки. Третій етап – ХІХ ст.. – 20 рр. ХХ століття – формування світового господарства, концентрація виробництва, капіталу. Утворюються монополії – це етап бурхливого розвитку глобалізації економіки. Четвертий етап – 20-50 рр. ХХ століття – характеризується торгівельним протекціонізмом, обмеженням на рух капіталів. Причина тому – ІІ світова війна та ін. – раптовий спад глобалізації. П’ятий етап – 50-90 рр. ХХ століття – збільшення обсягів торгівлі, концентрація виробництва, капіталу, експорт капіталу – етап пожвавлення глобалізацій них процесів. Шостий етап – зростання з 90-х років ХХ ст..і до нашого часу інтелектуальної та інформаційної економіки. [5] Проаналізувавши цю хронологічну класифікацію, я прийшов до таких висновків – глобалізація економіки історично протікає хвилеподібно, а також, що світова економіка залежить від стану місцевих економік держав. Якщо відбувається в якійсь країні чи регіоні взагалі «колапс» економічний, це відображається взагалі на всій глобальній економіці. Господарські суб’єкти міжнародних економічних стосунків набули тенденційних рис глобалізації через транс націоналізацію та регіоналізацію. Автор виділяє також 3 основних моделі розвитку міжнародної економічної інтеграції: 1. Західно-Європейська; 2. Північноамериканська; 3. Азіатсько-Тихоокеанська.

Цікавий аналіз глобалізації економіки був наданий в книзі «Сучасна економіка»[3]. Тут вони концентрують свою увагу на тому, що з 70-хх років ХХ століття почалася зароджуватися світова економіка. Вона формувалася під впливом техніко-економічних, політико-силових та соціально-психологічних чинників. Глобальну економіку вони назвали – «мегаекономіка», яка ділиться на нову та стару економіку. Провідну роль в економіці відіграють – ТНК (транснаціональні корпорації) та банки, угруповання країн, мегаполіси та ін. Основою мегаекономіки є транснаціональний капітал. [3]. На мій погляд, вище вказана інформація є вірною. Від себе додам, що ТНК контролюють 30-35 % світового ВВП, 50%: промислового виробництва, 2/3 світової торгівлі, та 4/5 усіх ліцензій та патентів. Надаю перелік кількох ТНК: «Дженералз Моторс», «ДАймлер-Крайслер», «Форд Моторс», «Іточі» (Японія), «Міцубісі», «Роял Дат Шелл» та ін. В глобальній економіці значно зростає роль мегаполісів. В книзі «Сучасна економіка»[3], вказується на те, що мегаполіс Токіо виробляє вдвічі більше товарів та послуг ніж вся Бразилія, а мегаполіс Чикаго – стільки, скільки ж Мексика. Важливою ознакою глобалізації є розшарування. В глобалізованій економіці ми чітко бачимо, що є країни великої вісімки, а є країни периферії. Отож, що в країнах периферії проживає 4 млрд. населення, а у великій вісімці – 15% населення. Ця диспропорція очевидна. Варто зазначити ще і те, що країни периферії є країнами збуту. Ця диспропорція викликає складні виклики для світу – голод, СНІД, погіршення екології, складність отримання освіти, велика смертність та ін.

Цікаву характеристику глобалізації економіки надав в книзі «Глобализация: процессы и отношение» Уткін А. І [7]. Він концентрує увагу на тих ознаках, рисах та наслідках глобалізації. Автор вважає, що абсолютно глобальним є лишень ринок капіталів. Переважно гроші концентруються в країнах Євросоюзу, США, Канади, Японії. Зараз також ще в Росії та Китаї. Глобалізацією слабко зачіпаються rраїни Африки. «Краще» з економічною глобалізацією в Латинській Америці та в Азії. Принцип вільного світового ринку застосовується вибірково. Глобалізація може привести до колапсу певних країнах в наслідок не витримки світової конкуренції. Експорт і надалі збільшується у розвинутих країнах світу. Країни з перехідними економіками дуже вразливі до реалій глобалізації економіки. До 1997 року в економіку Таїланду прибували значні західні капіталовкладення. Подібна ситуація була в Південній Кореї та Індонезії. З 1997 року західний капітал почав покидати ті країни. Це викликало шок в їх економіках. До речі, вони і досі не можуть оговтатись від того, лишень в Південній Кореї ситуація відносно нормалізувалася. Сильні країни всі вголос заявляють, що глобалізація економіки – це перевага для всього світу. Але данні свідчать зворотне. Багаті країни багатішають, але бідні країни – біднішають. Детальніше це означає – у сильних країн дякуючи «втягненню» нових країн в свої фінансові та торгівельні системи з’являються просто на просто нові ринки збуту власної продукції. Так, можливо в незначному вимірі нові країни виграють від вступу в глобальні масштаби економіки, але значно більше від того виграють сильні країни.

Дуже цікавим наслідком економічної та політичної глобалізації (ці явища відбуваються паралельно, частіше економіка веде політику, тобто зміни в глобальній економіці впливають на зміни в світовій політиці) стала поразка лівих політичних рухів в багатьох країнах. Так звані праві партії демократичного чи проєвропейського (залежно від регіону в світі) перемагають все більше в країнах світу. Як відомо зараз фактично лишилися «острівці» країн, на чолі яких є не прозахідні чи то не демократичні партії: Білорусь, Іран, Китай, Північна Корея, Венесуела та ін.

Варто визнати, що процес економічної глобалізації спричиняє більш негативні наслідки. Але я вважаю, що світ вже зрозумів що таке глобальна економіка. Побачив його недоліки і створить з часом оптимальну модель.

2. 3. Глобалізація в культурі

Перед тим як описувати суть глобалізаційних процесів в культурі, вважаю за потрібне дати характеристику терміну «Культура». Важливо визнати, що є сотні визначень культури. Є загальне визначення цього терміну. В широкому розумінні культура – це сукупність як матеріальних, так і не матеріальних (духовних) цінностей, властивих суспільству в цілому або окремій соціальній групі. В частині нематеріальних цінностей – це наука, технології, освіта, мистецтво, література, мораль, уклад життя та світогляд.

Тобто бачимо, що культура є багатогранним, багатоаспектним явищем. Важливо зрозуміти, що глобалізація в культурі багато в чому зіграла вкрай негативний вплив на культуру всього світу.

На цю тему було написано дуже багато статей, книг, наукових робіт, дисертацій та ін.

Культура – це є людське серце, душа людства, надбання всіх і кожного. Якщо відбудеться забуття, знищення культури – відбудеться зникнення роду людського. Зараз же відбувається на очах всіх відлучення більшості людства від власних надбань, забуття своїх коренів. І паралельно з тим спостерігається перехід до іншої культури – культури глобальної. Ця культура є новою, переважно Західного походження. Основні її риси – штучність, бездушність, аморальність, диявольського змісту (переважно). Зараз у всіх на очах відбувається просто підміна вічних цінностей, на нові – штучні.

Я охарактеризував би цей процес як соціокультурна глобалізація. Під час соціокультурної глобалізації відбувається взаємопроникнення культур, а також створюється нова структура, нова культура. [6] Глобалізація також приводить до того, що людина починає належати до кількох культур. Важливим моментом в культурному світі – це розпад Радянського Союзу. Тоді зміни в культурі набрали просто шалених обертів. На соціально-психологічному рівні створилася криза ідентифікації. Люди почали переосмислювати себе, свою культуру, свій спосіб життя. На культурологічному рівні світоглядна криза пов’язана зі втратою чіткої вартісної орієнтації. Це особливо проглядається на пострадянському просторі, але не менше – в Європі, в США та в інших країнах. Цей процес зараз спостерігається в усіх регіонах світу – просто десь більше, десь менше. Відбувається активна експансія «масової культури», уніфікація мови. Паралельно з тим відбувається демонстративний елітаризм. Це розриває сучасну постмодерністську культуру. Отже, перша складова орієнтована на масового споживача. Вона базується на пародійно-деструктивній естетиці. Друга – орієнтована на елітарного споживача, яка будується на езотеричних блуканнях по лабіринтах текстів культури [6]. Я погоджуюся зі вищесказаними твердженнями, в результаті всіх процесів сучасних деструктивних відбувається розрив зі столітніми вартостями. Все це породжує реакцію інтелігентів всіх країн. Їхня реакція очевидна і логічна – ефект збереження чи оберігання. Важливо зрозуміти ще і таке, що зміни в культурі чи культурах відбувалися завжди. Культура змінюється, рухається. Але тоді зміни в культурах різних народів відбувалися локально, на місцевому рівні. В результаті різних змін в культурі, не знищувалися попередні досягнення (війни, коли спалюються бібліотеки, руйнується та знищується надбання я не відношу до змін в культурі). Зараз ми спостерігаємо як нова культура, глобальна, заміняє майже в усіх країнах, старе, змінює вигляд. Приклад дуже простий: раніше міста в Європі, в Індії, Китаї та інших самобутніх регіонах були дуже різні. Глобалізація принесла те, що сучасні райони міст як під копірку. Все однакове. Тільки історичні, древні райони міст різних регіонів світу відрізняються. Це маленький, але наочний приклад глобалізації. В музиці подібна ситуація – по всьому світу майже одна і та сама музика. В мові – пропагандується одна або 2 – англійська та ін.

Важливо зазначити, що процес глобалізації в соціокультурній сфері сильно відрізняється від глобалізації в політиці чи економіки. Бо політика чи гроші зачіпають незначний прошарок людей (чесно кажучи – політиків та бізнесменів, яких в країнах 5-10% від населення), а культура зачіпає всіх. Процеси в культурі відбуваються більш боляче в суспільстві, ніж в економіці чи політиці, бо зміни в культурі зачіпають саму серцевину душі. У 80-ті роки починає вимальовуватися нова течія в культурі – постмодернізм. Що пропонує культура постмодернізму (глобалізаційна)? Ця течія пропонує стати частиною великого світу, вийти за межі власного суб’єктивного світогляду. Постмодернізм формувався як реакція на нову інформаційну революцію. Ця революція прийшла завдяки Інтернету. Тобто, той хто має вихід в Інтернет може швидко отримати доступ до глобальної культури та світу взагалі. Процес глобалізації напряму пов'язаний зі змінами у свідомості людини. Кордони які були раніше зникли.

Власне, інформаційна, технологічна, Інтернет-революція змінює культуру та все, що з нею пов’язано. Я вважаю, що некоректно казати, що ці зміни тільки руйнують. Є і відчутні позитиви. Про них я скажу пізніше. Вважаю за потрібне розглянути глобалізаційний аспект в такій сфері культури, як релігія. Раніше, релігія була суто приватною, особистісною справою людини. В епоху глобалізації все змінилося. Заращ релігія стає аспектом переважно політичним, а також ідеологічним фактором. Раніше людина рятувала себе в релігії, а зараз та ж сама людина через релігію проводить експансію. Проблемою або рисою глобалізації в культурі – загострення проблеми ідентичності на національному, конфесійному, мовному та інших рівнях. Глобалізація перебудувала художню мову, людську мову, малювання, мистецтво взагалі. Все більше художніх речей легше зробити на комп’ютері.

Через величезний об’єм інформації породжує дискретність мислення. На людину зараз почали здійснювати тиск або експансію через аудіовізуальні засоби. Створюється феномен шоу-бізнесу, мультимедії, сучасного кінофільму та кліпу взагалі. Тобто – формується новий художній код.

Вважаю за потрібне сказати, що глобалізація могла б не принести такі неоднозначні зміни в усю культури. Відповідь проста. Є такі держави, групи держав та світові сили, яким вигідно зникнення деяких культур та цивілізацій або знищення та заміна її взагалі. Це сили Зла. Висока культура йде від Бога, від добра. Силам зла це не подобається. Я в черговий раз концентрую увагу на тому, що глобалізація може приносити і приносить іноді добрі плоди якщо використовувати її в добрих цілях.

Щодо добрих справ можна сказати дуже багато. Дякуючи сучасним технологіям, відновлюють старі рукописи, майже знищені творіння (Євангелія від Іуди) – цей твір взагалі вже був як пил, дякуючи сучасним технологіям – його відтворили. Вдалося відтворити та зафіксувати старі мови, створені електронні словники. Використовуючи сучасні технології, можна переглядати фільми, вистави, документальне наукове кіно. Досліджувати раніше не досліджуване, проектувати майбутнє, копіювати та розмножувати шедеври світового рівня, вивчати мови, культури інших народів, швидко їздити з одного місця в інше, передавати в електронному вигляді картини, фотографії, відео. Побачити не виходячи з дому міста, країни, континенти. Ми можемо пізнати себе, розвинути себе. Застосовуючи сучасні досягнення – можна читати в Інтернеті шедеври світової літератури, пізнавати природу різних країн та континентів. Можна познайомитися хоч з мешканцем Гренландії чи Ботсвани. З’являється можливість знайти відповіді на будь-які свої питання – хто ми, де я, а де ми. Дякуючи сучасним досягненням – можна самому творити культуру. Можливості необмежені – завдання єдине для людини: глобалізацію використовувати бажано з доброю метою. Важливе не попадатися в руки негативної глобалізації. Глобалізація в усьому має злу і добру сторону. Як і все на нашому світі.

Я вважаю, що людство прийде до того, що глобалізаційні ефекти буде ще одним надбанням культури та людської цивілізації. З часом людство зможе використовувати глобалізаційні досягнення в добрих намірах. І це прискорить розвиток культури та людини взагалі. На все потрібен час та благословення Боже

2. 4. Глобалізація в інформаційній сфері

Тема інформації, інформаційних технологій є зараз вкрай актуальною. Навіть новий етап розвитку людства назвали інформаційним. Вкрай швидкий темп розвитку інформаційних технологій є очевидним. Більшість останніх досягнень присвячені пришвидшенню та покращенню якості передачі, зберігання інформації.

Проаналізувавши інформацію, мені вдалося прийти до таких висновків, що власне глобалізація економічна та політична привела до такого стрибка інформаційних технологій. Потім відбувся цікавий процес – інформаційні технології ніби як швидка течія значно пришвидшила її розвиток. Зараз ці процеси йдуть разом. Вважаю, що не коректно вважати, ніби інформаційні технології дали початок глобалізації.

Риси та особливості глобалізації в інформаційній та технологічній сферах: відтворюється друга природа – виробнича, енергетична, транспортна, комунікаційна та ін.; технологічні взаємозв’язки подолали кордони; створюються все нові і нові інформаційні технології та комунікаційні мережі; ліквідуються кордони для поширення інформації – це сприяє не лишень обміну ідеями, думками, досягненнями та культурами, а і експансії способу життя, культурних стандартів, стимулює процес універсалізації масової культури.

Нові технології безумовно несуть дуже багато досягнень, плюси чи то переваги, але паралельно з тим несуть багато загроз та недоліків. Щодо позитивів я вже казав в розділі «Глобалізація в культурі», про інші скажу в кінці цього розділу.

В чому загроза глобалізації інформаційної сфери? Загострюється питання інформаційної безпеки людини, суспільства та держав. Так, прогрес в інформаційній сфері дає можливість до вирішення складних суспільних проблем, але 4, 8 млрд. населення живе у злиднях, 2 млрд. приєднається до 4,8 ще впродовж 50 років. Цей прогрес і надалі збільшує цей розрив. Особливо цей розрив почав збільшуватися після розпаду СРСР. Захід розробив та продумав стратегію інформаційної експансії, саме тому варто зробити висновок, що ця глобалізація вигідна в першу чергу саме країнам Заходу. Вістрями глобалізацій них атак є інформація та інформаційні технології, завдяки яким переважно і досягаються геополітичні успіхи. В 1970 році США витрачали 8 млрд. доларів, то в 1995 році – 25 млрд. дол. Зараз же витрати на інформаційні технології випереджають витрати на ракетно-ядерні та космічні програми [1]. У 1997 році Європейська комісія оприлюднила доповідь на тему: «Життя і робота в європейському інформаційному співтоваристві. Людина на першому місці». В ній увага акцентується на тому, що процес інформаційної глобалізації набув загрозливого характеру, прірва між країнами, між людьми стає вже просто нездоланною. Захід реально контролює 75 % всіх комунікацій. В 2002 році користувачів Інтернету було 580 млн. осіб – 64% - громадяни США, Канади, Євросоюзу, 6% - Латинська Америка, 1% - Африка [1].

Інтернет – це багато в чому вершина інформації та інформаційних технологій. Інтернет не має меж в розмірі, у вигляді, формі, змісту та ін. Це багато в чому досягнення людства, при чому досягнення величне. Але поруч з тим – це максимально демократичне досягнення. Це є перемогою людства. Але і поразкою. Інтернет є вільним, але і не вільним – компанія ІСАNN – реально контролює значну частку Інтернету під керуванням Білого дому США [1]. Не треба забувати, що на інформаційних системах зав’язані не лишень прості користувачі, як більшість з нас, але і банки, державні установи та багато інших серйозних установ. Бізнес зараз багато в чому ведеться у віртуальному режимі. Це породжує значні небезпеки. Маю на увазі те, що світовий бізнес із-за віртуальних нападів у 2003 зазнав збитків на 55 млрд. доларів, це в 2 рази більше ніж в тому році. В США розробляються системи глобального стеження за людьми «Тотальна інформаційна свідомість», накопичується будь-яка інформація про людину – що вона робить, де вона зараз, що купує, де бронює номери і в яких готелях. Це просто системи стеження.

Ще важливим недоліком сучасних інформаційних технологій – інформаційні війни, уніфікація, тотальна культурна експансія, вкорінення поглядів, витискаються традиційні уклади, втрата самобутності, американізація чи вестернізація. Важливо зазначити, що всі ці процеси керовані та є загроза руйнацій соціумів, відбувається акт маніпулювання свідомістю. Варто нагадати слова Бжезинського: «Наша епоха не просто революційна. Ми уввійшли в фазу нової метаморфози своєї людської історії. Світ стоїть на порозі трансформації, яка за своїми історичними і людськими наслідками буде драматичнішою, ніж та, що була викликана французькою та більшовицькою революціями».

Так, переваг багато у розвитку інформаційної сфери, але знову зводжу до того, що злі сили використовують у своїх злих цілях.


  1. Впливи глобалізації

3. 1. Негативний вплив

Глобалізація, як явище та процес, несе в собі багато суперечливого. Цей процес охопив фактично весь світ. І не дивно, що глобалізація несе в собі значні та відчутні негативні наслідки.

Я би порівняв би це з літаками. Про літаки почали мріяти, а потім створювати лишень з метою того, щоб літати як птахи. Скажу відверто – мрія надзвичайно солодка і вона була досягнута. Але з часом літаки почали використовувати для… бомбувань. Подібна ситуація спостерігається із глобалізаційними досягненнями. Продукти глобалізації спочатку створювалися для полегшення, покращення життя людини, суспільства та країни. Але людина є надзвичайно недосконалою, щоб всього передбачити. Інтернет спочатку створювався для якомога швидкого обміну інформації. Спершу обмінювалися військовою інформацією в США. Зараз же Інтернет є джерелом і конструктивної, але і деструктивної інформації. Так і більшість інших надбань людства та глобалізації.

Зараз сконцентруюся на конкретних прикладах недоліків та негативних впливах глобалізації. Вважаю за потрібне розділити ці впливи по сферах. В цілому проаналізує впливи в таких сферах: політика, економіка, культура та суспільство, інформаційна сфера.

Негативний вплив в політиці: одним із найбільшим негативів – це збільшення напруження між державами. Це викликано тим, що західний світ «експортує» власне бачення політичної системи – демократії, капіталізму, лібералізму та толерантності. Ця політична експансія відбувається через економічну експансію. Багато країн цього не сприймають, вони починають протистояти, виступати категорично проти цієї системи. Важливим негативом –переділ світу. Я маю на увазі те, що світ почав розділятися за певними ознаками. Створюються групи країн, світ поляризується. Країни починають шукати собі партнерів на мапі світу та створюють з ними союзи. Це ж в свою чергу створює значні бар’єри для інших країн. Отже, перше – збільшується напруженість взагалі у світі; друге – бар’єрність. Третє – непередбачуваність. Саме глобалізація через напруженість, створення нових бар’єрів, створила вкрай високу політичну непередбачуваність. Раніше такого не спостерігалося у світовій політиці. Ми не знаємо, що завтра відбудеться – може початися війна в Ірані, можливо хтось застосує нові санкції проти якоїсь країни і так далі. Четверте – політичне розшарування – політично впливові країни стають ще більш впливовими. За виключеннями Росії та Китаю. Ці дві країни значно виросли у власному політичному авторитеті. Прикладом досі слабкої Росії – Югославія, її розвал, бомбування Сербії, відділення Чорногорії та Косово, наближення НАТО до кордонів Росії та ін.. П’яте – збільшення загальних загроз; Шосте – Збільшуються та породжуються нові можливості політичного впливу сильних держав через міжнародні організації на слабкі держави.

Негативи впливу глобалізації в економіці:



  1. Створення нових економічних організацій (ГАТТ/СОТ, Світовий банк, МВФ та ін) через які відбувається розширення сфер впливу сильних держав, а часом і загальне економічне поглинання.

  2. Через глобалізацію в економіці відбувається загальна керованість світової економіки. Це означає те, що можливо регулювання світової економіки та вплив з негативною метою на світові процеси.

  3. Відбувається значне розшарування в економічній сфері між країнами, тобто багаті країни через розширення свого впливу багатішають, а бідні біднішають. Важливо зрозуміти, що хоча економіка вже фактично глобалізована і слабкі країни отримали вхід на ринки різних сильних держав, але конкурувати їм не вдасться, так як внутрішній ринок вже є зайнятим переважно власною продукцією.

  4. В цілому глобалізація економіки та глобальна економіка фундаментально впливають на політику. Саме тому вважаю за потрібне виділити такий недолік – процес глобалізації в економіці створює напруження по всьому світу.

Негативний вплив глобалізації в культурі та суспільстві:

В процесі глобалізації в різних сферах є дещось спільне. Звертаю увагу на те, що поширення або експансії сильних держав, їхніх суспільних устроїв, культур та світоглядів також спостерігається в усьому світі. Але глобалізація це не лишень експансія сильної культури чи світогляду, це також нівелювання місцевих досягнень в культурі, суспільному устрої та в інших сферах. Отже, звертаю увагу на те, що експансія не буває тільки в одній сфері. Вона відбувається в багатьох напрямках. Це можна висловити у вигляді такої приказки: «Експансія культури завжди підкріплюється паперами та політикою». Я звертаю увагу на те, що експансія є центральною частиною глобалізації як явища. Проаналізую вищесказане: держава або угрупування держав є носіями в цілому однієї культури або цивілізації. Паралельно, відбувається розвиток цього угрупування держав в економічному, політичному, гуманітарному аспекті. Коли це угрупування держав набирає сили, то воно починає поширюватися. Я би це назвав принципом перенасичення. Прикладом перенасичення є: перенаселення регіону сприяє до масової еміграції або просто переселення, перенасичення капіталу теоретичного підприємства сприяє інвестиційній або інноваційній діяльності цього підприємства та ін.. Така сама ситуація і з розвитком держави чи групи держав. Відбувається поширення своїх досягнень. Якщо опору на інших територіях не відбувається у зв’язку зі слабкістю інших, то відбувається експансія, а потім і глобалізація чи то різновид глобалізації.

Недоліком глобалізації є стирання місцевих особливостей в культурі та суспільному устрою, відбувається заміна системи цінностей народів, забуваються або зникають тривалі культурні надбання, змінюється в негативному аспекті мова, так як вбирає в себе нові слова, звороти з експансійної мови, але власні лінгвістичні досягнення забуваються. Вже зараз говорять про Френчіш – новий вид Французької мови, який зближений з Англійською. У випадку глобалізації в культурі найбільше страждає нове покоління країн. Можуть відбутися докорінні зміни, впритул до того, що зітреться історична пам'ять свого минулого у молоді та можуть забутися взагалі забуття власної культури. Саме це зараз «успішно» відбувається на пострадянському просторі. Цей процес може зайти занадто далеко.

Глобалізація в інформаційній сфері. Завдяки процесу глобалізації в інформаційній сфері, людство перейшло в нову епоху – інформаційну еру, хоча відверто кажучи, в цю еру перейшла дуже незначна частина того ж людства. Процес поширення інформації набув просто космічної швидкості – за кілька секунд інформація, що передана з Північного полюса може бути на іншому кінці світу. Завдяки інформації відбувається поширення культури, отже негативи в культурній глобалізації можна частково прив’язати і до недоліків в інформаційній сфері. Важливими недоліками ще є перенасичення інформацією людини, до речі і погіршення зору, пришвидшення темпів життя людини, зміни в особистому житті в негативному плані та ін..

3. 2. Позитивний вплив глобалізації

Загальні позитиви глобалізації – зближення країн, покращення та вдосконалення політичних систем, часткове зближення країн та групи країн, відкриття кордонів (наприклад в межах Євросоюзу чи США - Канада), переймання політичного досвіду задля покращення ситуації в країнах. Дякуючи глобалізації, все одно відбулося покращення життя в деяких незахідних країнах. Відбулося збільшення можливостей для людей в різних країнах, частково відкрилися ринки різних країн. Світ в цілому відкрився, майже не лишилося таємниць. Кожна людина може ознайомитися з культуро, надбаннями інших країн, можливо їх перейняти та застосувати в себе. Культурно країни зближуються частково, люди зближуються, зникли бар’єри в спілкуванні, легше стає спілкуватися, пізнавати світ, досліджувати цей світ.

В цілому я вважаю не коректним казати, що глобалізація несе лишень негативи. Важливо зазначити, що її негативно використовують. В цьому є негатив головний. Ті хто хоче використати з добром досягнення глобалізації, той їх так і використає.

Висновок


Під час підготовки реферату хотів би подякувати бібліотеці Таврійського національного університету ім.. В. Вернадського, яка надала корисні літературні джерела, на основі яких і був написаний цей реферат.

В цілому вважаю за потрібне сказати, що глобалізація несе в собі багато позитивів. Вона містить в собі значні здобутки в різних галузях. Хочу зазначити, що деякі держави або групи держав використали ці досягнення з метою тиску, покорення чи знищення конкурентів чи ворогів. Це найбільш важливо в глобалізації. Якби людство підійшло з позитивним настроєм до глобалізації, її здобутків, то зараз і потім була б зовсім інша ситуація у світі, країнах та суспільствах.

Глобалізація як явище багатогранне, неоднозначне, але і в багато в чому одноманітне. Одноманітність її в тому, що в тих сферах, де проникає глобалізація – там відбувається уніфікація. Новобудови в усьому світі – уніфіковані; комп’ютери однакові, Інтернет «однаковий», всі країни прагнуть до одного – демократії, капіталізму чи ринкової економіки. Готелі, ресторани, розважальні центри – всі під копірку. Нові досягнення – вони в кожній квартирі, і вони однакові. Євро-вікна, євро-двері та інше – багато в чому світ стає однаковим, глобалізованим.

Тільки одне лишається незмінним за останні тисячі років – приберіть все людське, і лишиться те, що було завжди. Людина повинна зрозуміти, що вона тут на землі в гостях. Людина повинна прагнути до гармонії з Господарем, так як Господар може викинути нас звідси.



Список використаних літературних джерел


  1. Бондар Ю. – Поле битви – інформаційній простір. Персонал, № 12, 2005 р.

  2. Гаджиев К. С. Введение в геополитику: учеб. для вузов/; - М.: Логос, 2000. – 416 с.

  3. Єщенко І. С. та Палкім Ю. І. – Сучасна економіка: Навч. Посібник. – К. Вища школа, 2005. – 327 с.

  4. Мозговий О. Л. – Глобалізація як вимір сучасності: соціально-філософський аналіз: автореферат дисертації. – К. 2007

  5. Молчанова Е. Ю. – Економічна регіоналізація в контексті глобалізацій них світогосподарських зв’язків: - автореферат дисертації. – К. 2005

  6. Тишунина Н. В. – Современные глобализационные процессы: вызов, рефлексии, стратегии. – Глобализация и культура. Аналитический подход. – СПб. Янус. – с. 5-24

  7. Уткин А. И. Глобализация: процесс и отношение. – М. Логос, 2006. - 220с.

  8. Чернов О. В. – Становление глобального информационного общества. Проблемы и перспективы. – М. 2003







База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка