на тему: «Годівля свиноматок перші 84 дні поросності»
ЗМІСТ
КУРСОВА РОБОТА 1
на тему: «Годівля свиноматок перші 84 дні поросності» 1
Вступ 3
РОЗДІЛ І. Огляд літератури 5
1.1. Сучасне поняття повноцінної годівлі свиней та її роль в підвищенні продуктивності і природної резистентності 5
1.3. Еколого-гігієнічні вимоги до заготівлі, зберігання та використання кормів в раціонах свиней 7
1.5. Профілактика отруєнь свиноматок кормами ураженими грибами, бактеріями та кормовими шкідниками 8
1.7. Аналіз кормів 9
РОЗДІЛ ІІ. Спеціальна частина 10
Висновки та пропозиції 13
Список використаної літератури 14
Вступ
Скорочення затрат кормів на одиницю продукції в значній мірі залежить від організації правильної і повноцінної годівлі свиней з урахуванням найновіших даних зоотехнічної науки.
Свині які ростуть при відкормі їх до 90 кг живої маси здібні виробляти продукцію з витратою 3,6 – 4,1 кормової одиниці: на 1 кг приросту, між тим в більшості свинарських господарствах витрати кормів поки ще в 2-3 рази вище вказаних, що надто дорожче вартості продукції. Основна причина цього – низька якість годівлі свиней.
Для підвищення коефіцієнта корисної дії кормів в свинарстві, важливе значення має застосування збалансованих раціонів, тобто, таке співвідношення кормів, яке найбільш повно задовольняє потреби організму свиней в енергії, вуглеводах, жирах, протеїні, вітамінах і мінеральних речовинах.
Багато-численні дані показують, що більша кількість народжених поросят помирає до строку досягнення ними від’ємної ваги. Не можна, звичайно, говорити, що ці втрати цілком проходять від неповноцінної годівлі, але в більшості випадків причиною відходу слід гадати харчову нестачу.
Додатково до відомих раніше методів годівлі свиней в даний час прибавилась можливість враховувати потребу тварин в амінокислотах, вітамінах і мінеральних елементах, а також застосовувати ефективні препарати, які прискорюють відгодівлю свиней.
Всі поживні речовини повинні бути включені в раціон в такій кількості, формі і співвідношенні, що забезпечують високу продуктивність свиней і рентабельність галузі.
Процес у розвитку свинарства визначається значними досягненнями науки і техніки. На підставі глибокого вивчення фізіології і біології організму свиней створено нові породи і лінії, розроблено такі прийоми годівлі і утримання тварин, що забезпечують досягнення живої маси 100 кг у віці 6 місяців при витраті на 1 кг приросту 3,5 кг комбікорму.
В недалекому майбутньому потрібно вести роботу по забезпеченню ще вищої інтенсивності у виробництві свинини – 100 кг у віці 5 місяців з витрачанням на 1 кг приросту 2,5 кг корму.
РОЗДІЛ І. Огляд літератури
1.1. Сучасне поняття повноцінної годівлі свиней та її роль в підвищенні продуктивності і природної резистентності
Ріст і продуктивність свиней, крім спадкових факторів, великою мірою залежить від повноцінної годівлі, тобто від вмісту, доступності і співвідношення в їх раціоні поживних речовин і біологічно активних речовин.
У повноцінний раціон свиней входить більше 70 різних елементів живлення, при цьому практично балансування і контроль необхідно вести не менше як по 30 елементах. Незважаючи на те, що потреба тварин в окремих з них дорівнює від 1 кг до 1 мкг, всі вони є надзвичайно важливими.
В оптимальних умовах мікроклімату при годівлі біологічно повноцінними і легкоперетравними кормами коефіцієнт перетравлення органічних речовин підвищується до 85-90%.
Роботами професора Н.Н. Червінського було доказано різкий вплив годівлі на кістяк тварин і розвиток травної системи.
Йому вперше вдалося показати, що доброю годівлею тварин змолоду можна різко збільшити продуктивність непокращених порід тварин. Цим було доказано, що повноцінна годівля прискорює формування органів і тканин в тварин.
В великій залежності від годівлі знаходиться і процес продуктивності у свиней. Недостатня і неправильна годівля помітно зменшує запліднення у свиней, впливає на послідуючі лактації і буває причиною народження нежиттєздатного або малопродуктивного потомства.
Збільшення виходу поросят на свиноматку зв’язано зі зниженням ембріональної смертності і збільшенням кількості живих поросят при народженні, зниженням падежу новонароджених, скорочення інтервалу між опоросами, що оприділяється перш за все рівнем і повноцінністю годівлі свиноматок як в період супоросності і лактації, так і в період вирощування та підготовці до парування.
поступати одночасно і в достатній кількості. Амінокислоти грають велику роль в процесах продуктивності.
Так зниження рівня лізину з 38-40 до 27-30 г. на одну голову в день веде за собою зменшення приросту поросят – сисунів на 35 день лактації на 0,34 – 2 кг. Втрата живої маси свиноматок за період лактації на 21 кг. більше при низькому рівні лізину в раціоні.
Вітамінна поживність свиноматок.
Потреба свиней в вітамінах залежить від їх біологічної цінності в кормах, якості корму, генетичних особливостях тварин, стресових умов і хвороб. При недостатньому надходженні в організм вітамінів скорочується продуцювання гормонів. При цьому для синтезу того чи іншого гормону необхідні відповідні вітаміни. Так, при нестачі вітаміну А знижується секреція прогестерона, що, в свою чергу, веде до атрофії плода.
Недостатній рівень С – вітамінного живлення свиноматок негативно впливає на генеративну функцію яєчників. При цьому знижується кількість яйцеклітин, підвижується ембріональна смертність і знижується багатоплідність свиноматок і життєздатність поросят.
Нестача вітаміну Е у свиноматок буває причиною загибелі ембріонів, запаленні сосків, зниження життєздатності потомства.
Важливу роль в репродуктивних процесах грають групи В, тому що вони необхідні для синтезу в адепогіпофізі гонадотринного комплексу, який визиває у самок ріст фолікулів, зрілість яйцеклітин, овуляцію. При недостатньому надходженні в організм вітамінів групи В, уповільнюється ріст і дозрівання фолікулів, порушується статевий цикл.
Незбалансованість раціонів по вітамінам групи В може привести до дисбалансу гонадотропних гормонів гіпофіза, що різко порушує процеси відтворення. Так, при годівлі свиноматок довгий час раціонами з низьким вмістом рибофлавіна 1,0-1,2 мг на 1 кормову одиницю та багатоплідність по другому опоросу на 3,2 поросяти, а велико-плідність на 200-300 грам нижче, ніж при високому рівні рибофлобіна в раціоні (5,0-5,5 на 1 кормову одиницю).
При нестачі заліза спостерігаються токсикози від цинку, зменшується вміст гемоглобіну в крові.
Нестача міді в раціоні свиноматок впливає на обмін кальцію і фосфору, порушує репродукцію, збільшує кількість мертвонароджених поросят.
При нестачі йоду у тварин уповільнюється ріст. (Трончук И.С.,/1990/)
Виходячи з цих даних ми бачимо, що неповноцінна годівля свиноматок в перші 84 дні поросності, призводить до різних причин захворювання тварин і їх загибелі. Також це несе значні економічні збитки.
1.3. Еколого-гігієнічні вимоги до заготівлі, зберігання та використання кормів в раціонах свиней
Продуктивність свиней, наряду із збалансованістю, багато залежить від застосування сучасних методів приготування кормів, який обумовлює більш ефективне їх використання. Добре приготовлений корм полегшує роботу травного тракту , здійснює умови для дії травних ферментів, а також набуває доброго смаку, запаху, з яким тісно пов’язаний апетит тварини. Годівля правильно приготовленого корму збільшує його поживність і таким чином, продуктивність тварин.
Зернові корми під час збирання на токах очищають і доводять до кондиційної вологості. Зерно зберігають у засіках окремо по культурах, висотою шару 1,6-1,8 м, при вологості 15-17%.
Перші 2-3 місяці зберігання зерно контролюють, замірюючи раз на декаду температуру в середньому і нижньому шарах засіків.
Якщо вологе зерно (понад 20% води) не можна довести до кондиційної вологості, його консервують піросульфатом натрію. Для цього на кожну тонну зерна додають 8-10 кг препарату.
Доброякісні зернові корми слід давати свиням в свіжому вигляді.
Варка їх приводить до руйнації ряду вітамінів, антибіотиків.
Становище може погіршуватися тим, що в зонах інтенсивного удобрення ґрунту в стоячій і криничній воді, а також в водоймах, в які стікає сеча тварин, кількість потрапляючих нітратів (200-500 мг/л) може досягати критичного рівня.
В таких умовах неможливе споживання кормів і води з підвищеним вмістом нітратів, що призводить до отруєння тварин.
При хронічному нітратному токсикозі знижується швидкість росту, погіршується споживання кормів, відмічається характерна патологія – анатомічні зміни.
Для попередження нітратно-нітритних токсикозів свиней потрібен комплекс заходів з врахуванням фізіологічних особливостей живлення кормових культур, зональних грунтово-кліматичних умов, технологія збору, зберігання і використання кормових культур, складу раціонів. Захід складається в системному підході до управління накопичення нітратів в рослинах і раціональному використанні рослинних кормів, які містять нітрити. До числа цих методів відноситься внесення азотних добрив дрібними дозами на протязі всього вегетативного процесу.
Підвищення якості кормів в нинішніх умовах обов’язково повинні розглядатися і з позиції вмісту нітратів, а умови зберігання і використання їх повинні включати можливість утворення нітритів. Особливу обережність потрібно проявляти при згодовуванні тваринам непридатних в їжу овочевих культур та їх відходів.
1.5. Профілактика отруєнь свиноматок кормами ураженими грибами, бактеріями та кормовими шкідниками
Мікотоксини – продукти метаболізму токсикогенних пліснявих грибів, які можуть вражати кормові культури на різних стадіях вегетації. Утворені при цьому мікотоксини викликають захворювання, які називаються мікотоксикозами.
Проблема мікотоксинів і мікотоксикозів набуває все більш вираженого не тільки екологічного, але і соціального значення.
Свиням бажано концентровано-картопляний раціон, вміст радіостронція і радіоцезія в якому приблизно в 3-4 рази нижче, ніж в зерново-коренеплодному. Раціон свиней в середньому за весь період може на 50% складатися із картоплі.
Утримання свиноматок в період, коли перевищує “йодова небезпека”, повинен виключати безконтрольний доступ свіжих кормів, які піддалися забрудненню радіоактивними опадами. Так в свиней можна не допустити переопромінення щитовидної залози.
Зберігання кормів під навісом, в закритих приміщеннях і ангарах дозволяє в значній мірі не допустити їх забрудненню.
1.7. Аналіз кормів
Щоб збалансувати кормовий раціон для свиноматок ми брали такі корми: зелені, грубі, соковиті, концентровані.
Трава гороху і люцерни в раціонах основне джерело каротину, вітамінів Е і групи В в літній період. Тут міститься також комплекс цінних поживних речовин і протеїн високої якості, амінокислоти, легкоферментуючі вуглеводи, незамінні жирні кислоти, БАР.
Трав’яне борошно кропиви і ячменю – цінний корм. Поживність 1 кг. трав’яного борошна становить 0,50-0,80 корм. од., вміст протеїну – 9-19%, каротину 100-240 мг/кг.
Коренеплоди містять високу вологість (70-90%), низький вміст протеїну (0,8-3,0%), жиру (0,2-0,8%), клітковини (0,6-2,0%). Більше половини протеїну представлено у вигляді вільних амінокислот. Основна маса сухої речовини коренеплодів – вуглеводи, цукор, крохмаль. Завдяки високому вмісту клітковини коренеплоди характеризуються високою перетравністю і є дієтичним кормом.
Концентровані корми містять одну або кілька поживних речовин у концентраціях, які значно перевищують потребу свиноматок у розрахунку на 1 кг. сухої речовини раціону.
РОЗДІЛ ІІ. Спеціальна частина Таблиця 1. Хімічний склад кормів
Корма, фаза вегетації, характеристика корму
|
Хімічний склад і поживність 1 кг. корму
|
К. од
|
Обм. ен МДЖ
|
Сухої речовини, г
|
Протеїну, г
|
Сирого жиру, г
|
Сирої клітковини, г
|
БЕР, г
|
Амінокислот, г
|
Макроелементи, г
|
Сирого
|
Перетрав-ного
|
Всього
|
Крохмалю
|
Цукрц
|
лізина
|
Метіоніту+ цистину
|
Ca
|
P
|
Mg
|
K
|
Na
|
Трав’яне борошно (Кропива)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Трава гороху (Б)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Трава люцерни 1-го укосу (СТ)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тр. борошно ячменю (К)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Картопля (СВ)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Буряки кормові (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Буряки напівцукрові (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть ячменю (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть кукурудзи (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть льону (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть ячм.+пшениці + гороху(С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть ячм.+пшениці (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть злакових (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висівки кукурудзяні (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Макуха соняшникова
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Борошно м’ясокісткове
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Молоко збиране (Су)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Таблиця 1 (продовження). Хімічний склад кормів
Корма, фаза вегетації, характеристика корму
|
Хімічний склад і поживність 1 кг. корму
|
Макроелементів
|
Мікроелементів, мг
|
Вітамінів, мг
|
Хлору
|
Сірки
|
Заліза
|
Міді
|
Цинку
|
Марганцю
|
Кобальту
|
Каротину
|
D
|
E
|
B1
|
B2
|
B3
|
B4
|
B5
|
B6
|
Трав’яне борошно (Кропива)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Трава гороху (Б)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Трава люцерни 1-го укосу (СТ)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Тр. борошно ячменю (К)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Картопля (СВ)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Буряки кормові (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Буряки напівцукрові (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть ячменю (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть кукурудзи (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть льону (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть ячм.+пшениці + гороху(С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть ячм.+пшениці (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дерть злакових (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Висівки кукурудзяні (С)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Макуха соняшникова
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Борошно м’ясокісткове
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Молоко збиране (Су)
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Аналіз кормового раціону –2
Критерії комплексної оцінки поживності раціону для поросних свиноматок в перші 84 дні поросності. Жива маса 181-200 кг. 160 голів на зимній період.
Показники
|
Норма
|
В раціоні
|
КЕ. к. од.
|
|
|
ПЕВ, г
|
|
|
Сирої клітковини в сухій речовині, %
|
|
|
Ca : P
|
|
|
В зимній період у раціоні для поросних свиноматок були використані наступні корми:
Концентровані (дерть ячменю + пшениці + гороху, зерносуміші ячменю + вівса);
Корми тваринного походження (молоко збиране);
Соковиті корми (картопля, буряки кормові);
Добавки (вуглекислий кобальт, вуглекислий цинк, вуглекисла мідь, пантотенат кальцію, моноаммоній фосфат кормовий, преципітат кормовий);
Структура раціону: концентровані – 70%; корми тваринного походження – 5%; зелені корми - 25%
Раціон для свиноматок знаходиться в межах норми: кормових одиниць 3,12, обмінної енергії 43,37, сухої речовини 2,5, сирого протеїну 321, перетравний протеїн 237, сира клітковина 168, амінокислоти, макро- і мікроелементи в основному знаходяться в нормі.
В зв’язку з складеним становищем яке склалося в сільському господарстві нашої країни, свинарство зазнає певних труднощів в годівлі і утриманні тварин.
Коли я проаналізував свою роботу, я можу зробити наступні висновки:
В багатьох господарствах недостатня кількість кормів для годівлі свиноматок.
Корми які є в господарстві не завжди відповідають нормам в результаті неправильної годівлі і зберігання кормів.
Раціони не завжди збалансовані.
Неправильне згодування кормів призводить до нераціонального їх використання.
В зв’язку з цим пропоную:
Збільшити посівні площі кормових культур.
Корми слід заготовляти вчасно, дотримуватись правил згодування кормів: їх зберігання.
Постійно розробляти раціони і слідкувати за їх повноцінністю і збалансованістю.
Щоб правильно згодовувати корми їх треба підготувати до згодування.
Список використаної літератури
Богданов Г.А.. Кормление сельскохозяйственных животных, 2-е издание, перераб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1990-624 с.;
Деталізована поживність кормів та раціони годівлі корів у зоні радіоактивного забруднення Полісся України /Карпусь М.М., Славов В.П., Прістер Б.С. і інші – Житомир “Тетерів”, 1994, - 283 с.;
Козловський В.Г. Технология промышленного свиноводства. – 3-е изд., переаб. и доп. М.: Россельхозиздат, 1984, - 334 с.;
Куна Т. Кормление свиней. Перевод с англ. М., Сельхозиздат, 1961, - 264 с.;
Попехина П.С. Кормление свиней, М., изд-во “Колос”, 1967, - 208 с.;
Практикум по кормлению сельскохозяйственных животных /Е.А. Петухова, И.Т.Емелина, В.С. Крылова и др. – 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Агропромиздат, 1990, - 253 с./;
Трончук И.С. Кормление свиней в хозяйствах промишленного типа. К., «Урожай», 1979, - 152 с.;
Трончук И.С., Ресина Б.Е. Кормление свиней, М.: Агропромиздат, 1990, - 175 с.;
Шлункова Ю.С., Постовалов А.П. Кормление свиней на фермах и комплексах, - Л.: Агропромиздат, Ленинград, отд-ние, 1988, - 255 с., ил.;
Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин. Довідник /Т.М. Ноздрін, М.М. Карпусь, В.Д. Каравашенко та інш. К.: “Урожай”, 1991, - 352 с./;
Дмитроченко А.П., Пшеничний П.Д. Кормление сельскохозяйственных животных, - М.: «Колос», 1975, - 480 с.;
|