И, і в словах іншомовного походження Букву




Скачати 100,77 Kb.
Дата конвертації26.10.2018
Розмір100,77 Kb.
Матеріали для самостійного вивчення з української мови
Орфограми в словах іншомовного походження

Текст

А Букви и, і в словах іншомовного походження

Букву и пишемо:

• у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (дев'ять букв) перед буквою на позначення приголосного (динамо, диплом, риф). Це так зване «правило дев'ятки»;

у географічних назвах:

а) які закінчуються на -ида, -ика (Атлантида, Корсика, Мексика);

б) після ж, ч, ї, й, щ, ц перед приголосними (Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг);

в) у сполученні -ри- перед приголосними, крім й (Крит, Париж, Мадрид, але Австрія);

г) у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою (Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава, Пакистан).

Букву і пишемо в усіх інших випадках, а саме:

• на початку слова (ідея, Іліада);

• у кінці невідмінюваних слів (журі, таксі);

• після приголосних перед голосними, є, й (геніальний, аудієнція);

після букв, що не входять до «дев'ятки» (бізнес);

• у власних назвах перед приголосними, крім шиплячих (Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм).



Примітка. Пишемо и, а не і: а) у словах, що давно засвоєні українською мовою (бурмистер, лимон, миля, спирт, вимпел, єхидна, кипарис та ін.); б) у словах церковного вжитку (диякон, єпископ, митрополит тощо).

Б Подвоєні букви в словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюють­ся. Наприклад: бароко, маса, грип, шасі, комісія, сума, інтермецо.



Подвоєння зберігається в таких випадках:

а) в окремих загальних назвах (ванна, тонна, манна, панна, мадонна, нетто, брутто, вілла, бонна, аннали, дурра (рослина), мірра (смола), пенні, білль, булла, мулла);

б) у власних назвах та похідних від них (Голландія, Марокко, Мюллер, Ніцца, Рус­со, голландський);

в) при збігу однакових приголосних префікса і кореня, але лише тоді, коли в мові вживається паралельне слово без префікса (інновація, бо є новація; ірраціональний, бо є раціональний).



В Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження ставимо перед я, ю, є, ї після:

а) б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (комп'ютер, кар'єра, Монтеск'є, Руж'є, миш'як, прем'єр);

б) префікса, що закінчується на приголосний (ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура). Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають один звук [а], [у] і пом'якшують при­голосний (бязь, бюджет, бюро, Мюллер).

Г М'який знак у словах іншомовного походження

М'який знак пишемо після д, т, з, с, л, н у таких випадках:

а) перед я, ю, є, ї, йо (адьє, конферансьє, ательє, мільярд, каньйон);

б) відповідно до вимови в кінці слів (магістраль, Рафаель, але рулон);

в) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних (аль­батрос, фільм, Нельсон, але залп).
Вправи на закріплення
Поміркуйте, чому слово дизель пишеться з буквою и, а Дізель (прізвище) - з буквою і.

* Прочитайте виразно слова іншомовного походження, поясніть їхнє написання. Значення невідомих вам слів з'ясуйте за словником іншомовних слів.

Париж, дискусія, антибіотик, ангіна, бар'єр, бонна, бюджет, Скан­динавія, цистерна, ін'єкція, Мадрид, П'ємонт, кольє, аудієнція, лібрето, бароко, нетто, ірраціональний, Марокко, жирандоль, хімія, баритон, атлетика, аномалія, Ак'яб, віньєтка, манна, ванна, інно­вація, Чикаго, Аргентина,журі,Голландія, Чилі, тонна



* Спишіть слова, вставляючи пропущені букви й знаки. Правильність написання перевірте за орфографічним словником.

Гол..андський, д..сертація, д..сципліна, д..ректор, ауд..торія, аж..отаж, павіл..йон, пер..ферія, д..фузія, барок..о, інтермец..о, грав..юра, ад..ютант, лібрет..о, шас..і, груп..а, тон..а, віл..а, контр..еволюція, Шіл..ер, марок..анець, Ат­лант..ка, Корс.ка, Мавр..танія, Ваш..нгтон, сер..йозний, монпанс.є, ател..є, Браз..лія.



Перевірте себе

1. Позначте рядок, у якому всі слова написано правильно:

А портьєра, жюрі, Чилі, тонна;

Б ательє, деригент, Алжир, ванна;

В комп'ютер, директор, Ватікан, вілла;

Г мільярд, маса, Мадрид, голландський.



2. Позначте, у яких з поданих слів пропущено букву и:

(1) Атлант..да, (2) Корс.ка, (3) Мекс.ка, (4) Л.сабон

А у першому й другому словах;

Б у другому й третьому словах;

В у першому й четвертому словах;

Г у першому, другому, третьому словах.

3. Позначте рядок, у якому всі слова іншомовного походження пишуться з по­двоєними буквами:

А барок..о, Гол..андія, нет..о;

Б Марок..о, гол..андський, віл..а;

В мас..а, сум..а, грип..;

Г шас..і, інтермец..о, мадон..а.


Вправа 154 ( письмово)

Вправа 155 ( усно)


10А клас –літеаратура

Прочитати «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського

Орфограми в словах іншомовного походження

А Букви и, і в словах іншомовного походження

Букву и пишемо:

• у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (дев'ять букв) перед буквою на позначення приголосного (динамо, диплом, риф). Це так зване «правило дев'ятки»;

у географічних назвах:

а) які закінчуються на -ида, -ика (Атлантида, Корсика, Мексика);

б) після ж, ч, ї, й, щ, ц перед приголосними (Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг);

в) у сполученні -ри- перед приголосними, крім й (Крит, Париж, Мадрид, але Австрія);

г) у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою (Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава, Пакистан).

Букву і пишемо в усіх інших випадках, а саме:

• на початку слова (ідея, Іліада);

• у кінці невідмінюваних слів (журі, таксі);

• після приголосних перед голосними, є, й (геніальний, аудієнція);

• після букв, що не входять до «дев'ятки» (бізнес);

• у власних назвах перед приголосними, крім шиплячих (Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм).



Примітка. Пишемо и, а не і: а) у словах, що давно засвоєні українською мовою (бурмистер, лимон, миля, спирт, вимпел, єхидна, кипарис та ін.); б) у словах церковного вжитку (диякон, єпископ, митрополит тощо).

Б Подвоєні букви в словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюють­ся. Наприклад: бароко, маса, грип, шасі, комісія, сума, інтермецо.



Подвоєння зберігається в таких випадках:

а) в окремих загальних назвах (ванна, тонна, манна, панна, мадонна, нетто, брутто, вілла, бонна, аннали, дурра (рослина), мірра (смола), пенні, білль, булла, мулла);

б) у власних назвах та похідних від них (Голландія, Марокко, Мюллер, Ніцца, Рус­со, голландський);

в) при збігу однакових приголосних префікса і кореня, але лише тоді, коли в мові вживається паралельне слово без префікса (інновація, бо є новація; ірраціональний, бо є раціональний).



В Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження ставимо перед я, ю, є, ї після:

а) б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (комп'ютер, кар'єра, Монтеск'є, Руж'є, миш'як, прем'єр);

б) префікса, що закінчується на приголосний (ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура). Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають один звук [а], [у] і пом'якшують при­голосний (бязь, бюджет, бюро, Мюллер).

Г М'який знак у словах іншомовного походження

М'який знак пишемо після д, т, з, с, л, н у таких випадках:

а) перед я, ю, є, ї, йо (адьє, конферансьє, ательє, мільярд, каньйон);

б) відповідно до вимови в кінці слів (магістраль, Рафаель, але рулон);

в) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних (аль­батрос, фільм, Нельсон, але залп).
Орфограми в словах іншомовного походження

А Букви и, і в словах іншомовного походження

Букву и пишемо:

• у загальних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (дев'ять букв) перед буквою на позначення приголосного (динамо, диплом, риф). Це так зване «правило дев'ятки»;

у географічних назвах:

а) які закінчуються на -ида, -ика (Атлантида, Корсика, Мексика);

б) після ж, ч, ї, й, щ, ц перед приголосними (Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго, Лейпциг);

в) у сполученні -ри- перед приголосними, крім й (Крит, Париж, Мадрид, але Австрія);

г) у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою (Аргентина, Бразилія, Ватикан, Сирія, Сицилія, Братислава, Пакистан).

Букву і пишемо в усіх інших випадках, а саме:

• на початку слова (ідея, Іліада);

• у кінці невідмінюваних слів (журі, таксі);

• після приголосних перед голосними, є, й (геніальний, аудієнція);

• після букв, що не входять до «дев'ятки» (бізнес);

• у власних назвах перед приголосними, крім шиплячих (Лісабон, Міссісіпі, Дідро, Грімм).



Примітка. Пишемо и, а не і: а) у словах, що давно засвоєні українською мовою (бурмистер, лимон, миля, спирт, вимпел, єхидна, кипарис та ін.); б) у словах церковного вжитку (диякон, єпископ, митрополит тощо).

Б Подвоєні букви в словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюють­ся. Наприклад: бароко, маса, грип, шасі, комісія, сума, інтермецо.



Подвоєння зберігається в таких випадках:

а) в окремих загальних назвах (ванна, тонна, манна, панна, мадонна, нетто, брутто, вілла, бонна, аннали, дурра (рослина), мірра (смола), пенні, білль, булла, мулла);

б) у власних назвах та похідних від них (Голландія, Марокко, Мюллер, Ніцца, Рус­со, голландський);

в) при збігу однакових приголосних префікса і кореня, але лише тоді, коли в мові вживається паралельне слово без префікса (інновація, бо є новація; ірраціональний, бо є раціональний).



В Апостроф у словах іншомовного походження

Апостроф у словах іншомовного походження ставимо перед я, ю, є, ї після:

а) б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р (комп'ютер, кар'єра, Монтеск'є, Руж'є, миш'як, прем'єр);

б) префікса, що закінчується на приголосний (ад'ютант, ін'єкція, кон'юнктура). Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають один звук [а], [у] і пом'якшують при­голосний (бязь, бюджет, бюро, Мюллер).

Г М'який знак у словах іншомовного походження

М'який знак пишемо після д, т, з, с, л, н у таких випадках:

а) перед я, ю, є, ї, йо (адьє, конферансьє, ательє, мільярд, каньйон);

б) відповідно до вимови в кінці слів (магістраль, Рафаель, але рулон);



в) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних (аль­батрос, фільм, Нельсон, але залп).


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка