І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Сторінка10/22
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,4 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   22

Парасочка Д.П.

Сумской государственный университет (Украина)

Гасек П.Я.

Технико-гуманитарная академия (Польша)
Русский язык играет очень большую роль в жизни на Украине, от общения украинцев в будничные дни, до политической жизни, где русский язык считается за второй "неофициальный". По переписи населения проведенной в 2001р. русским языком говорит 29.6% граждан Украины, это примерно 14 273 000 человек, и около 43-46 % применяет его в общении с близкими и друзьями. Это число составляют прежде всего: этнические россияне (56% из этого числа), кроме того русским языком владеют 5,5 млн. украинцев, 172 тыс. белорусов, 86 тыс. евреев, 81 тыс. греков, 62 тыс. болгар, 46 тыс. молдаван, 43 тыс. татар, 43 тыс. армян, 22 тыс. поляков, 21 тыс. немцев и 15 тыс. крымских татар.

Русскоязычная популяция на Украине не только наиболее многочисленная русскоязычная общность вне Российской Федерации, но и наиболее многочисленную в Европе, язык которой не имеет официального статуса. На сегодняшний день Украина, по языковому критерию, разделена на три части: западную, где доминирует украинский язык; центральную, где украинский и российский существует наравне; юго-восточную, где доминирует русский язык. В связи с этим, правительство Украины, постоянно сталкивается с проблемами направления вектора своей внешней политики, так как если бы вели западническую политику, могли бы возбудить против себя граждан из восточных областей и наоборот – в случае ведения пророссийской политики, в западных областях могло бы дойти к восстанию. Замечательный пример – Евромайдан, который был одним из последствий пророссийского политического направления, кульминацией которого были свержения президента Виктора Януковича 22 февраля 2014. Российская Федерация, под предлогом защиты проживающих в этой области граждан, что пользуются русским языком, заставила правительство Украины уйти от двухполюсной политики (восток – запад) к западнической политике.

Но как только Украина подпишет соглашение об ассоциации, это предотвратит ее от политической и хозяйственной стагнации. Влияние русифицированных граждан Украины ощутимо также во внутренней политике страны. Протесты в Харькове, Севастополе, Симферополе, Донецке, Луганске против действующей легитимной власти и поддержка пророссийских сепаратистов очень ощутима. Но хотят ли все русифицированные граждане Украины разложения государства надвое и присоединения юго-восточной части к Российской Федерации? Ответ звучит: "нет", из неофициальных исследований вытекает, что только 23% за то чтобы присоединить русскоязычную часть Украины к Российской Федерации. Подытоживая, можно сказать, что влияние русифицированных граждан Украины на внутреннюю и внешнюю политику Украины значимое и не подлежит сомнению, что дейстующее, как и каждое следующее правительство Украины будет вынужденное примерится этим явлением.

А как прореагировали правители других стран на обстановку в Украине? Как показывает история, не единодушно. Запад хочет демократической Украины и в связи с этим организовывает разные встречи и договоры, для создания демократической Украины, собственно говоря, почти её достигнул. Есть ещё восток, а именно Российская Федерация, которая хочет чтобы Украина осталась её зависимой зоной. Реализовывает эту установку при помощи пропаганды и желаний «защитить» русскоговорящих на территории Украины. Организация Объединённых Наций не хочет допустить войны которая может перерасти во вторую мировую войну. ООН оценивает ситуацию очень опасной, но с другой стороны это очень выгодно для ООН, поскольку данная ситуация расширяет сферу влияния ещё и на восток. Некоторые государства смотрят на ситуацию в Украине со страхом. В особенности страны бывшего СССР и Организации Варшавского договора, которые боятся за свою независимость. Есть страны, которым кризис на Украине равнодушен. Например: страны Африки, Южной Америки и другие. Есть Российская Федерация, которой Украинские события уничтожили возможность влияния на политику и экономику Украины. Наконец добавим, что почти все государства относятся к этой обстановке с осторожностью и смотрят, что будет дальше, готовясь на самое худшее.



Научный руководитель: к.э.н., ст. преп. М.Д. Домашенко
ТЕНДЕНЦІЇ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ ТА СТРАТЕГІЧНЕ ПАРТНЕРСТВО
аспірант Провозін М.В.

Сумський державний університет (Україна)
Діяльність будь-якого промислового підприємства варто розглядати у його нерозривному зв’язку зі своїми постачальниками, посередниками і, головне, споживачами. Тривале функціонування підприємства на ринку обумовлене вірно визначеними потребами споживачів і своєчасному налагодженню стосунків із ними. У цьому головну роль відіграють маркетингові служби на підприємстві.

Прослідкувавши тенденції зміни акцентів у відносинах із споживачами, можна помітити активізацію інтеграційних процесів у промисловості та й інших сферах підприємницької діяльності. Ці тенденції відображаються у інтенсивному зростанні світової торгівлі, що за другу половину ХХ століття збільшилась приблизно в 10 разів (а ВВП, наприклад, зріс у п’ять разів). Така динаміка є прямим наслідком глобалізаційних та інтеграційних процесів, і частка міжнародних міжфірмових поставок на сьогодні оцінюється у 70% світової торгівлі, що свідчить про високу економічну ефективність і переваги порівняно зі звичайною торгівлею між підприємствами з різних країн.

Однак є й інші передумови, що спонукають міжнародні корпорації викуповувати активи за кордоном та відкривати власні філії, дочірні підприємства та заводи а не встановлювати договірні відносини із місцевими компаніями. Головна з них – політичні і культурні бар’єри, подолання яких залишається досить складним та затратним. І якщо культурні особливості, з часом нівелюються (формується глобальна культура споживання), то політичні ризики навпаки, як показують останні політичні події, загострюються. З одного боку, розширення торгівлі і ринків збуту дає підприємствам додаткові доходи, з іншого – протекціонізм окремих урядів стримує міжнародну торгівлю. Саме в таких умовах сучасні підприємства вимушені вибудовувати власні стратегії.

Потреба у міжнародній співпраці існує і збільшується, оскільки міжнародна торгівля та світовий розподіл показують, що успіху досягають не ті підприємства, що можуть виробити більше продукції, а ті, що зможуть знайти своїй продукції споживача і захистити свої інтереси економічними (пільги, кредити тощо), політичними (стандарти якості, економічні союзи і блоки, митні обмеження і т. п.) чи силовими (санкції, збройне втручання, підривна діяльність та ін.) методами. Свого часу (1980-2010 рр.) світовими лідерами з подібної діяльності були підприємства країн Європи та США. Вони активно впливали на перерозподіл ресурсів шляхом стимулювання експорту продукції у менш розвинуті країни.

Однак, у погоні за надприбутками, винесенні трудомістких виробництв у країни з дешевою робочою силою (в країни Азії та Латинської Америки) на світовій арені з’явились нові ринки збуту, конкурентоспроможність і розміри яких зростають. Поступово свій внутрішній ринок нові економічні лідери заповнюють за рахунок вітчизняних підприємств, все менше вдаючись до експорту. Тому боротьба за ринки збуту може значно загостритися найближчим часом, а діяльність багатьох підприємств ще більше буде залежати від надійних і постійних споживачів.

Міркування приводять нас до висновків, що виникає потреба у якісно новому рівні організації співробітництва підприємств – стратегічному партнерстві. Особливості і відмінності стратегічного партнерства від сучасних об’єднань полягають завданнях, які воно покликане виконувати. Завдання – довгострокове існування кількох взаємопов’язаних підприємств, які є відносно незалежними від світових економічних коливань і водночас формують замкнений цикл виробництва та формують основу для розвитку окремого регіону чи країни (залежно від рівня організації).

Аналогії моделі стратегічного партнерства можна провести із так званим модульним будівництвом. Модульне будівництво складних об’єктів передбачає можливий вихід з ладу окремих модулів, що формують єдине ціле, однак загальне виконання функцій не припиняється, оскільки модулі є відносно незалежними, подібними і взаємозамінними. У стратегічному партнерстві підприємства не є власністю однієї монополії чи корпорації, однак відносини між ними є спрощеними, що зменшує витрати на виробництво, транспорт і застосування виробленої продукції.

Стратегічне партнерство є логічним і послідовним продовженням існуючої світової інтеграційної співпраці. Воно зберігає усі переваги, які активно використовують міжнародні корпорації, але й водночас уникає одного із головних недоліків – перерозподілу ресурсів і централізації їх у метрополії. Цей недолік значно стримує сучасний економічний розвиток багатьох слаборозвинутих країн та створює значні перешкоди у відновленні промислового потенціалу таких постсоціалістичних країн, як Україна. Однак на практиці такий перехід не є надто привабливим для вітчизняних підприємств, оскільки вигоди від стратегічного партнерства передбачається одержувати у довгостроковому періоді, а затрати на формування таких партнерств будуть понесені у короткостроковому періоді (відмова від більш дешевих імпортних аншлагів на користь продукції вітчизняного виробництва, яка є дорожчою, у значно меншій кількості, ще й досить мало представлена не лише на міжнародному, а й на внутрішньому ринку).

Тому створення стратегічних партнерств у найближчому майбутньому не передбачається і необхідні додаткові дослідження щодо економічного обґрунтування їх формування на базі існуючих підприємств.
Влияние политических событий 2013-2014 гг. в Украине на уровень жизни населения страны
студентка Паулина Oркиш

Академия техническо-гуманитарная (Польша)

студентка Прокопенко Марина



Сумский государственный университет (Украина)
Политическая ситуация в Украине влияет на уровень жизни: многие факторы вызвали ухудшение материального положения жителей. Украинская экономика уже перед ухудшением внутренней ситуации в стране находилась в состоянии рецессии, а с начала протестов в ноябре 2013 г. гривна по отношению к доллару США потеряла более 8% от стоимости. С декабря 2013 г. украинская валюта потеряла 27% от стоимости. Постоянное ослабление валюты отражается на финансовом состоянии Украины и её внешней торговле. Международные финансовые институты закрывaют украинские филиaлы. Капитал постепенно исчезает из Украины, гривна конвертируется в другую валюту – доллары и евро. Инвестиционные притоки из-за рубежа замедляются. Политический кризис в Украине и неопределенность, связанная с ним, вызвали стагнацию инвестиций. Инвесторы, предприниматели и местный бизнес ждут дальнейшего развития событий, и никто не принимает решения о новых инвестициях и новых проектах в Украине. Компании приостановили поиск новых партнёров в Украине, будь то поставщики или потребители.

Министерство юстиции Украины сообщило, что около 300 млрд. грн не пришло в 2013 г. в государственный бюджет из-за коррупции.

Все эти факторы отрицательно влияют на материальное положение украинцев. При этом страдают абсолютно все слои населения. Постоянно дорожают продукты, одежда, но особенно – бензин. Кроме того, с 1 мая ожидается повышение цен на газ для индивидуальных потребителей на 50%.

Но наибольшее влияние политические события последних месяцев оказали на жителей Крыма. Безусловно, часть населения полуострова хотела перехода в Россию, но есть и такие, которые хотели остаться в составе Украины. Теперь же, когда Крым все-таки вышел из состава Украины, остро стоит вопрос расчетной валюты, заработной платы, пенсий и т.д.

И все эти события оказывают влияние на творчество отечественных и зарубежных писателей, композиторов, музыкантов: некоторые из них пишут в поддержку украинцев, приезжают в Украину и всецело болеют за граждан.

Таким образом, политические события 2013-2014 гг. в Украине оказали большое влияние на жизнь среднестатистического украинца.


Научные руководители:

проф. Лабащук М.С.



Академия технико-гуманитарная (Польша)

к.э.н., доц. Школа В.Ю.



Сумский государственный университет (Украина)

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ СТАНДАРТІВ ПОВІТРЯОХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
професор Скрипчук П.М.

Національний університет водного господарства та природокористування (Україна)

доц. Строченко Н.І.,



Сумський національний аграрний університет (Україна)
Адаптація національного законодавства до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції до Європейського Союзу (ЄС). Усвідомлюючи це, в Україні в останні роки створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства, в тому числі екологічного, до вимог ЄС. Наразі в державі виконуються положення «Угоди про асоціацію між Україною та ЄС» від 23. 11. 2009 року.

Мета повітря охоронного законодавства ЄС: встановити мінімальні вимоги якості до атмосферного повітря та ініціювати дії у випадках, коли такі вимоги не дотримуються; здійснювати моніторинг та контроль за видами забруднювачів повітря; гармонізувати вимірювальні методи, а також методи їх стандартизації всередині країн-членів; забезпечувати суспільство новою інформацією і гарантувати його участь у розробці заходів щодо зниження забруднення [1]. Основні очікувані вигоди від зближення національного повітря охоронного законодавства із аналогічним ЄС: вигоди для країн-партнерів із європейської політики добросусідства; збільшення використання більш чистих та найбільш доступних технологій; покращення якості палива; покращення просування та інтегрування природоохоронних вимог в транспортний і енергетичний сектори; зменшення концентрації забруднюючих речовин; покращення інформаційного обміну; підхід зонування, встановлений Рамковою Директивою з якості повітря, з метою заощадження людських та фінансових ресурсів тощо.

Стандарти мають велику значимість, оскільки країни могли б уникнути нового або триваючого негативного впливу на здоров'я людини та вразливі екосистеми. Директиви також визначають рамкові умови для прийняття заходів щодо зниження забруднення у разі потреби. У цьому відношенні прийняття стандартів якості повітря ЄС стало б кроком на шляху до реформування вимог ліцензування промислових підприємств.

Повітря охоронне законодавство ЄС позначило ряд основоположних принципів поточного управління якістю повітря (Директива з якості повітря 96/62/EC), засновані на «підході оцінки наслідків»; це означає, що стандарти якості повітря встановлені відповідно до наукового обґрунтування або за оціночними даними про вплив на здоров'я людини та (або) стан НПС, а не на технологічній чи економічній доцільності досягнення цих стандартів. І навпаки, директиви, що встановлюють стандарти викидів і граничні величини для певних продуктів (наприклад, палива), засновані на «технологічно і економічно доцільних стандартах». Крім того, для Рамкової Директиви та її Дочірніх Директив і також для директив, що регулюють викиди зі стаціонарних джерел (особливо для директив із інтегрованого запобігання забруднення та контролю) спільним є принцип «інтегрованого підходу». Інтегрований підхід означає, що заходи, що вживаються для скорочення забруднення повітря на одному підприємстві (території), не повинні призвести до підвищення забруднення повітря на іншій території та іншого компоненту НПС. Ряд директив, що регулюють викиди в повітря забруднюючих речовин, також характеризується загальним принципом «забруднювач платить», що означає, що забруднювач несе повні витрати на запобігання, контроль і відновлювальні заходи.

Для України необхідно розробити стратегії зближення. Оцінка законодавства України та ЄС та першочергове зближення у сферах, які принесуть найбільші вигоди. Таке оцінювання повинно послужити для визначення пріоритетів і може бути засноване на наступних міркуваннях: 1. Терміновість питань. Рамкова Директива та її складові з якості повітря доцільно адаптувати у зв'язку з її значним потенційним впливом на здоров'я населення.

2. Ефективність витрат: Законодавству, прийняття якого принесе великі вигоди у відношенні до витрат на впровадження, має бути надано перевагу. Для забезпечення ефективності витрат необхідно запроваджувати інтегрований підхід та проводити моделювання наслідків планованих заходів щодо зближення в різних, але взаємопов'язаних секторах, таких як транспорт, якість повітря і зміна клімату.

3. Економічні особливості: Витрати, пов'язані з впровадженням більшості директив із регулювання викидів зі стаціонарних джерел, лягають майже виключно на промисловість чи суспільство, а не на державу. У цих випадках має сенс впроваджувати такі директиви поетапно, застосовуючи нові умови до всіх нових об'єктів з дня створення, а до існуючих – з визначеної дати в майбутньому.

4. Встановлення технічних стандартів має бути здійснене до того, як дані документи будуть опубліковані або застосовані до об'єктів регулювання. Для економії часу і ресурсів там, де можливо, необхідно застосовувати міжнародні стандарти.


1. Сближение с воздухоохранной политикой ЕС краткий путеводитель для стран-партнеров по Европейской политике добрососедства и России. Доступно на сайті: ec.europa.eu/environment/enlarg/pdf/pubs/air_ru.pdf‎
ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ УКРАЇНИ
проф. Сотник І.М., студентка Ус Я.О.

Сумський державний університет (Україна)
Міжнародна торгівля (МТ) – історично перша форма міжнародних економічних відносин, яка виникла ще в період рабовласницького ладу та являє собою обмін товарами і послугами між державами [1]. За допомогою МТ країни світу розвивають і поглиблюють спеціалізації своїх економік, підвищують продуктивність праці, рівень використання своїх ресурсів.

Оскільки Україна, як і будь-яка країна світу, не забезпечена усіма факторами виробництва, тому деякі товари і послуги вона купує в інших країн для забезпечення внутрішнього попиту та розвитку своєї економіки. МТ України здійснюється відповідно до базового Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що регулює зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД) за допомогою методів тарифного і нетарифного регулювання, які реалізуються системою відповідних державних органів.

До завдань державного регулювання ЗЕД належать: захист економічних інтересів України та законних суб’єктів ЗЕД; забезпечення найсприятливіших умов для інтеграції української економіки та системи міжнародного поділу праці; створення рівних можливостей для суб’єктів ЗЕД розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів, здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД [2].

Для того, щоб раціонально розвивати МТ країни, слід проводити розрахунки та аналіз показників, які дають уявлення про стан МТ, а саме: ступінь відкритості економіки, залежності країни від імпорту, тенденції розвитку експорту товарів і послуг та ін. Щодо динаміки таких показників для України, слід зазначити таке. За 2010–2012 роки імпорт товарів в державу почав підвищуватися. У 2010 р. він становив 60742,2; 2011 р. – 82608,2; 2012 р. – 84658,1 млн дол. США. Найбільше Україна імпортувала товарів з країн СНД. Натомість, останніми роками експорт товарів також почав підвищуватись. Так, у 2010 р. Україна експортувала товарів на суму 51405,2; у 2011 р. – 68394,2; у 2012 р. – 68809,8 млн. дол. США [3]. Характеризуючи ці показники, слід відзначити негативне торгове сальдо, яке збільшується щороку через випереджальні темпи зростання імпорту порівняно з експортом. У свою чергу, це негативно впливає на розвиток національного виробництва, динаміку внутрішнього ринку, вимагаючи коригування торговельних процесів з боку держави.

Державне регулювання МТ повинне не лише визначати порядок переміщення товарів і послуг, але й забезпечувати економічні інтереси та зростання безпеки держави. Окрім того, державне регулювання повинне мати на меті поглиблення і розвиток МТ України шляхом її інтеграції у світове господарство. Економічна інтеграція сприяє підвищенню інвестицій в економіку країн-членів об’єднання з внутрішніх та зовнішніх джерел, допомагає лібералізувати торговельні відносини між цими країнами, усуваючи перешкоди в торгівлі деякими товарами. Така активізація інвестиційного процесу зумовлюється структурними змінами у виробництві і споживанні, внутрішньою та зовнішньою економією на масштабах виробництва, а також зростанням доходів і реального попиту на товари та послуги.

Оскільки МТ для України є невід’ємною складовою забезпечення економічного зростання, держава повинна сприяти розвитку міжнародних торговельних відносин. Водночас сьогодні розвитку МТ України перешкоджають такі чинники, як неефективне управління вітчизняними підприємствами, недосконалість застосовуваних ринкових механізмів та методів державного регулювання ЗЕД; загострення міжнародної економічної конкуренції, нераціональність структури експорту-імпорту тощо.

Слід зазначити, що сучасна Україна має низку потенційних переваг для розвитку МТ, що полягають в існуючих запасах мінерально-сировинних ресурсів; сприятливих кліматичних умовах; наявності інфраструктури для надання послуг; великому потенціалі високотехнічних галузей промисловості тощо. Для поліпшення структури та подальшого розвитку зовнішньої торгівлі України, на нашу думку, доцільно вжити таких заходів: підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування, що експортується; розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу; стимулювати експорт ракетної та авіаційної техніки; розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру країни; залучати іноземний капітал для прискорення модернізації; створювати нові високотехнологічні галузі виробництва, маркетингові та сервісні мережі на міжнародних ринках; збільшити закупівлю за кордоном новітніх технологій, що не мають аналогів в Україні; активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації; удосконалити фінансові механізми регулювання експорту; належним чином забезпечити інформатизацію ЗЕД.


  1. Горбач Л.М. Міжнародні економічні відносини: підручник / Л.М. Горбач, О.В. Плотніков. – К.: Кондор, 2005. – 266 с.

  2. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» № 2157-ІV (2157-15) від 04.11.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua

  3. Статистика експорту-імпорту товарів України за 1996–2012 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.


РЕГІОНАЛЬНА СКЛАДОВА НАЦІОНАЛЬНОГО БАГАТСТВА КРАЇНИ
здобувач О.М. Субчинська

Одеський національний політехнічний університет (Україна)
Сучасний етап розвитку світового господарства та трансформація соціально-економічних відносин, які відбуваються в Україні, змушують по новому поглянути на систему управління регіональною економікою, процеси взаємодії природи і суспільства, інтенсифікацію та розширення сфери прояву специфічних природно-антропогенних процесів та переосмислити закони, що відображають зв’язок та залежність різних елементів територіальної системи.

Саме на територіальному рівні закладається підґрунтя для комплексного розвитку та росту національної економіки країни, яка складається з економічного, соціального, екологічного, науково-технологічного, інвестиційного, інноваційного, організаційного та інших потенціалів територій.

Головною тенденцією розвитку економіки країни на середньо-та довгострокову перспективу є примноження втрат національного багатства, так як воно є важливим показником економічної могутності країни.

Національна економіка країни пов'язана з рівнем національного багатства, яке є сукупністю створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності та творчих здібностей, які призначені для підвищення добробуту населення.

Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових елементів територій, які, по суті, лежать у традиційному розумінні сутності національного багатства, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення та структурні зрушення в його складі. Можливість таких зрушень забезпечується передусім нематеріальною формою багатства, що передусім визначають якість робочої сили – науково-технічний, освітній, культурний та професійний потенціал людини, рівень знань, накопичений досвід, здібності, культурні цінності, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та інновації.

Підвищення соціальної, економічної та екологічної результативносты примноження національного багатства сприятиме збалансованому комплексному розвитку ресурсів територій та макроекономічній стабільності країни за рахунок поєднання та використання заходів державного регулювання .

Найхарактернішою ознакою понять комплексності та комплексного розвитку територій є багатовимірність, а у конкретно-регіональному вимірі комплексний розвиток продуктивних сил стає основою ефективного функціонування відтворювальних систем територій різних рангів.

Розробка державних та регіональних програм комплексного розвитку потенціалів (ресурсів) територій, сукупність соціально-економічних, правових та адміністративно-організаційних засобів і методів, що органічно поєднують загальнодержавні й регіональні інтереси і спрямовані на те, щоб на основі планомірного і пропорційного розвитку регіонів, принципово нових підходів до розвитку продуктивних сил та ефективного використання місцевих ресурсів забезпечити істотне зростання життєвого рівня населення регіонів як стратегічної мети регіональної політики.

Однією із основних методологічних основ удосконалення регіональної політики є розробка комплексного наукового інструментарію, який формалізує базові елементи та взаємозв’язок економічної системи регіонального рівня та їх інтегрування в єдину модель управління комплексним розвитком території.

Регіональна активність детермінує економічні, політичні, соціальні, культурні та інші процеси суспільства, у результаті чого формуються ціннісні пріоритети, що забезпечують соціальну, економічну та екологічну безпеку регіональної узагальнюючої системи, тому слід її розглядати як каталізатор розвитку національної економіки країни.

Розвиток регіональної складової національного багатства країни визначає потенційні можливості держави з урахуванням вартості розвіданих природних багатств, наявних лісових і водних ресурсів і сільськогосподарських угідь, нематеріальних цінностей, кваліфікаційного рівня працездатного населення, досягнень науки і техніки, ноу-хау, культурних цінностей і минулого досвіду. Раціональне використання ресурсного потенціалу регіонів є одним з актуальних завдань національної економіки країни.
1. Економічний словник: Національне багатство. Електронний ресурс: [Режим доступу]. http://abc.informbureau.com

2. Курс социально-экономической статистики. Состав национального богатства. Электронный ресурс: [Режим доступа]. http://bibliotekar.ru/economicheskaya-statistika/187.htm

3. Клавдиенко В.П. Сырьевая составляющая устойчивого развития мирового сообщества // Вестник МГУ, сер. 6, Экономика, 2002. – № 2. – С. 23-39.

ВПЛИВ INTERNET-ТЕХНОЛОГІЙ НА АКТИВІЗАЦІЮ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОГО ТУРИЗМУ (НА ПРИКЛАДІ СУМСЬКОГО РАЙОНУ)
студентка Чикалова А.С.

Сумський державний університет (Україна)
Наявність персонального комп’ютера та доступ до Internet сприяють широкому впровадженню нових інформаційних технологій в усі сфери життя суспільства. Сфера гостинності не стала винятком, адже подорожі та інформація тісно пов’язані між собою: саме завдяки обміну інформацією організовуються туристичні поїздки, удосконалюються маршрути, набувають популярності нові дестинації, зростає роль культурних комунікацій, відкриваються нові можливості для зайнятості населення тощо.

Сучасний етап розвитку туризму по праву вважається глобальним комп’ютеризованим бізнесом. Проте слід зазначити, що бурхливий розвиток суспільства, темп життя та суцільна урбанізація все частіше стають причиною зміни пріоритетів у сфері туризму: спостерігається поворот від пасивних поїздок на всесвітньовідомі курорти до активного відпочинку у сільській місцевості.

На зміну традиційній концепції «3 S» (sun, sea, sand – сонце, море, пісок) приходить нова – «3 Е» (entertainment, excitement, education – розваги, задоволення, навчання) [3], або «3 L» (landscape-lore-leisure – пейзажі, традиції, дозвілля). Альтернативними варіантами можна вважати концепції «3 F» (folklore, farm, forest – фольклор, ферма, ліс), «3 R» (rural, river, recreation – сільський, річка, відпочинок), в залежності від тих можливостей, які можуть запропонувати туристам господарі «зелених» садиб.

Проблеми розвитку «зеленого (сільського)» туризму є актуальними не лише для тих, хто безпосередньо пов'язаний з цією сферою економіки, але й є предметом дослідження багатьох науковців (В. Гловацька, Ф. Зінов'єв, В. Кифяк, М. Мальська, М. Рутинский, О. Тєлєтов, О. Шаповалова та ін.). Проте питання активізації інтернет-технологій у розвитку зеленого туризму залишається актуальним.

Сумська область налічує 14 садиб, які надають послуги в сфері «зеленого» туризму; серед них 2 – у Сумському районі: садиба родини Ярових (село Зелена Роща) та садиба сільського туризму «Вакулина байка» (с. Бездрик).

Садиби пропонують відпочити від міського шуму, скуштувати сільську здорову їжу, насолодитися чарівною природою із заповідними луками. І все це – у поєднанні із сучасним комфортом та зручностями.

Стосовно Internet-реклами варто відзначити позитивні риси обох садиб:

– досить висока інформативність сайтів;



  • зв'язок сайтів із популярними соціальними мережами «В контакті» та «Facebook» («Вакулина байка»);

  • надання інформації трьома мовами: українською, російською та англійською;

  • можливість використання «Live Internet», де вказується число переглядів та відвідувачів за добу;

  • наявність засобів навігації, що дає змогу переходити за гіперпосиланнями до інших сторінок сайту;

  • пряме додавання у закладки для користувачів електронної пошти «i.ua» (Родина Ярових) та «mail.ru» («Вакулина байка»);

  • популяризація садиби шляхом проведення різноманітних заходів обласного та місцевого значення тощо [4, 5].

На жаль, незважаючи на використання Internet-технологій, садиби зеленого туризму Сумського району не користуються великим попитом в масштабі України (за результатами рейтингу Rambler ТОР100). Покращити ситуацію та залучити відпочиваючих може (крім офіційного сайту):

  • застосування банерної реклами; спливаючих вікон («pop up»);

  • запровадження акцій, знижок, пільг для певної категорії громадян та у зв’язку з певними визначними подіями та святами;

  • участь у електронному PR, Internet-виставках, проведення віртуальних екскурсій;

  • анкетування відвідувачів сайту тощо.

Таким чином, використання Internet дозволяє підприємствам у сфері зеленого туризму долучатися до сучасних технологій, які відкривають нові форми робот з клієнтами, забезпечують можливість постійної взаємодії з діловими партнерами, ефективне здійснення маркетингової політики та проведення рекламної кампанії, що сприяє популяризації даного виду туризму та додатковій зайнятості населення.


  1. Гловацька В.В. Формування попиту і пропозиції на туристичний продукт сільського (зеленого) туризму / В.В. Гловацька // Інноваційна економіка. – С. 165-169.

  2. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР за станом на 10 травня 2005 р. – К. : Парламентське вид-во, 2005. – 33 с.

  3. Кіптенко В.К Менеджмент туризму, 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pidruchniki.ws/15840720/turizm/menedzhment_ turizmu_- _kiptenko_vk

  4. Садиба зеленого туризму «Вакулина байка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vacula.net.ua/home

  5. Садиба зеленого туризму родини Ярових [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.yaravoygallery.com/

  6. Тєлєтов О.С. Інтерактивний маркетинг сільського зеленого туризму в Україні / О.С. Тєлєтов, Ю. А. Уманцева // Економічні проблеми сталого розвитку; зб. тез доповідей наук.-техн. конференції викладачів, співробітників, аспірантів і студентів факультету економіки та менеджменту (19–23.04.2010). – Суми : СумДУ. – 2010. – Ч.3. – С. 134–13.


Науковий керівник: доц. Олефіренко О.М.

Сумський державний університет (Україна)


РОЗДІЛ 4

Забезпечення сталого розвитку на основі інформаційних технологій та інновацій

ОБЕСПЕЧЕНИЕ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ НА ОСНОВЕ ИНФОРМАЦИОННЫХ ТЕХНОЛОГИЙ И ИННОВАЦИЙ

PROVIDING OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT BASED ON INFORMATION TECHNOLOGY AND INNOVATION

Каталог: bitstream -> 123456789 -> 36795
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
36795 -> І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка