І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Сторінка13/22
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,4 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22

Для виявлення інтересів і можливостей окремих членів команди доцільно застосувати методики А.А. Полозова [1, 2], які надають можливість оптимізувати склад команди з позицій сумісності і здатності спільно вирішувати поставлені задачі, а також раціональним чином розподілити обов'язки.

Мотивація процесів формування і розвитку інноваційної культури передбачає формування комплексів заходів які зосереджені не лише у її підсистемі мотивації, але і в інших підсистемах: організаційній та інтелектуально-креативній. Тобто мотивується формування основних аспектів (основних складових підсистем) інноваційної культури підприємства: ефективна організація інноваційної діяльності; високопродуктивна, ефективна праця команди інноваційного проекту (колективу підприємства-інноватора); інтелектуально-креативнна діяльність з генерування, перевірки та впровадження інноваційних інноваційних ідей у нові продукти, технології, методи організації та управління тощо.

Подальші дослідження повинні бути спрямованими на розроблення концептуальних засад організаційно-економічного механізму формування інноваційно-сприятливого середовища на підприємстві на основі розвитку його інноваційної культури.




  1. Полозов А.А. Инновационная модель структуры личности: психологические аспекты управления инновациями / А.А. Полозов // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2013. – №1. – С.138-149.

  2. Полозов А.А. Индивидуальная система сбалансированных показателей на основе инновационной модели структуры личности / А.А. Полозов, С.А. Скорых // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2013. – №2. – С.119-129.


ЭКОЛОГО-ЕКОНОМИЧЕСКАЯ ОЦЕНКА НАРУШЕНИЙ ЗЕМЕЛЬНЫХ РЕСУРСОВ ПРИБРЕЖНОЙ ЗОНЫ РЕСПУБЛИКИ ДАГЕСТАН ПРИ РАЗРАБОТКЕ ИНВЕСТИЦИОННЫХ ПРОЕКТОВ РАЗВИТИЯ ТЕРРИТОРИЙ
аспирант Раджабова З.Ф.

Российский экономический университет им. Г.В. Плеханова (Российская Федерация)
Целью социально-экономического развития Республики Дагестан является повышение уровня жизни населения, создание наилучших условий труда, улучшение качества жизни, физическое и духовное оздоровление нации. Одним из наиболее доступных инструментов для решения поставленной задачи является развитие рекреационной зоны Каспийского моря. На данный момент, агентство по туризму Республики разработало три инвестиционные программы, целью которых является строительство на побережье туристско-рекреационных учреждений. Данная отрасль способствует решению целого ряда проблем региона. Создание новых рабочих мест, увеличение занятости экономически активного населения, общее повышение уровня благосостояния людей. Сложно переоценить благоприятный эффект, который способна оказать данная сфера на все виды экономической деятельности Республики. Наибольшая эффективность мер по развитию туризма может быть достигнута посредством использования зоны, обладающей наиболее перспективным рекреационным потенциалом. В Республике Дагестан таковой является зона побережья Каспийского моря. Главным препятствием на пути к успешному становлению Дагестана как туристической зоны стало его экологическое состояние. Нынешняя ситуация вокруг береговой полосы Каспийского моря вызывает серьезные опасения. Зачастую, рекреационные ресурсы используются не по назначению. Нередки случаи самовольного захвата земель и их застройки. К тому же, уже не первый год здесь ведется незаконная добыча таких ресурсов, как строительный песок, глина и прочие.

По данным Минприроды РД на 2013 год, на территории Республики Дагестан функционируют 148 легальных карьеров по добыче общераспространённых полезных ископаемых. На деле, количество действующих карьеров несоизмеримо больше. В результате таких противоправных действий бюджет Республики терпит колоссальные убытки.

Ситуация вокруг добычи общераспространённых полезных ископаемых в Республике остается очень напряжённой и соответственно требует принятия решительных мер. Так, в 2013 году, Минприроды Республики Дагестан, а также другие надзорные ведомства в природоохранной сфере, провели масштабную работу по выявлению случаев несоответствующего исполнения законодательства в области природопользования. Для обнаружения нарушений законодательства было проведено 160 проверок, 80 совместно с правоохранительными органами. Результатом проверок стало наложение 95 штрафов на общую сумму 4458 тыс. рублей. Что касается добычи строительного песка в прибрежной зоне Каспийского моря, проверками установлены факты незаконной добычи, подсчитаны суммы дохода, полученного в результате этих действий в размере около 100 млн. рублей. По этим фактам возбуждены уголовные дела.

Но кроме прямых убытков от нелегальной добычи сырья, Дагестан также терпит и косвенные убытки. Это касается рекультивации земель, приведение их в надлежащий вид и возврат в хозяйственный оборот после завершения работ по добыче полезных ископаемых. Работы по рекультивации довольно затратные и далеко не все предприниматели готовы идти на такие издержки, этим и объясняется наличие нелегальных карьеров по добыче полезных ископаемых. Создание таких карьеров сопряжено с вырубкой лесов и разрушением почвенного слоя. По завершению работ, карьер просто бросают. Естественно, ни о какой рекультивации земель и речи не идет. Лесное хозяйство Республики также несет огромные потери. Сложившаяся ситуация пагубно влияет на окружающую среду. И отсрочка решения этих проблем повлечет за собой тяжелые последствия экологического характера, которые рано или поздно окажут влияние на уровень жизни населения республики. Во избежание наступления критических последствий, требуется комплексный подход к решению проблем имеющихся в сфере недропользования на территории Республики. Особенно это касается прибрежной зоны Каспийского моря. Необходима слаженная работа всех ведомств, занимающихся природоохранной деятельностью. Кроме того, необходимо проведение работ по экологическому мониторингу береговой линии. Также предлагаем ввести компенсацию стоимости всего добытого на нелегальном участке материала. Размер компенсации следует формировать учитывая также затраты на восстановление участка, технический и биологический этапы рекультивации.




  1. Королева Н.В. Имитационное моделирование направлений развития туризма в рекреационных зонах региона (на материалах Республики Адыгея). Майкоп: Изд-во АГУ, 2007. –164 с.

  2. Фоменко Л.В. Экологические принципы, учитываемые при организации территории сельскохозяйственных предприятий // Землеустройство, кадастр и мониторинг земель. – 2007. – №  11.



СОЦИАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ РАЗРАБОТКИ И ВНЕДРЕНИЯ ИННОВАЦИОННЫХ МЕРОПРИЯТИЙ
соискатель Симонян А.А., к.т.н., профессор Поникаров В.А.

Московский государственный университет

приборостроения и информатики (Российская Федерация)
Разработка и внедрение инновационных мероприятий имеют для предприятий важнейшее значение как средство повышения их конкурентоспособности. Внедрение новшеств оказывает влияние не только на организационную структуру предприятия, но и на развитие общественных отношений и коммуникационных каналов.

Проблемы, которые возникают в ходе внедрения инноваций, обычно связывают с экономическими и финансовыми факторами. Но основным фактором, препятствующим нововведениям, является психологический аспект, а именно система ценностей, творческие способности персонала предприятия, степень гибкости руководства и т.д.

Успешность реализации новой идеи зависит и от того, стала ли эта идея мотивом поведения сотрудника, взаимодействующего с клиентом. Сотрудник может предлагать клиенту новую услугу по-разному: перечислять её наряду с другими, не разъясняя преимуществ новой, а может использовать особые эмоционально-психологические приёмы, подчеркивающие новизну предлагаемой услуги.

По субъективным отчетам сотрудников оказалось, что именно в этом психологическом действии они испытывают трудности. Причем трудность эта проявлялась на многих уровнях:



  • на уровне предприятия в целом сотрудники коммерческого отдела не ценятся, хотя они приносят основную прибыль;

  • на уровне субъективного восприятия предлагаемой клиентам услуги сотрудники сомневаются в ценности и качестве продукта;

  • на уровне контакта с клиентом установка на него связана с представлением: «есть деньги – не хочет давать».

Инновационный климат предприятия, как и общества в целом, существенно поддерживается не материальными, а духовными ценностями. Таким образом, на любом предприятии, постоянно тяготеющем к новаторству, необходимо не только поддерживать и развивать способность сотрудников к принятию творческих решений, но и формировать атмосферу и готовность к нововведениям.

Выделяют следующие этапы внедрения инновационных мероприятий на предприятии: инициация; принятие решения о необходимости новации; разработка мероприятий по введению нового; подготовка объекта (и групп людей) к новации; внедрение нового; экспертиза результатов.

По закону функционирования систем изменения в отдельных её частях ведут к изменениям в целом в системе. Людям приходится адаптироваться к изменениям, а менеджерам – постоянно следить за изменениями во внешней среде предприятия и проводить необходимые реорганизации в её внутренней среде. В связи с этими изменениями у менеджеров возникают определённые проблемы.

Во-первых, необходимо предвидеть события, инициировать перемены, чтобы стремиться к управлению судьбой предприятия. Это обеспечивает менеджмент, который предполагает способность отслеживать систему со стороны, внутренне, и наблюдать за собой изнутри – «как я отслеживаю изменения». Во-вторых, менеджеру приходится поддерживать групповое равновесие на предприятии и в индивидуальном сознании её сотрудников. В-третьих, необходимо применять специальные мероприятия и приёмы, которые управляют процессами изменений.


1. Ньюстром, Дж. В. Организационное поведение / Дж. В. Ньюстром, К. Дэвис. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 448 с.

2. Почебут, Л. Г. Организационная социальная психология: учеб. пособие / Л. Г. Почебут, В. А. Чикер. – М.: «Экзамен» 2009. – 298 с.

3. Советова, О. С. Инновации: теория и практика / О. С. Советова. М.: Дело 2010. –238 с.

4. Троицкая, И. В. Психология отношения к экономическим явлениям: монография / И. В. Троицкая. М.: Юнити, 2010. – С. 159-162.


СТРАТЕГИЯ РЕСУРСОСБЕРЕЖЕНИЯ ПРЕДПРИЯТИЯ КАК ИНСТРУМЕНТ ЭКОЛОГИЗАЦИИ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ
профессор Сотник И.Н., аспирант Шевцов С.В.

Сумский государственный университет (Україна)
Важной особенностью современного экономического развития является стремление ведущих стран мира обеспечить устойчивость процессов общественного производства и потребления, сбалансировать потребности человека и природы, сохранив паритет в их взаимоотношениях. Ключевым моментом в достижении устойчивого развития является сохранение природного капитала посредством рационального использования имеющихся ресурсов субъектами хозяйствования, активного ведения ресурсосберегающей деятельности на основе внедрения инновационных технологий.

В условиях инновационных изменений экономической среды развитие предприятий посредством экстенсивного использования производственных ресурсов исчерпало себя как в экономическом, так и экологическом плане. В то же время, переход на инновационный путь интенсивного развития, экологизация экономики требуют применения соответствующих методов управления ресурсами, формирования ресурсоэффективных стратегий бизнеса.

На современном этапе все большее число фирм осознают необходимость сознательного долгосрочного управления своей ресурсосберегающей деятельностью на основе научной методологии предвидения ее направлений и форм, адаптации к генеральным целям развития хозяйствующего субъекта и изменяющимся условиям внешней среды. Эффективным инструментом перспективного управления ресурсосбережением на предприятии, подчиненным реализации целей его развития в условиях происходящих инновационных трансформаций, выступает стратегия ресурсосбережения (СР).

СР можно представить как генеральное направление (программу, план) ресурсосберегающей деятельности предприятия, следование которому в долгосрочной перспективе должно привести к достижению целей ресурсосбережения и получению ожидаемого экономического, экологического, социального эффектов. Стратегия определяет приоритеты и формы ресурсосберегающей деятельности фирмы, источники формирования инвестиционных ресурсов и последовательность этапов реализации долгосрочных целей. Процесс разработки СР является важнейшей составной частью общей системы стратегического выбора хозяйствующего субъекта, основными элементами которой выступают миссия, общие стратегические цели развития, система функциональных стратегий в разрезе отдельных видов деятельности, способы формирования и распределения ресурсов.

В основе разработки СР фирмы должны лежать принципы новой управленческой парадигмы – системы стратегического управления. К числу основных принципов, обеспечивающих подготовку и принятие стратегических решений по ресурсосбережению, на наш взгляд, относятся принципы: 1) инвайронментализма (рассмотрение предприятия как системы, полностью открытой для активного взаимодействия с факторами внешней среды); 2) соответствия (согласованность СР со стратегическими целями и направлениями операционной деятельности хозяйствующего субъекта); 3) предприимчивости и коммуникабельности (поиск эффективных связей по всем направлениям ресурсосбережения); 4) гибкости и альтернативности (адаптивность СР к изменениям факторов внешней и внутренней среды); 5) инновационности (отражение в СР достигнутых результатов технологического прогресса и адаптация ее к быстрому использованию инновационных разработок).

К основным программным мерам в рамках разработки СР на микроуровне могут быть отнесены: внедрение технических регламентов, стандартизирующих вопросы эффективного ресурсопотребления; определение потенциала ресурсосбережения хозяйствующего субъекта по результатам соответствующего аудита; обновление и модернизация основных производственных фондов, внедрение наукоемких энерго- и ресурсосберегающих технологий; применение обязательной сертификации энергопотребляющего оборудования; утилизация отходов основного производства; развитие собственной энергетической базы на базе объектов малой энергетики; использование альтернативных видов энергии; оптимизация режимов работы энергетического оборудования и т.д. Эти мероприятия жизненно важны для надежного ресурсообеспечения фирмы, поэтому они должны стать неотъемлемой частью ресурсоэффективных программ на микроуровне.

Практическая реализация разработанной СР на предприятии требует создания соответствующего организационного механизма управления процессами ресурсосбережения. На наш взгляд, в условиях дефицита финансовых средств предприятий, бюрократизации управленческого аппарата с ростом масштабов бизнеса целесообразным является «встраивание» в существующие организационные структуры фирм органов управления ресурсосбережением посредством делегирования соответствующих функций ряду подразделений и служб предприятия. Кроме того, следует помнить, что даже оптимальная по построению организационная структура управления ресурсосберегающей деятельностью будет неэффективна без системы экономического стимулирования персонала к достижению кратко- и долгосрочных целей повышения ресурсоэффективности.
К ВОПРОСУ О ВОЗМОЖНОСТИ ПРИВЛЕЧЕНИЯ СРЕДСТВ НАСЕЛЕНИЯ ДЛЯ ФИНАНСИРОВАНИЯ ПРИРОДООХРАННЫХ ИНВЕСТИЦИОННЫХ ПРОЕКТОВ
соискатель Фалевич А.С.

ФГБОУ ВПО «Российский экономический университет им. Г.В. Плеханова» (Российская Федерация)
Как показывает анализ, важной сферой приложения капитала в интересах обеспечения экологически устойчивого развития является создание мощностей, объектов инфраструктуры, связанных с переработкой и утилизацией отходов производства и потребления. В особенности это касается проблемы санитарной очистки городов, создание специализированных предприятий по переработке и утилизации твердых бытовых отходов, как с точки зрения оздоровления окружающей среды, вовлечения полезных продуктов в хозяйственный оборот, так и с целью получения энергии [1]. Вместе с тем, существующие методы финансирования и экономического регулирования в данной сфере требуют совершенствования в части дополнения и расширения таких традиционных источников, как государственный бюджет, средства предприятий-природопользователей и др. В этих условиях, на наш взгляд, действующий механизм финансирования проектов природоохранного назначения на муниципальном уровне основанный, основанный на использовании традиционных источников (средства государственных бюджетов различных уровней, средства предприятий-природопользователей и др.), может быть дополнен привлечением средств населения в виде экологических депозитов, размещаемых в некоммерческих кредитных организациях.

Под депозитом в экономике обычно понимается: деньги, которые клиент передает банку на ограниченный срок с определенными условиями; денежные средства или ценные бумаги, отданные на хранение в финансово-кредитные, таможенные, судебные или административные учреждения, с правом возврата. Отметим, что попытки использовать инструментарий депозита в регулировании природопользованием предпринимались в бывшем СССР в конце 80-годов XX в., когда депозитный процент от хранения средств внебюджетных экологических фондов предлагалось рассматривать в качестве дохода и источника формирования и пополнения внебюджетных экологических фондов [2, с. 23]. На наш взгляд, экологические депозиты следует рассматривать как инструмент экономики природопользования в части привлечения денежных средств населения под определенную процентную ставку, их размещение в небанковских кредитных организациях с использованием для целевого финансирования природоохранных программ и проектов. Под экологическим депозитом нами предлагается понимать привлечение денежных средств населения путем их размещение в небанковских кредитных организациях с последующим использованием для целевого финансирования природоохранных программ и проектов. В частности, предлагается использовать систему экологических депозитов в г. Смоленске для софинансирования программы «Чистый город» по строительству специализированного предприятия по переработке и утилизации твердых бытовых отходов с получением полезной продукции из отходов и энергии.



В настоящее время имеется уже определенный опыт по использованию средств населения для финансирования природоохранной деятельности путем выпуска облигаций внутреннего займа [4]. В свою очередь механизмы гарантий могут так же создаваться финансовыми донорами путем направления ими средств через соответствующие учреждения, которые затем предоставляют гарантии для экологических инвестиций [3]. Экологические облигации представляют собой один из видов экономических рычагов (инструментов) для проведения экологической политики, представляющий собой средства – залог – в виде векселей, выдаваемых компанией, которая обязуется достигнуть определенных экологических показателей в установленные сроки. В случае их достижения залоговые средства возвращаются. В условиях развития инструментария государственно-частного партнерства прямые и сопряженные экологически ориентированные инвестиции из частных источников (включая вложения со стороны поставщиков коммунальных услуг, страховых компаний, населения, некоммерческих финансовых организаций, венчурный фондов и др.) могут играть существенную роль в управлении природопользования. Очевидно, что для внедрения системы экологических депозитов в управлении природопользованием и в финансировании экологических проектов и программ необходимо создать соответствующую нормативно-правовую базу, которая может охватывать также регулирование деятельности банков, пенсионных фондов и страховых компаний.


  1. Комплексная стратегия обращения с твердыми бытовыми отходами в Российской Федерации (2012 г.)// http://ecologygroup.msk.ru/utverzhdena-kompleksnaya-strategiya-obrascheniya-s-tverdimi-bitovimi-otchodami-tbo-v-rossiyskoy-federatsii

  2. Лукьянчиков Н.Н., Соколовский В.Г. Важнейшие события в сфере экологии и природопользования на пороге перехода к рыночной экономике. – В кн.: Кто есть кто в экономике природопользования. Энциклопедия. Под ред. Н.Н. Лукьянчикова и др. – М. : Экономика, 2009. – С. 11-25.

  3. Перелет Р. Экономика и окружающая среда. Англо-русский словарь справочник. Научный ред. проф. Анил Маркандия. – Гарвардский институт международного развития, 1996. – 120 с.

  4. Потравный И.М. Возможности финансирования природоохранной деятельности за счет выпуска облигаций внутреннего займа// Теория и практика экологического страхования. Труда XII Всеросс. конф. – М.: Изд-во «МБА», 2012. – С. 75-77.


СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВ
аспірант Чорній В.В.

Національній технічний університет Україні «КПІ» (Україна)
В сьогоднішніх умовах все більшої актуальності набуває проблема формування ефективного механізму залучення іноземних інвестицій, який би відповідав існуючим реаліям. Адже, для подальшого розвитку промислових підприємств Україні необхідні фінансові ресурси, які могли б принести нові технології та сучасні методи управління, а також сприяти розвитку вітчизняних інвестицій.

В економічній літературі існують різні точки зору стосовно визначення «організаційно-економічного механізму», але, незважаючи на порівняно широку вживаність терміну, недостатньо розробленою і такою, що вимагає додаткових теоретико-практичних досліджень, є проблема формування економіко-організаційного механізму залучення іноземних інвестицій. У науковій літературі, на наш погляд, досі немає повного ічіткого висвітлення та визначення поняття «організаційно-економічний механізм залучення іноземних інвестицій».

Вперше у науковий обіг поняття «економічні механізми» увів французький вчений Шарль Ріст і запропонував власну концепцію дослідження економічних механізмів, хоч і не зробив чіткого розмежування між економічними механізмами та інститутами, в межах яких реалізується дія механізмів [1, С. 91].

Організаційно-економічний механізм функціонування підприємств досліджували Т.В. Полозова, Ю.В. Овсюченко та Малицький А.А. [2, 3]. З точки зору цих науковців зазначений механізм можна визначити як сукупність організаційних, фінансових і економічних методів, способів, форм, інструментів і важелів, що чинять вплив на економічні і організаційні параметри системи управління підприємством та здійснюється регулювання організаційно-технічних, виробничо-технологічних, фінансово-економічних процесів. Його метою є ефективний вплив на кінцеві результати діяльності, формування та посилення організаційно-економічного потенціалу, отримання конкурентних переваг. Тульчинська С. О. [1] розглядає організаційно-економічний механізм, визначаючи його як взаємопов‘язану сукупність економічних відносин, принципів, методів і форм організації створення, промислового впровадження та комерціалізації нововведень.

В результаті аналізу й узагальнення робіт, присвячених дослідженню організаційно-економічного механізму, запропоновано власне визначення.

Отже, механізм залучення іноземних інвестицій в розвиток підприємств – це взаємопов’язана сукупність економічних відносин, принципів, методів і форм організації підвищення інвестиційної привабливості підприємства, що сприятимуть покращенню інвестиційного клімату підприємства та узгодженні інтересів всіх учасників інвестиційного процесу держави, регіону, інвестора і підприємця.

Істотне значення в механізмі залучення інвестицій належить створенню єдиної цілісної системи державного управління інвестиційними процесами, що охоплює відповідні структури по роботі з іноземними інвестиціями, механізми реалізації державної політики залучення капіталу, координації діяльності з міжнародними організаціями , проведення експертиз найважливіших проектів та їх конкурсний відбір.

Функціонування економіко-організаційного блоку механізму залучення інвестицій можливе тільки в сукупності з ефективним механізмом державних гарантій та системою законодавчого, нормативного , інформаційного забезпечення організації системи страхування та перестрахування іноземних інвестицій, сприяння розвитку банківсько-кредитної системи.


1.Тульчинська С. О. Функціонування організаційно-економічного механізму інноваційного процессу / Тульчинська С. О. // Стратегічні пріоритети. 2008. – №1(6). – С.98-106.

2. Полозова Т.В. Сутність організаційно-економічного механізму функціонування підприємств промисловості [Електроннийресурс] / Т.В. Полозова, Ю.В. Овсюченко – Режим доступу: http://librar.org.ua/sections_load.php?s=business_economic_science&id=6558

3. Малицький А.А. Cтруктуризація організаційно-економічного механізму управління підприємством торгівлі в умовах ринку / А. А. Мальцький // Збірник наукових працьТоргівля і ринокУкраїни. – 2009. – № 27. – С. 198-205.

4. Беляев Д. В. Механизм взаимодействия государства и рынка в процессе привлечения иностранных инвестиций [Текст] / Д. В. Беляев // Молодойученый. – 2013. – №4. – С. 180-186.

5. Шакуров Р. М. Разработка механизмов привлечении яинвестиций в национальную экономику [Текст] / Р. М. Шакуров // Молодой ученый. – 2013. – №1. – С. 204-207.

6. Іткін О. Ф. Економічні механізми інноваційної та інвестиційної діяльності при реставрації магістральних газопроводів України: Монографія. 2-ге вид. доп. – К.: Науковий світ,


Економічні Проблеми Формування портфеля ЕКОЛОГОорієнтованих інноваційних проектів в регіоні1
доц. Шкарупа О.В., здобувач Бурич І.В.

Сумський державний універстет (Україна)
Сучасні тенденції розвитку економіки свідчать про швидкий розвиток інноваційної та інвестиційної діяльності. Його темпи суттєво залежать від визначення складу портфелів інноваційно-інвестиційних проектів в регіоні. Разом з тим, усвідомлення важливості та глобального характеру екологічних проблем призвело до того, що все більше країн почали враховувати екологічні аспекти в загальноекономічній і фінансовій політиці та впроваджувати природоохоронне та відповідне податкове законодавство.

При цьому такі дії сприяли розширенню ринку екологічних товарів та послуг. До найбільш традиційних екологічних послуг можна віднести державні послуги з очистки стічних вод, обробки і видалення відходів, інфраструктуру забезпечення питною водою. На більш пізньому етапі отримали розвиток послуги, пов’язані з дотриманням природоохоронного законодавства, ресурсозбереженням та відновленням якості навколишнього середовища.

Екологічні послуги поділяються на такі сегменти: послуги, пов’язані з екологічною інфраструктурою; послуги з боротьби із забрудненням довкілля; послуги з відновлення якості навколишнього середовища; послуги з надання підтримки.

Розглянувши ринок екоіндустрії, можна констатувати, що в міжнародній торгівлі екологічні послуги в багатьох випадках доповнюються постачанням товарів та технологій. Для більш раціонального вирішення конкретних екологічних проблем можуть пропонуватися комплексні пакети товарів, послуг та технологій.

У зв’язку з цим виникає потреба в удосконаленні існуючих та розробці нових методичних підходів до формування портфеля інноваційно-інвестиційних проектів на рівні регіону з подальшим їх оцінюванням та визначенням екологічного та соціально-економічного ефекту, який отримає кожен з його учасників (підприємство, регіон, споживачі та інші).

Сутність інноваційно-інвестиційної діяльності для розвитку сфери екологічних товарів та послуг можливо висловити так: інноваційна активність як необхідність еколого-економічної безпеки – для регіону; екологічні інновації, втілені у виробничий процес підприємства, – як гарантія конкурентоспроможності та безпеки бізнесу – для підприємств; втілення екологічно орієнтованої наукової ідеї та її реалізація – як сенс роботи науковців.

Аналіз інноваційної діяльності в сфері екологічних товарів та послуг дозволив встановити основні причини, що зумовлюють повільні темпи розвитку цієї діяльності в Україні. До них, у першу чергу, відносяться:


  • недостатня матеріально-технічна база та нестача фінансових ресурсів в регіоні для підтримки тих підприємств та організацій, які займаються екологічно орієнтованими науковими дослідженнями;

  • зниження мотиваційної складової персоналу до екологізації проектів, в тому числі на підприємствах;

  • недостатня обґрунтованість формування портфелів екологічно орієнтованих інноваційних проектів.

Один із важливих аспектів екологічно орієнтованої інноваційної діяльності – це фінансування відповідно інноваційно-інвестиційних проектів. Так, в Україні що основне джерело фінансування інноваційної діяльності складають власні кошти підприємств – 63,9 %. В Сумській області спостерігається теж така тенденція, але частка власних коштів підприємств складає 99 %. Треба зазначити що в 2012 р. в Сумській області за рахунок кредитних коштів фінансування екологічно орієнтованої інноваційної діяльності не здійснювалось. Ці факти свідчить про певну стагнацію екологічно орієнтованої інноваційної діяльності підприємств регіону та необхідність подальшого її розвитку.

Наявність портфеля екологічних товарів та послуг в регіоні потрібно розглядати як фактор його стійкості, адже він виконує цільову функцію центра тяжіння інвестиційних процесів в регіоні. Портфель інноваційних екологічних проектів виступає інтегруючим чинником, що об'єднує вивчення екологічно орієнтованих інноваційних процесів, технологій, процесів створення продукту, способів організації роботи та фінансування.

Обґрунтування та формування портфеля екологічно орієнтованих інноваційних проектів в регіоні в умовах сучасної еколого-економічної кризи сприятиме розвитку екологічних послуг, таких як послуги екологічного менеджменту, консалтингу, маркетингу, реінжинірингу, страхування, маркування та сертифікації продукції, екологічної освіти, екологічного моніторингу, екологічної діагностики, екологічного лізингу та інших. Виробництво та споживання екологічних послуг сприяє не тільки поліпшенню якості життя людини, а й збереженню цивілізації на планеті для майбутніх поколінь.
Управління ІНВЕСТиційним процесом в агропромисловому комплексі УКРАЇНИ
доц. Школа В.Ю., доц. Кліменко О.В., Домашенко М.Д.

Сумський державний університет (Україна)
Проблема забезпечення сприятливого інвестиційного клімату в аграрному секторі економіки України є однією з найбільш пріоритетних та нагальних. Її вирішення полягає у формуванні спрощеного механізму інвестування АПК України, який включає всі можливі напрями інвестування та напрямки освоєння інвестиційних ресурсів, що дає можливість виділити серед інвестиційних джерел ті, які є ефективними для аграрної сфери.

На сьогоднішній день потреба АПК в оновленні основних засобів становить більше 110 млрд. грн., з яких 60 млрд., необхідні для придбання нової сільськогосподарської техніки. За період 1990–2013 рр. в АПК було інвестовано лише близько 67,9 млрд. грн., але цього достатньо тільки для простого відтворення капіталу. Головними чинниками погіршення інвестиційного клімату АПК є збереження монополізованої структури промислового сектора вітчизняного АПК; диспаритет цін, що проявляється в зростанні індексу цін на матеріально-технічні ресурси промислового виробництва порівняно з темпами зростання індексу реалізації цін на сільськогосподарську продукцію; незавершеність процесів інституційних перетворень у сільському господарстві; несприятливий податковий режим; відсутність гнучких систем страхування підприємницьких ризиків інвесторів.

Запропонований авторами механізм управління інвестиційним процесом в АПК (рис. 1) передбачає всі можливі джерела залучення інвестиційних ресурсів з аналізом напрямів їх розподілу. Як видно з рис. 1, головна роль у системі інвестиційного забезпечення АПК належить саме сільськогосподарським підприємствам. За статистикою понад 90% таких підприємств здійснюють інвестиції за рахунок власних коштів. Але недостатня підтримка їх державою призвела до того, що у останні роки понад 40% підприємців взагалі не вкладали коштів у свою діяльність. Найменш пріоритетним джерелом інвестування АПК є кредитування. Аналіз кредитних правовідносин в аграрному секторі економіки свідчить, що банками не враховується специфіка сезонності сільського господарства, через що товаровиробникам переважно надаються короткострокові кредити, у результаті чого штучно створюються умови їх неплатоспроможності.

Для стимулювання інвестицій в економіку потрібно вдосконалювати структуру аграрної економіки, запроваджувати іпотечне кредитування підприємств в АПК, удосконалювати ринкову інфраструктуру аграрного сектору та систему управління й мінімізації ризиків. Пріоритетним напрямом у сфері АПК має стати державна політика, спрямована не на втручання в господарську діяльність товаровиробників, а її стимулювання та підтримку. Необхідно прискорити розробку концепції державного регулювання і реальної підтримки функціонування АПК в ринкових умовах на засадах інноваційно-інвестиційної моделі й концепції сталого розвитку.



Реформування аграрної політики повинно передбачати такі заходи: трансформація діючої системи фінансування державних цільових програм та перехід до прозорих схем прямої підтримки сільськогосподарських товаровиробників; забезпечення прозорості управління фінансовими ресурсами аграрних товаровиробників; удосконалення цінової політики у напрямку збільшення ціни для підприємств-споживачів сільськогосподарської продукції, а також ціни продукції на експорт. Задля інвестиційного відродження аграрного сектору потрібен також обґрунтований підхід до визначення пріоритетних напрямів використання коштів інвестиційного призначення. Інвестиційні ресурси слід першочергово спрямовувати на розвиток тих галузей та виробництв, від яких в сучасних умовах можна отримати найбільший ефект з найменшим терміном окупності, та на розв’язання гострих проблем сільського господарства.

Рис. 1. Механізм управління інвестиційним процесом в АПК
Таким чином, запровадження запропонованих заходів дозволить підвищити інвестиційну привабливість АПК України, збільшити обсяги інвестицій, що в цілому сприятиме зростанню національної економіки, підвищенню добробуту суспільства та підвищенню якості життя населення країни.
формирование инновационной политики на основе концепции «Тройной спирали»
заведующий кафедрой Яшева Г.А.

Витебский государственный технологический университет (Республика Беларусь)
В рейтинге конкурентоспособности по Индексу глобальной конкурентоспособности (ИГК) за 2010-2013гг. по оценке Всемирного экономического форума и НИЦ Мизеса АЦ «Стратегия» Беларусь ухудшила свои позиции на 5 мест с 93 места в 2011/12 гг. до 98 места в 2013/14 гг. Современные глобальные тенденции таковы, что конкурентоспособность страны в меньшей степени зависит от количества имеющихся ресурсов. Ведущую роль сегодня играют так называемые преимущества высшего порядка, к которым относятся уникальные технологии, возникающие не случайным образом, а посредством синергетичности взаимодействия государства, производства и науки. Именно это целенаправленное и эффективное сотрудничество позволяет выйти на мировой рынок не в качестве слабого игрока, имеющего определённый потенциал, а авторитетного и активно позиционирующего себя государства. Достичь состояния лидерства возможно посредством построения и развития Национальной инновационной системы (НИС) по успешно зарекомендовавшей себя «модели тройной спирали» (TripleHelix). Тройная спираль инноваций – «университеты-государство-бизнес» – появилась как пересечение двух так называемых двойных спиралей: «университеты-бизнес» и «государство-университеты». Она лежит в основе инновационного предпринимательства в США. Копирование лишь части этого опыта, без создания всей поддерживающей инфраструктуры, может оказаться бесперспективным для Республики Беларусь.

В переходных и развивающихся экономиках специфика формирования и модернизации инновационных систем заключается в том, что они уже при зарождении вынуждены встраиваться в глобальную систему инноваций, даже если страны придерживаются тактики изолированного развития. Именно глобальный рынок осуществляет отбор конкурентоспособных технологий, и это обстоятельство может или ускорять, или тормозить формирование инновационной системы страны. В связи с этим сфера ответственности государства, особенно на начальном этапе создания инновационной системы, существенно расширяется, хотя бюджетные возможности поддержки развития науки, в частности фундаментальной, сокращаются.

В ходе исследования был выполнен SWOT-анализ инновационного развития Республики Беларусь, позволивший выявить сильные и слабые стороны научно-технологического потенциала этой страны, а также возможности его дальнейшего развития и угрозы, которые могут этому развитию мешать. Проведенный анализ показывает, что НИС в Республике Беларусь находится на ранней стадии формирования. Для достижения целей, определённых Государственной программой инновационного развития на 2011-2015 гг., а также Концепцией НИС необходимо изменить подход к финансированию НИОКР, значительно расширив перечень прямых и косвенных инструментов (гранты, налоговые льготы и кредиты). Именно сейчас, на стадии формирования, необходимо оценить адекватность формируемой модели НИС глобальным тенденциям. Наиболее эффективной является не модель треугольника, где главная роль принадлежит одному из элементов НИС, а модель «тройной спирали», в которой инновации рождаются на основе активного взаимодействия определённых институтов (власти, бизнеса и науки) на каждом этапе создания инновационного продукта. Основной тезис теории тройной спирали состоит в том, что доминирующее положение в системе инновационного развития приобретают институты, ответственные за создание нового знания. Соответственно формируется новая модель инновационной системы (в новых условиях она может быть и наднациональной), она отличается как от модели национальной инновационной системы, в которой главным двигателем инноваций являлись фирмы (Люндвал, (Lundvall) 1992; Нельсон (Nelson), 1993), так и от модели «треугольника» (Сабато (Sabato), 1975), которая исходит из доминантной роли государства в этом процессе.

Логика обоснования главенства университета состоит в следующем:

Во-первых, собственно производственный процесс в 21 веке не является проблемой, человечество научилось организовывать производство, очевидной проблемой являются новые институты и знания, новые технологии и скорость их обновления, дающие шанс на сохранение конкурентоспособности, следовательно, бизнес не может быть лидером. В экономике знаний ресурсы, основные фонды в их классическом понимании играют все уменьшающуюся роль.

Во-вторых, функции власти первопричинны только на начальном периоде построения инновационной системы. Именно этот этап мы наблюдаем сегодня в Республике Беларусь, где действительно ситуация в основном зависит от государства. По мере становления инновационной системы значение власти ослабевает и ее участие скорее сводится к регулированию и традиционным государственным сферам – безопасности, здравоохранению и образованию. Дело в том, что после организации условий для взаимодействия университета и бизнеса возможности власти крайне ограничены, так как нет нужды в принятии новых принципиальных законодательных актов и создании мер поддержки экономики знаний.



В-третьих, в экономике знаний именно знание представляет наибольшую ценность, а скорость его распространения через продажи наукоемкой продукции и высокотехнологичных услуг обеспечивает конкурентоспособность инновационных систем.

РОЗДІЛ 5

ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ та Екологія

ЭКОНОМИКА ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ И ЭКОЛОГИЯ

ENVIRONMENTAL ECONOMICS AND ECOLOGY

Каталог: bitstream -> 123456789 -> 36795
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
36795 -> І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка