І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Сторінка14/22
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,4 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   22



методичний підхід до оцінки потенціалу системи поводження з Твердими побутовими відходами
аспірант Білопільська О.О.

Сумський державний університет (Україна)
Система поводження з відходами – це сукупність інтегрованих в неї на основі кластерного підходу підсистем, представлених взаємопов'язаними підприємствами, організаціями, установами та населенням, задіяними у операціях поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ), а також такими, які в результаті своєї діяльності забезпечують суб’єктів сфери поводження з ТПВ ресурсами (матеріальними та нематеріальними), необхідними для виконання ними своїх функцій та їх розвитку.

Оцінку потенціалу системи поводження з ТПВ пропонується здійснювати на основі тривимірної моделі «територія–підприємство–споживач», представленої такою системою






(1)

де Р1, Р2, Р3 – оцінка потенціалу складової «територія», «підприємство», «споживач» відповідно, , відн. од.; P1ii-й показник-індикатор оцінки потенціалу складової «територія», ; P1jj-й показник-індикатор оцінки потенціалу складової «підприємство», ; ij – порядковий номер показника-індикатора оцінки потенціалу складової «територія» та «підприємство» відповідно; k, m – кількість показників-індикаторів оцінки потенціалу складової «територія» та «підприємство» відповідно; q1 – частка екологічно свідомих споживачів досліджуваної території, %.
Показниками-індикаторами оцінки складової «територія» є показники, що характеризують соціально-економічний розвиток території. Показниками-індикаторами оцінки складової «підприємство» є показники, що характеризують рівень технологічного оснащення підприємств сфери поводження з ТПВ, їх виробничі можливості з утилізації ТПВ, обсяги перероблення ТПВ.
Вплив шкідливих викидів промислових підприємств м. Суми в атмосферу
д.е.н., професор Божкова В.В., методист ФПК ПО Носонова Л.В.

Сумський державний університет (Україна)
Намагання України інтегруватись у європейський соціально-економічний простір потребує вирішення цілого ряду проблем. Однією з основних проблем є забруднення атмосферного повітря стаціонарними та пересувними джерелами. Основними джерелами забруднення атмосферного повітря в Україні є: теплові та електричні станції, промислові підприємства, транспорт, комунальне й сільське господарство, військово-промисловий комплекс тощо.

Промисловість є найважливішою структурною ланкою господарського комплексу України. Рівень впливу промисловості на навколишнє середовище залежить від характеру її територіальної локалізації, обсягів використання сировини, матеріалів і енергії, від можливості утилізації відходів і ступеня завершеності енерговиробничих циклів. Промислові викиди в атмосферу поширюються на значну відстань, забруднюючи приземний шар повітря не лише на промислових майданчиках, але й на прилеглих територіях.

За даними Державної служби статистики України обсяг шкідливих викидів забруднювальних речовин в атмосферу від усіх промислових підприємств м. Суми у 2012 р. склав 109107 тис. кг [1]. У розрахунку на одного мешканця міста це 39 кг/чол. На території Ковпаківського району м. Суми, кількість мешканців якого складає близько 140 тис. чоловік, зосереджено три найбільших промислових підприємства Сумської області: ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім. М.В.Фрунзе», АТ «Сумський завод «Насосенергомаш» та ДП «Завод обтяжених бурильних і ведучих труб». Обсяг шкідливих викидів забруднювальних речовин в атмосферу у 2012 р. від цих підприємств склав 1193206 кг. У розрахунку на одного мешканця району це 8,5 кг/чол. Це 22 % від загального обсягу шкідливих викидів в атмосферу від усіх промислових підприємств м. Суми у 2012 р. Тому можна стверджувати, що незважаючи на велику площу, займану гігантами промисловості міста, а отже великою кількістю виробничих цехів, зосереджених у Ковпаківському районі, обсяг шкідливих викидів забруднювальних речовин в атмосферу не є надзвичайно-небезпечним для мешканців району. Отже теза про те, що промислові підприємства є найбільшими джерелами забруднення атмосферного повітря не підтвердилась. Рекомендуємо звернути увагу на пересувні джерела забруднення.

Державою встановлені платежі за забруднення навколишнього середовища, які є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Платежі підприємств за викиди забруднюючих речовин у межах лімітів відносяться на собівартість продукції, а частина загальної суми, що припадає на понадлімітне забруднення, покривається за рахунок доходів підприємств. Механізм визначення плати і стягнення платежів за забруднення довкілля урегульований Податковим кодексом України.

Величина платежів за викиди в атмосферу забруднюючих речовин промисловими підприємствами Ковпаківського району м. Суми у 2012 р. в межах ліміту склала 14569,05 грн., це лише 2,5 % від величини платежів за викиди всіма стаціонарними джерелами забруднення м. Суми. Основну роль при розрахунку величини платежів відіграє норматив за викиди в атмосферу забруднюючої речовини, який залежить від класу токсичності відходів. Такий відсоток платежів за викиди в атмосферу промисловими підприємствами Ковпаківського району пояснюється тим, що шкідливі речовини, які входять до складу викидів відносяться до мало- та помірно-небезпечних відходів за ступенем їх токсичності.

Підприємства промисловості, розміщені в межах населених пунктів, не повинні наднормативно впливати на природне та оточуюче людину середовище та завдавати при цьому шкоди здоров'ю населення. Більша частина шкідливих викидів промислових підприємств Ковпаківського району м. Суми припадає на ливарні цехи. У повітряному середовищі ливарних цехів крім пилу у великих кількостях перебувають окиси різних елементів, пари вуглеводнів та важких металів. Їхніми джерелами є плавильні агрегати, печі термічної обробки, тощо.

Найкращим рішенням для зменшення обсягів шкідливих викидів забруднювальних речовин в атмосферу від промислових підприємств Ковпаківського району м. Суми є перенос ливарного виробництва за межі населеного пункту з подальшою модернізацією устаткування для очищення викидів в атмосферу. Також, вважаємо за доцільне, на кожному підприємстві проводити соціо-еколого-економічний аналіз природокористування, система показників якого повинна враховувати не лише основні аспекти природоохоронної діяльності підприємств (організаційно-технічний рівень, управління, фінансування), але й вплив показників на довкілля у взаємозв’язку з кінцевим результатом виробництва (прибуток, рентабельність, собівартість).
1. Статистичний збірник 2012 р. «Довкілля України» / за ред. Н.С. Власенко. – К.: Державна служба статистики України, 2013. – 223 с.
Туристичний потенціал Сумщини
студентка Гаврилова В.В., ст. викл. Домашенко М.Д.

Сумський державний університет (Україна)
Щороку Україну відвідує понад 20 мільйонів туристів (25 млн іноземних громадян у 2008 році). Отже, туризм є важливою галуззю економіки України. Не є винятком і Сумська область. Туризм сьогодні – це сфера діяльності, яка поступово здобуває вагоме значення в соціально – економічному розвитку регіону.

Сумщина має великий нереалізований туристичний потенціал. Їй є що показати, оскільки через область пролягла межа з «Диким полем», де синтезувалась культура багатьох народів і епох від часів Київської Русі. Багата сумська земля на різні історичні події, завдяки їм Сумщину знають як по всій Україні, так і за її межами. Зокрема, величезний не реалізований історико-культурний потенціал для розвитку туризму в області мають загадкові міста Путивль, Глухів, Ромни, історія заснування яких, випливає з глибини тисячоліть. Вони включені до списку найважливіших історичних міст України, а також входять до туристичного маршруту «Намисто Славутича». Багатовікова історія краю відбилася в численних пам'ятках матеріальної та духовної культури. Сумщина має унікальну історико-культурну спадщину – майже 1,5 тис пам’яток історії, 780 – археології, 102 пам’ятники монументального мистецтва та 373 пам’ятки архітектури.

Необмежені рекреаційні можливості Сумщини, враховуючи її екологічну незабрудненість, мальовничість лісостепового рельєфу і пейзажів, сприятливі кліматичні умови створюють величезний простір для розвитку туристичного бізнесу в регіоні. Зокрема, долини річок Сейму, Псла, Сули та інших, лісові масиви Сумського регіону здатні задовольнити будь – які смаки туристів, а природні заповідники, заказники, урочища, угіддя, болота створюють умови для розвитку з багаторічною перспективою спеціальних видів туризму – мисливства, рибальства, човнярства, кінних і пішохідних маршрутів.

Сумщина має чим зацікавити, наприклад: мало хто знає, що Софронієвський монастир має печери, розміри яких у кілька разів перевищують розміри відомої Києво-Печерської лаври; що державний заповідник «Михайлівська цілина» – єдина ділянка цілинного степу в Лісостеповій зоні України (створений ще в 1928 р.), де налічується 525 видів рослин; чи, що в Сумській області відкрився Музей чупакабри, де представлена експозиція, присвячена загадковій історії; або про легенду, як Павло Полуботок, незадовго до смерті, сховав частину своїх скарбів у Глухові, є припущення, що скарби на території міста зберігаються і понині.

Сумський земля є малою Батьківщиною багатьох відомих діячів культури і науки, серед яких: Іван Микитович Кожедуб, Микола Хвильовий, Віктор Ющенко, Павло Грабовський, Антон Семенович Макаренко, Борис Антоненко-Давидович, Іван Багряний, Пантелеймон Куліш, Олександр Олесь, Дмитро Білоус, Олег Гусєв. На весь світ відомі імена запорозького кошового Петра Калнишевського, династії підприємців і благодійників Терещенків і Харитоненків, імена композиторів Бортнянського і Березовського. Тривалий час столицею Лівобережної України був Глухів. Тут мали свою резиденцію гетьман Іван Скоропадський, який похований в заснованому ним Гамаліївському монастирі поблизу Шостки, наказний гетьман Павло Полуботок, гетьмани Данило Апостол, Кирило Розумовський.

За більшістю екологічних показників Сумщина належить до найбільш екологічно чистих областей України. За рівнем забруднення атмосферного повітря Сумщина входить у десятку найчистіших регіонів держави. Клімат в області м’який, помірно-континентальний. Зима прохолодна, літо помірно жарке, що є ще однією із переваг Сумського регіону.

Загальна площа лісів лісового фонду області складає 448,5 тис. га, в тому числі покрито лісом 387 тис. га. Тваринний світ області представлений 370 видами тварин. Область має значні мисливські угіддя, що сприяє розвитку мисливського та рибальського туризму. Природно-заповідний фонд області налічує 182 заповідні території та об'єкти, на загальній площі понад 156,2 тис. га, у тому числі заповідник, національно-природний парк, заказники, пам'ятники природи, дендрологічний парк, парки-пам'ятники, заповідні урочища, які займають 6,5% території області.

По території краю протікає 165 річок. Найбільші з них – Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. Дві останні найбільш освоєні в рекреаційному відношенні. У межах області розташовані 33 великі озера і понад 1600 ставків. Все це дає можливість для розвитку мисливсько-рибальських баз для відпочиваючих, пляжно-купального відпочинку, водного туризму, греблі. Є перспективи для розвитку зеленого туризму. У трьох оселях Лебединського району створені умови для надання послуг із сільського зеленого туризму. Завдяки наявності в Сумській області великої кількості пам’яток історії, пам’яток архітектури, близько 80 давньоруських городищ, поселень, могильників є перспектива розвитку культурно – пізнавального туризму.

Туристична сфера має реальні перспективи розвитку також завдяки наявності лікувальних мінеральних джерел, значній кількості санаторіїв, будинків відпочинку, дитячих таборів і рекреаційних пунктів для відпочинку.

Хоч територія Сумщини транспортно доступна для туристів, у перспективі економічного розвитку області , необхідне оновлення усіх видів транспорту, підвищення технічного стану автодоріг, розширення мережі автобусних маршрутів у сільській місцевості, що дасть можливість для розвитку сільського туризму.

Отже, Сумщина має великий, не реалізований потенціал для розвитку різних видів туристичного відпочинку. А для того, щоб регіон не втратив свої багаті рекреаційно-туристичні ресурси, потрібно приділяти значну увагу природно – заповідному фонду області, збереженню пам’яток архітектури, історико-культурній спадщині. Щоб і прийдешнім поколінням було чим пишатися.
ТЕОРІЯ ТРАГЕДІЇ ГРОМАД В КОНТЕКСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ АСИМІЛЯЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ст. викладач Горобченко Д.В.

Сумський державний універстет (Україна)
Невизначеність щодо тенденцій вирішення протиріч у сфері викидів парникових газів пов'язується, разом з багатьма іншими факторами, з небажанням великих економік світу гальмувати економічне зростання. Досягнення значних успіхів у підвищенні еколого-економічної ефективності не забезпечує бажаний рівень виробництва і споживання при існуючих ресурсних і технологічних обмеженнях. Ефективність використання і вільний доступ до ресурсу є одними з ключових факторів виникнення даних протиріч, вплив яких розглядається в даній роботі через призму теорії "трагедії громад".

Вільний доступ до ресурсу, в даному випадку до асиміляційного потенціалу атмосфери, дозволяє надмірно експлуатувати ресурс, при цьому виграш отримують конкретні суб'єкти-забруднювачі, а витрати від його виснаження розподіляються між усіма суб'єктами рівномірно, незалежно від розподілу ренти. Дана ситуація, в термінах теорії ігор, визначається поняттям "трагедія громад". Вона була розглянута Гарретом Хардінгом в 1968 році в однойменній статті журналу Science [1].

Феномен трагедії громад переплітається з поняттям економічного зростання. З одного боку очевидно, що наявність трагедії громад є достатньою умовою зростання як такого, якщо не розглядати комплексно економічний збиток, який може бути обумовлений зростанням такого характеру. З іншого боку, немає підстав вважати, що дана трагедія є необхідною умовою зростання. Зростання може стримуватися у зв'язку з виснаженням споживаного ресурсу, небажанням або неможливістю суб'єктів підвищувати ефективність використання ресурсу, знаходити замінники даного ресурсу.

Трагедія громад виникає внаслідок певної форми провалу ринку, який обумовлюється неефективним за Парето розподілом ресурсу. Ринковий провал може бути обумовлений наявністю слабкого або неіснуючого ринку. Отже, у термінах теорії ігор, необхідний "старійшина", що визначає правила ведення гри. Регулювання торгівлі викидами здійснюється відповідно з гнучкими механізмами Рамкової конвенції про зміну клімату (РКЗК) ООН, а також нормами Кіотського протоколу, прийнятого на додаток до РКЗК. Фактично ринок і старійшина визначені. Однак, на нашу думку, він все ще має ознаки слабкого ринку. Задекларована міжнародними домовленостями динаміка емісії в довгостроковій перспективі є відносно м'якою, тому що, по суті, не дозволяє стабілізувати концентрацію парникових газів на прийнятному рівні. Прийнятні сценарії (наприклад, Сценарій 450 або 550) є недосяжними з точки зору перспектив розвитку при поточному технологічному укладі світової економіки. Таким чином, розглянутий ресурс, асиміляційні потенціал, продовжує виснажуватися. Розгляд у рамках антропоцентричного підходу економічного збитку як альтернативи ресурсу асиміляційного потенціалу, також не дозволяє прийти до іншого висновку. Згідно класичним підходам визначення збитку, він буде зростати лінійно при збільшенні емісії в рамках допустимих локальних концентрацій. Дана оцінка є скоріше короткостроковою, оскільки не дозволяє оцінювати віднесений в майбутнє збиток. Оцінки збитків світовому господарству від зміни клімату внаслідок виснаження асиміляційного потенціалу дають експоненціальне зростання, при якому оцінку короткострокового збитку можливо проігнорувати, оскільки вона не змінить асимптотику оцінки сумарного збитку.

Практично відсутня інтерналізация зовнішніх ефектів також може свідчити не на користь визнання ринку розглянутого ресурсу. У короткостроковій перспективі реалізація даного принципу в повному обсязі може збанкротити практично будь-якого емітера. Що стосується інтерналізації в довгостроковій перспективі, подібні механізми ще тільки мають бути розроблені. Прикладом спроби реалізації подібних механізмів є концепція "екологічного боргу", в рамках якої до теперішнього часу вчені так і не змогли відповісти на питання "Хто кому повинен?" як в просторовому, так і в часовому розрізах.

Ще одним доводом є небажання деяких найбільших економік підписувати і ратифікувати договори, приймати додаткові зобов'язання в їх реалізації.

Таким чином, можна зробити висновок, що поняття трагедії громад та економічного зростання взаємопов'язані. На слабкому ринку асиміляційного потенціалу виникає ситуація, яка підпадає під визначення трагедії громад. Дана трагедія може розглядатися як достатня умова здійснення економічного зростання, проте не є необхідною. За певних умов її вплив на економічне зростання може бути мінімізовано, однак на слабких ринках управління процесами, спрямованими на послаблення наслідків даної трагедії, може бути надзвичайно ускладнене навіть у разі прямого втручання.
1. Hardin G. The Tragedy of the Commons // Science. – 1968. – Vol. 162. – № 3859 (December 13). – P. 1243–1248.


АНАЛІЗ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ ПЕРЕРОБКИ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ
доц. Дерев’янко Ю.М., студент Валюх Н.С.
Протягом останніх двох десятиліть населення України зменшилося майже на сім мільйонів чоловік (або 13%) від чисельності в 52,2 млн осіб у 1993 році, проте кількість побутового сміття продовжує накопичуватися і збільшуватися. Україна посідає перше місце у світі за кількістю сміття на душу населення. Наприклад, за останні десять років обсяг побутових відходів – продуктів життєдіяльності кожного жителя в Україні збільшився на 40% [1].

Крім загальної кількості сміття, існує не менш важлива проблема – переробка такого сміття та строки його розкладання на безпечні сполуки. Наприклад, для того, щоб у природному середовищі розклався папір, необхідно від двох до десяти років, фільтр від сигарети – 100 років, поліетиленовий пакет – понад 200 років, а скло – понад 1000 років. Отже, проблема утилізації такого сміття вбачається однією із першорядних. Існують такі базові варіанти утилізації відходів у світі, які почали (починають) застосовувати і в Україні:



  • роздільне сортування сміття (вдома та двоконтейнерне);

  • утилізація твердих побутових відходів (ТПВ) та будівельного брухту (газифікування);

  • спалювання (однак, все більша кількість європейських країн відмовляється від даного способу, тому що він є екологічно небезпечним, однак, якщо до спалювання посортувати відходи, це дещо знижує ступінь небезпеки для здоров’я населення).

За рахунок використання відходів у якості вторинних матеріальних ресурсів можна вирішити ряд таких важливих задач як економія сировини, запобігання забруднення водойм, ґрунтів і повітря, збільшення обсягів виробництва деталей і виробів, освоєння випуску нових для підприємств товарів.

Експерти зазначають, що ТПВ – реальна альтернатива паливним ресурсам. Щороку центри з утилізації енергії відходів дозволяють Європі економити мільярди літрів нафти та газу: 1 тонна відходів дорівнює 200 літрам дизельного палива.

Одним із напрямків використання ТПВ є застосування їх у будівництві, в т.ч. – будівництві доріг. У США розроблений спосіб виготовлення склокерамічних виробів для облицювання підлоги і стін. Технологія передбачає використання склобою будь-якого кольору і форми без його очищення від етикеток, металевих і інших домішок. Отриманий при цьому матеріал за виглядом нагадує мармур [2].

Перспективний спосіб утилізації ТПВ – газифікування. Широке впровадження газогенераторних технологій (піролізу ТПВ) дозволить одночасно вирішити дві проблеми: очистити значні території від ТПВ й утилізувати останні з метою отримання енергії [3].

На даний момент суспільство зіткнулося з іншою проблемою – електронні відходи. Їх переробка досягається за рахунок повторного використання та модернізації. Екологічні та соціальні вигоди від повторного використання включають зменшення попиту на нову продукцію і зменшення використання сировини; зменшення кількості чистої води та електроенергії для виробництва; зниження кількості відходів на звалищах.

Перспективним альтернативним методом є подрібнення, коли матеріал передається для подрібнення у сепаратор з механізмами екранування та гранулювання для поділу на металеві та пластикові чистини, які потім надходять на переплавку або заводи переробки пластмаси. Такі машини переробки повністю закриті і в них діє система збору пилу [4].

Взагалі, держава може застосовувати такі ключові економічні інструменти щодо зниження утворення відходів:


  • схема «платиш стільки, скільки викидаєш» передбачає оплату послуг компаній, що займаються вивезенням та утилізацією відходів, відповідно до ваги відходів;

  • відшкодування/зниження ставки податків на захоронення та/або вивіз відходів на суму, витрачену домашнім господарством або іншим господарюючим суб'єктом на переробку/мінімізацію відходів у джерела;

  • податки на захоронення, утилізацію та/або транспортування відходів (які мають фіксовану ставку);

  • «плани щодо запобігання утворення відходів», які дозволяють визначити найбільш економічно ефективні шляхи запобігання утворенню відходів;

  • «товарні сертифікати»: якщо той чи інший споживач виробляє меншу кількість відходів, він може продати свою квоту іншим споживачам [1].

1. Інформаційне агентство «Україна Комунальна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // http://jkg-portal.com.ua/.

2. Власне дослідження – Сміття у світі та Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://sites.google.com/site/smittausvititaukraieni/assignments.

3. Независимое агентство экологической информации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://waste.ua/.

4. New World Encyclopedia - Electronic waste [Електронний ресурс]. – Режим доступу :https://www.newworldencyclopedia.org/entry/Electronic_waste.
ЕКОЛОГІЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
проф. Карпіщенко О.І.

Сумський державний універстет (Україна)
Для подолання пегативних тенденцій у розвитку АПК, швидшого вирішення продовольчої проблеми потрібно мати комплексну програму екологізації сільськогосподарського виробництва та переробної промисловості, яка б включала дві підпрограми: 1) екологізація сільського господарства; 2) прискорений розвиток виробничо-сбутової сфери АПК (інфраструктура та переробна промисловість).

Найважливішим напрямком у розв’язанні задачі сталого розвитку сільского господарства є забезпечення простого і розширеного відтворення природної родючості грунтів. Шляхи реалізації цього напрямку потрібно передбачати при розробленні підпрограми екологізації сільського господарства. До них відносяться перш за все боротьба з ерозією кислих грунтів, мінімізація техногенного впливу на грунти, грунтозахисні технології, біологічні методи захисту рослин, оптимальні сівозміни, чисті пари і т. ін. Ці заходи з покращення якості грунтів є «м’якими», вони не вносять різких змін в екологічний баланс агроекосистем, а, навпаки, сприяють підвищенню родючості грунтів. Ці заходи повинні користуватися пріоритетом по відношенню до «глибоких» меліорацій, широкому використанню хімічних засобів виробництва  мінеральних добрив і пестицидів, використанню потужної техніки з великим навантаженням на грунт.

В цілому темпи деградації грунтів, зниження родючості зараз значно випереджають темпи проведення еколгічних заходів. Форсування здійснення природоохоронних і природопокращуючих заходів дозволяє поряд з екологічним ефектом отримати значну економічну вигоду. Так, капітальні вкладення в боротьбу з ерозією грунтів характеризуються високою економічною ефективністю. Проведення в повному обсязі протиерозійних заходів дає можливість збільшити виробництво продукції рослинництва майже на третину.

Поряд з високою еколого-економічною ефективністю, екологізація сільського господарства дає і величезний соціальний ефект. Це проявляється перш за все в покращенні здоров’я населення в результаті зпростання споживання біологічно чістої сільськогосподарської продукції, зменшення забруднення водних і земельних ресурсів, повітряного басейну.

Друга складова програми екологізації АПК  підпрограма прискореного розвитку виробничо-сбутової сфери, здійснення якої дозволяє покращети використання і ліквідувати втрати сільськогосподарської сировини. Прискорення розвитку інфраструктури (дороги, сховища, торгівля тощо) і переробних галузей промисловості (харчової. легкої) має важливе значення для стабілізації екологічної ситуації і вирішення продовольчої проблеми.
ВИКОРИСТАННЯ МЕХАНІЗМІВ ЕКОЛОГО-РЕСУРСНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
наук. співробітник, аспірант Литвинчук А.О.

ДННУ «Академія фінансового управління» МФУ (Україна)
Економічні методи стимулювання раціонального використання природних ресурсів та охорони навколишнього середовища зазвичай на практиці являють собою сукупність заходів, спрямованих на принципову зміну організації економічної діяльності суб’єктів господарювання в напрямку, сприятливому для збереження природно- ресурсного потенціалу та навколишнього середовища, шляхом впливу на ключові фінансові важелі, які регламентують цю діяльність. Економічне зростання та ефективність використання ресурсів є двома сторонами однієї медалі сталого розвитку України. Оптимальне господарювання – це максимально можливе економічне зростання, за мінімального використання ресурсів і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

21 березня 2014 року у Брюсселі відбулося підписання політичного розділу Угоди про асоціацію ЄС – Україна. Цілком об’єктивною має бути підготовка до підписання економічної частини. Для цього має відбутися фундаментальне і складне переосмислення базисів вітчизняної економіки. Зокрема, Європа ставить суттєвий акцент на важливості природних ресурсів та їх ефективному використанні, імплементації принципів сталого розвитку.

Гармонізація податкового законодавства України та ЄС є тривале та поступове явище. Вона має відбуватись відповідно принципу перекладення податкового навантаження з праці, факторів виробництва на використання природних ресурсів, виробництво екологічно шкідливих товарів та здійснення екологічно небезпечної діяльності. При публікації «Білої книги» Жака Делора з питань росту конкурентоспроможності та зайнятості в 1993 році, ідея такої податкової реформи стала політично привабливою, оскільки вона пропонує засоби забезпечення одночасного зростання кількості робочих місць і поліпшення якості навколишнього середовища. Аналогічні ідеї були пізніше схвалені і в багатьох стратегіях та діях Європейського союзу (Це один з основних принципів Стратегії сталого розвитку ЄС, прийнятої в 2001 році).

Показовою є політика ЄС, країни якого проводять так звану еколого-трудову податкової реформу (ЕТПР). Під ЕТПР розуміється реформа податкової системи, за якої додаткові надходження від введення нових чи підвищення існуючих податків на забруднення і використання ресурсів та енергоносіїв використовуються для зменшення оподаткування праці. У червні 2006 р. ЄС прийняв нову Стратегію сталого розвитку (ССР), де зазначається, що країни-члени повинні розглядати подальші кроки переносу оподаткування з праці на споживання ресурсів та енергії і забруднення для сприяння зростанню зайнятості та зменшення негативних екологічних впливів у затратно-ефективний спосіб. У 2007 р. Комісія представила «Зелену книгу» про ринкові інструменти екологічної політики та цілі, яка встановлює можливість для реструктуризації податкової директиви енергетичного оподаткування.

У державах-членах ЄС ідеї зеленої податкової реформи сприйнялись з перемінним успіхом. У той же час вони вжили заходів у вигляді зниження темпів впровадження, щоб захистити виробників від будь-якого негативного впливу на конкурентоспроможність, пов'язаних зі збільшенням собівартості. Деякі нові держави-члени ЄС, теж пішли по цьому прикладу, одним із прикладів є Словенія, де оподаткування С02 застосовується для всіх енергетичних продуктів з 1997 року. В Естонії зростання акцизів було використане для фінансування істотного скорочення особистого прибуткового податку до 2008. Чеська Республіка представила екологічну податкову реформу в 2008 році, що дозволила збільшити податкові ставки на більшість продуктів енергії за період 2008 – 2012 року і використовувати податкові надходження для підтримки державної політики зайнятості.

Державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов'язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

Так, однією із основних засад внутрішньої політики в економічній сфері визначених в Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року є «перенесення податкового навантаження з мобільних факторів виробництва (праці та капіталу) на споживання, насамперед шкідливої для здоров'я людей продукції, ресурсні та екологічні платежі». В еколого-ресурсному оподаткуванні є величезний, не розкритий ще повністю резерв для економіки України.
ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО СТАНУ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ
к.е.н., доц. Миргород М.М.

Харківський національний аграрний університет (Україна)
На сучасному етапі розвитку земельних відносин актуальним є вирішення питань, що пов’язані з еколого-економічним використанням земельних ресурсів і базуються на раціональному землекористуванні та охороні земель.

Раціональне землекористування означає максимальне залучення до господарського обігу всіх земель та їх ефективне використання за основним цільовим призначенням, створення найсприятливіших умов для високої продуктивності сільськогосподарських угідь і одержання на одиницю площі максимальної кількості продукції за найменших витрат праці та коштів.

Згідно Закону України «Про охорону земель» ст.1 охорона земель – система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення [1].

Раціональне використання й охорона земель включають дві групи питань:

1) охорона, землі від виснаження і підвищення її родючості – економічна група;

2) охорона від забруднення та його попередження – екологічна група.

На жаль при сучасному способі господарювання спостерігається тенденція до зменшення гумусу в ґрунтах.

Впровадження приватної власності на землю кардинально змінило умови використання земельно-ресурсного потенціалу. Варто зазначити, що якщо такий підхід до господарювання зберігатиметься і надалі, то в недалекому майбутньому Україна може опинитися на порозі гумусового голоду – великої екологічної катастрофи, і тоді вже ніякі агротехнічні, меліоративні, природоохоронні та організаційно-господарські заходи не зможуть відновити агротехнічного потенціалу землі. Через це проблему відтворення гумусу в ґрунтах і підвищення їх родючості слід розглядати як найважливішу в народному господарстві України. Інакше наша країна не зможе розраховувати на стабільне нарощування виробництва сільськогосподарської продукції та забезпечення свого населення продуктами харчування.

Крім того, значною мірою наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва є інтенсивне забруднення природного середовища. Щороку з мінеральними добривами на сільськогосподарські угіддя надходить 193 тис. т фтору,. 1,6 тис. т цинку, 620 тис. т міді та 622 т калію.

Застосування великих доз добрив погіршує якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в ґрунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього середовища, що загрожує здоров'ю людини.

Питання раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу завжди були актуальними. Але нині найважливішою спільною проблемою є сталий розвиток, сутність якого полягає у досягненні гармонійної рівноваги між населенням, споживанням та здатністю землі підтримувати життя. Іншими словами, від землі можна брати лише стільки, скільки вона дозволяє, не погіршуючи і не виснажуючи її грунтово-рослинного покриву та екосистем, тобто раціонально використовувати земельно-ресурсний потенціал.

За умов реформування власності та формування ринкових відносин в Україні від раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу залежить структурна й екологічна збалансованість земельного фонду, цілеспрямованість його використання, відновлення родючості ґрунтів, функціонування ландшафтів, ефективність використання земельних угідь у сільському господарстві.

Отже, в сучасних умовах трансформації земельних відносин основними напрямами вирішення проблем еколого-економічного використання земельних ресурсів є вдосконалення механізму раціонального використання земельних ресурсів, визначення і обґрунтування системи заходів щодо відновлення їх продуктивності, необхідність комплексного підходу до раціонального використання земельно-ресурсного потенціалу.
1. Закон України « Про охорону земель» / Верховна Рада України . – Офіц. вид. – Київ. : Відомості Верховної Ради України N 39, 2003. – 349 с.
АУДИТ И УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ ПРОЕКТОВ ПО ОПЕРАТИВНОЙ ПРОГРАММЕ „ОКРУЖАЮЩАЯ СРЕДА”
проф. Нейкова Р.Н.

Высшее училище по страхованию и финансам (Республика Болгария)
Имеющийся опыт в управлении окружающей среды предоставляет информацию, необходимую для постоянного отслеживания и контроля ее поведения и изготовления предписаний об устранении и преодолении нарушений и отклонений от нормативных показателей. Для успеха аудитирования определяющую роль имеет знание основных характеристик, сущность и элементы процесса аудита, правильное дефинирование основных принципных положений и нормативных документов.

Качественное и своевременное аудитирование является главным условием устойчивого развития и управления проектов по оперативной программе „Устойчивое развитие”. Для достижения желаемых результатов необходимо сделать следующее:



  • дефинировать четко конкретные цели и ожидаемые результаты аудита;

  • определить охват аудита;

  • указать требования к аудиторам;

  • формулировать содержание и структуру аудитного доклада.

Определение конкретных целей связано с предоставлением информации о законосообразности сделанных расходов, степени исполнения деятельности по проекту и соблюдении нормативных показателей. Правильные постановки аудитных деятельностей – связанны с ожидаемыми результатами. Поэтому, при подготовке и осуществлении текущего аудита необходимо обязательно требовать информацию о законосообразности деятельностей, финансированных по оперативной программе „Окружающая среда”, в т.ч. первичные бухгалтерские документы наличны и изрядны ли они, как и осуществленные деятельности надлежащим образом задокументированы ли; обеспечена ли необходимая гласность государственных заказов и др. При окончательном аудите необходимо получить достоверную информацию о соответствии между осуществленными деятельностями и соблюдением правил и принципов эффективного финансового управления, о соблюдении национального законодательства, о том являются ли документированные расходы реально сделаны, о проверках, которые бенефициант действительно осуществил; о соблюдении требований по поддержке адекватной аудитной линии; о способе сохранения всех документов о расходах и их доступности национальными и европейскими контрольными органами.

Важной частью содержания докладов о текущем и окончательном аудите являются констатации и точка зрения аудиторов относительно недостатков и нарушений, которые снижают окончательные результаты Проекта.

Определение охвата аудита является исходной позицией, которая предрешает в большой степени получение полноценной информации о состоянии проекта и о степени исполнения целей бенефицианта. Он имеет право организовать и осуществить предварительные проверки и при выявлении проблем и несоответствий – предпринять действия по их устранению.

При окончательном аудите следует получить достоверную информацию о следующем: финансовые средства использованы ли экономно и эффективно; достигнуты ли поставленные цели; бенефициант выбрал ли исполнителей в соответствии с Законом об общественных заказах; являются ли допустимыми совершенные расходы, согласно национальным и европейским нормативам; имеют ли оригиналы все документы, доказывающие осуществленные расходы, и др.

Правильно определенный охват аудита гарантирует менеджеру получение полной, достоверной и своевременной информации о состоянии Проекта относительно степени достижения целей, об эвентуальных проблемах, неисправностях и отклонениях, как и о мнении аудиторов по их устранению во время следующих периодов.

О качественном аудите по исполнению оперативной программы «Окружающая среда» определяющее значение имеют также качества аудиторов и аудиторских команд. Необходимо, чтобы они имели, прежде всего, экономическое образование и хороший опыт в области финансового аудита, внутреннего контроля и управления финансовой системы, как и в области контроля публичного сектора, информационных технологий и аудита информационных систем. Кроме знания и опыта, аудиторы должны иметь компетенции, доказанные соответствующими документами и сертификатами. Так например, сертификат Института дипломированных экспертов-бухгалтеров, Министерства финансов, Сертификат Международного института внутренних аудиторов, сертифицированного инспектора по выявлению мошенничества и др.

Собранную, обработанную и анализированную информацию аудиторами необходимо ее структурировать подходящим образом в аудитном докладе. Ее примерная структура может содержать общую информацию, описание ответственностей, изложение целей, результатов, констатаций и предписаний, основания выполнения аудитното ангажемента, описание проведенной проверки и проверяемых расходов, как и другую специфическую информацию, согласно потребностям бенефицианта.

Конкретизация структуры докладов аудита определяется в соответствии с нормативными требованиями по организации и проведению текущего и окончательного аудита, согласно его охвату, согласно типу и характеру проекта, согласно требованиям Указаний по управленческим верификациям, согласно ожидаемым результатам и др.



В заключение можно сделать обобщение, что качественный аудит проектов, финансированных средствами по Оперативной программе „Окружающая среда”, является важным инструментариумом для перманентного контроля соответствий между поставленными целями и финансовым обеспечением достигнутыми результатами, как и для своевременного открытия и устранения неисправностей и нарушений.

СУТНІСНО-ЗМІСТОВА ОСНОВА АГРАРНОГО ПРИРОДОГОСПОДАРЮВАННЯ
здобувач Новікова О.С.

Сумський національний аграрний університет (Україна)
Не зважаючи на гучні заяви та численні намагання привернути увагу до проблем захисту довкілля, ставлення людини до природи залишається переважно споживацьким. Про це свідчить навіть термінологія сучасної екологічної науки – відоме поняття природокористування, в самій назві якого відображаються глибокі протиріччя між соціумом та природним середовищем, прямо вказується на використання природи для задоволення власних потреб.

Сучасне визначення природокористування передбачає не лише використання природи, але і його комплексне вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення та охорону природного середовища і природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності суспільства. В той же час на сьогодні запропоновано більш широке поняття – природогосподарювання, яке може охоплювати значно ширший перелік елементів, серед яких і природоосвоєння, природокористування, природоперетворення, природо-охорона, природовідновлення, природоспоживання, природовивчення.

Сільське господарство є галуззю, що надзвичайно пов’язана з природою, використовує окремі її компоненти як основний засіб виробництва, не може існувати відокремлено від екосистеми але при цьому мало турбується про відновлення її потенціалу. У більшості випадків природа самостійно здатна відновитися без нашої безпосередньої участі, але можливості такого самовідновлення обмежені і безгосподарне ставлення здатне стрімко пришвидшити руйнування екосистеми, спричинити наслідки, які неможливо виправити без участі людини, а в окремих випадках – до непоправної шкоди.

Природогосподарювання в аграрній сфері має включати комплексний процес пізнання, освоєння, отримання корисних властивостей від природних об’єктів, відновлення їхнього природоресурсного потенціалу, зменшення наслідків людської діяльності, спостереження за процесами у природі та суспільстві і своєчасне реагування на можливі екологічні загрози.

Таке комплексне ставлення до агрогосподарювання має з одного боку допомогти повністю використовувати потенціал екосистем, задіяти невикористані ресурси, підвищити ефективність виробництва, зменшити виробничі витрати, а з іншого – сформувати ставлення до природи, як до найважливішого ресурсу, цінність якого треба повсякчас відстежувати, зберігати, відновлювати та примножувати.
Каталог: bitstream -> 123456789 -> 36795
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
36795 -> І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка