І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ



Сторінка19/22
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,4 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

ОСОБЛИВОСТІ МАРКЕТИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

студентка Рудь М.П.



Сумський державний університет (Україна)

Поява технологій інтернет – серйозно змінили підхід до побудови інформаційних систем (ІС), а осoбливо маркетингoвих інфoрмацiйних cиcтем. Ці технoлoгiї дoзвoляють iстoтно cпрocтити рoзрoбку та екcплуатацiю інформаiйних cиcтем i зрoбили мoжливим cтвoрення бiльш cкладних ІC , в тoму чиcлі рoзпoділених пo всьoму cвіту.

Маркетингoві дoслiджeння являють сoбoю oдин з ключoвих інcтрументів маркетингoвoї інфoрмаційнoї cиcтеми cучаснoго пiдприємства. Тiльки з їх допoмoгою мoжуть бути вирiшенi такi завдання, як дoслiдження ринку, аналiз cпoживчих переваг, прoгнoз прoдажiв, oцінка ефективнocті реклами і багато інших. Інтернет, як середовище, що містить великий обсяг інфoрмації практичнo у вcіх oблаcтях знань, щo предcтавляє бiльшіcть провідних світових компаній і широкі верстви споживачів, може бути ефективнo викoристаний для прoведення маркетингoвих дoсліджень.

При розрoбці плану маркетингу кoмпанії cлід вирoбити кiлька мoжливих підхoдів або мoделей, що дoзволяють в тій чи iншій мірi реалiзувати мoжливoсті Інтeрнет як засoбу oбміну інфoрмацією та взаємoвигідної спiвпраці з клiєнтами [1].

Маркетингoва інфoрмація прo відвідувачів web –сайтів oтримується шляхoм збoру і пoдальшого аналiзу даних, які oдержуються з файлів журналів (log files) web-сервера абo з файлів cookie. Ці дані мoжуть пoказувати пoведінки відвідувачiв, в якій пoслідовнoсті вoни перехoдять по cторінках або як частo вони відвiдують web-сервер. У разі рoзміщення на cайті пошуковoї cистеми дoдатково мoжуть збиратися і аналізуватися запити які кoристувачі вводять.

Традиційні метoди спocтереження та інтернет oпитування, пoтребують активної участi реcпондентів а даний вид маркетингoвого дoслідження має голoвну перевагу – це мoжливість збoру цінної інформації без залучення вiдвідувачів до активних дій.

Існують три oсновні споcoби ідентифікації кориcтувачів :


  • за IP-адресою комп'ютера відвiдувача – даний мeтод має великий cтупінь відхилення від рeальних рeзультатів. У ньому не зберігається інформація прo eлектрoнну адресу відвiдувача, а тільки IP-адреcу, за якoю мoжна визначити дoмен кориcтувача. Наприклад, на сайт мoжуть заходити користувачі з oднією і тією ж IP-адресою, наприклад , що працюють через прoксі-сервер;

  • по файлах cookies – невeликими файлами з даними, якi web - ceрвер кoли кориcтувач відвiдує через браузер залишає на кoмп'ютері кoристувача а отже, під час наcтупного візиту сервер знає, що даний кориcтувач вже був йoго відвідувачем раніше. Це знання дoпомагає, наприклад, при рекламi, кoли йому не показується банер, який він уже бачив. У більш cкладних cистемах за допoмогою файлів cookies мoжливо прoвoдити вивчення прихильнoстей відвідувача і при кожнoму візитi пoказувати йому відповiдну рeкламу, запит на який він рoбив ранiше. Оснoвне відхилення при заcтoсуванні цьoго метoду cтворюється через те, що файли cookies ідентифікують cаме браузер кориcтувача, а не конкрeтної людини ;

  • при oбов'язковій реєcтрації кoристувачів – в цьoму випадку при відвідуванні сайту або зверненні до однієї зі служб інтернету, користувач вводить свoє ім'я і парoль і cистема прoтягом усього візиту мoже oднозначно ідентифікувати йoго. Цей cпoсіб несе в cобі меншe всьoго відхилень при підрахунку користувачів і їх пoвторних візитів, але заcтосується в більшoсті випадках лише до певних служб iнтернету, для дoступу до яких пoтрібне прoведення їх аутентифікації .

Оснoвними метoдами збору інформації про пoведінку відвідувачів на cайті є лiчильники і викориcтання cтатистики, oдержуваної пoстачальником пoслуг iнтернету.

Найбільш популярним лічильниками можна назвати: Rambler (top100. rambler.ru); Spylog (www.spylog.ru); Hitbox (www.hitbox.com); ListRu (top. list.ru).

Іншим метoдом oтримання інфoрмації про відвідувачів cайту є викoристання cтатистики, oдержуваної пocтачальником пocлуг інтернету. Це здійcнюється шляхoм, коли пoстачальник послуг підтримує файли журналів, в яких мicтиться інфoрмація по кoжному запиту web-стoрінки або графічного oб'єкта з сервера.

У файлі журналу зазвичай мicтиться наступна інфoрмація: IP-адреса відвідувача , дата і час відвiдування, кoманда , запитаний файл, посилання, по якому він потрапив на сервер , викoристовувані браузер і платформа [2].

Отже, мoжна зробити висновок, що на сьогoдні, найпопулярнішою є ідентифікація унікальних користувачів за IP-адресою, що робиться або по файлах журналiв сайту, абo за показниками певних лічильників. Постійно зрocтає такoж число cиcтем, що дозволяють ідентифікувати користувачів за допомогою файлів cookie.


  1. Маркетинг та реклама в мережі інтернет – [Електронний ресурс]. – http://allbest.ru/

  2. Маркетинг в мережі інтернет – [Електронний ресурс]. – http://ua-referat.com


Науковий керівник: доц. Олефіренко О.М.

Сумський державний університет (Україна)
ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «МАРКЕТИНГОВА ЦІНОВА ПОЛІТИКА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ»
аспірант Рябченко І.М.

Сумський державний університет (Україна)
Характеризуючи сучасні підходи до визначення поняття «політика ціноутворення», слід звернути увагу на те, що деякі автори занадто широко трактують це поняття, включаючи до нього систему принципі та цілей цього процесу, проте значна кількість науковців взагалі не пов'язують його із системою відповідних принципів, а розглядають як конкретний вид діяльності підприємства.

Досліджені визначення категорії «маркетингова цінова політика» (МЦП) згруповані залежно від головної ідеї, яку їх автор поклав в основу формулювання визначення (табл. 1).


Таблиця 1 – Підходи до визначення поняття

«маркетингова цінова політика»






Автор

Трактування

Характеристика

1

2

3

4

1

Длігач А.О.

[1, с. 248]



Процес встановлення ціни на товар залежно від цілей підприємства, собівартості товару та ринкових факторів.

Управління ціною з урахуванням зовнішніх і внутрішніх факторів

2

Литвиненко Я.В. [2]

Цінова політика підприємства є системою маркетингового дослідження ціни, визначення її на вироби, постійний моніторинг та зміни в залежності від зміни економічного середовища, яке оточує підприємство.

3

Бутенко Н.В. [3]

Комплекс заходів фірми, до якого відноситься формування ціни, знижок, умов оплати за товар, реалізація якого покликана забезпечити задоволення потреб споживачів і отримання фірмою прибутку, а також вирішення стратегічних завдань фірми.

Комплексний процес з орієнтацією на споживачів і отримання прибутку


4

Федорищева А.М. [4, с. 190]

Комплекс заходів щодо визначення цін, цінової стратегії і практики, умов оплати, варіювання цінами залежно від позиції на ринку, стратегічних і тактичних цілей фірми.

5

Корінєв В.Л. [5, с. 35]

Маркетингова цінова політика підприємства – це спрямований на споживача напрям маркетингової діяльності підприємства, що базується на використанні методів визначення рівня ціни, знижок і надбавок до неї, умов оплати за продукцію, управління ціною та контролю, з метою одержання бажаного прибутку.

Напрям діяльності з використанням методів ціноутворення, зорієнтований на споживачів і отримання прибутку

6

Юр`єв А.П

[1, с. 248]



Застосування різних методів встановлення розміру ціни і контролю над ними.



Продовження табл 1.

1

2

3

4

7

Дайновська С.М.

[1, с. 248]



Важливий елемент політики підприємства, що відображає особливості його ринкової стратегії. При цьому вона характеризує діяльність підприємства зі встановлення, підтримки, зміни та контролю рівня ціни на продукцію з метою досягнення намічених фінансових результатів.

Складова загальної політики підприємства, дії якої напрямлені на досягнення фінансивого результату

8

Шевченко Д.

[1, с. 248]



Складова маркетингової політики, сукупність економічних та організаційних заходів, спрямованих на досягнення через ціноутворення, забезпечення сталих обсягів продажу, отримання високого прибутку компанії.

9


Балабанова Л.В.

[6, с. 11]



Процес прийняття управлінських рішень щодо встановлення і корегування рівня цін з урахуванням ціноутворюючих факторів з орієнтацією на попит, забезпечення конкурентних переваг підприємства на ринку та одержання прибутку.

Встановлення ціни з орієнтоване на попит, забезпечення конкурентних переваг підприємства та одержання прибутку з урахуванням принципів, стратегій

10

Грицюк Е.О.

[7, c. 268]



Система поведінки, дій і встановлення цілей підприємства у питаннях ціноутворення, яка базується на принципах ціноутворення, стратегії ціноутворення та визначення умов диференціації та зміни цін.

Узагальнюючи результати дослідження маркетингової цінової політики, можна стверджувати, що вона є елементом комплексу маркетингу в межах загальної політики підприємства, ефективне формування якої у відповідності зі стратегічними цілями підприємства позитивно вплине на подальше вдосконаленню маркетингового ціноутворення.




  1. Суслова Т.О. Аналіз теоретичний підходів до визначення понять «маркетингова цінова політика» та «маркетингова цінова стратегія» / Т.О.Суслова // Научно–практический журнал Экономика Крыма. – 2011. – №4(37). – С. 247-251.

  2. Литвиненко Я.В. Маркетингова цінова політика: навч. посіб. / Я.В.Литвиненко – К. : Знання, 2010. – 294 с.

  3. Бутенко Н.В Маркетинг: підруч. / Н.В.Бутенко. – К. : Атіка, 2008. – 300 с.

  4. Федорищева А.М. Цінова політика та її вплив на формування ціни / А.М. Федорищева // Економіка та підприємництво. – 2010. – №1. – С. 422

  5. Корінєв В.Л. Маркетингова цінова політика : навч. посіб. / В.Л.Корінєв, М.Х. Корецький, О.І.Дацій. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 200 с.

  6. Балабанова Л.В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації : монографія / Л.В. Балабанова, О.В. Сардак. – Донецьк : ДонДУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2003. – 149 с.

  7. Грицюк Е.О. Економіка підприємств / Е.О. Грицюк. – К. : ДаКор, 2010. – 305 с.


ЕКОЛОГІЧНЕ МАРКУВАННЯ, ЯК ІНСТРУМЕНТ ДІЄВОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ

к.е.н., доц. Сабадаш В.В., студентка Червяцова О.В.



Сумський державний університет (Україна)
На сучасному етапі соціально-економічного розвитку екологічний імператив відіграє суттєву роль у процедурах формування моделей виробництва й споживання, впливаючи на становлення підвалин економіко-екологічної безпеки суспільства і забезпечуючи дотримання принципів екологізації суспільного розвитку. Тому доцільним є дослідження використання методів та інструментів екологічної політики з точки зору їх економіко-екологічної ефективності та юридичної правомочності. Одним із таких ефективних інструментів є екологічне маркування продукції (послуг), який є досить поширеним у виробничій політиці й сфері споживання економічно розвинених країн. Метою екомаркування є доведення до споживачів інформації про можливий негативний вплив продукції на здоров’я кожної окремої людини та взагалі на навколишнє середовище. Реалізовується такий підхід через специфічні інформаційні й економічні механізми, які надають споживачу інформацію про продукцію, її якість і безпечність. Для цього використовуються спеціальні «екологічні знаки», які все частіше можна зустріти на упаковці продукції (відомості про склад продукту, технологію виготовлення й споживання, властивості, терміни використання, можливості рециклінгу тощо). Розміщувати повну інформую про широкий перелік показників та характеристик продукту не зручно і не доцільно, тому екологічних знак має містити тільки ключову, найнеобхіднішу інформацію про продукт. Наявність таких знаків на упаковці свідчить, що властивості продукту відповідають певному нормативному документу, який регламентує якість і безпечність продукту, і чинній процедурі присвоєння такого знаку екомаркування. Слід зазначити, що екологічне маркування – добровільний метод сертифікації відповідно до міжнародного стандарту ISO 14024 [1], однак процедура має ще неабиякий іміджевий ефект. Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) визнала три розширених типи добровільних видів екомаркування. Програма розвитку екомаркування в Україні відповідає першому типу – добровільному, що базується на різних критеріях та здійснюється третьою стороною, яка надає право використовувати маркування на продуктах, інформуючи тим самим про екологічну пріоритетність продукції в рамках відповідної групи/категорії, тобто екомаркування знаходиться на етапі становлення [1]. Головними стимулами розвитку процедур екомаркування в країні є: потреба в споживанні екологічно безпечних товарів/послуг; пріоритет екологічної складової в концепції сталого розвитку; можливості отримання додаткового економічного ефекту.

Також слід зазначити, що екомаркування – дієвий засіб запобігання екологічних конфліктів, оскільки відіграє важливу інформаційну роль в обґрунтуванні й прийнятті екологічно орієнтованих рішень.

Сьогодні в Україні за підтримки державних органів влади і ініціативи громадських та екологічних організацій розпочато діяльність програм, реалізація яких спрямована на подальше запровадження, розвиток і поширення процедур екомаркування, зокрема Всеукраїнська програма «Впровадження комплексу природоохоронних заходів підприємствами та організаціями з урахуванням вимог міжнародної та європейської систем стандартизації та сертифікації»; програма екологічного маркування, ініціаторами якої є Всеукраїнська громадська організація «Жива планета» і відповідний Комітет Верховної Ради України. Серед здобутків слід виокремити той факт, що український знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» включено до міжнародного реєстру Глобальної Мережі Екологічного маркування (Global Ecolabelling Network) і визнано 35-ма країнами світу, у т. ч. ЄС, що в умовах глобальної конкуренції є важливим фактором підвищення конкурентоздатності продукції українських виробників на світовому ринку та ключовим критерієм вибору для багатьох споживачів [2].

Актуальним завданнями національної економіки у сфері запровадження екомаркування на сьогодні є такі: запроваджувати дієві практичні інструменти економічного заохочення у виробничій сфері; розширення освітньо-інформаційних можливостей для підтримки екомаркування серед споживачів (населення); зростання екологічної свідомості споживачів; підвищувати якості життя населення; економічна підтримка екологічно орієнтованих виробників і споживачів; поліпшення законодавчого й юридичного супроводу процедур екомаркування, ін.

Економіко-екологічний ефект від запровадження й використання екомаркування слід очікувати у середньо- і довгостроковій перспективі за умови поступового виконання окреслених організаційно-економічних завдань спільними зусиллями виробників, споживачів, держави й громадських організацій.


  1. Екомаркування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/ENVIRONMENT/ekomarkuvannya.html. (Актуально на 27.03.2014 р.).

  2. Пруцакова, О. Л. Екологічне маркування безпечних для споживання товарів / О. Л. Пруцакова // Екологічний вісник. – Всеукраїнська екологічна ліга, 10/2004 . – №5. – С. 15–19.


СЬОГОДЕННІ ЗАВДАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО МАРКЕТИНГУ

професор Тєлєтов О.С.



Сумський державний університет (Україна)
Проблема збереження якісного стану навколишнього середовища – це глобальний виклик, що стоїть перед усім неподільним на країни людством, тому за непоновлюваних ресурсів (нафта, газ, вугілля) потрібно максимально використовувати ресурсозберігаючі технології й збільшити сплати у вигляді податків до спеціальних фондів майбутнього, як, наприклад у Норвегії, Саудівській Аравії або Об'єднаних Арабський Еміратах. Для ресурсів, обсяги яких можна контролювати, – лісокористування, морепродукти тощо кінцевою метою має бути стовідсоткове їх поновлення. Маркетинг, як загальна орієнтована на споживача методологія ринкової діяльності, поступово проникає і в невиробничі сфери: послуги, туризм, політику тощо [1]. Тому дослідження проблем екологічного маркетингу вже сьогодні мають неабиякі науково-практичні перспективи.

На сьогодні головним протиріччям застосування маркетингу у світі є протиріччя між спонуканням до збільшення загальних обсягів споживання товарів й обмеженістю природних ресурсів та матеріальних можливостей споживачів. Якщо завдяки концепції саме маркетингу у світі в цілому виробляється товарів більше, ніж людині необхідно для користування, то зрозуміло, що людство не тільки надмірно “знущається” над навколишнім середовищем, а й фактично “обкрадає” майбутні покоління. І якщо споживач розуміє доцільність маркетингу як найвищого на даний період рівня задоволення своїх потреб, то виробник нерідко оцінює ефективність маркетингу лише з погляду одержання прибутку, якщо і не сьогоденного, то принаймні в подальшому. І це у час, коли зростає оволодіння концепцією соціально-етичного маркетингу економічно розвинутими країнами світу. З погляду екології – науки про стосунки людини з навколишнім середовищем, кожний працівник промислового підприємства одночасно є й споживачем тих чи інших товарів. Все більше і більше випускається продукції, що практично не підлягає ремонту, в тарі разового використання, та й зворотну тару споживачі все частіше і частіше просто викидають на смітник із-за її мізерної ціни.

Для вирішення питань зменшення відходів та утилізації упаковки будуть у нагоді останні надбання деяких країн, зокрема Японії, які намагаються певними соціальними підходами, психологічними, педагогічними та іншими засобами впливу на споживача в умовах обмеженості природних ресурсів регулювати попит, а у випадках, коли це не вдається, налагодити безвідходну переробку надмірно вироблених товарів.

Всупереч необхідності збереження ресурсів значною мірою завдяки концепції традиційного маркетингу в наявності загальносвітове перевиробництво товарів в 1,5 рази, що спричиняє і відповідне зростання обсягів упаковки на 50%, яка до того ж практично не має так званої споживчої цінності. Саме споживча цінність упаковки має стати предметом вивчення маркетологів. Пакувальну продукцію активно використовують харчова, хімічна, фармацевтична, тютюнова та інші галузі промисловості. Упаковка складає близько 70% від усієї поліграфічної продукції України, її випускають 3,3 тисячі підприємств на суму близько 270 млн. євро. Стан споживчої цінності упаковки можна оцінити за допомогою проведення маркетингових досліджень (особистих опитувань експертів відповідної кваліфікації) за матеріальною, сервісною, емоційною та соціальними складовими щодо переліку необхідних показників та значень їх вагомості [2].

Зрозуміло, що вирішити проблеми екології на рівні окремого підприємства, міста чи регіону практично неможливо, тому маркетологи мають вести узгоджені дії, поступово підвищуючи рівень екологічно чистого навколишнього середовища на місцевому (мікрорівень) → регіональному (мезорівень) → національному (макрорівень) → міжнародному (мегарівень) рівнях. Головними способами досягнення вищезазначених показників є: використання екологічно чистіших матеріалів, удосконалення процесу виробництва в бік застосування екологічніших технологій, цілеспрямована робота з підвищення рівня усвідомлення партнерами (постачальниками сировини, посередниками, споживачами) їх соціальної відповідальності, участь у розробленні та впровадженні благодійних проектів, в тому числі із залученням громадськості та ін. Все перелічене можна віднести до складових соціально-етичного маркетингу.

Отже вважаємо за необхідне на підприємствах, що виробляють упаковку, по-перше, впровадити низку організаційно-економічних заходів для підвищення споживчої її цінності; по-друге, використати ряд інструментів менеджменту з метою адаптації упаковки до вимог промислових та кінцевих споживачів; по-третє, ввести до установ місцевого самоврядування фахівців з екологічного маркетингу.


1. Тєлєтов О.С. Проблеми та протиріччя українського маркетингу в умовах сучасного глобалізованого світу / О.С. Тєлєтов // Інновації у маркетингу і менеджменті : монографія / за заг. ред. д.е.н., професора С.М. Ілляшенка. – Суми : Папірус, 2013. – С. 69-77.

2. Шульгіна Л.М. Механізм формування споживчої цінності упаковки як основа стратегії флексографічних підприємств / Конкурентні домінанти стратегічного розвитку підприємств : монографія // В.В. Дергачова, Н.О. Сімченко, К.О. Бояринова та ін. – Черкаси : Чабаненко, 2013. – С. 298-313.


ІЄРАРХІЧНА МОДЕЛЬ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ОЦІНКИ ІНТЕГРОВАНИХ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
аспірант Тимохіна Я.О.

Сумський державний університет (Україна)
Вітчизняний досвід промислових підприємств свідчить про те, що інтегровані маркетингові комунікації (ІМК) як незмінна складова комплексу маркетингу слугують не лише засобом просування продукції, а й підвищують ефективність бізнесу та конкурентоспроможність підприємства. Тому нагальним є питання розробки та практичної реалізації цілісної системи оцінки ІМК, інтегруючи відповідний інструментарій за видами.

Інтегральна оцінка ІМК являє собою суму економічного ефекту МК, синергічного ефекту від інтегрування МК за видами та приросту ефекту синергії (рис. 1).



Рис. 1. Ієрархічна модель інтегральної оцінки ІМК
за етапами її формування
Враховуючи те, що АTL-комунікації є результуючими у довгостроковій перспективі і їх економічну оцінку доцільно проводити на стратегічному рівні управління, а ВTL-комунікації є результуючими у коротко- та середньостроковій перспективі і їх економічна оцінка проводиться на оперативному та тактичному рівнях управління, ефект від впровадження останніх на стратегічному рівні різко піде на спад, на відміну від АTL-комунікацій. Із цього випливає, що функції АTL-комунікацій та ВTL-комунікацій є взаємно оберненими, а ТTL-комунікації утворюються на місці перетину тих особливостей АTL-комунікацій та ВTL-комунікацій, які дають найбільшу економічну вигоду.

TTL-комунікації, поєднуючи особливості АTL-комунікацій та ВTL-комунікацій, можуть використовувати нетрадиційні форми та канали комунікації (від ВTL-комунікацій) та продовжувати давати економічний ефект у довгостроковому періоді (завдяки особливостям АTL-комунікацій).

У той час, як ефект від впровадження ВTL-комунікацій у довгостроковому періоді спадає, а ефект від впровадження АTL-комунікацій у довгостроковому періоді залишається незмінним, TTL-комунікації забезпечують зростання ефекту, тобто приріст ефекту синергії.

Запропонована ієрархічна модель інтегральної оцінки ІМК за етапами реалізує одне з головних завдань функції управління підприємством, а саме формування такої системи оцінювання маркетингових комунікацій, яка забезпечує ефективне управління підприємством. Модель відтворює основні функції економічного аналізу в частині діагностування та оцінювання стану системи маркетингових комунікацій підприємства у кількісному та якісному вимірюванні, а також в частині пошуку невикористаних раніше на практиці інструментів МК та шляхів синтезування їх особливостей для формування нового інструментарію, що відповідає вимогам зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.




РОЗДІЛ 8

ФІНАНСОВА-КРЕДИТНА СИСТЕМА ТА СТАЛИЙ РОЗВИТОК

ФИНАНСОВО-КРЕДИТНАЯ СИСТЕМА И УСТОЙЧИВОЕ РАЗВИТИЕ

FINANCIAL AND CREDIT SYSTEM AND SUSTAINABLE DEVELOPMENT



Удосконалення науково-методичних підходів до управління грошовими потоками підприємства
доц. Антонюк Н.А., студентка Гулакова Т.В.

Сумський державний університет (Україна)
Ефективне управління грошовими коштами в сучасних економічних умовах є ключовим моментом для підприємств, тому як деякі з них знаходяться в нестійкому фінансовому стані. Управління грошовими потоками є інструментом, який має за мету досягнення належного результату – контролю діяльності підприємства. Низька ступінь ефективного управління грошовими коштами є наслідком негативного результату, який відображається на діяльності господарюючого суб’єкта. Тому виникає необхідність більш детального вивчення підходів, пов’язаних з управлінням та оптимізацією грошових потоків. Нашою основною задачею є обґрунтування необхідності ефективного управління грошовими потоками, для забезпечення платоспроможності та ліквідності підприємства.

Необхідним елементом побудови ефективної системи управління грошовими коштами слугують фінансові ресурси, так як саме вони є основою категорії «грошові потоки». Від їх складу, джерел, можливих напрямків користування, об’єму та структури залежить рух грошових коштів на підприємстві.

Фінансові ресурси – це рух грошових коштів суб’єктів господарювання, які виникають в процесі розподілу та перерозподілу ВВП, які акумулюються у фондовій чи не фондовій формах з власних, прирівнених до них, залучених та позикових джерел, якими вони вправі розпоряджатися на свій розсуд та на власний ризик з урахуванням цільового призначення коштів для досягнення стратегічних, тактичних та оперативних цілей [1].

Грошові потоки – це сума грошових коштів, які знаходяться у власності підприємства і забезпечують його ефективність, фінансовий стан, платоспроможність,та імідж на ринку [2].

Необхідно пам’ятати, що фінансову стійкість підприємству забезпечує оптимальний розмір грошового потоку. Надлишок грошових коштів може призвести до їх знецінення, а ,навпаки, дефіцит – до погіршення фінансового стану, а то і гірше банкрутства.

Як ми вже знаємо, існують декілька методів розрахунку оптимального залишку грошових коштів: це математичні моделі Баумоля-Тобіна, Міллера-Орра, та Стоуна. Найбільш зручною у розрахунку та популярною моделлю управління залишком грошових коштів на рахунках є модель Баумоля-Тобіна, в основі якої лежать висновки таких відомих вчених як У.Баумоль та Дж.Тобін, зроблені у середині 1950 років. Модель припускає, що комерційна організація підтримує прийнятний рівень ліквідності та оптимізує свої товарні запаси.

При використанні даної моделі враховують ряд обмежень: всі кошти, що надходять від реалізації продукції організація вкладає в короткострокові цінні папери; постійними, а отже, і планованими вважаються надходження і виплати організації, що дозволяє обчислити чистий грошовий потік; піддається розрахунку рівень витрат, пов'язаних з перетворенням цінних паперів та інших фінансових інструментів в готівку.

Недоліки даної моделі: припущення передбачуваності та стійкості грошового потоку; не врахування сезонності, циклічності.

Зазначені недоліки враховували та виправили у своїх працях відомі вчені М.Міллер та Д.Орр. Вони у своїй моделі Міллера-Орра користуються при її побудові статистичним методом, а саме процесом Бернуллі – стохастичним процесом, у якому надходження та витрачання грошових коштів є незалежними випадковими подіями.

Недолік цієї моделі полягає у тому, що верхня межа коридору рівня ліквідності встановлюється залежно від нижньої, але при цьому немає конкретної методики встановлення нижньої межі. Тому спеціалісту необхідно покладатися на свій досвід у встановленні нижньої межі коридору рівня ліквідності.

Модель Стоуна вперше опублікована у 1972 році та заснована на прогнозах руху грошових коштів на майбутнє. Досягнення верхньої межі розміру грошових коштів на рахунку не призведе до їх негайного перетворення у цінні папери, якщо у найближчі дні у підприємства, згідно прогнозу, очікуються великі витрати. Таким чином, управління грошовими потоками – найважливіший елемент фінансової політики підприємства, який пронизує всю систему управління підприємств. І від ефективного використання даного елемента залежить не тільки стійкість підприємства у конкретний період часу, але і здатність розвитку на довгу перспективу.
1. Нехайчук Ю.С., Горовцова О.М. Подходы к оптимизации управления денежными потоками предприятия/ Нехайчук Ю.С// Науковий вісник: Фінанси, банки, інвестиції. – 2013. – №2

2. Кузнецова И.Д. Управление денежными потоками предприятия: учебное пособие; под ред. А.Н. Ильченко / Иван. гос. хим.-технол. ун-т. – Иваново, 2008. – 193с.


ЕЛАСТИЧНІСТЬ ЛІКВІДНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
доц. Антонюк Н.А., студентка Федчун С.В.

Сумский государственный университет (Украина)
Будь-які процеси розвиваються циклічно, у т. ч. і економічні, рівень ліквідності як банківської системи, так і окремого комерційного банку також розвивається циклічно: періоди надлишкової ліквідності змінюються періодами недостатньої ліквідності, що є однаково погано для банку. У першому випадку існує небезпека несвоєчасного розрахунку з клієнтами, а у другому – неефективність керування власними ресурсами. Низька ліквідна позиція кожного окремого банку обмежує його платоспроможність, що може через «ефект доміно» паралізувати діяльність усієї фінансової системи. Саме тому важливим є прогнозування рівня ліквідності, знаходження деякого оптимального рівня, визначення рівня еластичності відносно інших макроекономічних показників тощо.

НБУ проводить політику підтримки ліквідності банків за допомогою інструментів рефінансування, але отримати кошти від НБУ на підтримку ліквідності мають змогу не усі банки, а лише ті, що відповідають певним вимогам: правильність формування обов’язкових резервів, їх достатність, дотримання встановлених рівнів економічних нормативів і т.д.

Періоди коливання надлишкової та недостатньої ліквідності також можуть коливатися залежно від зміни розміру грошової маси в обороті: при збільшенні емісії у населення з’являються вільні готівкові кошти, які вони несуть до банку. Банки, при цьому знижують ставки за депозитними операціями, що, у свою чергу, здешевлює кредити.

Так, наприклад, у жовтні-листопаді 2012 р. банки підвищували ставки за депозитами, відчуваючи недостатній рівень ліквідності. Це спричинено політикою НБУ направленою на вилучення вільної ліквідності, для стабілізації курсу гривні, боротьби зі спекуляціями на валютному ринку тощо. А у жовтні 2013 р. банки опустили дохідність за депозитами нижче 16 % річних, що свідчить про надлишкову ліквідність у системі. Отже, можна зробити висновок, що співвідношення об’єму грошової маси в обороті та ставки за депозитами мають обернену залежність, тому рівень ставок за депозитами еластичний за кількістю грошової маси в обороті.

Але у подібній ситуації існує загроза ліквідної пастки, коли відсоткова ставка перебуває на мінімально низькому рівні: населення не готове вкладати кошти у банк, через низьку дохідність за депозитними операціями, та намагається тримати гроші у готівці, а інвестори не збільшують інвестицій, оскільки подальше падіння ставки неможливе. При низьких відсоткових ставках попит на гроші стає нескінченно еластичним, а подальше зростання грошової маси в обороті спричинить розрив між товарним та грошовим ринками, зростання попиту на гроші та викличе гіперінфляцію.

Також варто зазначити про еластичність як рівня ліквідності, так і платоспроможності банківської системи відносно залишків коштів на кореспондентських рахунках в НБУ, що є найбільш об’єктивним показником аналізу ліквідності банківської системи.

Для більш детального аналізу ліквідності банківської системи доцільно використовувати коефіцієнт еластичності, що дозволить зрозуміти, якою буде зміна наданих позик, у разі зміни вкладень на 1%. Це дозволить побачити певну тенденцію зміни даного показника та визначити прогнозне значення як миттєвої ліквідності банку, так і загального її рівня.

Варто зазначити, що одним з важливих показників прогнозування ліквідності банківської системи є очікування населення. У сучасних умовах економічної та політичної нестабільності банки приймають виважені рішення щодо залучення нових, чи обмеження дострокового закриття діючих вкладів.

Так, майже усі українські банки вводили обмеження на зняття готівки в банкоматах до 1 тис. грн. на добу, а «VAB Банк» навіть обмежили безготівкові перекази до інших банків до 10 тис. на добу. Один з найбільших банків «Приват Банк» також на початку березня розмістив заяву, якщо до 08.03.2014 р. клієнти, які достроково закрили депозитні рахунки знову повернуть кошти у банк отримають компенсацію відсотків за період розірвання договору. Тобто, банку легше буде виплати незначну суму відсотків клієнтам за період у кілька днів, ніж зовсім втратити кошти клієнта. А банк «Фінанси і Кредит» проводить акцію лояльності до своїх клієнтів: + 3% на депозит, якщо повертається увесь вклад і + 2% якщо повертається більше половини вкладу.

У сучасних умовах, одним із напрямків підвищення ліквідної позиції банківської системи може стати зростання ставок за короткостроковими депозитами, що принесе додаткові вигоди як для держателів коштів (зростання доходу і менший ризик втрати власних заощаджень, у порівнянні з довгостроковими вкладеннями), так і для банків (підвищення рівня власної ліквідності та платоспроможності). Банки готові виплачувати вищі відсотки за короткотерміновими депозитами, але ця ставка не буде триматися весь рік. Ситуація рано чи пізно стабілізується і якщо через 3-4 місяці клієнтам можна буде запропонувати більш низькі відсотки, то немає сенсу залучати «дорогі гроші» на тривалий термін.

Також досить важливим аспектом стабілізації банківської системи є зниження рівня її еластичності від зміни процентних ставок та розробка і введення у дію як законодавчих так і ринкових механізмів урегулювання відсоткових ставок за депозитними операціями. Адже розрив пропонованих клієнтам ставок вкладення коштів може досягати 10 %, що чинить дестабілізуючий вплив та всю фінансову систему.
податковий механізм в системі забезпечення сталого розвитку на місцевому рівні
магістрант Гиренко І.С., доц. Ілляшенко К.В., ст. викл. Котенко Н.В.

Сумский государственный университет (Украина)

В Україні в умовах подолання наслідків світової фінансової кризи спостерігаються значні диспропорції на галузевому і регіональному рівнях, нерівномірність соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць з глибокими територіальними відмінностями в задоволенні соціально-культурних потреб населення.

Враховуючи той факт, що основним інструментарієм управління соціально-економічним розвитком населення на місцевому рівні виступає бюджет, через який перерозподіляється певна частка як валового регіонального, так і національного продукту, прогресивною вважається практика імплементації ключових положень концепції людського розвитку в бюджетний процес, як на стадії планування видатків, так і на стадії оцінки ефективності реалізації бюджетних програм. Адже на сьогоднішній день ситуація в регіонах характеризується низькою ефективністю використання державних коштів, що пов’язано із ситуацією, коли кількість державних та регіональних програм зростає, на відміну від кількості промислових підприємств, які впроваджують інновації у своїй діяльності.

Саме тому, пошук напрямків активізації та стимулювання розвитку регіонів України доцільно здійснювати серед таких непрямих методів регулювання, як гнучка податкова та сприятлива фінансово-кредитна політика держави та іншого інструментарію, який був би здатен мобілізувати внутрішні механізми і резерви стимулювання та підтримання сталого регіонального розвитку. Як відомо, просторовою базою розвитку продуктивних сил є земля. У випадку, коли мова йде про сталий розвиток регіону просторовою базою виступають землі конкретної категорії та цільового призначення. Отже сталий розвиток регіону може бути забезпечений фактично або на просторовій базі, що відповідає сільськогосподарському цільовому призначенню шляхом застосування інноваційних технологій саме у сільському господарстві, або як альтернатива – на землях населених пунктів, які в свою чергу включають і землі житлової та громадської забудови, і землі промисловості та ін.

Розуміння того, що складовими фінансового потенціалу будь-якої території виступають і вартість ресурсів (землі та робочої сили), і ділова активність населення, і прогресивність застосовуваних у виробництві технологій, дає змогу пов’язати ці складові з наслідками ефективної реалізації концепції сталого розвитку і, зокрема, з концепцією людського розвитку. І саме опікування органів місцевого самоврядування проблемами підвищення якості життя населення у кінцевому рахунку визначатиме фінансовий потенціал регіону.

Стратегія сталого розвитку регіону повинна враховувати інтереси різних груп: влади, бізнесу, населення регіону. Інтереси населення полягають у створенні робочих місць, покращенні житлово-побутових умов та інфраструктури території та ін. Інтереси бізнесу включають в себе нарощування ринкової вартості активів, вільний доступ до ресурсів регіону, можливість диверсифікації діяльності тощо. А інтереси влади зосереджені на підвищенні конкурентоспроможності і стійкому економічному розвитку регіону, росту податкової бази і збору податків, соціальної стабільності, досягненні високих стандартів життєзабезпечення, стабільної інфраструктури та багато іншого. У контексті концепції людського розвитку, необхідно розуміти, що покращуючи якість життя населення шляхом здійснення видатків на охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та соціальне забезпечення населення, на культуру і мистецтво; на фізичну культуру і спорт, держава, як і органи місцевого самоврядування, сприяють задоволенню потреб населення. У будь-якому випадку задоволення потреб населення призводить до розвитку території.

Отже, повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання регіонального розвитку, на нашу думку, повинні здійснюватися через фінансові важелі та механізми шляхом програмно-цільового фінансування та прийняття рішень щодо надання пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку.

Існуюча сьогодні система місцевих податків і зборів сприймається органами місцевого самоврядування як відокремлений та не пов'язаний жодним чином із іншим наявним інструментарієм механізм фінансового забезпечення сталого розвитку. При цьому податок на землю взагалі не віднесено до місцевих, що є певною мірою неприродним, зважаючи на сказане вище.

Вочевидь логічною буде виглядати ситуація, коли ефективні дії органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення найбільш повного та раціонального задоволення потреб населення відповідної території, будуть призводити до зростання попиту як з боку населення на землю та житлову нерухомість у зв’язку із ті висококваліфікованого персоналу. Ефективне місцеве самоврядування неминуче призведе до зростання вартості нерухомості, а отже і податків, пов’язаних із нею: податку на землю та податку на нерухоме майно.

Зважаючи на зазначене вище ключовою стає проблема оптимізації механізму місцевого оподаткування з метою перетворення його в ефективний авто регулюючий інструмент забезпечення сталого розвитку території.



Каталог: bitstream -> 123456789 -> 36795
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
36795 -> І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка