І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н



Сторінка3/22
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


РОЗДІЛ 1

Перспективні напрями забезпечення сталого розвитку

ПЕРСПЕКТИВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ ОБЕСПЕЧЕНИЯ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ

TRENDS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT PROVIDING



ФОРМИРОВАНИЕ ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕЕСТРА ОБЪЕКТОВ НАКОПЛЕННОГО ЭКОЛОГИЧЕСКОГО УЩЕРБА В УПРАВЛЕНИИ ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЕМ
к.э.н., докторант Генгут И.Б., Лупинина О.А.

ФГБОУ ВПО «Российский экономический университет им. Г.В. Плеханова» (Российская Федерация)
Одной из актуальных проблем экономики природопользования является разработка методологии и механизмов ликвидации прошлого (накопленного) экологического ущерба. Данная научная проблема тесно переплетается с исследованиями, которые проводились в различные годы под руководством проф. О.Ф. Балацкого и проф. Мельника Л.Г. и проводятся в настоящее время в Сумском государственном университете [1, 2]. Аналогичные исследования по проблемам оценки и ликвидации прошлого экологического ущерба выполняются в Российском экономическом университете им. Г.В. Плеханова [3].

Следует отметить, что Министерство природных ресурсов и экологии РФ в 2010 году разработало законопроект «О накопленном экологическом ущербе», который вводит понятия «накопленный экологический ущерб», а также определяет ответственность и полномочия местных властей по ликвидации загрязненных в ходе экономической деятельности объектов. Предполагается, что доработанный вариант данного законопроекта о ликвидации накопленного экологического ущерба будет принят в 2014 г. Принятие данного закона и утверждение соответствующей федеральной целевой программы позволят провести генеральную уборку на территории всей страны, ликвидировать возникшие за последние 50 лет «горячие» экологические точки. В настоящее время в целях управления природопользованием при реабилитации нарушенных территорий ведутся работы по созданию открытого для общественности реестра объектов такого ущерба, который будет охватывать брошенные промышленные площадки, выведенные из эксплуатации полигоны и др. Речь идет о создании такого информационного ресурса, как государственный реестр объектов прошлого экологического ущерба, который будет создан на федеральном и региональном уровнях. Цель таких реестров – систематизация сведений об объекте прошлого экологического ущерба, информация об оценках, о ранжировании с точки зрения первоочередности ликвидации таких объектов с учетом характеристик. На начало 2014 г. силами Минприроды Российской Федерации, Росприроднадзора и регионов собрана информация по 340 объектам, данные о которых позволили разработать типологию объектов и этот список будет расширяться. В широком понимании к объектам прошлого экологического ущерба относятся те загрязненные территории и акватории, где виновник загрязнения уже не может быть установлен. Как правило, это брошенные промышленные площадки, территории, где с советских времен хранились пестициды, загрязненные акватории, объекты размещения отходов, которые уже выведены из эксплуатации – полигоны, шламонакопители. Объекты накопленного экологического ущерба – загрязненные территории, в том числе бесхозяйные территории, образованные в результате прошлой хозяйственной деятельности, а также объекты размещения отходов и иные объекты (здания, сооружения, загрязненные земельные участки), вокруг которых сформировалось загрязнение или которые сами являются загрязненными, на которых деятельность под управлением организации осуществлялась в прошлом и на которых остались отходы, негативно влияющие на природную среду. Ранжирование таких территорий представляет собой расстановку элементов системы по рангу, по признакам значимости, масштабности; установление порядка расположения, места лиц, проблем, целей и задач в зависимости от их важности, весомости. В свою очередь Реестр объектов накопленного экологического ущерба представляет собой перечень объектов накопленного экологического ущерба, а также систематизация сведений о них, составленный на основании данных инвентаризации объектов накопленного экологического ущерба.



Приказом Федеральной службы по надзору в сфере природопользования от 25 апреля 2012 г. №193 утверждены Методические рекомендации по проведению инвентаризации объектов накопленного экологического ущерба, которые предназначены для выполнения мероприятий по инвентаризации объектов накопленного экологического ущерба в части выявления загрязненных территорий, незарегистрированных объектов размещения отходов и иных объектов (здания, сооружения, земельные участки (загрязненные территории)), вокруг которых сформировалось загрязнение или которые сами являются загрязненными и на которых остались отходы, негативно влияющие на природную среду. Отметим, что под накопленным экологическим ущербом понимается выраженный в денежном выражении вред, причиненный окружающей среде или ее компонентам в результате осуществления хозяйственной и иной деятельности, в том числе в результате нарушения природоохранного законодательства, а также убытки (затраты) на ликвидацию и предотвращение отрицательных последствий нанесенного вреда окружающей среде. Реестр объектов накопленного экологического ущерба представляет собой перечень объектов накопленного экологического ущерба, составленный на основании данных инвентаризации, а также на основании данных характеристики объектов размещения отходов. Он ведется в целях учета подобных объектов, систематизации сведений о них и предназначен для информационного обеспечения органов исполнительной власти, населения, предпринимателей. На основании данных такого Реестра проводится классификация и ранжирование объектов, а также принимаются управленческие решения по ликвидации накопленного экологического вреда.


  1. Актуальные вопросы экономики природопользования: теоретические и практические аспекты/ Под ред. О.Ф. Балацкого. – Сумы: Всесоюзное экономическое общество, 1990. – 165 с.

  2. Балацкий О.Ф., Мельник Л.Г., Яковлев А.Ф. Экономика и качество окружающей природной среды. – Л.: Гидрометеоиздат, 1984. – 190 с.

  3. Экологический аудит. Теория и практика. Учебник / И.М Потравный и др. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2013. – 583 с.


Формування конкурентного ЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ на умовах сталого розвитку
д.е.н., проф. Дергачова В.В., аспірант Кузнєцова К.О.

Національний технічний університет України «КПІ» (Україна)
Соціально-економічна стабільність суспільства, забезпечення сталого розвитку економіки і підвищення якості життя населення значною мірою залежить від надійності та ефективності функціонування енергетичного ринку України. На сьогодні провідні країни світу розробляють нову ідеологію функціонування енергетичної галузі для надання безпечного, надійного, економічно доцільного та екологічно прийнятного енергозабезпечення. Електроенергетика України має достатні потужності генерації та розвинену мережу постачання електроенергії споживачам, однак існуючі проблеми, зумовлені технологічною відсталістю, зношеністю її основних фондів, недосконалістю системи управління, непрозорою нормативно-правовою базою тощо, наближають її до кризового стану. Таким чином, актуальним стає питання реформування енергетичного ринку України на основі його лібералізації з метою створення повноцінного конкурентного середовища, стимулювання залучення інвестицій, поліпшення фінансово-економічного стану підприємств.

Енергетична система України за розміром займає шосте місце в Європі після Німеччини, Франції, Італії, Іспанії і Великобританії. За потужністю ТЕС країна займає п'яте місце. До складу Об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України входять: 4 АЕС (15 діючих реакторів), 14 ТЕС, 7 ГЕС, 3 ГАЕС, 97 ТЕЦ, малі ГЕС, ВЕС та інші, 23 тис. км магістральних і міждержавних електричних мереж, 134 підстанції і 996 тис. км розподільних мереж [1]. Встановлена потужність українських електростанцій за складає 53,8 ГВт (2012 р.), виробництво електроенергії – 198,1 млрд. кВт∙год [2]. Вся електроенергія продається на оптовому ринку електроенергії (ОРЕ), оператором якого виступає державне підприємство «Енергоринок».

Модель ринку електроенергії, яка функціонує в Україні – це модель єдиного покупця. Принцип її діяльності полягає в тому, що конкуренція виникає між окремими незалежними виробниками електроенергії, які продають її єдиному посереднику (монополісту) – закупівельному агентству – який, у свою чергу, продає її далі – постачальникам, які реалізують електроенергію споживачам на власній ліцензійної території. Єдиним конкурентним сегментом ринку електроенергії на сьогодні є теплова генерація, яка працює за ціновими заявками за принципом «на добу вперед».

Демонополізація енергетичних ринків вже стала важливим елементом ринкових перетворень у світовому розвитку електроенергетики. Швидкість і поступовість переходу від монопольної до конкурентної форми організації відрізняються, залежно від країн. Різними є і функціонуючі моделі ринку (залежно від ступеня конкуренції), проте жодна з моделей електроенергетичного ринку не існує в чистому вигляді.

У практиці багатьох країн ще збереглися вертикально-інтегровані регульовані монопольні компанії. Так, Франція і Японія, енергетика яких, більшою мірою, забезпечується атомною енергією фактично не проводять стрімкого реформування галузі. Модель «конкуренція на оптовому і роздрібному ринках» обрана ЄС для створення внутрішнього ринку електроенергії, а також вона передбачена в програмах реформ Фінляндії, Німеччини, Японії, Нідерландів та Португалії [1]. Від діючої моделі ринку електроенергії Україна планує відмовитися на користь моделі двосторонніх договорів і балансуючого ринку – ДБРР (у період з 2013 р. до 2016 р.). Однак, на нашу думку, ринку електроенергії України необхідно для початку перейти до більш простої схеми функціонування – моделі оптової конкуренції. Вона передбачає можливість для постачальників електроенергії купувати її у будь-якого виробника, на власний вибір. Крім того, вони будуть мати вільний доступ до ліній електропередач, а також кожен постачальник буде мати власну ліцензійну територію, на якій буде здійснювати свою діяльність.

Для того, щоб знизити залежність пропозиції на ринку електроенергії від рівня технологічної та ресурсної складових енергетичної безпеки необхідно забезпечити доступ енергетичних підприємств до різних джерел інвестиційних ресурсів, де не тільки держава може виступати інвестором енергетичних підприємств. Потенціал інвестування як приватними компаніями, так і за допомогою залучення різних фінансових інструментів величезний. Розробка стратегій інвестування в даному сегменті допоможе усунути недоліки пропонованої моделі ринку.

Україна, на шляху загальних реформ і, зокрема, перетворень в енергетичній галузі, повинна використовувати досвід розвинутих країн світу, які вже опинилися на вищому щаблі розвитку. Особливу увагу необхідно звернути на організацію нового конкурентного ринку електроенергії, модернізацію електромереж, в тому числі і міждержавних мереж для забезпечення експорту української електроенергії, надання їм нової якості.
1. Національна безпека і оборона, №6 (135). – 2012. – Український центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – С. 17.

2. Офіційний веб-сайт Міністерства енергетики та вугільної промисловості України. – 2013. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/index.


Мотивація екологізації інноваційного розвитку
к.е.н., доц. Ілляшенко Н.С., студент Руденко Р.М.

Сумський державний університет (Україна)
Ми живемо у ХХІ столітті. Цей час характеризується швидким розвитком інформаційних технологій, Інтернет мережі, комп’ютерних систем та інноваційних розробок. Такі прогресивні зміни вплинули на усі сфери життя, зокрема і на управління та мотивацію персоналу. Виробнича діяльність людини безпосередньо впливає на навколишнє середовище, і досить часто вона має згубний характер з екологічної точки зору. Таким чином, мотивація екологізації економіки – це головний напрям діяльності держави та її економіко-екологічної політики на сучасному етапі розвитку.

Україна належить до екологічно забруднених країн, причому значні її території (Чорнобильська зона) взагалі непридатні для проживання і ведення господарства. Техногенно забрудненими вважаються такі регіони, як Донбас, Придніпров'я, Одеса, частково – Прикарпаття.

Велика кількість сучасних вітчизняних промислових виробництв утворює значні відходи. Щорічно на промислових підприємствах, у житловому фонді міст і містечок нагромаджується до двох мільярдів тонн відходів виробництва і життєдіяльності, що значною мірою погіршує екологічний стан цих територій (рис. 1).

Для підвищення рівня мотивації впровадження екологічних технологій необхідно:



  • розширювати застосування інструментів державного позитивного мотивування, що забезпечить підвищення рівня екологічності економічної діяльності;

  • розширювати застосування інструментів державного негативного мотивування (збільшувати ставки та перелік екологічних податків тощо).

Зрозуміло, що підприємства, які дбають про збереження навколишнього природного середовища і користуються репутацією екологічно чистих виробництв, мають більше шансів залучати висококваліфікованих робітників, потенційних інвесторів, активніше діяти на ринках збуту своєї продукції, що, безперечно, сприяє їх економічному піднесенню.

Рис.1. Показники ІЗА по містах України у 2012 році.


Важливим напрямом екологічної політики в Україні має бути застосування економічних механізмів у раціональному природокористуванні. Звичайно ж, примусити виконувати вимоги природоохоронного законодавства можна, застосовуючи штрафні санкції у разі його порушення, але за сучасного стану нашої економіки доцільніше було б вдатися до заходів стимулюючого характеру. Це такі, як пільгове кредитування та оподаткування, різні форми заохочення, субсидії, компенсації тощо.

Технічне переозброєння функціонуючих виробництв у поєднанні із системою економічних інструментів може принести позитивні еколого-економічні результати. Сьогодні матеріально-фінансові ресурси слід спрямовувати передусім на розробку й освоєння ресурсоощадних технологій, безвідхідних, екологічно чистих виробництв.

Сталий розвиток є можливим при одночасному створенні мотивації інноваційного розвитку підприємств і мотивації його екологізації. У протилежному випадку в разі недостатньої мотивації інноваційного розвитку будемо мати системний відрив від розвинутих країн, що, до речі, поступово призведе до подальшої деградації довкілля країни внаслідок старіння технологій, устаткування тощо.

Отже, екологізація інноваційного розвитку є важливою сходинкою у досягненні сталого розвитку економіки. Можливість її здійснення залежить, по-перше, від реальних можливостей екологізації, обмежених рівнем наукових досягнень в кожній окремій галузі господарської діяльності, по-друге, від рівня мотивації впровадження екологічних інновацій суб’єктами господарювання. Створення мотивації екологізації суспільного розвитку пов’язане із значними витратами, ефективність здійснення яких окреслюється певним потенціалом мотивування, оцінці якого майже не приділяють уваги українські та зарубіжні дослідники.




Каталог: bitstream -> 123456789 -> 36795
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
36795 -> І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка