І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ



Сторінка7/22
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,4 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22

ЛОГІСТИЧНИЙ ПІДХІД В УПРАВЛІННІ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ
д.е.н., професор Мішенін Є. В., к.е.н. Коблянська І.І.

Сумський національний аграрний університет (Україна)
Наявні диспропорції соціально-економічного розвитку регіонів України, що є фактором зростання соціального напруження, свідчать про необхідність удосконалення існуючих механізмів державної регіональної політики на інноваційних засадах, зокрема, на основі принципів логістики.

Маючи універсальний характер, концепція логістики сьогодні виступає науковим підґрунтям для інноваційної зміни практики управління у сферах регулювання туристичної діяльності, природокористування та поводження з відходами, управління системами життєзабезпечення міських територій та ін. Потокові процеси ресурсокористування у межах регіональних економічних систем не стали винятком та є об’єктом дослідження регіональної логістики. Втім, особливості реалізації механізмів логістичного управління ресурсами у регіональному вимірі з позицій практичної реалізації принципів сталого, екологобезпечного розвитку територій все ще залишаються мало дослідженими

Узагальнено, сталий розвиток регіону являє собою економічно, соціально та екологічно збалансований розвиток окремих територій та розташованих на них населених пунктів, спрямований на узгоджене формування їх економічної, соціальної та екологічної складових на основі раціонального використання всіх видів ресурсів (природних, трудових, науково-технічних, інформаційних та ін.).

З позицій теорії логістики проблема забезпечення сталого розвитку регіону може бути представлена як задача з оптимізації потокових процесів ресурсокористування у просторі та часі, що має на меті збалансування процесів відтворення та споживання ресурсів у соціо-еколого-економічній системі.

Логістизація суспільно-економічних відносин на регіональному рівні дозволяє з інноваційних позицій забезпечити вирішення таких ключових завдань регіонального управління:


  • формування оптимальної структури суспільного виробництва;

  • повне задоволення потреб населення у матеріальних благах та послугах належної якості;

  • раціональне використання природних ресурсів та неперевищення допустимих меж впливу на об’єкти навколишнього природного середовища;

  • розвиток виробничої та соціальної інфраструктури тощо.

Практична реалізація принципів логістичного підходу в управлінні сталим розвитком регіону зумовлює необхідність формування регіональної логістичної системи.

Регіональна логістична система повинна охоплювати підприємства виробничої та невиробничої сфер, організації та установи, взаємопов’язані у процесі прийняття рішень про напрями та способи використання елементів ресурсопотоку, а також містити систему інформаційного забезпечення та інфраструктурні об’єкти. За своїм змістом це – організаційно-економічний механізм координації функцій з управління ресурсопотоком. При цьому реалізація базових функцій логістичного управління повинна здійснюватись суб’єктами владних повноважень на місцях (на рівні області), відповідальними за реалізацію функцій державної регіональної політики.

Логістичне управління ресурсокористуванням повинно забезпечити підвищення комплексної ефективності функціонування регіону як господарського комплексу за умови дотримання вимог екологічної безпеки. Критерієм оптимізації потокових процесів на регіональному рівні має бути мінімум логістичних витрат, пов’язаних із рухом ресурсно-енергетичного, фінансового та інформаційного потоків, що додатково враховують суспільні втрати від нераціонального використання ресурсів. Відповідно, організаційно-економічний механізм логістичного управління ресурсокористуванням у регіональному вимірі передбачає, перш за все, належну вартісну оцінку наявного природно-ресурсного потенціалу, а також адекватні оцінки екодеструктивного впливу господарської діяльності, розробку ефективних інструментів узгодження економічних, екологічних та соціальних інтересів господарювання та вирішення існуючих протиріч.

Отже, застосування логістичного інструментарію в регулюванні процесів ресурсокористування на регіональному рівні дозволяє сформувати ефективний мотивований підхід до вирішення завдань забезпечення сталого розвитку регіону у існуючих організаційно-економічних та техніко-технологічних умовах.




  1. Ларіна Р. Р. Теоретико-методологічні основи формування регіональних логістичних систем : дис. на здобуття наук. ступеня доктора економ. наук : 08.10.01 / Рена Рінатівна Ларіна. – Донецьк, 2005. – 490 с.

  2. Екологоорієнтоване логістичне управління виробництвом : монографія / [Є. В. Мішенін, І. І. Коблянська, Т. В. Устік, І. Є. Ярова] ; за наук. ред. д.е.н., проф. Є. В. Мішеніна– Суми : ТОВ «ТД «Папірус», 2013. – 260 с.


ЭКОНОМИЧЕСКОЕ СТИМУЛИРОВАНИЕ ПРИРОДОПОЛЬЗОВАНИЯ
аспирантка Никола С.О.

Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова (Украина)
Существенное значение для обеспечения экологической безопасности, рационального природопользования и охраны природной среды имеет экономическое стимулирование. Без него выполнение планов и программ в области экологии и рационального природопользования может быть весьма затруднено.

Регулирование охраны среды в странах Запада сопровождается и подкрепляется системой экономического стимулирования. Известно, что механизм экономического стимулирования в этих странах отрабатывается, по сути, с начала века, и те модели, которые существуют в США, Японии, Западной Европе, – это результат многолетних поисков. Анализ их опыта необходим для выявления некоторых общих закономерностей, конкретных подходов к оптимизации природопользования и оценки их эффективности.

На Западе применяются две разновидности экономических методов регулирования природопользования – ценовое регулирование и собственно рыночные механизмы.

В ведущих странах Запада основные инструменты ценового регулирования природопользования представлены следующим образом:

Платежи за загрязнение окружающей среды – это выплата предприятиями-природопользователями определенных сумм в государственный бюджет за сброс сточных вод в водоемы, выбросы в атмосферу, складирование твердых отходов (загрязнение воздуха – Франция, Япония; воды – Австрия, Италия, Нидерланды, Германия, Франция; твёрдыми отходами – Австрия, Бельгия, Нидерланды, США; шумом – Австрия, Великобритания, Германия, Нидерланды, США, Франция, Япония) [3, c. 190].

Платежи за пользование муниципальными очистными сооружениями –плата за услуги местных органов власти (во многих странах этот вид платежей учитывается в тарифах за муниципальные услуги).

Ресурсные платежи – плата за право пользования природными ресурсами, их воспроизводство и охрану (Бельгия, Великобритания, Италия, Канада, Нидерланды, США, Финляндия, Франция, Германия, Швеция, Япония).

Экологический налог в ценах на продукцию – надбавка к цене продукции, производство которой или дальнейшее использование отрицательно влияет на окружающую среду (Великобритания, Италия, Нидерланды, США, Финляндия, Франция, Германия, Швеция, Норвегия, Дания).

Дифференциация налогов на прибыль - применение льготных налогов для предприятий, выпускающих экологически чистую продукцию (Великобритания, Нидерланды, Финляндия, Германия, Швеция, Дания, Норвегия).

Субсидии – государственная помощь природопользователям в проведении природоохранных мероприятий: гранты, налоговые льготы, мягкие ссуды (Бельгия, США, Нидерланды, Финляндия, Франция, Канада, Германия, Швеция, Япония).

Экологическое страхование – это страховые взносы предприятий за нанесение экономического ущерба другим производителям и частным лицам по причине аварийных и внезапных загрязнений окружающей среды (Бельгия, Великобритания, Италия, Нидерланды, США, Франция, Швеция, Япония, Австрия, Норвегия, Дания).

В целом в развитых странах мира находят применение более 150 различных методов экономического стимулирования, из которых свыше 50% составляют различные платежи, около 30% – субсидии, 20% приходится на другие виды экономических стимулов [3, c. 192].

В Российской Федерации основные виды экономического стимулирования предусмотрены Законом РФ "Об охране окружающей природной среды". К ним относятся льготное налогообложение и кредитование предприятий, установление повышенных норм амортизации основных производственных природоохранных фондов, применение поощрительных цен и надбавок на экологически чистую продукцию [2, c. 234].
1. Орлов А. И. Проблемы управления экологической безопасностью: учеб. пособие / А. И. Орлов. – 2 изд., перераб. и доп. – М. : Институт высоких статистических технологий и эконометрики, 2002. – C. 238-242.

2. Винокуров А. Ю. Экологическое право: учеб. / А. Ю. Винокуров; под ред. Ю. Е. Винокурова. – М. : МГУ, 2009. – C. 233-235.

3. Шимова О. С. Экология и экономика природопользования: учеб. / О. С. Шимова, Н. К. Соколовский. – 2 изд., перераб. и доп. – Мн. : БГЭУ, 2002. – С. 189-194.
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ СЕЛА
старший викладач Сухоставець А.І.

Сумський національний аграрний університет (Україна)
Створення високоефективної соціально-спрямованої ринкової економіки на сучасному етапі розвитку України набуває важливого значення. Загальновизнаним є той факт, що підприємництво відіграє важливу роль у процесі формування ринкових відносин, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку як регіону, так і держави в цілому. Тому, визначальним напрямком соціально-економічного розвитку сільських територій є формування мотиваційних механізмів стимулювання ефективного функціонування і розвитку існуючих підприємницьких структур та створення сприятливого середовища для розвитку нових.

Підприємництво протягом останніх десятиріч постійно привертає до себе увагу у всьому світі. Це багатогранне соціально економічне явище, де кожен з безпосередніх учасників має можливість знайти свої місце, а зовнішні учасники процесу отримати позитивні результати: держава економічне зростання, збільшення ВВП та числа робочих місць, місцева влада податки і голоси на виборах, економічні партнери гнучких та динамічних партнерів з низькими накладними видатками.

На світовому рівні підприємництво є інструментом участі мільйонів людей як в економічному житті власних країн, так і в міжнародному розподілі праці, є засобом існування та стимулом до самовдосконалення.

Сутність підприємництва у соціальній сфері села з точки зору економічної теорії, це вид підприємницької діяльності який виражає відносини власності між його суб’єктами з приводу виробництва, розподілу і привласнення послуг соціальної сфери на сільських територіях.

До основних передумов розвитку підприємництва у соціальній сфері села можна відвести:

– зменшення обсягу послуг та погіршення їх якості, що надаються закладами соціальної сфери села у зв’язку із зменшенням розміру фінансування з бюджету в соціальну сферу;

– удосконалення правової бази для ведення підприємницької діяльності;

– трансформація відносин власності при зміні економічної системи з командно–адміністративної до ринкової;

– поява попиту на певні види послуг закладів соціальної сфери, що раніше не надавалися або надавалися безкоштовно;

– формування сприятливого інституційного середовища для здійснення підприємницької діяльності.

Важливість забезпечення сільського населення доступними та якісними послугами соціальної сфери та особливості розвитку підприємництва на сільських територіях потребують особливої уваги боку держави.

Формування стратегії передбачає здійснення аналітичного аналізу, визначення цілей (включаючи комплексний розвиток підприємництва, території та громади), заходів, інструментів й умов їх реалізації. Впровадження стратегії передбачає дії, спрямовані на реалізацію цілей і завдань (при використанні певних інструментів), передбачених у стратегічному плані, а також їх перевірку та актуалізацію. В основі цих ґрунтовно розроблених документів – низка сучасних ідей, головна мета яких – створити громадянам безпечні, здорові й гідні умови проживання та отримання відповідних доходів. Безумовно, що їх виконання залежить від розвитку бізнесу та його діяльності.

До формування стратегії необхідно долучати широкі верстви населення (керівників аграрних підприємств, служителів культу та інших впливових осіб, бізнесменів, представників громадських організацій, населення тощо), що уможливлює отримання пропозицій цілей і завдань від усіх зацікавлених, а також схвалення всіма членами громади прийнятих рішень і дій

Стратегія розвитку підприємництва повинна ґрунтуватися з урахуванням взаємозв’язку зі стратегіями:



  • соціально-економічного розвитку держави (економічна політика, соціальна політика, регіональна, аграрна та екологічна політика);

  • розвитку області;

  • розвитку сільських територій;

  • соціально-економічного розвитку села.

Реалізація заходів щодо розвитку підприємницької діяльності в соціальній сфері села буде сприяти:

– покращенню соціально-економічних умов життя на селі;

– скороченню рівня бідності на селі, отримання додаткових доходів;

– модернізації та диверсифікація соціально-економічної бази села;

– покращенню демографічної ситуації.

Життєво важливу роль в підтримці підприємництва в соціальній сфері села повинно відводитися місцевим органам влади, тому, швидше за все, воно буде розвиватися в тих сільських районах, де існують два підходи до розвитку "від низу до верху" і зверху "вниз", які доповнюють один одного.


Показники оптимізації бізнес-процесів при проведенні реінжинірингу виробництва
доц. Таранюк Л.М., студент Казбан Д.Ю., студент Бавикіна А.Ю.

Сумський державний університет (Україна)
В сучасних умовах функціонування промислових підприємств в умовах економічної та політичної кризи в країні досить важливим і першорядним є вирішення завдань оптимізації бізнес-процесів господарської діяльності. Тому задля підвищення ефективності господарських процесів на виробництві дане питання є вкрай актуальним. На підставі дослідженого зарубіжного та вітчизняного досвіду оптимізації бізнес-процесів при проведенні їх реінжинірингу авторами запропоновано систематизація процесу оптимізації внутрішніх бізнес-процесів на промисловому підприємстві за наступними ознаками.

Дані ознаки будуть включати наступні групи показників, за допомогою аналізу яких можна проводити моніторинг ефективності оптимізації бізнес-процесів, а саме:



  • показники результативності бізнес-процесу;

  • показники вартості бізнес-процесу;

  • показники часу бізнес-процесу;

  • показники якості бізнес-процесу;

  • показники фрагментації бізнес-процесу [1];

  • показники обіговості бізнес-процесу;

  • показники консолідації бізнес-процесу;

До групи показників результативності бізнес-процесу при їх оптимізації, автор дисертаційного дослідження пропонує навести наступні:

  • обсяг виробленої та реалізованої продукції промисловим підприємством;

  • рівень плинності кадрів на підприємстві;

  • обсяг технологічних процесів при виробництві виробів.

До показників вартості бізнес-процесу при його оптимізації автор дисертаційного дослідження пропонує віднести:

  • вартість виробленої готової продукції підприємства;

  • вартість матеріалів, сировини, комплектуючих, виробів по кооперації;

  • вартість трудових ресурсів, які задіяні в виробництві промислової продукції;

  • операційні витрати бізнес-процесів;

  • вартість нематеріальних активів при перепроектуванні бізнес-процесів;

  • вартість нерухомого майна при перепроектуванні бізнес-процесів;

  • вартість цінних паперів.

До показників часу бізнес-процесу при його оптимізації автор дисертаційного дослідження пропонує віднести:

  • час на обробку замовлення на виготовлення готової продукції;

  • час на обробку технологічного завдання на виробничої ділянки;

  • час на документування бізнес-процесів;

  • час на виготовлення готового виробу на виробництві;

  • час обертання обігових коштів пісоя перепроектування бізнес-процесів підприємства.

До показників якості бізнес-процесу при його оптимізації автор дисертаційного дослідження пропонує віднести:

  • якість готових виробів;

  • відповідність технологічних процесів на виробництві стандартам якості ІSO;

  • якість матеріалів, комплектуючих, виробів по кооперації;

  • кваліфікація трудових ресурсів реалізації бізнес-процесів.

До показників фрагментації бізнес-процесу при його оптимізації автор дисертаційного дослідження пропонує віднести:

  • організаціне забезпечення бізнес-процесу;

  • складність маршрутизації бізнес-процесу;

  • ієрархічність бізнес-процесів;

До показників обіговості бізнес-процесу при його оптимізації автор дисертаційного дослідження пропонує віднести:

  • час обороту бізнес-процесу;

  • обіговість бізнес-процесу;

  • виробничі, транспортні, страхові запаси при реалізації бізнес-процесу;

До показників консолідації бізнес-процесу при його оптимізації автор дисертаційного дослідження пропонує віднести:

  • реакція постачальників, замовників, державних органів управління на перепроектування бізнес-процесів;

  • капіталізація підприємства після перепроектування бізнес-процесів;

  • ринкова ціна цінних паперів підприємства;

  • рейтинг підприємства на фондовому ринку.

1. Горлачук В.В. Базові показники, цілі та критерії оптимізації бізнес-процесів. / В.В. Горлачук, І.Г. Яненкова / Економіка підприємства –К. : 2013 – 459 с.
GREEN KNESSET THE ISRAELI PARLIAMENT IN AN ERA OF SUSTAINABILITY
Green Knesset Spokesperson Chayen S.

The Knesset (The Israeli Parliament) (Israel)
There is no doubt that the world is going into an era of sustainability. However, only few parliaments have taken this seriously and relatively little has been done in the field of sustainability in parliaments throughout the world.

On January 1st, 2014, the Knesset, the Israeli Parliament, inaugurated the Green Knesset project. This project is the first part of a holistic plan which will take the Knesset into an era of sustainability. During the next two years, i.e.2014-2015 the Knesset will implement 13 different projects, mainly dealing with energy and water conservations. The Knesset will invest in these projects 7 million NIS. The approximate annual saving will be 1.5 million NIS and the average return will occur after 5 years. These projects include:



  • Installation of software that shuts down approximately 1,200 computers at the end of the work day.

  • Installation of sensors in every building of the Knesset which automatically turn off the heating, air conditioning, and lighting in unoccupied rooms.

  • Changing the lighting in the parking facility – replacing the T8 fluorescent lamps with LED lighting.

  • Changing bulbs throughout the building – replacing dichroic halogen bulbs with LEDs, and replacing T8 fluorescent lamps with T5 lamps.

  • Installation of a 4,650 square meter photo-voltaic solar array – the biggest ever installed in parliaments.

  • Replacement of old toilet tanks with water saving dual-flush tanks.

  • Reuse of air conditioning condensation water – some 4,000 cubic meters – for irrigation.

  • A survey to examine the Knesset’s existing irrigation system and develop a new irrigation plan, with the goal of saving 20% of the 20,000 cubic meters used per year – the amount used by the Knesset for irrigation today.

  • Looking into the use of air from outside to help regulate the temperature of the server room, and installing variable refrigerant flow air conditioners which adjust according to the heat.

  • Replacing some 50 old air conditioners with new units that are more energy efficient (Inverter technology)

  • Setting the desired temperature dynamically for the cold water system, and changing the control software of the air conditioning system so that there will be a link between the temperature outside and the desired temperature inside.

  • A survey to examine the efficiency of the heat pumps and the feasibility of replacing them with more efficient pumps.

  • Installation of a unit in the energy center to supply cold water to the air conditioning system; the energy center produces the majority of energy required to heat and cool the Knesset.

  • Using the heat emissions of the water cooling unit to heat the water for everyday use.

In addition to these projects, further targets were established for this phase. These include waste reduction, combining the bird research station of the Society for the Protection of Nature in Israel with the paths for touring the Knesset, and more. One of the main goals of the Green Knesset project is to change the organizational culture of the Knesset workers so that they become more familiar with the philosophy of sustainability.

Since January the Knesset has advanced various programs and has taken action to increase awareness and plan the next stages of the venture. Following is an overview of the activities:

1. A series of sustainability training sessions for Knesset staff.

2. Charging stations for electric cars have been installed.

3. The tender for the solar photovoltaic field has been launched.

4. Serving water in pitchers at committee hearings. The Knesset has changed over to serving water in pitchers during committee hearings and at events. The serving of water in pitchers is set to replace the distribution of bottles of mineral water which has taken place until now at committee hearings. The Knesset has consumed 60,000 bottles of mineral water a year for use in committees, at a cost of NIS 500,000. Serving water in pitchers will therefore save the Knesset NIS 500,000 a year and also reduce the volume of plastic waste by 30 cubic meters.

5. Knesset Trail. The new Knesset Trail – a walking trail combining urban nature and history – was inaugurated.

6. Dual-flush toilets in bathroom stalls. Forty-eight old toilets located in Knesset members’ offices have been replaced. The new toilets are dual-flush, conserving water (3 liters for a half-flush and 6 liters for a full flush).

7. Replacing air conditioners. We have begun the process of replacing less energy-efficient air conditioners with more energy-efficient units; to begin with, old units are being replaced with new “inverter” air conditioners.

8. Recycled paper. At the beginning of the forthcoming Summer Session, 80% of the paper used in the Knesset will be recycled paper.

9. Energy efficiency projects. a. A planning process has been initiated to install a cold water supply unit in the energy center – the goal being to heat water for consumption in the building by way of the heat emissions; b. A process has been initiated for planning the installation of sensors to automatically turn off lights and air conditioners; c. Replacement of PL lighting for LED – the lights of the Government floor of the Knesset have all been replaced. d. A pilot of automatic turn-off of computers has been launched.

10. Detailed gardening program. Renowned architectural landscapist Anat Sadeh has been chosen to lead the planning of the Knesset gardens, and she will integrate sustainable thinking into her work. The planning of the garden will also involve an irrigation consultant who will adapt the irrigation to the vegetation and thus save more water. In this process the Knesset hopes to cut some 20% of its water consumption.

12. Visitors Center launching a green tour. The Visitors Center has launched a “green tour” for various groups of visitors.

13. Advocacy and media. The Knesset’s Communications and Public Relations Division has invested significant effort in exposing the public to the Green Knesset program through various media.

14. Knesset Secretary promotes saving paper. Various documents will no longer be printed and rather will be sent by email thus saving the Knesset between 40 and 50 thousand pages every year.

At present, the Green Forum of the Knesset, a voluntary body of Knesset Workers who are experts in various fields of sustainability, is planning the next stage of the Green Knesset project which will include additional fields of environmental sustainability such as: waste treatment, environmental management, transportation, green building and retrofit etc.


ПОСЛІДОВНІСТЬ ТА ЕТАПИ ОЦІНКИ РІВНЯ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
аспірант Шевлюга О.Г.

Сумський державний університет (Україна)

Однією з актуальних сучасних проблем вітчизняної промисловості є досить високій рівень зносу, фізичної та моральної застарілості основних засобів, техніки, технологій, обладнання та інших активів. За офіційними даними Державного комітету статистики більше 70% основних засобів усіх підприємств країни є застарілими. Так, рівень спрацювання техніки, обладнання, транспортних засобів і інших активів станом на 2012-13 рр. становить 80-90%. Шлях техніко-технологічного розвитку через оновлення технологій виробництва чи матеріально-технічної бази, відкриває нові перспективні напрями для підприємств, сприяє підвищенню ефективності їх функціонування та дозволяє виходити на нові ринки.

В сучасних умовах розвитку промислові підприємства опинилися в ситуації, коли стає гострою проблема ефективності стратегічного управління, спровокована саме застарілістю техніки і технологій, обмеженістю інвестиційних коштів тощо. Недосконалість управлінських рішень у процесах аналізу поточної ситуації та планування на перспективу, приводить лише до часткового покращання промислового виробництва. Всі потенційні можливості підприємства залишаються незадіяними.

Таким чином, актуальним завданням, що постає перед керівництвом підприємства є управління техніко-технологічним розвитком промислового підприємства, яке спрямоване на ефективне використання існуючого обладнання та технологій, та їх удосконалення на інноваційній основі. Такий методичний підхід дозволить підприємству вийти на якісно новий рівень або вийти на нові ринки шляхом модернізації обладнання та використання нових прогресивних або удосконалення існуючих технологій.

Удосконалення існуючих та використання принципово нових техніки і технологій досягається шляхом техніко-технологічного розвитку. Його кількісна оцінка здійснюється з метою визначення рівня техніко-технологічного розвитку промислового підприємства на певний момент часу.

Для оцінки рівня ТТР аналізуються його технічна та технологічна складові. Кожна із складових ґрунтується на певній кількості часткових показників, які об’єднуються в інтегральні показники з урахуванням відносної ваги значущості.

Оцінка поточного рівня техніко-технологічного розвитку промислового підприємства здійснюється за певною послідовністю, яка включає до себе п’ять основних етапів.

1. Визначення інтегрального показника оцінки рівня ТТР підприємства за технічною складовою. До складу етапу відносяться:



  • вибір, обґрунтування та розрахунок часткових показників оцінки технічної складової ТТР промислового підприємства за трьома групами (показники оцінки забезпечення підприємства основними фондами, показники оцінки стану основних фондів, показники оцінки ефективності використання основних фондів);

  • розрахунок коефіцієнтів відносної ваги значущості часткових показників оцінки технічної складової ТТР за трьома групами за допомогою експертних оцінок;

  • розрахунок групових показників оцінки технічної складової ТТР промислового підприємства;

  • побудова інтегрального показника оцінки технічної складової ТТР промислового підприємства;

  • визначення рівня інтегрального показника оцінки технічної складової ТТР промислового підприємства на основі інтервальної шкали його значень.

2. Визначення інтегрального показника оцінки рівня ТТР промислового підприємства за технологічною складовою. До складу етапу відносяться:

  • вибір, обґрунтування та розрахунок часткових показників оцінки технологічної складової ТТР промислового підприємства;

  • розрахунок коефіцієнтів відносної ваги значущості часткових показників оцінки технологічної складової ТТР за допомогою експертних оцінок;

  • розрахунок інтегрального показника оцінки технологічної складової ТТР промислового підприємства;

  • визначення рівня інтегрального показника оцінки технологічної складової ТТР промислового підприємства на основі інтервальної шкали його значень.

3. Побудова матриці оцінки рівня ТТР за технічною та технологічною складовими.

4. Позиціонування підприємства у матриці оцінки рівня ТТР промислового підприємства відповідно до рівнів інтегральних оцінок за технічною та технологічною складовими.

5. Прийняття стратегічних управлінських рішень на основі проведених розрахунків.

Проаналізувавши стан матеріально-технічної бази та рівень прогресивності використовуваних технологій, необхідною умовою є відмова від тієї техніки та технологій, які є застарілими або ефективність їх використання є низькою. Запропонований підхід дозволить керівництву підприємства кількісно оцінити рівень техніко-технологічного розвитку на певний момент часу, позиціонувати підприємство у матриці, яка ґрунтується на інтегральних показниках за його технічною та технологічною.


Каталог: bitstream -> 123456789 -> 36795
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"
36795 -> І. М. Лицур д-р екон наук, старш наук співроб., провідний науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку Державна установа Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Н


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка