І. О. Кочергін кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 с




Сторінка1/10
Дата конвертації20.01.2017
Розмір3,25 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

УДК 821.161.2-05

ББК 83.3 (4 УКР = уКР)-8

А16


ISBN 978-966-8246-92-4

Р е ц е н з е н т :

І.О. Кочергін - кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та політичної теорії Національного гірничого університету

Друкується за рішенням Науково-методичної ради Дніпропетров­ського історичного музею від 12 січня 2009 р., протокол № 2.

Абросимова С. В., Парамонов А. Ф.

Дмитро Яворницький та його родовід. - Харків: Харківський приват­ний музей міської садиби, 2009. - 112 с.

В книзі на значному масиві архівних матеріалів, що вперше вво­дяться до наукового обігу, реконструйовано родовід українського вчено-го-енциклопедиста, видатного дослідника історії запорозького козацтва, фундатора Дніпропетровського історичного музею академіка Дмитра Іва­новича Яворницького (1855 - 1940). Репрезентовані в книзі документи є цінним джерелом для висвітлення маловідомих чи зовсім невідомих ас­пектів в біографії Д. Яворницького, передусім його походження, родинно­го контексту, стосунків вченого з батьками та іншими родичами, впливу цих стосунків на життя та творчість вченого.

Книга пропонується широкому читацькому загалові, усім, хто ці­кавиться історією та культурою України, генеалогією та біографістикою.

© Абросимова В. Л., Парамонов А. Ф., 2009 © Інститут Україніки, 2009

© Харківський приватний музей міської садиби, 2009

Зміст

Передмова 5



Біографія Д. Яворницького в родинному

та дружньому контекстах 7

Істория роду Яворницьких 65

Іменний покажчик 95

Географічний покажчик 105
Передмова

Мабуть, не буде великим перебільшенням сказати, що люди­на насамперед є об'єктом, який складає інтерес історичної науки. В.О. Ключевський писав: «Є імена, які вже втратили хронологіч­не значення, виступили за межі часу, коли жили їх носії. Це тому, що справа, яку зробила така людина, за своїм значенням так далеко виходила за межі свого століття, своїм благотворним впливом так гли­боко захопила життя подальших поколінь, що з постаті, яка її зроби­ла, у свідомості цих поколінь поступово спадало все тимчасове і міс­цеве, і вона з історичного діяча перетворилася в народну ідею, а сама справа її з історичного факту стала практичною заповіддю, запові­том, тим, що ми звикли називати ідеалом». До таких постатей нашої історії можна віднести Д.І. Яворницького, який був людиною надзви­чайно різнобічних інтересів, ініціативним і невтомним трудівником, вченим-подвижником. З його ім'ям, перш за все пов'язана багаторічна праця із збирання, дослідження й популяризації історії запорізького козацтва. Усе, що вийшло з-під його пера, позначене особливою лю­бов'ю до історії Запорожжя. Його дослідження ґрунтувались на комп­лексному вивченні того чи іншого явища. Свої історичні дослідження він робив на базі узагальнення археологічних, етнографічних, фоль­клористичних, мовознавчих пошуків і знахідок.

Вагомий внесок зробив вчений у становлення історичного крає­знавства. Як збирач і колекціонер старожитностей, архівних джерел, Яворницький був одним з перших в Україні організаторів музейної та архівної справ.

Окремою яскравою сторінкою творчої біографії вченого є його етнографічна та фольклористична діяльність. Всебічно вивчаючи життя й побут українського народу, Яворницький виявив великий інтерес до народного мистецтва, зокрема народного живопису й ви­шивки, кобзарства.

Його творче кредо яскраво відбилося у його ж словах: «Пра­цюй, працюй, не вдивляючись уперед й не озираючись назад; працюй, не чекаючи нізвідки і ні від кого ні нагороди, ні подяки; працюй, доки служать тобі руки і доки б'ється живе серце у твоїх грудях; працюй на користь твого народу і на пожиток Батьківщи­ни, яка тобі дорога».

Книга, яка пропонується Вашій увазі це спільний проект му­зейних співробітників, Парамонова А.Ф., людини, що закохана в історію, МГО «Інститут україніки», Державного архіву Харків­ської області.

Дослідження родоводу Яворницького - це цікавий напрям в дослідженнях персонологічного характеру, дає можливість по­глибити наше розуміння його коріння, вплив попередніх поколінь на формування особистості вченого, родинних зв'язків, «пожвави­ти», «олюднити» біографію Дмитра Івановича.

Капустіна Н.І.

Директор Дніпропетровського історичного музею

ім. Д.І. Яворницького Заслужений працівник культури України

С. В. Абросимова

БІОГРАФІЯ Д. ЯВОРНИЦЬКОГО В РОДИННОМУ ТА ДРУЖНЬОМУ КОНТЕКСТАХ

Ім'я академіка Дмитра Івановича Яворницького сьогодні є одним з найвідоміших і найпопулярніших в Україні. Широкій громадськос­ті він відомий передусім як видатний дослідник історії запорозького козацтва і фундатор Дніпропетровського історичного музею. Вченого по праву вважають «енциклопедистом козаччини», «Нестором» За­порозької Січі, неперевершеним збирачем пам'яток старовини. Ши­рочінь наукових зацікавлень Д. Яворницького яскраво демонструє його творча спадщина, що нараховує понад 200 опублікованих праць з історії, археології, метнографії, фольклору, лексикографії, джере­лознавства, археографії, архівної та музейної справи, спеціальних історичних дисциплін, а також художні твори (прозові й поетичні). Великий масив його доробку ще чекає на публікацію.

Д. Яворницькому належить пріоритет у створенні комплексно­го фундаментального дослідження з історії запорозького козацтва. Зібрані й збережені вченим різноманітні колекції є цінним джере­лом у царині гуманітарних наук. Своєю викладацькою, лекційною та екскурсійною діяльністю вчений вельми прислужився справі популяризації історичних знань, пробудженню патріотичних по­чуттів, національної самосвідомості українського народу. Учений-патріот завжди перебував у гущині громадського життя України, брав активну участь в просвітянському русу, в діяльності різних культурно-освітніх, наукових, благодійницьких товариств, підтри­мував широкі творчі й дружні стосунки з багатьма вітчизняними та іноземними діячами.

За своє тривале життя Д. Яворницький зазнав зльотів і па­дінь, радість творчого натхнення і наукових здобутків, обвинува­чень та переслідувань з боку царату і більшовицької тоталітарної системи, матеріальної скрути, моральних та фізичних страждань.

В науці, в дослідницькій роботі бачив він сенс свого життя. Акаде­мік Д. Яворницький до останнього зостався вірним девізові: «Пра­цюй доти, доки б'ється серце!»

Дослідження творчості Д. Яворницького розпочалося ще за його життя. Це були рецензії на його твори в науковій періодиці, ювілейні статті з нагоди 30-річчя науково-педагогічної діяльності (1913 р.) і 70-річчя від дня народження (1925 р.). Проте з моменту обвину­вачення Д. Яворницького в «українському буржуазному націоналіз­мі» і «контрреволюційній діяльності» й вигнання вченого у серпні 1933 р. з музею, його ім'я було в опалі, книги не перевидавалися, нові твори не публікувалися (за мізерним винятком), життєвий і творчий шлях не досліджувалися. Лише у період короткочасної «відлиги» 1960-х рр. побачили світло декілька видань, присвячених Д. Яворницькому. Відзначимо ґрунтовні дослідження І. М. Гапусен-ка1, І.М. Шаповала2 й особливо М. М. Олійник-Шубравської - авто­ра багатьох статей і першої фундаментальної монографії, присвяче­ної дослідженню життя та творчої спадщини видатного історика3. Із закінченням «відлиги» Д. Яворницький знову «опинився» під за­бороною. Лише із здобуттям Україною незалежності (1991 р.) ім'я і книги літописця козаччини повернулися до широкого читача, по­чалося активне дослідження його життя і творчої спадщини. Зна­чно активізувалися ці дослідження внаслідок проведення (на базі Дніпропетровського історичного музею) наукових конференцій, присвячених ювілеям Д. Яворницького4. Останнім часом здобули висвітлення різні аспекти наукової творчості вченого (історіографія, археологія, фольклористика, етнографія, мистецтвознавство, архе­ографія, джерелознавство, музеєзнавство, архівознавство, літерату­рознавство тощо)5. Введення до наукового обігу джерел особового походження (спогадів, щоденників, приватного листування) спри­яли дослідженню безпосередньо й біографії вченого6. Найменшого висвітлення поки що здобуло особисте життя Д. Яворницького. Цей аспект став предметом спеціально дослідження наукових співро­бітниць Дніпропетровського історичного музею І. М. Тимофеєвої7 та К. О. Тележняк8.

В розвідках І. О. Кочергіна, А.Ф. Парамонова, К. О. Тележняк, І.М. Тимофеєвої висвітлюється генеалогія родини Яворницьких9.



До останнього часу було відо­мо лише про молодше поко­ління Яворницьких, старша генерація залишалася не­відомою. На особливу увагу заслуговують дослідження А. Ф. Парамонова, внаслідок кропіткої евристичної праці котрого в Державному архіві Харківської області були ви­явлені унікальні документи, що дозволили певною мірою реконструювати генеалогічне древо родини Яворницьких. В цьому виданні А. Ф. Пара­монов репрезентує результати свого дослідження. У такий спосіб, вчені отримали неоці­ненні джерела для створення фундаментальної наукової бі­ографії видатного українсько­го історика. Це набуває акту­альності у світлі «нової біогра­фічної історії», що передбачає особливу увагу дослідників в тому числі й до таких фактів життя особистості, як-от походження (родовід), родина, родинні та дружні стосунки.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка