І. статичні деформації хребта розділ сколіоз 1Поняття про сколіоз 2 Класифікація сколіозів




Сторінка1/5
Дата конвертації02.01.2018
Розмір0,59 Mb.
  1   2   3   4   5


ЗМІСТ
ВСТУП

ГЛАВА І. СТАТИЧНІ ДЕФОРМАЦІЇ ХРЕБТА

Розділ 1. СКОЛІОЗ

1.1Поняття про сколіоз

1.2 Класифікація сколіозів

1.3 Клініко-рентгенологічна класифікація сколіозу по ступенях В.Д. Чакліна

1.4 Класифікація сколіозу за формою скривлення й ознаці складності

1.5 Класифікація Понсеті і Фрідмана

1.6 Лордоз

1.7 Кіфоз

Розділ 2. РЕАБІЛІТАЦІЯ ПРИ СТАТИЧНИХ ДЕФОРМАЦІЯХ ХРЕБТА

2.1 ФР при сколіозах

2.2 ЛФК

2.3 Лікувальне плавання



2.4 Рухливі ігри при порушеннях постави і сколіозі

2.5 Кінний спорт

2.6 ФР при порушенні постави

2.6.1 ЛФК

2.6.2Лікування положення

2.6.3 Гідрокінезотерапія

2.6.4 Механотерапія

2.6.5 Масаж

ГЛАВА ІІ. ВЛАСНА ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

Розділ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДДОСЛІДНИХ ХВОРИХ

Розділ 2. Методи проведення дослідження

2.1 Ціль дослідження

2.2 Математико-статичний метод обробки даних, отриманих в ході експерименту за Ст'юдентом

Розділ 3. Хід проведення дослідження

Розділ 4. ОЦІНКА ПРОВЕДЕНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

4.1 Статистичний аналіз результатів дослідження

4.2 Оцінювання результатів дослідження

ВИСНОВКИ


ДОДАТКИ

Список використаної літератури



Вступ
До статичних деформацій хребта відносять сколіози, лордози і кіфози.

Реабілітація хворих, що страждають сколіозом і порушенням постави, носить комплексний характер. Комплекс консервативного лікування цієї патології включає лікувальну гімнастику, масаж, лікувальне плавання, методи ортопедичної корекції, що щадить руховий режим, що забезпечує обмеження навантажень на хребет. При необхідності призначається традиційна терапія, медикаменти, дієта. Останнім часом з'явилися рекомендації з застосування мануальної терапії при сколіозі, засновані на узагальненні, що маються на сьогоднішній день зведень і аналізі практичного досвіду. Однак питання про використання мануальної терапії в цьому виді патології усе ще залишається відкритим.

Слід зазначити, що тільки комплексне застосування основних засобів і форм фізичної реабілітації дозволить досягти ефективної корекції сколіотичної хвороби і порушень постави.

Об'єктом дослідження в курсової роботи є показники стану дихальної системи хворих на статичні деформації хребта, а саме сколіоз, в процесі дозованого впливу ЛФК, на етапі реабілітації.

Предмет дослідження - вплив ЛФК, його лікувальний і профілактичний вплив на організм людини. При підготовці до дослідження і написання роботи нами було поставлені наступні задачі:

1. На основі аналізу літературних джерел вивчити основні основні види статичної деформації хребта, визначити ефективність і лікувальний вплив ЛФК в реабілітації хворих при цих захворюваннях.

2. За допомогою обстеження двох груп людей на реабілітаційному етапі ЛФК тільки в одній з досліджуваних груп, виявити рівень ефективності даного методу реабілітації.

3. Порівняти і проаналізувати отримані результати.

Гіпотеза - у роботі ми припустимо, що доповнення ЛФК до інших методів фізичної реабілітації, буде сприяти посиленню лікувального впливу на органи дихання: нормалізації функцій зовнішнього подиху, зменшенню нерівномірності локальної вентиляції легень. Ми візьмемо такі показники: локальна вентиляція легень, ЧДД, проби Штанге та Генче. Ці показники узяті тому що при деформаціях хребта виникає затруднення дихання, погіршується дренажна функція це відображается на цих показниках.
ГЛАВА 1 Статичні деформації хребта
Розділ 1 Сколіоз
1.1 Поняття про сколіоз

Сколіоз (від гр. scolіos - "вигнутий, кривої") являє собою прогресуюче захворювання, що характеризується дугоподібним скривленням хребта у фронтальній площині і скручуванням хребців навколо вертикальної осі - торсія (torsіo). Головна відмінність істинного сколіозу від порушень постави у фронтальній площині - наявність торсії хребців. Крім деформації хребта при сколіозі спостерігається деформація таза і грудної клітки.

Розмаїтість причин уродженого і придбаного характеру, що викликають сколіоз, істотні порушення в діяльності внутрішніх органів і статодинамічних властивостей опорно-рухового апарата при прогресуванні бічних скривлень хребта дозволяють розглядати весь комплекс проявів цієї патології як сколіотичну хвороба, що має поліетіологічний характер.
1.2 Класифікація сколіозів

Патогенетична класифікація сколіозів ґрунтується на виділенні ведучого фактора, що обумовлює розвиток деформації хребта. Більшість фахівців виділяють 3 групи сколіозів: дискогенні, статичні (гравітаційні) і нейром’язові (паралітичні).

Дискогенний сколіоз розвивається на ґрунті диспластичного синдрому (близько 90 %). Порушення обміну в сполучній тканині при цьому приводять до зміни структури хребців, унаслідок чого слабшає зв'язок міжхребетного диска з тілами хребців. У цьому місці відбувається скривлення хребта і зсув диска. Одночасно зміщається студеністе (пульпозне) ядро, розташовуючи не в центрі, як звичайно, а ближче до опуклої сторони скривлення. Це викликає первинний нахил хребців, що обумовлює напругу м'язів тулуба і зв'язувань і приводить до розвитку вторинних скривлень - сколіозу. Таким чином, дикогенний сколіоз характеризується дисплазією хребців, міжхребетних дисків, що виражається в ексцентричному розташуванні пульпозного ядра.

Статичним (гравітаційним) сколіозом прийнято називати сколіоз, первинною причиною розвитку якого є статичний фактор - асиметричне навантаження на хребет внаслідок уродженої чи придбаної асиметрії тіла, наприклад, довжини нижніх кінцівок, патології тазостегнового суглоба, уродженої кривошиї, великих і грубих фляків на тулуб. У такий спосіб; безпосередньою причиною, що веде до розвитку сколіозу, є зсув загального центра ваги і дія маси тіла осторонь від вертикальної осі хребта;

Паралітичний сколіоз розвивається через асиметричну поразку м'язів, що беруть участь у формуванні постави, чи їхньої функціональної недостатності, наприклад, при поліомієліті, міопатії, дитячому церебральному паралічі.

Морфологічна класифікація містить у собі структурний і функціональний сколіози.

Структурний сколіоз характеризується зміною структури хребців. Структурний компонент деформації представлений клиноподібною деформацією, торсією - хребців. Функціональний сколіоз (неструктурний) оборотне укорочення і розтягання зв'язувань, м'язів, асиметрія м'язового тонусу, початкові стадії формування м'язових контрактур, функціональні блоки міжхребетних суглобів, формування порочного рухового стереотипу.
1.3 Клініко-рентгенологічна класифікація сколіозу по ступенях В.Д. Чакліна

І ступінь сколіозу характеризується простою дугою скривлення, хребетний стовп при цьому нагадує букву С. Клінічно визначається невелика асиметрія частин тулуба: лопаток, надпліч, трикутників талії. Лінія остистих відростків злегка скривлена. На відміну від порушення постави, у положенні хворого лежачи при сколіозі І ступеня скривлення лінії остистих відростків зберігається. На стороні скривлення - надпліччя вище іншого, може визначатися невеликий м'язовий валик. На рентгенограмі - кут Кобба (кут скривлення) до 100, намічається (а іноді уже визначилася) торсія хребців у виді невеликого відхилення остистих відростків від середньої лінії й асиметрія коренів дужок.

ІІ ступінь відрізняється від І появою компенсаторної дуги скривлення, унаслідок чого хребетний стовп здобуває форму букви S. Асиметрія частин тулуба стає більш вираженої, з'являється невелике відхилення корпуса убік . Торсионные зміни яскраво виражені не тільки рентгенологічно, але і клінічно, має місце реберне вибухання, чітко визначається м'язовий валик. Нерідко таз з боку сколіозу опущений. Деформації носять стійкий характер. При переході в горизонтальне положення і при активному витяжіння повного виправлення кривизни скривлення домогтися неможливо. Рентгенологічно відзначаються виражена торсія і невелика клиноподібна деформація хребців, кут Кобба - від 10 до 250.

ІІІ ступінь сколіозу. Хребетний стовп має не менш двох дуг. Асиметрія частин тулуба збільшується, грудна клітка різко деформована; кзаду на опуклій стороні дуги скривлення хребта утвориться задній реберно-хребетний горб. Як правило, на увігнутій стороні скривлення різко западають м'язи і реберна дуга часто зближається з гребенем підвздошної кісти. Послабляються м'язи живота. Збільшується кіфоз грудного відділу хребта. Рентгенологічно відзначається виражена торсія і клиноподібна деформація хребців і дисків. Кут Кобба на рентгенограмі - від 25 до 400.

ІV ступінь сколіозу. Деформація хребта і грудної клітки стає грубої і фіксованою. У хворих яскраво виражені передній і задній реберні горби, деформація таза, грудної клітки. Спостерігається різке порушення функції органів грудної клітки, нервової системи і всього організму в цілому. Кут Кобба на рентгенограмі - більш 400 і не змінюється в положенні лежачи.
1.4 Класифікація сколіоз за формою скривлення й ознаці складності

За формою скривлення й ознаці складності сколіози поділяються на 2 групи: прості і складні.

Прості сколіози характеризуються однією дугою скривлення, з відхиленнями хребта в одну сторону. Хребетний стовп при цьому нагадує букву С. Прості сколіози можуть бути локальними і тотальними. Локальні сколіози захоплюють один з відділів хребта. Як правило, вони утворяться в його рухливих частинах (шийний, поперековий, грудний сколіоз). Тотальні сколіози захоплюють весь хребет, утворити при цьому велику дугу. Складні сколіози характеризуються двома і більш відхиленнями хребта в декількох напрямках. Розрізняють три різновиди помилкових сколіозів:

1) сколіоз у виді букви S - з верхньою дугою скривлення;

2) сколіоз у виді знаку питання ? - с верхньою дугою скривлення вправо, а нижньої вліво;

3) потрійний сколіоз має три вигини, наприклад у шийному, грудному і поперековому відділах хребта.

По ознаці напрямку скривлення сколіози поділяються на лівосторонні і правобічні.
1.5 Класифікація Понсеті і Фрідмана

Тип сколіозу визначають по класифікації Понсеті і Фрідмана. Прості сколіози бувають: шийні, шийно-грудні (верхнєгрудні), грудні, попереково-грудні, поперекові, попереково-кресцові. Із складних - виділяють комбінований сколіоз. Складні сколіози (комбіновані) утворяться з простих - основна (первинна) дуга скривлення компенсується другою дугою скривлення. Тип сколіозу визначається локалізацією первинної дуги скривлення.

Для вироблення реабілітаційної тактики важливо виявити первинну дугу скривлення, тому що ефективність лікування багато в чому залежить від можливості виконати корекцію первинної дуги. Первинна дуга скривлення звичайно більше компенсаторної. У ній завжди наочно виражена клиноподібна деформація і торсії хребців, вона більш фіксована і менш піддається корекції. Якщо первинне скривлення ригідно, корекція вторинних дуг не забезпечує належного лікувального ефекту.

Іноді утвориться сколіоз із трьома вершинами скривлення. Наприклад, якщо первинним є поперековий сколіоз вправо, те його компенсує вторинний лівосторонній сколіоз грудного відділу, що у свою чергу компенсується правобічним сколіозом шийного відділу хребта. Сколіози можуть сполучатися з порушеннями постави в сагиттальної площини, частіше - з дефектами, що характеризуються збільшенням нормальних фізіологічних вигинів хребта, рідше - з дефектами зменшення нормальних фізіологічних вигинів хребта.

По розвитку процесу розрізняють непрогресуюче, мeдлeнно прогресуючий і бурхливо прогресуючі сколіози. Більш 50% сколіозів не прогресують і залишаються сколіозами І ступеня; 40% повільно прогресують; 10% усіх сколіозів бурхливо прогресують, тобто через 2-3 року сколіоз досягає вже ІІІ ступінь розвитку, нерідко з формуванням реберного горба. Особливо небезпечний у цьому зв'язку пубертатний період розвитку дитини, під час якого відбувається бурхливий ріст кістяка. З його початком плин сколіозу різко погіршується. При відсутності лікування швидкість прогресування хвороби збільшується в 4-5 разів, тому необхідний контроль за ростом дитини. Абсолютна величина росту не впливає на плин сколіозу, що визначає роль грає крива швидкості росту. З закінченням росту хребта, як правило, припиняється прогресування сколіотичної хвороби і, отже, можна говорити про припинення надзвичайно активних реабілітаційних заходів.
1.6 Лордоз

Лордоз - скривлення хребта в сагиттальной площини, звернене опуклістю кпереди. Звичайно виникає як компенсація надмірного скривлення в сусідньому відділі хребта (наприклад, рідко виражене кіфотичне скривлення хребта в грудному відділі нерідко сполучається з компенсаторним лордичне скривленням його в поперековому відділі і збільшенням кута нахилу таза).

При лордозі спостерігається так називана кругловогнута ("сідлоподібна") спина.
1.7 Кіфоз

Кіфоз - скривлення хребта в сагиттальной площини з утворенням опуклості, зверненої кзаду. При різко вираженій сутулій спині хребет може бути скривлений на всьому протязі - від поперекового до шийного відділу. При скривленні переважно верхнього грудного відділу хребта кіфоз зветься "кругла спина".

При цій деформації хребта (особливо при круглій спині) у зв'язку з клиноподібною деформацією хребців, дегенерацією міжхребетні хрящів, що деформує спондилоартрозом і іншими причинами, як правило, розвивається контрактура м'язів передньої черевної стінки, грудних м'язів і розтягання м'язів спини, порушується постава (зведені плечі, крилоподібні лопатки).

У результаті помітно погіршується рухливість ребер, грудної клітки в цілому, що приводить до зменшення життєвої ємності і вентиляція легень, порушується функціональний стан хребта (особливо ресорна функція), наслідком чого є несприятливі зміна кардіореспіраторна і ін. систем організму.


Розділ 2 Реабілітація при статичних деформаціях хребта
2.1 ФР при сколіозах

Лікування сколіотичної хвороби складається з трьох взаємозалежних ланок: мобілізація скривленого відділу хребта, корекція деформації і стабілізація хребта в положенні досягнутої корекції. Лікування спрямоване на усунення патологічних змін інших органів і систем організму хворого. Основною і найбільш важкою задачею, рішення якої визначає успіх лікування в цілому, є не мобілізація і корекція скривлення, а стабілізація хребта в корригированному положенні. Корекція деформації, не підкріплена заходами, що забезпечують стабілізацію хребта, неефективна. Щире лікування сколиотичної хвороби, тобто зменшення структурної деформації хребців, може бути досягнуто тільки тривалим наполегливим лікуванням протягом усього періоду росту хребта з обов'язковим комплексним використанням ортопедичного лікування. Цей процес дуже складний і не завжди успішний.


2.2 ЛФК

Ведуча роль у реабілітації хворих сколіозом належить ЛФК. Клініко-фізіологічним обґрунтуванням до застосування засобів ЛФК у комплексній реабілітації хворих сколіозом є зв'язок умов формування і розвитку кістково-зв'язкового апарата хребта з функціональним станом м'язової системи. ЛФК сприяє формуванню раціонального м'язового корсета, що утримує хребетний стовп у положенні максимальної корекції. При неповній корекції ЛФК забезпечує стабілізацію хребта і перешкоджає прогресуванню хвороби. Застосовуються загальрозвиваючі, дихальні і спеціальні вправи. Спеціальними є вправи, спрямовані на корекцію патологічної деформації хребта - вправи, що коригують. Вони можуть бути симетричними, асиметричними, деторсіонними.

Симетричні вправи не порушують виниклих компенсаторних пристосувань і не приводять до розвитку противоскривлень. Важливою перевагою цих вправ є простота їхнього підбора і методика проведення, не потребуючого обліку складних біомеханічних умов роботи деформованого хребтово-рухового сегмента.

Асиметричні вправи, що коригують, використовуються з метою зменшення сколіотичного скривлення. Вони підбираються індивідуально і впливають на патологічну деформацію локально. Асиметричні вправи тренують ослаблені і розтягнуті м'язи. Наприклад, з вихідного положення коштуючи, руки уздовж тулуба, ноги на ширині пліч, виконується наступне вправа:

а) на стороні грудного сколіозу опускається надпліччя, плече повертається кнаруже, при цьому лопатка при водиться до середньої лінії. У момент приведення лопатки відбувається корекція реберного вибухання;

б) на протилежній стороні грудного сколіозу піднімається надпліччя і плече повертається вперед і усередину лопатка при цьому відтягається кнаруже. У цьому русі беруть участь надпліччя, плече і лопатка. Поворот тулуба не допускається. При виконанні цієї асиметричної вправи відбувається розтягування верхньої порції трапецієподібного м'яза і зміцнення лопаткових м'язів на стороні сколіозу;

Варто пам'ятати, що неправильне застосування асиметричних вправ може спровокувати подальше прогресування сколіозу.

Деторсіонні вправи виконують наступні задачі: обертання хребців убік , протилежну торсії; корекція сколіозу вирівнюванням таза; розтягування скорочених і зміцнення розтягнутих м'язів у поперековому і грудному відділах хребта. Наприклад, на стороні поперекової увігнутості - відведення ноги назад у протилежну сторону; на стороні грудного сколіозу - відведення руки з невеликим поворотом корпуса у верхньому відділі вперед і усередину. При відведенні ноги таз помірковано приділяється в ту ж сторону.

Вправа сприяє деторсії в поперековому і грудному відділах хребетного стовпа.

Загальрозвиваючі вправ містить у собі вправи загальзміцнювального характеру на всі м'язові групи силового і швидкісно-силового характеру, вправи на рівновагу, корекцію руху, витяжіння і розслаблення. Вправи виконуються з предметом (булава, скакалка, набивні м'ячі, гантелі і т.д.) і без нього.

Для дітей, що займаються гімнастикою, що коригує, велике значення мають дихальні вправи, тому що в них звичайно слабко розвита, а нерідко деформована грудна клітка. Методист акцентує увагу дітей на сполученні вправи з подихом і про категорично неприпустиму затримку подиху при вправах.

ЛФК проводять у формі заняття лікувальною гімнастикою. заняття гімнастикою, що коригує, проводять груповим методом: Індивідуалізація лікувального впливу при груповому методі занять досягається комплектуванням невеликих груп до 10-12 чоловік, однорідних по деформації, віку, а також призначенням індивідуальних вправ і дозування. За віком діти розділяються на 4 групи: 5-6-літні; 7-10-літні; 11-13-літні; 14-16-літні. Заняття гімнастикою, що коригує, проводяться 3 рази в тиждень по 30-45 хв. Заняття поділяються на 3 частині.

Підготовча частина містить у собі організацію групи для заняття, побудову, ходьбу, під час якої виконуються різні рухи руками, що розвивають м'язи плечового пояса і рухливість у плечових суглобах, наприклад, махи, кругові рухи.

Ходьба з підніманням прямих ніг, ніг, зігнутих у колінцях, пересування в приседе, "стрибок жаби", "хід слона", "кроки ведмедя", ходьба на п'ятах, на носках, на зовнішньому краї стопи, перекати з п'яти на носок, ходьба в різному темпі і різних напрямках (змійкою, спиною вперед). Короткочасний біг. Дихальні вправи. Далі вправи виконуються коштуючи перед дзеркалом: загальрозвиваючі вправи для шиї, нижніх кінцівок і плечового пояса; для формування і закріплення навички правильної постави; для профілактики і корекції плоскостопості.

Основна частина заняття. Застосовують спеціальні вправи, що коригують; дихальні; індивідуальні вправи, що коригують; вправи в рівновазі; вправи на загальну і силову витривалість м'язів черевного преса, спини, грудної клітки, що сприяють утворенню раціонального м'язового корсета; вправи для корекції деформації ніг; вправи в гімнастичної стінки, на гімнастичній стінці; рухливі ігри. В основу заняття гімнастикою, що коригує, покладений принцип максимального статичного розвантаження хребта.

У заключній частині застосовуються вправи на розслаблення, повільна ходьба зі збереженням правильної постави, дихальні вправи. За показниками індивідуально використовується лікування положенням.

Нормативні показники, установлені для дітей А.М. Рейзман і Ф.Н. Багряним: для м’язів-разгибателей тулуба в 7-11 років - 1-2 хв, у 12-16 років - 1,5-2,5 хв.; для м'язів живота в 7-11 років - 15-20 рухів, у 12-16 років - 25-30 рухів у темпі, що не перевищує 16 рухів у хвилину. Показники функціональних проб забезпечують диференційований підхід до призначення індивідуального комплексу на заняттях лікувальною гімнастикою.
2.3Лікувальне плавання

Значне місце у фізичній реабілітації сколіозів займає лікувальне плавання. Під час плавання забезпечується природна разрузка хребта, а саме витяжіння під час ковзання доповнює розвантаження зон росту. При виконанні гребкових рухів послідовно утягують у роботу майже всі м'язові групи, зникає асиметрична робота міжхребтових м'язів, відновлюються умови для нормального росту тіл хребців. Одночасно зміцнюються м'язи живота, спини і кінцівок, удосконалюється координація рухів.

Сучасна методика лікувального плавання розроблена співробітниками московської. ортопедичної школи-інтернату № 76 Л.А. Бородич, Р.Д. Назаровой. Дослідники довели, що основним стилем плавання для лікування сколіозу в дітей є брас на груди з подовженою паузою ковзання, під час якої хребет максимально витягається, а м'яза тулуба статично напружені. При цьому, плечовий пояс розташовується паралельно поверхні води і перпендикулярно руху, руху рук і ніг симетричні, виробляються в одній площині. При цьому стилі плавання мінімальні можливості збільшення рухливості хребта й обертальних рухів корпуса і таза, украй небажані при сколіозі.

Плавання стилем кріль, батерфляй і дельфін у чистому виді застосовувати в лікувальному плаванні для дітей зі сколіозом не можна. Однак можуть застосовуватися елементи цих стилів.

Підбор плавальних вправ враховує ступінь сколіозу. При сколіозі І ступеня використовують тільки симетричні плавальні вправи: брас на груди, подовжені пауза ковзання, кріль на груди для ніг. При сколіозі ІІ-ІІІ ступеня задача корекції деформації диктує застосування асиметричних вихідних положень. Плавання в позі корекції після освоєння техніки брасу на груди повинне займати на занятті 40-50% часу. Це значно знімає навантаження з увігнутої сторони дуги скривлення хребта. При ІV ступені сколіозу на перший план висувається задача не корекції деформації, а поліпшення загального стану організму, функціонального стану серцево-судинної і дихальної систем.
2.4 Рухливі ігри при порушеннях постави і сколіозах

Особливе місце в комплексній програмі ФР дітей страждаючих порушенням постави, сколіотичної хворобою займають рухливі ігри. Гри створюють умови для корекції дефектів постави і сколіозів, а так само допомагають вирішувати важливі задачі виховання, навчання дітей, уміння правильно керувати своїми рухами, дисциплінованого і свідомого відношення дітей до занять. Рухливі ігри, застосовувані в ортопедії, класифікують по величині психофізичного навантаження: незначної, помірної, тонізуючої і що тренує. У підборі рухливих ігор і елементів змагання необхідно враховувати індивідуальні особливості фізичного розвитку і здоров'я дітей. Рухливі ігри ортопедичної спрямованості підрозділяють на ігри в положенні розвантаження хребта і гри без розвантаження хребта.

Гри в положенні розвантаження хребта: "Пятнашки з м'ячем", "Хокей", "Пятнашки", "Сліпа лисиця", "Жаби чапля", "Стрибок пантери", "Кішка ховається й ін.

Гри без розвантаження хребта: "Китайські пятнашки", Мишоловка", "Живаючи мішень, "Переправа".


2.5 Кінний спорт

Д.М. Цверава (1985), крім традиційних форм реабілітації, запропонував для лікування порушень·постави у фронтальній площині і диспластичного грудинно-поперекового сколіозу І ступеня застосовувати верхівкову їзду. Ефективність лікування кінним спортом, на думку автора, полягає в наступному: стабілізації мобільності хребта, тобто усуненні функціонального компонента; створенні могутнього, надійного м'язового корсета тулуба; у навчанні активної корекції тулуба самовитяжіння; усуненні скутості в рухах; вироблення правильної постави; підвищенні стійкості вищої нервової діяльності; знятті "комплексу неповноцінності"; підвищенні функції опорно-рухової, серцево-судинної і дихальної систем; розвиток спритності, сміливості, організованості, внутрішній дисциплінованості і любові до тварин.

Кінний спорт протипоказаний при поперековому сколіозі, тому що сприяє посиленню торсії хребців і збільшує ступінь попереково-крижової дуги; при грудино-поясничном сколіозі І ступеня, коли вершина скривлення знаходиться нижче L1 і L2, тому що тренування підвздошно-поперекових м'язів інтенсивно проводиться при верхівковій їзді несприятливо впливають на його плин.
2.6 ФР при порушеннях постави

Для юнаків і дівчин правильною поставою є вертикальне розташування голови і тулуба при прямих ногах, плечі опущені, лопатки притиснуті до тулуба, грудна клітка симетрична. Молочні залози в дівчин і околососкові кружки в юнаків симетричні і знаходяться на одному рівні. Живіт Плоский, утягнуть стосовно грудної клітки, у дівчин підкреслять лордоз, у юнаків - кіфоз. Остисті відростки розташовані по середній лінії. Трикутники талії також добре виражені і симетричні.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка