Імунодефіцитні стани (первинні)




Дата конвертації23.10.2016
Розмір23,7 Kb.

Імунодефіцитні стани (первинні)

  • Первинна імунологічна недостатність (первинний імунодефіцит) – це генетична детермінована неспроможність організму продукувати ту чи іншу ланку імунної відповіді.
  • Первинні імунодефіцитні синдроми (ІДС) проявляються в перші тижні після народження дитини, мають виражений спадковий характер і найчастіше успадковуються рецесивно.
  • Основою сучасних класифікацій ІДС є відмінності ураження клітинного і гуморального імунітету, генетичні блоки різних етапів розвитку Т- і В-систем. Тобто, розрізняють хвороби з первинним ушкодженням функції Т- і В-клітинної систем або з одночасним порушенням обох цих систем.

Робоча класифікація імунодефіцитних станів (Ю.Є.Вельтищев)

  • А. Спадкова недостатність імунної системи, первинні специфічні
  • імунодефіцити).
  • І. Недостатність гуморальних імунологічних реакцій (системи В-лімфоцитів)
  • 1. Первинна агаммаглобулінемія, зчеплена з Х-хромосомою (хвороба
  • Брутона).
  • 2. Дисгаммаглобулінемія:
  • а) ізольований (селективний) дефіцит Ig А;
  • б) дефіцит імуноглобулінів інших класів (відсутність Ig G та Ig А з підвищенням рівня Ig М);
  • в) варіабельний імунодефіцит (гіпогаммаглобулінемія);
  • г) дефіцит транскобаламіну.

ІІ. Недостатність клітинних імунологічних реакцій (системи Т-лімфоцитів)

  • 1. Лімфоцитарна дисгенезія (синдром Незелофа, французький тип імунодефіциту).
  • 2. Гіпоплазія загрудинної залози та паращитовидних залоз (синдром Ді Джорджа).
  • 3. Недостатність пуриннуклеотидфосфорилази.

ІІІ. Комбіновані імунодефіцитні стани

  • 1. Ретикулярна дисгенезія.
  • 2. Спадковий лімфоцитофтиз (швейцарський тип імунного дефіциту).
  • 3. Імунний дефіцит із тимомою.
  • 4. Синдром Луї-Бар (атаксія-телеангіектазія).
  • 5. Синдром Віскотта-Олдрича.
  • 6. Недостатність аденозиндеамінази.
  • IV. Порушення кооперації Т- і В-клітин в імунній відповіді
  • V. Недостатність системи комплементу

VI. Недостатність фагоцитозу

  • 1. Порушення процесів травлення (кілінгу):
  • а) септичний гранулематоз;
  • б) синдром Джоба;
  • в) ліпохромний гістіоцитоз;
  • г) ферментопатії нейтрофільних гранулоцитів: дефіцит мієлопероксидази, НАД-Н-оксидази, глутатіонпероксидази, глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
  • 2. Порушення хемотаксису, міграції та дегрануляції:
  • а) синдром Чедіака-Хігасі.
  • 3. Дефекти опсонізації та поглинання:
  • а) дефекти опсонізації;
  • б) дефіцит тафтсину.

Б. Набуті імунодефіцитні стани, спричинені:

Клініка при ІДС (загальні ознаки)

  • Вірогідно при порушенні Т-клітинної системи:
  • 1. Системне захворювання після імунізації живою вірусною вакциною або вакциною БЦЖ; незвичайно тяжкий перебіг інфекцій, викликаних банальними вірусами (краснуха, вітряна віспа та ін.).
  • 2. Хронічний кандидоз порожнини рота, персистуючий після досягнення дитиною віку 6 місяців, погано піддаються впливу адекватних хіміотерапевтичних засобів.
  • 3. Хронічний кандидоз шкіри і слизових оболонок.
  • 4. Характерні ознаки синдрому гіпоплазії волосся і хряща (м’яке тонке
  • волосся, карликовість за рахунок укорочення кінцівок, типові
  • рентгенологічні зміни).
  • 5. Внутрішньоутробна реакція трансплантат проти господаря, найбільш
  • типовими ознаками є еритродермія і тотальне облисіння (характерно відсутність брів).
  • 6. Реакція трансплантант проти господаря після гемотрансфузії.
  • 7. Гіпокальциємія новонароджених (синдром Ді-Георге).
  • 8. Невеликий розмір (діаметр <10 мкм) лімфоцитів, число їх постійно складає < 1500 в 1 мкл.
  • Вірогідно порушення функції В-клітинної системи
  • Рецидивуюча бактеріальна пневмонія, сепсис або менінгіт.
  • Вузлова лімфоїдна гіперплазія.
  • Вірогідно поєднане порушення функції В- і Т-клітинних систем
  • (комбінований імунодефіцит)
  • Всі перераховані прояви, за виключенням хронічного кандидозу шкіри і слизових оболонок, а також вузлової лімфоїдної гіперплазії.
  • Ознаки синдрому Віскотта-Олдрича (гнійний отит, тромбоцитопенія, екзема).
  • Ознаки атаксії – телеангіектазії.

І. Первинне пошкодження В-клітин Пангіпогаммаглобулінемія (вроджена агаммаглобулінемія, хвороба Брутона)

  • Вперше описана Брутоном у 1952 році. Частота хвороби Брутона один випадок на 1 млн. жителів. Хворіють хлопчики, тип успадкування рецесивний, зщеплений з Х-хромосомою. Спорадичні випадки спостерігаються у дівчаток (аутосомно-рецесивний тип успадкування). Бактеріальні інфекції частіше виникають у віці 6 міс. – 3 роки. Клініці ІДС властиві часті бактеріальні інфекції: пневмонії, отит, ангіна, піодермія, сепсис. Найбільша чутливість до пневмокока, стрептокока, менша до стафілокока.
  • Імунологічна картина характеризується різким зниженням вмісту Ig G, Ig A, Ig M (зниження γ-глобулінів менше ніж 1-2 г/л). Лікування: введення імуноглобулінів: перша доза – 1,4 мл/кг, далі – 0,7 мл/кг кожні 4 тижні. Необхідно досягти рівень Ig в сироватці 3 г/л.

Дисгаммаглобулінемія

  • Описано декілька типів (7) дисімуноглобулінемії, коли порушується синтез одного або двох класів імуноглобулінів у різних поєднаннях. Найсуттєвішим є ізольований (селективний) дефіцит Ig A.
  • Частота коливається від 1:500-1:3000. Це основний Ig, який захищає дихальні шляхи і шлунково-кишковий тракт, а також інші секреторні ділянки організму.
  • Наслідком його недостатності є рецидивуючі респіраторні інфекції і різні синдроми які супроводжуються хронічною діареєю.
  • Дефіцит Ig А може супроводжувати такі хвороби як ревматоїдний артрит, червоний вовчак, гемолітичну анемію, тиреоїдит, цироз печінки, в патогенезі яких суттєве значення мають автоімунні реакції.
  • Імунологічні дослідження: низькі концентрації Ig А, Ig М – нормальний або дещо підвищений; Ig G- в межах норми. У кістковому мозку відсутні плазматичні клітини, що продукують Ig А, або їх кількість знижена.

Селективний дефіцит Ig М

  • Частота його складає 1:1000. Хворі помирають від швидкого гематогенного поширення бактеріальних інфекцій. Крім того, у них спостерігаються атопія і спленомегалія. Серед цих хворих частіше зустрічаються з хворобою Уіппла, регіональним ентероколітом і вузловатою лімфоїдною гіперплазією.
  • При перших ознаках інфекції цим хворим необхідно починати антибактеріальну терапію.

Селективна недостатність Ig G

  • При недостатності окремих підкласів Ig G загальний рівень його знаходиться в межах норми. При проведенні тестів на спроможність до формування специфічних антитіл вони виробляються у відповідь на один антиген, але не виробляються при дії інших. У хворих підвищена чутливість до інфекцій. Лише у окремих хворих вдається добитися покращення за допомогою введення γ-глобуліна.

ІІ. Недостатність клітинних імунологічних реакцій

  • Лімфоцитарна дисгенезія (синдром Незелофа, французький тип імунодефіциту).
  • Успадковується за аутосомно-рецесивним типом . Характеризується розвитком затяжного септичного процесу з перших днів життя дитини.
  • У периферичній крові значне зниження абсолютної кількості лімфоцитів, а також їх функції. Спостерігають гіпоплазію або атрофію загрудинної залози та лімфоїдної тканини. Діти частіше гинуть у ранньому віці.

Гіпоплазія загрудної залози та паращитовидних залоз (синдром Ді Георге)

  • Вилочкова залоза розвивається із ІІІ і IV жаберних дуг разом із паращитовидними залозами. Порушення їх ембріонального розвитку приводить до комбінованої недостатності вилочкової залози і паращитовидних залоз в поєднанні з вродженими дефектами дуги аорти і серця. До інших ознак відносять гіпоплазію нижньої щелепи, деформацію вушних раковин.
  • Першими ознаками цього синдрому часто є гіпокальціємія, судоми в періоді новонародженості (тетанія новонароджених). При рентгенологічному дослідженні органів грудної клітки відсутня тінь загрудинної залози. Такі діти гинуть у періоді новонародженості.
  • - Ефективна трансплантація вилочкової залози. Може бути спонтанне виздоровлення.

ІІІ. Комбіновані імунодефіцитні стани.

  • Спадковий лімфоцитофтиз (швейцарський тип імунодефіциту).
  • Спостерігається пригнічення не тільки Т- і В-лімфоцитів, а й стволових клітин. У цих дітей відмічаються зменшені мигдалики (відсутні), групові лімфатичні фолікули, недорозвиток загрудинної залози, зниження продукції всіх класів імуноглобулінів.
  • Клінічно цей синдром проявляється тяжким перебігом рецидивуючих інфекцій бронхолегеневої системи і травного каналу, схильністю до геморагій, поліморфною висипкою. Смерть настає в перші місяці життя дитини.

Імунодефіцит із тимомою (синдром Гуда)

  • Генетика синдрому Гуда нез’ясована. Має місце лімфоцитопенія, гіперплазія тимусу за рахунок епітеліальних клітин строми і зниження вмісту імуноглобулінів у сироватці крові.
  • Клінічна картина характеризується інфекціями бактеріального походження, а також недостатньою резистентностю до вірусів і грибів.

Синдром Луї-Бар (атаксія-телеангіектазія)

  • Аутосомно-рецесивний тип успадкування.
  • Клініка: ураження легенів (80%), атаксія і телеангіектазія. Часті бронхолегеневі захворювання приводять до формування фіброзу легенів та бронхоектазів.
  • Першими неврологічними ознаками є мозочкова атаксія, розумовий розвиток спочатку не страждає, але далі затримується на рівні віку 10 років. Виникає маскоподібне обличчя, слинотеча (характерний вираз обличчя).
  • Телеангіектази найбільш виражені на склерах, шкірі, вушних раковинах, бокових поверхнях носа, ліктьових згинах і підколінних ділянках.
  • Ці діти згильні до онкопатології. Найчастіше пухлини виникають у лімфоретикулярній тканині.
  • Імунологічні дослідження: недостатність Ig А та Ig Е 50-70 % хворих; ізольована недостатність Ig Е – у 20-40 %. Може бути і ізольована недостатність Ig А. Дисфункція Т-клітин з часом посилюється.

Синдром Віскотта-Олдрича (імунологічна недостатність із тромбоцитопенією та екземою).

  • Захворювання зщеплене з Х-хромосомою, успадковується за рецесивним типом і характеризується тромбоцитопенією, екземою і гнійним отитом.
  • Клінічно: часто розвиваються септичні процеси, тяжкі захворювання органів дихання, спленомегалія, кровотечі. Діти рідко доживають до дорослого віку.
  • Імунологічна картина: зниження лейкоцитів та тромбоцитів у периферичній крові, атрофія загрудинної залози та лімфоїдної тканини; порушення гуморальної відповіді (зниження Ig М поряд з нормальним рівнем Ig G та підвищенням Ig А).
  • Лікування: трансплантація кісткового мозку. Спленектомія при неможливості трансплантації кісткового мозку.

Лікування

  • Сандоглобулін виробництва „Новартіс”, а також імуноглобулін здорової людини (ІЗЛ) для внутрівенного введення виробництва „Біофарма” у дозі 200-400 мг/кг щомісячно.
  • - Спандоглобулін вводиться внутрівенно крапельно у вигдяжі 3 % розчину; „ІЗЛ” – у вигляді 1,25 % розчину згідно інструкції виробників. Швидкість введення 20-40 крапель розчину за хвилину.
  • Перед введенням імуноглобулінів в/в визначаєм рівень сироваткових імуноглобулінів безпосередньо перед трансфузією та через 15 хв після трансфузії. При введенні імуноглобулінів внутрішньом’язово імуноглобуліни сироватці контролюються 1 раз в 3-6 місяців до введення імуноглобулінів та через 1 день після введення.
  • Крім того здійснюється контроль загального аналізу крові та рівня трансаміназ 1 раз у 6 місяців. Один раз на рік проводиться рентгенографія органів грудної порожнини. Щомісяця контролюються показники маси та росту пацієнтів.
  • Згідно консенсусу провідних клінічних імунологів світу (1990, США), замісна терапія внутрівенним імуноглобуліном повинна бути у дозі 400-500 мг/кг кожні 3-4 тижні протягом усього життя.
  • Альтернатива внутрішньом’язово імуноглобулін в дозі 100 мг/кг щомісяця ; трансфузії нативної плазми у дозі 20 мл/кг 1 раз на 3-4 тижні бажано від близьких родичів або постійного детально обстеженого донора.
  • При бронхоектатичній хворобі: доза імуноглобулінів для внутрівенного введення повинна бути збільшена до 600-800 мг/кг щомісяця.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка