«Індивідуальний стиль професійної діяльності педагога»




Скачати 133,04 Kb.
Дата конвертації31.10.2017
Розмір133,04 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ЗДОРОВ’Я



ІНДЗ

На тему

«Індивідуальний стиль професійної діяльності педагога»

Підготував студент 51групи

Пахальчук Роман

Викладач:
Радченко М.А.

Луцьк – 2014



Зміст
Вступ……………………………………………………………………………...3
1. Сутність індивідуального стилю діяльності педагога………………….4
2. Основні фази становлення індивідуального стилю діяльності педагога…………………………………………………………………………..5
3. Характеристика стилів професійної діяльності педагога……………..5
Висновок……………………………………………………………….……….10
Список використаної літератури…………………………………………....10

Вступ
Високої якості освітніх послуг можна досягти тільки за наявності висококласних педагогів, які постійно вдосконалюють свою майстерність, мобільно реагують на зміни, що відбуваються в освітньому просторі.

Місія вчителя складається в соціокультурному відтворенні особливої соціально-педагогічної сфери суспільства. При цьому він виконує функції реалізації соціальної спадщини, соціальної адаптації та регулювання процесів становлення й розвитку суспільства. Це перший, глобальний рівень проблеми.

Ці вимоги до педагогічного співтовариства з неминучістю тягнуть за собою реформування всієї освітньої системи, але в першу чергу вони замикаються на особистості педагога, від якого потрібен високий рівень професіоналізму. Адже конкретного учня виховує конкретний учитель, а виходить, якість знань кожного учня буде залежати від якості професійної підготовленості та майстерності кожного вчителя. Учитель залишається основним суб'єктом, покликаним вирішувати задачі розвитку освіти. Це другий, особистісний рівень проблеми. При цьому відновлення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників повинно спиратись на індивідуальні запити розвитку особистості конкретного вчителя, її акмеологічні аспекти, бути зорієнтованим на перспективні потреби педагога

Разом із тим аналіз досвіду реформування системи підвищення кваліфікації і нові задачі, що постають перед нею, дають підстави для внесення істотних коректив у стратегію та тактику її розвитку, тому що вона залишається недостатньо конкурентоздатною, не забезпечує мобільність програм підготовки, різнорівневість запитів і можливостей учителів.



Сутність індивідуального стилю діяльності педагога.



Взагалі, індивідуальний стиль діяльності – стійка індивідуально-специфічна система психологічних засобів, прийомів, методів виконання тієї або іншої діяльності. Індивідуальний стиль діяльності дозволяє людям з різними індивідуально-типологічними особливостями нервової системи, різною структурою здібностей, темпераменту, характеру досягати високої ефективності певної діяльності різними способами, компенсуючи при цьому ті індивідуальні особливості,  які  ускладнюють  досягнення  успіху . Він залежить від специфіки самої діяль¬ності,  індивідуально-психологічних особливостей  самого суб'єкта діяльності. В педагогічній діяльності, яка характеризується  тим,  що  вона здійснюється в суб'єктивній взаємодії в конкретній навчальній ситуації, індивідуальний стиль діяльності викладача залежить від індивідуально-психологічних особливостей студентів (їх вік, стать, статус, рівень загальних та професійних знань, рівень мотивації професійного навчання та ін.), соціально-психологічних особливостей студентської групи; характеру взаємодії викладача та студентів; предметі і професійнії компетентності педагога .

Основними функціями індивідуального стиля діяльності є системоутворююча, смислоутворююча, інструментальна та компенсаторна функції .
Смислоутворююча функція індивідуального стиля професійної діяльності (ІСПД) проявляється у різного роду інтенціях педагога. Становлення стилю відбувається завдяки особливому, універсальному мотиву завжди залишатися самим собою, розвивати свою індивідуальність.


Системоутворююча функція ІСПД виявляється у тому, що по мірі становлення стилю, по-перше, окремі властивості індивідуальності педагога інтегруються у  гармонічне ціле,
 
Неповторне єднання елементів професійної компе-тентності; а по-друге, закріплюються індивідуально-непо-вторні способи виконання об'єктивних вимог до діяльності, покращуються її результати, підвищується вдоволеність про-фесійним вибором.
Компенсаторна функція ІСПД передбачає те, що завдяки окремим індивідуальним властивостям, що створюють єдину систему - стиль, відбувається компенсація, заміщення тих індивідуальних особливостей особистості, які за своєю суттю протилежні вимогам конкретної професії, в результаті чого фахівець досягає успішності у професійній діяльності завдяки поєднанню певних індивідуально-стильових характеристик.
Інструментальна функція ІСПД полягає у тому, що стиль обумовлює систему операцій, завдяки яким фахівець реалізує власну діяльність, досягає поставлених цілей .
Таким чином, індивідуальний стиль професійної діяль-ності є єдністю професійно незмінного та індивідуально непо¬вторного у діяльності педагога вищої школи. Механізмом, який забезпечує становлення стилю є особистісно-діяльністна саморегуляція, яка спонукає суб'єкта до самовдосконалення діяльності в процесі професійного саморозвитку та само¬освіти. Відтак, виникнення ІСПД педагога вищої школи не є миттєвим, його становлення визначається як поетапний процесс входження особистості до професійного буття (О.В. Тор-хова), джерелом якого є протиріччя між потребую особистості у персоналізації, індивідуалізації власної діяльності, потребою у реалізації власної унікальності та неповторності та наявністю єдиних для всіх викладачів норм, цілей та завдань професійної діяльності.


Основні фази становлення індивідуального стилю діяльності педагога

Основні фази становлення індивідуального стилю діяльності педагога вищої школи закономірно проходить три фази:

1) фазу адаптації, на якій особистість засвоює діючи у професійно-педагогічному середо-вищі норми та оволодіває відповідними формами та засобами діяльності;

2) фазу індивідуалізації, яка характеризується пошуком фахівця засобів для утвердження власної індивідуальності;

3) фазу інтеграції, на якій власне і виникає стійка система особливих, специфічних форм та методів професійної діяльності особистості, яка забезпечує її ефективність.


Характеристика стилів професійної діяльності педагога

Індивідуальний стиль професійної діяльності особистості за своєю психологічною сутністю вже не може бути помилковим, оскільки він визначає яким саме способом досягається ефективність професійної діяльності. Він обирається фахівцем не тільки тому, що є найуспішним, а і тому, що лривносить задоволення від професійної діяльності, породжує стан емоційного комфорту, почуття особистої свободи. І хоча ІСПД фахівця визначає, перш за все, його індивідуальне те, що є особливим у особистості, що обумовлене його індивідуально-психологічним розвитком та вихованням, в ньому проявляється і типове те, що є характерним для професійної діяльності, для групи професіоналів. Відтак, можливе виділення певних узагальнених видів ІСПД, які визначають професійну діяльність більшість фахівців.
Таким чином, індивідуальний стиль професійної діяльності педагога вищої школи, в залежності від його змістових, динамічних та результативних характеристик, може бути класифікованим за наступними характеристиками.
1.    Змістовими характеристиками є:
•    домінуюча орієнтація педагога;
•    на процес навчання;
•    на результати навчання;
•    на процес і результати навчання;
•    адекватність - неадекватність планування навчального
процесу;
•    оперативність - консервативність у застосуванні засобів
та способів професійної педагогічної діяльності;
•    рефлексивність - інтуїтивність.
2.    Динамічними характеристиками є:
•    гнучкість - традиційність;
•    імпульсивність - обережність;
•    стійкість - нестійкість по відношенню до мінливої про¬
фесійної ситуації;
 
•    стабільне емоційно-позитивне ставлення до студентів -
нестійке емоційне ставлення;
•    наявність особистісної тривожності - відсутність осо-
бистісної тривожності;
•    у фруструючої (фрустрація    (від лат. глізітаілоп - пору¬
шення планів) це ПСИХІЧНИЙ стан особистості, який обу¬
мовлюється суб'єктивно чи об'єктивно нездоланними
труднощами на шляху досягнення мети; переживання
невдачі)) ситуації спрямованість рефлексії на себе -
спрямованість на зовнішні обставини - спрямованість на
інших;
3. Результативними характеристиками є:
•    однорідність - неоднорідність рівня знань студентів;
•    стабільність - нестабільність навичок навчання, самостійної роботи у студентів;
•    високий - низький рівень мотивації студентів професійного навчання та вивчаємої дисципліні
.
На основі цих характеристик виділяють чотири основних стиля професійної діяльності педагога: емоційно-імпровізаційний, емоційно-методичний; розсудливо-імпровізаційний та розсудливо-методичний.


Емоційно-імпровізаційний стиль характеризується тим, що педагог, орієнтуючись перш за все на процес навчання, є недостатньо адекватним кінцевим результатам діяльності; для занять він відбирає найбільш інтересний для студентів матеріал, а менш інтересний (хоча і важливий) часто залишає для самостійної роботи, орієнтуючись на найбільш сильних студентів (студентів з високою внутрішньою мотивацією навчальної та професійної діяльності). Діяльність викладача на заняттях високо оперативна: він часто змінює види та форми роботи, але орієнтується перш за все на емоційні відгуки студентів, на їх невербальні поведінкові реакції. Діяльність педагога характеризується інтуїтивністю, підвищеною чутливістю в залежності від ситуації на занятті, осо-бистісною тривожністю, гнучкістю та імпульсивністю.
 
Емоційно-методичний стиль характеризується тим, що викладач, орієнтуючись як на результат, так і на процес навчання, поетапно відпрацьовує увесь навчальний матеріал, строго слідує навчально-методичній програмі курсу. Діяльність педагога високо оперативна, але домінує інтуїтивність над рефлексивністю. Викладач намагається створити умови для розвитку внутрішньої позитивної мотивації навчальної діяльності студентів не завдяки зовнішньої розважливості, а завдяки глибокому поєднанню навчального предмету та відповідної наукової сфери, її сучасних розробок.


Розсудливо-імпровізаційний стиль виявляється у тому, що викладач орієнтується як на процес так і результат навчання; характерні адекватне планування, оперативність, єднання інтуїтивності та рефлексивності. Педагог відрізняється меншою винахідливістю у варіюванні методів навчання, для нього характерне домінування лекційної форми. Викладачі цього стилю менш чутливі щодо ситуації на занятті, в них відсутня демонстративність, характерні традиційність та обережність.


Розсудливо-методичний стиль характеризується орієнтуванням педагога в більшій мірі на результати навчання, консервативністю у застосуванні засобів педагогічної діяльності. Висока методичність поєднана із малим стандарти¬зованим набором методів навчання, домінуванням репродуктивної діяльності студентів, домінуванням лекційних форм. Викладач відрізняється рефлексивністю, низькою чутливістю до змін ситуацій на занятті, обережністю у своїх діях.
Крім того, стилі професійної педагогічної діяльності особистості диференціюють і в залежності від особливостей спілкування викладача. Ще видатний радянський психолог В.С. Мерлін уперше ввів поняття індивідуального стиля спілкування як складової стиля діяльності. Перше експериментальне дослідження стиля власне педагогічного спілкування було здійснено німецьким психологом Куртом Левітом, який і визначив три основних стиля професійного спілкування та діяльності викладача: авторитарний, демократичний та ліберально-попустительський. Саме на основі цих трьох (тилів і здійснюють аналіз ІСПД педагога вищої школи як викладача, лектора.
При авторитарному стилі викладач виявляє тенденцію на жорстке управління та всеохоплюючий контроль діяльності студентів: він сам одноосібно вирішує, визначає спільні цілі роботи, вказує способи виконання завдань, жорстко визначає, хто з ким буде працювати. Завдання та способи діяль-ності надаються викладачем поетапно, строго регламентовано та під контролем. При цьому кожна ініціатива студентів розглядається як прояв небажаного свавілля, оскільки студент сприймається педагогом як об'єкт педагогічного впливу, який характеризується низьким рівнем відповідальності і заслуго¬вує найбільш жорсткого ставлення. Відтак, головними методами впливу авторитарного педагога є наказ, повчання, залякування, навіювання. За аналізом вербальної (словесної) поведінки, авторитарні педагоги реалізують оціночні та дисциплінуючі форми: підвищення інтонації, окрик, звернення за фамілією та ін. Крім того, такий викладач, як правило, суб'єктивно оцінює успіхи студентів, роблячи зауваження не стільки стосовно результатів роботи, скільки відносно особистості студента. Отже, домінуючим емоційним станом студентів на заняттях у такого викладача є фрустрація. У спілкуванні педагога зі студентами домінує монологічна форма.
Головною особливістю демократичного стилю викладача є те, що студентська група взагалі та кожний студент зокрема сприймаються педагогом як колеги, як рівноправні партнери у спілкуванні та діяльності, тобто викладач постійно актуалізує самостійність студентів у навчальній, науковій та професійній діяльності, спирається, перш за все, на їх індивідуально-психологічні особливості, визнаючи пріоритет гуманістичних цінностей. У такого викладача більшість студентів відчувають спокій, емоційний комфорт, але і відповідальність, самостійність. За даними експериментальних досліджень, саме у викладачів з демократичним стилем спілкування у студентів підвищується почуття самовпевненості, розвивається професійна, наукова ініціативність та сміливість, контакти та довірливість. У спілкуванні викладача зі студентами домінує діалогічна форма, часто застосовується гумор, явно переважакл і» заохочення.
Головною особливістю попустительского стилю є самоусування педагога із освітнього процесу, зняття відповідальності за все, що відбувається. Викладач дає ініціативу студентам та колегам, виявляє нерішучість, ґммсистсмність, конформізм, нестійкість у власних рішеннях. Дуже частим для викладачів з даним стилем характерним с фамільярність, панібратство зі студентами, а відтак, нездатність організувати студентську групу, переважна суб'єктивність, неадекватність оцінювання навчальних успіхів та ін.
Психологічні дослідження індивідуального стилю професійної діяльності викладачів довили, що тій або інший стиль дуже рідко зустрічається у чистому вигляді: частіше всього спостерігаються загальні риси, що характеризують різні стилі, але при цьому, домінуючим є один. І якщо раніше дослідники виділяли єдиний оптимальний стиль (ним визначався демократичний стиль), то сучасні психологи та педагоги наполягають на тому, що існують такі ситуації, в яких найбільш продуктивним та адекватним може бути саме авторитарний стиль. Відтак, виникає питання про критерії продуктивності ІСПД.
Оптимальний індивідуальний стиль професійної діяльності педагога вищої школи на даний час, за думкою сучасних дослідників, повинен мати такі властивості як:
1)
    адаптивність - здатність адекватно пристосовуватися
до нової професійної ситуації;
2)
    гнучкість - використання того чи іншого способу реалізації діяльності і» залежності під наявних можливостей
педагога, студентів і чинників освітнього середовища;
3)
    соціальна орієнтованість    кожний викладач має певної міри соціальну відповідальність перед суспільством, наукою;
 
4)
    інноваційність — постійний пошук та оволодіння новими способами професійної діяльності;
5)
    прогностичність - передбачення та попередження негативного впливу на професійну діяльність та створення
комфортних умов для успішної її реалізації;
6)
    презентативніеть -  представленість індивідуального
«Я», його самовизначеність;
7)
    гуманістична спрямованість.


Висновок

Отже, якщо педагог вищої школи успішно реалізує всі функції своєї професійної діяльності, має задоволеність від результатів праці, ефективно організує освітній процес й позитивно характеризується студентами, які цінують та поважають його як викладача, наставника та науковця, його індивідуальний стиль професійної діяльності може вважатися оптимальним.

Список використаної літератури:

1. Никитина Н.Н., Железнякова О.М., Петухов М.А. Основы профессионально-педагогической деятельности. – М.: Мастерство, 2002.2. Педагогическая психология / Под. ред. Н.В. Клюевой. – М.: Владос, 2003.



2. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.



База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка