Інформація про Цілі Розвитку Тисячоліття




Скачати 89,07 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір89,07 Kb.
Інформація про Цілі Розвитку Тисячоліття
Декларація Тисячоліття ООН, затверджена 189-ма державами світу у 2000 році на Саміті Тисячоліття ООН, започаткувала процес досягнення до 2015 року світовою спільнотою результатів у тих сферах, де нерівномірність глобального людського розвитку виявилася найгострішою. Цілі Розвитку Тисячоліття (далі – ЦРТ) визначили стратегічні напрями розвитку, серед яких: боротьба з голодом і злиденністю, забезпечення доступу до освіти, досягнення гендерної рівності, зниження рівня материнської та дитячої смертності, скорочення масштабів поширення ВІЛ/СНІДу та інших захворювань, досягнення екологічної сталості, а також гармонізація зовнішньої допомоги для країн, що розвиваються.
ЦРТ стали однією з найбільш успішних інновацій людства. Про це заявив Генеральний секретар ООН Бан Кі-мун, представляючи глобальну Доповідь «ЦРТ – 2013» 1 липня 2013 року на щорічній сесії Економічної та Соціальної Ради ООН. Ця Доповідь надає оцінку прогресу на шляху досягнення ЦРТ та містить підсумки моніторингу стану виконання завдань ЦРТ. У Доповіді зазначено, що з 2000 року вдалося вдвічі скоротити частку людей, які живуть у крайній убогості, 2,1 мільярда людей отримали доступ до чистої води, було досягнуто успіхів у боротьбі з малярією й туберкульозом. Бан Кі-мун також зазначив, що прогрес у реалізації завдань у галузі розвитку був нерівномірним: у доповіді привернуто увагу до питань нерівності між регіонами і між групами населення всередині країн, між мешканцями міст і сільської місцевості. У доповіді наголошується, що глобальна економічна криза призвела до зростання кількості безробітних і скорочення міжнародної допомоги на цілі розвитку. «…Настав час активізувати наші зусилля для створення більш справедливого, безпечного і сталого майбутнього для всіх», – підкреслив Генеральний секретар ООН.
У 2000 році Україна взяла на себе зобов’язання виконати завдання по досягненню до 2015 року Цілей Розвитку Тисячоліття. Приєднання України до Декларації Тисячоліття ініціювало процеси переосмислення пріоритетів суспільного розвитку. Україна стала першою на пострадянському просторі країною, яка у 2003 році адаптувала глобальні ЦРТ та встановила національні цілі та завдання.
ЦРТ (встановлені для України):

Ціль 1. Подолання бідності (3 завдання, 5 індикаторів);

Ціль 2. Забезпечення якісної освіти впродовж життя (2 завдання, 6 індикаторів);

Ціль 3. Забезпечення гендерної рівності (2 завдання, 4 індикатори);

Ціль 4. Зменшення дитячої смертності (1 завдання, 2 індикатори);

Ціль 5. Поліпшення здоров’я матерів (1 завдання, 2 індикатори);

Ціль 6. Обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу і започаткування тенденції до скорочення їх масштабів (2 завдання, 6 індикаторів);

Ціль 7. Сталий розвиток довкілля (4 завдання, 8 індикаторів).


Подальшими кроками на шляху досягнення ЦРТ стали заходи з інтеграції ЦРТ у стратегічне планування розвитку: завдання та індикатори національних ЦРТ, починаючи з 2004 року, знаходили відображення в державних стратегічних і програмних документах. Також в Україні було запроваджено щорічний моніторинг встановлених на національному рівні завдань ЦРТ. 2005 рік став відправною точкою локалізації ЦРТ в Україні. ЦРТ було локалізовано у трьох областях (Луганська, Донецька, Львівська), а згодом у АР Крим та у Чернівецькій області. Наступним кроком на шляху становлення системи ЦРТ в Україні стала робота з моніторингу виконання завдань національних ЦРТ з 2000 року: підсумком цієї роботи стала Національна доповідь «Цілі Розвитку Тисячоліття. Україна – 2013».
Як наразі можна оцінити стан досягнення ЦРТ? На шляху подолання бідності в Україні спостерігалися позитивні тенденції. Знижено масштаби бідності за абсолютним критерієм у 5,2 раза (частка населення, чиє добове споживання не перевищує 5,05 дол. США за паритетом купівельної спроможності, зменшилася з 11,9% у 2000 році до 2,3% у 2012 році) та за відносним критерієм (частка населення за національною межею бідності скоротилася з 26,4% до 25,5% відповідно). Однак, майже кожна третя сім’я з дітьми є бідною (32,6%), а серед працюючих – кожний п’ятий (20,7%). Для досягнення цільових показників необхідні послідовні програмні дії.
Для забезпечення якісної освіти впродовж життя зроблені кроки у напрямі реформування освіти. Загальною середньою освітою охоплено майже 99,5% дітей, дошкільною – у містах 93%, у сільській місцевості – 57,6%. Вищою освітою охоплено 45,7% молоді, проте необхідно забезпечити відповідність освітньої підготовки вимогам ринку праці (з урахуванням прогнозованих тенденцій розвитку економіки). Реалізація заходів відповідно до Національної стратегії розвитку освіти в Україні на період до 2021 року (затвердженої у червні 2013 року) має забезпечити досягнення цілі до 2015 року.
Забезпечення гендерної рівності є викликом для України. Досягнення гендерного паритету в органах влади та державного управління залишається актуальним завданням, незважаючи на здобутки та зміни на законодавчому й інституційному рівні. Після виборів 2012 року кількість жінок серед членів українського парламенту збільшилася до 9,4%, проте досягнення цільових показників до 2015 року (30/70) не видається можливим. Жінки становлять 12% у складі обласних рад, 23% – районних рад, 28% – міських рад, 51% – сільських, 46% – селищних. Розрив у середній заробітній платі між чоловіками та жінками (близько 30%) є ще одним проявом гендерної нерівності. Досягнення цілі вважається неможливим, а забезпечення позитивних зрушень потребує посилення політичної волі.
Зменшення дитячої смертності майже вдвічі протягом 1995 – 2012 років (з 14,7 до 8,4 на 1000 живонароджених) відбулося завдяки цілеспрямованим зусиллям, у тому числі у частині реформування та розвитку системи перинатальної допомоги. Водночас наявні приклади невідповідності статистичних даних із різних джерел свідчать про необхідність удосконалення системи спостережень. У цілому прогрес у цьому напрямі є досить відчутним, прогнозується навіть перевищення цільових показників.
Позитивні тенденції забезпечено й на шляху поліпшення здоров’я матерів: рівень материнської смертності в Україні знижено за 2000 – 2012 роки майже вдвічі (з 24,7 до 12,5 на 100 тис. живонароджених). На ранніх стадіях вагітності всі жінки проходять регулярні медичні огляди (рівень охоплення перевищує 90 %). Однак, викликає тривогу той факт, що понад 40% дорослого населення України (у тому числі й жінки дітородного віку) віком від 18 до 65 років мають принаймні одне хронічне захворювання. Недостатнім є рівень усвідомлення особистої відповідальності за своє здоров’я серед молоді та пропаганди «здорового способу життя». У цілому прогрес відчутний, можливим є перевищення цільових показників.
На шляху обмеження поширення ВІЛ-інфекції/СНІДу та туберкульозу досягнуто певних успіхів. Уперше у 2012 році знижено кількість нових випадків ВІЛ-інфекції на 1,7% порівняно з попереднім роком, що свідчить про зменшення інтенсивності епідемічного процесу. На початок 2013 року в Україні мешкало близько 220 тис. ВІЛ-інфікованих осіб (показник поширеності ВІЛ серед дорослого населення складає 0,57%). Кількість осіб з уперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекції зменшилася до 45,7 на 100 тис. населення. Рівень передачі ВІЛ-інфекції від матері до дитини не перевищує 5%, тобто вдалося забезпечити його зменшення майже у 6 разів (з 27,8% у 2001 році до 4,9% у 2010 році). Успіхів досягнуто, насамперед, завдяки реалізації профілактичних заходів серед груп підвищеного ризику інфікування, поліпшенню організації відповіді на епідемію та впровадженню відповідних загальнодержавних програм. Суттєве поліпшення епідемічної ситуації щодо туберкульозу в Україні також відбулося значною мірою завдяки реалізації Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз. У 2012 році рівень захворюваності на туберкульоз було знижено на 19% порівняно з 2005 роком (68,2 випадку на 100 тис. населення). У цілому на шляху виконання завдань зазначеної цілі спостерігається прогрес, досягнення цільових показників є можливим.
На шляху забезпечення сталого розвитку довкілля спостерігався певний прогрес. Проте у зв’язку з антропогенним навантаженням близько 70% поверхневих вод і значна частка запасів ґрунтових вод в Україні втратили своє значення як джерело питного водопостачання. У 2012 році 4,3 млн тонн забруднюючих речовин було викинуто в повітряний басейн. Більше двох третин викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел припадає на Донецьку, Луганську та Дніпропетровську області. Для досягнення цілі необхідно вдосконалити управління природними ресурсами, впроваджувати послідовну екологічну політику та забезпечити поступову екологічну модернізацію виробництва. У цілому досягнення низки цільових показників є можливим за умови вжиття відповідних заходів.
ЦРТ можуть слугувати одночасно і орієнтиром, і системою пріоритетів для реалізації стратегії реформ в Україні, оскільки вони визначають найгостріші проблеми, що стоять перед нашим суспільством.
Порядок денний глобального розвитку після 2015 року має окреслити орієнтири суспільного розвитку після кінцевого терміну досягнення ЦРТ. Більшість країн наразі спрямовує зусилля на досягнення ЦРТ до 2015 року відповідно до взятих зобов’язань. Завдяки цьому відбулися відчутні зміни у житті людей усього світу. Після 2015 року світова спільнота має використати імпульс ЦРТ і продовжити поступ на шляху досягнення миру, процвітання, справедливості, свободи та гідності.
Питання визначення пріоритетів розвитку після 2015 року уперше були порушені у 2010 році на Саміті ООН з питань оцінки прогресу в досягненні ЦРТ (пленарному засіданні високого рівня Генеральної Асамблеї ООН). У Підсумковому документі Саміту було наголошено на необхідності ініціювання міжурядового діалогу для формування нового Порядку денного глобального розвитку після 2015 року, який має ґрунтуватися на ЦРТ та враховувати нові виклики розвитку.
У 2012 році Підсумковий документ Конференції ООН з питань сталого розвитку «Ріо + 20» (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, червень 2012 року) надав орієнтири для визначення цілей сталого розвитку, які також мають враховуватись у процесі розроблення зазначеного Порядку денного. У ході подальшої роботи на глобальному рівні було визначено головні компоненти, що мають складати основу нового Порядку денного розвитку: забезпечення миру та злагоди; захист прав людини; зменшення нерівності; сприяння сталому розвитку. За 11-ма тематичними сферами (Нерівність; Стан здоров’я; Освіта; Демографічна ситуація; Економічне зростання та зайнятість; Енергія; Вода; Екологічна рівновага; Управління; Продовольча безпека; Конфлікти та їх попередження) проведено консультації із залученням експертної спільноти усього світу. Запроваджено глобальний он-лайн діалог на платформі «Світ у 2015 році» (worldwewant2015.org), на платформі Facebook та на спеціально створеній платформі для інтерактивного опитування на глобальному рівні «Мій світ» (myworld.org), на яких люди мають можливість обрати власні пріоритети розвитку.
З серпня 2012 року Організація Об’єднаних Націй проводить безпрецедентну серію національних консультацій з людьми усього світу щодо їх бачення нового Порядку денного розвитку. Цей глобальний діалог є відповіддю на заклик до активної участі у формуванні «Майбутнього, якого ми прагнемо». Наразі понад 200 тисяч людей зробили свій внесок і взяли участь у цій глобальній дискусії, національні консультації проходять у 88-х країнах усіх континентів.
В Україні національні консультації щодо визначення пріоритетів розвитку після 2015 року відбулися на початку 2013 року. До участі у національних консультаціях в Україні було залучено представників органів державної влади, академічних кіл, неурядових організацій, профспілок, малого, середнього та великого бізнесу, безробітних, пенсіонерів, національних меншин, молоді, студентів, дітей-сиріт, осіб з особливими потребами, людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, тощо. Загальна кількість осіб, які особисто брали участь у консультаціях, складає понад 4,5 тис., а з урахуванням учасників електронного опитування та краудсорсінгової платформи – понад 25 тис. осіб. До глобального інтерактивного опитування «Мій світ» долучилося близько 11 тис. українців, які обрали найбільш важливі пріоритети розвитку. Переважна більшість учасників консультацій надала позитивну оцінку можливості долучитися до процесу формування пріоритетів розвитку.
Переважна більшість учасників консультацій позитивно оцінили як факт їх проведення, так і залучення широкого кола представників різних груп та верств населення до визначення пріоритетів розвитку. Підкреслюючи необхідність змін якості державного управління, 86,8% учасників національних консультацій акцентували увагу на необхідності визначення цілей і пріоритетів розвитку на довгострокову (принаймні на 10 років) перспективу. Переважна більшість учасників (66,2% загальної кількості, 70,9% мешканців міст, 78,4% осіб з вищою освітою, 86,3% державних службовців і 83,3% студентів) вважає важливою участь громадськості в обговоренні цілей розвитку.
У процесі національних консультацій було враховано думку представників органів державної влади, академічних кіл, неурядових організацій, профспілок, малого, середнього та великого бізнесу, молоді, національних меншин, людей з обмеженими можливостями, людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом тощо. Національні консультації щодо майбутнього, якого прагнуть люди, виявили, як саме бачать широкі верстви українського суспільства пріоритети та завдання розвитку. Найбільш значущими для людей напрямами розвитку визнано: забезпечення соціальної справедливості, доступ до якісних послуг системи охорони здоров’я та освіти, гідна праця, модернізація економіки, розвиток інфраструктури, захист довкілля, підвищення якості управління.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка