Інститут телекомунікацій І глобального інформаційного простору використання природних ресурсів україни в умовах екологічних обмежень андрієвський іван Дмитрович




Скачати 252,96 Kb.
Дата конвертації09.06.2017
Розмір252,96 Kb.
Національна академія наук України

ІНСТИТУТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ І

ГЛОБАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОЛОГІЧНИХ ОБМЕЖЕНЬ

1. АНДРІЄВСЬКИЙ Іван Дмитрович – кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Українського державного геологорозвідуваль­ного інституту Державної служби геології та надр України, заслужений геологорозвідник надр.

2. КОРЖНЕВ Михайло Миколайович - доктор геолого-мінералогічних наук, професор геологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

3. КРАСОВСЬКИЙ Григорій Якович – доктор технічних наук, професор Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського, почесний працівник космічної галузі України.

4. КУРИЛО Марія Михайлівна – кандидат геологічних наук, доцент геологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

5. МІЩЕНКО Володимир Сергійовичдоктор економічних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України.

6. ПАВЛИШИН Володимир Іванович – доктор геолого-мінералогічних наук, професор геологічного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

7. РАДЧУК Валентин Васильович – доктор геологічних наук, завідувач відділом Інституту телекомунікацій і глобального інформаційного простору НАН України.

8. ХВЕСИК Михайло Артемович - академік НААН України, доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, директор Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України.


9. ХЛОБИСТОВ Євген Володимирович – доктор економічних наук, професор, завідувач відділом Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України.

Реферат


Київ – 2013
Представлений на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки цикл наукових праць складається з 22 монографій і 139 наукових статей, опублікованих у період незалежності України, переважно після 2000 року.

Актуальність представлених наукових розробок полягає у визначальній ролі природних ресурсів (насамперед мінерально-сировинних і земельних) у стабілізації економіки держави та впливу техногенезу на умови життєдіяльності населення країни.

Метою циклу досліджень було встанов­лення критеріїв визначення стану мінерально-сировинної бази, земельних і водних ресурсів та наукове об­ґрунтовання механізмів вдоскона­лення інституціональ­ного забезпечення природокористуван­ням.

Новизна визначається тим, що зазначені роботи виконувались в рамках єдиної наукової концепції, адаптованої до умов ринкового реформування економіки та наростаючих ресурсних і екологічних обмежень.

Практичне значення поданого циклу робіт полягає у запроваджені нових принципів і механізмів регулювання умов використання природних ресурсів у поєднанні з організаційно-економічним і нормативно-правовим забезпеченням

в господарську практику, бюджетну політику, урядові програмні документи і Закони України.



Методологія оцінки природно-ресурсного капіталу та рентні важелі раціонального ресурсокористування. Розроблена авторами «Концепція платного природокористування в Україні» стала методологічною основою реалізації державної політики регулювання, що торкнулося всієї природно-ресурсної сфери України. Завдяки цьому природно ресурсна сфера стала все зростаючим джерелом доходів державного і місцевих бюджетів.

Авторами зроблено значний внесок у розробку економічних оцінок природних ресурсів відповідно до ринкових умов (рис. 1), в обґрунтування економічних і екологічних пріоритетів розвитку і освоєння мінерально-сировинного потенці­алу, розвитку водогосподарського комплексу, використання земельних ресурсів. Спираючись на базу рентного регулювання визначено шляхи вдосконалення механізму раціонального природокористування, визначається комплекс пропозицій по удосконаленню системи природно-ресурсних платежів.

Рис. 1. Основні складові природно-ресурсного потенціалу України

(за оцінками вартості в $ США за світовими цінами)

За результатами аналізу сфери надрокористування обґрунтовано методо­логію реформування платежів за користування надрами. Оптимальним визначено механізм, за яким діяльність надрокористувачів буде регулюватись на базі єдиного платежу, наближеного до міжнародних стандартів (платіж «роялті»). Зазначені напрацювання лягли в основу підготовки спеціального розділу (ХІ) Податкового Кодексу України та у розрахунки нормативної бази платежів за видами корисних копалин. Це дозволило більш надійно захистити інтереси держави як власника ресурсів надр, забезпечило більшу прозорість розрахунків і зростання надходжень у державний бюджет.

Проведені дослідження засвідчили наявність передумов для підвищення плати за землю і посилення її рентної екологічної складової. Це дозволило обґрунтувати поетапне збільшення розміру плати за землю та розширенням інших видів платежів за землю. Показано, що основним джерелом поповнення державного бюджету України і важливою складовою рентних надходжень має стати податок на земельно-майновий комплекс.

Одним із напрямів удосконалення системи регулювання водоспоживання є встановлення більш детальної диференціації нормативів збору за регіонами. В існуючій системі плати за використання поверхневих вод недостатньо врахована водозабезпеченість територій і дефіцитність водних ресурсів. Пропонується повернутися до більш детальної диференціації тарифів за регіонами.

Рентне регулювання віднесено авторами до ключових важелів впливу на раціональне, ресурсоощадливе природокористування. Вони виступили ініціаторами розвитку цього напряму досліджень і реалізували його як інноваційний проект НАН України. Поставлено питання про створення більш досконалої податкової системи і більш реальних джерел доходів на базі природно-ресурсного і науково-технічного потенціалу. Показано регулюючу роль рентної політики у відтворенні природних ресурсів і формування на цій підставі фінансової бази для природоохоронної діяльності та надані відповідні пропозиції. Формування рентної системи оподаткування передбачає поетапне перенесення податкового навантаження на природокористування і поступове підвищення частки перерахування в доход держави ренти від природо­експлуатуючих галузей. Авторами сформульовані нові концептуальні підходи до рентного регулювання в поєднанні його ресурсних і екологічних складових, що в умовах наростаючих ресурсних обмежень і техногенних впливів дало можливість обґрунтувати посилення державного контролю за використанням природних ресурсів, ініціювати дослідження питань стратегічної забезпеченості ними і розробити більш жорсткі рамки в експортно-імпортній політиці. За результатами проведених досліджень розроблено «Концепцію рентної політики в Україні», яка пройшла широке обговорення у всіх галузевих міністерствах, ДПА України, комітетах, а також у наукових колах. Низка положень зазначеної Концепції була врахована при формування системи природно-ресурсного регулювання в рамках Податкового Кодексу України.

За проектними розробками авторів було прийнято 11 постанов Кабінету Міністрів України, низка змін до законодавчих актів у сфері природо­користування (Водний кодекс України, Кодекс України про надра та ін.), подано проект Закону України «Про платежі за користування надрами». Виконані розробки були використані при підготовці «Стратегії реформування податкової системи України», Податкового Кодексу України, його нормативної бази, при прийнятті цільових постанов Верховної Ради України (зокрема від 18.11.2003 р. № 1283-IV), указів Президента України (зокрема від 6.06.2003р. № 485/2003), а також при підготовці рішення РНБО України від 3 лютого 2010 року.



Забезпечення раціонального використання земельних ресурсів. За ко­рот­кий термін в аграрному секторі України виявилися зруйнованими госпо­дарські зв'язки, був здійснений неефективний переділ власності, ефективність сільськогосподарського виробництва стрімко впала. Втрата цінних продуктив­них земель, деградація ґрунтів,  зниження їх родючості та погіршення екологічних функцій з позицій усвідомлення обмеженості земельних ресурсів розглядаються авторами як загроза економічній незалежності і національній безпеці України. Стверджується, що земельні трансформації мають супроводжу­ватися синхронною перебудовою інституціонального управління економікою земле­гос­­пода­рювання. Об­ґрунтовано механізми вдосконалення інституціональ­ного забезпечення аграрного природокористування та несільсько­господарського землекорис­тування. Доведено, що одним із важливих завдань для реформування земельних відносин є здійснення на всій території державної кадастрової оцінки землі і забезпечення переходу на систему земельних платежів, які формуються на основі рентної вартості землі.

Результати дослідження відносно земельних ресурсів впроваджені в серії проектних, законодавчих і нормативно-методичних документів. Серед них, зокрема: Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ, Закон України “Про охорону земель” від 19.06.2003 р. № 962-IV та ін. Окремі наукові положення використані при підготовці указу Президента України “Про заходи щодо створення правового забезпечення формування та регулювання ринку сільськогосподарських земель та захисту прав власників земельних ділянок”.



Стан мінерально-сировинних ресурсів та оцінка геоло­гічних об’єктів. У наукових працях циклу зроблений детальний аналіз стану мінерально-сировинного комплексу (МСК) – основи економіки України. Сучасні структурні показники показують її явно виражену сировинну спрямованість. Україна все активніше стає сировинним придатком інших країн, спеціалізуючись на прискореному розвитку добувних галузей, причому в структурі експорту переважає не готова, а проміжна продукція і сировина більше 30 %. Залежність вітчизняної економіки від сировинного сектору робить її особливо уразливою від впливу зовнішніх факторів, що найбільш гостро проявилось у період економічної кризи. Головними факторами цієї уразливості є зовнішні: а – залежність від експорту продуктів переробки залізних руд і прокату чорних металів при нерозвиненості внутрішнього ринку на ці продукти; б - залежність від імпорту нафти та газу. Протягом більше століття українська мінеральна сировина споживалась за ціною, як мінімум, на 20 – 25% меншою за її вартості з урахуванням екологічних витрат, що обумовило різке погіршення стану довкілля і екологічних умов життєдіяльності населення у промислових регіонах.

Науковими працями циклу розглянута проблема споживання енергетичних ресурсів і забезпеченості ними країни. Наведені екологічні обмеження інтен­сифікації їх видобутку і споживання. Доводиться, що дефіцитність вуглеводнів в Україні можна знизити не тільки шляхом нарощування їх видобутку, а й за рахунок енергозбереження, залучення альтернативних видів палива і енергетики та розвитку сучасних технологій більш глибокої переробки нафти. Дефіцит енергетичної сировини, суцільне забруднення геологічного середовища і водних об’єктів та зростання чисельності людства будуть причинами глобальних енергетичної і екологічної криз у ХХI столітті. Їх ознаки проглядаються вже зараз (рис. 2).



Рис. 2. Прогноз використання енергетичних ресурсів у ХХI столітті



Критичні точки: 1 – стрімке падіння використання вуглевод­невої сировини за рахунок її фізичного і економічного висна­ження; 2 – тимчасове зростання використання вугілля внаслідок необхідності компенсувати зме­н­шення використання вуглевод­нів; 3 – падіння використання вугілля за рахунок його фізич­ного і економічного виснажен­ня; 4 - зростання використання урану внаслідок необхідності компенсувати зменшення використання вуглеводнів та вугілля; 5 – скорочення використання уранової сировини за рахунок її фізичного та економічного виснаження; 6 – все більше залучення альтернативних джерел енергії із-за необхідності компенсувати зменшення використання традиційної природної енергетичної сировини.

Дослідженнями авторів циклу доведена наявність процесів фізичного і економічного виснаження родовищ корисних копалин в Україні. Виходячи з цього, подальший розвиток і використання мінерально-сировинної бази повинні узгоджуватись не тільки із ступенем інтенсивності використання, але й ступеня вичерпаності корисної копалини. Авторами пропонуються ряд показників, за якими можна передбачити зміни у економічних і екологічних аспектах використання корисних копалин.

На території України авторами циклу виділені групи корисних копалин за геолого-економічними ознаками: бідністю, багатством чи перспектив­ністю на них територій; інвестиційною привабливістю та рентабельністю їх освоєння; характером та ступенем виснаження виду сировини; та іншими.

У працях циклу запропоновані методичні підходи і критерії пріоритетності вивчення і оцінки природних об’єктів мінеральної сировини (проявів і родовищ), обґрунтовані наукові засади створення в Україні нової методики такої оцінки, адекватної сучасним умовам ринкової економіки. Авторами сфор­мульовані етапи освоєння надр та характерні зміни економічних та екологічних показників стану мінерально-сировинної бази, розроблені критерії і методичні підходи до геолого-економічної оцінки геологічного простору і вторинних ресурсів, досліджені позитивні та негативні ефекти (екологічні і економічні збитки) від накопичення та викорис­тання відходів гірничої та переробної галузей.



Проблеми продуктивності водних джерел, їх оцінки та ресурсної водозабезпеченості України. У циклі розглядаються результати комплексних досліджень теоретичних і методологічних проблем оцінки та продуктивності водних джерел як об'єктів природокористування, ресурсної водозабезпеченості України та її регіонів, основних тенденцій і закономірностей водокористування та охорони водних ресурсів у сучасних умовах та в перспективі. Значну увагу приділено дослідженню водного господарства як галузі економіки, особливостям формування рентних відносин у цій сфері, проблемам реалізації державної водної політики та гарантування екологічної безпеки водних ресурсів в умовах глобалізації, розвитку екологічної інтеграції і застосування законодавчо закріпленого економічного механізму регулювання водокористування та водоохоронної діяльності.

У сфері водокористування наявна система управління і регулювання не повністю відповідає формуванню екологічної поведінки підприємств водогос­подарського комплексу і тому не може вважатися достатньо ефективною. Показано, що у нинішньому вигляді вона породжує структурну незбалан­сованість системи водокористування, провокує подальший розвиток екологічно невиваженої діяльності. Звідси обґрунтовуються завдання з оптимізації нормативної бази і підвищення регулюючої ролі платежів за спеціальне водокористування

Дослідження нормативної бази показало, що в даний час різниця між поверхневими і підземними водами для основних джерел водоспоживання не відповідає ціннісним співвідношенням зазначених ресурсних джерел. Унікальні властивості підземних вод як природного ресурсу, висока ступінь їх очищення, що дозволяє споживачам значно зменшити витрати по підготовці, належно не враховується.

Результати дослідження знайшли своє впровадження в серії проектних, законодавчих і нормативно-методичних документів, пов’язаних з еколого-економічною проблематикою водокористування. Серед них, зокрема: Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР, Закон України Про Загально­державну програму розвитку водного господарства від 17.01.2002 р. № 2988-ІІІ, Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води від 27.12.1997 р.. Окремі наукові положення використані при підготовці указів Президента України, зокрема “Про створення Комісії з комплексного вирішення питань реалізації державної політики у сфері водокористування, охорони та відтворення водних ресурсів, захисту від шкідливої дії вод”, а також постанов Верховної Ради України.



Вплив видобутку і переробки мінеральної сировини на екологічний стан територій. Зроблений статистичний аналіз головних чинників екологічного навантаження на біоту і людину в Україні, який доводить, що серед цих чинників визначальними є видобуток і переробка мінеральної сировини. Техногенні зміни геологічного середовища призвели до порушення його основних параметрів, рівноважного стану його взаємодії з біосферою. Ця взаємодія має певну структуру, в яку включені чинники впливу і суміжні середовища – поверхнева гідросфера і атмосфера

У циклі наукових праць встановлені чинники впливу на навколишнє природне середовище при використанні надр та вплив на довкілля різних типів розробки родовищ корисних копалин і головних видів мінеральної сировини. Проведені дослідження гірничо-видобувних регіонів з критичним станом довкілля: Донецького кам’яно­вугіль­ного басейна, Криворізького залізорудного басейна та Карпатсь­кого регіону розробки родовищ солей. Виявлені основні фактори техногенних змін довкілля у таких регіонах. Дослідження авторів у цьому напряму, з класифікацією регіонів видобутку мінеральної сировини за станом довкілля, були реалізовані у постанові Кабінету Міністрів України від 31.08.99 № 1606 «Про концепцію поліпшення екологічного становища гірничодобувних регіонів України».

Працям циклу отримані пріоритетні результати у фундаментальному дослідженні проблеми діяльності МСК і охорони навколишнього середовища на мінеральному рівні. Встановлено, що токсичність мінералів зумовлюється їх конституцією, насамперед, концентрацією та валентним станом атомів, морфологією і розміром ін­дивідів (агрегатів). Токсичними за певних умов стають мінерали, які міс­тять такі елементи: Аs, Sb, Hg, Ва, В, Сd, Со, Сu, РЬ, Мо, Ni, Sе, Тl, Ве, U, V, Zn, Сr, Те, Іn, Ві, F, А1, Sr, S. Зроблено першу спробу токсикологічної систематики мінеральних родовищ України. Виділено три групи: а) хімічно токсичні родовища; б) родовища радіоактивних мінералів; в) родовища, шкідлива дія яких пов'язана з підвищеною твердістю або особливою морфологією їх мінера­лів. У першій групі, залежно від механізму руйнації мінералів та їх хіміч­ного складу, виділено п'ять типів різнотоксичних родовищ. Досліджені також структура і властивості кварцу і вклю­чених у людський організм органогенних мінералів. Це дозволило розробити метод ретроспективної дозиметрії, який може бути використаний для реконструкції дозових навантажень у зонах радіоактивного забруднення.

Авторами циклу оцінені екологічні ризики, збитки та раціональні межі використання надр в Україні. Розглянуто виникнення екологічних ризиків в процесі гірничо-видобувної діяльності та запропоновані методики їх оцінки. Роз­рахований авторами циклу регіональний ризик у розвинутих гірничо-видобувних регіонах на порядок більший, ніж у серед­ньому по Україні (при ризику в техногенній сфері нашої країни 5,35·10-4, у Кривбасі він складає 58,72·10-4). В зонах впливу гірничо-видобувних районів Донбасу, Кривбасу, Карпатського регіону еколо­гічні ризики мають синергетичну структуру.

Циклом наукових праць внесений вклад у створення і розвиток нових в Україні розділів геологічної науки – екологічної геології та економічної геології.

Моніторинг природних ресурсів та екологічна безпека. Праця­ми циклу обґрунтовані основи моніторингу стану мінерально-сировинних і водних ресурсів та якості навко­лишнього природного середовища у зв’язку з їх використанням, створено основи космічному моніторингу стану земель і водних об’єктів, а також розглянуті питання побудови системи екологічної безпеки у державі.

Для ґрунтовного проведення економічної оцінки родовищ і рудопроявів у роботах циклу запропоновані показники, які потрібно відслідковувати. Вони об’єднані в групи: показників освоєння родовищ корисних копалин, загальних показників стану мінерально-сировинної бази, макроекономіч­них показ­ників і показників ринків мінеральної сировини. Запропоновано також використання відносно простих екологічних показників розробки родовищ, які легко отримати та обчислити.

Роботами циклу закладені основи космічного моніторингу земель і водних об’єктів в Україні. Створені програмні пакети обробки геоданих і тематичного де­шифрування космічних знімків. Все це стало передумовами принципово нового підходу до вирішення однієї з актуальних проблем сьогодення – інфор­ма­цій­ної підтримки рішень з питань управління екологічною безпекою земель і водних систем, раціональним використанням цих ресурсів. Цей підхід базується на технологіях дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) та географічних інфор­маційних систем (ГІС), засобами яких синтезуються тема­тичні картографічні моделі, прив'язані до топографічної основи відповідного масштабу. Запропоно­вано також сучасну інформаційну технологію моніторингу забруднення техногенним пилом земельних угідь.

У працях циклу викладені результати розробки й практичної реалізації сучасних інформаційних технологій екологічного моніторингу прибережних вод Чорного моря. Основою цих технологій є методи дистанційного зондування Землі з космосу та обробки даних в середовищі ГІС. Створено спеціалізований фонд космічних знімків прибережних територіальних вод, визначені інформативні ознаки характерних типів забруднення, розроблені макети векторних електронних екологічних карт.

Працями циклу запропоновані принципи побудови системи екологічної безпеки у природно-ресурсної сфері держави. У них визначені теоретико-методологічні засади та організаційно-еконо­мічний інструментарій досліджень у сфері екологічної безпе­ки як складової сучасного державотворення і господарювання. Обґрунтовано роль і місце екологічної безпеки у процесах глобалізації та трансформації пострадянського сусп­ільства. Упорядкована структура екологіч­ної безпеки та наве­дене її практичне застосування на прикладі надзвичайних ситуацій при­родного та техногенного походження. Визначені вартісний зміст природного ресурсу в сучасних суспільних перетвореннях і екологічна місткість те­риторії, оцінені екологічні ризики господарської діяльності. Узагальнений досвід оц­інювання збитків від надзвичайних ситуацій різних типів. Окреслені шляхи вдосконалення аналізу надзвичайних ситуацій. Досліджені конкретні надзвичайні події як приклад управління екологічною безпекою на трьох ієрархічних рівнях. Праці містять комплекс рекомендацій щодо принципового підвищення ефективності національної екологічної пол­ітики.

Як складова екологічної і ресурсної безпеки розглянута проблема відходів. Авторами обґрунтована необхідність змін організаційно-правових, економічних та техніко-технологічних засад і механізмів їх реалізації щодо впливу держави на поводження з відходами. В рамках Концепції загальнодержавної програми поводження з відходами, затвердженої Урядом України, авторами обґрунтовано стратегічні національні пріоритети в цій сфері, серед яких зокрема розвиток ресурсного рециклінгу на основі системи роздільного збирання відходів та створення вітчизняної виробничо-промислової бази спрямованої на задіяння відходів у нові ресурсні цикли.

Авторам належить обґрунтування і розробка базових законів у сфері поводження з відходами, передусім Закону України «Про відходи» і «Про загальнодержавну програму поводження з токсичними відходами». За їх проектними розробками Урядом прийнято 9 постанов, якими регулюються розробки лімітів утворення відходів, ведення реєстрів місць їх видалення, облік та паспортизація тощо. Їм належить авторство у розробці проектів концепції закону «Про вторинні матеріальні і енергетичні ресурси», у розробці Національного класифікатора відходів, базових стандартів у сфері «Охорона природи. Поводження з відходами», положення «Про техногенні родовища корисних копалин».

Ресурсний і екологічний фактори розвитку України. Результати циклу мають значення для визначення стратегії розвитку України. Науко­вими працями циклу обґрунтована необхідність обов’язкового врахування у ній природно-ресурсного й екологічного факторів та поступового переходу держави на несировинне орієнтовану інноваційну економіку з високотехнологічними галузями виробниц­тва і зміщен­ням акцентів у використанні природних ресурсів з мінерально-сировинних на земельні.

У циклі запропоновано стратегію подальшого розвитку України зі значним зменшенням навантаження на природні ресурси. У цій стратегії передбачені заходи для збереження мінерально-сировинних, земельних та водних ресурсів. Основні пропозиції авторів циклу щодо врахування ресурсного і екологічного факторів у стратегії розвитку держави містяться в 10 статтях у наукових журналах Ради безпеки і оборони України «Стратегічна панорама» і «Стратегічні пріоритети».



Висновки. Таким чином, у працях циклу викладені результати комплекс­ного наукового дослідження природних ресурсів України, екологічних обмежень їх викорис­тання, розроблення та впровадження механізмів державного регулювання у природно-ресурсній сфері через Закони України, постанови Уряду і нормативно-правові документи.

Розроблені авторами концептуальні основи платного природокористування та рентної політики були прийняті в якості методологічної основи реалізації державної політики регулювання у природно-ресурсній сфері, завдяки чому вона стала все зростаючим джерелом доходів державного і місцевих бюджетів України.

Роботами циклу закладені основи раціо­нального використання земельних, мінерально-сировинних і водних ресурсів. Об­ґрунтовано механізми вдоскона­лення інституціональ­ного забезпечення аграрного природокористуван­ня та несільсько­господарського землекорис­тування. Зроблено значний внесок у дослідження мінерально-сировинних ресурсів України, результати яких дають більш надійну основу планування розвитку мінерально-сировинного комплексу.

Наукові праці циклу містять пріоритетні результати у дослідженні проблем охорони навколишнього середовища у зв’язку з використанням земельних, мінерально-сировинних і водних ресурсів. Встанов­лені чинники впливу на навколишнє природне середовище при використанні надр. Детально досліджені такі чинники у гірничо-видобувних регіонах, що дозволило сформулювати концепцію поліпшення їх екологічного становища.

Авторами циклу внесений суттєвий вклад у створення і розвиток нових в Україні розділів геологічної науки – екологічної геології та економічної геології.

Обґрунтовані основи моніторингу стану мінерально-сировинних і водних ресурсів та якості навко­лишнього природного середовища у зв’язку з їх використанням, створено основи космічному моніторингу стану земель і водних об’єктів, запропоновані принципи побудови системи екологічної безпеки у державі, дано обґрунтування стратегії подальшого розвитку України зі значним зменшенням навантаження на природні ресурси.



Результати досліджень викладено у висунутих на премію 161 публікаціях, в т.ч. в 22 монографіях, 139 статтях, з них в 12 статтях у реферованих журналах, включених у міжнародні науковометричні бази. Отримано 3 авторських свідоцтва. За даною тематикою при консультативній підтримці та під керівництвом авторів захищено 19 докторських, 57 кандидатських дисертацій.
Автори:

­________________ І.Д. Андрієвський

________________ В.І. Павлишин

________________ М.М. Коржнев

________________ В.В. Радчук

________________ Г.Я. Красовський

________________ М.А. Хвесик

________________ М.М. Курило

________________ Є.В. Хлобистов

________________ В.С. Міщенко







База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка