Женчук Василина-Анастасія Василівна студентка 3-го курсу соціально-правового факультету Національного університету «Одеська юридична академія»



Скачати 17,18 Kb.
Дата конвертації27.10.2019
Розмір17,18 Kb.
Женчук Василина-Анастасія Василівна
студентка 3-го курсу соціально-правового факультету
Національного університету
«Одеська юридична академія»
Науковий керівник: - к.ю.н.,доцент Фомічова Н.В.


ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ НЕПОВНОЛІТНІМ
Прийняття спадщини є офіційною можливістю придбання тих прав і обов'язків, які нерозривно пов'язані із заповідачем, що закріплено у статтях 1268, 1269 Цивільного кодексу України від 2003 року (далі - Цивільний кодекс України). Ці статті регулюють порядок здійснення права на спадщину. Однак практична реалізація норм статей 1268, 1269 Цивільного кодексу України пов'язана з певними труднощами, особливо коли спадкоємець є неповнолітньою, це привертає увагу вчених і практиків на дослідження цього питання. Ці чи інші аспекти спадкоємства були предметом наукової уваги багатьох вітчизняних і закордонних юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів, зокрема: Б.С.Антимонова, I.T. Жилинкової, В.М. Коссак В.М. Марченко, П.С.Нікітюк, В.І.Серебровський, І.В.Фанкиева, Е.І.Фурси, Є.О.Харітонов, В.Л. Яроцький та інші.

Положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і законом можуть бути особи, які є живими на момент відкриття спадщини, а також особи, народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України). Особа, яка досягла чотирнадцяти років, може прийняти спадщину самостійно, подавши до нотаріуса відповідну заяву про прийняття спадщини [1, с. 43]. Однак у нотаріальній практиці є випадки, коли неповнолітній не хоче прийняти спадщину, але батьки мають протилежну думку про це і тим самим змушують неповнолітнього діяти, що суперечить його волі. Але відповідно до ст. 1273 Цивільного кодексу України, неповнолітня особа може відмовити у прийнятті спадщини лише за згодою батьків, опікунів та органів опіки та піклування. З малолітніми легше подавати заяву про прийняття у спадщину лише від імені батьків (усиновлювачів) або опікунів.

Заява про прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини особою, яка подала таку заяву. Причини вилучення заяви не мають значення. Виникає питання: чи може неповнолітній подати заяву про прийняття спадщини, відкликати свою заяву самостійно без згоди батьків, але за згодою органів опіки та піклування?

Аналіз положень ст. 1269 Цивільного кодексу України, де вказано, що заяву про анулювання заяви про прийняття спадщини може подати особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, на перший погляд можна припустити, що неповнолітній може самостійно відкликати заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 Цивільного Кодексу України). Однак такий висновок суперечить ст. 1273 Цивільного Кодексу України, положення якого були описані вище з точки зору права відмови у спадщині неповнолітніми. Адже відкликання заяви є фактично неприйняттям спадщини, відмовою від участі у спадкових відносинах.

Коли йдеться про прийняття у спадщину неповнолітніх, що обтяжується боргом, ст. 1282 Цивільного Кодексу України встановлює, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в повному обсязі, але в межах вартості успадкованого майна. Отже, якщо неповнолітній спадкоємець прийняв спадщину, то він зобов'язаний погасити заборгованості заповідача тією спадщиною, яку він прийняв, навіть якщо вартість заборгованості дорівнює вартості спадщини, або буде більшою за спадкове майно і не принесе ніяких матеріальних вигод від прийняття спадщини. Крім того, сама процедура погашення заборгованості може зайняти багато часу і потребуватиме часу, енергії та власних ресурсів. Тому ми вважаємо, що необхідно посилити контроль над органами опіки та піклування в частині нагляду за спадщиною неповнолітніх, якщо спадщина власності обтяжена боргом.

Для прийняття спадщини неповнолітнім існує таке поняття, як «фактичне» прийняття спадщини. Цивільний кодекс України не встановлює особливих способів прийняття спадщини неповнолітніми. І незважаючи на минулі роки, можна сказати, що ніколи не було особливого відношення до способів отримання неповнолітнім спадщини.

Активний спосіб прийняття спадщини передбачений статтею 1269 Цивільного кодексу України, згідно з якою особи, які бажають прийняти спадщину і не проживають у спадкодавця в день смерті, подають заяву про прийняття спадщини. Особа, яка бажає прийняти спадщину, приходить до нотаріуса особисто, оскільки не допускається приймати заяви про прийняття спадщини, за відмову від неї або за зняття заяв, зроблених від імені спадкоємців їх представниками, які діють на підстави доручень [2].

Можливість прийняття спадщини пасивною поведінкою встановлює ст. 1268 Цивільного кодексу України, згідно з положенням якого спадкоємець вважає прийнятим спадщину, якщо він постійно проживав у заповідача, і якщо в період, встановлений для прийняття спадщини, не відмовився від нього.

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що з метою посилення контролю за прийняттям спадщини, обтяженого боргом, ми пропонуємо органам опіки та піклування проводити перевірки, щоб визначити, чи таке прийняття спадщини не завдасть шкоди інтересам дитина.

Під "фактичним" прийняттям спадщини неповнолітніми ми розуміємо не тільки факт спільної реєстрації неповнолітнього з заповідачем, але й можливість прийняти спадщину через шість місяців після смерті особи, де заява про фактичне прийняття спадщини та видача свідоцтва про спадкування буде першою у нотаріальній конторі, від неповнолітнього у випадках, коли навіть неповнолітній спадкоємець не зареєстрований з померлим на момент його смерті.

Неповнолітній має право подати заяву про прийняття спадщини до закінчення шести місяців, навіть якщо він є фактичним спадкоємцем, і це не вважається помилкою.

Список використаної літератури:



  1. Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009. – К.: Бібліотечка нотаріуса, 2009. – 43с.

  2. Рябоконь Є.О. Інститут прийняття спадщини в цивільному законодавстві України: проблеми і перспективи // Вісник Київського національного університету імені Т. Шевченка.– 2005. – № 67–69. – С. 129–134.


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка