Кістки тулуба та їх з'єднання




Скачати 276,04 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації25.11.2017
Розмір276,04 Kb.
  1   2



Реферат

на тему:

«Кістки тулуба та їх з'єднання»


Скелет тулуба складається з хребтового стовпа і кісток трудно клітки (ребер та грудини).

Хребтовий стовп (columna vertebralis) є основою всього тіла і утворюється з 31—35 хребців, з'єднаних між собою рухомими і нерухомими зчленуваннями (Рис. 1). Хребці розділяють на справжні та несправжні. До справжніх відносять 24 хребці, які з'єднуються за допомогою міжхребцевих зчленувань і зв'язок, а до несправжніх — решту хребців (9—11), що зростаються у крижову та куприкову кістки.

Структура, форма і ступінь розвитку хребтового стовпа та окремих хребців у різних тварин та людини дуже різноманітні, але мають специфічні ознаки.

Справжній, нормально розвинений хребець (vertebra) складається з тіла хребця, дуги хребця і семи відростків.

Тіло хребця (corpus vertebrae) знаходиться попереду від інших його частин і має форму низенької колони, передня та бічні поверхні якої опуклі, задня дещо плоска, а нижня і верхня поверхні нерівні і дещо вгнуті.

Ззаду до тіла хребця приєднується тонка і висока дуга хребця (arcus vertebrae), яка разом із тілом утворює хребцевий отвір (foramen vertebrale). Отвори всіх хребців формують хребтовий канал (canalis vertebralis), де міститься спинний мозок — його оболонки, судини та нерви.

Від дуги відходять відростки, які поділяють на суглобові та м'язові. Дві пари суглобових відростків починаються від нижнього та верхнього країв пластинки дуги хребця і зчленовуються з однойменними відростками хребців, розташованих вище і нижче. Між тілом хребця, його дугою та суглобовими відростками розміщені верхня і нижня хребцеві вирізки. Нижня хребцева вирізка верхнього хребця разом з верхньою хребцевою вирізкою нижнього хребця обмежують міжхребцевий отвір (foramen intervertebrale), крізь який проходять судини та нерви.

Крім вищезгаданих відростків від дуги хребця відходять парні поперечні відростки (processus transversus), а також непарний, направлений назад, остистий відросток (processus spinosus).

Окремі хребці різних відділів хребтового стовпа мають специфічні особливості, залежно від функціонального навантаження та ступеня розвитку м'язів.

У людини, як і у багатьох вищих тварин, шийний відділ хребтового стовпа складається з семи шийних хребців (vertebrae cervicales). Кожен з хребців (крім першого) має низьке, невеликих розмірів тіло, відносно великий трикутний хребцевий отвір і відростки, з яких найхарактернішими є поперечні.



Рис. 1. Хребтовий стовп:

а — вигляд спереду: 1 — шийні хребці; 2 — грудні хребці; 3 — поперекові хребці; 4 — крижова кістка; 5 — куприкова кістка; б — серединний розпил хребтового стовпа: 1, 11, 111, IV — межі між окремими відділами хребтового стовпа; В — грудний кіфоз, Г — поперековий лордоз, 1, 7, 19, 24, 29, 34 — позначення хребців.
Поперечні відростки складаються з передньої та задньої частин, між якими є отвір поперечного від ростка (foramen transversarium), де проходять хребцева артерія та вени. Кожна з частин закінчується відповідно переднім і заднім горбками.

Передню частину відростка більшість морфологів розглядають як недорозвинене ребро. Цю точку зору підтверджує той факт, що інколи передня частина VII шийного хребця значно подовжується і рухомо з'єднується як з його тілом, так і з задньою частиною. Така аномалія дістала назву шийного ребра і може спостерігатися з обох боків.

Остисті відростки шийних хребців короткі і розщеплені на кінцях. Винятком є VII хребець, в якому цей відросток відносно довгий, не розщеплений, потовщений і нахилений униз. У зв'язку з тим що остистий відросток цього хребця легко промацати крізь шкіру, хребець назвали виступним (vertebra prominens).

Верхній та нижній суглобові відростки шийних хребців розміщені таким чином, що суглобові поверхні верхніх обернені назад і вгору, а нижніх — вперед і вниз.

Два верхніх шийних хребці відрізняються від інших значними морфологічними і функціональними особливостями. Це пов'язано з тим, що вони в процесі еволюційного розвитку пристосувались до зчленування з черепом.

І шийний хребець, або атлант (atlant), сполучається з черепом і має форму кільця, оскільки в нього немає тіла і остистого відростка (Рис. 2). Хребець складається з передньої та задньої дуг, між якими знаходяться бічні маси (massae laterales).

Передня дуга (arcus anterior) замінює тіло хребця і має на передній поверхні передній горбок, а на задній поверхні — ямку зуба (fovea dentis) для зчленування із зубом II шийного хребця. На задній дузі (arcus posterior) знаходиться задній горбок, який є залишком остистого відростка.

Від бічних мас, на яких виділяють верхню і нижню суглобові ямки, що замінюють суглобові відростки, відходять короткі та товсті поперечні відростки.





Рис. 2. Перший шийний хребець — атлант (вигляд зверху):

1 — задній горбок; 2 — борозна хребтової артерії; 3 — отвір поперечного відростка; 4 — бічна маса; 5 — ямка зуба; 6 — передня дуга; 7 — передній горбок; 8 — поперечний відросток; 9 — верхня суглобова ямка; 10 — задня дуга.



Рис. 3. Осьовий хребець (вигляд зліва):

1 — зуб; 2 — верхня суглобова поверхня; 3 — отвір поперечного відростка; 4 — дуга кребця; 5 — остистий відросток; 6 — нижній суглобовий відросток; 7 — поперечний відросток; 5 — тіло хребця; 9 — передня суглобова поверхня.


ІІ шийний хребець, або осьовий (axis), дістав назву відповідно до функції, яку виконує, оскільки навколо нього, як навколо осі, обертається і хребець разом з черепом. Від тіла хребця, яке має неправильну форму, угору відходить невеликий товстий відросток — зуб (dens), який слід розглядати як частину тіла І хребця, що приєдналася у процесі філогенезу до тіла II хребця. На зубі є невеликі передня та задня суглобові поверхні, що сполучаються з І хребцем.

Замість верхніх суглобових відростків по обидва боки від зуба розташовані дві суглобові поверхні, обернені вгору і вбік. Нижні суглобові відростки такі, як і в інших хребців, а остистий відросток короткий і товстий (Рис. 3).

Важливе практичне значення має передній горбок поперечного відростка VI шийного хребця, оскільки він розвинений трохи більше, ніж в інших шийних хребців, і попереду від нього проходить загальна сонна артерія (внаслідок цього він дістав назву сонного).



Рис. 4. Грудинний хребець (вигляд збоку):



1 — тіло хребця; 2 — нижня реберна ямка; 3 — нижня хребцева вирізка; 4 — нижній суглобовий відросток; 5 — остистий відросток; 6 — поперечний відросток; 7 — реберна ямка поперечного відростка; 8 — верхній суглобовий відросток; 9 — верхня хребцева вирізка; 10 — верхня реберна ямочка.

Рис. 5. Поперековий хребець (вигляд зверху):

1 — остистий відросток; 2 — нижній суглобовий відросток; 3 — верхній суглобовий відросток; 4 — хребцевий отвір; 5 — тіло хребця; 6 — поперечний відросток.
При пораненні сонної артерії або її гілок необхідно швидко притиснути судину до горбка і тим самим припинити кровотечу.

Грудний відділ хребтового стовпа складається з дванадцяти грудних хребців (vertebrae thoracicae; Рис. 4). На їхніх високих, майже трикутних тілах знаходяться реберні ямки, з якими сполучаються суглобові поверхні головок ребер. Оскільки більшість ребер з'єднуються з тілами двох хребців, то вони мають по дві «неповні» реберні ямки: на верхньому краї хребця — верхню реберну ямку, а на нижньому — нижню, які разом формують «повну» реберну ямку для головки ребра.

Винятком є І грудний хребець, на верхньому краї якого знаходиться «повна» реберна ямка для І ребра, а на нижньому — «неповна» для II ребра. Головними ознаками X, XI та XII грудних хребців є «повні» суглобові ямки на їхньому тілі.

Верхні та нижні суглобові відростки (processus articularis superior et inferior) плоскі, розміщені у фронтальній площині і майже вертикально, а їхні суглобові поверхні обернені відповідно вперед і назад.

Поперечні відростки (processus transversus) знаходяться ззаду від суглобових, дуже розвинені, потовщені на кінцях і мають на передній поверхні суглобову ямку для зчленування з горбком ребра. Слід пам'ятати, що поперечні відростки XI та XII грудних хребців таких ямок не мають.

Остисті відростки (processus spinosus) значно довші, ніж у шийних хребців, і мають тригранну форму; у верхніх грудних хребців розташовані більш горизонтально, у середніх — ідуть майже вертикально вниз, а в нижніх — знов набувають горизонтального напряму.

Хребцеві отвори грудних хребців округлої форми і менших розмірів, ніж у шийному та поперековому відділах.

Поперековий відділ хребтового стовпа утворюється з п'яти хребців (vertebrae lumbales; Рис. 5). Своїми розмірами (тіло велике, овальної форми), масою, відсутністю суглобових ямок і поперечних отворів вони відрізняються від шийних хребців.

Суглобові відростки поперекових хребців масивні, розміщені в сагітальній площині і вертикально, причому верхні обернені досередини та вгнуті, а нижні спрямовані назовні і опуклі.

Поперечні відростки тонкі та плоскі. Біля основи кожного з них є додаткові відростки, які більшість анатомів розглядають як залишки ребер. Остисті відростки цих хребців великі, довгі, мають вигляд широкої пластинки, потовщені на кінцях та лежать майже горизонтально.

Крижовий відділ хребтового стовпа формується з п'яти крижових хребців, які у 17—22 роки зростаються в одну кістку (os sacrum; Рис. 6). За формою крижова кістка нагадує трикутник, основа якого(basis ossis sacri) обернена догори, а верхівка (apex ossis sacri) — униз і трохи вигнута уперед.

Основа крижової кістки нагадує тіло хребця і зчленовується з останнім поперековим хребцем під кутом, утворюючи мис (рго-montonum). Дозаду від неї розміщується верхній отвір крижового каналу (canalis sacralis), який проходить крізь усю крижову кістку і є продовженням хребтового каналу. Вгору від задньої частини основи відходять два невеликих плоских верхніх суглобових відростки, які разом з нижніми суглобовими відростками останнього поперекового хребця утворюють попереково-крижове зчленування.



Рис. 6. Крижова кістка:

а — вигляд спереду: 1 — основа крижової кістки; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — бічна частина; 4 — поперечні лінії; 5 — верхівка крижової кістки; 6 — тазові крижові отвори; б — вигляд ззаду: 1 — крижовий канал; 2 — верхній суглобовий відросток; 3 — вушкоподібна поверхня; 4, 5, 8 — крижові гребені (проміжний, серединний, бічний); 6 — крижовий розтвір; 7 — верхівка крижової кістки; 9 — спинні крижові отвори.
Верхівка крижової кістки закінчується крижовими ріжками, між якими знаходиться крижовий розтвір (hiatus sacralis).

На крижовій кістці виділяють тазову і спинну поверхні та бічні частини. Тазова поверхня значно вгнута, входить до складу задньої стінки малого таза. Біля її краю розміщуються чотири або п'ять пар тазових крижових отворів, крізь які проходять нерви крижового сплетення та судини.

Між крижовими отворами знаходяться поперечні лінії, що залишились на місцях зрощення окремих крижових хребців.

Спинна поверхня крижової кістки опукла і на відміну від тазової має складнішу будову. Вздовж серединної лінії проходить серединний крижовий гребінь (crista sacralis mediana), що утворився внаслідок зрощення остистих відростків крижових хребців. По боках від нього лежать невисокі проміжні крижові гребені (cristae sacrales intermediae), що утворилися від злиття верхніх та нижніх суглобових відростків, а назовні від них знаходяться бічні крижові гребені (cristae sacrales laterales), сформовані внаслідок зрощення поперечних відростків.

Масивні, неправильної форми бічні частини крижової кістки утворилися внаслідок зрощення поперечних відростків крижових хребців та залишків крижових ребер. На верхніх половинах бічних частин знаходяться вушкоподібні поверхні (fades auriculares), що зчленовуються з клубокими кістками і формують крижово-клубові суглоби (articulatio sacroiliacae). Ззаду цих поверхонь є крижові горбистості (tuberositas sacrales), до яких прикріплюються зв'язки.

Куприковий відділ хребтового стовпа складається з чотирьох або п'яти куприкових хребців, що зрощуються між собою у людей середнього віку І утворюють одну кістку — куприк (os coccygis; Рис. 7). Ця кістка за формою нагадує дзьоб птаха, обернений основою догори і дещо зігнутий. Порівняльно-анатомічні дослідження доводять, що куприкові хребці у людини рудиментарні, складаються майже з одних тіл і тому не мають хребтового каналу. Тільки на І куприковому хребці ще можна розрізнити залишки суглобових відростків, які перетворились на куприкові ріжки.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка