Київ Видавництво Національного авіаційного університету




Сторінка15/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3,37 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Формуваня та вживання арго у сучасній французькій мові
Арго – це умовна говірка якої-небудь соціальної групи, в якій є специфічні слова й вислови, незрозумілі для сторонніх. Це явище дуже поширене і різноманітне та є частиною специфічної культурної спадщини Франції. Використання арго є засобом обійти табу, які встановило суспільство. Особливо воно вживається у таких сферах як секс, насильство, злочинність та наркотики. Ця функція характерна як для загальновживаного арго, так і для арго, яке використовують певні соціальні групи.

Існують різні види арго, серед яких слід виділити загальний арго, тобто такий, який втратив свої шифрувальну та ідентифікаційну функції. Він більше не вживається якоюсь групою осіб, а усіма членами мовного середовища з метою використання конотативно забарвленої лексики. Ця лексика не використовується більше окремою групою осіб ще й тому, що стала зрозумілою для всіх.

Для французького арго характерно не тільки те, що засоби мовного висловлювання постійно змінюються, а також те, що значна кількість арготичної лексики переходить у розмовний стиль та стає широковживаною. Наприклад, слово cambrioler та його деривати походять від слова cambriole (chambre) – кімната.

Засоби формування арго здебільше семантичні: зміна, деструктурування, деформація слова, метафора, метонімія, синекдоха, полісемія, синонімія, деривація, зміна суфікса, повторення того самого складу. Одним із таких засобів є деривація, або вживання широко розповсюджених суфіксів з давно існуючими словами. Це такі суфікси як –ard, -asse, -oque, -ax, -ouille, наприклад: connard та connasse, які походять від слова con.

Арго формується також за допомогою апокопи, тобто скорочення одного чи кількох кінцевих складів слова. Наприклад: pиt (замість pйtard), а також аферези, тобто скорочення одного або багатьох складів на початку слова, наприклад, blиme замість problиme; zik замість musique.

Іншим засобом формування арго є редуплікація після попереднього скорочення складу, наприклад, zonzon замість prison. Формування абревіатур є також одним із засобів створення арго: TDC tombй du camion (вкрадений).

Існує кілька видів арго. Найпоширенішим різновидом арго є verlan, тобто заміна порядку складів слова, наприклад: cafй-fйca, arabe- rabza. Хоча verlan часто є ознакою недостатньої освіти людини та є маргінальним вживанням, він залишається лінгвістично дуже багатим та цікавим. Перехід від звичайної літературної мови до verlan проходить завдяки чотирьом процедурам: а) зміна останньої голосної, б) розрив слова, в) інверсія, г) скорочення або випадіння останнього складу. Наприклад: la cheboula bouche; cest comme ascest comme зa; зa cheamar зa marche; reuchcher; zarbbizarre.

Іншим різновидом арго є javanais, тобто арго, коли між складами вставляють av та va, наприклад, MarcelMavarзavel. Є і також такий вид арго як louchйbem ( або largonji). Це арго паризьких та ліонських м’ясників другої половини XIX століття. Процес лексичного створення цього арго схожий на verlan та javanais. Проходить зміна початкової приголосної на L та ця початкова приголосна перенесена в кінець слова, а потім додається арготичний суфікс, такий як –iиme; -jї, - oque, -muche, наприклад: boucher-loucherbem; femmelamfй; monsieur lesieum;cherlerche ( слово lerche часто використовується у заперечній формі: pas lerche – недорого). Правопис цих слів є фонетично залежним.

Джерелом та засобом поповнення арго є запозичення з іноземних мов, серед яких англійська, циганська, арабська, та італійська. Слід зазначити, що значна кількість англійських слів настільки адаптувалися у французькій мові, що стали вживатися із типово французькими суфіксами –euse, -er, наприклад: shooteuse, se shooter; se doper; se destroyer.

Часто джерелом арго є діалекти: baratin (ринок, походить від провансальського слова barat); goualer від берійського слова coubler, що означає різко кричати; faraud (гарно одягнений, гордовитий чоловік) походить від гасконського слова faraut); arnaquer (шахраювати) походить від пікардійської форми harnacher.

Деякі слова походять із старофранцузької мови, наприклад, guinche – танок ganches у XII столітті, esquinter - варіант старофранцузького слова esquiner - порізати смужками.

Останнім часом з’явився Інтернет-арго, який широко використовується у спонтанних листах, електронній пошті та у дискусійному форумі. Ці слова пишуть з маленької літери під час листування. Наприклад: ama а mon avis; asvвge, sexe, ville; attaattend; bcp beaucoup; bsbisous.

Окремо варто звернути увагу на особливе арго сучасної молоді. Воно має ті ж самі функції, що і класичне арго, хоча слід зазначити, що останнє все ж переважає. Поява мови SMS і широке розповсюдження культури хіп-хоп дозволило, з одного боку, вийти цій мові за межі передмість, що сприяло переходу цього арго у широковживаний мовний реєстр, а з другого боку, сталася уніфікація цього різновиду арго на національному рівні, хоча деякі місцеві та регіональні нюанси продовжували існувати.

У цьому різновиді арго присутній також franglais ( франглійська мова), суміш англійської та французької мов, наприклад: Je suis speed ( pressй).

Цікава арготична лексика існує також у сфері шкільного життя.

Деякі французькі лінгвісти вважають, що сучасне французьке арго є фактором винятковості молоді передмість і що молодь, яка користується арго, становить від 10% до 15% у Франції.

Існує кілька думок щодо цінності та значущості арго. З одного боку, арго збагачує експресивні можливості мови, а з іншого боку його існування є показником соціально-економічної та культурної різниці між різними верствами населення, яке живе у Франції. Слід зазначити, що вживання сучасного арго передмість є показником приналежності особи до певної соціальної групи.

Olena Shvets, Nelly Poperechna

Dnipropetrovsk
Presenting and Practising Language Functions and Exponents
In mastering a foreign language it is necessary to become communicatively competent in an acquired language. The aim of the English for Specific Purposes course is to incorporate grammatical, discourse, and sociolinguistic competences. Students need to assimilate the structural and sociocultural rules that will guide them in the choice of appropriate forms and language functions. It is important to understand underlying functional meanings of certain utterances in performing some kind of a communicative act.

Teachers are often faced with a problem when students’ knowledge of the structure of English is rather good but they do not have the same knowledge of the sociolinguistic rules of appropriacy. When teachers find their students struggling to communicate effectively in some social situations it’s time to teach them more functional language, i.e. the language grouped by what it is used for. Having appeared in such a social situation in a foreign language, learners try to translate a function from the mother tongue to the target language which results in inappropriate utterance.

There are various ways of presenting and practising the use of language functions and exponents. But what they all should have in common is the specification of situational and social factors matched with the most common realisation of the language functions.

The first step which helps the teacher to establish the students’ level of awareness of functional language in general and functions to be taught in particular is the diagnostic assessment. Such assessment is carried out either in writing or in an oral interaction with the teacher. The student is usually given a situation followed by a number of possible choices. According to the students’ choice a teacher may conclude that they tend to translate from their first language or they do not recognise the situation or they are well aware of appropriate speech patterns.

The sample dialogue is a useful way of presenting the examples of the functions and exponents in use. These dialogues should be natural and short. At the first stage the students are proposed to listen to the conversations and identify the speech patterns. Then they are given the dialogues without the information on the particular situation, they have to guess where the conversations take place, what the relationships between the speakers are and what the speakers want to do/say.

A useful technique of reinforcing the learners’ awareness of the factors influencing the choice of strategies is the evaluation of a situation. A situation may be analysed in pairs or small groups in terms of a place, roles, relationships, attitudes, tasks, appropriate vocabulary, skills, structures and functions. In this activity the students are given a set of situations and for each they have to decide which of the functions and the exponents to use.

Role-plays are particularly effective for practising the use of the functional language. It is important to supply the students with detailed information about the situation and the people who are going to interact. A role-play creates a fairly meaningful and realistic context and facilitates the choice of vocabulary, skills, grammatical patterns, etc.

Students need to talk about their perceptions, expectations, failures and successes. Therefore feedback and discussion are particularly useful for functional language teaching/learning. Pair evaluation and further discussion in larger groups of students help all participants become more aware of language functions and exponents and behave more appropriately.



Ольга Шворак

м. Луцьк
Розвиток пізнавальної діяльності студентів на заняттях з іноземної мови у немовних ВНЗ
На сучасному етапі реформування мовної освіти однією з найбільш ефективних і тих, що відповідають вимогам суспільства у третьому тисячолітті, зарекомендувала себе технологія особистісно-орієнтованого навчання, у центрі якої – особистість учня, студента з її потребами, інтересами, життєвими орієнтирами.

Враховуючи специфіку дисципліни «Іноземна мова для професійного спілкування», де навчання носить практичний характер і має комунікативну спрямованість, виникає необхідність створення на уроках умов для вибору мовленнєвої поведінки, самостійного розв’язання завдань, розмірковування щодо способу вирішення проблем і прийняття рішення . Студенти, що залучені до процесу активного навчання на достатньо високому рівні, відчувають не лише задоволення від навчання – значно зростають їх можливості засвоєння матеріалу. Тому викладач повинен сприяти формуванню в студентів розуміння того, що саме через відкритий діалог вони вчаться знаходити рішення, вдосконалювати ідеї, втілювати їх у власний досвід, що є необхідними вміннями для людини сучасного суспільства.



  • На створення сприятливого навчального середовища працюють проектна методика, групове навчання, рольові ігри, дискусія, що їх вдало поєднала методична система розвитку критичного мислення. Вивчення іноземних мов безпосередньо пов’язано з формуванням когнітивних здібностей учнів, тому на кожному уроці варто використовувати завдання, які вдосконалюють розумові здібності учнів і поступово формують в них досвід пошукової діяльності. В сучасних підручниках з англійської мови місяться завдання типу matching (співвіднесення однакових елементів), comparing ( порівняння), ranking (ранжування предметів, дій за певними ознаками), information gap ( усунення інформаційного дисбалансу), tables ( класифікація прочитаної або прослуханої інформації за певними ознаками з використанням таблиць, діаграм, графіків), writing activity ( вільне письмо, написання твору, есе, анотування прослуханого або прочитаного) тощо.

Коли студенти в процесі навчання аналізують, оцінюють, використовуючи розумові навички вищого рівня, значно підвищується результативність навчального процесу, краще засвоюється інформація.

Зважаючи на те, що студенти приходять навчатися у ВНЗ в тому віці, коли вони починають усвідомлювати свої погляди на життя і людські якості, схильні до узагальнень та висновків, замислюються про майбутнє, ці вікові особливості доцільно враховувати при формуванні мотивації студентів до висловлювань та узагальнень, вираження своїх власних думок. Для цього треба підбирати для обговорення реальні та різноманітні теми, які зацікавлять всіх студентів у групі, але точки зору на проблему будуть різні.



Ольга Шевчук

м. Львів
Впровадження інтерактивних технологій навчання іноземної мови у немовних вищих навчальних закладах.
Сьогодні, в умовах модернізації усіх ланок освіти, від сучасного вищого навчального закладу вимагається запровадження нових підходів до навчання, що забезпечують розвиток комунікативних, творчих і професійних компетенцій та стимулюють потребу майбутнього фахівця у самоосвіті на основі змісту та організації навчального процесу. На жаль, однією з перепон, яка стоїть на шляху успішного оволодіння іноземною мовою у вищому немовному навчальному закладі, є недостатня, а інколи і низька мотивація студентів до вивчення мови.

Саме тому особливий інтерес представляють інтерактивні технології, метою яких є створення комфортних умов навчання, за яких кожен студент відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність. В основу такого навчального процесу закладено співробітництво і продуктивне спілкування, спрямоване на спільне розв’язання проблем, формування здібностей виділяти головне, ставити цілі, планувати діяльність, критично міркувати, досягати значимих результатів.

Вважають, що інтерактивними можна вважати технології, які здійснюються шляхом активної взаємодії студентів у процесі навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає у взаємонавчанні, груповій формі організації освітнього процесу із реалізацією активних групових методів навчання для вирішення дидактичних завдань. Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Однак, студент і викладач виступають як рівноправні суб’єкти навчального процесу.

Слід зазначити, що використання інтерактивних форм навчання під час вивчення іноземних мов у немовному ВНЗ буде ефективним, якщо зміст начального процесу буде перегукуватися з майбутньою професією студента. Викладач повинен зважати на рівень володіння мовою студентами, на рівень сформованості комунікативних навичок. Потрібно слідкувати, щоб теоретичні знання в процесі активного навчання ставали усвідомленими, щоб студент розвивав і удосконалював не лише знання з мови, а й міг пов’язувати їх з майбутньою професійною діяльністю.

Організації процесу багатосторонньої комунікації сприяє використання відповідних інтерактивних методів навчання, до яких можна віднести наступні: метод проектів, ділові та рольові ігри, дискусії, та інші.

Так, використання ділових ігор, в яких студенти спілкуються в парах або в групах, дає можливість проявити мовленнєву самостійність, реалізувати комунікативні вміння та мовленнєві навички, при цьому їхнім завданням є вирішення проблемної ситуації. Створюючи проблемні ситуації, викладачеві слід слідкувати, щоб завдання відповідали рівню наявних знань та інтелектуальних можливостей студентів, не були стереотипними, відображали реальні ситуації професійної діяльності, а також були пов’язані з темою заняття, текстом, який читали, граматикою, яку вони опрацьовували.

Корисним видом діяльності є створення дискусій англійською мовою, які можна залучати на допомогу викладачам, щоб досягти успішного результату на заняттях з іноземної мови. Найголовнішим завданням будь-якої дискусії вважається пошук відповідей і розв’язань проблеми чи питання. На заняттях з іноземної мови у немовних ВНЗ найдоцільнішим є використання лекційного типу дискусій, оскільки це формальне обговорення теми за участю слухачів і лектора, тобто викладача, який є лідером групи. Доцільно створювати професійно-орієнтовані дискусії, пов’язуючи їх з майбутньою спеціальністю студента та застосовувати відповідну спеціалізовану лексику.

Окремо слід виділити метод проектів, оскільки такий вид роботи студенти вузів часто виконують по закінченню вивчення курсу іноземної мови і презентують його, як індивідуальну роботу. Є.С. Полат відзначав, що метод проектів передбачає визначену сукупність навчально-пізнавальних заходів та дій студентів, які дозволяють вирішити ту чи іншу проблему в результаті самостійних пізнавальних дій та припускають презентацію цих результатів у вигляді конкретного продукту діяльності. Як педагогічна технологія це є сукупність дослідницьких, пошукових, проблемних методів, творчих за своєю сутністю. Останнім часом метод проектів набуває все ширшого застосування у навчанні іноземних мов, про що свідчать публікації Н.Д.Гальскової, Н.Ф.Коряковцевої, А.В.Конишевої, Є.С.Полат та інших. Основними положеннями методу проектів є:

- Метод проектів передбачає самостійність студентів у постановці проблеми, розробці детального плану її дослідження та визначенні кінцевого продукту проекту.

- Проектна робота студентів має бути прагматично спрямованою на такий результат або кінцевий продукт, який можна застосувати у своїй практичній діяльності з формуванням іншомовної комунікативної компетенції у студентів.

- У ході реалізації проектної роботи, яка зорієнтована на формування професійно-комунікативної компетенції, студенти концентрують увагу на виконанні поставлених перед собою завдань. Досягнення ж певних мовних або мовленнєвих цілей залишається на другому плані.

Отже, інтерактивні технології навчання є потужним кроком уперед на шляху розвитку вищої освіти. Першочерговим завданням інновацій має бути мотивація, урізноманітнення, зацікавлення студентів з метою підвищення рівня знань з іноземної мови.



Наталія Юрчук

м.Київ

Особливості викладання німецької мови як другої іноземної після англійської в вищих навчальних закладах

З кожним роком дедалі більше студентів навчальних закладів різних рівнів вивчає німецьку мову як другу іноземну. Як правило, першою іноземною є англійська. Проблеми й питання організації навчального процесу в нових умовах, які закономірно виникають у викладачів, потребують розв’язання.

У методиці вивчення мови поняття “друга іноземна ” означає, що студент вивчав уже принаймні одну іноземну мову. Важливим є те, що мова вивчається у змісті навчальної програми і студент ще не володіє вільно першою іноземною.

Наприкінці 60-х років у німецькій методичній літературі з’явилися статті, в яких було висловлено застереження від контакту різних мов. Так, у дослідженнях було помічено спочатку негативний аспект контакту двох іноземних мов. Виникло припущення, що взаємодія двох іноземних мов завжди матиме лише негативні наслідки. Тому рекомендувалося розмежовувати іноземні мови, які вивчалися одночасно, у розкладі навчальних занять.

Упродовж останніх 20 років науковці дедалі більше схиляються до думки, що контакт двох мов вносить не лише додаткові помилки й плутанину, а й позитивні аспекти. Йдеться про досвід вивчення першої іноземної мови, який сприяє розвитку рецептивних і продуктивних умінь під час опанування другої іноземної мови, і не лише у плані перенесення значення слів – (напр. англ. hand – нім. Hand), що також значно полегшує семантизацію лексичного матеріалу. Велике значення має те, що можна провести паралелі між першою іноземною мовою та наступними або, навпаки, простежити відмінності, які слугуватимуть контрастом для кращого унаочнення.

Вправи і завдання у навчальній ситуації “Німецька мова після англійської ” розробляються з урахуванням таких засад:

1. Англійська і німецька як германські мови споріднені в багатьох аспектах. Насамперед, це простежується у лексиці, особливо на початковому етапі вивчення, де можна помітити багато відповідностей і наявний очевидний зв’язок між німецькою та англійською мовами. До того ж є багато інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які трапляються в обох мовах, проте відрізняються вимовою та написанням. Але і в інших частинах мовної системи можна використати аналогії для вивчення німецької мови після англійської. Це стосується вимови, інтонації, правопису, і, особливо, граматики.

2. Другу іноземну мову здебільшого вивчають дорослі, для яких існує особлива стратегія навчання. Свідомо вивчати мову означає бути самому активним у процесі навчання: міркувати, аналізувати, порівнювати, висувати гіпотези, знаходити закономірності, обговорювати результати. Те, що другу іноземну мову вивчають частіше у свідомому віці, потрібно враховувати під час подання, наприклад, граматичного матеріалу. Студенти будуть відповідальніше ставитися до процесу навчання, це зробить ефективним застосування на уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої іноземної мови студенти знають, як взагалі вивчається іноземна мова, мають свою стратегію запам’ятовування лексичних одиниць, яку вони використають для вивчення другої іноземної мови.

3. Для вивчення другої іноземної мови, зазвичай, виділяється менше часу, ніж для першої. Це означає, що темп заняття має бути вищим (більше навчального матеріалу за годину, коротші пояснення, інтенсивніша робота із вправами). Цьому значно сприяє порівняння та обговорення мовних явищ, схожих в обох мовах.

4. На заняттях з першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими формами вправ і мають певний досвід, який можна використати і збагатити для вивчення другої мови. Тому викладачам німецької мови було б дуже корисно знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках англійської мови.

5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та обговорення аналогій і розбіжностей, мета яких – встановити зв’язки між рідною мовою, першою іноземною та другою іноземною.

6. Свідомо застосовувати набуті знання з англійської мови під час вивчення німецької означає розуміти новий елемент німецької мови (слово чи структуру речення), користуючись досвідом розпізнавання відповідного феномена в англійській. Процес проведення аналогій між мовами називають “Ага-ефектом” (“Aha-Effekt”). Візьмемо для прикладу німецьке слово Knie. Учні знають схоже англійське слово – knee. Що означає німецьке слово, якщо воно означає частину тіла (Ага!). Найімовірніше воно матиме таке саме значення. Чи це припущення підтвердиться, можна переконатися лише тоді, коли перевіримо це слово у відповідному контексті – візуальному чи мовному, який допоможе розпізнати, що Knie і knee має спільне значення.

7. Із психології запам’ятовування відомо, що і в рідній мові, і в іноземній ми розпізнаємо набагато більше понять, якщо вони трапилися під час читання, ніж коли ми їх вимовляємо (активний і пасивний словниковий запас).

8. Дослідження психології пам’яті свідчать, що нове лише тоді добре запам’ятовується, якщо його можна пов’язати з чимось уже відомим у нашій свідомості. У вивченні іноземної мови це стосується насамперед словникового запасу: дуже неефективно вивчати нову лексику, зазубрюючи список слів без контексту.

Оскільки ще не розроблено підручники, які враховували б, що німецька мова вивчається після англійської, викладачам потрібно самостійно розробляти відповідні завдання і вправи. Для цього можна використовувати вправи, які є в підручниках, але при цьому доповнювати їх таким чином, щоб студентам потрібно було використати свої знання англійської мови.
Svitlana Usukhno

Chernihiv

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка